РЕЛІГІЯ В ЯПОНІЇ

Китай здійснив сильний вплив, в тому числі і релігійний, на всі країни Азії, що його оточують.

Перехід японців від первіснообщинного ладу до цивілізації відбувся в другій половині І тис. до н.е. На межі IV-ІII ст. до н.е. в Японії з’являються культові предмети з бронзи, а трохи згодом – заліза, з якого виробляють знаряддя праці. У III ст. н.е. утворився великий племінний союз Ямато, який і став основою формування стародавньояпонської держави. Правителі в Ямато згодом стали називатися “тенно” – імператор.

У стародавніх японців з виникненням племінного союзу утворилась релігія синто – вчення богів, в основі якого лежало одухотворення природи і культ предків. Численні духи, а серед них найбільш впливові, які вважалися богами – Камі, відігравали роль керівників світу, а тому і потребували уваги до себе і поклоніння. Камі уособлювалися тваринами, рослинами, камінним, явищами природи і душ предків. Усі вони були об’єктами поклоніння, що привело до виникнення специфічного культу – синтоїзму. Релігійні церемонії цього культу складалися з очищення – сараї, жертвоприношення – сінсей, молитви – норіто і вливань рідин – наораї.

У предковічній японській релігії особливе значення мав культ предків, який вплинув на всю культуру Японії. Відразу в синтоїзмі склалося жрецтво, оскільки синтоїстський культ для його відправлення потребував професійної підготовки.

З того часу, як імператор став верховним жерцем, виробляється жрецька ієрархія. Відправлення культу, яке раніше здійснювали старійшини родів і вожді племен, стає професіональною справою каннусі – хазяїв камі, жерців, які встановили спадковість на своє суспільне становище. У VIII ст. каннусі стають чиновниками департаменту в справах сінто. Тоді ж було проведено “облік” богів, яких виявилось 3132.

Поступово в синтоїзмі божества вишикувалися в ієрархічну систему на чолі з богинею Сонця Аматерасу. Вона була оголошена предком нації і особливо імператорської родини. Культ Аматерасу виявився досить стійким і зберігся до нашого часу.

У VI ст. в Японію через Корею проникає буддизм з Китаю, тобто буддизм уже китаїзований, у суміші з конфуціанством і даосизмом. Цей буддизм вів в Японії окреме існування, але й сам впливав на синтоїзм і зазнавав впливу від нього.

В початковому синтоїзмі не було Священного Письма, як не було й ідеї одкровення. Віровчення передавалося і відточувалося в усній традиції. З V-VI ст. синтоїзм став державною релігією, імператор набрав ролі верховного жерця.

Трохи пізніше, в VII-VIII ст., усна традиція була піддана письмовому оформленню, а разом з тим – відбору і редагуванню. Так утворилися міфологічно-літописні зводи “Кодзікі” та “Ніхоисекі” – пам’ятки ранньояпонської писемності, які дійшли до нашого часу.

За первісною японською міфологією, спочатку існували Небо і Земля, потім з’явилися три божества, до них додалися ще два, а потім – ще п’ять парних божеств. Отже, відразу – цілі сонми богів, які уособлювали різні сили природи. З останньої пари богів Ізанагі (він) та Ізанамі (вона) за допомогою списа з наконечником з коштовного каменю, який символізував фалос, створили в океані великий острів Оногоро, а потім ряд дрібних. Так виникла Японська країна. Створивши це, Ізанамі від осквернення померла і потрапила в пекло. Ізанагі, відвідуючи її, створює з лівого ока Аматерасу – богиню сонця, а з правого – Сузано, бога дощу і бурі. Сузано спустошує країну, від чого Аматерасу зникає в небесній печері і світ поринає в морок. Так тривало доти, доки з допомогою магічних прийомів боги не виманюють її з печери, а Сузано вбиває богиню їжі Цзюнь, з якої виростають хлібні злаки. Так починається життя на землі. Аматерасу, одна з численних богів, керуючи Сонцем, стає головним богом.

Релігійне вчення синтоїзму містить досить оригінальну анімістичну концепцію. Це – безумовний, послідовний політеїзм, це – цілий світ камі. Камі – це верховні божества, керівники стихій і світів, камі – це локальні божества, компетенція яких знижується навіть до окремих предметів: струмка, каменя, дерева, квітки тощо. Нарешті, камі – це душі предків, поклоніння їм – це поклоніння предкам. У синтоїзмі сплетено в єдине поклоніння космосу і предкам. Мета життя – злиття з космосом і служіння предкам. Такі анімістичні уявлення в синтоїзмі роблять всю природу богом. Звідси і своєрідність синтоїстського фетишизму – для синтоїста вся природа, увесь світ – суцільний фетиш, найбільший об’єкт поклоніння. Звідси і своєрідність синтоїстського містицизму: камі живуть тут же, разом з нами, в нашому світі, потойбічний світ втрачає свою актуальність, взагалі синтоїстові легко “забути” про нього, він не поспішає туди, нічого не чекає від нього, його турбує лише те, як його потомки дбатимуть про його дух після його смерті, а що дух його залишиться тут, серед своїх, у нього сумніву немає.

Один із засновників японської науки Мотоорі Норінага (1730-1801), коментуючи “Кодзікі”, писав, що серед японських богів є такі, яких поважають і яких зневажають, сильні і кводі, добрі і злі, люди, звірі, птахи, гори, річки, трава, дерева – усе незвичне викликає побожність і страх, вважається камі, все воно було наділено, в їхній уяві, надприродною силою.

Дослідники зауважують, що синто як релігія не набрала стрункої системи певних поглядів, остаточно опрацьованої системи ритуалів. Вона немовби розраховує на доповнення збоку інших релігій, зокрема буддизму. Цей розрахунок на релігійний синкретизм доповнюється і тією обставиною, що синто компенсує відсутність національного колориту у того ж таки буддизму. Синто – підкреслено національна релігія японців, в неї вірують лише японці, японець не може не бути синтоїстом. Камі – це тільки японські боги, до неяпонців їм немає ніякого діла, Синтоїзм як вийшов з найстародавніших племінних культів, культів родини, так і залишився культом нації, культом загальної японської родини.

Такі специфічні особливості синтоїзму зробили його послідовно терпимим і готовим до взаємодії з будь-якою іншою релігією, щоб цим компенсувати свою релігійну незавершеність.

Релігія у Японії

Країна сонця, що сходить, завжди манила своєю загадковістю і закритістю. Протягом кількох століть європейці намагалися налагодити контакти з цією загадковою країною, і лише у 18 столітті їм вдалося досягти стабільних торговельних відносин. Сьогодні проблем із відвідуванням Японії немає, однак, туристи часто не розуміють корінних жителів островів, адже їхня поведінка та менталітет кардинально відрізняється від європейської. І щоб відповісти на це питання, необхідно звернутися до сторінок історії, щоб зрозуміти, яка релігія в Японії прижилася і який вплив на менталітет японців.

Національна релігія Японії формувалася протягом багато часу. Стародавній народ країни сонця, що сходить, вірив у духів, магію і тотеми. Так сформувалося перше анімістичне уявлення про світ у стародавніх японців. Вони одухотворили всю неживу природу.

Синтоїзм у Японії

Релігія Японії синтоїзм свідчить, що божество можна викликати біля священного місця подвійною бавовною в долоні. Криваві жертвопринесення в Японії не практикувалися, кожен обряд був спрямований на розвиток доброзичливих відносин із природою та навколишнім світом. Навчання синтоїзму ґрунтується на:

• Вірі в одухотвореність природи. Японці вважають, що життя є в кожному об’єкті та суб’єкті природи, чи це камінь чи рослина.
• Кожен предмет має душу – ками.
• Камені – покровителі пологів та сімей. Взагалі, камені в японців уособлюють як рід і сім’ю, а й вічність (корінне населення Японії вірить, що після смерті душа людини полягає у камені у тому, щоб охороняти свій рід).
• Головний духовний принцип життя – єдність із природою та людьми. Матеріальний світ вважається єдиним місцем, де люди та природа можуть взаємодіяти.
• У синті немає поділу на добро і зло, як це можна спостерігати в інших релігіях. Наприклад, протистояння тигра та його видобутку – це природний процес для японців, тому вони не таврують тигра «злим» за його бажання їсти.

Традиційні вірування японців беруть свій початок із 4-3 тис. е., коли територію сучасної Японії прийшли перші племена монголів. Примітивні вірування, засновані на тотемізмі, анімізмі та магії перебували у законсервованому вигляді до 7 століття, поки їх не укомплектували у філософську течію – синтоїзм. Поруч із формуванням національної релігії синто до Японії прийшло інше вчення – буддизм.

Буддизм у Японії

Приблизно в середині 6 століття Японію через Тибет і Китай потрапляє буддизм. Нова релігія почала швидко поширюватися країною, проте, міцно закріпитися їй вдалося. Тоді країни почалися війни за переділ сфер впливу, і монолітна з релігійної погляду розкололася Японія, релігія буддизм швидко почала відвойовувати прибічників традиційних вірувань.

Причини зміцнення буддизму в Японії ґрунтувалися на чотирьох основних істинах цього вірування:

• Віра в нірвану – ідеальний стан тіла та душі.
• Віра у реінкарнацію.
• Буддистам обіцяли найкраще життя після смерті.
• Простота в богослужінні (буддисти були прихильниками пишного церемоніалу і складних ритуалів).

У 7-8 столітті Японії почали з’являтися буддистські школи з різними навчаннями. Наприклад, з’явилася школа Хоссо-сю (657), де віруючих навчали молитвам, які мають призвести до порятунку після смерті. У цій школі не практикувалася медитація та вивчення священних текстів.

Другою за популярністю була школа Куся, заснована в 660 році. Її учні більшу частину свого життя приділяли вивченню «Абіходхармакоші» – загальнобуддійського знання.

Співіснування буддизму і синтоїзму тривало до середини 19 століття, як у 1868 року давня релігія японців – синто стала державної. З того часу в країні почали зростати націоналістичні настрої. З’явилася віра в особливе призначення японської нації, нетерпимість до нижчих рас – корейців та китайців. Одним словом, Японія почала нарощувати військову міць для захоплення земель Китаю, що колись у далекому минулому належало Японії.

Християнство у Японії

Перші місіонери з’явилися на японських островах у середині 16 століття. З ім’ям єзуїта Франциска Ксаверія нерозлучно пов’язані перші християнські проповіді Японії. На перших етапах місіонери зіштовхнулися з проблемами:

• Тотальне нерозуміння уявлень японців (європейці дивувалися з того, як японець міг годинами стояти над каменем і розглядати його).
• Морський шлях до Японії був довгим і небезпечним (усюди у водах Індійського та Тихого океанів водилися пірати).
• Переслідування з боку уряду.

Проте християнам вдавалося проникати на японські острови, проте місцева влада не приймала їх. Сьогунат Токугава в 1612 році заборонив вчення християн і зобов’язав правоохоронні органи вести репресивну політику щодо місіонерів. Християни змушені були піти у глибоке підпілля. Тих, хто не встиг сховатись – відправляли додому. У всіх інших випадках беззахисних місіонерів публічно стратили, знущалися з них і ув’язнювали.

Так тривало до 1859 року. Цього року уряд країни прийняв Ансейські договори, згідно з якими християни отримали право вільно приїжджати до країни, проте читати проповіді заборонялося. Місіонерів, які наважилися порушити цей наказ, негайно і жорстоко стратили.

Попри переслідування, християнство у Японії залишило помітний слід. Місіонерам вдалося донести до сердець японців ідеї: Милосердя. Кохання. Свободи та рівності (надалі ця ідея сприяла формуванню парламентаризму в країні). Любов до ближніх (після закінчення Другої світової війни японці відмовилися від своїх претензій на землі Маньчжурії).

Сучасна Японія

У наші дні в Японії набули широкого поширення дві релігії: буддизм і синтоїзм. Майже 97% населення є буддистами та синтоїстами. Проте основна релігія у Японії – атеїзм, оскільки більшість населення лише формально належить двом релігіям – буддизму і синтоїзму. Лише 30% від населення ідентифікують себе віруючими.

Що стосується християнства, то на його частку припадає лише 2% від населення Японії. Традиційна релігія Японії на етапі майже розвивається, а, навпаки – перебуває у занепаді. Традиційні вірування шануються у дуже вузьких колах. Всього старовірів Японією релігієзнавці налічують не більше 120 тис. осіб.