Типи троянд: не всі троянди однакові

Навряд чи існує будь-яка інша квітка з такою кількістю сортів, як троянда. Вони відрізняються за розміром, режимом росту, кольором, формою квітки, запахом та багатьма іншими параметрами. Не дивно, що багатьох садівників-любителів ця величезна різноманітність збиває з пантелику. З огляду на це, варто спочатку ознайомитися із загальними характеристиками різних груп троянд. Питання про те, який сорт вибрати, слід вирішувати лише на другому етапі, визначившись із типом троянди. Розрізняють такі групи:

Зміст

Підходящі засоби для догляду за трояндами

Різні групи троянд

Квлумбові троянди: Клумбові троянди добре підходять для висадки на великих ділянках і зазвичай їх об’єднують у групи. Більшість із них ростуть компактно, не перевищують 60 см у висоту і квітнуть кілька разів на рік. Найвідомішими сортами є рожева і широка боніка, кремово-біла троянда едельвейс і яскраво-жовта голдмарі.

Гібридні чайні троянди: завдяки своєму вертикальному росту, гібридні чайні троянди сягають заввишки 80-100 см. Вони добре почуваються у невеликих групах або поодинці на клумбах. Елегантні рослини завдячують своєю назвою наповненим елегантним квітам, які пишно розцвітають у червні та вересні/жовтні. Популярні сорти: «Рожева пантера» (лососево-рожевий), «Бургунд 81» (темно-червоний) і «Троянда миру» (жовта з мідною облямівкою).

Кущові троянди: Кущові троянди, також відомі як трояндові кущі – справжнє квіткове диво. Вгору: вони ростуть як у висоту, так і в ширину і мають особливо сильні пагони. Зазвичай вони квітнуть кілька разів на рік та досягають вражаючої висоти – від 1,2 до 2 м. Кущові троянди бувають майже будь-якого розміру та кольору й їх можна висаджувати будь-якими способами – окремо, групою чи як живу огорожу. Особливо гарними сортами є насичено-рожевий «В’язкий ріг» або «Айсберг», що квітнуть раз на рік.

Низькі кущові троянди: з огляду на їхню стійкість, кущистість і компактні розміри, низькі кущові троянди ідеально підходять для масової посадки. Їх також називають грунтопокривними трояндами. Вони відомі своєю потужною здатністю до цвітіння та своїм міцним, пружними листям. Завдяки насиченому рожевому кольору та ностальгічній формі квітки сорт «Романтичний подорожник» користується популярністю багатьох шанувальників троянд, що мешкають при дорозі.

Плетисті та виткі троянди: Пружні плетисті троянди ростуть на стінах будівель, арках, перголах та навісах для автомобілів. Вони нагадують кущові троянди, але мають набагато довші пагони, здатні сягати п’яти метрів у довжину. Тому їм потрібні решітки для опори. Сорт «Сантана» можна зустріти у багатьох садах. Він приваблює погляди своїми рясними, насиченими червоними квітами. Виткі троянди – це новий, більш гнучкий сорт плетистих троянд з дрібнішими квітами, які також забезпечують природне покриття для дерев та огорож.

Мініатюрні троянди: Низькі і досить кущисті мініатюрні троянди є одними з найбільш універсальних сортів троянд. Завдяки своїм невеликим розмірам (вони зазвичай не виростають більше 30-40 см), ці троянди чудово підходять для діжок, ящиків та бордюрів клумб. Їхні дрібні квіти рясно квітнуть у літні місяці. Мініатюрні троянди зазвичай майже не мають колючок і стійкі до поширених хвороб троянд. Популярні сорти – «Голдпенні» з міцними квітами лимонного кольору та «Рожева симфонія» – широка мініатюрна троянда з густо розгалуженими пагонами та ніжними рожевими квітами, особливо стійка до хвороб.

Дикі троянди: Дикі троянди, що практично не потребують догляду, зазвичай пухкі та кущисті, а тому ідеально підходять для посадки групами або як живоплот. квітнуть вони дуже рясно, раз на рік. Восени плоди шипшини додають вашому саду яскравих барв і є цінним джерелом поживних речовин для різноманітних комах та птахів. Відомий сорт – це кущова троянда з білими чи світло-жовтими квітами та чорними плодами шипшини.

Сучасна класифікація троянд

Троянда – одна з найпопулярніших садових рослин протягом уже не одного тисячоліття. Нікого не спиняє ані складність у догляді, ані шипи та примхи цієї красуні. Сьогодні існує понад 30 тисяч сортів троянд та близько трьох тисяч видів шипшин.

Щоб полегшити роботу з ними, для вчених-інтродукторів, селекціонерів, ландшафтних дизайнерів та садівників було створено класифікації троянд. Садову класифікацію, яку створила в 1976 р. в Оксфорді Всесвітня федерація товариства трояндоводів, вважають найбільш функціональною, адже базується вона на можливостях застосування троянд у саду.

Відео: Різновиди троянд: особливості догляду за квітами

Розповідає Тетяна БУБОН, садівник-любитель з 20-літнім досвідом

Усі троянди поділяють, насамперед, на дикорослі, старовинні, сучасні садові з подальшим розподілом на групи.

1. Дикорослі, або видові, троянди поділяють на плетисті та неплетисті, а ті, своєю чергою, мають види, форми і сорти.

2. Старовинні садові троянди – групи, які культивувалися до виведення в 1867 р. першої чайно-гібридної троянди ‘Ля Франс’. Що ж стосується сортів, то вони могли з’явитися й пізніше. Зацікавлення знавців старовинними трояндами настільки зросло, що настала повторна хвиля їхньої популярності. Кожен трояндовод пишається тим, що має у своїй колекції старовинні троянди.

Представників груп видових та старовинних троянд у деяких країнах називають парковими.

3. Сучасні садові троянди. До них належать усі групи, що з’явилися в культурі після виведення першого чайно-гібридного сорту. Адже більшість троянд, які існували до того часу, тішили людей лише одноразовим цвітінням. Винятком були розкішні чайні та бенгальські троянди, але вони були занадто теплолюбні навіть для Центральної Європи, їх вирощували в зимових садах.

Та все змінилося, коли у Франції в 20-х роках XIX ст. у результаті складної міжвидової гібридизації було виведено ремонтантні троянди (від франц. «remonter» – цвісти кілька разів на рік). Ці троянди набагато більше підходили для Європи, адже поєднували в собі повторність цвітіння, вищу якість квітки і були досить зимостійкими (в нашій зоні потребують укриття). Висота куща досягала 1,5 м і більше. Запашні квітки (Ø 8–10 см) мали округло-чашоподібну форму й густу махровість. Вони розміщувалися по три-п’ять на квітконосі. Ці троянди домінували у світовому асортименті упродовж 70 років і налічували безліч сортів. Та вони мали два суттєві недоліки: більшість була рожевого або червоного кольору; білі ж, а тим більше жовті ремонтантні троянди були дуже рідкісними. Та й друге цвітіння було набагато слабшим від першого.

Ось чому такою великою подією стала поява французького сорту ‘Ля Франс’: оригінатор Гійо схрестив ремонтантний сорт ‘Мадам Віктор Вердьє’ з чайною трояндою ‘Мадам Браво’ й отримав абсолютно іншу троянду. Саме повторне «вливання крові» чайних троянд, що славилися неперевершеною до того часу колористикою, і забезпечило великий успіх потомству. Це відображено і в назві нової групи – чайно-гібридні. Незабаром вони витіснили ремонтантні та інші троянди.

⌂ Чайно-гібридні троянди добре виглядають в групових посадках

Чайно-гибридні троянди

Незаперечними перевагами цих сортів є найвища якість квітки (форма, розмір, махровість, фактура пелюсток (оксамит, атлас), забарвлення, запах) і безперервність цвітіння. Чайно-гібридні троянди вважають взірцем троянд. Саме вони сьогодні й далі виконують історичну місію Цариці квітів і посідають найпочесніше місце в садах і теплицях. Існують тисячі сортів чайно-гібридних троянд. Квітки (Ø 10–14 см) можуть бути махровими (25–35 пелюсток) і густомахровими (50–60 пелюсток і більше). Найчастіше розміщуються на квітконосах поодиноко або в невеликих суцвіттях на кінцях пагонів. За багатством основних забарвлень і відтінків, тонових переходів ця група не має собі рівних.

Для чайно-гібридних троянд у садовій культурі дуже важливими є також форма і пропорційна будова куща, густота та колір листя. Висота середньорослих сортів – 60-70 см, високорослих – 80-100 см.

⌂ Поліантові троянди зазвичай рожеві або червоні, рідше білі (але не жовті)

Полиантові троянди

Виведено їх в останній третині XIX ст. шляхом схрещування троянди багатоквіткової з китайською. До речі, перші сорти – ‘Пакеретт’ і ‘Міньонетт’ – отримав той же геній Гійо у Франції в 1875–1880 рр. Квітки поліантових троянд дрібні (Ø 3–4 см), іноді запашні, від немахрових до сильномахрових, у великих щиткоподібних суцвіттях. Сорти зазвичай рожеві або червоні, рідше білі (але не жовті), листя дрібне. Кущі можуть бути низькі (30–40 см) або високі (60 см), але завжди густі, дуже гіллясті. Цвітіння дуже рясне та безперервне – до пізньої осені. Поліантові троянди більш зимостійкі, ніж чайно-гібридні, також стійкі проти надлишкової вогкості та грибкових хвороб. Легко розмножуються укоріненням зелених живців. Добре ростуть і цвітуть у відкритому ґрунті. Після поширення троянд флорибунда поліантові дещо втратили популярність, але їх і далі застосовують як горщикову культуру в кімнатах і зимових садах.

⌂ Троянди групи флорибунда стали дуже популярні

Троянди флорибунда

Виведення цих троянд було сенсацією XX ст. У 1924 р. шляхом схрещування поліантових троянд із чайно-гібридними данський оригінатор Паульсен отримав гібридно-поліантові троянди, які дуже вдало поєднували ознаки батьків. З поліантовими вони були схожі за суцвіттям і стійкістю. Квітки ж були більші та формою іноді нагадували чайно-гібридні. Численні сорти нової групи стали дуже популярні. Від повторних схрещувань гібридно-поліантових із чайно-гібридними і мускусними трояндами виникли сорти, об’єднані в групу флорибунда. У цій групі є і низькі бордюрні сорти (40 см), і середньорослі (60–80 см), і високі (метр і більше). Троянди флорибунда мають величезну різноманітність забарвлень. Квітки прості, напівмахрові та сильномахрові, за формою – від плоских чашоподібних до найдосконаліших келихоподібних. За розмірами (Ø 4–8 см) вони менші, ніж чайно-гібридні, зібрані в суцвіття різної величини. Запах, якого не мали перші сорти цього типу, тепер став важливою властивістю групи. Цвітуть троянди флорибунда дуже рясно і триваліше, ніж чайно-гібридні. Вирізняються доброю зимо- та хворобостійкістю. В озелененні вони, безсумнівно, посідають перше місце. Деякі сорти вирощують на зрізання і в горщиках.

⌂ Кущі троянд грандіфлора високорослі – до 2 метрів, а тому чудово підходять на зріз

Троянди грандіфлора.

Певною мірою самодостатня садова група, до якої входять сорти з рясним цвітінням, як у групи флорибунда, а за розмірами і формою квітки нагадує чайно-гібридні. Характерні властивості – сила росту і зимостійкість. Представників цієї групи часто вирощують на зрізання, оскільки для них характерні довгі прямі пагони.

⌂ Мініатюрні троянди більш широко використовують як кімнатні рослини

Мініатюрні троянди.

Вперше завезено до Європи з Китаю в 1810 р. Квітки дрібні (Ø 1,5–2 см), поодинокі і в суцвіттях, різноманітні за забарвленням, нерідко запашні, дуже гарної форми. Цвітуть рясно й майже безперервно. Кущі низькі (15–20 см). Багато сортів стійкі у відкритому ґрунті, але більш широко використовують як кімнатні рослини.

⌂ Троянди даної групи більшість має пишні суцвіття, рясне і тривале цвітіння

Троянди шраб, модерн шраб, або напівплетисті.

Цей термін умовний, оскільки в групу входять не тільки троянди з напівплетистою формою куща, але й троянди з прямостоячими пагонами. Також належать троянди з сильними, об’ємними кущами. Більшість має пишні суцвіття, рясне і тривале цвітіння, добру зимостійкість.

⌂ Англійські троянди формою нагадують старовинні троянди

Англійські троянди

Вивів Девід Остін, схрестивши французькі, дамаські та інші троянди минулих століть із сучасними. Їхніми відмінними особливостями є квіти, які за формою нагадують старовинні троянди, і приємний аромат. Більшість є ремонтантними та стійкими проти несприятливих факторів.
До речі, після того, як англійські троянди відновили моду на старовинний тип квітки, багато селекціонерів у всьому світі почало виводити чимало новинок такого типу.

⌂ Група патіо висаджують біля бордюрів і в садові контейнери

Група мініфлора, або патіо.

Низькорослі сорти (45–55 см), густі, компактні кущики мають більш дрібні квіти, ніж флорибунда (одиничні або зібрані в суцвіття). Цвітуть рясно й майже безперервно. Рекомендують їх для бордюрів і садових контейнерів. Саме мода на розміщення горщиків із трояндами у внутрішніх незамощених двориках-патіо і дала назву новій групі. Одночасно ці троянди увічнюють й ім’я свого засновника Пата Діксона, який у 1980-х роках створив цілу серію дрібноквіткових сортів заввишки до 50 см. Квітки до розпускання мають досконалу форму, властиву мініатюрним, а потім нагадують дрібні троянди флорибунда.

⌂ Без опор плетисті троянди повзуть урвищами і схилами

Плетисті троянди.

Плетистими називають усі троянди, що утворюють довгі батогоподібні пагони. Справжніх витких ліан серед троянд нема. Але є безліч видів і форм, які, чіпляючись своїми колючками за дерева та інші опори, здатні підніматися на значну висоту. Без опор вони повзуть урвищами і схилами.

Серед сортових плетистих троянд особливе місце посідають клаймінги (англ. «climbing»). Це брунькові мутації сортів, які було виведено в кущовій формі. Багато клаймінгів виникло спонтанно, але вони виявилися настільки гарними, що їхню «плетистість» закріпили в культурі селекційними методами. Такі культивари є майже в усіх садових групах кущових троянд.