Лекція 7 БЛАГОПОЛУЧЧЯ. ПТАХІВНИЦТВО

Донедавна клітковий спосіб утримання яєчних курей був основним у розвинених країнах світу.

Переваги кліткового утримання порівняно з підлоговим:

– більша щільність посадки птиці й вихід продукції з одиниці площі пташника,

– можливість розміщення на невеликих площах земельних угідь значного поголів’я птиці,

– відсутність потреби в підстилці,

– покращення санітарного стану пташника та отримуваних яєць,

– підвищення загальної економічної ефективності виробництва яєць.

Згідно з директивою ЄС 99/74 від 19 липня 1999 року у країнах співтовариства було припинено використання кліткових батарей традиційної конструкції для утримання яєчних курей («conventional cages або battery cages» – відповідно до міжнародної класифікації) як такі, що не забезпечують реалізацію біологічних особливостей природної поведінки птиці: у нових інвестиційних проектах – з 1 січня 2003 року, а вже встановленого кліткового обладнання – з 1 січня 2012 року.

Як тимчасову альтернативу на перехідний період запропоновано застосовувати так звані «оснащені» (інша назва «збагачені») кліткові батареї (Modified Enriched cages або Furnished cages).

«Збагачені» кліткові батареї повинні бути обладнані елементами, що мають сприяти реалізації особливостей природної поведінки птиці:

сідалами, гніздами для знесення яєць з м’яким покриттям підлоги, місткістю із підстилкою або пристроєм, що її імітують, засобом для притуплювання кігтів, забезпечувати в розрахунку на кожну курку площу підлоги клітки не менш ніж 600 см 2 (у звичайних кліткових батареях – 400-550 см 2 /гол. залежно від кросу), площу ареалу під гніздо та місткість із підстилкою не менш як 150 см 2 . У подальшому планується взагалі відмовитися від кліткового утримання та перейти на такі альтернативні варіанти, як утримання яєчних курей на підлозі (підстилці, сітчастій або решітчастій), на багатоярусній підлозі, вільно-вигульне та «органічне» утримання.

Рис. 1. Збагачена кліткова батарея

В колоніальних клітках (Сolonial cages). Спосіб передбачає утримання курей в клітках великими групами, до 100 гол. в одній клітці. Застосовується в основному при утриманні батьківського стада курей. Основні технологічні параметри утримання такі ж, як і за традиційного кліткового утримання. В Україні використовується в деяких птахівницьких підприємствах.

Підлогове утримання («floor system» або інша назва – «barn system») в Україні використовують в основному при утриманні м’ясних курей, качок, індиків, гусей. Для утримання яєчних курей воно використовується досить рідко, головним чином у фермерських та присадибних господарствах. Пташники при цьому можуть обладнуватися вигулами (соляріями), наявність пасовищ не передбачається. Щільність посадки курей-несучок за такого утримання згідно з діючими в Україні нормами становить 6-6,5 гол./м 2 підлоги пташника – залежно від кросу. В країнах Євросоюзу курей раніше допускалося утримувати за щільності до 11,7 гол./м 2 , але відповідно до згаданої директиви ЄС 99/74 встановлено обмеження щодо максимальної щільності посадки у 9 гол./м 2 підлоги пташника.

Системи підлогового утримання птиці бувають:

– на глибокій підстилці, коли вся поверхня суцільної підлоги покрита тирсою;

– підлогова комбінована, коли сполучаються решітчаста (сітчаста) підлога з суцільно вкритою підстилкою (1/3 решітчаста підлога + 2/3 суцільна підлога; 1/2 решітчаста підлога + 1/2 суцільна підлога; 2/3 решітчаста підлога + 1/3 суцільна підлога);

– підлогова решітчаста, коли вся підлога являє решітчасту або сітчасту поверхню. Такий тип утримання застосовується рідко з причин великої вартості, незручності обслуговування та складності спостереження за птицею.

Вольєрні системи утримання являють собою утримання птиці на багатоярусній підлозі («multi level aviary system»)

Батареї багатоярусної підлоги нагадують звичайні кліткові, але без дверцят. Вони мають 2-4 яруси, на яких розміщено годівниці і напувалки, в деяких випадках гнізда, або останні можуть встановлюватися окремо. Послід з-під кожного ярусу прибирається за допомогою стрічкових або скребкових транспортерів. Крім батарей багатоярусної підлоги у пташнику влаштовують зони підстилки. Птиця за такого утримання має можливість переміщуватися, копирсатися у підстилці. Щільність посадки птиці у пташнику (до 20 гол./м 2 підлоги) наближається до кліткового утримання.

Вольєрні системи утримання поділяються на три групи:
з не інтегрованими гніздами (рис.2) – поза кліткою,

з інтегрованими гніздами (рис.3) – в середині клітки;

портальна система (рис.4) – в центрі приміщення на окремому ярусі.

Рис. 2. Вольєрна система з не інтегрованими гніздами

Рис. 3. Вольєрна система з інтегрованими гніздами

Портальні системи являють собою порівняно новий тип вольєрної системи, з високим розташуванням основного ярусу, до якого по краях як зовні, так і усередині сполучені з більш нижніми ярусами. Все устаткування для годівлі й поїння птиці розміщено на цих ярусах. Гнізда для відкладання яєць розміщені в центрі основного ярусу. На повністю щілинній підлозі пташиний послід збирається під ярусами.

Вільно-вигульне утримання («freerange») передбачає утримання птиці у пташнику на підстилці і на пасовищі (земельній ділянці з природними або сіяними травами) протягом всього світлового дня. При цьому щільність посадки птиці у пташнику не повинна перевищувати 9 гол./м 2 підлоги, навантаження на пасовища – не більш ніж 2500 гол./га. Обладнання таке ж, як і за утримання птиці на підстилці; годівниці та напувалки можуть також встановлюватися на вигулах.

Вільно-вигульне органічне утримання («freerange organic» або просто «organic») подібне до звичайного вільно-вигульного щільністю посадки птиці у пташниках та наявності пасовищ, але є ряд відмінностей:

1. Годівля птиці повинна здійснюватися переважно кормами рослинного походження, що не містять генетично модифікованих компонентів, антибіотиків, консервантів, інших хімічних домішок, кормів тваринного походження, виготовлених із відходів забою птиці, а також птиці і тварин, що загинули.

2. Корми рослинного походження також повинні бути вирощеними без використання агрохімікатів (хімдобрив, гербіцидів тощо) на «органічних» полях.

3. Для лікування слід застосовувати переважно природні медикаментозні засоби. Методи традиційної ветеринарної медицини дозволено за відсутності альтернативи.

2. Порівняльна оцінка різних систем утримання курей-несучок

Можливі негативні наслідки такого органічного способу утримання курей:

підвищення питомих витрат кормів (оскільки птиця більше рухається, отже, витрачає більше енергії), погіршення якісних показників яєць (зростання кількості битих і забруднених яєць, їх мікробного обсіменіння) у зв’язку з тим, що значна частина яєць зноситься на підлозі або в інших «несанкціонованих» місцях, погіршення умов праці обслуговуючого персоналу. Деякі спеціалісти додають до цього переліку ще й необхідність більш жорсткого контролю кількості паразитних комах, збільшення рівня канібалізму, складність відлову птиці, що підлягає вибракуванню, гірший стан мікроклімату в пташниках (підвищений вміст пилу, аміаку, мікроорганізмів). Серед цих факторів особливо небезпечним є більш часті випадки забруднення яєць сальмонелами.

Таблиця. Собівартість виробництва яєць при застосуванні різних способів утримання

У Німеччині за утримання курей у кліткових батареях традиційної конструкції середній рівень яєчної продуктивності птиці становить понад 295 яєць за рік, на підлозі – 278 шт., при використанні вільно-вигульних систем – 250 яєць за рік, кількість брудних та битих яєць відповідно 1,6%, 7,4% та 6,8%. Смертність курей-несучок протягом 70 тижнів життя найвищою була за вільно-вигульного утримання – майже 13,8%, за утримання на підлозі – 6%, на багатоярусній підлозі – 4,5%, у кліткових батареях традиційного типу – 4,2%, у «збагачених» клітках – 2,3%.

Спосіб утримання обов’язково має позначатися на упаковці. Яйця, що виробляються при «некліткових» системах, реалізуються за більш високими цінами. Наприклад, яйця категорії «organic» реалізуються за ціною двічі-тричі вищою, ніж яйця кліткових несучок. Так, у 2008 році реалізаційна вартість таких яєць становила у Німеччині в середньому $3,44 за 12 шт., у той час як ціна яєць, отриманих у кліткових системах (клітках звичайних та «збагачених») – $1,12. Дорожче реалізуються також яйця, отримані за вільно-вигульного утримання курей.

Вже зараз кліткове утримання яєчних курей не застосовується у Швейцарії. Від 20 до 80% яєчних курей вирощують «альтернативним» способом у Швеції, Данії, Німеччині, Великобританії, Нідерландах, Франції тощо.

В США кліткові батареї залишаються законними в більшості штатів і більшість яєць виробляється в таких системах.

Хоча кліткові батареї в ЄС були заборонені, використання “збагачених” кліток дозволене. В оригінальній збагаченій клітці розміщується 10 курей. Комплекси кліток менш переповнені (площа на курку приблизно на 20% більша ніж аркуш формату А4) і кури мають невелику ділянку для моціону. Повинні бути забезпечені ящики для гнізд, підстилка, сідала, та пристрої для сточування кігтів.

3. Утримання бройлерів

Курчата-бройлери були виведені для швидкого росту та отримання продукції в найкоротший термін. Щоб досягнути забійної ваги 2 кг в 1976 році цей термін був 63 дні для кожного бройлера. У 2001 році цей термін всього лиш 35 днів.

Рис. 5. Порівняльна оцінка розмірних характеристик бройлерів по роках

Рости швидко, вмерти молодим

Кури в природі живуть шість і більше років. При інтенсивних методах ведення сільського господарства, бройлери будуть жити до забою менше шеcти тижнів. Курей при утриманні на вільному вигулі, як правило забивають у віці 8 тижнів, а у органічних системах у 12 тижнів.

Кури не в змозі регулювати своє навколишнє середовище, щоб уникнути спеки, холоду або забруднення, як це було б в природних умовах.

Інтенсивно вирощувані кури виведені для дуже швидкого росту. Вони проводять більшу частину свого часу лежачи, і багато з них страждають від кульгавості. Швидкий ріст збільшує навантаження на серце і легені. В одній лише Великобританії щороку, мільйони курчат гинуть від серцевої недостатності.

Приміщення для утримання бройлерів, як правило, сконструйовані для годівлі та напування птиці, там немає природного світла. Підстилка на підлозі, щоб адсорбувати послід, який зазвичай не прибирається до забою курей і звільнення пташників.

Повітря може бути сильно забруднене аміаком, що виділяється з посліду. Це може привести до пошкодження очей та дихальної систем курчат, а також може викликати хворобливі опіки на ногах (так звані опіки скакального суглобу) та лапах.

У 2007 році Директива ЄС дозволила утримувати 19 птахів на квадратний метр, що надає кожній курці площу меншу аркуша формату А4.

Птахи в переповнених приміщеннях не мають достатньо моціону, не можуть повноцінно відпочити.

Вони ростуть все більшими а простору для руху залишається все менше, по причині кульгавості їм важко дістатись до поїлок та годівниць. Вони не можуть шукати їжу дряпаючи ґрунт, як у природі. Переповнення також може призвести до збільшення забруднення повітря підвищуючи тепловий стрес та забруднення підстилки.

Відлов, транспортування та забій

Перед транспортуванням на бійню, бройлерам, як правило, не дають їжі протягом багатьох годин. Відлов, упаковка та транспортування викликає великий стрес і може призвести до травмування. Близько 20 млн курчат на рік помирають до того часу, поки прибувають на бійні ЄС.

На бійні курей підвішують за ноги на транспортер коли вони перебувають у свідомості, що викликає ймовірно біль, особливо коли є проблеми з ногами. Птахів, як правило, перед тим як перерізати горло, оглушують занурюючи головою у воду під напругою. Це оглушення іноді неефективне: птахи борються і можуть підняти голову та уникнути оглушення, в результаті чого їм перерізають горло у повній свідомості.

4. Альтернативні системи утримання

Вільно-вигульна і органічна системи вирощування

При цих системах кури мають доступ до свіжого повітря та пасовищ. Середовище може бути збагаченим деревами та чагарниками що будуть давати захист та притулок.

Рис. 6. Вільно-вигульне утримання курей

Стандарти вільно-вигульної системи

В цій системі кури мають постійний доступ назовні на вигули протягом дня і в пташники, де вони ночують. Птахи при такій системі ростуть повільніше, ніж при промислових системах і живуть довше – 56 днів.

У ЄС на кожну курку повинно припадати 1м2 площі вигулу.

Кури мають можливість проявляти свою природну поведінку: клювання, дряпання, пошуки їжі, моціон і доступ до свіжого повітря протягом дня.

Результат: менше проблем із ногами та серцево-судинною системою.

Органічна система

В органічних системах кури також утримуються на вільному вигулі.

Органічні кури повільніше ростуть, при цьому використовуються більш традиційні породи і їх тривалість життя, як правило, близько 81 дня.

Вони виростають наполовину менші за курчат в промислових системах.

Площа вигулу на курку в такі системі збільшується і має бути не менше 2,5м 2 .

Покращений добробут при утриманні в приміщенні

В цих системах курчат утримують в приміщенні, але надають їм більше простору (12-14 курей на квадратний метр). Збагачують середовище природним освітленням та тюками соломи, щоб кури могли проявляти природну поведінку, шукаючи корм та сидячи на сідалі.

В подібних системах кури ростуть повільніше, тривалість їх життя на 2 тижні довша, ніж в промислових системах.

Гігієна тварин. Ч2 ☑️

Спеціальність: 212 Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза. ОС: Магістр. Семестр: 6 (5-6). ECTS: 4 (7). Навчальна практика: 1 EСTS.
Автор: Михальська Віта Михайлівна , доцент кафедри ветеринарної гігієни імені професора А.К.Скороходька.

Анотація: Основним завданням сучасної гігієни є своєчасне виявлення шкідливих для здоров’я тварин факторів довкілля і розробка заходів профілактики, спрямованих на їх усунення. Дисципліна складається з двох частин: загальної та спеціальної. В спеціальній частині Гігієни тварин (Ч.2) розглядаються прикладні питання гігієнічних вимог до систем та способів утримання, гігієни годівлі та догляду за різними видами та статево-віковими групами тварин, включаючи велику рогату худобу, коней, свиней, овець, птахів, кролів та хутрових звірів, бджіл, риб тощо. Під час вивчення дисципліни студент розглядає загальну характеристику факторів зовнішнього середовища та їх вплив на організм тварин, опановує методи контролю та шляхи покращення мікроклімату тваринницьких приміщень, гігієнічні вимоги, правила та нормативи умов утримання, годівлі, напування, вирощування та експлуатації тварин. Дисципліна формує у студентів основи профілактичного мислення.