Розумова відсталість

Розумова відсталість – це вроджена чи набута в дитячому періоді патологія, що характеризується затримкою психічного розвитку та низьким рівнем інтелектуальних здібностей. Найчастіше діагностується у дітей, поширеність захворювання по хлопчиках вище, ніж у дівчаток.

Причини розумової відсталості

Етіологічними чинниками виникнення цієї недуги можуть виступати такі стани:

• обтяжена спадковість;
• дефекти генетичного коду;
• вплив тератогенних агентів на плід в період внутрішньоутробного закладки і формування ембріона:
• медикаменти, куріння, вживання спиртних напоїв і наркотичних лікарських засобів жінкою, іонізуюче
• випромінювання, жахливі екологічні умови;
• передчасне поява на світло;
• травма під час проходження через родові шляхи;
• стан гіпоксії;
• механічні пошкодження голови;
• інфекційні захворювання, які мають шкідливу дію на центральну нервову систему.

Ознаки розумової відсталості

Визначити наявність олігофренії можна за специфічними клінічними симптомами, до яких відносять:

• відсутність інтересу до навколишнього світу;
• порушення уваги;
• відставання в моториці;
• поява фізіологічних рефлексів набагато пізніше, ніж повинно бути, враховуючи вік дитини;
• мовні розлади;
• зниження емоційних реакцій;
• проблеми із запам’ятовуванням.

Ознаки розумової відсталості у дорослих проявляються в таких симптомах: відсутність побутових навичок по догляду за собою, самообслуговування, труднощі при соціалізації, відсутність спільної мови з однолітками, неможливість знайти друзів, відсутність будь-яких інтересів або хобі.

Класифікація та ступені розумової відсталості

Беручи до уваги період, коли виникло дане патологічний стан, виділяють вроджену розумову відсталість і придбану.

Рівень інтелектуальних здібностей людини обчислюється за допомогою визначення коефіцієнта IQ. Залежно від його значення, існують такі форми недуги:

• легка розумова відсталість – відсоток інтелектуальної діяльності становить від 50% до 69%;
  помірна розумова відсталість – присутні правильні відповіді в тестуванні на визначення IQ в кількості від 35 до 49;
• важка розумова відсталість – може бути поставлена ​​в разі показника коефіцієнта інтелекту від двадцяти до тридцяти чотирьох;
• глибока розумова відсталість – має місце бути при результаті проходження тесту на рівень IQ нижче двадцяти пунктів.

Також виділяють прикордонну розумову відсталість, рівень інтелектуального прояви дитини в даному випадку знаходиться на кордоні між нормою і відхиленням, коефіцієнт IQ дорівнює цифрі від шістдесяти дев’яти до вісімдесяти п’яти.

Діагностика розумової відсталості

Постановка діагнозу заснована на результатах загальних і додаткових методів лабораторно-інструментальної діагностики, до яких відносять:

• збір скарг – найчастіше батьки приходять до лікаря, коли їх турбує відставання дитини в розумовому розвитку, поява олігофренії;
• анамнестичні дані – необхідна інформація про перебіг цієї і попередніх вагітностей, наявність тератогенних факторів впливу на плід, гестозів, родових травм, інфекційних захворювань, обтяженої спадковості;
• генетична діагностика – проводитися для того, щоб підтвердити або спростувати наявність мутаційних дефектів на генетичному рівні;
• лабораторні аналізи крові і сечі – дають загальні відомості про стан організму дитини;
• проходження психологічних тестів;
• інструментальне обстеження – можуть бути використані ультразвукові, рентгенологічні дослідження голови, найбільш інформативним є магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія головного мозку.

В ході цих процедур можуть визначити структурні зміни центральної нервової системи, які потягли за собою розумову відсталість.

Лікування розумової відсталості

Терапевтичні заходи можуть мати специфічний напрямок, в залежності від причини захворювання. Наприклад:

• інфекційні захворювань такі, як вроджений сифіліс або токсоплазмоз, лікують препаратами, спрямованими на боротьбу з конкретним збудником;
• при ферментної недостатності, яка виникає на тлі мутацій, повинна бути підібрана спеціальна дієта;
• якщо має місце патологія ендокринних залоз, можуть бути призначені гормональні медикаменти;
• для лікування відхилень в емоційній сфері може знадобитися прийом транквілізаторів і антипсихотичних засобів.

Величезне значення має психологічна допомога.

Розумова відсталість

Розумова відсталість – це вроджена чи набута в дитячому періоді патологія, що характеризується затримкою психічного розвитку та низьким рівнем інтелектуальних здібностей. Найчастіше діагностується у дітей, поширеність захворювання по хлопчиках вище, ніж у дівчаток.

Причини розумової відсталості

Етіологічними чинниками виникнення цієї недуги можуть виступати такі стани:

• обтяжена спадковість;
• дефекти генетичного коду;
• вплив тератогенних агентів на плід в період внутрішньоутробного закладки і формування ембріона:
• медикаменти, куріння, вживання спиртних напоїв і наркотичних лікарських засобів жінкою, іонізуюче
• випромінювання, жахливі екологічні умови;
• передчасне поява на світло;
• травма під час проходження через родові шляхи;
• стан гіпоксії;
• механічні пошкодження голови;
• інфекційні захворювання, які мають шкідливу дію на центральну нервову систему.

Ознаки розумової відсталості

Визначити наявність олігофренії можна за специфічними клінічними симптомами, до яких відносять:

• відсутність інтересу до навколишнього світу;
• порушення уваги;
• відставання в моториці;
• поява фізіологічних рефлексів набагато пізніше, ніж повинно бути, враховуючи вік дитини;
• мовні розлади;
• зниження емоційних реакцій;
• проблеми із запам’ятовуванням.

Ознаки розумової відсталості у дорослих проявляються в таких симптомах: відсутність побутових навичок по догляду за собою, самообслуговування, труднощі при соціалізації, відсутність спільної мови з однолітками, неможливість знайти друзів, відсутність будь-яких інтересів або хобі.

Класифікація та ступені розумової відсталості

Беручи до уваги період, коли виникло дане патологічний стан, виділяють вроджену розумову відсталість і придбану.

Рівень інтелектуальних здібностей людини обчислюється за допомогою визначення коефіцієнта IQ. Залежно від його значення, існують такі форми недуги:

• легка розумова відсталість – відсоток інтелектуальної діяльності становить від 50% до 69%;
  помірна розумова відсталість – присутні правильні відповіді в тестуванні на визначення IQ в кількості від 35 до 49;
• важка розумова відсталість – може бути поставлена ​​в разі показника коефіцієнта інтелекту від двадцяти до тридцяти чотирьох;
• глибока розумова відсталість – має місце бути при результаті проходження тесту на рівень IQ нижче двадцяти пунктів.

Також виділяють прикордонну розумову відсталість, рівень інтелектуального прояви дитини в даному випадку знаходиться на кордоні між нормою і відхиленням, коефіцієнт IQ дорівнює цифрі від шістдесяти дев’яти до вісімдесяти п’яти.

Діагностика розумової відсталості

Постановка діагнозу заснована на результатах загальних і додаткових методів лабораторно-інструментальної діагностики, до яких відносять:

• збір скарг – найчастіше батьки приходять до лікаря, коли їх турбує відставання дитини в розумовому розвитку, поява олігофренії;
• анамнестичні дані – необхідна інформація про перебіг цієї і попередніх вагітностей, наявність тератогенних факторів впливу на плід, гестозів, родових травм, інфекційних захворювань, обтяженої спадковості;
• генетична діагностика – проводитися для того, щоб підтвердити або спростувати наявність мутаційних дефектів на генетичному рівні;
• лабораторні аналізи крові і сечі – дають загальні відомості про стан організму дитини;
• проходження психологічних тестів;
• інструментальне обстеження – можуть бути використані ультразвукові, рентгенологічні дослідження голови, найбільш інформативним є магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія головного мозку.

В ході цих процедур можуть визначити структурні зміни центральної нервової системи, які потягли за собою розумову відсталість.

Лікування розумової відсталості

Терапевтичні заходи можуть мати специфічний напрямок, в залежності від причини захворювання. Наприклад:

• інфекційні захворювань такі, як вроджений сифіліс або токсоплазмоз, лікують препаратами, спрямованими на боротьбу з конкретним збудником;
• при ферментної недостатності, яка виникає на тлі мутацій, повинна бути підібрана спеціальна дієта;
• якщо має місце патологія ендокринних залоз, можуть бути призначені гормональні медикаменти;
• для лікування відхилень в емоційній сфері може знадобитися прийом транквілізаторів і антипсихотичних засобів.

Величезне значення має психологічна допомога.