Основні вимоги та заходи з нормалізації мікрокліматичних умов на робочих місцях

Мікроклімат є одним із найважливіших фізичних факторів, що впливає на організм працівника під час перебування у виробничому приміщенні. Зі статті ви дізнаєтеся про санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, коли здійснювати вимірювання параметрів мікроклімату та як захистити працівників від небезпечних та шкідливих факторів.

Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень

Умови праці впливають на технологію, якість і безпеку робіт. Робота при занадто високих або низьких температурах може призвести до погіршення самопочуття працівників, розвитку професійних захворювань та зниження або ж втрати працездатності. Саме тому законодавство зобов’язує роботодавців подбати про створення безпечних умов праці на робочих місцях, зокрема забезпечити оптимальні параметри виробничого мікроклімату.

Мікроклімат виробничих приміщень залежить від технології виробництва («холодні» й «гарячі» цехи), умов повітрообміну, атмосферних умов та їх сезонних коливань. Нормалізація мікрокліматичних умов на робочих місцях здійснюється за допомогою комплексу заходів та способів, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші заходи колективного захисту.

Різні чинники мікроклімату виробничих приміщень створюють умови, на основі яких можна виділити такі види виробничого мікроклімату:

• нагрівний — основні цехи чорної та кольорової металургії, ливарні, ковальські, термічні цехи машинобудівного виробництва;
• охолоджувальний — будівельні та монтажні роботи на відкритому повітрі, відкрите добування корисних копалин, лісорозробки взимку, холодильні цехи;
• інтермітувальний (перемінно-охолоджувальний та перемінно-нагрівний) — доменне виробництво взимку, ливарні цехи;
• помірний (сприятливий) — цехи холодної обробки металів у машинобудуванні, складання та монтаж апаратури.

Щоб забезпечити сприятливі умови праці та відпочинку, оптимальне функціонування технологічних схем, у виробничих приміщеннях створюють штучний виробничий мікроклімат.

Нормативне регулювання

Вимоги до мікроклімату виробничих приміщень регулюють ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень», затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 № 42. Вони ж залишаються чинними у 2021 році. За цим документом параметри мікроклімату можуть оцінювати як оптимальні, допустимі або такі, що не відповідають санітарним нормам.

Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони — визначеного простору, де розташовані робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Робоча зона — простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності.

Вимоги до параметрів мікроклімату

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

• температура повітря;
• відносна вологість повітря;
• швидкість руху повітря;
• інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення.

Детальніше про вплив кожного із цих показників на організм людини — далі.

Температура повітря

Коли температура навколишнього середовища знижена, активується хімічна терморегуляція — зростає кількість тепла, яке виробляє організм. Одночасно звужуються шкірні судини. Через це зменшується віддача тепла у навколишнє середовище.

Коли температура навколишнього середовища підвищена, зменшується тепловіддача внаслідок конвекції, кондукції, радіації і зростає тепловіддача через випаровування (потовиділення) вологи з поверхні тіла.

За підвищеної температури повітря від 16 до 30 °С і роботи середнього ступеня тяжкості в одягненої людини частка тепловіддачі через конвекцію і радіацію знижується з 73 до 8%. Тепловіддача через випаровування вологи зростає з 27 до 92%. Віддача тепла з поверхні тіла через конвекцію і радіацію припиняється, коли температура навколишнього середовища становить 33 °С.

Вологість повітря

На ступінь вологості повітря в робочій зоні впливає технологічний процес. Він може підвищувати її до високого рівня (понад 75% відносної вологості) або знижувати. Повітря в цехах із високою відносною вологістю, коли знижується температура, швидко насичується до 100%. Утворюється туман і конденсується пара.

Потовиділення — найефективніший спосіб самоохолодження організму. Сухість повітря сприяє випаровуванню поту. Однак за високої вологості воно неефективне, адже піт не може випаровуватися і стікає, не охолоджуючи шкіру. Саме тому високу температуру погано переносять за підвищеної вологості повітря. Одночасно, коли організм збільшує тепловіддачу, зменшується вироблення тепла, оскільки уповільнюються процеси обміну.

Висока вологість за низької температури повітря сприяє більшій тепловіддачі радіаційним шляхом — вода поглинає інфрачервоне випромінювання тіла і забирає тепло організму.

За підвищеної вологості повітря людина гірше переносить високу та низьку температуру.

Швидкість руху повітря

На тепловий обмін людини з навколишнім середовищем впливає рух повітря. За прискореного руху повітря людина легше переносить високу температуру, ніж низьку.

Швидкість руху повітря на робочих місцях коливається у межах від 0,09 до 5 м/с і більше. Це залежить від розташування і забудови виробничого комплексу на місцевості, архітектури приміщень, характеру технологічного процесу, природної та штучної вентиляції тощо.

За значного руху та низької температури повітря організм втрачає теплоту внаслідок конвекції. Віддача через випромінювання знижується.

Якщо температура повітря не перевищує температуру тіла, рух повітря збільшує потовиділення і сприяє охолодженню організму.

Тепловий комфорт

Задоволеність умовами мікроклімату навколишнього середовища — це і є тепловий комфорт. За теплового комфорту механізми терморегуляції працюють оптимально, не перенапружуються. Підтримується тепловий баланс і сталість температури внутрішнього середовища. Це обов’язкова умова, щоб організм повноцінно функціонував. Тепловий комфорт визначають за тепловідчуттям і температурою шкіри.

На зміну температури впливають різні чинники, зокрема й виробничий мікроклімат. Істотне значення, крім інтенсивності та важкості праці, мають температура, вологість, швидкість руху повітря й інфрачервоне (теплове) випромінювання.

Вимірювання параметрів мікроклімату

Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників.

Вимірювання параметрів мікроклімату проводяться на робочих місцях і в робочій зоні на початку, в середині та в кінці робочої зміни. При коливаннях мікрокліматичних умов, пов’язаних з технологічним процесом та іншими причинами, вимірювання проводяться з урахуванням найбільших і найменших величин термічних навантажень протягом робочої зміни.

Вимірювання здійснюються не менше 2-х разів на рік (теплий та холодний періоди року), а також при прийманні до експлуатації нового технологічного устаткування, внесенні технічних змін в конструкцію діючого устаткування, організації нових робочих місць тощо.

Профілактика перегрівань робітників

Раціональне планування виробничих приміщень і оптимальне розміщення в них устаткування з тепло-, холодо- та волого виділеннями — один із способів нормалізації мікроклімату виробничих приміщень. Для зменшення термічних навантажень на працівників передбачається максимальна механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами і устаткуванням.

У виробничих приміщеннях з надлишком (явного) тепла використовують природну вентиляцію (аерацію). Аераційні ліхтарі та шахти розташовують безпосередньо над основними джерелами тепла на одній осі. За неможливості або неефективності аерації встановлюють механічну загальнообмінну вентиляцію.

За наявності одиничних джерел тепловиділень обладнання оснащують місцевою витяжною вентиляцією у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів тощо.

У замкнених і невеликих за об’ємом приміщеннях (кабіни кранів, пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку тощо) при виконанні операторських робіт використовують системи кондиціонування повітря.

За наявності джерел тепловипромінювання вдаються до комплексу заходів з теплоізоляції устаткування та нагрітих поверхонь за допомогою теплозахисного обладнання. Залежно від принципу дії теплозахисні засоби поділяються на׃

• тепловідбивні — металеві листи (сталь, залізо, алюміній, цинк, поліровані або покриті білою фарбою тощо) одинарні або подвійні; загартоване скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини; плівковий матеріал тощо;
• тепловбиральні — сталеві або алюмінієві листи чи коробки з теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли, повсті, вермикулітових плит та ін. теплоізоляторами; сталева сітка (одинарна або подвійна із загартованим силікатним склом); загартоване силікатне органічне скло та ін.;
• тепловідвідні — екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або сітки з водою, що стікає), водяні завіси та ін.;
• комбіновані.

Залежно від особливостей технологічних процесів застосовують прозорі, напівпрозорі екрани. Теплозахисні екрани повинні захищати від надмірного опромінення робочих; бути зручними в експлуатації; не ускладнювати огляд, чищення та змазування агрегатів; гарантувати безпечну роботу з ними; бути міцними, простими у виготовленні та монтажі; мати достатньо тривалий термін експлуатації; у процесі експлуатації зберігати ефективні теплозахисні якості.

Засоби захисту від небезпечних та шкідливих факторів

Якщо технічними засобами неможливо забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях, використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.

Залежно від призначення існують такі ЗІЗ׃

• для постійної роботи в гарячих цехах — спецодяг (костюм чоловічий повстяний), а при ремонті гарячих печей та агрегатів — автономна система індивідуального охолодження в комплексі з повстяним костюмом;
• при аварійних роботах — тепловідбивальний комплект з металізованої тканини;
• для захисту ніг від теплового випромінення, іскор і бризок розплавленого металу, контакту з нагрітими поверхнями — взуття шкіряне спеціальне, передбачене для тих, хто працює в гарячих цехах;
• для захисту рук від опіків — вачеги, рукавиці суконні, брезентові, комбіновані з надолонниками зі шкіри та спилку;
• для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок металу повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски текстолітові або з полікарбонату;
• для захисту очей та обличчя — щиток теплозахисний сталевара, з приладнаними до нього захисними окулярами зі світлофільтрами, маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні, козиркові зі світофільтрами.

Спецодяг повинен мати захисні властивості, які виключають можливість нагріву його внутрішніх поверхонь на будь-якій ділянці до температури 313 К (40 град. С).

У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність, використовуються обдування, душування, водоповітряне душування та інше.

При тепловому опроміненні від 140 до 350 Вт/кв. м необхідно збільшувати на постійних робочих місцях швидкість руху повітря на 0,2 м/с більше за нормовані величини; при тепловому опроміненні, що перевищує 350 Вт/кв.м., доцільно застосовувати повітряне душування робочих місць.

Для профілактики перегрівання працюючих в умовах нагріваючого мікроклімату організовують раціональний режим праці та відпочинку.

При мікрокліматичних умовах, що перевищують допустимі параметри, внутрішньозмінний режим праці та відпочинку організовують за допомогою тривалості робочого часу׃

• при температурі повітря, що перевищує допустимий рівень, тривалість регламентованих перерв становить не менше 10% робочого часу на 2 град. С перевищення;
• при поєднанні температури повітря, що перевищує допустимий рівень, з відносною вологістю, яка перевищує 75%, тривалість регламентованих перерв рекомендується встановлювати не менше 20% робочого часу;
• при інтенсивності теплового опромінення понад 350 Вт/кв. м та опроміненні понад 25% поверхні тіла тривалість безперервної роботи і регламентованих перерв встановлюється відповідно до додатку «Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години».

При проведенні ремонтних робіт всередині виробничого устаткування та агрегатів (печах, ковшах, регенераторах тощо) з температурою повітря від 28 до 40 град. С і температурою огороджень до 45 град. С додержуються режиму праці та відпочинку відповідно до величин, наведених у додатку «Тривалість періодів праці та відпочинку при проведенні ремонтних робіт виробничого устаткування при температурі повітря вище 28 град. С».

При виконанні робіт за таких умов з метою профілактики перегрівань має бути обладнано приміщення в робочій зоні з оптимальним мікрокліматом (кімнати, кабіни, бокси з кондиціонерами) для відпочинку на час регламентованих перерв, прийому їжі та ін.

Для профілактики порушень водно-сольового балансу тих, хто працює в умовах нагріваючого мікроклімату, забезпечують компенсацію рідини, солей (натрій, калій, кальцій та ін.), мікроелементів (магній, мідь, цинк, йод та ін.), розчинних у рідині вітамінів, які виділяються з організму потом.

Також проводяться попередні (при прийнятті на роботу) та періодичні медичні огляди в процесі роботи відповідно до чинного наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій».

Про мікроклімат виробничих приміщень

Мікроклімат виробничих приміщень — це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря, теплового випромінювання. Відповідно до чинних санітарних норм, метеорологічні умови робочої зони визначаються на висоті 2 м над рівнем підлоги.

Оптимальні мікрокліматичні умови — це таке поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують почуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності. Людина працездатна і гарно себе почуває, якщо температура навколишнього повітря перебуває у межах 18 – 20 °С, відносна вологість — 40 — 60 %, а швидкість руху повітря — 0,1 — 0,2 м/с.

Висока температура

При високій температурі та вологості може статись перегрів тіла, навіть тепловий удар. Висока температура у виробничому приміщенні призводить до інтенсивного перерозподілу крові від внутрішніх органів до шкіри. Змінюється діяльність серцево-судинної системи, пульс прискорюється і може досягти 100 ударів на хвилину, що спричиняє інтенсивне потовиділення, розширення судин. Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до різкого прискорення серцебиття. Артеріальний тиск падає, дихання прискорюється.

Низька температура

При низькій температурі може статись переохолодження організму, що призведе до застудного захворювання. В умовах дії низьких температур поверхневі судини м’язів і шкіри рук, ніг, обличчя звужуються. Це призводить до зниження кровотоку на всіх ділянках тіла людини підвищується в’язкість крові, що зменшує її приток до переохолодженої поверхні.

Робочий простір в офісі: працюємо без травм — читайте в журналі «Охорона праці і пожежна безпека»

Вологість

Вологість повітря характеризується значенням відносної вологості – це виражене у відсотках відношення абсолютної вологості до максимального значення при даній температурі. При підвищеній вологості повітря ускладнюється випаровування вологи з поверхні шкіри і легень, що різко знижує працездатність людини.

Рух повітря

Рух повітря здійснює одночасно термічний і механічний вплив (робота кондиціонера, протяги, вентиляція). Мінімальна швидкість повітряного потоку відчувається людиною — 0,2 м/с. Якщо повітряні потоки мають температуру до 36 ºС, організм відчуває освіжаючу дію, а за t > 40 ºС вони діють гнітюче.

Значні коливання параметрів мікроклімату призводить до порушення терморегуляції організму, тобто здатність організму підтримувати температуру тіла на відносно постійному рівні 36,6 —36,9 ºС.

Доступний 24/7 у смартфоні, на планшеті чи комп’ютері

• зразки документів
• моніторинг законодавства
• роз’яснення
• відповіді на запитання
• досвід провідних компаній