1990s

The 1990s is often remembered as a decade of relative peace and prosperity: The Soviet Union fell, ending the decades-long Cold War, and the rise of the Internet ushered in a radical new era of communication, business and entertainment. However, the decade was not without violence and tragedy, including the Bosnian genocide, the Rodney King beating and subsequent L.A. Riots, and the bombing of the World Trade Center. The Columbine High School shooting marked a solemn chapter in gun violence, and the devastatingly deadly Oklahoma City bombing by a domestic terrorist followed lethal standoffs between federal agents and armed civilians at Ruby Ridge, Idaho and Waco, Texas.

Topics

The 1990s

The 1990s is often remembered as a decade of relative peace and prosperity: The Soviet Union fell, ending the decades-long Cold War, and the rise of the Internet ushered in a radical new era of communication, business and entertainment. However, the decade was not without violence and tragedy, including the Bosnian genocide, the Rodney King […]

Los Angeles Riots

Racial Tensions Rise in Los Angeles The 1980s brought rising unemployment, gang activity, drugs and violent crime to the poorer neighborhoods of Los Angeles. Aggressive efforts to exert control by the Los Angeles Police Department fostered a belief among minority communities that its officers were not held liable for abusive police actions. In August 1988, […]

Waco Siege

David Koresh On February 28, 1993, some 80 agents from the U.S. Bureau of Alcohol, Tobacco and Firearms (ATF) raided a religious compound at Mount Carmel, near Waco, Texas, after receiving reports that the Branch Davidians and their leader, David Koresh, were violating federal firearms regulations. After four ATF agents and six Davidians were killed […]

Oklahoma City Bombing

Alfred P. Murrah Federal Building Shortly after 9:00 a.m. on April 19, 1995, a Ryder rental truck exploded with terrifying force in front of the nine-story Alfred P. Murrah Federal Building in downtown Oklahoma City. The powerful explosion blew off the building’s entire north wall. Emergency crews raced to Oklahoma from across the country, and […]

Події, які сформували і зміцнюють Незалежність України

Україна здобула незалежність юридичним шляхом, після ухвалення низки документів, що проголошували державний суверенітет. Легітимність цих кроків Верховної Ради підтвердив Всеукраїнський референдум. Незалежність – не «випадковість», як стверджує російська пропаганда, а результат зусиль представників багатьох поколінь. Розпочата Горбачовим «перестройка» активізувала процеси, які раніше стримувалися репресіями. Почали відбуватися події, які спочатку привели до проголошення Україною незалежності, а потім зміцнювали її та наповнювали реальним змістом. Зараз Україна захищає свою незалежність, відбиваючи широкомасштабну агресію Росії.

Якщо уявити, що країна – це дім, то Україна все ще в процесі будівництва. Є міцний фундамент – століття боротьби за можливість жити в єдиній і незалежній країні. Є стіни – Конституція і законодавство, що дають можливість людям мати свободу і захист своїх прав, а також обов’язки, виконання яких зробить буття у спільному просторі безпечним і комфортним. Є дах – визнання незалежності і суверенітету України іншими країнами та членство України у міжнародних організаціях. Однак поки не все добре всередині цього будинку: основні комунікації є, але все інше не доведене до ладу, не обладнане зручно, не оформлене естетично, не прибране. Та й не всі з тих, хто живе у цьому великому спільному домі, цінують його і готові докладати зусиль для його розбудови. А ще є сусід, який хоче відібрати цей дім, а його головних оборонців і будівничих знищити.

У 2014 році Росія окупувала Крим і розпочала війну на Донбасі, а 24 лютого 2022 року російська армія розпочала широкомасштабне вторгнення на територію України по всій довжині спільного кордону і з території Білорусі.

Україна 9 років дає відсіч агресору, а тепер веде і справедливу війну за відновлення своєї територіальної цілісності за збереження своєї незалежності і суверенітету.

Мітинг у Києві 30 вересня 1990 року із закликом до виходу України зі складу СРСР. Окрім синьо-жовтих прапорів, майорять і червоно-чорні

Україна лише 32 роки існує як незалежна країна на мапі світу, але цьому передували кілька століть боротьби українців за право мати свою державу. Так що ж «вдалося» українцям? Що вони «змогли»? На що виявилися «здатні»? Чим вразили світ? І чому вірять у перемогу у війні з Росією?

Радіо Свобода склало перелік із подій, які, на думку аналітиків, зробили здобуття незалежності невідворотним у 1991 році, а потім формували і зміцнювали самостійність України як держави. Уперше текст був опублікований 2021 році, а потім доповнений.

1. Створення Народного руху України

8–10 вересня 1989 року в конференц-залі Київської політехніки відбувся з’їзд Народного руху України за перебудову (Руху), який став головною організаційною і рушійною силою у просуванні України до незалежності.

2. Перепоховання в Україні Стуса, Литвина і Тихого

Вивезення із ГУЛАГУ і перепоховання в Києві 19 листопада 1989 року останків політв’язнів радянського режиму Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого викликало таке піднесення, що його порівнювали із перепохованням Тараса Шевченка.

​Сам факт, що КДБ СРСР дозволив ексгумувати і вивезти в Україну із «політичної зони» в Пермській області Росії тіла дисидентів, чиї смерті в ув’язненні були засуджені міжнародним правозахисним рухом, вказував на те, що влада цієї структури в Радянському Союзі похитнулася.

Церемонія перепоховання останків жертв радянських репресій у Києві вилилася у багатотисячну акцію засудження радянської системи. Жалобна процесія рухалася від центру Києва до Байкового кладовища під забороненими тоді синьо-жовтими прапорами.

Під час перепоховання українських дисидентів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого, які померли в 1984–1985 роках, перебуваючи в таборі особливого режиму на Уралі (Росія). Київ, 19 листопада 1989 року

3. «Живий ланцюг єдності», або «Українська хвиля»

21 січня 1990 року, в 71-у річницю Злуки УНР і ЗУНР, мільйони людей, взявшись за руки, з’єднали Івано-Франківськ, Львів, Рівне. і Київ.

Довжина «Живого ланцюга» перевищувала 770 кілометрів. Участь в «Українській хвилі» (так ще називали акцію) взяли люди з усіх регіонів України, зокрема і з Харкова та Донецька.

Донецька делегація, яка приїхала до Києва, щоб взяти участь разом із делегаціями з інших регіонів у «Живому ланцюзі». Крайній праворуч – Микола Тищенко, один із фундаторів (1989) Народного руху України за перебудову на Донбасі. 21 січня 1990 рік

Ця акція стала унаочненням прагнення українців жити в єдиній Україні.

У «Живому ланцюзі», за неофіційними даними, взяли участь до 5 мільйонів людей, радянська влада назвала цифру в «450 тисяч осіб».

4. Ухвалення Декларації про державний суверенітет України

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. 355 – «за», чотири – «проти».

Мітинг біля Верховної Ради під час ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Київ, 16 липня 1990 року

У документі, зокрема, декларувалося, що Українська РСР є суверенною національною державою; що єдиним джерелом влади є народ; закріплювалося право на громадянство, на власний державний бюджет і грошову одиницю, право мати власну армію та інші необхідні для суверенної держави інституції.

Окрім цього, з огляду на обурення щодо замовчування Кремлем наслідків аварії на ЧАЕС, у Декларації передбачалося створення власної національної комісії радіаційного захисту, а також право України припиняти роботу союзних об’єктів, які становлять загрозу екологічній безпеці України.

5. Революція на граніті

У Києві відбувалися мітинги, численні учасники яких закликали керівництво України вивести країну зі складу СРСР.

2 жовтня 1990 року в Києві на площі Жовтневої революції (теперішній Майдан Незалежності) студенти розпочали голодування, вимагаючи демократизації усіх суспільно-політичних процесів і розірвання союзного договору.

За ініціативою Української студентської спілки (УСС) та львівського «Студентського братства», розбивши наметове містечко в центрі Києва, студенти висунули вимогу провести позачергові парламентські вибори на багатопартійній основі не пізніше від весни 1991 року; повернення українців строкової служби на територію України; проведення націоналізації майна КПУ та ЛКСМУ і відставки тогочасного голови уряду Віталія Масола.

17 жовтня Верховна Рада ухвалила постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року». Формально вимоги протестувальників були прийняті.

Ці події отримали назву Революція на граніті.

Саме тоді уперше публічно, що показало центральне телебачення України, прозвучало звертання «пане» замість комуністичного «товариш». Так студент Олесь Доній (пізніше народний депутат, державний і громадський діяч) звернувся до тогочасного голови Верховної Ради Леоніда Кравчука, який прийшов поговорити зі студентами.​

Радіо Свобода зробило документальний фільм про Революцію на граніті.

6. Акт проголошення незалежності України

24 серпня 1991 року Верховна Рада тогочасної УРСР переважною більшістю голосів ухвалила Акт про проголошення незалежності України.

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року (ГКЧП, путч – ред.), виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України».

Автор Акту про проголошення незалежності України, дисидент і багаторічний політичний в’язень радянської системи – Левко Лук’яненко.

7. Всеукраїнський референдум

У бюлетені референдуму було запитання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?» і два варіанти відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

У референдумі взяли участь 31 891 742 людини, що склало на той час 84,18% населення України.

90,32% учасників референдуму відповіли: «Так, підтверджую».

Пенсіонерка М. Глухівська і працівники колгоспу «Дружба» Полтавської області В. Рудь і С. Бова голосують на Мачухівській виборчій дільниці N22 під час Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України і президентських виборів. 1 грудня 1991 року. На Полтавщині незалежність України підтримали 94,93 відсотка виборців

Проголошення незалежності і підтвердження легітимності на референдумі стало результатом кількасотрічного прагнення українців жити в своїй державі. «Україна не переставала боротися за незалежність. Ніколи. І весь період комуністичної диктатури українці постійно боролися», – наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода автор Акту про незалежність, багаторічний політв’язень радянського режиму, співзасновник Української Гельсінської групи, стратег незалежності Левко Лук’яненко.

​8. Підписання Біловезької угоди про розпад СРСР

8 грудня 1991 року (через тиждень після Всеукраїнського референдуму)очільники України, Білорусі і Росії – Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич і Борис Єльцин у Біловезькій Пущі поблизу Берестя (Білорусь) підписали документ (Біловезьку угоду), що констатував припинення існування СРСР.

Зліва направо: президент України Леонід Кравчук, голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич та президент Росії Борис Єльцин після підписання Біловезької угоди. Білорусь, 8 грудня 1991 року

Створена насильницьким шляхом більшовиками на чолі з Леніним і Сталіним тоталітарна держава юридично перестала існувати. За час її існування каральними органами ЧК- ОГПУ- МГБ-НКВД-КГБ були фізично знищені мільйони людей.

9. Перші президентські вибори і поступова демократизація усієї виборчої системи

Згідно з Декларацією про державний суверенітет, Верховна Рада 5 липня 1991 року ухвалила закон «Про вибори президента України». Вибори призначили в один день із Всеукраїнським референдумом – на 1 грудня 1991 року. Першим президентом обрали Леоніда Кравчука.

18 листопада 1993 року під тиском шахтарських бунтів був ухвалений закон України «Про вибори народних депутатів», що дозволило провести перші парламентські вибори незалежної України не за радянським законодавством. Закон передбачав мажоритарну виборчу систему абсолютної більшості.

Далі виборче законодавство вдосконалювалося з ухваленням нових законодавчих змін, при широкій політичній і суспільній дискусії.

Практика зміни влади через вибори укоренилася у незалежній Україні і це зіграло свою стабілізуючу роль, коли Віктор Янукович утік з країни, Росія анексувала Крим, а на Донбасі розпочався збройний конфлікт.

Державні інституції встояли, вибори були організовані і проведені. Їх легітимність була визнана у світі.

За 30 років незалежності в Україні відбулось 23 загальнонаціональні виборчі кампанії: 7 президентських (одна дострокова і одна позачергові), 8 парламентських (з них 4 – дострокові), 8 місцевих (не рахуючи всіх проміжних, дострокових, повторних), порахувала громадянська мережа «Опора».

10. Ухвалення Конституції незалежної України і розбудова законодавства

28 червня 1996 року о 9-й годині 20 хвилин після доби безперервної роботи Верховна Рада ухвалила Конституцію України («за» проголосували 315 народних депутатів).

Ярослав Кендзьор, народний депутат шести парламентських скликань, згадує, які емоції переповнювали представників національно-демократичних сил, коли після 24-х годин дебатів вдалося набрати необхідну кількість голосів і ухвалити Конституцію незалежної України.

Ухвалення Конституції, яка проголошувала Україну суверенною, демократичною і правовою державою і закріплювала головні права та свободи людей, закріпило юридичний фундамент молодої держави.

Після цього розпочався процес приведення законодавства до норм Конституції.

11. Запровадження власної грошової одиниці – гривні

У період 2–16 вересня 1996 року, відповідно до статей 99 і 102 Конституції України і указу тогочасного президента України Леоніда Кучми, в Україні була проведена грошова реформа.

Національною грошовою одиницею та валютою України стала гривня.

Запровадження гривні відбувалося під керівництвом тогочасного голови Національного банку України Віктора Ющенка.

Таким зображений Київський князь періоду України-Русі Володимир Великий на банкноті однієї гривні зразка 1992 року

12. Затвердження державних символів України

15 січня 1992 року – затвердження Верховною Радою України музики Державного гімну з пісні «Ще не вмерли України. » за авторством Михайла Вербицького. А слова – через довгі політичні дебати – парламент затвердив аж у березні 2003 року, скоротивши вірш Чубинського до одного куплету і приспіву.

28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовте полотнище як державний прапор України.

19 лютого 1992 року парламент України затвердив тризуб як Малий герб України.

13. Підписання міждержавних угод і членство у міжнародних організаціях

Після Всеукраїнського референдуму незалежність України визнала міжнародна спільнота.

Першими Україну як суверенну і незалежну державу визнали Польща, Канада, Росія і Угорщина.

Україна як повноправний член міжнародного товариства почала підписувати міждержавні угоди і долучатися до співпраці з впливовими міжнародними організаціями. Ось лише деякі з них:

• із 1 січня 1995 року – членство в Організації з безпеки і співробітництва в Європі;
• із 1996 року – членство в Раді Європі;
• із квітня 1992 року – співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку;
• із вересня 1992 року – співпраця з Міжнародним валютним фондом;
• із травня 2008 року – Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ);

Після підписання Угоди про асоціацію України і ЄС. На той час голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо (л), тодішній президент України Петро Порошенко (посередині) і тодішній голова Європейської ради Герман Ван Ромпей. Брюссель, 27 червня 2014 року

• у вересні 2014 року Україна і Європейський союз ратифікували підписану кількома місяцями раніше Угоду про асоціацію з ЄС;
• із червня 2017 року набув чинності закон про безвізовий режим із ЄС.

14. Легалізація УГКЦ, утворення УПЦ КП

Після здобуття Україною незалежності демократизація торкнулася і релігійного життя. В Україні почали діяти релігійні громади, непідконтрольні Москві.

Ще 28 листопада 1989 року (перед зустріччю папи Івана Павла ІІ із Михайлом Горбачовим 1 грудня 1989 року) вийшла заява Ради у справах релігій при Раді міністрів УРСР, згідно з якою греко-католики отримували право на заснування й реєстрацію громад, користуючись «усіма правами, встановленими законом для релігійних об’єднань в УРСР». Так розпочалася легалізація Української греко-католицької церкви, яка була забороненою і переслідуваною в СРСР. Завершився процес легалізації УГКЦ приїздом до України глави УГКЦ Мирослава Івана Любачівського 30 березня 1991 року.

Потім 10 років (2001–2011 роки) УГКЦ очолював кардинал Любомир Гузар, визнаний в українському суспільстві моральний авторитет.

У 1991 році рух до незалежності від Московського патріархату почало і українське православ’я.

У червні 1992 року утворився Київський патріархат (УПЦ КП), який очолив патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Російська православна церква (РПЦ) не визнавала УПЦ КП. Попри це, Київський патріархат був однією з найбільших християнських спільнот в Україні. Формально УПЦ КП перейшла до ПЦУ, після її утворення і отримання томосу від Вселенського патріархату в січні 2019 року.

Почесний патріарх ПЦУ Філарет отримує від п’ятого президента України Петра Порошенка найвищу державну нагороду – звання Герой України та орден Держави. Київ, 22 січня 2019 року

15. Зародження і розвиток українського підприємництва

Перехід незалежної України на ринкову економіку і розвиток підприємництва розпочався із приватизації. Але поки більшість населення в умовах економічної кризи намагалися прогодувати родини, займаючись дрібною торгівлею, так звані «червоні директори» (директори, парторги, комсорги великих радянських підприємств, усі ті, хто мав управлінські навички і доступ до ресурсів) у різний спосіб стали власниками заводів та цілих промислових об’єднань.