Які етапи можна назвати у розвитку інформатики як науки

Історія формування інформатики як навчального предмета і як фундаментальної науки в Україні

У статті розглянуто етапи формування інформатики як навчальної дисципліни і становлення її як фундаментальної науки, проаналізовано історичні передумови виникнення і розвитку інформаційного ринку та особливості сучасного етапу інформатизації освіти в Україні. Відновлено і проаналізовано той шлях, який вітчизняна інформатика пройшла за півстоліття, що відокремлюють нинішній час від початку епохи комп’ютерів, без яких люди вже не уявляють свого життя.

В статье рассмотрены этапы формирования информатики как учебной дисциплины и становление ее как фундаментальной науки, проанализированы исторические предпосылки возникновения и развития информационного рынка и особенности современного этапа информатизации образования в Украине. Восстановлено и проанализированы тот путь, который отечественная информатика прошла за полвека, отделяющие настоящее время от начала эпохи компьютеров, без которых люди уже не представляют своей жизни.

In the article the stages of computer science as an academic discipline and its establishment as a fundamental science, analyzed the historical background of the emergence and development of the information market and the features of the current stage of informatization of education in Ukraine. Restored and analyzed the way in which domestic science was half a century, separating the current time from the beginning of the era of computers, without which people can not imagine their lives.

Інформатика як наука і історія її розвитку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАТИКИ. ІНФОРМАТИКА ЯК НАУКА. МІСЦЕ ІНФОРМАТИКИ У СИСТЕМІ НАУК. ЗВ’ЯЗОК ІНФОРМАТИКИ З ІНШИМИ НАУКАМИ

1. Історія розвитку інформатики

3. Призначення інформатики

5. Місце інформатики в системі наук

6. Інформатика як єдність науки і технології

7. Зв’язок інформатики з іншими науками

Поява обчислювальних машин у 50-х рр.. створило до становлення інформатики необхідну їй апаратну підтримку, потрібну для зберігання і переробки інформації. Але, звичайно, з інформацією люди оперували вже задовго до появи комп’ютерів. Починаючи з древнього абака, який дожив до наших днів у вигляді конторських рахунків, створювалися пристосування для обробки числової інформації. Механічні пристрої типу арифмометрів, лічильні електричні клавішні машини, лічильно-аналітична техніка та багато інших прилади були націлені на вирішення тих же завдань, які в повному обсязі стали реалізовуватися в комп’ютерах.

Крім числової інформації, в полі зору фахівців весь час була і символьна інформація, представники якої – добре відомі всім тексти на природній мові: від пригодницьких повістей до звітів про виконану роботу, довідок з установ, листів і т. п. Для зберігання і переробки такої інформації також придумували і створювали різні пристосування і пристрої. Найпростішим прикладом може служити стійка з ящиками, в яких зберігаються картки, що несуть інформацію. Такі каталоги – неодмінний атрибут бібліотек. Але на картках можна зберігати в систематизованому вигляді і будь-яку іншу інформацію, записану на деякому природному або спеціальній мові.

Прагнення якось механізувати, а потім і автоматизувати процедури, пов’язані з пошуком потрібної інформації в каталозі, призвело до появи прийомів, які увійшли в арсенал спеціальної науки – документалістики. Дітищем документалістики стали ручні та автоматизовані інформаційно-пошукові системи.

Комп’ютер в одній системі об’єднав зберігання і обробку як числовий, так і текстової (символьній) інформації. Саме тому його поява знаменувала початок нової науки.

Слово “інформатика” в нашій країні прижилося не відразу. Спочатку дослідження, пов’язані з використанням інформації в системах управління (а це здавалося центральною проблемою використання інформації), назвали кібернетикою, і цей термін став у нас синонімом інформатики. Але поступово з’ясувалося, що кібернетика – цілком самостійний науковий напрям, що становить лише частину інформатики. В англомовних країнах нову науку стали називати обчислювальної наукою (Computer Science), а у франкомовних країнах з’явився термін “інформатика” (Informatique). Саме з французького і був запозичений цей термін, який, починаючи з середини 70-х рр.. міцно увійшов у вжиток.


    1. Історія розвитку інформатики

    • вивченням закономірностей в інформаційних процесах (накопичення, переробка, розповсюдження);
    • створенням інформаційних моделей комунікацій в різних областях людської діяльності;
    • розробкою інформаційних систем і технологій у конкретних галузях і виробленням рекомендацій щодо їх життєвого циклу: для етапів проектування та розробки систем, їх виробництва, функціонування і т.д.

    Головна функція інформатики полягає в розробці методів і засобів перетворення інформації та їх використання в організації технологічного процесу переробки інформації.

    Завдання інформатики полягають у наступному:

    • дослідження інформаційних процесів будь-якої природи;
    • розробка інформаційної техніки та створення новітньої технології переробки інформації на базі отриманих результатів дослідження інформаційних процесів;
    • рішення наукових та інженерних проблем створення, впровадження і забезпечення ефективного використання комп’ютерної техніки і технології в усіх сферах суспільного життя.

      1. Інформаційні засоби

        1. Призначення інформатики

          1. Інформатика як наука

          Цей термін часто вживається, коли мова йде про комп’ютерних системах. Одні й ті ж дані, записані в комп’ютерній пам’яті, можуть бути відображені в залежності від обраної програми обробки або як графічна інформація, або як символьна, чи як звукова, або як числова.

          Дані – це будь-які зареєстровані сигнали. Слово “інформація” частіше використовується у більш вузькому сенсі, ніж просто все, що відбивається в матеріальному об’єкті в результаті впливу на нього іншого матеріального об’єкта. Передбачається, що отримання інформації дає отримав її можливість приймати рішення, діяти, здійснювати вибір або поповнити (і / або реструктурувати) свою систему знань. Якщо отримані дані не призводять ні до чого з перерахованого, то з суб’єктивної точки зору вважається, що для одержувача вони інформації не несуть, хоча і займають певний об’єм його пам’яті.

          Говорячи про інформацію і її властивості, зазвичай мають на увазі один із трьох аспектів:

          Технічний – точність, надійність, швидкість передачі сигналів, обсяг, займаний в пам’яті зареєстрованими сигналами, способи реєстрації сигналів. У цьому аспекті інформація = дані, і ніяк не враховується її корисність для отримувача або її смисловий зміст. Це інформація в самому широкому загальному для всієї матерії сенсі, інформація в аспекті сприйняття, зберігання, передачі.

          Прагматичний – наскільки ефективно інформація впливає на поведінку одержувача. У цьому аспекті говорять про корисність і цінності інформації. У певних випадках цінність інформації стає негативною, а сама інформація стає дезінформацією. Це інформація в аспекті управління поведінкою.

          Семантичний – передача змісту за допомогою кодів. Семантичної називається інформація, активізує образи, вже наявні в тезаурусі одержувача (впізнавана) або вносить зміни в його тезаурус (систему знань). Це інформація в аспекті знань. [7]

          Процес, в результаті якого здійснюється приймання, передача (обмін), перетворення і використання інформації. За допомогою органів почуттів люди сприймають інформацію, осмислюють її і на підставі свого досвіду, наявних знань, інтуїції приймають певні рішення. Ці рішення втілюються в реальні дії, які в різній мірі перетворять навколишній світ. Інформаційні процеси протікають не тільки в людському суспільстві, але і в рослинному світі.

          Забезпечити належний рівень інформаційної культури покликана в першу чергу така дисципліна, як інформатика. Адже в її компетенцію навмисно входять: комп’ютерні інформаційні технології, інформаційні системи, сучасні засоби і методи обробки інформації, системи штучного інтелекту, комп’ютерні комунікації. [9]


            1. Місце інформатики в системі наук

              1. Інформатика як єдність науки і технології

                1. Зв’язок інформатики з іншими науками

                Зв’язок правової інформатики з технічними науками реалізується по лінії активного використання для потреб юридичної науки і практики сучасних ЕОМ та забезпечення автоматизації різних процесів. У свою чергу, використання ЕОМ спирається на залучення в сферу інтересів правової інформатики апарату формальної логіки і математики, без чого неможлива формалізація правових норм перед введенням їх в пам’ять ЕОМ.

                Інформатика та правова інформатика тісно пов’язані з теорій інформації.

                Теорією інформації називається наука, що вивчає кількісні закономірності, пов’язані з отриманням, передачею, обробкою і зберіганням інформації. Виникнувши в 40-х роках XX ст. з практичних задач теорії зв’язку, теорія інформації в даний час стає необхідним математичним апаратом при вивченні всіляких інформаційних процесів, особливо процесів управління. Отримання, обробка, передача і зберігання різного роду інформації – неодмінні умови роботи будь-якої керуючої системи. Найпростіший випадок – передавання інформації у вигляді команд від управляючого органу (пристрої) до виконавчого. Більш складний випадок той, що ми маємо на практиці: замкнутий контур управління, в якому після прямої передачі команд інформація про результати виконання команд передається назад керуючому органу по каналах так званої “зворотного зв’язку”.

                Будь-яка інформація, для того щоб бути переданою, повинна бути закодована у вигляді сигналів, за допомогою яких передається інформація.

                Завданнями теорії інформації є:


                  1. відшукання найбільш економних методів кодування, що дозволяють передати задану інформацію за допомогою мінімальної кількості символів;
                  2. визначення пропускної здатності каналу зв’язку, щоб передача інформації від джерела до приймаючого органу йшла без затримок і спотворень;
                  3. визначення обсягу запам’ятовуючих пристроїв, призначених для зберігання інформації.