5 переваг та 5 недоліків вирощування ріпаку. Особливості технології

Вирощування ріпаку в Україні можна порівняти з хвилями прибою. Його популярність зростає, багато господарств починають вирощувати культуру, через деякий час ентузіазм поступово спадає, а ще через якийсь час — зростає знову. Таке хвилеподібне вирощування пов’язане в першу чергу з тим, що ріпак — дуже неоднозначна культура.

З одного боку, він дійсно вигідний і має велике господарське значення як джерело високоякісної олії. Це продукт експортоорієнтований, з яким досить просто потрапити на найбільші світові ринки. З іншого ж боку, ріпак — досить ризикована у вирощуванні культура, яка у невдалий рік замість очікуваних прибутків може стати джерелом самих лише збитків.

SuperAgronom.com вирішив розібратися, які саме переваги має ріпак, які проблеми найчастіше виникають за його вирощування, та як технологія впливає на врожайність культури.

5 головних переваг ріпаку

Не будемо брати до уваги цінність ріпаку як харчової та промислової культури, розглянемо його агрономічну цінність. З погляду агрономії ріпак має 5 головних переваг:

1. Є цінним попередником. Завдяки розвиненій кореневій системі забезпечує надходження та акумуляцію вологи у глибоких шарах ґрунту, а також сприяє його кращій аерації.
2. Ріпак — хороший сидерат. Він може забезпечити збільшення органічної речовини в ґрунті у кількості, еквівалентній внесенню 10—15 т/га гною.
3. Раннє достигання культури. Зелену масу озимий ріпак формує раніше за інші кормові культури — вже в середині квітня або на початку травня. Це досить важливо для тваринництва. Крім того, ріпак можна успішно використовувати як післяжнивну або озиму проміжну культури.
4. Виступає у якості біофуміганта. Добре розвинена коренева система сприяє зменшенню забур’яненості полів. За правильної технології вирощування ріпаку знижується інтенсивність ерозії ґрунтів внаслідок покращення їхньої структури (знову ж таки, завдяки кореневій системі культури).
5. Його можна вирощувати на всіх типах ґрунтів із рН 6,0—7,0.

5 головних недоліків вирощування ріпаку

Якби ріпак мав самі лише корисні якості, його б вирощували, не задумуючись, майже всі сільгоспвиробники. Проте ця культура має й вельми відчутні мінуси, а саме:

1. Це друга після соняшника культура, яка виносить із ґрунту найбільшу кількість азоту.
2. Ріпак дуже вимогливий до мінерального підживлення та умов його проведення. Дефіцит азоту швидко призводить до захворювання рослин та ураження великою кількістю хвороб.
3. Перезимівля озимого ріпаку несе у собі немало ризиків. Зазвичай ріпак зимує набагато гірше, ніж озимі колосові.
4. Ріпак полюбляють шкідники. На цій культурі охоче годується велика кількість різноманітних шкідників. На сьогодні їх нарахували вже більше 50 видів. Зокрема люблять ріпак і слимаки, які майже не звертають уваги на більшість інших популярних культур.
5. Через надто дрібне насіння дуже важко провести точний висів культури. Проте саме точний рівномірний висів є вельми важливим для майбутньої урожайності.

«У своєму оточенні я вже давно не зустрічаю людей, які вирощують ріпак. На мою думку, це настільки ризикована в усіх процесах культура, що вирощувати її просто немає сенсу», — говорить власник компанії «АТК» Юрій Дробязко.

Агротехнологія — основний фактор підвищення урожайності та зменшення ризиків

Правильний технологічний підхід надзвичайно важливий за вирощування ріпаку. Особливе значення має дотримання сівозміни: багато науковців вважає, що саме нехтування організацією сівозміни призводить до значного зниження врожайності культури.

Важливо приділити особливу увагу точному висіву культури, продумати план заходів із обробітку. Також велике значення має підбір сортів і гібридів, строки та норми мінерального підживлення, захист посівів.

Планування сівозміни при вирощуванні ріпаку

Найкращими попередниками для ріпаку є багаторічні бобові трави, хорошими — рання картопля, горох та однорічні трави. Гірші попередники, які призводять до збільшення кількості шкідників у посівах культури, — капуста, редька, гірчиця.

Також потрібно врахувати, що фахівці не рекомендують вирощувати ріпак на одному полі частіше, ніж раз на 4—5 років.

Незадовільними попередниками є овес та яра пшениця, а також — цукровий буряк, після якого виникає небезпека поширення нематоди у посівах. Попередник потрібно підбирати такий, щоб він рано звільняв поле для проведення якісного обробітку ґрунту під ріпак.

Сам ріпак буде добрим попередником для озимої пшениці, літніх посівів багаторічних трав (наприклад, люцерни) та післяжнивних посівів гречки.

Вибір насіння та посів ріпаку

Насіння ріпаку повинне мати наступні характеристики:

• Висока урожайність. Причому, зібране насіння повинне бути високобілковим і високоолійним.
• Скоростиглість.
• Стійкість до осипання, вилягання та розтріскування стручків.
• Стійкість до хвороб та шкідників, а також — інших несприятливих факторів.
• Висока морозо- та зимостійкість.
• Саме з урахуванням цих параметрів і слід обирати сорти або гібриди для посіву.

«За вирощування ріпаку для харчових цілей слід також звернути увагу на забарвлення насіння. Жовтонасінні сорти мають підвищений вміст білку й олії та низький вміст клітковини», — радить кандидат с/г наук, співробітник Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН Сергій Бабій.

Що ж до посіву, то тут однією з головних вимог буде рівномірність розподілу насіння у ґрунті. Зазвичай саме з рівномірністю і виникають складнощі, оскільки насіння ріпаку дуже дрібне. Найкраще використовувати для сівби пневматичні сівалки з комп’ютерними контролерами, які дозволять точно дозувати норму висіву.

Глибина посіву залежить від типу ґрунту: на суглинках рекомендується глибина 1—2 см, на супісках — 2—2,5 см. За недостатньої кількості вологи глибину слід робити більшою. Також рекомендується збільшувати норму висіву насіння на 5—10% для гібридів і на 15—20% для сортів. Густота посіву повинна бути такою, щоб навесні на 1 кв. м. поля припадало 25—50 рослин ріпаку.

Обробіток ґрунту

Основні завдання обробітку ґрунту під ріпак — збереження вологи, вирівнювання поля та попередження ерозії за рахунок мульчування рослинними рештками. Вибір конкретних технологій залежить і від попередника, і від ґрунтових умов. Але потрібно пам’ятати, що важливо зменшувати глибину розпушування ріллі та мінімізувати кількість технологічних операцій на полі.

Для озимого ріпаку передпосівний обробіток ґрунту дуже важливий. Вирівняний, вологий та пухкий верхній шар ґрунту з дрібногрудковою структурою буде сприяти рівномірному висіву насіння та отриманню дружних сходів. Для ярого ріпаку фахівці рекомендують обов’язкову передпосівну культивацію, проте надмірно глибокий обробіток буде шкодити проростанню культури та призведе до втрати вологи.

Мінеральне живлення

Органічні добрива краще вносити під попередник, ріпак добре реагує на їхню післядію. Під основний обробіток ґрунту найкраще вносити фосфорно-калійні добрива, оскільки ріпак дуже вимогливий до вмісту фосфору. Також нестача фосфору та калію призведе до зниження ефективності азотних добрив. Окрім того, ріпакові потрібні сірка (він є найвибагливішою культурою щодо сірки), магній, бор та цинк.

Потреба у поживних речовинах, а надто — мікроелементах, зростає у критичні періоди. У цієї культури таких періодів три:

• Формування листкової розетки. В цей час потрібно провести позакореневе підживлення, яке дасть змогу рослинам належно підготуватися до зимівлі. Проте надмірне внесення азоту може негативно вплинути на перезимівлю культури.
• Формування стебла.
• Формування зав’язі та розвиток бруньок, цвітіння.

Фунгіцидно-інсектицидний захист

Хвороби та шкідники завдають значної шкоди посівам ріпаку, тому потрібно подбати про надійний фунгіцидний та інсектицидний захист посівів. Фунгіцидний захист повинен бути системним, його проводять у критичні фази розвитку рослин.

«Дуже важливим є осінній захист посівів. Осіннє внесення фунгіцидів сповільнює ріст, захищаючи рослини від надмірного переростання, а ще — сприяє глибшому проникненню кореневої системи у ґрунт. Окрім цього, осіннє внесення фунгіцидів сприяє формуванню плоскої листкової розетки, запобігає видовженню кореневої шийки і високому підняттю точки росту. Всі ці чинники значно зменшують ризик вимерзання ріпаку», — говорить кандидат с/г наук, у минулому співробітник Інституту захисту рослин НААН Валентина Сергієнко.

Весняну обробку фунгіцидами краще проводити за висоти рослин 20—25 см, це захистить від хвороб і допоможе збільшенню кореневої системи та рівномірному цвітінню. Під час вибору препаратів слід звернути увагу на те, що найбільшої шкоди ріпакові завдають біла гниль і фомоз, на другому місці зі шкодочинності — альтернаріоз та циліндроспороз. Саме від цих хвороб ріпак потрібно захищати у першу чергу. Найбільш вживаними для боротьби з ними є фунгіциди на основі карбендазиму, ципроконазолу, азоксистробіну,пікоксістробіну, металаксилу, манкоцебу.

Для захисту ріпаку від шкідників використовуються системні препарати з діючими речовинами диметоат, гамма-цигалотрин, альфа-циперметрин, тіаметоксам, флудиоксаніл, металаксил, імідоклоприд тощо. Інсектицид використовується для протруювання насіння перед посівом (у комплексі з фунгіцидом), а також для обробки посівів під час досягнення економічного порогу шкідливості. Окрім обробки насіння та посівів інсектицидами для захисту від шкідників слід застосовувати ще й такі заходи:

• Прибирання рослинних решток перед посівом.
• Знищення бур’янів, які є головним середовищем розповсюдження шкідників.
• Розпушування ґрунту в міжряддях у період масового заляльковування шкідників (таких, як капустяна совка, ріпаковий листоїд, ріпаковий квіткоїд та ін.).
• Дотримання сівозміни.
• Внесення максимальних норм добрив для покращення стійкості рослин до пошкодження шкідниками.

Зимостійкість озимого ріпаку: чи можливо її підвищити?

Ріпак — культура холодостійка та вологолюбна. Найбільше йому шкодять не зимові морози, а весняні заморозки й випрівання під сніговим покривом, який випадає на непромерзлий ґрунт. Щоб уникнути пошкодження посівів під час зимівлі, слід дотримуватися таких порад:

• Витримувати оптимальні строки сівби, щоб уникнути переростання чи недостатнього розвитку рослин при входженні в зиму.
• Правильно підбирати гібрид або сорт.
• Збалансовано вносити мінеральні добрива.
• Зменшувати норму висіву до мінімально рекомендованої. Висока норма висіву призводить до внутрішньовидової конкуренції, коренева шийка рослин при цьому видовжується та піднімається над поверхнею ґрунту, а це одна з основних причин вимерзання.
• Використовувати фунгіциди восени, щоб запобігти підніманню кореневої шийки.
• Забезпечити на початкових фазах росту рослин відсутність бур’янів.

«Щороку площі під озимим ріпаком зменшуються, і головною причиною цього є вимерзання рослин. Проте вимерзання можна уникнути, якщо дотримуватися оптимальної агротехнології», — вважає завідувач кафедри технологій у рослинництві ЛНАУ, професор Володимир Лихочвор.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Технологія вирощування ріпаку. Як розкрити потенціал насіння?

Популярність вирощування ріпaку в Україні стрімко зростає. Ця культура допоможе легко потрапити на найбільші світові ринки, тож має велике господарське значення. Проте ріпак досить ризикований у вирощуванні. Отож, нa які чинники слід звернути увaгу, щоб отримaти бaжaний результaт.

Ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для нормального росту й розвитку рослин ріпаку як озимого, так і ярого, та відповідають його біологічним вимогам. Зокрема, добра родючість ґрунтів, їхня задовільна водо- та повітропроникність, оптимальна кількість опадів і температурний режим дають змогу за правильної технології вирощування отримувати врожайність до 4 т/га.

«Сьогодні озимий ріпак посідає одне із провідних місць на українських полях. Найважливіші критерії сучасної технології вирощування озимого ріпаку — підвищена продуктивність культури та поліпшена якість насіння. Серед вирішальних складових технології, які мають значний вплив на рівень врожайності, є норма висіву та строки сівби, які обов’язково слід враховувати. Саме вони та погодні умови впливають на якість і кількість урожаю», — каже Сергій Юрчук, науковий співробітник відділу селекції зернових та олійних культур Інституту кормів та сільського господарства Поділля.

Основні фaктори, які впливають на врожайність ріпаку, — це агрокліматичні умови регіону, хaрaктеристики сорту, строки сівби та норми висіву.

Сівозміна

Велике значення має сівозміна. Вибір попередника насамперед визначається строками його збирання та відсутністю спільних шкідників.

Найкращими попередниками для цієї рослини є чорний і зайнятий пар, а ще сільськогосподарські культури, які рано звільняють поле: озимі та ярі зернові, зернобобові, горох, вико-вівсяна суміш на зелену масу, люцерна, конюшина. Ці культури достатньо удобрюють ґрунт, залишаючи багато вологи та поживних речовин.

До того ж, якщо попередником був ріпак, то сіяти цю культуру слід не раніше, ніж за 4 роки. В іншому разі не доберете врожаю щонайменше на 25%. Якщо попередник буряки — через 5-6 років.

Обробіток ґрунту

Ріпак — це культура, яка потребує твердого насіннєвого ложа. Глибина обробітку ґрунту має відповідати глибині орного шару. Оранку з боронуванням проводять за 3-4 тижні до сівби. Якщо ріпак сіяти по зернових культурах, то відразу після збирання попередника необхідно провести оранку без лущення стерні, що ущільнить ґрунт.

Передпосівний обробіток ґрунту проводять за 3-4 дні до сівби на глибину 5-6 см. Це дозволяє створити дрібногрудкувату структуру й зберегти вологу. Після сівби обов’язкове коткування, особливо в посушливу погоду.

Глибина загортання насіння має становити близько 3 см, а густоту посівів формують після одержання сходів, але не пізніше ніж через 7–10 днів після їх появи.

Підготовка насіння

Гарні показники врожайності залежать і від якісного насіння.

Одним із вaжливих етaпів зaхисту культури є підготовкa нaсіннєвого мaтеріaлу. Зокрема — протруювання. Його ефективність залежить не лише від препаратів, які ви застосовуєте. Велике значення має якість самого насіння. Для посівного матеріалу використовується вирівняне, добре виповнене насіння, яке має схожість та енергію проростання, наближену до 100%, а також сортову чистоту, не нижчу від 99%.

Надзвичайно важливо дотримуватись норм використання, оскільки перевищення може знизити посівні якості насіння за одночасного збільшення вартості протруювання, а зменшення не дасть можливості отримати бажаний ефект. Помилки в протруюванні призводять до зниження врожаю на 20-25%, навіть за використання якісного посівного матеріалу.

Всі сорти і гібриди на SuperAgronom.com

Інсектицидний захист

Проти основних шкідників на посівах ріпаку озимого використовуються піретроїдні, фосфорганічні та неонікотиноїдні інсектициди. Під час вибору інсектициду слід враховувати особливості біології шкідника.

Для боротьби з листогризучими фітофагами (совки, блішки, оіпаковий трач, міль тощо) слід застосовувати ефективніші інсектициди, котрі мають контактно-кишкову дію, а проти комах із колючо-сисним ротовим апаратом (клопи, попелиці) варто використовувати засоби захисту системної дії. Проти прихованохоботника проводять обприскування проти імаго в період відкладання яєць або відродження личинок.

Препарати за тривалістю захисної дії обирають залежно від тривалості розвитку генерації, строків обробки та дозрівання сорту/гібриду. На озимому ріпаку проти шкідників фахівці радять проводити два-три обприскування. Після застосування осінніх захисних заходів проти трача і молі обробка посівів проводиться навесні — наприкінці фази стеблування-бутонізації проти листогризучих шкідників, попелиць, клопів, прихованохоботників. Друге весняне обприскування проводять наприкінці фази бутонізації з метою запобігання пошкодженню культури шкідниками генеративних органів.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Строки сівби та кліматичні особливості

«Основні компоненти, які впливають на врожайність ріпаку, — це агрокліматичні умови регіону, сортові характеристики, терміни посіву та кількість рослин на одиницю площі, котрі, у свою чергу, визначають кількість стручків на рослину, кількість насінин у стручку та масу 1000 насінин. Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у зиму потрібно 60-80 днів. До настання зими рослини загартовуються, утворюють розетку в 6-10 листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти 10-15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше від 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6-1 см», — каже начальник відділу виробництва продукції рослинництва та лісових насаджень департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА Ігор Федчишин.

Ріпак вважається холодостійкою волого- та світлолюбною культурою. Озимий ріпак здатний витримувати морози під сніговим покривом до -30°С, а без снігового покриву — до -15-18°С.

Є декілька факторів, які можуть вплинути на ріст і розвиток культури:

1. Випрівaння. Може спричинити сніг, який випадає на непромерзлий ґрунт, і рослини, тривалий час перебуваючи під його товстим покривом, виснажуються і гинуть.
2. Весняні заморозки до травня також можуть викликати розрив стебла, ушкодження бруньок, відмирання окремих квіток або суцвіть на рослині.
3. Ріпак негативно реагує на раптові коливання і тривале зниження температури восени, коли рослини ще не встигли загартуватися, або навесні, після відновлення вегетації.
4. За тривалої холодної зими, або контрастно мінливої температури на початку весни, при поновленні вегетації рослини озимого ріпаку масово вимерзають.

Насіння ріпаку починає проростати за температури ґрунту +2°С, оптимальна температура для його проростання становить 15-18°С. За сприятливих умов сходи озимого ріпаку з’являються через 6-7 діб. Сходи можуть переносити заморозки до -3-5°С, а рослини у фазі розетки — до -8°С.
Якщо пізно посіяти (початок вересня), навіть слабо розвинені посіви змушені стеблуватися внаслідок зростання тривалості дня нaвесні. Водночас зменшується кількість бічних пагонів через домінування головного пагона і верхніх бічних. Швидке стеблування через високу температуру в період із кінця березня до середини квітня також призводить до того, що нижні бічні пагони абортуються.

«Оптимальні строки сівби озимого ріпаку в умовах Лісостепу (Вінниччини) — 15-30 серпня та 30 серпня-10 вересня. За значного запізнення із сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30-50%, часто трапляються випадки повної загибелі. Ранні посіви восени переростають, нагромаджується велика вегетативна маса, що спричиняє вимерзання або випрівання», — зазначає Ігор Федчишин.

В ідеалі — наприкінці осінньої вегетації ріпак досягає стадії 10-12 листків, щоби від 20 березня розпочалася фаза стеблування. Слабо розвинені рослини ріпаку менше гілкуються і закладають менше бутонів. Ріпак пізніше входить у фaзу цвітіння і згодом має менше часу для формування насіння. Є проблема з довгим днем наприкінці вересня, що може призвести до передчасного стеблування. У такому разі потрібно залучити всі важелі, аби запобігти передчасному стеблуванню, а вже тоді зaстосовувaти регулятори росту.

Слід пам’ятати, що за ранніх строків сівби є можливість застосування регуляторів росту, це дає змогу впливати на осінній розвиток посівів та, відповідно, підвищити зимостійкість і урожайність ріпаку. Водночас є й інший варіант — ранні посіви восени переростають, нагромаджується велика вегетативна маса, що спричиняє вимерзання або випрівання. Якщо сіяти після допустимих строків, недостатньо розвивається коренева система, рослини мають низьку зимостійкість, нестійкі проти обривання кореневих волосків під дією замерзання-розмерзання. Крім того, генеративні органи закладаються на дуже малих рослинах, що обмежує гілкування і формування достатньої кількості стручків. Зниження врожаю на один день запізнення досягає 30-50 кг/га.

За пізніх строків сівби рослини увійдуть у зиму в недорозвиненому стані, що може спричинити вимерзання посівів.

При значному запізненні з сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30-50%, часто трапляються випадки повної їх загибелі.

За роки випробувань різних гібридів ріпаку в Україні найкращі результати були отримані за таких строків і норм густоти посівів:

Починаючи з 2011 року, врожайність ріпаку зросла на 40% — із 1,72 т/га у 2011-му до 2,59 т/га у 2015-му. У зоні Степу збільшення врожайності становило 31% із 1,5 до 2 т/га за цей же період, у зоні Лісостепу із 1,6 до 2,6 т/га, що еквівалентно 59% (на Поліссі ріст досяг 41% (із 1,8 до 2,6 т/га). В подальші роки середня врожайність ріпаку по Україні, залежно від погодних умов сезону, коливалась у межах 2,5-2,7 т/га.

На думку вчених, потенційна врожайність сучасних сортів української селекції може сягати 5 т/га, іноземних гібридів — понад 6,5 т/га.

«У виробничих умовах встановлення норми висіву залежить від багатьох факторів: загальної культури землеробства, якості підготовки ґрунту, його родючості, строків сівби тощо. За ранніх строків сівби, тобто в перших числах оптимальних строків, на родючих ґрунтах, ретельно підготовлених площах при оптимальних запасах вологи в теплу осінь норма висіву для гібридів становить 2-4 кг/га, сортів 5-6 кг/га насіння. Якщо сіють в кінці оптимальних строків або за інших несприятливих умов, норму збільшують до 8-10 кг/га. Проте це не означає, що низький агротехнічний рівень можна перекривати збільшенням норми висіву насіння», — зауважує Сергій Юрчук, науковий співробітник відділу селекції зернових та олійних культур Інституту кормів та сільського господарства Поділля.

Густота

Ріст потребує часу. Тому більш ранній строк сівби або триваліший період вегетації фахівці здебільшого розцінюють позитивно. Вищі температури прискорюють розвиток і, водночас, відповідну фазу розвитку.
Початок серпня, ще за умов довгого дня, високі температури, особливо вночі, і ріпак тоді утворює надвеликі листки з довгими черешками, які пригнічують розвиток бруньок.

Строк сівби планують із розрахунку утворення восени 6-8 листків і формування кореневої системи, розвиненої на глибину 1-2 м. Оптимально осіння вегетація ріпаку відбуватиметься за температури повітря понад 5°С упродовж 50-60 днів після сівби.
Озимий ріпак висівають із шириною міжрядь 15 см за рядкового способу та 30 і 45 см — за широкорядного.

Оптимальна густота рослин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури восени, її перезимівлю та продуктивність, становить 80-100 росл./м 2 . Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0,9-1,2 млн схожих насінин на 1 га або 4-6 кг/га для сортів. Гібриди сіють із меншою нормою висіву — 3,0-3,6 кг/га. За сівби в оптимальні строки норму висіву можна зменшити до 2,5-3 кг/га. При вирощуванні на зелений корм норма висіву збільшується до 6-10 кг/га.

Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має прямий стосунок до зимостійкості та продуктивності рослин. Збільшення густоти погіршує зимостійкість і знижує продуктивність. Якщо на 1 м 2 висівати більше 100 рослин, зростає ризик загибелі за перезимівлю внаслідок слабшого розвитку кожної окремої рослини. Необґрунтоване підвищення норми висіву спричиняє внутрішньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка росту низько (1 см) над поверхнею ґрунту, що можливо лише за зменшених до 3-4 кг/га норм висіву.

За першого способу рослини ріпаку розміщені більш рівномірно, досить швидко формують прикореневу листкову розетку й затінюють вільну від рослин поверхню, пригнічуючи бур’яни.

Норма висіву за широкорядного способу — в межах 100-120 рослин на 1 м 2 (3–4 кг/га). Це оптимaльнa нормa, яка сприяє кращій перезимівлі та високій продуктивності рослини. За рядкового способу норма висіву становить 6-8 кг/га.

Глибина загортання насіння має становити приблизно 3 см, а густоту посівів формують після одержання сходів, але не пізніше як через 7-10 днів після їхньої появи.

Восени ріпак не потребує великої кількості добрив, але важливо дотримуватися балансу: в загальній кількості добрив має бути по 15-20% азоту і калію та 10% — фосфору. Після зими вимоги ріпаку до поживних речовин зростають, особливо від фази галуження до завершення фази цвітіння. Також збільшуються вимоги до кількості внесення поживних речовин. У цей період рослини засвоюють азот у кількості 60-65%, фосфор — 70–75%, калій — 80-85%.

«Якщо враховувати під час посіву озимого ріпаку кількість схожих насінин на один гектар, то для гібридів краще висівати 400-600 тис. схож. нас., а сортів від 800 тис. до 1 млн схожих насінин на гектар. За моїми спостереженнями, якщо дотримуватися усіх технологічних прийомів, для сортів та гібридів, то можна отримати однакову урожайність. За збільшення кількості насінин до 1,2 млн схожих насінин на гектар, урожайність буде знижуватися, адже відбувається процес загущення і ріпак погано гілкується», — продовжує пан Сергій.

Є загальне правило для озимого ріпаку: загущення значно гірше від зрідження, особливо для сортів та гібридів традиційного типу росту.

«Щодо посівної кампанії цього року, то потрібно відзначити, що вона відбувається в складних умовах у зв’язку із недостатньою кількості вологи у ґрунті, тому багато господарств зупинили сівбу озимого ріпаку. Для західних регіонів висівання цієї культури можливе до 1 вересня. Для аграріїв центральної частини — до 10 вересня, на сході можна сіяти до 15 вересня. Якщо посівна кампанія затримається, кількість насіння потрібно буде збільшити на 10-15%. До того ж, втрати будуть і в урожайності. Орієнтовним фактором для сівби ріпаку є вологість ґрунту. Якщо недостатня кількість вологи, фаза сходів буде затримуватися, вони (сходи) можуть бути нерівномірними. Якщо вологи немає, ріпак у ґрунті може лежати до 14 днів. Якщо ж сходи не зійшли на 21-й день від сівби, площу потрібно пересівати. За дотримання усіх технологічних норм (якість насіння, строки сівби та вологість ґрунту), врожайність сягатиме 5-6 т/га. Перед початком входження в зиму (коли температура повітря сягає +5˚С) ріпак зупиняє свій ріст. Якщо на цей момент рослина у фазі 10-12 листків — це прекрасний стан. Навесні його необхідно лише підживити аміачною селітрою і провести всі заходи згідно з технологією вирощування культури для отримання високого врожаю. Якщо ж запізнилися зі строками чи мало вологи, ріпак входить у зиму в фазі 7-8 листків, то як результат отримаємо урожайність не більше 3 т/га. Слід зазначити, що закладання продуктивності цієї рослини відбувається з осені», — каже Сергій Юрчук.

Олена Бучацька, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Ріпак: переваги та технологія вирощування

Культивування ріпаку займає провідну позицію в українському агровиробництві. Він виступає в якості сировини для виробництва якісної олії, вигідний для експорту, адже попит на нього на світовому ринку досить високий. Сучасні технології та посівний матеріал високої якості дозволяють значно підвищити продуктивність. Проте слід відзначити значний вплив на кількість та якість врожаю погодних умов, родючість землі та інших факторів. Без їх врахування існує досить великий ризик отримати замість очікуваних прибутків значні збитки.

Головні переваги вирощування ріпаку

Переваги вирощування ріпаку полягають у його високій харчовій, промисловій та агрономічній цінності:

1. Стимулювання врожайності пшениці. Як попередник, він сприяє підвищенню аерації грунту та акумуляції вологи. Пшениця, висіяна на ділянках після нього, збільшує свою врожайність на 10-30%. Цінний в якості сидерату, адже підвищує вміст органічної речовини у грунті так само, як перегній у кількості 10-15 т/га.
2. Раннє достигання. Вже в середині квітня — на початку травня озимі сорти формують велику кількість зеленої маси, яка може використовуватись тваринницькою галуззю для корму. Ця властивість дозволяє вирощувати їх як проміжну чи післяжнивну культуру.
3. Якісний біофумігант. У рослини розвинена коренева система, тому її культивація значно знижує засміченість полів бур’янами. Крім того, при дотриманні технології структура землі значно покращується, схильність до ерозії зменшується.
4. Переривання циклу фіто захворювань. Короткі терміни сівозміни значно підвищується ризик появи таких захворювань як фузаріоз, фомоз, переноспороз, склеротиніоз. Використання ріпаку, та його решток (у якості мульчі), в яких містяться глюкозинопати, сприяє пригніченню формуванню у землі патогенних мікроорганізмів та знижує ризик захворювань наступної культури.
5. Нижча ціна виробництва. Потрібно менших витрат на фунгіцидний захист та внесення мінеральних добрив (фосфору, азоту). При використанні рослини як попередника, для пшениці знижуються витрати на гербіциди.

Особливості вирощування ріпаку

На урожайність ріпаку впливає одразу декілька факторів:

• агрокліматичні умови ділянки;
• сортові характеристики насіння;
• терміни сівби ріпаку;
• густота посівів.

При вирощуванні озимого рапсу, треба дотримуватися деяких умов. Так, до настання зими, рослина повинна досягти відповідної фази для якої від моменту висіву має пройти 60-80 діб. За цей час вона встигає загартуватися та утворити розетку у 6-10 повноцінних листків. Для безпечної зимівлі її висота має становити до 15 см.

Культура стійка до морозу та зменшення кількості вологи у землі. Вона здатна витримувати зниження температур до -30°С під снігом та до -18°С без сніжного покриву.

Оптимальними термінами посіву залежно від кліматичних особливостей є період 15 серпня — 10 вересня. Недотримання строків призводить до негативних наслідків, а саме:

• При запізненні кількість перезимувавших рослин може знизитись на 30-50%, а в деяких випадках вони можуть загинути повністю через недорозвиненість кореневої системи.
• Коли посів занадто ранній, рослини нагромаджують більше вегетативної маси, ніж необхідно для безпечної зимівлі, в результаті насадження вимерзають або випрівають.

Якщо рослини увійшли в зиму у стадії 10-12 листків, на момент відновлення весняної вегетації вони одразу починають стеблування. Недостатньо розвинені будуть цвісти пізніше і матимуть менше часу, щоб сформувати насіння. В цьому випадку використовують регулятори росту.

Тонкощі вибору насіння рапсу: сорт чи гібрид

Вибір насіння рапсу здійснюється відповідно до грунтово-кліматичних умов ділянки. У сучасному виробництві сорти та гібриди використовуються в приблизно однаковій кількості. У кожного свої переваги:

• Сортовий придатний до ранніх термінів висіву, містить більше олії та більш пластичний. Собівартість сортів буде нижчою за рахунок можливості отримання власного посадкового матеріалу.
• Гібридний рапс — дозволяє підібрати варіант відповідно до конкретних потреб, наприклад, підвищена стійкість до стресових факторів, дефіцит вологи, морози. За сприятливих умов гібриди мають більший потенціал врожайності та здатність до кущення у розріджених посівах.

Найбільше переваг мають нові сучасні гібриди:

• підвищену пластичність щодо термінів сівби та входження в зимівлю;
• поступовий розвиток та одночасне формуванням потужної кореневої системи;
• високу компенсаторну здатність, завдяки якій вегетація відновлюється значним посиленням кущення.

Гібриди дозволяють аграріям використовувати меншу норму насіння і компенсувати загиблі рослини при несприятливих умовах зимівлі, отримуючи додаткову економічну вигоду.

Терміни та умови сівби

При визначенні термінів до уваги беруть декілька обставин, в тому числі:

• наявність вологи;
• регіон;
• тип грунту;
• технологію;
• посівний матеріал (сорт, гібрид).

Для отримання рівномірних сходів висів здійснюється у вологу землю. Оптимальним терміном для висівання озимого ріпаку вважається середина серпня, а для ярого — рання весна, за досягнення землею середньої температури у 5-7°С.

Глибина визначається наступним чином:

При значному пересиханні можливе збільшення до 4-5 см (при збільшенні норми висіву на 10-15%).

Рекомендована густота 25-50 рослин на 1м2, а відстань між рядками — 15 см. На грунтах схильних до запливання та засмічених бурянами ділянках можлива широкорядна посадка із відстанню між рядками у 45-70 см.

Норма висіву ріпаку складає 5-6 кг/га (1-1,2 млн насінин). Дотримання такої норми забезпечує оптимальну густоту стояння: 0,8-1 млн рослин на гектар площі восени, та 0.7-0,9 млн/га весною. Надмірне загущення сповільнює розвиток рослин, через що знижується їх зимостійкість та стійкість до вилягання, порушується мікроклімат та зростає ризик ураження грибковими захворюваннями.

Етапи розвитку ріпаку

Розвиток ріпаку відбувається у декілька етапів:

1. проростання (фаза сім’ядолей);
2. поява сходів;
3. формування листків та розетки;
4. розвиток листя (опадання старого та поява нового);
5. стеблування (відбувається навесні, коли відновлюється вегетація);
6. бутонізація — утворення бутонів на суцвіттях;
7. цвітіння;
8. утворення стручків;
9. дозрівання.

Особливість росту — відносно велика тривалість розвитку до бутонізації.

Технології обробітку

Системи основного обробітку повинні враховувати умови ділянки, попередників та направлені на збереження вологи та розрівнювання поверхні.

Найкращих результатів вдається досягти використанням диференційованої технології обробітку, що може включати наступні роботи та їх комбінації:

Глибина визначається типом та механічним складом грунту, культурами-попередниками, видами використовуваних добрив, засміченістю поля. Враховуючи ці фактори проводиться поверхневий, мілкий, середній чи глибокий обробіток.

Для вирощування придатні усі типи грунтів із рН у межах 6 — 7. За умов надто низької або високої кислотності культура страждатиме від недостачі макро та мікроелементів і суттєвого зниження врожайності. Не рекомендовано вирощувати рапс на перезволожених ділянках, легких грунтах, та крутих схилах.

Підготовка до посіву повинна забезпечити якісне подрібнення рослинних решток і сформувати стійку до ерозії поверхню на ділянці, зберегти запаси вологи, завдяки яким будуть забезпечені найкращі умови для проростання посівного матеріалу. Роботи розпочинають одразу після збору попередника лущенням стерні та обробкою ділянок дисковими боронами на глибину 14-16 см.

Через два тижні після лущення проводять основні роботи плугами, чизелями з котками, або комбінованими плоскорізними агрегатами. Враховуючи дрібний розмір насіння ріпаку необхідно проводити ретельний передпосівний обробіток для отримання дружніх та рівномірних сходів. На момент сівби грунт потрібно вирівняти та розпушити на глибину загортання. Задля цього після основного обробітку та прикочування здійснюють передпосівну культивацію на глибину 4-5 см.

Для посіву можуть використовуватись лляні, бурякові чи зернотрав’яні сівалки, пневматичні агрегати.

Останніми роками для економії ресурсів деякі операції поєднують, застосовуючи комбіновані агрегати. Це дозволяє мінімально витрачаючи паливо-мастильні матеріали та трудові ресурси.

Обробіток під ярий ріпак розпочинають за настання фізичної стиглості грунту, коли його вологість складає:

В цьому випадку перед посівом проводять закриття вологи та вирівнювання поверхні поля шляхом боронування. Культивацію проводять безпосередньо перед посівом, коли земля прогрівається до 4-6 °С на глибині в 10 см. Так само доцільно використовувати комбіновані агрегати.

Широкого розповсюдження набула система стріп-тілл, яка передбачає посів під час розпушування без перегортання верхнього шару. Одночасно вносяться стартові добрива, висівається у вологий грунт насіння та прикочується посівне ложе. Рослинні залишки залишаються на полі у якості мульчі для збереження вологи.

Мінеральне підживлення рапсу

Культура є сіркофільною, тому на її врожайність впливає забезпеченість грунту цим та іншими поживними елементами. Інтенсивна технологія вирощування ріпаку потребує проведення хімічних проб для визначення вмісту у землях сірки, магнію, NPK.

При виборі добрив слід враховувати, що для отримання оптимальної врожайності вносять не менш ніж 250 кг/га азотних добрив, 25% яких восени перед або під час посіву.

Для засвоєння азоту культурі необхідна сірка, а також сульфат магнію – у нормі 100 кг/га перед посадкою, та 2-3 рази впродовж вегетації у нормі 5 кг/га.

При внесенні добрив для підживлення рапсу безпосередньо під час сівби слід враховувати декілька факторів:

• Забезпечення швидкої розчинності та доступності поживних елементів кореневій системі рослин. Оптимальними вважаються рідкі, гранульовані та мікрогранульовані добрива.
• На початковому етапі розвитку окрім азоту та фосфору добрива повинні містити сірку та молібден (10г/га).
• Гранульовані та мікрогранульовані добрива в складі яких міститься необхідний набір макро та мікроелементів можуть вноситись у вдвічі меншій нормі, аніж важкорозчинні добрива.
• За умов дефіциту вологи у бакову суміш потрібно додатково включати мідь, марганець, цинк, бор та залізо.

Інсектициди та фунгіциди для захисту ріпаку

Для захисту культури від засмічення бур’янами, ураження хворобами та шкідниками проводяться певні заходи та застосовуються препарати. Задля ліквідації бур’янів використовують гербіциди, або сучасну технологію Clearfield, що передбачає використання особливих, не чутливих до дії гербіциду гібридів.

Восени насадження озимого рапсу обов’язково обробляють регуляторами росту — у фазі 3-4 листків, та повторно через два тижні. Такий захід забезпечує захист ріпаку від переростання і масової загибелі зимою.

Серед шкідників, які можуть пошкоджувати та знищувати культуру, виділяють борошнисту тлю, прихованохоботника, капустяну блішку, стручкового комарика та інших комах. Для боротьби із ними використовують інсектициди. Найрозповсюдженіші хвороби ріпаку — альтернаріоз, склеротініоз та інші грибкові захворювання, задля запобігання яким слід застосовувати фунгіциди. Для зниження ризику пошкодження рослин грибковими збудниками та шкідниками рекомендована обробка посівного матеріалу протруйниками.

Препарати обирають відповідно до термінів обробки та дозрівання, тривалості розвитку генерації. У більшості випадків проводять 2-3 обприскування:

Серед найефективніших засобів можна виділити наступні:

• Талер. Системний препарат для захисту від багатьох хвороб, із вираженим профілактичним та терапевтичним ефектом. При використанні в осінньому періоді має властивості регулятору росту. Стійкий до змивання опадами. Застосовується у вегетаційному періоді, за 30 діб до збору врожаю, дозування 0,5-1 л/га.
• Камзол. Комплексний системний засіб для профілактики та лікування різноманітних фіто захворювань, що посилює розвиток кореневої системи та стійкість до несприятливих умов зростання. Використовується шляхом обприскування насаджень в період вегетації. Витратна норма 0,75-1,25 л/га, рекомендована кількість застосувань — двічі.

Інсектициди обирають відповідно до періоду застосування. В фазі цвітіння можна використовувати безпечні для бджіл та корисних комах:

• Синерид. Високоефективний інсектицид проти широкого комплексу шкідливих комах, миттєвого нокдаун-ефекту. Призводить до швидкої загибелі шкідників, ріпакового квіткоїду та пильщика. Використовується в будь-який час вегетаційного періоду, але не пізніше ніж за місяць до початку збору врожаю. Витрачається 0,3-0,4 л/га.
• Атік. Контактно-шлунковий інсектицид системної дії, проти великого числа комах, клопів, хрестоцвітих блішок, квіткоїдів, прихованохоботників. Не фітотоксичний, безпечний для бджіл, економічний (0,1-0,12 л/га). Захисна дія поширюється навіть на необроблені частини рослин.

Поза фазою цвітіння можливо застосовувати наступні засоби:

• Твікс. Контактний, терапевтичний, фумігантний репелентний засіб ефективний проти шкідників на всіх стадіях розвитку, усуває клопів, совок, блішок та квіткоїдів. Пролонгована дія та відсутність резистентності завдяки наявності у складі двох діючих речовин. Норма витрачання 1-1,15 л/га.
• Альфа супер. Контактно-шлунковий інсектицид широкого спектру, ефективний проти хрестоцвітних блішок, совок, квіткоїдів, не фітотоксичний та стійкий до змивання дощем. Паралізує шкідників вже за 15-20 хвилин після обприскування. Рекомендована доза 0,1 літр на гектар.
• Престо. Призначений для контролю над понад 100 видами шкідників, включаючи прихованохоботників, совок та клопів. Має виражену нокаутуючу дію, що знищує комах вже за 30 хвилин після застосування. Не викликає резистентності, економічний у використанні, для отримання найкращого ефекту достатньо дози 0,3-0,4 л/га.
• Циркуль. Інсектицид стійкий до змивання дощем та ефективний при мінімальній нормі внесення (0,15 літри на гектар). Відрізняється негайною нокаутуючою дією та тривалим захисним періодом.