Управління вартістю проектів

У сучасному динамічному й конкурентному економічному світі обмежених ресурсів проектні менеджери змушені постійно думати над тим, як отримати максимальний дохід від проекту. Тому правильна і максимально точна оцінка витрат проекту дуже важлива, хоча й не для всіх проектів можна детально спланувати його бюджет.

Вартість проекту визначається сукупністю вартостей ресурсів проекту, вартостями і часом виконання робіт проекту. Для будівельних проектів визначається вартість будівництва, що є частиною вартості проекту, до якої входять кошти, необхідні для капітального будівництва. Оцінка усіх витрат по проекту еквівалентна оцінці загальної вартості проекту.

Управління вартістю проекту містить у собі процеси, необхідні для забезпечення і гарантії того, що проект буде виконаний у рамках затвердженого бюджету. Управління вартістю і управління витратами практично є тотожними поняттями. Цілями системи управління вартістю (витратами) є розробка політики, процедур і методів, що дозволяють здійснювати планування і своєчасний контроль втрат.

Планування витрат проекту здійснюється для визначення його економічної ефективності через порівняння проектних витрат і доходів та для забезпечення фінансування проекту. Основним документом, за допомогою якого здійснюється планування втрат, є бюджет проекту – документ, який містить розрахунок вартості проекту на основі обсягів робіт, що плануються до виконання, та необхідних ресурсів на відповідний період часу з розподілом за видами витрат.

Управління вартістю (витратами) проекту включає наступні процеси [68]:

• • оцінка вартості проекту;
• • бюджетування проекту, тобто встановлення цільових показників втрат на реалізацію проекту;
• • контроль вартості (втрат) проекту, постійної оцінки витрат, порівняння з плановими і вироблення заходів коригувального і попереджуючого характеру.

У деяких проектах, особливо невеликих, планування ресурсів, оцінка вартості та визначення бюджету настільки тісно пов’язані, що можуть розглядатися як один процес (наприклад, вони можуть виконуватися однією особою за короткий період часу). Тут вони представлені як окремі процеси, оскільки методи та засоби для кожного з них різні.

Планування ресурсів проекту

Щоб оцінити вартість проекту, потрібно знати вартість ресурсів, що складають проект, час виконання робіт і вартість цих робіт. Таким чином, оцінка вартості починається з визначення структури ресурсів і робіт проекту. Ці задачі вирішуються в рамках планування проекту, а до модуля оцінки вартості повинні надходити результати виконання цього процесу.

Планування ресурсів проекту означає визначення того, які ресурси і в якій кількості будуть використані у проектних роботах.

У завданнях управління проектами звичайно виділяють два типи ресурсів:

• 1) невідтворювані ресурси, що складуються та накопичуються, в процесі виконання робіт витрачаються повністю, не допускаючи повторного використання. Не використані в даний відрізок часу, вони можуть використовуватися надалі. Тобто такі ресурси можна накопичувати з наступною витратою запасів. Тому їх часто називають ресурсами типу “енергія”. Прикладами таких ресурсів є паливо, предмети праці, засоби праці однократного використання, а також фінансові засоби.
• 2) відтворювані ресурси, що не складуються та не накопичуються, в ході роботи зберігають свою речовинну форму та у міру вивільнення можуть використовуватися на інших роботах. Якщо ці ресурси простоюють, то їхня невикористана здатність до функціонування в даний відрізок часу не компенсується в майбутньому, тобто вони не накопичуються. Тому ресурси другого типу називають ще ресурсами типу “потужності”. Прикладами ресурсів типу “потужності” є трудові ресурси й засоби праці багаторазового використання (машини, механізми, верстати тощо) [32].

Потреба роботи в складованому ресурсі описується функцією інтенсивності витрат, що показує швидкість споживання ресурсу залежно від фази роботи, або функцією витрат, що показує сумарний, накопичений обсяг необхідного ресурсу залежно від фази.

Потреба роботи в нескладованому ресурсі задається у вигляді функції потреби, що показує кількість одиниць даного ресурсу, необхідних для виконання робіт, залежно від фази.

Поряд з функціями потреби, що характеризують завдання проекту, необхідно розглядати й функції наявності (доступності) ресурсів. Функції наявності задаються на проект у цілому, їх аргументом виступає не фаза роботи, а час (робочий або календарний). Перевірка ресурсної реалізованості календарного плану вимагає зіставлення функцій наявності й потреби в ресурсах проекту в цілому.

Однією з переваг подання проекту у вигляді мережевої моделі є можливість легко одержувати інформацію про ресурсні потреби на кожному проміжку часу.

Календарне планування ресурсів передбачає виконання послідовності таких кроків: 1) оцінка потреби в ресурсах у розрізі проектних робіт, 2) оцінка наявних ресурсів (характеристика ресурсів і визначення максимально доступної кількості кожного виду ресурсу), 3) аналіз завантаження ресурсів та розв’язання ресурсних конфліктів.

Більш докладно планування ресурсів передбачає здійснення таких етапів:

• 1. Загальна оцінка потреби у ресурсах та їх розподіл у часі, а саме: грошових коштів, матеріалів, технологічного обладнання, енергетичних ресурсів, трудових ресурсів, машин, механізмів, виробничих площ, обчислювальної техніки тощо.
• 2. Складання таблиці потреб у ресурсах по роботах проекту.
• 3. Побудова ресурсної гістограми.
• 4. Складання таблиці наявних ресурсів.
• 5. Зіставлення потреби і наявності ресурсів, визначення їх нестачі або надлишків.
• 6. Визначення постачальників ресурсів по проекту.
• 7. Оптимізація сумарних графіків потреби в ресурсах.
• 8. Врахування факторів, які впливають на забезпеченість проекту ресурсами.
• 9. Формування графіків постачання ресурсів.
• 10. Перепланування календарного плану.
• 11. Контроль і побудова нових ресурсних планів і гістограм.

При визначенні планових дат, при складанні календарного бюджету необхідно враховувати ресурсні обмеження.

Виділяються два види ресурсного планування:

• 1) ресурсне планування при обмеженні за часом припускає фіксовану дату закінчення проекту й призначення на проект додаткових ресурсів на періоди перевантажень;
• 2) планування при обмежених ресурсах припускає, що спочатку задана кількість доступних ресурсів не може бути змінена і є основним обмеженням проекту. При даному підході наявна кількість ресурсу залишається незмінною, а вирішення конфліктних ситуацій відбувається за рахунок зсуву дати закінчення робіт.

Взагалі, існує три види залежності потреби в ресурсах від тривалості робіт:

• • – постійний – протягом усього циклу виконання робіт величина запланованих ресурсів не змінюється;
• • – ступінчастий протягом роботи завантаження ресурсу змінюється стрибкоподібно;
• • – трикутниковий, тобто зростає від початку роботи до максимального значення, а потім спадає до кінця роботи.

Якщо ресурс лімітований або його неможливо збільшити, то потрібно продовжити тривалість роботи, поки цей ресурс не стане доступним. Інший випадок, якщо неможливо подовжити тривалість виконання проекту, то потреба в ресурсах задовольняється шляхом їх додаткового придбання. Якщо потреби в ресурсах відомі та встановлені дати початку та закінчення, то можливо побудувати таблицю рівнів ресурсів або ресурсну гістограму, тобто визначити функцію зміни потреб для кожного виду ресурсів.

Гістограма потреби в ресурсах подібна до стовпчикових діаграм, де по горизонтальній осі вказуються календарні терміни, а по вертикалі – щоденна кількість необхідних для виконання усіх робіт ресурсів, тобто фіксується кількість наявних ресурсів у розрізі календарного часу

Зіставлення необхідних та наявних ресурсів дає змогу визначити нестачу або їх надлишок, і якщо потреба в деякому виді ресурсу перевищує наявну, то, можливо, доцільно буде змінити час у календарному плані, щоб зменшити цю потребу. Це можливо зробити за рахунок використання резервів часу робіт, що не лежать на критичному шляху, або можна збільшити тривалість проекту в цілому.

Покращити завантаження ресурсами можна шляхом згладжування ресурсів. Суть згладжування ресурсів полягає в зсуненні календарних термінів виконання робіт у межах запасу часу. Основними шляхами вирівнювання завантаження ресурсів у проекті є зміна логічних зв’язків між проектними роботами та зміщення термінів виконання некритичних робіт у межах запасу часу. Змінюють лише по одному ресурсу.

Основним методом планування ресурсів є експертний. Висновки експертів необхідні для оцінки вхідних даних проекту. Така експертиза може бути надана будь-якою групою чи окремою особою із спеціальними знаннями або підготовкою і може бути доступна з багатьох джерел, включаючи інші підрозділи виконавчої організації, консультантів, професійні та технічні асоціації, промислові групи.

Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обгрунтовуватись розрахунками корінного завдання: якою мірою майбутні доходи покриватимуть поточні витрати? Тому першим етапом розробки інвестиційної програми має стати оцінка ефективності інвестиційного проекту. В сучасній практиці проектів знаходять застосування методи, які враховують зміну вартості грошей із часом, а також ті, що не враховують (методи строку окупності та середньої дохідності).

До найуживаніших методів для оцінки капітальних проектів слід віднести:

• – чиста приведена вартість;
• – внутрішня норма доходності;
• – рентабельність;
• – період окупності;
• – дисконтований період окупності;
• – дохідність (прибутковість) залученого капіталу;
• – дохідність на акцію.

Метод чистої приведеної вартості (net present value) полягає в порівнянні інвестиційних витрат із поточною оцінкою всіх майбутніх чистих грошових потоків по роках функціонування проекту.

Правило методу чистої приведеної вартості (ЧПВ чи NPV): якщо поточна оцінка майбутніх чистих грошових потоків перевищує поточну оцінку інвестиційних витрат, то проект доцільний до впровадження.

Чиста приведена вартість (NPV) проекту розраховується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, без дисконтованої вартості вкладених інвестицій.

Правило чистої приведеної вартості ілюструється такою формулою:

де – очікувані чисті грошові потоки;

k – ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С – початкова витрата капіталу, що здійснюється в поточному періоді (або ж поточна вартість усіх витрат).

Іншими словами, чиста приведена вартість – це сума всіх очікуваних грошових потоків (Rt) починаючи з року 1 (t = 1) до кінця життєвого циклу проекту (п), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

Якщо: NPV > 0, то проект доцільний до впровадження;

NPV=0, то проект не прибутковий і не збитковий.

Фінансовий менеджер підприємства вирішує питання про доцільність придбання нового обладнання. Його вартість 250000 грн. Прогнозується, одержання річного доходу в розмірі:

• 1 рік – 30000 грн.;
• 2 рік – 40000 грн.;
• 3 рік – 50000 грн.;
• 4 рік – 70000 ірн.;
• 5 рік – 85000 грн.

Визначити чи доцільний проект до реалізації, якщо ставка дисконтування – 15%.

Тобто, оскільки величина чистої приведеної вартості від’ємне значення, то даний проект є недоцільним до впровадження.

До переваг методу NPV можна віднести те, що він:

• 1) враховує зміну вартості грошей у часі та ризик конкретного інвестування;
• 2) враховує ввесь строк функціонування проекту.

До недоліків та обмежень в використанні методу можна віднести:

• 1) метод дозволяє оцінити ефект прийняття проекту в абсолютному вимірі (як ріст ринкової оцінки), але не показує, наскільки реальна дохідність проекту перевищує вартість капіталу. Рішення по інвестуванню в проекти неможливо порівняти з варіантами портфельних інвестицій з відомою доходністю;
• 2) в класичному своему вигляді метод не дозволяє порівнювати взаємовиключаючі ефективні проекти з відмінними інвестиційними витратами та з різними строками функціонування.

Альтернативним підходом є розрахунок внутрішньої норми доходності (IRR), якою е ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат.

Для розрахунку IRR необхідно вирішити відносно R таку формулу:

де r – ставка доходності, яка дає NPV = 0, а решта позначень ідентичні до попередньої формули.

Зміст розрахунку внутрішньої норми доходності при аналізі ефективності інвестицій, полягає в наступному: IRR показує очікувану доходність проекту і відповідний, максимально допустимий, відносний рівень витрат, які можуть бути пов’язані з даним проектом. Можна навести приклад фінансування проекта за рахунок банківського кредиту (власний капітал та гарантії повернення кредиту відсутні).

Значення IRR показує верхню межу допустимого рівня процентної ставки. Якщо по проекту не сплачується податок на прибуток та значення IRR дорівнює 20%, то залучати банківський кредит понад 20% річних не виправдано. Якщо річна банківська ставка дорівнює значенню IRR, то чистий дисконтований доход по проекту буде дорівнювати нулю. При більш низькій процентній ставці вкладений капітал забезпечить в даний проект позитивний чистий дисконтований доход.

Проте в реальному житті в фінансуванні проекту використовуються різні джерела (елементи власного чи залученого капіталу). Вартість капіталу проекту залежить від вартості елементів капіталу та пропорції залучення цих елементів. Поточна та гранична вартості капіталу підприємства визначаються як середньозважене значення вартостей різних елементів капіталу. IRR буде визначати максимально припустиме значення вартості капіталу проекту.

Економічний зміст критерію внутрішньої норми доходності (IRR) полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які інвестиційні рішення, рівень рентабельності яких не нижчий поточного значення показника ціни капіталу (Cost of Capital – СС), під яким розуміється або середньозважена ціна капіталу або ціна цільового джерела, якщо така є.

Правило методу внутрішньої норми доходності при оцінці інвестиційних проектів:

Якщо IRR> СС, то проект доцільний до впровадження;

IRR= СС, то даний проект не принесе ні прибутку, ані збитку.

Приклад 2.2.

Підприємство має грошові надходження на протязі 5 років у наступних обсягах:

• 1 рік – 3000 грн.;
• 2 рік – 4500 грн.;
• 3 рік – 5000 грн.;
• 4 рік – 6000 грн.;
• 5 рік – 7000 грн.

Визначте внутрішню норму доходності, якщо початкові інвестиції становлять 20000 грн., а вартість капіталу 13%?

Спочатку доцільно дисконтувати грошовий потік по роках, починаючи, скажімо з 12% з тим, щоб визначити теперішню вартість грошових потоків за 5 років а потім додамо їх величини:

Процентний фактор теперішньої вартості за 12%

Теперішня вартість грошового потоку

Всього теперішня вартість

Наведені розрахунки показують, що сума значень теперішньої вартості грошових потоків за 5 років дорівнює 17610,5 грн., а це менше за початкові інвестиції – 20000 грн., тому слід знизити ставку дисконтування, щоб отримати значення теперішньої вартості, що дорівнює початковим інвестиціям. Оскільки відомо, що теперішня вартість знижується, коли ставка дисконтування зростає, візьмемо ставку 9%.

Процентний фактор теперішньої вартості за 9%

Теперішня вартість грошового потоку

Всього теперішня вартість

Як бачимо, за дисконтної ставки 9% теперішня вартість майбутніх грошових потоків наближається до суми початкових інвестицій. Це свідчить, що внутрішня норма доходності для затвердження проекту 13%, а внутрішня норма доходності приблизно 8,5%, приймати проект не доцільно.

Наступним методом оцінки інвестиційних проектів є індекс прибутковості (РІ), який ще інколи називається співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибутковості є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошових потоків на початкові витрати:

Як видно із формули, єдиною різницею між формулою чистої приведеної вартості та індексом прибутковості є те, що за використання показника NPV початкові витрати віднімаються від приведеної вартості очікуваних грошових потоків, а за розрахунку індекса прибутковості приведена вартість очікуваних грошових потоків ділиться на початкові витрати.

Правило методу індекса прибутковості:

Якщо РІ>1, то проект доцільний до впровадження;

РК1, то проект слід відхилити;

PI –1, необхідна особливі обгрунтування.

Індекс прибутковості є відносним показником і дозволяє на відміну від методу NPV кількісно співставити витрати та ефект від них.

Приклад 2.3.

Розміри інвестиційних витрат – 1 млн. грн., прогнозний рівень чистих грошових потоків по рокам (тис. грн.): 345, 400, 395, 325. Розрахуйте значення індекса прибутковості (РІ) , якщо ціна капіталу 10%.

Оскільки, РІ = 1,16> 1, то проект доцільний до впровадження.

До інших широко розповсюджених методів відносять період окупності проекту, дисконтований період окупності.

Період окупності (payback period) – це мінімальний часовий інтервал (вимірюваний в місяцях, чи роках) від початку здійснення проекту, за який інвестиційні витрати окупляться чистими грошовими надходженнями від проекту.

Термін окупності не є самим придатним показником оцінки ефективності і прибутковості капітальних чи фінансових вкладень з наступних причин. По- перше, окупність відносно не чутлива до термінів інвестиційного циклу проекту, оскільки швидкість повернення грошей у даному випадку не свідчить про прибутковість проекту. По-друге, критерій терміну окупності не можна застосувати до проектів, що мають розподіл грошових потоків за роками. Проект, якому притаманні зростаючі чи спадаючі потоки грошових коштів, не будуть оцінені адекватно їх привабливості.

Таким чином, при використанні критерію окупності співставні оцінки можуть бути отримані тільки при наявності альтернативних варіантів інвестицій, що мають схожі характеристики: рівний термін життя й однакову структуру грошових потоків. За відсутності цих передумов застосування даного критерію повинне супроводжуватися додатковим аналізом і розрахунками.

Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу фінансовому менеджеру оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться в зоні ризику.

Дисконтований період окупності відрізняється від періоду окупності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків і, отже, завжди є довшим ніж період окупності, який ігнорує дисконтування.

Прийнято вважати, що даний метод характеризує ліквідність, а не прибутковість, інвестиції. Тому він використовується для швидкого вибору проекту в умовах інфляції, при дефіциті ліквідних засобів. Разом з перевагами, такими як: враховуються можливість реінвестування доходів і тимчасова вартість грошей, даний метод має недолік, зокрема, ігнорує грошові надходження після закінчення терміну окупності проекту, що може мати істотне значення для вибору варіанту інвестицій.

Як і період окупності, дисконтований період окупності потерпає від неможливості точно визначити значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.

Алгоритм розрахунку періоду окупності інвестицій (PP) залежить від рівноваги розподілу прогнозованих доходів від інвестицій. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то період окупності розраховується шляхом ділення одночасних витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При отриманні дробового числа його округлюють в сторону збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то період окупності знаходять прямим підрахунком кількості років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Формула розрахунку показника періоду окупності інвестицій (PP) має вигляд:

Приклад 2.4.

Інвестиційний проект вимагає початкових інвестицій в розмірі 5000 грн. за прогнозними оцінками, проект має забезпечити стабільні грошові надходження:

• 1 рік – 1500 грн.;
• 2 рік – 2000 грн.;
• 3 рік – 2300 грн.;
• 4 рік – 2500 грн.;
• 5 рік – 2700 грн.

Визначити період окупності інвестицій?

5000 -1500 -2000 =1500 грн.

Як бачимо, що за 2 роки підприємство окупить 3500 грн. із 5000 грн. вкладених у проект. Потім слід розрахувати, яка частина третього року

необхідна підприємству, щоб покрити penny 1500 грн. початкових інвестицій. Для цього слід розділити 1500 грн. на грошовий потік за третій рік.

0,65 – це приблизно 34 тижні (0,65*52 тижні – 34 тижні); тобто, щоб окупити початкові інвестиції, потрібно два роки і 34 тижні.

Важливий інтерес для оцінки інвестиційних проектів представляє наукова методика, яка включає декілька етапів.

Суть методики в наступному. На першому етапі проводиться порівняння показників загальної рентабельності інвестиційних проектів за середніми відсотками банківського кредиту. Мета такого порівняння – пошук альтернативних більш вигідних напрямів вкладення капіталу. Наприклад, якщо розрахункова рентабельність якого-небудь інвестиційного проекту нижче середнього відсотка банківського кредиту, то даний проект повинен бути відхилений, оскільки вигідніше гроші покласти в банк.

На другому етапі проводиться порівняння рентабельності інвестиційних проектів з середнім темпом інфляції в країні. Мета такого порівняння полягає в мінімізації втрат грошових коштів від інфляції. Дійсно, якщо темпи інфляції вище за рентабельність проекту, то капітал підприємства з часом знецінюється і не буде відтворений. Віддача від інвестиційного проекту повинна бути вищою за середні темпи інфляції.

На третьому етапі здійснюється порівняння проектів за обсягами інвестицій. Мета такого порівняння полягає в мінімізації потреби в кредитах, виборі менш капіталомісткого варіанту інвестицій. Очевидно, що з двох проектів з однаковими характеристиками обсягів і якості продукції, що випускається, перевага буде віддана тому з них, в якому для досягнення запланованого ефекту за інших рівних умов буде потрібно менше інвестиційних ресурсів.

На четвертому етапі передбачається порівняння проектів за термінами окупності, причому, даний показник розраховується з урахуванням чинника часу шляхом розподілу суми інвестицій на розмір щорічного прибутку від проекту. Мета такого порівняння – вибір варіанту з мінімальним терміном окупності. Можна припустити, що чим раніше окупляться інвестиційні витрати підприємства, тим більше буде у нього шансів на подальше розширення виробництва, підвищення загальної ефективності господарської діяльності.

На п’ятому етапі проводиться оцінка стабільності щорічних надходжень від реалізації проекту. Критерій оцінки на цьому етапі неоднозначний. Інвестора може цікавити як рівномірно розподілений за роками процес віддачі вкладених коштів за проектом, так і прискорений (сповільнений) процес отримання доходів від інвестицій до початку або до кінця інвестиційного циклу проекту.

На шостому етапі здійснюється порівняння загальної рентабельності інвестиційних проектів без урахування чинника часу, тобто дисконтування доходів. Мета такого порівняння обумовлена вибором найбільш рентабельного проекту без корекції показників на чинник часу. Це можливо в наступних випадках: або термін проекту невеликий, або загальний стан економіки достатньо стійкий і стабільний.

На сьомому етапі передбачається порівняння загальної рентабельності проектів з урахуванням чинника часу. При цьому майбутні надходження і доходи приводяться до цін початкового періоду, тобто капітал майбутнього періоду виражається в поточній (початковій) вартості. В процесі розрахунків може використовуватися звичайна формула капіталізації доходів:

– майбутня вартість капіталу, тис. грн.;

– поточна (початкова) вартість капіталу, тис. грн.; r -ставка дисконту (нарощування капіталу); ί – число періодів (років, місяців і т.д.).

За допомогою приведеної вище формули майбутні доходи можна оцінити, в поточній вартості таким чином:

У розглянутій методиці оцінки ефективності інвестиційних проектів не обов’язково дотримуватися запропонованої поетапної послідовності. До того ж, необхідно мати на увазі, що при проведенні технологічних розрахунків слід ураховувати одночасно багато чинників, які можуть суттєво змінити черговість процедури оцінки ефективності інвестиційних вкладень.

Отже, економічну ефективність інвестицій можна оцінити з використанням великого різноманіття статичних і динамічних методів розрахунку згідно класифікації наведеної на рис. 2.2.

Таким чином, оцінку інвестиційних проектів можна здійснювати різними методами, але застосування того або іншого методу повинне спиратися на знання їх позитивних і негативних сторін та надавати інвесторам реальну інформацію про можливі доходи і втрати від реалізації проекту.

Спробуємо дати оцінку інвестиційному проекту і визначити, чи доцільний він до впровадження за сукупністю перерахованих показників.

Приклад 2.5.

Розрахунок грошових потоків та оцінка інвестиційного проекту:

Сівалка для цукрових буряків – 140 тис.євро (строк амортизації 7 років);

Комбайн – 410 тис. євро (строк амортизації 7 років).

Сума всього – 550 тис. євро.

Орієнтовний термін реалізації проекту – 10 років.

Врожайність цукрових буряків – 550 ц/га;

Прогнозний рівень реалізації цукрових буряків – 55000 т; Ціна реалізації 1 т. -180 грн;

Операційні витрати 1 т. – 40 грн;

Рис. 2.2. Класифікація методів оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємств

Ставка банківського відсотку – 18%;

Очікуваний ріст вартості надходжень і витрат -15% на рік;

Фінансування за рахунок банківського кредиту.

Середньозважена вартість капіталу – 3,5%.

(0,865* 0,012 + 0,135*0,18 = 0,03468 (3,5%)).

План повернення кредиту

Розрахувати вартість проекту

Ми вважаємо великою помилкою, коли клієнти обирають архітектурну студію за вартістю проектування. У приватному житловому будівництві є правило: вартість проекту становить 5−10% вартості його реалізації.

У той же час, якісно розроблений архітектурний проект зменшує кількість переробок у процесі будівництва будівлі та економить гроші замовника за рахунок раціонального використання матеріалів, вказівки постачальників із найменшою націнкою, надання партнерських знижок клієнтам тощо.

Як правило, грамотний проект та авторський супровід дозволяють замовнику заощадити більше коштів на реалізацію будівлі, ніж він витратив на послуги архітектурної студії.

Тому до вибору архітекторів, які займатимуться проектуванням будинку та його реалізацією, слід підходити виходячи з їхнього професіоналізму (портфоліо + досвід реалізації проекту + творчі досягнення). Не забувайте про це!