Африканська релігія та європейська культура

Сприйняття африканцем європейської цивілізації відразу ж породжує дві проблеми. Перша з них залежить від того, як глибоко він занурений у європейську культуру. Пошлюся на самого себе. Я вчився у європейській школі, пишу європейською мовою, щодня живу, працюю і мислю (завдяки європейським засобам масової інформації) як європеєць. Тож чи зміг би я відступити на достатню відстань, аби викласти суто африканський погляд на європейську цивілізацію? Завдяки економічній, політичній, військовій, технологічній та інтелектуальній могутності Європи її культура стала нині універсальною. Ніщо не може цілком уникнути її впливу та засад, на яких вона ґрунтується. Тож, як говорять у моєму селищі, я мав би водночас танцювати і дивитися, як я танцюю, а це завжди непросто.

Друга проблема залежить від культури африканця. На нашому просторому й багатому на сотні культур континенті є численні Африки, тож і поглядів на європейську цивілізацію так само чимало. Для спрощення можна поділити Африку навпіл — на ісламо-арабську та на негро-африканську зони. Сам я збираюся викласти негро-африканське бачення європейської цивілізації. Для цього конче потрібно нагадати чільні складники європейської космогонії та релігії і порівняти їх із традиційними африканськими відповідниками.

Почнімо з богів. Бог європейців та Бог африканців мають ту спільну рису, що обидва виступають як єдині божества, творці світу. Розбіжності в їхніх функціях починаються лише після завершення ними гігантської праці світотворення. Бог європейців — це Бог, про чиє існування люди дізналися від пророків і мали поширювати Слово Боже по світах. Цей Бог знісся на небо, та перед тим залишив людину єдиним володарем землі. Він наділив її душею і віддав їй весь Всесвіт. Він може розпоряджатися людиною як заманеться, навіть знищити її. Отже людина водночас вільна і невільна, бо ж земними справами керує Бог — саме Він визначає життєвий шлях. По своїй смерті людина зникає назавжди — її забирає до себе Бог.

Отак виглядають у спрощеній формі підвалини європейської культури. Вони лишаються непорушними, хоч від початку Відродження західна думка прагнула до секуляризації та окремішності від релігії. Однак аксіологія, наука про моральні вартості, та онтологія не втратили зв’язків з іудейсько-християнськими ідеями. Зауважу, що така іудейсько-християнська концепція Бога є спільною як для Європи, так і для мусульманського світу. Спершу була Сила…

Чорношкірий африканський Бог є природним Богом. Він ні перед ким не з’являвся. Він нікого не посилав славити ім’я своє. Він не перевтілювався в людину і ні від кого не вимагав визнати Себе. Він знісся на небо так само, як і європейський Бог, однак для того, щоб там оселитися назавжди. Він більше не переймається долею Всесвіту, не цікавиться і тим, що коїться на землі. Він справедливіший, бо ж наділив всі свої створіння (предмети, рослини, тварин, людей) душами, або ж, за висловом африканців, силами. Життя — це передовсім постійна боротьба між цими силами. Ось як пояснив нам стан справ священик-аніміст із Касаманси: “Спочатку була Сила. Бог як Найвища Сила створив всяку силу, нескінченно врізноманітнюючи свою владу… Бог одним махом створив всі види енергії, тож відтоді життя світу — це обмін силою, як цього бажав і як це передбачав Бог. Своїми словами та молитвами людина втручається у світобудову, бо завдяки ним можна виблагати в Бога переміщення сил. Ось чому світ є водночас завершеним і недовершеним”.

У африканців слово не лише засіб спілкування, а й найкращий вираз сили Буття, спонуки життєдіяльних сил. Слова предків завжди святі, а мертві — зовсім не мертві, бо вони не відходять, а лишаються у предметах, живих істотах та рослинах. Передовсім не треба вважати, що традиційна африканська релігія відійшла в минуле, це не так. Навіть після навернення до великих універсальних релігій африканці зберегли частку релігійної спадщини. При аналізі помічаємо, що аксіологія та онтологія африканця глибоко закорінені в концепції традиційної релігії, внаслідок чого його погляди на західну цивілізацію значною мірою формуються під впливом анімізму, натуралізму, віталізму, ба навіть фетишизму.

На думку європейця, природа й довкілля існують для того, щоб над ними панувати, бо ж вони створені від Бога для людини. Тим часом у африканця інший погляд: люди живуть не коштом природи, а вкупі з нею; вони не її володарі, а її спільники; вони виживуть і утвердяться лише тоді, коли знайдуть спільну мову з іншими силами, що живлять природу. У цьому погляді немає місця надприродному світові, відірваному від природи. Релігія не може не залежати від живого середовища, землі чи неба, та від певного суспільства, вона з ними щонайтісніше пов’язана. Прозелітизм та навернення позбавлені сенсу, оскільки до релігії не вступають, як до партії.

Мистецтво як містифікація відчуттів

У царині мистецтва митець, який черпає натхнення з цивілізації, породженої греко-римською та християнською культурами, намагається уточнити обриси своєї теми, аби заволодіти нею й опанувати її. Він чітко визначає ці обриси, щоб демістифікувати тему, відмежуватися від неї, переконатися, що вона — це тільки те, що він бачить. Для африканського митця характерний зовсім протилежний підхід. Він розробляє тему зсередини і, щоб передати всю її складність, заганяє її вглиб. Він намагається стерти, заплутати обриси, аби посилити загадковість. Європейський митець прагне сподобатися вам, африканський митець прагне вас налякати, вселити недовіру до ваших органів чуття, переконати вас, що зображення має інші виміри, сенс та мову, значення яких вам не осягти.

У царині права європеєць виступає як особа, яка сама — і тільки сама відповідає за свої вчинки. Хоч би що зробив європеєць, плоди його діяльності не ганьблять і не компрометують громади, що до неї він належить. Йому дозволяється все — він може як творити, дерзати й перетворювати, так і блазнювати, брехати, суперечити самому собі, бути несправедливим чи руйнівним без будь-яких наслідків чи покарань. Жертви його мерзенних вчинків не мають у собі іманентної сили, спроможної вгамувати його спосіб мислити та поводитися. А африканець у всіх своїх вчинках ніколи не забуває, що він є членом громади, яку його дії можуть скомпрометувати. Відповідальність тут колективна. Тут присутня іманентна сила, яка може помститися за вчинені жертвам несправедливість та обман, бо ж бездумно й марно зруйновані речі починають реагувати. Африканець живе у світі, позначеному знаками, які належить тлумачити, населеному силами, з якими треба рахуватися.

Культурні засади європейської цивілізації виявилися набагато сприятливішими та дієвішими для суспільного, технологічного та економічного розвитку людини, ніж засади африканської культури. Вони дозволили Європі стати центром Універсуму, володарем світу і — прямо чи опосередковано — панувати над африканцями протягом шести століть. Це панування прибирало різних форм. На кожному етапі європейська культура здатна була виробляти певну ідеологію, утопію, доктрину чи міраж, досить принадні та спокусливі для того, щоб європеєць, не вагаючись, встряв у пригоду підкорення. Власне, ефективність будь-якої культури також вимірюється подібним оновленням міфів та доктрин.

P. S. А вообще Африка удивительное место, но еще более удивительно отношение к ней белых европейцев. Для одних, например не проблема приобрести оптические прицелы в интернет магазине, и отправиться туда на настоящее сафари-охоту, а потом сваливать вину за исчезновения слонов, львов, и других обитателей саваны на коренных африканцев. Хотя, разумеется, их вина в этом тоже есть, но вина как раз таки просвещенных европейцев здесь в разы больше.

Релігія в США

Релігія відіграє досить велику роль у США. Віруючими називають себе близько 88% населення США; це набагато більше, ніж у більшості розвинених країн світу. За різними оцінками, від 21 до 41% жителів США відвідують церква не рідше, ніж раз на тиждень.

Перша поправка до Конституції США визначає, що в США не може бути державної релігії і гарантує свободу віросповідання в США. Практично в США сьогодні можна зустріти людей, які сповідують усі світові релігії.

Відношення числа віруючих до загальної чисельності населення в різних штатах США неоднорідне.

Найбільше релігійних людей в “Біблійному поясі” – штатах на півдні США. Тут живуть дуже багато прихожан Південної баптистської конвенції, традиційно популярною в регіоні. К “Біблійному поясу” відносять штати Техас, Оклахома, Канзас, Іллінойс, Індіана, Огайо, Міссурі, Арканзас, Луїзіана, Міссісіпі, Теннессі, Кентуккі, Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Джорджія, Алабама і Флорида.

Найменш релігійні штати Заходу США, зокрема тихоокеанські штати – Орегон і Вашингтон, а також Колорадо і Вайомінг.

Фраза “In God We Trust” (“В Бога ми віруємо”) – національний девіз США з 1956 року. У 1864 році вона була вперше викарбувана на двухцентовой монеті США, а з 1957 року її можна побачити на всіх монетах і купюрах Сполучених Штатів Америки.

Найбільш поширені в США релігії

При проведенні державних переписів населення США питання про релігійну приналежність не запитує, тому інформація про кількість віруючих людей в США отримана в результаті опитувань, проведених недержавними організаціями і може дещо відрізнятися залежно від джерела.

• Християнство – близько 78% населення США
• Атеїсти або агностики – близько 15% населення США
• Іудаїзм – близько 2% населення США
• Іслам – близько 1,5% населення США
• Буддизм – близько 0,8% населення США
• Індуїзм – близько 0,4% населення США

Християнство в США

Національний кафедральний собор єпископальної церкви у Вашингтоні, округ Колумбія, США
Національний кафедральний собор у Вашингтоні, округ Колумбія, США
Більшість віруючих в США – християни. Серед них переважають протестанти – приблизно 51% населення США (близько 158 мільйонів чоловік). Друга за чисельністю християнська церква в США – католики, приблизно 25% населення США або близько 75 мільйонів чоловік. На третьому місці – члени Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони), приблизно 1,7% населення США або близько 5,5 мільйона чоловік.

Для християн США характерна наявність великої кількості конфесій.

Найбільші конфесії християнської церкви в США:

• Католицька церква – понад 75 мільйонів чоловік
• Південна баптистська конвенція – понад 16 мільйонів чоловік
• Об’єднана методистської церква – близько 8 мільйонів чоловік
• Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) – понад 5,5 мільйонів осіб
• Церква Бога у Христі – близько 5,5 мільйонів чоловік

Є в США і православні християни, яких об’єднує автокефальна Православна Церква в Америці, Предстоятель якої носить титул “Архієпископ Вашингтонський, Митрополит всієї Америки і Канади”.

Відсоток християн серед населення США знижується, в 1990 році християнами назвали себе близько 86% жителів Сполучених Штатів Америки, в 2001 році – близько 78,6%, зараз – близько 78% жителів США.

Кришталевий собор реформатської (протестантської) церкви в Гарден Гроув, Каліфорнія, США
Кришталевий собор в Гарден Гроув, Каліфорнія, США

Друга після християнства за поширеністю в США релігія – іудаїзм. Близько 16% євреїв, що живуть в США, відвідують синагогу не рідше одного разу на місяць.

Кожен шостий американський єврей вживає в їжу лише кошерні продукти.

На Північному сході і Середньому Заході США віруючих іудеїв більше, ніж на Півдні і Заході США.

Єврейська громада в США складається переважно з євреїв-ашкеназі, нащадків емігрантів з Центральної та Східної Європи. Є, проте, невелика кількість євреїв-сефардів, що походять з Іспанії, Португалії та Північної Африки.

В останні роки серед американських євреїв підвищується інтерес до іудаїзму, хоча в цілому серед євреїв США відсоток атеїстів вища, ніж в середньому по Сполучених Штатах Америки.

Іслам в США

Третя за поширеністю релігія в США – іслам.

Мусульманами були багато хто з рабів, завезених в Америку з Африки. В кінці XIX – початку XX століть в США іммігрували багато людей з арабських районів Османської імперії, більшість з яких також сповідували іслам. У 1915 році в штаті Мен була побудована перша в США мечеть.

Дуже великий сплеск інтересу до ісламу в США стався в тридцятих роках XX століття, коли Уоллес Фард Мухаммад створив у Детройті, штат Мічиган, расистську мусульманську організацію чорношкірих американців “Нація ісламу”. “Нація ісламу” вчила, що “Аллах є Бог, біла людина – диявол, а чорні люди – вершки планети Земля”. Не дивно, що зростання популярності нової ісламської організації серед чорношкірих американців викликав серйозну стурбованість в США. Пізніше “Нація ісламу” відійшла від настільки радикальних позицій, ставши практично однією з течій традиційного ісламу.

Одними з найбільш відомих членів “Нації ісламу” були видатний борець за права афроамериканців в США Малкольм Літтл, відомий як “Малкольм X” і знаменитий боксер Кассіус Клей, який змінив після прийняття ісламу ім’я на Мохаммед Алі.

Значне зростання чисельності мусульман в США стався і в кінці XX століття, в осовном за рахунок збільшення імміграції в США з традиційно ісламських регіонів: Пакистану, арабських країн півдня Азії та ін.

Буддизм в США

Буддизм – четверта за поширеністю релігія в США. Більшість буддистів в США – американці азіатського походження, але досить багато прихильників буддизму є і серед інших етнічних груп США.

Буддизм з’явився в США в XIX столітті, коли в Америку почалася імміграція зі Східної Азії. Перший буддійський храм в США був побудований в Сан-Франциско в 1853 році американцями китайського походження.

У вісімдесятих роках XIX століття імміграція китайців в США була законодавчо обмежена, але приблизно в ці роки збільшилася кількість переселенців в США з Японії, а на початку XX століття і з Кореї. Кількість буддистів в США зростала.

Наприкінці XIX століття – початку XX століття значно зріс інтерес до буддизму серед інтелігенції США.

Першим відомим американцем, який прийняв буддизм, став Генрі Стіл Олкотт. Уродженець Нью-Джерсі, полковник, адвокат, він в 1875 році разом з Оленою Блаватської організував Теософське суспільство, відому і існуючу до наших днів міжнародну громадську організацію.

Один з найвідоміших буддистів США в наш час – голлівудський актор Річард Гір.