Як запікати глину

Вироби ручної роботи останнім часом завойовують все більшу популярність. Унікальні штучки дуже приємно дарувати друзям або прикрашати ними своє житло. У магазинах продаються зовсім різні матеріали для виробів ручної роботи, і один з них – полімерна глина. З неї ліплять фігурки, роблять різноманітні композиції для прикрашання інтер’єру. А ще глина чудово підходить для виготовлення з неї справжньою біжутерії. Але мало просто розм’якшити глину і виліпити з неї потрібний виріб, її потім необхідно запекти, щоб воно затверділо. У цій статті ми детально розповімо, як же правильно запікати полімерну глину.

Правильно запечена фігурка або елемент композиції повинні бути твердими на дотик, але при цьому трошки гнутися, тобто бути пластичною всередині. З тонко розкачати і правильно запеченої пластини за допомогою ножиць або канцелярського ножа можна вирізати будь-які потрібні елементи. При необхідності в добре запеченої глині можна свердлити різноманітні отвори. Поверхня у готового виробу повинна бути матовою і того ж кольору, який глина була до запікання.

Найголовніше при запіканні полімерної глини – це найсуворіше дотримання температури запікання і часу перебування виробу в духовці. Інформація про ці параметри знаходиться на упаковці з глиною. При цьому у різних виробників вони можуть відрізнятися, інструкцію читайте дуже уважно. Зазвичай температура варіюється від 110 С до 130 С. Якщо виріб запікати при більш низькій температурі, то воно з часом стане крихким і почне кришитися. Якщо температуру перевищити, то елемент з глини спочатку деформується, а потім просто розтечеться по листу. Час запікання також вказується в інструкції, але в середньому це 30-40 хвилин для великих виробів і 3-8 – для дрібних. Плоскі елементи запікаються від 15 до 20 хвилин.

Для запікання полімерної глини підійде кухонний газова чи електрична духовка, в якій є регулятор температури. Для випікання вам буде потрібно будь керамічна плоска тарілка або навіть непотрібна керамічна плитка, яка залишилася після ремонту ванної. Якщо в будинку нічого підходящого не знайшлося, то вироби можна розкласти на звичайному металевому листі, застеленому папером для випічки (кулінарний пергамент) або ж скляному аркуші. Щоб на нижній стороні вироби при запіканні не утворювалися так звані “пролежні”, під них потрібно підкласти кілька столових паперових серветок. Вироби, розкладені на деку, плитці або тарілці відправляються тільки в розігріту до потрібної температури духовку.

Дуже дрібні елементи (намистини, листочки квіток, крильця метеликів та інші подібні) спочатку необхідно акуратно насадити на зубочистки. Далі зубочистки наколюються на кульку з фольги, в якому знизу зроблена плоска майданчик для його точної фіксації на поверхні. А вже ця кулька ставитися на плитку або деко і відправляється в духовку. Зверніть увагу, що дрібні елементи, насаджені на зубочистки і як би висять у повітрі запікаються швидше, ніж такі ж, але лежать на плоскій поверхні. Різниця в часі виникає через те, що при розташуванні виробів на площині спочатку тепло йде на нагрівання керамічної плитки або дека, а потім вже – на глиняний виріб.

Не рекомендується ліпити з полімерної глини фігурки, будь-які елементи композицій або біжутерії завтовшки більше 1 см. Товстий шар глини НЕ запечеться до нормального стану, всередині він буде “сирий”. Тому для того, щоб зробити, наприклад, лялькову голівку, спочатку виготовляється її основа з фольги. Потім на основу накладається тонкий шар полімерної глини, і вже ця головка запікається.

Правильно запечене виріб з полімерної глини можна полірувати, тонувати акриловими фарбами і покривати лаком. При необхідності готові фігурки або біжутерію можна мити водою, вони її не боятися.

Простий рецепт запеченої качки – в духовці у фользі, в рукаві

А ви знаєте, що запікати качку можна по-різному? Ось, наприклад, спочатку наші предки запікали м`ясо і птицю на вугіллі. Потім вони придумали вертел. Правда це вже було не запечене, а смажене м`ясо. Потім у людей з`явився осередок і прообраз сучасної духовки. Там птицю і м`ясо запікали в глині, у тісті або в глиняному посуді. А потім винайшли газові та електричні плити, мікрохвильові печі, мультиварки#8230 – Що буде далі – можна гадати до нескінченності.

Однак рецепт запеченої качки залишився практично незмінним з найдавніших часів. Правда, глиняний посуд нам замінили металеві і керамічні гусятниці, а замість глини та тіста ми використовуємо фольгу і полімери (рукав для запікання). Але, незважаючи на давність і навіть стародавність цього способу приготування качки, багато господинь досі не знають, як правильно її запікати і який же рецепт вибрати. Ми пропонуємо вам взяти на озброєння три способи запікання качки і вибрати рецепт її приготування в духовці, в рукаві у фользі. Так що вибирайте, що вам більше підходить.

Качка, запечена в духовці

В духовці ми з вами будемо готувати рум`яну качечку з хрусткою скоринкою. Часу на це, звичайно, потрібно чимало, але результат того вартий! Тим більше, готувати її ми будемо в імбирному соусі.

• Качина тушка близько 2,5 кг-
• Лимон-
• Рослинна олія-
• Суміш італійських трав-
• Гречка-
• Чорний перець і сіль на ваш смак.

Пташку готуємо заздалегідь. Якщо вона була заморожена, то розморожуємо її при кімнатній температурі. Потім при необхідності смалимо, прибираємо всі пеньки, гарненько моєму тушку і маринуємо. Для маринаду вичавлюємо з лимона сік, змішуємо його з сіллю, чорним перцем і італійськими травами (готові спеції можна купити практично в будь-якому магазині). Натираємо цією сумішшю пташку зовні і зсередини, загортаємо її в харчову плівку і прибираємо на нижню полицю холодильника приблизно годин на п`ять-шість. Зручніше за все зробити це з вечора і залишити качку маринуватися на всю ніч.

Перед тим як почати запікати качку, нам її потрібно нафарширувати. Для фаршу відварюємо до неповної готовності півтори склянки гречки і заповнюємо начинкою черевце качки. Отвір вгорі тушки (там, де була шия), зашиваємо товстими бавовняними нитками. Якщо від шиї залишився шматок шкіри, то його можна згорнути джгутом і заправити всередину тушки. А ось отвір на животі, через яке ми заповнювали тушку фаршем, можна зашити або сколоти зубочистками.

Підготовлену тушку укладають спинкою вниз в гусятницю, змащену рослинним маслом, накриваємо кришкою і відправляємо в духовку. Запікаємо качку при температурі 180 градусів приблизно півтори години. Протягом цього часу потрібно буде тричі (через кожні півгодини) дістати гусятницю, відкрити кришку і полити пташку витопленим жиром. А поки качка готується, робимо імбирний соус.

Для цього невеликий шматочок (приблизно 50 г) імбирного кореня чистимо і натираємо на тертці з великими отворами. У сковороду наливаємо оливкову олію і обсмажуємо в ньому натертий імбир, поки він не стане золотистим. З трьох-чотирьох апельсинів віджимаємо сік і з`єднуємо його з підсмаженою імбиром. У тій же сковороді або в сотейнику уварюємо соус на повільному вогні протягом п`ятнадцяти хвилин. За цей час він повинен трохи загуснути.

Тепер (через півтори години після початку запікання) відкриваємо кришку гусятниці і залишаємо галочку в духовці на двадцять-тридцять хвилин. Якщо у вашому духовій шафі є функція конвекції, то можна її включити на це час. Якщо ні, то запікаємо качечку, поливаючи її жиром. Готову пташку розбираємо на порційні шматки і подаємо з імбирним соусом.

Запечена качка у фользі

Фольгу дуже зручно використовувати для запікання продуктів. На качці у цьому випадку ви не отримаєте хрусткої скоринки, зате м`ясо буде дуже м`яким і соковитим. Так що рецепт запеченої у фользі качки вам повинен сподобатися.

• Тушка качки-
• 2 столові ложки рослинного або вершкового масла-
• Чорний мелений перець і сіль на свій смак.

Пташку розморожуємо, якщо вона була замороженою, гарненько миємо й обсушуємо, промокаючи чистим рушником або серветкою. Зсередини натираємо тушку змішаної з чорним перчиком сіллю, а зовні обмазуємо маслом. Гомілки обов`язково пов`язуємо ниткою або мотузкою і обертаємо качку трьома-чотирма шарами фольги. Робимо угорі нашого «кокона» кілька проколів, щоб з нього виходив пар при запіканні, і відправляємо качку в духовку.

Запікаємо пташку при 180-200 градусах приблизно дві години. До речі, точно так само можна запекти качку на вугіллі в мангалі або на багатті. Подавати запечену качку можна цілою тушкою, виклавши на блюдо і гарнировав салатом зі свіжих овочів. А можна порізати її на шматки і подати з будь-яким підходящим гарніром і соусом.

Качка з картоплею в рукаві

Дуже простий рецепт приготування качки відразу ж з гарніром. Для цього ми використовуємо дуже популярний серед господинь рукав для запікання, в якому м`ясо виходить соковитим і ніжним.

• Качка-
• Картопля – 1 кг-
• Морква – 1 штука-
• Часник – 2-3 зубчика-
• Цибуля ріпчаста – 1 штука-
• Сіль і чорний мелений перець на свій смак.

Жирненьку тушку качки миємо, чистимо від пеньків і обсушуємо. Проколюємо її в кількох місцях і готуємо суміш для натирання. Для цього часник пропускаємо через прес або подрібнюємо на тертці, змішуємо з сіллю і чорним перцем і від душі натираємо цією кашкою тушку зовні і зсередини. Поміщаємо пташку в пакет і залишаємо маринуватися години на два. Тим часом миємо й чистимо овочі. Картоплю нарізаємо великими скибками, моркву кружечками, а цибулю півкільцями. Солимо, перчимо й перемішуємо овочі.

Частина начинки закладаємо всередину тушки і зашиваємо або складаємо отвір зубочистками. Нафаршировану качку кладемо в рукав, який повинен бути сантиметрів на двадцять більше тушки. Решту овочеву суміш кладемо в рукав з боків від качиної тушки. Зав`язуємо відкритий кінець рукава і поміщаємо тушку на деко спинкою вниз. Запікаємо качку в рукаві в попередньо розігрітій духовці при температурі 180-200 градусів близько двох годин. Подаємо з овочевим гарніром, виклавши тушку на блюдо цілком або розділивши на порційні шматки.

Якщо вам кажуть, що готувати качку довго і важко – не вірте! Виберіть будь-який вподобаний вам рецепт і спробуйте приготувати запечену качку. Часу процес дійсно займає чимало, але ж готувати буде духовка. А весь цей час ви можете займатися будь-якими іншими справами. Готуйте із задоволенням, і приємного вам апетиту!

Особливості використання глиняного посуду

Глиняний посуд супроводжував людину у віках, він був перший винайдений людством, тисячоліття супроводжував людину у її житті і досі вірно їй слугує, але в останній час у світі з’явилося так багато нових видів посуду: металевого, скляного, пластикового, що хотілося б згадати усі причини, чому глиняний посуд все ж таки кращий.

Глина супроводжувала людина крізь віки. З глини людина виліплювала собі будинки, робила черепицю, цеглу, мурувала печі та каміни, виліплювала скульптури, лікувалася.

Лікувальні властивості глини були відомі з давніх часів і рецепти використання глини, як ліків можна знайти в усіх медичних трактатах усіх відомих лікарів світу. В наш час вчені довели, в чому саме полягають лікувальні властивості глини – виявляється, що частота коливань молекул глини співпадає з частотою коливань клітин здорової людини. Тобто глина випромінює енергію здоров’я, енергію здорової людини. І якщо, наприклад, розчинити глину у воді, вода стає живою, тією самою казковою «живою водою».

Пересвідчитись у цьому можна кожному, лише зайти в будь-яку аптеку і попросити пакетик глини, 100 грам глини в аптеці коштують 6-8 гривень. Серед рецептів використання глини є і як робити косметичні маски, і як різноманітні компреси, а в кінці, як приймати внутрішньо: взяти склянку води, всипати ложку глини, перемішати і залпом випити. В результаті цих дій ви щойно приготували та прийняли внутрішньо гомеопатичний препарат під назвою – «жива вода».

Люди знали сотні рецептів, як користуватися універсальними ліками з глини, як застосовувати «живу енергію» глини, жирну глину використовували і як мило, білою та червоною глиною білили та розмальовували хати, а поспати на натопленій пічці було найкращими ліками від багатьох хвороб, а найближче до людини глина застосовувалася у вигляді посуду.

Глиняний посуд для приготування їжі людство використовує з дуже давніх часів.

Це були і горщики для приготування їжі, і миски для вживання їжі, і різноманітний посуд для води, молока, олії, круп, усіх різноманітних продуктів харчування і усі вони контактували з глиною і заряджалися від нею життєдайною енергією. Будь-які продукти харчування, що знаходяться у глиняному посуді, просто звичайна вода налита у глиняний глечик зразу вже отримують позитивний заряд живої енергії.

Ми не будемо наводити різноманітні рецепти лікування, цим займаються певні лікарі-спеціалісти, а цим лише хотіли нагадати вам про ще одне джерело сили та здоров’я для людини.

У глини крім своєї живої енергії є і інші переваги у порівняні з іншими видами посуду. Наприклад, завдяки тому, що глиняний горщик, має товстіші стінки чим металевий або скляний посуд, він повільніше й рівномірніше нагрівається, завдяки чому, їжа, що готується в ньому, зберігає більше корисних речовин. Якщо варити картоплю в металевій каструлі на газовій плиті, можна спостерігати як картопля знизу розварилася, тому що газ горить знизу, а зверху вона ще сира. В глиняному горщику, завдяки рівномірному прогріванню, теплове випромінювання що від стінок, що від його кришки однакові, томі страви готуються одразу з усіх боків, що дозволяє зберегти у страві більше поживних речовин.

Ще однією принадою глиняного посуду є те, що в ньому їжу можна готовити практично без використання жиру.

Однак, для того, щоб приготувати смачне блюдо, необхідно дотримувати деяких рекомендацій. Так, не рекомендується використовувати горщики, покриті зсередини глазур´ю (поливою), тому що в ній можуть знаходитися хімічні елементи, які при контакті з їжею, особливо в процесі її приготування, можуть виділяться в їжу і,в деяких випадках, привести навіть до отруєння. Глиняний посуд може покриватися глазур ями ззовні, де він не контактує з продуктами харчування, але все одно слід пам’ятати, що глазурі з’явилися в наш час, в добу активного розвитку хімічної науки, а століттями, тисячоліттями, люди користувалися простим глиняним посудом, без будь-якої глазурі, поливи, і від цього не страждали, а можливо і почувалися краще, тому що не засмічували природу своїми хімічними технологіями.

Єдина пересторога щодо глиняного посуду стосується того, що глина добре вбирає сильні запахи, що не вивітрюються навіть після ретельного миття посуду (це особливо стосується приправ, що мають сильний специфічний аромат). Якщо ви приготували страву і додали в неї багато, наприклад, базиліку, то його аромат буде відчуватися навіть коли ви потім приготуєте в цьому горщику наступну страву. Тільки після декількох разів використання посуду він зникне. Тому рекомендується мати у господарстві декілька глиняних горщиків, кожний з яких буде використатися для готування певних видів їжі, наприклад: окремо для борщу з приправою, окремо для каші тощо.

По тій же причині не можна використовувати для миття горщиків сучасні хімічні засоби з різкими запахами. Увібравшись у глину, ці засоби можуть зіпсувати готову страву. Краще мити горщики у такий спосіб, після використання залити їх водою на кілька хвилин, потім мити їх як звичайний посуд, можна користуватися твердою щіткою, теркою. В якості миючих засобів можна використовувати гірчицю (вона розчиняє жир краще за Fairy), або соду, або інші екологічно числі миючі засоби, що не мають сильнодіючих ароматизаторів, фарбників, і тому подібної хімії.

За необхідності, посуд можна спокійно простерилізувати просто прокип’ятивши його у воді, ще господині раніше випаровували глечики спід молока від зайвого жиру подібно до того, як зараз стерилізують скляні банки для консервації – на пару.

Після миття глиняний посуд потрібно гарно просушити, інакше в середині на його поверхні може утворитися цвіль, як результат живої енергії глини і наявної у посуді вологи. Аби цього не сталося, після миття посуду переверніть його, і дайте воді стекти та просушитися,згадайте класичний пейзаж українського села, як за старих часів господині сушили глечики розвісивши їх на тину. А горщики, миски, зберігалися біля печі, де тепло та сухо, або на миснику (так колись називалася полиця для посуду, де господиня виставляла свій найкращий посуд), де вони також добре обвітрювалися та просушувалися.

Якщо ж цвіль все ж таки з´явилася на посуді, не спішіть його викидати, цвіль можна видалити за допомогою харчової соди, і після посуд поставити у пічку чи духовку та просушити-пропекти при високій температурі. Після такого «сушіння» ваш посуд буде ще довго-довго вам служити.

Наведемо декілька рекомендацій по приготуванню смачних страв.

Перед початком готування будь-якого блюда можна сполоснути горщик у холодній воді, може випадково якась пилюка попала у нього, і одночасно глина вбере в себе частину води, завдяки чому продукти залишаться більше соковитими.

Страви в горщиках готуються в печі або в духовці. В крайньому випадку готовити в глиняному горщику можна й на газовій плиті використовуючи розсікач полум´я й забезпечуючи повільне поступове нагрівання горщика, бо все ж таки газова плита нагріває тільки знизу, температура полум’я у газовій плиті – 1000 С, на відміну від духовки чи печі, де максимальна температура не більше 300 С і теплове випромінювання та гаряче повітря нагріває посуд з усіх сторін. Виймати горщик з духовки можна за 5-7 хвилин до готовності страви, глиняний посуд довго тримає температуру, томі ваші страви довше залишаться гарячими.

У тому випадку, якщо вам здається, що страва виходить занадто суха, перед початком приготування в неї можна додати небагато рідини.

При готуванні будь-якої страви горщик можна закривати кришками із глини або з тугого тіста, в такому випадку кришка горщика з тіста буде одночасно подаватися на стіл як хліб – смачний коржик з ароматом цієї страви.

Не ставте гарячий горщик на вологу, холодну поверхню.Рекомендується використовувати дерев´яні дощечки,або інші негорючі підставки.

Глиняний посуд дозволяє не тільки готувати смачні страви, він дозволяє господині мати більше вільного часу, поки ваша страва повільно, поважно готується в духовці, або печі. Для пояснення наведемо лише один приклад з приготуванням борщу.

В наш час, для того, аби приготувати борщ, господиня бере каструлю і починає його варити. І дійсно, слово «варити» найкраще відповідає тому процесу, коли вода активно кипить на газовій плиті, а у воду по черзі кидають буряк, картоплю, моркву, цибулю і так далі – вариться майбутній борщ.

Але зовсім по іншому це відбувалося в горщику, в печі-духовці. Замість одного слова «варити» при приготуванні борщу використовувався ряд інших слів. Господиня «складала» борщ у горщик – усі інгредієнти, усі овочі нарізувалися, засипалися у горщик, додавалося небагато рідини і горщик ставився у пічку. І борщ там «запікався», або «упрівав» – овочі повільно тушилися при невисокій, у порівняні з газовою плитою, температурі. Через декілька годин, які господиня використовувала на свій розсуд, оскільки була вільна, по домівці розходився смачний запах борщу, це означало, що овочі зтущилися. Господиня діставала горщик і «заправляла» борщ – додавала у овочі таку кількість рідини, яку вона полюбляла аби борщ був густішим, або рідкішим, додавала зелень, сметану, зажарку, та будь-які інші таємні інгредієнти за своїми власними уподобаннями створюючи свій унікальний неповторний незабутній смачний шедевр домашньої кулінарної магії. І все – чарівний борщ готовий.

Хіба це не магія, хіба це не чари, взяти горщик, овочі, додати трохи води і начарувати смак, що згадується потім все життя, додає сили та здоров’я?

Тож користуйтеся глиняним посудом із задоволенням. Чаруйте у ньому.

На закінчення. Якщо у вас після того, як ви прочитали цю статтю, з’явився нестримний апетит та бажання щось приготувати у горщику, а його у вас немає, ми з радістю вам допоможемо придбати собі смачний горщик, або навчимо вас їх виготовляти власноруч у нашій Школі гончарного мистецтва.

Додайте у своє життя трохи глиняних чар і життя стане смачнішим.