Ревінь: характеристика, особливості вирощування та цінність

Ревінь ( Rheum L.) — рід багаторічних трав’янистих рослин з родини гречкових з довгим міцним корінням, простими дуже великими листками та стеблом до 2 м заввишки. В Україні найбільш поширені ревінь хвилястий та чорноморський, або понтійський. У Пустомитівському та Перемишлянському районах Львівської області на вирощуванні черешків ревеню спеціалізуються цілі села. Докладніше читайте на SEEDs.

Думки науковців щодо походження ревеню різняться. Одні вважають його батьківщиною Китай і Середземномор’я, інші — Південно-Східну Азію, Північну Монголію, Північний Китай, Алтай і Сибір, ще інші переконані, що ця культура походить з Тибету, де її вирощували ще за 2700 років до нашої ери.

У Європу ревінь завезли монахи-паломники з Індії у XVI ст., і відтоді європейці споживають соковиті пагони у свіжому та переробленому вигляді. На великих площах їх вирощують, насамперед, в Англії та Нідерландах, і остання країна щороку експортує їх близько 700–1000 т. Можна побачити ревеневі поля і у Північній Америці та Східній Азії.

В Україні цю овочеву рослину також полюбляють, особливо у західних областях. Наприклад, у Пустомитівському та Перемишлянському районах Львівської області на вирощуванні черешків ревеню спеціалізуються цілі села, які отримують ранню продукцію у квітні.

Ботанічна характеристика та біологічні особливості

Ревінь ( Rheum L.) — рід багаторічних трав’янистих рослин з родини гречкових з довгим міцним корінням, простими дуже великими листками та стеблом до 2 м заввишки. У народі його знають як ревінь, румбамбар, рамбамбар чи ромбамбар. У світі нараховується близько 30 його видів. В Україні найбільш поширені ревінь хвилястий та чорноморський, або понтійський.

Загалом ревінь — багаторічна морозостійка рослина, що не вимерзає навіть у найсуворіші зими. Її коренева система добре розвинена, проникає на глибину до 2,5 м і розгалужується вшир до 120 см (в залежності від щільності ґрунту). Кореневище велике і м’ясисте, масою від 0,5 до 3 кг залежно від віку. Основна його частина розміщується на глибині 10–40 см. З кожним роком воно розростається, і на ньому збільшується кількість бруньок — до 10 шт. Після зимівлі, як тільки розтане сніг, великі світло-зелені пігментовані бруньки з’являються на поверхні ґрунту, а згодом з них розвиваються розетки з багатьох листків.

Листки у ревеню великі, до 60–70 см, округло- або видовжено-серцеподібної форми, на довгих, м’ясистих і соковитих черешках, їх поверхня та краї часто хвилясті. Втім, розмір, форма та забарвлення листків — це сортова ознака культури. Залежно від площі живлення, системи удобрення та сорту, розетка листків у 5–9-річних рослин може сягати до 1,5 м.

Продуктивною частиною ревеню є великі м’ясисті черешки. Голі, дудчасті, у перший рік вони виростають завдовжки 12–25 см, а на другий-третій досягають довжини 50–70 і товщини 2–5 см. Зберегти чистоту сорту можна тільки у випадку розмноження клонуванням (діленням) куща.

Цвіте ревінь в основному з другого року життя. Через 30–40 днів після відростання розетки у її центрі з’являється слабко облистнене трубчасте квітконосне стебло висотою до 150–200 см, яке закінчується волоттю. Тривалість цвітіння однієї квітки — 3–4 доби, суцвіття — близько 15–20 діб. Плід — тригранний односім’яний крилатий горішок коричневого кольору. Від весняного відростання до дозрівання насіння минає 80–100 діб. У суцвітті утворюється 1500–2000 насінин. Вага 1000 насінин — 7–11 г, схожість вони зберігають протягом 2–3 років.

Ревінь як багаторічна рослина може рости на одному місці 15–20 років і більше. Для отримання насіння між ділянками з різними сортами має бути просторова ізоляція не менше 2 км.

Продукція ревеню з відкритого ґрунту надходить у ранні весняні строки, коли спостерігається дефіцит овочів, фруктів і ягід. Із соковитих пагонів готують киселі, компоти, фреші, варення, джеми, соуси та інші страви. Дуже смачним виходить пиріг з ревеню, який традиційно випікають у Великій Британії.

Корисні властивості ревеню обумовлені його біохімічним складом. У низькокалорійних черешках містяться цінні органічні кислоти, які надають їм приємного освіжаючого смаку: яблучна, лимонна (1,58–2,6%), щавлева (0,14–0,25%), янтарна і саліцилова. Загальна кількість органічних кислот коливається у межах 2,5–3,5%. Кислотність (рН) соку — 4,5. У м’якоті черешків містяться також вітаміни A, B, С, Р, Е, К, каротин, мінеральні солі калію, фосфору, магнію, пектин і клітковина. Стебла рожевого кольору мають антиоксидантні властивості завдяки вмісту в них флавоноїдів, які допомагають захистити клітини і ДНК від шкідливого впливу вільних радикалів і мутацій.

Одним з недоліків ревеню є накопичення у черешках щавлевої кислоти, яка у великих кількостях може бути шкідлива для організму людини, оскільки сприяє відкладанню солей (оксалатів) у нирках та суглобах. Вміст цієї кислоти збільшується від верхівки черешка до його основи і досягає максимуму в кінці літа, під час цвітіння рослин, що робить соковиті пагони непридатними для споживання у цей період. Крім того, як і у всіх інших зеленних, у ревені може накопичуватися велика кількість нітратів — від 400 до 2000 мг/кг.

Вимоги до умов вирощування

До світла ревінь не надто вимогливий, що дає змогу вирощувати його в спорудах закритого ґрунту в несезонний період (грудень — лютий), а також на невеликих затінених ділянках чи у міжряддях молодих садів. Однак у тіні рослини розвиваються повільно, частіше уражуються хворобами, а черешки виростають довгі й тонкі. Тому для промислового виробництва з метою отримання більш раннього і високого товарного урожаю, а також насіннєві посіви цієї культури краще розміщувати на сонячних, добре освітлених ділянках.

Низькі температури рослинам ревеню також не страшні — взимку його кореневища навіть за невеликого сніжного покрову витримують морози до –25…–30°C і більше, а навесні під час відростання він мало страждає від похолодання.

Ріст черешків відбувається поступово з настанням усе теплішої погоди. Насіння проростає за температури 2…3°С, листки відростають за 4…10°С, а посилений ріст спостерігається, коли стовпчик термометра сягає 10…15°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 15…18°С. Тоді швидко розвивається коренева система, в якій відкладаються запаси поживних речовин.

Вологу ревінь любить, особливо у період формування листя. Її нестача спричинює зниження врожаю та погіршення його якості. У посуху і спеку, особливо за зниження відносної вологості повітря до 40–50% ріст рослин уповільнюється, черешки формуються маленькі, волокнисті, з гіркуватим присмаком. Втім, і надмірна вологість ревеню не на користь — вона призводить до загнивання рослин. Найкраще підтримувати вологість ґрунту на рівні 70–80%.

Родючість ґрунту для ревеню дуже важлива — високі врожаї можна отримувати тільки на глибокогумусних, багатих на органічну речовину ґрунтах, що легко зігріваються й добре зберігають вологу. Цілком підійдуть середньосуглинкові, легкі та супіщані ґрунти, очищені від багаторічних бур’янів і збагачені органікою. Оптимальна pH ґрунтового розчину — 5,6–7,2. Слабокислі ґрунти слід вапнувати за гідролітичною кислотністю та добре удобрювати.

Особливості агротехнології

Враховуючи біологічні особливості ревеню, його плантації експлуатують протягом 9–12 років. За довший час (до 15 років і більше) ґрунт надто виснажується й ущільнюється, рослини сильно уражуються хворобами і значно знижують продуктивність.

Розмножується ревінь насінням і вегетативно.

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!

Ревінь – посадка, вирощування та догляд у відкритому ґрунті

Садовий ревінь – один із перших польових овочів. Його відмінною рисою є пишне листя і їстівні рожеві черешки. Він добре дозріває на повному сонці, любить вологий ґрунт. Дізнайтеся, як проводити посадку ревеню, вирощування та догляд у відкритому ґрунті, щоб отримати високий урожай цього смачного і корисного овоча.

Опис рослини

Ревінь (Rheum) – багаторічна трав’яниста рослина з родини гречаних, широко поширена в Азії, яку використовують у кулінарії, як овочеву рослину. Ревінь лікарський використовується в медицині.

Багаторічна рослина утворює підземне сильно вкорочене стебло, зване кореневищем, від якого відростають листя, основне і додаткове коріння. Кореневище постійно зростає за рахунок утворення нових листових бруньок біля основи листя, період розвитку яких триває 3 роки.

За багаторічного використання насаджень ревеню спостерігаються циклічні коливання врожайності.

Листові черешки цієї рослини використовують переважно навесні, коли асортимент весняних овочів бідний. З них готують супи, салати, компоти, варення, роблять мармелад, желе, вино. Відвар ревеню можна використовувати замість оцту – рН його соку 3,9-4,2 (останнім часом у переробній промисловості зростає інтерес до цього овоча).

Смак ревеню визначається вмістом у черешках органічних кислот: яблучної, лимонної, оцтової, бурштинової та щавлевої. Найбільшу кулінарну цінність мають молоді черешки (вік 3-5 тижнів), у яких щавлева кислота присутня в слідових кількостях. Всупереч поширеній думці, помірне споживання ревеню – обмежене кількома тижнями на рік – не становить загрози для людського організму. Молоді черешки містять значну кількість яблучної кислоти, вітаміну С (6-23 мг у 100 г сирої маси) і мало цукру.

Сорти ревіню

Деякі популярні сорти ревеню з описом і фото:

• “Вікторія” – ранній сорт, дозріває в травні, стійкий до морозів, черешки світло-зелені з фіолетовою основою. Застосовують у свіжому і консервованому вигляді. Стійкий до стеблування.
• “Алтайські зорі” – морозостійкий, ранній сорт, дозріває за 30 днів (від перших сходів). Листя велике на червоних черешках.
• Зарянка” – ранній сорт, дозріває також приблизно за 30 днів. Черешки зелені з вишневим пігментом, кисло-солодкі.
• “Хольштайнер Блут” (Holsteiner Blut), його ще називають “Голштинська кров”, вирізняється червоним кольором і злегка солодкуватим смаком. З нього готують настоянки.

• “Московський 42” – ранній сорт ревеню, підходить для вирощування в Підмосков’ї, стійкий до утворення суцвіть. Черешки довгі (50-55 см), червоно-зелені, із зеленою м’якоттю.
• “Обський” – сорт середнього терміну дозрівання з відносно короткими черешками (20-30 см), дозріває за 30-40 днів. М’якоть кисло-солодка на смак.

Кліматичні та ґрунтові вимоги

Перш ніж приступити до вирощування, потрібно дізнатися, чому віддає перевагу рослина при посадці: яку землю любить ревінь, освітлення та інші умови. Ця рослина холодостійка. Вегетація починається вже ранньою весною, як тільки розтане сніг, ґрунт відтане і трохи прогріється. Морозостійкість ревеню досить хороша, перші нерозвинені весняні листові бруньки витримують морози до -10°С.

Місце для посадки ревеню має бути добре інсольоване. Ця рослина не дуже вибаглива до світла, проте на гарно освітлених ділянках врожай отримують раніше і більше.

Овоч має високі вимоги до води, за недостатнього поливу (опадів), на тлі високих температур листя росте гірше. Черешки тоді виходять волокнисті, погано забарвлені, не дуже соковиті. Для плантацій цієї рослини краще підходять вологоємні ґрунти, що утримують навесні велику кількість води.

Ґрунт для ревеню має бути:

Родючий, гумусований. Ця рослина має досить глибоку кореневу систему, через що краще росте на родючих землях.
З рівнем рН 5,8-7,0 (від слабокислого до нейтрального). При рівні рН ґрунту нижче 5,8-6 перед посадкою необхідно провести вапнування карбонатом кальцію в кількості 20 кг/сотку. Занадто низький рН призводить до надмірного накопичення в черешках листя щавлевої кислоти.
Через глибоку кореневу систему рослин не підходять для посадки ділянки із занадто високим рівнем ґрунтових вод (оптимальний – до 1-1,5 м). При надлишку води в субстраті рослини гинуть через дефіцит кисню вже через кілька днів.
У зв’язку з тривалим періодом використання плантації слід подбати про ретельний вибір ділянки та підготовку місця для посадки.

На полі не повинно бути бур’янів, особливо багаторічних, що глибоко вкорінюються. Найкращою буде ділянка після вирощування коренеплодів, трохи гіршою після злаків. Через ризик появи червоної гнилі (ризоктоніозу) на корінні (спричиненої грибком Rhizoctonia violacea) варто уникати використання люцерни як попередника.

Розмноження ревіня

В овочівництві ревінь розмножують вегетативно – діленням кореневища, оскільки посів насіння дає занадто різнорідне потомство. Живці отримують з 4-6-річних рослин. Здорове, товсте кореневище, з численними листовими бруньками і додатковим корінням, після викопування гострим ножем ділять так, щоб поверхня зрізу була гладенькою і якомога меншою.

Хороші кореневища після нарізки мають такі характеристики:

• вага 250-500 г;
• мають не менше однієї листової бруньки;
• мають 1-3 корені;
• у них світла, щільна м’якоть.

Висаджують кореневища через 2-3 дні після нарізки, коли місця зрізів підсохнуть і ризик зараження патогенами знизиться. При зараженості городу грибками, при посадці варто замочити кореневища ненадовго в розчині фунгіциду.

Як вирощувати ревінь із насіння. Можна проводити посадку ревеню насінням навесні у відкритий ґрунт у борозенки глибиною близько 2-3 см, розташовані на відстані 30 см одна від одної. Пересадіть рослини на постійне місце восени або навесні наступного року.

Закладка плантації ревеня

Посадку ревеню кореневищем проводять навесні або восени. Найкращий час – кінець вересня – початок жовтня. Ревінь, посаджений восени, краще приживається і в перший рік дає набагато сильніші рослини, ніж під час весняної посадки. Посадка навесні рекомендується в районах із суворими зимами, де високий ризик вимерзання молодих рослин.

Незалежно від дати посадки слід провести восени глибоке перекопування.

Відстань між рослинами залежить від родючості, типу ґрунту, сорту ревеню.

Схема посадки ревеню, рекомендовані інтервали, м

За ручного оброблення – 1х1 м

За механізації робіт – 2х2 м

Кореневища ревеню слід садити так, щоб верхівкові бруньки були на 1-2 см нижче поверхні ґрунту.

Агротехніка

Вирощування і догляд за ревенем включає низку обов’язкових процедур – удобрення, полив, боротьбу з бур’янами, шкідниками і хворобами, видалення суцвіть.

Завдяки високій морозостійкості, ревінь зимує в ґрунті, не потрібно викопувати кореневища, щоб уберегти їх від морозів. Однак молоді рослини (до 3 років) у холодному кліматі бажано вкривати, щоб вони не вимерзли.

Кожні 5-6 років кореневища можна викопувати, ділити на більш дрібні частини і пересаджувати. Пересадка забезпечить рослині хороші врожаї в наступні роки, а також дасть посадковий матеріал для розмноження.

Полив

Ревінь вимагає частого поливу, особливо в період розпускання листових бруньок і активного росту. Однак занадто сильно поливати ґрунт не можна, щоб рослина не загнила. Ґрунт має бути вологим, але не перезволоженим.

Добриво

Важливо знати, як правильно удобрювати, чим підгодовувати ревінь. Через високу потребу рослини в харчуванні бажано внести гній (40-80 т/га, 400-800 кг/сотку) перед закладанням плантації, краще це зробити під перекопування ранньої осені. Залежно від ґрунту перед посівом вносять мінеральні добрива:

Кожен другий-третій рік вирощування, доцільно в міжряддях восени вносити гній (40-50 т/га, 400-500 кг/сотку). Замість цього можна використовувати гнойову рідину (10-20 л/м2), не забуваючи засипати її землею.

Щорічне мінеральне підживлення проводиться після збирання листя (червень, липень) у кількості:

• N – 70-140 кг/га (дозу понад 100 кг/га слід розділити на дві),
• P – 40-50 кг/га,
• K – 120-160 кг/га.

Літнє підживлення забезпечує рослини поживними речовинами, необхідними для регенерації вегетативної маси та накопичення запасів у кореневищі, необхідних для розвитку наступного року. Азот, внесений у вигляді сульфату амонію або сечовини, знижує вміст щавлевої кислоти в листках. Перше з цих добрив підкисляє ґрунт, тому при його використанні пам’ятайте про вапнування. При удобренні калієм краще використовувати солі з високим вмістом діючої речовини. Калій також зменшує накопичення щавлевої кислоти в рослинах.

Боротьба з бур’янами

У перший рік вирощування плантацію прополюють вручну або механічним способом, що виключає ризик пошкодження молодих рослин гербіцидами.

Регулярно прополюйте грядки, завдяки чому листові бруньки будуть вільно розвиватися, овоч буде міцнішим. У наступні роки за необхідності з бур’янами можна боротися хімічними препаратами.

Видалення суцвіть

Деякі сорти ревеню стійкі до стеблування, інші – ні. Необхідно видаляти квітконоси, що з’являються. Їх виламують, щойно вони з’являються з листя. Залишення генеративних пагонів призводить до:

• нераціональній витраті поживних речовин рослиною;
• зниження маси листя;
• погіршення якості черешків.

Схильність до утворення насіннєвих пагонів є сортовою ознакою – рослини, що утворюють велику кількість листків у розетці, також дають більше квітконосів. У період вегетації за потреби міжряддя розпушують культиватором або вручну.

Хвороби та шкідники

До найнебезпечніших захворювань ревеню належать гниль кореневищ і черешкова гниль, які спричиняються бактеріями і грибами. Шлях зараження – будь-яке механічне пошкодження рослин. Іноді ревінь може вражатися іншими грибковими захворюваннями:

• несправжньою борошнистою росою;
• стебловою гниллю;
• іржею ревеню;
• плямистістю листя ревеню.

Гниль шийки і основи стебла ревеню – захворювання найбільш інтенсивно розвивається в дощову погоду. Спочатку проявляється загниванням бруньок, що знаходяться безпосередньо під поверхнею ґрунту. Тканина шийки і коренів спочатку буріє, чорніє, згодом піддається мокрому гниттю, в них утворюються порожнини. Для профілактики захворювання слід уникати посадки ревеню після суниці. Також важливо отримувати саджанці тільки зі здорових розплідників і уникати занадто високої густоти рослин. При посадці бажано попередньо замочити кореневища в розчині фунгіциду. Великі рани на кореневищах слід присипати товченим вугіллям.

Аскохітоз ревеню – захворювання, спричинене грибом Ascochyta rhei. Спочатку проявляється мозаїчною зміною забарвлення листя, а згодом з’являються червоні або коричневі плями різної величини і форми, що поступово зливаються. Плями оточені червоно-коричневим кільцем і обсипаються від центру.

Антракноз ревеню – захворювання проявляється невеликими довгастими довгастими водянистими плямами на листках і черешках. При сильному зараженні листя відмирає. Втрати можуть бути більшими після весняного збирання врожаю. Хвороба особливо небезпечна для черешків, що ростуть влітку.

Ревінь можуть вражати деякі комахи із сімейства колорадських жуків, зелений щавлевий листоїд і гречаний листоїд. У листя вгризаються дорослі особини і личинки.

Найчастіше на рослини нападають равлики, жуки та попелиці.

Під час збирання врожаю їх доводиться видаляти вручну – використання хімікатів – не найкраща ідея. Можна зупинити зараження равликами, посипавши ділянку навколо ревеню ячмінним лушпинням або золою. Хімічну обробку слід проводити після збору врожаю.

Збір і підготовка черешків до використання

У перший рік вирощування ревеню черешки не заготовляють. На другий рік, коли рослини досить зміцніють, плантацію можна експлуатувати близько 3 тижнів, проводячи 3-4 збори листя. У наступні роки період збору врожаю довший і зазвичай триває до кінця червня. Через низьку якість черешків у середині літа та надмірне ослаблення кореневищ заготівля черешків влітку та восени не рекомендується.

З рослини можна відривати до кількох листків за один раз, 1-2 рази на тиждень. Плантація використовується 10-15 років, але найкращі результати досягаються через 4-8 років вирощування. Врожайність ревеню залежить від віку плантації, сорту, типу ґрунту, періоду і кількості врожаїв, внесення добрив і догляду.

Черешки мають бути не менше 25 см завдовжки і не менше 2 см завширшки біля основи. Листову пластинку зрізають на висоті не більше 5 см від кінця черешка.

Підготовлений ревінь зв’язують пучками. Їх можна зберігати протягом 2 тижнів за температури від 0°С до 1°С і відносної вологості повітря вище 90% і до 4 тижнів – якщо загорнути в поліетиленову плівку.

Прискорене вирощування в тунелях

Черешки ревеню від рослин, вирощених під укриттям, смачніші, ніжніші, соковитіші та красивіше забарвлені. Для їх отримання плантацію облаштовують трохи по-іншому. Кореневища висаджують у полі на відстані менше ніж 1 х 1 м (наприклад, 0,8 х 0,8 м) і не збирають протягом перших двох років, а лише інтенсивно удобрюють. На третій рік отримують міцні рослини з великою вегетативною масою.

Щоб прискорити збирання врожаю, рослини накривають плівкою або агроволокном. Можна вкривати окремі рослини або цілі ряди. Конструкцію тунелів виконують із дроту діаметром 5 мм, нарізаного на 2-метрові відрізки. Зігнуті арки встановлюють через 1 м і закривають плівкою, краї якої засипають землею. Такі тунелі потребують провітрювання в теплі та сонячні дні. Хороші ефекти прискорення виходять також при покритті рослин перфорованою плівкою або поліпропіленовим нетканим полотном – без використання будь-якої конструкції.

Мульчування чорним агроволокном

Ревінь також можна “поквапити” взимку. Для цього використовуються різні приміщення, в яких можливо підтримувати температуру +12+15°С. Восени кореневища викопують, неглибоко заглиблюють у ґрунт і залишають підмерзати при температурі трохи нижче 0°С. “Вигонка” починається в листопаді або грудні. Черешки можна збирати через 4-5 тижнів, збір ведуть протягом 5-6 тижнів.