§ 44. Тектонічна будова і рельєф

ТЕКТОНІЧНА БУДОВА. Як і Північна Америка, Євразія мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. З-поміж інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої і складної геологічної історії розвитку.

Гігантська за своїми розмірами Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, а й частину Індо-Австралійської. Уздовж лінії їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, приурочені до цього поясу, виникли не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Східне узбережжя материка обрамлюється іншим складчастим поясом — Тихоокеанським, що утворився на стику з Тихоокеанською літосферною плитою.

Складчасті пояси — це сейсмічні зони, де відбуваються активні рухи земної кори, землетруси і виверження вулканів. Найбільшими діючими вулканами у Європі в межах Середземноморсько-Азіатського сейсмічного поясу є Гекла і Везувій (мал. 208). Діючі вулкани Азії належать до Тихоокеанського сейсмічного поясу — Ключевська Сопка (мал. 209), Фудзіяма та ін.

Різні за віком складчасті області з’єднують давні докембрійські (Східноєвропейська, Сибірська та ін.) й молоді (Західносибірська, Туранська) платформи, що лежать в основі Євразії. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів (мал. 210).

У Євразії, як і в Північній Америці, в давнину було зледеніння. Льодовик із Скандинавського півострова насувався на південь. Його язики сягали навіть території України. Розтанув льодовик лише 14 тис. років тому.

Мал. 208. Везувій — один із найбільших діючих вулканів Європи

Мал. 209. Ключевська Сопка — найвищий діючий вулкан Євразії

РОБОТА З КАРТОЮ

• 1. На яких літосферних плитах лежить Євразія?
• 2. Назвіть давні й молоді за віком платформи, що лежать в основі материка?
• 3. Які щити виникли на Східноєвропейській платформі?
• 4. Де сформувалися області кайнозойської складчастості?
• 5. У яких районах Євразії пролягли сейсмічні пояси? Назвіть діючі вулкани в їх межах.
• 6. Які корисні копалини утворилися на платформах? Яке вони мають походження?
• 7. Де зосереджені корисні копалини магматичного і метаморфічного походження?

Мал. 210. Будова земної кори Євразії

РЕЛЬЄФ. Складна геологічна будова материка позначилася на його рельєфі. Порівняно з іншими материками поверхня Євразії дуже контрастна — від найвищих на Землі гір і нагір’їв (Гімалаї, Тибет) до найглибшої западини суходолу (улоговина Мертвого моря). В Євразії рівнини і гори займають приблизно однакову площу.

Мал. 211. Профіль рельефу Євразії (по 90° сх. д.)

Рекорди світу

Найнижче місце на суходолі Землі — западина Мертвого моря, абсолютна відмітка якої становить -397 м. Вона є продовженням рифтів-розломів Східної Африки.

Рівнини, як ви вже знаєте, лежать на платформах. У Євразії вони мають величезні розміри і простягаються на тисячі кілометрів. Так, Східноєвропейська рівнина, що лежить на Східноєвропейській платформі, є однією з найбільших у світі. Її рельєф складний: височини чергуються з низовинами (Прикаспійська, наприклад, лежить нижче рівня моря на 28 м). На рельєфі північної частини рівнини позначилася діяльність давнього льодовика. Він згладив скельні виступи, приніс численні валуни та залишив відклади подрібнених гірських порід. На півночі Євразії, на молодій Західносибірській платформі лежить Західносибірська рівнина (мал. 212). Її поверхня має увігнуту, ніби блюдце, форму. Тому рівнина дуже заболочена. Східнодунайська рівнина приурочена до міжгірного прогину. Середньосибірське плоскогір’я, що сформувалося на Сибірській платформі, є високою рівниною, на поверхні якої потоки лави давніх вулканічних вивержень утворили східчасті плато (мал. 213). Висока рівнина Казахський дрібносопковик лежить на кристалічному щиті молодої платформи.

Мал. 212. Західносибірська рівнина

Мал. 213. Середньосибірське плоскогір’я

На півдні материка, на Китайсько-Корейській платформі, лежить Велика Китайська рівнина, а на Індостанській — плоскогір’я Декан, вкрите базальтовими лавами давніх вулканічних вивержень.

Низовини Індо-Гангська та Месопотамська складені наносами річок, потужність яких подекуди сягає тисячі метрів.

Гори Євразії сформувалися в різні епохи горотворення, тому різняться між собою висотою і формою поверхні. Через весь материк із заходу на схід простягається найдовший на планеті пояс молодих складчастих гір: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Кримські, Кавказ, Гімалаї, нагір’я Тибет. Вони утворилися в останню, що була на Землі, альпійську епоху горотворення, тому, як правило, високі й могутні, з крутими схилами і гострими вершинами-піками.

Подорож у слово

Назви гір у перекладі з різних мов мають приблизно однакове значення. Зіставте: Альпи — Високі гори, Тянь-Шань — Небесні гори, Піренеї — Вершина, Карпати — Скеля, Урал — Височина, Кавказ — Білосніжна гора, Гімалаї — Оселя снігів.

Мал. 214. Альпи

Альпи — найбільша і найвища гірська система Європи (мал. 214). Їх гострі гребені здіймаються на висоту понад 4000 м (найвища вершина г. Монблан, 4807 м). Піренеї кількома паралельними високими хребтами із засніженими вершинами височать на Піренейському півострові. Середньовисокі Апенніни перетинають весь Апеннінський півострів. Карпати — також середньовисокі гори. Вони складені не надто стійкими до руйнування породами (пісковики, глинисті сланці), тому їх вершини мають округлі обриси, а схили розчленовані річковими долинами.

Кавказькі гори розміщуються між Чорним і Каспійським морями. Серед їх хребтів височать конуси згаслих вулканів. Величні й недоступні Гімалаї — найвища гірська система земної кулі (мал. 215). Найвищою їх вершиною, як ви вже знаєте, є гора Джомолунгма, що засніженою пірамідою здіймається на 8850 м. Нагір’я Тибет — це поєднання високих плоских рівнин (заввишки 5000 м) і дуже високих (до 7000 м) гірських хребтів. Воно піднімалося разом з Гімалаями і досягло рекордної для нагір’я висоти. Старі гори, приурочені до областей давньої складчастості, збереглися гірше. Зазвичай вони невисокі, з округлими вершинами. Так, плосковерхі середньовисокі Скандинавські гори дуже зруйновані. Уральські гори, що довгим поясом простягалися з півночі на південь, також зруйновані, а тому низькі. Гори Тянь-Шань за віком теж старі і з плином часу руйнувалися. Проте під час наступних горотворень вони знову зазнали підняття. Тому нині вони дуже високі, їх схили круті, а вершини плоскі. Такі гори називають відродженими.

Мал. 215. Гімалаї — найвищі гори Землі

Подорож у слово

Найвищу гору планети – вершину Гімалаїв, що розташована на межі Непалу і Китаю, непальці називають Сагарматха – Володар неба, а тибетці – Джомолунгма – Богиня-мати світу. Місцеве населення обожнювало вершину, навіть не знаючи, що вона найвища на Землі. Про це дізналися тільки в 1852 р., коли працівники топографічної служби Індії визначили її висоту. Вони дали їй назву Еверест на честь Джорджа Евереста, який керував цим відомством.

КОРИСНІ КОПАЛИНИ. Складна геологічна будова материка зумовила значну різноманітність його корисних копалин. На величезній території Євразії є всі їх види, які існують у природі. Проте розташовані вони нерівномірно. У цьому простежується така сама закономірність, як і на інших материках, — зв’язок з геологічною будовою та умовами формування рельєфу. Так, родовища руд пов’язані з магматичними породами, тому розміщуються у місцях виходу цих порід на земну поверхню (на щитах). На руди різних металів багаті й гори.

Поклади вугілля, що пов’язані з осадовим чохлом платформ, залягають на рівнинах. Найбільші у світі родовища нафти і природного газу утворилися як в осадовому чохлі платформ (Західносибірська платформа), так і на шельфі морів (Північне, Каспійське моря, Перська затока).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• В основі Євразії лежить не одна, а кілька давніх і молодих платформ, що сполучені різними за геологічним віком складчастими областями.
• Рельєф Євразії різноманітний і контрастний — найвищі у світі гори, найглибші западини, найбільші рівнини.
• На величезній території Євразії є всі відомі види корисних копалин.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Наведіть приклади відповідності рівнин давнім або молодим платформам. Які карти для цього вам знадобляться?
• 2. Де в Євразії, з тектонічного погляду, утворилися складчасті пояси?
• 3. Які гори здіймаються в межах Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу? Які вони за віком і висотою?
• 4. Які гори Євразії розташовані за межами поясу молодих складчастих гір?
• 5. У яких районах Євразії було давнє зледеніння? Як це позначилося на формуванні рельєфу?
• 6. На території Євразії виникло найбільше гірських систем. Користуючись фізичною картою, назвіть гори Європи та Азії, які не згадані в параграфі.
• 7*. Пригадайте, як діють на земну поверхню внутрішні і зовнішні сили Землі. Поміркуйте, що відбуватиметься, якщо земна кора в горах не буде підніматися.

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Знайдіть в Інтернеті інформацію про гори, в яких ви побували або хотіли б побувати. Підготуйте невелику презентацію, вказавши такі особливості гір:

• а) назва, у якій частині материка розташовані, у якому напрямку простягаються;
• б) які середні висоти, як називається найвища вершина та яка її висота, яку форму мають вершини (гострі, округлі, пласкі чи ін.);
• в) у яку епоху горотворення утворилися й до яких за віком належать (скористайтеся тематичною картою);
• г) які мають туристичні принади (гірськолижні курорти, пішохідні маршрути, мальовничі озера чи скелі тощо).

Доберіть зі свого фотоархіву або Інтернету ілюстрації.

Вік гірських систем, форма рельєфу Альпійської складчастості

Гороутворювальні процеси активізувалися на земній кулі в різні геологічні епохи. В результаті цих подій відбулося формування потужних геосинклінальних поясів.

Основні форми рельєфу альпійської складчастості утворилися в період між палеоценом і кайнозоєм, а геодинамічна активність цих областей не закінчилася і проявляється у вигляді землетрусів і вулканічної діяльності.

Геологічна історія

Найбільш молоді гірські споруди формувалися протягом останніх 60 млн. років, а горотворення триває в даний час. Межа альпійської епохи складчастості відповідає періоду появи нових форм органічного життя і зникнення попередніх видів.

Епоха кайнозойської складчастості ділиться на наступні періоди:

• Палеогеновий визначається еоценом, олігоценом і палеоценом, вік якого перевищує 40 мільйонів років. Неогеновий охоплює проміжок приблизно 20 млн років і складається з пліоцену і міоцену.
• Четвертинний період включає в себе пліоцен і плейстоцен, він є найпізнішим і відноситься до теперішнього часу.

Крім цього, в геологічній історії Землі відбувалися інші тектонічні процеси гороутворення, в результаті яких були сформовані більш старі складчастості. У кожної з них свої відмінні риси і вік.

В їх число входять наступні складчасті області:

• Байкальська пов’язана з інтенсивними тектонічними переміщеннями, що відбувалися в протерозої близько мільярда років тому. Такі складчасті освіти розташовані на периферії літосферних плит.
• Мезозой характеризується появою глибоких геосинклінальних прогинів з потужними осадовими породами, згодом зім’ятими в масивні складки. Мезозойські пояси зачіпають Південну Азію, півострів Таймир, окраїнні зони Тихоокеанського узбережжя.
• Каледонське складкоутворення своєю назвою зобов’язане старому найменуванню Шотландії – країни, де це явище було вивчено спочатку. Великі гірські системи простяглися з Північної Америки в бік Гренландії, Британських островів до Скандинавії і Шпіцбергена.
• Герцинська епоха ознаменувалася інтенсивною тектонічною активністю, в результаті якої були утворені гірські хребти, що відносяться до пермського і кам’яновугільного періоду. Крім гір, герцинідами були сформовані жорсткі тектонічні платформи, на одній з яких знаходиться територія Західносибірської рівнини.
• Докембрійська або архейська найбільш давня епоха, з якою пов’язана глибока гранітизація і метаморфізм земної кори.

Альпійський пояс охоплює тихоокеанську акваторію разом з архіпелагами і відрізняється крутими схилами і загостреними піками. Його назва пов’язана з гірською системою Альпи, де явище було досліджено вперше.

Основні пояси

Епоха альпійської складчастості характеризується двома періодами. До початкового етапу відносяться процеси, які сприяли утворенню прогинів земної кори. Під час вулканічної активності ці западини поступово заповнювалися осадовими і лавовими відкладеннями з невеликими локальними підняттями.

У другій стадії геодинамічна активність посилилася і були утворені масивні гірські хребти. Сучасні гори альпійської складчастості є найбільшими системами на планеті. На контурній карті пояса позначені штрихуванням.

Гірські хребти середземноморської геосинклінальної зони простяглися через євразійський континент. Альпійсько-Гімалайський пояс складчастості бере початок в північних областях Африки, простягається через три моря – Чорне, Середземне, Каспійське, тягнеться по гімалайській гірській області до індонезійських і індокитайських архіпелагів.

Гори цього поясу включають:

• Карпати – невисокі гряди з плавними обрисами, вкриті густою рослинністю знаходяться на сході Європи.
• Кавказ складається з двох систем — великої і Малої, розділених Вододільним хребтом. Розміщується на великій території між Каспійським і Чорним морями.
• Крим представлений трьома гірськими хребтами з химерними обрисами. Між ними розташовуються мальовничі долини. Значна частина вершин складається з морських осадових відкладень, решта — вулканічного походження.
• Атлас – гірська країна Африканського континенту, що простягнулася по його північній території. Ці молоді хребти є продовженням іспанських та сицилійських масивів.
• Альпи – складна система Скелястих вершин, що простягнулася у формі масивної дуги від середземноморського узбережжя до низовини середнього Дунаю.
• Гімалаї є найвищою на планеті гірською системою, яка розташовується на території семи держав. Найвища точка-Джомолунгма (Еверест) з висотою 8 тис. 848 метрів.

Периметр тихоокеанської акваторії займають великі масиви з прилеглими до них западинами. Через часті вулканічної діяльності ця територія називається вогненним кільцем. На прикладі гірської системи Кордильєри, протяжність якої понад 18 тис.км, можна судити про те, який величезний простір займає весь пояс.

Багатство надр

У період кайнозою були утворені різні ресурси, що знаходяться в надрах земної кори. У список найбільш цінних корисних копалин входить золото, алмази, Нафта, газ, природне вугілля і залізні руди. Великі родовища знаходяться на території Росії, Південної Азії, Північної Америки, Індонезії.

Відклади кайнозойської епохи багаті бурим і кам’яним вугіллям, а уранванадієві поклади характерні для останнього етапу крейдяної епохи.

На морських узбережжях відбувалося латеритне вивітрювання в результаті цього процесу в скупченнях осадового матеріалу утворилися залізні руди.

Основне скупчення алмазних родовищ відомо на території Африки і Росії. Одна частина дорогоцінних каменів формується в кімберлітових трубках, інша — видобувається з морських і алювіальних відкладень.

Формування зони альпійських поясів пов’язано з нерівномірним підняттям земної поверхні, тому їй характерні окремі області. Через триваючі геологічні процеси на території поясів спостерігається постійна тектонічна активність.

Сейсмічні прояви становлять небезпеку для соціальної та промислової інфраструктури цих регіонів, тому вчені ведуть безперервний моніторинг населених районів, що знаходяться в цих зонах.