Що таке чорнозем? Характеристики та особливості використання грунту

Багато людей пам’ятають зі шкільного курсу, що чорнозем це найкращий тип грунту, яким славиться Україна. Але коли йдеться про точне й розгорнуте визначення цього поняття, можуть виникнути складнощі.

Важливо мати уявлення про чорнозем, оскільки цей тип грунту формується в певних грунтово-кліматичних умовах та є живою екосистемою. Чорноземи формуються в умовах помірного континентального клімату з періодичною зміною температур і вологості за участю живих мікроорганізмів. Неможливо створити чорнозем штучним шляхом або внести його за допомогою різних видів добрив.

Характеристики і властивості чорнозему

Основна характеристика чорнозему – високий вміст гумусу, що є ключовим аспектом. Гумус це органічні речовини, які утворюються у процесі складних біохімічних реакцій та є найбільш доступною формою живлення для рослин. Раніше рівень гумусу в чорноземах становив 15% і більше, але зараз вважається, що максимум – 14%. Через інтенсивне землеробство гумус не встигає відновлюватися, і земля виснажується.

Важливо зазначити, що чорнозем це не лише родючий грунт. Це відносно широке поняття, яке не можна звести до простих органічних добрив, таких як гній або перегній. У чорноземі всі речовини збалансовані і знаходяться в легкодоступній формі для рослин, у відмінність від надмірно концентрованих органічних добрив, які можуть завдати шкоди росту рослин.

Наступна характерна риса чорнозему – високий вміст кальцію, потреба в якому у рослин найвища на всіх стадіях росту.

Для чорнозему характерна нейтральна або близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину, що робить його універсальним для вирощування сільськогосподарських культур.

Чорнозем має зернисто-грудкувату структуру, яка стійка до вимивання, утворення кірок, вивітрювання і ущільнення. Завдяки такій структурі забезпечується оптимальний водно-повітряний обмін з атмосферою і створюються сприятливі умови для росту коренів. Однак на думку фахівців чорнозем недостатньо пухкий і вимагає додавання піску або торфу.

Підтипи чорнозему

У різних природно-кліматичних зонах чорнозем формується з деякими особливостями. Всього виділяють 5 підтипів: опідзолений (широколисті ліси), вилужений (лісостепова зона), типовий (луки і лісостепи), звичайний (степи) і південний (степи південних регіонів). Найвищий показник гумусу має південний чорнозем.

Як розпізнати чорнозем?

Чорнозем істотно відрізняється від перегною і гною. Гній є відхідним продуктом тваринництва і птахівництва та являє собою частково переварені рослинні волокна з високим вмістом органічних речовин. Перепрілий протягом декількох років гній під впливом мікроорганізмів і безхребетних (черв’яків і комах) перетворюється в перегній, який містить поживні речовини в більш доступною для рослин формі. І гній, і перегній містять дуже велику кількість азоту та його сполук.

Дуже близький до чорнозему за походженням торф, який теж формується внаслідок багаторічного розкладання рослинних залишків, але в інших природно-кліматичних умовах.

• має насичений чорний колір;
• через високий вміст гумусу залишає жирний слід на долоні після стиснення;
• при намоканні по консистенції нагадує глину і довго не висихає, утримуючи вологу (на відміну від торфу);
• має грубозернисту структуру.

Використання чорнозему на дачній ділянці

Прагнення дачників підвищити родючість грунту на своїй ділянці для отримання високих врожаїв плодів високої якості пояснює їх готовність використовувати всі доступні засоби. Щоб досягти високого ефекту і зберегти його на кілька років, необхідно знати, як використовувати чорнозем на городі без шкоди для вже усталеної екосистеми.

Основна помилка садівників – за допомогою повної заміни землі на чорнозем можна на завжди вирішити проблему живлення рослин без подальшого внесення добрив і використання перегною або компосту. Живильні речовини в чорноземі активно використовуються рослинами для формування врожаю і насіння, тому без їх заповнення вміст гумусу різко падає і грунт виснажується.

Грубою помилкою стане надмірне внесення чорнозему під овочеві та квіткові культури, так як їх малопотужна коренева система не здатна підтримувати необхідну пористість, що з часом призведе до ущільнення грунту.

Рекомендується додавати чорнозем в суміші з садовою землею і торфом. Хороший результат дає його внесення в теплиці, парники і клумби під багаторічні декоративні рослини. Для цих цілей дуже зручно використовувати чорнозем в мішках.

Ділянки, де був внесений чорнозем слід перекопувати тільки вилами для запобігання ущільнення грунту. Хорошим біологічним індикатором стану землі є дощові черв’яки.

Перед внесенням бажано перевірити рівень кислотності чорнозему за допомогою індикаторних смужок. При слабокислій реакції знадобиться внести вапно, доломітне борошно або деревну золу, а при слаболужній – кислі мінеральні добрива.

Природнедосконалість чорнозему

Чорнозем – це багаті родючі грунти, які можна назвати гордістю Росії, її національним надбанням. Про чудових властивостях чорнозему згадується і в стародавніх літописах V-VI століття: «чорноземна земля – ​​найкраща годувальниця народу, тому що вона не боїться ні холодів, ні вітрів і злив, ні посухи».

Чорноземна земля – ​​найкраща годувальниця народу

ніякі мінеральні і органічні добрива не здатні замінити природне досконалість чорнозему, адже він формується в природі протягом декількох тисяч років. Створити чорнозем штучно теж неможливо, так як на його освіту впливають сотні природних факторів (геологічних, кліматичних, біологічних і так далі).

характеристика чорнозему

Чорноземні грунти характеризуються багатим вмістом гумусу (особливо у верхніх шарах), поживних речовин, зернистою або комкової структурою, високим (до 70%) вмістом кальцію, величезною кількістю корисних для рослин мікроорганізмів і прекрасними водно-повітряними якостями. Чорнозем містить корисні гумінові кислоти (суміш органічних сполук) – найціннішу фракцію гумусу, легко засвоюється корінням рослин.

Взявши в руки чорнозем і злегка стиснувши його, ви побачите на долонях жирний чорний відбиток. Це перша ознака родючості землі з високим вмістом гумусу. Чорнозем не “спікається» під впливом сонця і вологи, як глинисті грунти, не може похвалитися настільки пористою структурою як піщані. Проте коренева система рослин відчуває себе в грунтах, багатих гумусом, більш ніж привільно і в достатку забезпечена киснем і живильними елементами. Вас можна назвати щасливчиком, якщо ваша ділянка багатий чорноземом, адже в цьому випадку вас радують хороші врожаї і ви на деякий час позбавлені внесення в грунт різної «хімії» (мінеральних добрив), біодобавок і органіки.

Застосування чорнозему на дачі

Багато тоннами заводять чорнозем на свої заміські ділянки, вважаючи: раз завіз – на довгі роки хороші врожаї забезпечені. На жаль . це не так. Врахуйте, що через 2-3 роки навіть високородючих грунт біднішає і потребує добривах. Частина корисних речовин вимивається з водою, частина поглинається корінням рослин, а мікроорганізми, які живуть в завезений з боку чорноземі, потрапляючи в незвичну середовище проживання, частково гинуть. Отже – грунт збіднюється, а врожаї з кожним роком стають все нижче.

Дачну ділянку, багатий чорноземом

Крім того враховуйте, що на зниження родючості грунту істотно впливає відсутність на ділянці рослин з потужною кореневою системою. Адже розвинені коріння великих дерев і чагарників розпушують ґрунт, забезпечуючи тим самим приплив кисню. А якщо ви вирощуєте в основному невеликі садово-городні рослини, то з часом ґрунт перетвориться на твердий важкий субстрат і ваші зелені вихованці будуть почувати себе вкрай незатишно, з усіма наслідками, що випливають .

Тому використовувати чорнозем краще там, де ви плануєте посадку великих рослин (дерев, високих на зріст чагарників), а на городні грядки і під рослини зі слаборозвиненою кореневою системою його краще додати в невеликих кількостях, для поліпшення фізіологічних властивостей ґрунту. Зазвичай городню землю під висадку овочевих культур розбавляють чорноземом в співвідношенні 3: 1.

Чи потрібно удобрювати чорнозем

Типові чорноземи з нормальною (від 7рН) кислотністю в раскислении не потребують. При необхідності в них можна вносити кислі добрива: сульфат калію, селітру (крім натрієвої), сульфат амонію та інші. А в іншому чорнозем, так само як і інші види грунтів, потребує звичайних стандартних добавках: компостах (0,5-1 т на сотку), гної, органічних і мінеральних добривах. Корисно раз в 5-6 років висівати на ділянці сидерати (Рослини, вирощувані як органічні добрива з подальшим закладенням в грунт).

А от кислотні (Нижче 5рН) чорноземи потребують раскислении. Для цього достатньо внести в землю гашене вапно з розрахунку: 0,2 кг на 1 м². А якщо ґрунти бідні вмістом магнію, замініть вапно доломітового борошном (в тих же пропорціях).

До речі, у продажу є спеціальна індикаторна папір, за допомогою якої з невеликою похибкою можна визначити кислотність грунтів на дачній ділянці.

види чорнозему

• надпотужні, де гумус залягає на глибину 1,2-1,5 м-
• потужні, глибина залягання гумусу від 0,7 до 1,2 м-
• середньо- і малопотужні з глибиною залягання гумусового шару від 25 см до 0,7 м.

Надпотужний чорнозем, глибина залягання гумусу – 1,5 м

• сільногумусние (жирні) грунту (9-10%)-
• середньогумусні (5-9%)-
• малогумусні (4-5%)-
• слабогумусні (до 4%).

Нюанси використання чорнозему

• намагайтеся не перекопувати грунт лопатою, від цього вона ущільнюється і стає твердою, краще використовувати для перекопування вила-
• заведіть на своїй ділянці дощових черв`яків, вони розпушують землю і виробляють унікальне природне добриво – біогумус, -яке за цінністю набагато перевершує перегній, пташиний послід і гній.

• Як дізнатися тип ґрунту, і навіщо це потрібно
• Що таке гумус
• Гній – король органічних добрив
• Чому компост шкідливий для рослин
• Компост: як шкода перетворити на користь

Чорноземи типові. Вилуговані та опідзолені чорноземні грунти

Чорноземи – багаті темнозабарвлені гуматним гумусом грунти, насичені основами, із зернистою або грудкуватою структурою, що не мають ознак сучасного перезволоження і сформувались під багаторічною трав’янистою рослинністю в континентальному суббореальному поясі.

Чорноземи розповсюджені на материках північної півкулі. В Україні вони утворюють широку чорноземну смугу в межах лісостепової та степової зон, яка тягнеться з заходу на схід через усю територію країни, займаючи площу 27,8 млн. га ( лісостеп – 11,3 млн. га, степ – 16,5). На території СНД чорноземи також утворюють смугу, що починається в Молдові, а потім прямує через Україну, південну Росію (Воронезька, Курська області, Ставропольський та Краснодарський краї), північний Казахстан до Алтаю, площею ~180 млн. га. У світі площа чорноземів складає ~314 млн. га, це 2% суші:

• центральна Європа (Німеччина, Польща, Румунія, Угорщина, Чехія, Словаччина, схід Австрії),
• центральна частина Північної Америки (південь Канади – провінція Манітоба, північні регіони центральних штатів США – Міннесоти, Міссурі, Дакоти, Арканзасу, в межах Великих рівнин).

Умови грунтоутворення в зоні розповсюдження чорноземів характеризуються наступною сукупністю факторів.

• Клімат суббореальний, континентальний, слабоаридний, сезонно контрастний. Сума опадів складає від 350 до 500 мм на рік, Кз = 0,6-1,1, тип водного режиму непромивний.
• Рельєф різноманітний – у степу рівнинний з добре вираженим мікрорельєфом, у лісостепу – горбисто-хвилястий.
• Грунтотворні породи переважно леси та лесоподібні суглинки, рідко – елювій вапнякових порід та щільні глини. Щодо останніх питання залишається спірним. Майже всі породи карбонатні, інколи засолені.
• Чорноземи утворюються під густою трав’янистою степовою рослинністю з потужною кореневою системою. У чорноземній зоні спостерігається явно виражена зональність рослинного покриву. Так, для лісостепу характерне чергування широколистяних лісів з ділянками лучної рослинності, які раніше були зайняті ковилою, типчаком, костром тощо.

Чорноземи стали об’єктом досліджень ще до початку зародження грунтознавства. М.В.Ломоносов у 1763 р. у трактаті “Про шари земні писав”: “Чорноземи утворились від зігниття тваринних і рослинних тіл:з часом. ” У додокучаєвський період існувало цілий ряд гіпотез щодо утворення чорноземів:

1. Гіпотеза морського походження. Ак. П.С.Паллас (1779) та ак. А.Петцгольд стверджували, що чорноземи утворились з морського мулу та перегнилих мас очерету й іншої рослинності при відступі Чорного та Каспійського морів. Англійський вчений Р.Мурчісон (1840) вважав, що чорнозем – продукт перевідкладення льодовиковими водами чорної морської глини.
2. Гіпотеза болотного походження. Геолог фон Кваллен вважав, що чорноземи утворились із подрібненого матеріалу торфових боліт та рослинних залишків, принесених льодовиковими потоками з півночі, які змішались з мінеральним мулом. Академіки Е.І.Ейхвальд та М.Д Борисяк висунули гіпотезу про виникнення чорноземів при поступовому обсиханні боліт.
3. Гіпотеза рослинно-наземного походження чорноземів. Адептом цієї гіпотези, що переросла в теорію, був Ф.І.Рупрехт (1866), який, розвиваючи ідеї М.В.Ломоносова, стверджував, що чорноземи – результат поселення трав’янистої рослинності й накопичення перегною в верхніх шарах породи.
   Але тільки в праці В.В.Докучаєва “Російський чорнозем” (1883) уперше були сформульовані основні наукові ідеї про генезис чорноземних грунтів. Автор виділив чорнозем як окремий грунтовий тип, що утворився в результаті зміни материнських порід під впливом степової рослинності та клімату.
   Теорію рослинно-наземного походження чорноземів розвивали П.А.Костичев, який розкрив роль кореневої системи трав’янистої рослинності в чорноземоутворенні; В.Р.Вільямс, що вивчав роль лугової степової рослинності в утворенні перегною та цілий ряд інших вчених.

Сучасна точка зору в найбільш узагальненому вигляді фіксує проходження при чорноземоутворенні таких найголовніших процесів:

1. Дернового, що йде з максимальною інтенсивністю. Суть його, як відомо, полягає в акумуляції гумусу, поживних речовин та утворенні агрономічно цінної водостійкої структури. Максимальний прояв цього процесу в даному типі грунту пояснюється рядом причин.
   1. Перша – особливості біологічного кругообігу речовин під трав’янистою рослинністю в лісостепу та степу – він дуже потужний та інтенсивний. Щорічно з відмерлими частинами рослин у грунт попадає практично та ж кількість поживних речовин, що була використана на приріст біомаси, опад складає 100-200 ц/га, він високозольний (7-8%), містить багато N (1-1,4%). Причому більша частина рослинних решток, а разом з ними і поживних елементів, повертається не на поверхню грунту, а безпосередньо в нього, тому що 40-60% степової рослинності складає їх коренева маса.
   2. Другою причиною є особливості гідротермічного режиму в суббореальному лісостепу та степу. Він характеризується чергуванням коротких періодів оптимального зволоження грунту з досить тривалими засушливими або холодними. У перші періоди (весною та восени) активно йдуть процеси розкладу, гуміфікації та мінералізації органічних решток, а в другі (літо та зима) – закріплення утворених гумусових речовин у грунті, ускладнення їх будови.
   3. Третя причина інтенсивного дернового процесу – насиченість грунту Са, джерелами якого є високозольна рослинність, карбонатна материнська порода. Це призводить до нейтралізації гумусових кислот, утворення стійких органо-мінеральних сполук та водостійкої структури.
   4. Четвертою причиною є надзвичайно велика в недалекому минулому роль гризунів, які активно перемішували грунт, збагачуючи верхні горизонти карбонатами, що підсилювало дерновий процес грунтоутворення.

   Найбільш сприятливі умови для чорноземоутворення складаються в південній частині лісостепової зони, де утворюються типові чорноземи та на півночі степу, де розповсюджені чорноземи звичайні. На південь від указаних підзон збільшується дефіцит вологи, зменшуються кількість рослинного опаду та глибина кореневої системи, внаслідок чого зменшується потужність гумусового профілю й кількість гумусу. На північ, навпаки, кількість вологи збільшується, зростає вилуговування лужноземельних катіонів, Са, тому починає розвиватись опідзолення – кількість гумусу також зменшується. Із заходу на схід збільшується континентальність клімату, збільшуючи в чорноземах кількість гумусу та зменшуючи потужність гумусованого горизонту при стабільних загальних запасах гумусу в профілі. Будова профілю чорнозему в найтиповішому вигляді така (рис. 43):

   1. Н₀ – степова повсть;
   2. Н – гумусовий, темно-сірий горизонт, зернистий, пухкий, перехід поступовий;
   3. Нр – верхній перехідний, темно-сірий, дещо світліший за попередній, з плямами, кротовинами, грудкувато-зернистий, перехід поступовий;
   4. Рhк – нижній перехідний, сірувато-бурий до палевого, язики і затікання гумусу, кротовини, грудкуватий, переважно карбонатний, перехід поступовий;
   5. Рк – материнська порода, переважно палевий пухкий карбонатний лес.

   Незважаючи на те, що чорноземи добре вивчені, деякі питання їх систематики залишаються дискусійними. У наш час найпоширеніша класифікація грунтового інституту ім. В.В.Докучаєва (1977), хоча в ній є деякі протиріччя (табл. 24). Поділ на підтипи проводиться відповідно з природною зональністю чорноземів на Руській рівнині, де з півночі на південь більш-менш закономірно простежується їх зміна:

   Типова будова профілю чорноземів описана вище, але кожен з підтипів має певні морфологічні особливості.

   Опідзолені чорноземи особливо часто зустрічаються в західному лісостепу на високих добре дренованих вододілах. Головна морфологічна ознака – наявність білястої присипки в нижній частині Н, де виділяється самостійний опідзо-лений горизонт Н(е), під яким залягає буруватий Нр(і) із зачатками горіхуватої структури, незначним лакуванням граней структурних відмін, гумусовими примазками, присипкою SiO ₂ Карбонати вимиті аж у материнську породу, де знаходяться у вигляді журавчиків, часто грунт взагалі не закипає у зв’язку з сильною вилугуваністю.

   Вилугувані чорноземи також лісостепові грунти. За морфологічними ознаками займають проміжне положення між опідзоленими й типовими. Відсутня елювіально-ілювіальна (Е-І) диференціація профілю, тобто не спостерігається присипки та ознаки ілювійованості, але карбонати вимиті глибоко (глибше 60 см), найчастіше – в нижній перехідний горизонт.

   Типові чорноземи. Зустрічаються в південній частині лісостепу. Мають найхарактерніші морфологічні ознаки чорноземів: потужний гумусований профіль (>80 см), неглибоке залягання карбонатів (у верхньому перехідному горизонті або в його нижній частині), Е-І перерозподіл відсутній, СаСО ₃ у вигляді псевдоміцелію або трубочок.

   За гранулометричним складом чорноземи переважно суглинкові, у більшості підтипів відсутні помітні зміни мулистої фракції за профілем, лише в опідзолених існує невеликий її перерозподіл. Хімічний склад чорноземів характеризується рівномірним розподілом SiO₂ та R ₂ O ₃ за профілем, за винятком опідзолених. У Н-горизонті акумулюються N, P, S та інші біофільні елементи, більшістю грунти вилугувані від водорозчинних сполук. Гумусу в чорноземах багато, до 12%, гумусовий профіль прогресивно-акумулятивний, склад гумусу гуматний, гумусові кислоти високо конденсовані, переважають їх фракції, пов’язані з Са, майже цілком відсутні вільні фульвокислоти. Максимальний вміст гумусу в чорноземах типових, на північ та на південь від зони їх розповсюдження кількість гумусу зменшується (табл. 25).

   Таблиця 25. Порівняльна характеристика підтипів чорноземів Лісостепу

   Підтипи чорноземів	Гумус, %	Сгк:Сфк	рН	Склад ввібраних катіонів	ЄП, мг·екв/100 г грунту	СНО, %	Потужність Н + НР, см
   Опідзолені	5-12	1,5-2,0	5,5-6,5	Са, Mg, H	30-45	~90	30-70
   Вилугувані	5-10	1,5-2,0	6,5-6,8	Са, Mg, (H)	40-50	93-98	40-80
   Типові	7-12	1,5-3,0	~7	Са, Mg	45-60	100	60-130

   Фізико-хімічні властивості чорноземів відмінні. Ці грунти мають потужний грунтово-поглинальний комплекс з великою ЄП (30-70 мг·екв), СНО коливається від 93 до 100%, ГПК майже повністю насичений Са та Mg, реакція середовища близька до нейтральної, нейтральна або слаболужна, висока буферність. Фізичні та водно-фізичні властивості чорноземів добрі, консистенція нещільна, висока вологоємність, добра водопроникність. Щільність твердої фази складає 2,4 г/см куб у Н-горизонті й збільшується до 2,7 г/см куб у материнській породі. Щільність грунту 1,0-1,6 г/см куб, пористість 55-60%.

   Чорноземи мають оптимальний тепловий режим: добре поглинають енергію сонця, довго зберігають тепло. У західних провінціях вони практично не промерзають, дуже теплі, на північ і на схід тривалість промерзання збільшується, зате зменшується довжина теплого періоду. Водний режим чорноземів сприятливий для процесу гумусоакумуляції, але з точки зору їх сільськогосподарського використання є основним лімітуючим фактором родючості. Чорноземна зона характеризується нестабільним або недостатнім зволоженням. У формуванні водного режиму можна виділити два періоди:

   1. висушування грунту, яке спостерігається влітку та на початку осені;
   2. промочування грунту з перервою на промерзання з осені до весни.

   У чорноземах лісостепу тип водного режиму періодично промивний. Поживний режим чорноземів оптимальний: дуже високий вміст валових їх форм, основна частина N знаходиться в органічній формі, але легко вивільняється при мінералізації, багато рухомого фосфору.
   Чорноземна зона найбільш освоєна, у ній вирощуються всі районовані сільськогосподарські культури, особливо ефективно ці грунти використовуються під зернові високої якості, соняшник, цукровий буряк.

   Чорноземи – потенційно найродючіші грунти. Головною проблемою їх використання є несприятливий водний режим, тому велике значення має система накопичення та зберігання вологи в грунті, створення лісосмуг, снігозатримання і т.п. Важливим заходом є боротьба з водною (в лісостепу) та вітровою (в степу) ерозією, дотримання правильних сівозмін, насичених грунто-зберігаючими культурами; введення чистих парів, безполицевого обробітку грунту. Хоча грунти добре забезпечені поживними речовинами, внесення мінеральних добрив – умова одержання високих урожаїв. Важливо вносити органічні добрива, щоб зберегти стабільну кількість гумусу, водно-фізичні властивості.

   При сільськогосподарському використанні дещо змінюється грунтотворний процес: розмикається біологічний кругообіг, значно зменшується кількість рослинного опаду, особливо підземного, тому грунти одержують значно менше органічної речовини, N, Ca, P, К та інших елементів. Зменшується кількість мікрофлори, слабкіше йде оструктурювання, зменшується (і значно) кількість гумусу.

   Природнедосконалість чорнозему

   Чорнозем – це багаті родючі грунти, які можна назвати гордістю Росії, її національним надбанням. Про чудових властивостях чорнозему згадується і в стародавніх літописах V-VI століття: «чорноземна земля – ​​найкраща годувальниця народу, тому що вона не боїться ні холодів, ні вітрів і злив, ні посухи».

   Чорноземна земля – ​​найкраща годувальниця народу

   ніякі мінеральні і органічні добрива не здатні замінити природне досконалість чорнозему, адже він формується в природі протягом декількох тисяч років. Створити чорнозем штучно теж неможливо, так як на його освіту впливають сотні природних факторів (геологічних, кліматичних, біологічних і так далі).

   характеристика чорнозему

   Чорноземні грунти характеризуються багатим вмістом гумусу (особливо у верхніх шарах), поживних речовин, зернистою або комкової структурою, високим (до 70%) вмістом кальцію, величезною кількістю корисних для рослин мікроорганізмів і прекрасними водно-повітряними якостями. Чорнозем містить корисні гумінові кислоти (суміш органічних сполук) – найціннішу фракцію гумусу, легко засвоюється корінням рослин.

   Взявши в руки чорнозем і злегка стиснувши його, ви побачите на долонях жирний чорний відбиток. Це перша ознака родючості землі з високим вмістом гумусу. Чорнозем не “спікається» під впливом сонця і вологи, як глинисті грунти, не може похвалитися настільки пористою структурою як піщані. Проте коренева система рослин відчуває себе в грунтах, багатих гумусом, більш ніж привільно і в достатку забезпечена киснем і живильними елементами. Вас можна назвати щасливчиком, якщо ваша ділянка багатий чорноземом, адже в цьому випадку вас радують хороші врожаї і ви на деякий час позбавлені внесення в грунт різної «хімії» (мінеральних добрив), біодобавок і органіки.

   Застосування чорнозему на дачі

   Багато тоннами заводять чорнозем на свої заміські ділянки, вважаючи: раз завіз – на довгі роки хороші врожаї забезпечені. На жаль . це не так. Врахуйте, що через 2-3 роки навіть високородючих грунт біднішає і потребує добривах. Частина корисних речовин вимивається з водою, частина поглинається корінням рослин, а мікроорганізми, які живуть в завезений з боку чорноземі, потрапляючи в незвичну середовище проживання, частково гинуть. Отже – грунт збіднюється, а врожаї з кожним роком стають все нижче.

   Дачну ділянку, багатий чорноземом
   
   Крім того враховуйте, що на зниження родючості грунту істотно впливає відсутність на ділянці рослин з потужною кореневою системою. Адже розвинені коріння великих дерев і чагарників розпушують ґрунт, забезпечуючи тим самим приплив кисню. А якщо ви вирощуєте в основному невеликі садово-городні рослини, то з часом ґрунт перетвориться на твердий важкий субстрат і ваші зелені вихованці будуть почувати себе вкрай незатишно, з усіма наслідками, що випливають .

   Тому використовувати чорнозем краще там, де ви плануєте посадку великих рослин (дерев, високих на зріст чагарників), а на городні грядки і під рослини зі слаборозвиненою кореневою системою його краще додати в невеликих кількостях, для поліпшення фізіологічних властивостей ґрунту. Зазвичай городню землю під висадку овочевих культур розбавляють чорноземом в співвідношенні 3: 1.

   Чи потрібно удобрювати чорнозем

   Типові чорноземи з нормальною (від 7рН) кислотністю в раскислении не потребують. При необхідності в них можна вносити кислі добрива: сульфат калію, селітру (крім натрієвої), сульфат амонію та інші. А в іншому чорнозем, так само як і інші види грунтів, потребує звичайних стандартних добавках: компостах (0,5-1 т на сотку), гної, органічних і мінеральних добривах. Корисно раз в 5-6 років висівати на ділянці сидерати (Рослини, вирощувані як органічні добрива з подальшим закладенням в грунт).

   А от кислотні (Нижче 5рН) чорноземи потребують раскислении. Для цього достатньо внести в землю гашене вапно з розрахунку: 0,2 кг на 1 м². А якщо ґрунти бідні вмістом магнію, замініть вапно доломітового борошном (в тих же пропорціях).

   До речі, у продажу є спеціальна індикаторна папір, за допомогою якої з невеликою похибкою можна визначити кислотність грунтів на дачній ділянці.

   види чорнозему

   • надпотужні, де гумус залягає на глибину 1,2-1,5 м-
   • потужні, глибина залягання гумусу від 0,7 до 1,2 м-
   • середньо- і малопотужні з глибиною залягання гумусового шару від 25 см до 0,7 м.

   Надпотужний чорнозем, глибина залягання гумусу – 1,5 м

   • сільногумусние (жирні) грунту (9-10%)-
   • середньогумусні (5-9%)-
   • малогумусні (4-5%)-
   • слабогумусні (до 4%).

   Нюанси використання чорнозему

   • намагайтеся не перекопувати грунт лопатою, від цього вона ущільнюється і стає твердою, краще використовувати для перекопування вила-
   • заведіть на своїй ділянці дощових черв`яків, вони розпушують землю і виробляють унікальне природне добриво – біогумус, -яке за цінністю набагато перевершує перегній, пташиний послід і гній.
   • Як дізнатися тип ґрунту, і навіщо це потрібно
   • Що таке гумус
   • Гній – король органічних добрив
   • Чому компост шкідливий для рослин
   • Компост: як шкода перетворити на користь