Вазапростан ® (Vazaprostan) Лекарственные препараты

Фармакодинамика. Алпростадил, активное вещество препарата Вазапростан, является вазодилататором. Он усиливает кровоток путем дилатации артериол и прекапиллярных сфинктеров. Препарат улучшает микроциркуляцию и реологические свойства крови. После в/в применения у здоровых добровольцев или у пациентов отмечают повышение эластичности эритроцитов и угнетение их агрегации ex vivo. Алпростадил эффективно подавляет активацию тромбоцитов in vitro. Этот эффект распространяется также на параметры изменения формы, агрегации, секреции веществ, которые содержатся в гранулах, и высвобождение тромбоксана — вещества, которое способствует агрегации. Препарат приводит к уменьшению образования артериальных тромбов.
Применение препарата стимулирует фибринолиз и повышение определенных показателей эндогенного фибринолиза (плазминогена, плазмина, активности активатора тканевого плазминогена).
Фармакокинетика. Комплекс, состоящий из алпростадила и альфадекса, при приготовлении р-ра для инфузий диссоциирует на отдельные компоненты. Итак, фармакокинетика не зависит от присутствия комплекса в лиофилизате. После в/в применения алпростадила в дозе 60 мкг/2 ч средняя C_max в плазме крови у здоровых добровольцев на 5,2 пкг/мл превышает среднюю C_max в фазе плацебо (2,4 пкг/мл). T_½ во время альфа-фазы составляет приблизительно 0,2 мин, а во время бета-фазы — приблизительно 8 мин. Таким образом, стационарная концентрация достигается вскоре после начала инфузии. Алпростадил метаболизируется в основном в легких — 80–90% во время первого прохождения. Первичные метаболиты — 15-кето-ПГЕ1, ПГЕ0 (13,14-дигидро-ПГЕ1) и 15-кето- ПГЕ0 (13,14-дигидро-15-кето-ПГЕ1), которые, в свою очередь, подвергаются дальнейшему распаду, в частности путем бета-окисления и омега-окисления. Метаболиты выводятся с мочой (88%) и калом (12%). Полное выведение осуществляется за 72 ч. Алпростадил на 93% связывается с макромолекулярными компонентами плазмы крови. В экспериментах на животных установлено, что T_½ альфадекса составляет приблизительно 7 мин; он выводится с мочой в неизмененном виде.

Показания Вазапростан

лечение у взрослых при хронических облитерирующих заболеваниях артерий III и IV стадии (по классификации Фонтейна).

Применение Вазапростан

в/а инфузия. Содержимое 1 ампулы (20 мкг алпростадила) растворяют в 50 мл 0,9% р-ра натрия хлорида. В/а терапию проводят по нижеследующей схеме дозирования.
Объем полученного р-ра, который соответствует содержимому половины ампулы препарата (25 мл р-ра содержат 10 мкг алпростадила), вводить в/а на протяжении 60–120 мин с помощью устройства для инфузий. При удовлетворительной переносимости дозу можно повысить до 1 ампулы (20 мкг алпростадила), особенно при наличии некроза. Обычно проводят 1 инфузию в сутки.
Если в/а инфузия проводится через введенный катетер, то в зависимости от переносимости препарата и тяжести заболевания рекомендуют дозу 0,1–0,6 нг/кг массы тела в 1 мин; инфузия с применением устройства для инфузий длится 12 ч (соответствует содержимому ¼–½ ампулы препарата).
После 3-недельного курса лечения решают вопрос о целесообразности дальнейшего применения препарата. В случае отсутствия у пациента терапевтического эффекта лечение следует прекратить. Курс лечения не должен превышать 4 нед.
В/в инфузия. В/в терапию осуществляют по нижеследующей схеме дозирования.
Содержимое 1 ампулы (20 мкг алпростадила) препарата растворить в 50–250 мл 0,9% р-ра натрия хлорида и полученный р-р вводить в/в на протяжении 2 ч. Эта доза применяется 2 раза в сутки. Альтернативно: 1 раз в сутки в/в инфузия на протяжении 3 ч 3 ампул (60 мкг алпростадила), которые растворяют в 50–250 мл 0,9% р-ра натрия хлорида.
У пациентов с нарушением функции почек (почечная недостаточность при значениях креатинина >1,5 мг/дл) в/в применение препарата начинают с 1 ампулы 2 раза в сутки (по 20 мкг алпростадила 2 раза в сутки), каждая инфузия длится 2 ч. В зависимости от общей клинической картины дозу можно повысить до вышеприведенной обычной дозы (40–60 мкг алпростадила в сутки) на протяжении 2–3 дней. Для пациентов с почечной недостаточностью и пациентов группы риска относительно нарушения функции сердца объем инфузии следует ограничить 50–100 мл/сут и обязательно применять устройства для инфузий.

Противопоказания

гиперчувствительность к алпростадилу или другим компонентам препарата;
декомпенсированная сердечная недостаточность;
аритмии различной этиологии;
выраженная недостаточность или аортальный или митральный стеноз;
неконтролируемые коронарные заболевания сердца;
ИБС;
недавно перенесенный инфаркт миокарда (на протяжении последних 6 мес);
отек или инфильтрация легких (по результатам клинического или рентгенологического исследования);
тяжелая ХОБЛ;
отек легких в анамнезе у больных с сердечной недостаточностью;
веноокклюзионное заболевание легких;
печеночная дисфункция (повышенный уровень трансаминаз или гамма-глутамилтрансферазы);
заболевание печени в анамнезе;
угроза кровотечения (пациенты с острыми желудочно-кишечными язвами, политравмы);
период беременности и кормления грудью;
детский возраст.

Побочные эффекты

при оценке побочных явлений за основу взяты следующие критерии частоты:
очень часто: >10%;
часто: >1 до иногда: >0,1 до редко: >0,01 до очень редко: Изменения в месте введения: очень часто — боль, эритема или отеки конечности при в/а применении; часто — гиперемия в месте введения и по ходу вены. После снижения дозы или прекращения инфузии эти побочные явления, обусловленные особенностями препарата или введения, исчезают.
Независимо от места введения могут наблюдаться следующие симптомы.
Неврологические нарушения: часто — головная боль, нарушения чувствительности конечности, на которой проводилась манипуляция; иногда — спутанность сознания; редко — церебральные судороги.
Желудочно-кишечные нарушения: иногда — нарушение работы ЖКТ, в том числе диарея, тошнота, рвота.
Кардиальные нарушения: часто — внезапное покраснение лица, шеи, лихорадка; иногда — снижение АД, тахикардия, стенокардия; редко — аритмия, острый отек легких или тяжелая сердечная недостаточность.
Со стороны гепатобилиарной системы: иногда — повышение уровня печеночных ферментов (трансаминаз).
Со стороны системы крови и лимфатической системы: редко — лейкопения, лейкоцитоз, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: иногда — аллергические реакции (сыпь на коже, ощущение отека); очень редко — развитие анафилаксии/анафилактического шока.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: иногда — боль в суставах; очень редко — обратимый гиперостоз длинных трубчатых костей после применения препарата >4 нед.
Общие нарушения: иногда — повышение температуры тела, повышенная потливость, озноб, лихорадка, изменения показателя С-реактивного белка. После завершения лечения происходит быстрая нормализация.

Особые указания

Вазапростан 20 мкг предназначен для в/в применения. Р-р необходимо готовить непосредственно перед инфузией. Р-р, приготовленный >12 ч тому назад, вводить нельзя.
Ампула не требует дальнейшего надпиливания: место надлома находится под синей точкой.
Содержимое ампулы — сухой белый порошок, который образует твердый слой толщиной 3 мм на дне ампулы. На этом слое возможны небольшие трещины и крошки. При повреждении ампулы обычно сухое вещество становится влажным и клейким и очень теряет в объеме. В таком случае препарат применять нельзя.
Сухое вещество растворяется сразу же после добавления 0,9% р-ра натрия хлорида. Сначала р-р может оказаться немного мутным, что объясняется образованием воздушных пузырьков. Спустя короткое время р-р становится прозрачным.
У пациентов группы риска терапию препаратом следует проводить с осторожностью. Лицам, предрасположенным к сердечной недостаточности по возрасту, и пациентам с ИБС следует находиться под наблюдением в стационаре во время и на протяжении 1 дня после прекращения лечения препаратом. С осторожностью назначают препарат при артериальной гипотензии. Для предотвращения возникновения симптомов гипергидратации инфузионные объемы не должны превышать 50–100 мл/сут (введение с помощью устройства для инфузий). Необходим постоянный мониторинг параметров сердечно-сосудистой системы пациента: АД и ЧСС, контроль массы тела и баланса жидкости, центрального венозного давления или эхоКГ.
Такое же наблюдение необходимо для пациентов с периферическими отеками или почечной дисфункцией (уровень креатинина в сыворотке крови >1,5 мг/дл).
Препарат с осторожностью назначают пациентам, находящимся на гемодиализе (лечение проводят в последиализный период), лицам с сахарным диабетом І типа, особенно при выраженном поражении сосудов. Влияние высоких температур, влажности и света может вызвать отщепление OH-группы в 11-й позиции и привести к образованию простагландина А1.
Применение в период беременности и кормления грудью. Не применять препарат в период беременности. При необходимости применения препарата кормление грудью следует прекратить.
Дети. Не применяют у детей.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Как и все лекарственные средства, действующие на сердечно-сосудистую систему, препарат может отрицательно влиять на способность к управлению транспортными средствами и работу с механизмами, особенно в начале лечения, при повышении дозы, прекращении приема препарата, употреблении алкоголя.

Взаимодействия

при лечении препаратом может усиливаться эффект гипотензивных препаратов, вазодилататоров, а также антиангинальных препаратов. При одновременном применении этих препаратов с алпростадилом необходим тщательный контроль состояния сердечно-сосудистой системы.
Симпатомиметики, эпинефрин, норэпинефрин снижают вазодилатирующее действие препарата. Одновременное применение препарата и антитромботических средств (антикоагулянтов, ингибиторов агрегации тромбоцитов, тромболитических средств) может увеличить склонность к кровотечениям.
Одновременное применение с цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном снижает эффективность препарата Вазапростан.
Несовместимость неизвестна.

Передозировка

передозировка препарата может привести к снижению АД и рефлекторной тахикардии вследствие эффекта вазодилатации. Другие возможные симптомы: вазовагусные реакции, бледность, повышенное потовыделение, тошнота, рвота, ишемия миокарда, сердечная недостаточность. Возможны местные реакции: боль, припухлость и покраснение конечности, в которую проводится инфузия, проявления гиперчувствительности.
Лечение симптоматическое. Специфического антидота нет. В случаях передозировки (выраженная боль, снижение АД) следует снизить дозу препарата; при необходимости инфузию прекратить. При снижении АД неотложной мерой является поднятие кверху нижних конечностей пациента, который лежит на спине; можно применять симпатомиметики.

Условия хранения

при температуре не выше 25 °С.

Вазапростан ® (Vazaprostan ® )

в коробке 1 контурная ячейковая упаковка с 10 ампулами.

Фармакологическое действие

Препарат ПГE₁ улучшает микроциркуляцию и периферическое кровообращение, оказывает вазопротекторное действие. При системном введении вызывает расслабление гладкомышечных волокон, оказывает сосудорасширяющее действие, уменьшает ОПСС без изменения АД . При этом отмечается рефлекторное увеличение сердечного выброса и ЧСС . Способствует повышению эластичности эритроцитов, уменьшает агрегацию тромбоцитов и активность нейтрофилов, повышает фибринолитическую активность крови. Оказывает стимулирующее действие на гладкую мускулатуру кишечника, мочевого пузыря, матки; подавляет секрецию желудочного сока.

Характеристика

Лиофилизат белого цвета собран на дне ампулы, образует слой толщиной около 3 мм. После полного растворения лиофилизата в физиологическом растворе — прозрачная бесцветная жидкость.

Препарат ПГE₁ улучшает микроциркуляцию и периферическое кровообращение, оказывает вазопротекторное действие. При системном введении вызывает расслабление гладкомышечных волокон, оказывает сосудорасширяющее действие, уменьшает ОПСС без изменения АД . При этом отмечается рефлекторное увеличение сердечного выброса и ЧСС . Способствует повышению эластичности эритроцитов, уменьшает агрегацию тромбоцитов и активность нейтрофилов, повышает фибринолитическую активность крови. Оказывает стимулирующее действие на гладкую мускулатуру кишечника, мочевого пузыря, матки; подавляет секрецию желудочного сока.

Фармакокинетика

ПГE₁ применяется в комплексе с альфа-циклодекстрином в/в или в/а. Во время приготовления раствора комплекс препарата распадается на составные части — ПГE₁ и альфа- циклодекстрин. При в/в введении терапевтически значимая концентрация активного вещества достигается вскоре после начала введения препарата, а C_max в плазме крови — в течение 2 ч от начала введения. ПГЕ ₁ является эндогенным веществом с исключительно коротким T_1/2 — концентрация в плазме крови возвращается к исходному уровню за 10 с после прекращения введения. Процесс биотрансформации ПГE ₁ происходит главным образом в легких, при «первом прохождении» через легкие метаболизируется 60–90% активного вещества с образованием основных метаболитов — 15-кето — ПГE₁, 15- кето — ПГE₀ и ПГE₀. Основные продукты метаболизма выводятся почками — 88% и через ЖКТ — 12% в течение 72 ч. С белками плазмы связывается 93% ПГE₁. Альфа-циклодекстрин имеет T_1/2 около 7 мин, выводится почками в неизмененном виде.

Показания

Хронические облитерирующие заболевания артерий III и IV стадий (по классификации Фонтейна).

Противопоказания

Повышенная чувствительность к алпростадилу и другим компонентам препарата, хроническая сердечная недостаточность, выраженные нарушения ритма сердца, обострение ИБС , перенесенный инфаркт миокарда (в течение ближайших 6 мес), отек легких, инфильтративное заболевание легких, хроническое обструктивное заболевание легких, дисфункция печени (повышенный уровень АСТ , АЛТ или ГГТ) и заболевания печени в анамнезе, а также заболевания, сопровождающиеся повышенным риском возникновения кровотечений и кровоизлияний (язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки, тяжелое поражение сосудов головного мозга, пролиферативная ретинопатия со склонностью к кровотечениям, обширная травма и т.п.), сопутствующая терапия сосудорасширяющими и антикоагулянтными средствами, беременность, грудное вскармливание.

Применение при беременности и кормлении грудью

Противопоказано при беременности. На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.

Способ применения и дозы

Реклама: ООО “РЛС-Библиомед”, ИНН 7714758963, erid=4CQwVszH9pUmKjt23pm

Информация исключительно для работников здравоохранения.
Являетесь ли Вы специалистом здравоохранения?

В/а введение. Растворяют содержимое 1 ампулы лиофилизата Вазапростана ® (соответствует 20 мкг алпростадила) в 50 мл физиологического раствора.

При отсутствии других предписаний половину содержимого ампулы Вазапростан ® (соответствует 10 мкг алпростадила) вводят в/а в течение 60–120 мин при использовании устройства для инфузии. При необходимости, особенно при наличии некрозов, под строгим контролем переносимости возможно увеличение дозы до 20 мкг алпростадила (содержимое 1 ампулы). Эта дозировка обычно применяется для однократной ежедневной инфузии.

Если в/а инфузия проводится через введенный катетер, в зависимости от переносимости и тяжести заболевания, рекомендуется доза 0,1–0,6 нг/кг/мин с введением препарата в течение 12 ч при использовании устройства для инфузии (соответствует 0,25–1,5 ампулам Вазапростана).

В/в инфузия. Растворяют содержимое 2 ампул лиофилизата Вазапростана ® (соответствует 40 мкг алпростадила) в 50–250 мл физиологического раствора и вводят полученный раствор в/в в течение 2 ч 2 раза в сутки или 3 ампулы (60 мкг алпростадила) в течение 3 ч 1 раз в сутки.

У пациентов с нарушенной функцией почек (почечная недостаточность при уровне креатинина более 1,5 мг/дл) в/в введение начинают с 20 мкг в течение 2 ч. При необходимости через 2–3 дня разовую дозу увеличивают до 40–60 мкг.

Для больных с почечной и сердечной недостаточностью максимальный объем вводимой жидкости — 50–100 мл/сут. Курс лечения — 4 нед.

Продолжительность лечения — в среднем 14 дней, при положительном эффекте лечение препаратом можно продолжать еще в течение 7–14 дней. При отсутствии положительного эффекта в течение 2 нед от начала лечения дальнейшее применение препарата следует прекратить.

Приготовление раствора. Готовить раствор необходимо непосредственно перед выполнением инфузии. Лиофилизат растворяется сразу после добавления физиологического раствора. В начале раствор может получиться молочно-мутным. Этот эффект создается за счет пузырьков воздуха и не имеет никакого значения. Через короткое время раствор становится прозрачным. Нельзя использовать раствор, приготовленный более 12 ч назад.

Побочные действия

Со стороны нервной системы: головная боль, судорожный синдром, головокружение, повышенная усталость, ощущение недомогания, нарушение чувствительности кожи и слизистых.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД , боль за грудиной, нарушения сердечного ритма, AV блокада.

Со стороны пищеварительной системы: ощущение дискомфорта в эпигастральной области, диспептические явления — диарея, тошнота, рвота.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: гиперостоз длинных трубчатых костей (при лечении более 4 нед).

Местные реакции: боль, отек, эритема, нарушение чувствительности, флебит (проксимальнее места в/в введения).

Лабораторные показатели: лейкоцитоз, лейкопения, увеличение титра C-реактивного белка, повышение уровня трансаминаз.

Прочие: повышенное потоотделение, гипертермия, отечность конечности, в вену которой проводится инфузия.

Редко: боль в суставах, спутанность сознания, судороги центрального генеза, лихорадка, озноб, брадипноэ, артралгии, психоз, почечная недостаточность, анурия. Сообщалось о нескольких случаях развития отека легких и острой левожелудочковой недостаточности.

Крайне редко (до 1% случаев): шок, острая сердечная недостаточность, гипербилирубинемия, кровотечение, сонливость, брадипноэ, снижение функции дыхания, тахипноэ, анурия, нарушение функции почек, гипогликемия, фибрилляция желудочков сердца, AV блокада II степени, наджелудочковая аритмия, напряжение мышц шеи, повышенная раздражительность, гипотермия, гиперкапния, гиперемия кожных покровов, гематурия, перитонеальные симптомы, тахифилаксия, гиперкалиемия, тромбоцитопения, анемия.

Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд.

Побочные эффекты, связанные с применением препарата или с самой процедурой катетеризации, исчезают после снижения дозы или прекращения инфузии.

Вазапростан ® (Vazaprostan) Лікарські препарати

допоміжні речовини: альфадекс, лактоза безводна.

Лікарська форма

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

вміст ампули: білий ліофілізат, зосереджений на дні ампули;

ампула: безбарвна ампула, 5 мл «OPC» (one-point-cut) ампула зі скла типу І з блакитною точкою над лінією розпилу на горловині та одним блакитним кодовим кільцем.

Фармакотерапевтична група

Кардіологічні препарати. Простагландини.

Фармакологічні властивості

Вазапростан ® містить активну речовину алпростадил, що зв’язаний у формі клатрату з ɑ-циклодекстрином.

Вазапростан ® поліпшує порушену мікроциркуляцію. Після внутрішньовенного застосування у здорових добровольців та у пацієнтів спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і зменшення їхньої агрегації. У тварин різних видів Вазапростан ® пригнічує активацію тромбоцитів in vitro. Цей ефект поширюється також на параметри зміни форми тромбоцитів, агрегації, вивільнення речовин, що містяться у гранулах, та утворення тромбоксану — речовини, що сприяє агрегації. Вазапростан ® призводить до пригнічення утворення тромбів in vivo у дослідженнях на тваринних моделях.

У низьких наномолярних концентраціях in vitro Вазапростан ® інгібує стимульовану проліферацію судинних гладком’язових клітин. У терапевтичних дозах алпростадил зменшує експериментально спричинену мітотичну активність судинних гладком’язових клітин кролів, і у людини у периферичних судинах зменшує кількість активованих судинних гладком’язових клітин.

Крім того, залежно від дози Вазапростан ® пригнічує синтез холестерину в ізольованих моноцитах людини. Дані свідчать, що препарат зменшує захоплення холестерину атеросклеротичною судинною стінкою кроля та збільшує активність рецептора ліпопротеїну низької щільності у печінці щурів, свиней і людей.

Вазапростан ® довів поліпшення клітинного метаболізму внаслідок збільшення постачання та застосування кисню і глюкози в ішемічних тканинах.

In vivo та in vitro алпростадил інгібує активацію нейтрофілів, що призводить до зниження вивільнення токсичних метаболітів. Таким чином, препарат протидіє одному з механізмів, що спричиняє пошкодження тканин у запальному процесі і, можливо, при ішемії.

Алпростадил посилює кровотік шляхом дилатації артерій та передкапілярних сфінктерів.

Після приготування розчину алпростадил (ПГЕ₁) не зв’язаний з ɑ-циклодекстрином. Після введення обидва компоненти залишаються окремими.

Після внутрішньовенного застосування плацебо впродовж 2 годин та після завершення введення середня концентрація ендогенного ПГЕ₁ у плазмі крові здорових добровольців становила 1–2 пг/мл. Протягом 2-годинної внутрішньовенної інфузії 60 мкг алпростадилу концентрація ПГЕ₁ у плазмі крові швидко зростала, досягаючи плато 6 пг/мл. Після закінчення інфузії концентрація ПГЕ₁ у плазмі крові поверталася до вихідних значень протягом кількох хвилин.

Приблизно 90% плазмових ПГЕ₁ зв’язані з білками плазми крові.

Ферментативне окиснення гідроксильної групи С15 та зниження подвійних зв’язків С13, 14 призводить до формування первинних метаболітів — 15-кето-ПГЕ₁, ПГЕ₀ (13,14-дигідро-ПГЕ₁) та 15-кето-ПГЕ₀. Тільки ПГЕ₀ і 15-кето-ПГЕ₀ визначаються у плазмі крові людини. Потенційна дія ПГЕ₀ є близькою до ПГЕ₁ відносно більшості параметрів, що оцінювалися, на відміну від 15-кето-метаболітів, що характеризуються більш низькою фармакологічною активністю, ніж у початкової сполуки. Середня концентрація ПГЕ₀ у плазмі крові, вимірювана у здорових добровольців впродовж і після 2-годинної внутрішньовенної інфузії плацебо, становила приблизно 1 пг/мл. Упродовж внутрішньовенного застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 години спостерігалося збільшення концентрації ПГЕ₀ у плазмі крові до 13 пг/мл.

Після подальшого розпаду головних метаболітів шляхом бета-окиснення та омега-окиснення більш полярні метаболіти виводяться протягом 72 годин, головним чином із сечею (88%) і калом (12%). 92% препарату виводиться протягом 24 годин після введення.

У сечі не було виявлено незмінений ПГЕ₁. Крім того, немає ніяких доказів накопичення алпростадилу або його метаболітів у тканинах.

Концентрація у плазмі крові зростає пропорційно введеній дозі (оцінювалися дози 30 мкг/2 години, 60 мкг/2 години, 120 мкг/2 години).

Показання

Лікування хронічних облітеруючих захворювань артерій III стадії (за класифікацією Фонтейна), які не підлягають реваскуляризації або у яких реваскуляризація не мала успіху.

Протипоказання

• Гіперчутливість до алпростадилу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• серцева недостатність III та IV класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA);
• аритмії, що спричиняють гемодинамічні порушення;
• нестабільна ішемічна хвороба серця;
• недостатність та/або стеноз аортального та/або мітрального клапанів;
• нещодавно перенесений інфаркт міокарда (впродовж останніх 6 місяців);
• гострий набряк легенів або набряк легенів в анамнезі у пацієнтів із серцевою недостатністю;
• тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів або венооклюзивні захворювання легенів;
• дисеміновані інфільтрати у легенях;
• геморагічний діатез;
• активне або потенційне джерело кровотечі, таке як гострий ерозивний гастрит, активна виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки або підозра на внутрішньочерепний крововилив;
• вагітність та годування груддю;
• гостра печінкова недостатність (підвищений рівень трансаміназ або гамма-ГТ) або задокументована недостатність печінки тяжкого ступеня (у т. ч. в анамнезі);
• тяжка ниркова дисфункція (олігоанурія) (ШКФ ≤ 29 мл/хв/1,73 м 2 );
• інсульт в анамнезі впродовж останніх 6 місяців;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• загальні протипоказання щодо інфузійної терапії (наприклад, застійна серцева недостатність, набряк легенів або мозку та гіпергідратація).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Алпростадил може посилювати дію лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск, включаючи препарати, які застосовують для лікування ішемічної хвороби серця. Препарат Вазапростан ® можна застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, тільки під контролем артеріального тиску.

Симпатоміметики, адреналін, норадреналін знижують вазодилататорну дію препарату.

Оскільки Вазапростан ® спричиняє слабку інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів in vitro, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно отримують антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів.

Одночасне застосування з цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном знижує ефект препарату Вазапростан ® .

Особливості застосування

Протягом кожної інфузії пацієнти, яких лікують препаратом Вазапростан ® , повинні залишатися під ретельним спостереженням. Слід контролювати функцію серцево-судинної системи (включаючи артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, баланс рідини).

Пацієнтам із групи ризику терапію препаратом слід проводити з обережністю, пильно наглядаючи за станом пацієнта упродовж введення кожної дози.

Пацієнтам, схильним до серцевої недостатності за своїм віком, і пацієнтам з ішемічною хворобою серця слід перебувати під наглядом у стаціонарі під час і протягом одного дня після припинення лікування препаратом. З обережністю призначати препарат при легкій або помірній артеріальній гіпотензії.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Для запобігання виникненню надмірної гіпергідратації інфузійні об’єми не повинні перевищувати 50−100 мл на добу (введення за допомогою пристрою для інфузій) та слід суворо дотримуватися рекомендацій, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози». Необхідними є моніторинг маси тіла, центрального венозного тиску та ехокардіографія. Після завершення лікування пацієнта можна виписати зі стаціонару тільки у разі встановлення стабільних показників з боку серцево-судинної системи.

Такий же нагляд потрібний пацієнтам з периферичними набряками.

Слід ретельно спостерігати за функцією нирок та серцево-судинної системи у пацієнтів із легкою (швидкість клубочкової фільтрації 2 ) та помірною (швидкість клубочкової фільтрації 2 ) нирковою дисфункцією, яких лікують препаратом Вазапростан ® (наприклад, контроль балансу рідини та показників ниркової функції).

Препарат з обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводити в післядіалізний період), хворим на цукровий діабет I типу, особливо при вираженому ураженні судин.

Вазапростан ® повинні вводити тільки лікарі, які мають досвід лікування облітеруючих захворювань периферичних артерій, ознайомлені із сучасними методами постійного контролю показників серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання.

Алпростадил не слід вводити у вигляді болюсної ін’єкції. Алпростадил не слід застосовувати жінкам, які можуть завагітніти. Слід рекомендувати жінкам репродуктивного віку, які збираються застосовувати алпростадил, використовувати надійні методи контрацепції протягом лікування.

Алпростадил слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травної системи в анамнезі (включаючи ерозивний гастрит, гастроінтестинальні кровотечі та виразку шлунка та/або дванадцятипалої кишки) або з підозрюваним внутрішньомозковим крововиливом в анамнезі та іншими захворюваннями, що супроводжуються кровотечею (див. розділ «Протипоказання»).

Рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів, які отримують супутню терапію лікарськими засобами, що можуть підвищити ризик кровотечі, такими як антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід пильно спостерігати щодо виникнення ознак і симптомів кровотечі у таких пацієнтів.

Алпростадил не рекомендований для застосування дітям.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат Вазапростан ® суворо протипоказаний у період вагітності, при плануванні вагітності та у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби для запобігання вагітності під час застосування препарату.

Дані доклінічних досліджень фертильності не свідчать про вплив препарату на фертильність при застосуванні клінічних доз лікарського засобу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат Вазапростан ® може спричиняти зниження систолічного артеріального тиску і тому може помірно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Слід повідомити пацієнтів щодо можливого впливу препарату та необхідності дотримання обережності під час керування транспортними засобами та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Відповідно до сучасних знань у разі застосування внутрішньовенних інфузій препарату слід використовувати нижченаведене дозування.

Вміст 1 ампули (60 мкг алпростадилу) розчинити у 50–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 2 години 1 раз на добу.

Розчин препарату Вазапростан ® необхідно готувати безпосередньо перед інфузією. Ампула не потребує подальшого надпилювання: місце надпилювання знаходиться під блакитною точкою. Ампулу слід відкривати звичайним способом.

Слід ретельно спостерігати за функцією нирок у пацієнтів із легкою (ШКФ 2 ) та помірною (ШКФ 2 ) нирковою дисфункцією (наприклад, контроль балансу рідини та показників ниркової функції).

Пацієнтам із порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну > 1,5 мг/дл) внутрішньовенне застосування препарату розпочинати з 20 мкг 2 рази на добу, кожна інфузія триває 2 години. Залежно від клінічної картини дозу можна поступово, за 2–3 дні, довести до дози, рекомендованої пацієнтам із нормальною функцією нирок.

Пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам із серцево-судинною недостатністю об’єм інфузії слід зменшити шляхом обмеження об’єму рідини, що вводиться з препаратом Вазапростан ® , до 50–100 мл на добу і обов’язково вводити за допомогою пристрою для інфузій.

Жінки репродуктивного віку

Алпростадил не слід застосовувати жінкам, які можуть завагітніти.

Діти

Алпростадил не рекомендований для застосування дітям.

Після тритижневого курсу лікування слід оцінити ефективність застосування препарату. У разі відсутності у пацієнта терапевтичного успіху лікування слід припинити. Курс лікування не повинен перевищувати 4 тижнів.

Вміст ампули — сухий білий порошок, що утворює твердий шар завтовшки 3 мм. На цьому шарі можуть бути невеликі тріщини та крихти, що не впливає на якість препарату. Суха речовина розчиняється одразу ж після додавання 0,9% розчину натрію хлориду. Спочатку розчин може стати трохи каламутним, що пояснюється утворенням повітряних бульбашок. За короткий час бульбашки зникають і розчин стає прозорим.

Розчин для інфузій слід готувати безпосередньо перед введенням.

При пошкодженні ампули зазвичай суха речовина стає вологою та клейкою і втрачає в об’ємі. У такому випадку препарат застосовувати не можна!

Передозування

Передозування препарату може призвести до таких системних симптомів: зниження артеріального тиску з тахікардією, інші можливі симптоми, пов’язані з вагусною стимуляцією: синкопе з блідістю, підвищене потовиділення, нудота, блювання. Можливі місцеві реакції: біль, набряк та почервоніння вздовж вени, в яку проводилася інфузія.

У разі передозування, що проявляється симптомами, слід зменшити швидкість введення інфузії або негайно її припинити. При зниженні артеріального тиску насамперед потрібно покласти пацієнта на спину та припідняти йому нижні кінцівки. Якщо симптоми не зникають, слід перевірити/контролювати функцію серцево-судинної системи. За необхідності слід застосувати лікарські засоби для стабілізації кровообігу (наприклад, симпатоміметичні засоби). У разі тяжких явищ з боку серцево-судинної системи (наприклад, ішемія міокарда, серцева недостатність) інфузію слід негайно припинити та розпочати невідкладне лікування.

Побічні реакції

Побічні явища класифіковано за класами систем органів та частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, − інсульт.

З боку серцево-судинної системи: нечасто − зниження систолічного артеріального тиску, тахікардія, стенокардія; рідко − аритмія, бівентрикулярна серцева недостатність з випадками гострого набряку легенів, що може призвести до загальної серцевої недостатності; невідома частота − інфаркт міокарда, геморагії.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко − набряк легенів; невідома частота − диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто − шлунково-кишкові реакції, включаючи діарею, нудоту, блювання та прискорення кишкової перистальтики, що є властивістю алпростадилу (діарея, нудота, блювання); невідома частота − гастроінтестинальні геморагії.

З боку гепатобіліарної системи: рідко − порушення рівня печінкових ферментів.

Дослідження: нечасто − підвищення функціональних показників печінки (трансаміназ); підвищення температури; зміни показника СРБ (С-реактивного білка), після завершення лікування відбувається швидка нормалізація.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто − почервоніння, набряк, гарячі припливи; нечасто − алергічні реакції (гіперчутливість шкіри, а саме: висипання на шкірі, суглобний біль, фебрильна реакція, пітливість, озноб).

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: дуже часто − біль, еритема або набряки кінцівки, в яку вводили внутрішньоартеріальну інфузію; часто − відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія, при внутрішньовенному введенні додатково − почервоніння вен у місці введення інфузії, біль, головний біль; після внутрішньоартеріального введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; нечасто − підвищена пітливість, озноб, гарячка, після внутрішньовенного введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; дуже рідко − анафілактичні або анафілактоїдні реакції; невідома частота − флебіт у місці введення, тромбоз у місці введення катетера, місцеві кровотечі.

З боку імунної системи: нечасто − алергічні реакції (шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, відчуття набряку, дискомфорту у суглобах, фебрильну реакцію, пітливість, озноб); дуже рідко − анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто − суглобні симптоми; дуже рідко − оборотний гіперостоз довгих трубчастих кісток після застосування препарату більше 4 тижнів.

Невідома частота − ортостатична гіпотензія, підвищена втомлюваність.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг балансу користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.