У Дніпрі презентували оригінальну поштову марку і конверт від “Укрпошти”

У Дніпрі презентували першу українську поштову марку і конверт від “Укрпошти” в умовах воєнного стану. На марці та конверті ілюстрація до фрази “Русскій воєнний корабль, іді… !”, яка стала одним із символів спротиву українців російській орді.

Про це повідомив секретар міської ради Олександр Санжара.

“Сьогодні те, що вимагає суспільство, знаходить своє відображення й у марках. А суспільний запит на перемогу і припинення війни – дуже яскравий. Те, яким чином українське суспільство ставиться до окупації, одночасно демонструє і гумор, і розуміння серйозності ситуації, і готовність до спротиву. Саме це і знайшло відображення у новій марці. Фраза, сказана перед обличчям смерті. Ця марка з України, розсилатиметься по усьому світу, і усі розумітимуть, що наша країна – непереможна”,- сказав Санжара.

Учасники заходу усі разом погасили перші марки і конверти.

“Спецпогашення має визначне історичне значення та є своєрідним внеском Укрпошти у відзначенні історії та увічнення її у предметах філателії. Унікальність марки “Русскій воєнний корабль, іді … !” у тому, що вона є першою, яку Укрпошта випустила під час воєнного стану. Для неї було виготовлено 700 ескізів, над якими працювали 489 художників як українських, так і закордонних. Важливим є те, що зображення цієї марки обирав народ. Воно чітко передає ставлення українців до нинішніх подій. Нашу рішучість і боротьбу чітко передає ця марка”, – підкреслив директор філії Дніпропетровської дирекції АТ “Укрпошта” Дмитро Лісєєнко.

Хто і як 100 років тому підробляв марки УНР – поштова історія України

Виникнення наклеюваної поштової марки пов’язане з ім’ям англійського поштмейстера Роуленда Хілла – автора ескізу першої у світі поштової марки, яка увійшла в обіг 6 травня 1840 р.

Вона відома під назвою “чорний пенні”, оскільки мала номінал в 1 пенні і була надрукована чорною фарбою.

Також містила водяний знак у вигляді малої корони та портрет королеви Великої Британії – Вікторії.

Перші філателісти з’явилися в 60-х рр.

Марки мають не лише практичне значення, а й художню цінність як твір прикладної графіки малих форм.

Так поштова марка стала предметом колекціонування.

уряд України не мав грошей на друк власних марок, тому деякий користувалися випущеними за часів Російської імперії.

На них ставили відтиск штампа у вигляді тризуба – і вони ходили як українські.

Київ, Харків та Одеса були центрами багатих губерній і могли собі дозволити штампи з тризубом із металу, з гуми – одинарний, потрійний і за розміром навіть на цілий лист.

А Подільська губернія, хоча й мала велику територію, була бідною і штампи-тризуби вирізала з дерева.

Вони дуже швидко зношувалися і, на відміну від “сусідських”, залишали кострубаті й деформовані відтиски на “царських” марках.

Марки часів царської Росії після того, як їх почали тризубцювати, стрімко зросли в ціні.

Їх почали скупляти і накопичувати.

За кордоном на них був шалений попит.

Люди навчилися їх відпарювати з конвертів, відмивати штемпель погашення і пускати “в обіг”, перепродуючи по кілька разів.

Тому тогочасні поштарі, щоб марки залишалися одноразовими, надрізали їх і робили в кожній отвори після погашення штемпелем.

Наприклад, у колекції Вінницького музею української марки – єдиного такого роду в Україні – є листівка, яка відправлялася за кордон, вона мала на собі 20 із лишком марок.

Якби поштарка їх не пошкодила, то за них, відпарених-відмитих, у європейських країнах можна було купити собі гарне помешкання.

Відомий філателіст Трахтенберг, який перед Першою світовою емігрував до Німеччини, мав у своїй колекції дуже багато марок Російської імперії.

Коли в Україні почали використовувати їх із нанесенням тризуба і навколо цих марок виник ажіотаж, він повернувся до Одеси і дав 20 тис.

рублів хабара тамтешньому начальнику пошти, щоб проштемпелювали його марки тризубом.

За це він пообіцяв трохи їх дати в обіг пошті, а решту вивіз за кордон і на цьому заробив просто шалені гроші, став відомою і багатою людиною.

Крім цього, коли він був в Україні, то купував листівки, клеїв на них марки, штемпелював і відправляв собі й друзям за кордон.

Перші марки Україна самостійно випустила у 1918 р.

Їх готували до друку художники–графіки Георгій Нарбут і Антон Середа.

Перші відтиски зробили на звичайному папері, але потім почали друкувати на цупкому.

Для поштового обігу це, звісно, було незручно, але все продиктував дефіцит грошової маси.

На підставі закону Центральної Ради від 18 квітня 1918 р.

були випущені марки-гроші з номіналом від 10 до 50 шагів.

Після розпаду Російської імперії на території України значну частину коштів в обігу становили золоті й срібні монети.

Часи були бурхливі, і люди їх ховали “на чорний день”, бо паперові купюри вже нічого не коштували.

Тоді український уряд і вирішив друкувати марки на тонкому картоні.

Перша серія називалася “шагівкою”, а на звороті містився напис: “Ходить нарівні з дзвінкою монетою”.

Вони не мали ніякого захисту, тому їх почали масово підробляти, особливо цим славилася Одеса.

Там доходили до такого зухвальства, що на звороті писали не “Ходить нарівні з дзвінкою монетою”, а “Чим наші гірші від ваших?”.

Дуже цікаві марки Карпатської України, яка проіснувала лише добу, але встигла провести Сейм, затвердити свій прапор, конституцію і українську мову як державну.

А також випустила та погасила спеціально виготовленим штемпелем власні поштові листівку і марки.

На них зображена старовинна дерев’яна церква у с.

Початок ХХ ст., Друга світова війна – на ці часи припали спроби українського державотворення.

Але поштові марки стали “диверсантами”, які через кордони і час доносять правду.

Наприклад, 1919 р., коли було підписано Акт злуки, в ЗУНР використовувались австрійські марки: на них ставили надруківки ЗУНР із тризубом і використовували як українські.

Згодом було замовлено власні марки за кордоном, на них були надруковані тризуб і герб, у центрі якого – архангел Михаїл, який є й на гербі Києва.

Внизу зображено герб Львова.

Це свідчить, що українці завжди мріяли бути єдиною неподільною країною.

Ці марки друкувалися довше, ніж ЗУНР проіснувала, і в обіг не потрапили.

Вони усі були знищені, і лише декілька листів продані філателістам.

У Вінницькому музеї української марки експонуються надруковані листи марок, що так ніколи й не були розрізані.

є свідченням першого голодомору в Україні.

Тоді український уряд, хоча вже й радянський, попросив у Москви дозволу надрукувати марки “Допомога голодуючим”.

Попри заборону, їх потай надрукували за кордоном, дуже великим накладом.

Продавати їх Москва спочатку заборонила, але тільки-но за кордоном пішли чутки, що такі марки існують, а в обігу їх немає, мусила поступитися.

Продавали їх у шести великих містах і всього 20 днів.

Потім спеціальна комісія мала вилучити з обігу рештки і знищити.

Але люди змели ці марки з прилавків за лічені дні.

На виручені кошти тоді звели інтернат під Одесою, де рятували дітей від голоду.

Історія появи цих марок стала відомою тільки після розпаду СРСР.

Після УНР – понад 70 років – Україна жила без власних марок (хоча ще 1947 р.

УРСР стала членом Всесвітнього поштового союзу).

в Україні почався друк власних марок.

Перші з моменту проголошення незалежності поштові марки введені в обіг 1 березня 1992 р.: вони були присвячені 500-річчю українського козацтва, а також 100-річчю першого поселення українців у Канаді.

В Україні зберігаються листівки з марками, які відправлялися з Гомеля, з Ростова, за часів існування УНР, зі штемпелем “УКРАЇНА”.

Це неймовірно рідкісні речі, експертну та історичну вартість яких навіть неможливо встановити.

в Україні увійшли в обіг марки “Садовий жасмин” та “Лаванда” із серії “Садові квіти”.

Вони надруковані на ароматизованому папері: легенько потерши зображення квітів, можна відчути запах жасмину і лаванди відповідно.

Марки мають круглу форму, а в їхній основі – самоклеючий папір, тобто марка наноситься на конверт як наліпка.

Ескізи для серії “Садові квіти” розробила Наталія Кохаль, членкиня Національної спілки художників України, авторка поштових марок “Лелека білий” та “Соловейко східний”, які здобули І місце у конкурсі “Найкраща марка Європи – вибір колекціонера 2019”.

вперше в історії сучасного марковидання українська марка “Олександр Вертинський.

1889-1957″ виборола бронзу в конкурсі Yehudi Menuhin Trophy 2020 за найкращу музичну поштову марку світу 2019 р.

Україну випередили лише Аргентина та Чилі.

Марка “Олександр Вертинський.

1889-1957″ присвячена 130-річчю від дня народження артиста, введена Укрпоштою в обіг 21 березня 2019 р.

Українського кіноактора, композитора, поета і співака Олександра Вертинського зображено в образі П’єро, в якому він виступав на зорі своєї творчої кар’єри.

Автор випуску – художник Василь Василенко, автор випусків “Традиційні головні убори Українців”, “Київські князівни на престолах Європи”, “Віра Холодна” тощо.

Українські поштові марки друкуються тільки на “Поліграфкомбінаті “Україна” з питань виготовлення бланків цінних паперів”.

Саме там виробляють закордонні паспорти і виборчі бюлетені.

Поштова марка прирівняна до цих документів і має три ступені захисту.

Це, до речі, пострадянська традиція, адже в інших країнах поштові марки так серйозно не захищаються.

Негласне правило філателії – заборона на випуск поштових марок, присвячених живим людям.

Виняток – артисти і спортсмени.

Це правило діє для того, щоб марки не використовувалися з політичною чи рекламною метою.

22 січня 2020 року в обіг увійшла поштова марка “Вони вистояли! Не витримав бетон!”.

Вона є даниною вшанування українських воїнів, які протягом 242 днів у 2014-15 рр.

боронили Донецький аеропорт.

Урочисте спецпогашення марки відбулося за участі захисників аеропорту.

Поштову марку, автором якої є графік Андрій Єрмоленко, виготовлено тиражем 130 000 примірників, номінальна вартість поштової марки – 9 грн.

Бої за аеропорт тривали з 26 травня 2014 р.

і закінчились після повної руйнації летовища.

Під час оборони аеропорту загинули понад 200 українських бійців, 58 з них – в останні кілька діб внаслідок підриву терміналу ДАП.

Як відомо, всі листи з марками, які приймаються на пошті для відправки, проходять процедуру гасіння календарним штемпелем із назвою, номером відділення і датою, коли лист був прийнятий.

У філателії є схожа процедура, але більш урочиста.

Відбувається вона в перший день життя марки – введення в обіг.

За правилами Всесвітнього поштового союзу, для цього виготовляється спеціальний штемпель з написом “перший день” українською і французькою мовами: “Перший день.

Його проставляють на поштову марку, він дійсний тільки один день.

До випуску також додається поштовий конверт за тематикою випуску з тим же написом “перший день” на двох мовах.

Такі гашені марки серед досвідчених колекціонерів ціняться особливо високо, адже вони стають раритетними буквально з першого дня.

Марки бетону. Особливості вибору бетону по марці

На початку кожного будівництва, та й у його процесі, багаторазово виникає питання: якої марки бетон потрібен для тієї або іншої конструкції. Який бетон потрібен на фундамент для будинку, який для стяжки в будинку, яку марку бетону підібрати для господарського блоку або гаража, і можна ще довго перераховувати всілякі варіанти.

Ми хочемо допомогти Вам розібратися в цьому питанні, щоб Ваш вибір був правильним, виходячи з розрахунку фінансів і якості.

Замовити бетон від Ковальської Ви можете в нас:

Отже почнемо. Є найпоширеніші марки бетону, які використовуються в будівництві, у них є своє маркування та позначення, які ви зможете побачити в наведеній нижче таблиці.

Тепер ми покажемо на прикладах, де яка марка бетону використовується.

М-100 (класс B 7.5) Один з найнижчих товарних сортів бетону. Як правило, застосовується в різних підготовчих будівельних роботах, часто використовується як бетонна подушка під фундаменти, під монтаж інших виробів (бордюри, блоки, поребрики), як основа для зміцнення грунту, зокрема – в дорожньому будівництві.

М-150 (БСГ класс B12.5) Бетон даної марки може бути застосований для стяжок, підлог, фундаментів для легких одноповерхових споруд, але в основному для підготовчих робіт перед організацією монолітних фундаментів.

М-200 (БСГ класс B15) Бетон марки М200, мабуть, найбільш популярний серед населення, так як має саме оптимальне співвідношення міцності і ціни. Незамінний у виготовленні промислових підлог, заливки бетонних стяжок, при організації фундаментів, вимощення доріжок та ін. Популярною міцності М-200 достатньо для реалізації багатьох завдань у приватному будівництві: всілякі фундаменти, виготовлення майданчиків і сходів. У виробництві ЗБВ на комбінатах бетон марки М200 використовується при виробництві наступних виробів: фундаментних блоків стінових – ФБС, дорожніх плит, перемичок і т.д.

М-250 (БСГ класс В20) основна область застосування – монолітні плити перекриття, стрічкові фундаменти, сходи і паркани. Щось середнє між популярним бетоном В15 і вже міцнішим М350. Не найпопулярніша марка, але так само необхідна на сучасному ринку будівництва.

М-300 (БСГ класс В22.5) Як і М-200, популярна марка бетонної суміші. Застосовується для сходів, відмосток і доріжок, підпірних монолітних стін, стрічкових і плитних фундаментів та ін.

М-350 (БСГ класс В25) Головне застосування даної бетонної суміші – виготовлення і заливка монолітних фундаментів, для заливки буронабивних паль, панелей перекриття, ригелів, балок, колон, басейнів. З бетону В-25 виробляють спеціальні аеродромні плити, що витримують високі навантаження. З марки М350 найбільш часто виробляють всі відомі ЗБВ і ЗБК. М350 – одна з найбільш популярних БСГ в комерційному будівництві.

М-400 (БСГ класс В30) Досить рідкісна у використанні марка БСГ. У приватному малоповерховому будівництві високомарочні бетони застосовуються дуже рідко. Даний бетон має властивість швидко схоплюватися, і тому неспішне транспортування і укладання призводять до втрати якостей. Дорожнеча даного бетону пов’язана також із застосуванням тільки гранітного щебеню. Використовується даний бетон при зведенні високотехнологічних споруд зі спеціальними високими вимогами, а також для виробництва спеціальних ЗБ-конструкцій і виробів ЗБВ.

М-450 (БСГ класс В 35) Сфера застосування бетонів даної марки аналогічна сфері застосування марки М400. З нього зводять колони, дамби і мости, різні балки та інше. У приватному і цивільному будівництві застосовується особливо рідко.

М-500 (М-550) (БСГ класс В40) у технічних документах і паспортах на продукцію маркується як М-550, загальноприйнята «народна» назва – М500. Як правило, не використовується у приватному будівництві. Область застосування – гідро-технічні споруди: мости і мостові конструкції, метробуд та інші інженерні конструкції з найбільш високими вимогами.