Названо причину смерті актриси Ніни Русланової

У неділю, 21 листопада, обірвалося життя відомої російської актриси Ніни Іванівни Русланової. Артистці було 75 років.

Про кончину актриси повідомив Спілка кінематографістів. У їхньому повідомленні говорилося, що актриса померла внаслідок тривалої хвороби, але якої саме не уточнювалося. Однак пізніше з’явилася інформація, що причиною смерті Русланової став коронавірус, а точніше його наслідки.

Ще на початку місяця у Ніни Іванівни виявили дихальну недостатність, але від госпіталізації актриса відмовилася. Незабаром стан артистки погіршився, і вона потрапила до реанімації. На тлі коронавірусу загострилися проблеми із серцем, які й стали фатальними.

На жаль, лікарям не вдалося врятувати актрису.

Похороном народної артистки займалася її дочка Олеся. А директор Гільдії акторів Валерія Гущина повідомила, що прощання з Ніною Іванівною відбудеться 24 листопада у Будинку кіно об 11:00. А похоронний обряд пройде на Троєкурівському цвинтарі.

Ніна Русланова – знаменита актриса, яка запам’яталася глядачам як своїми ролями у кіно, так і театральними роботами, народна артистка Росії.

Народилася майбутня артистка у Харківській області 5 грудня 1945 року. Зазначимо, що дату свого народження Русланова обрала сама, оскільки ще в дитинстві вона потрапила до дитячого будинку.

За свою кар’єру вона встигла зіграти близько 150 кіноролей: “Короткі зустрічі” з Володимиром Висоцьким, “Пізнаючи біле світло”, “Серед сірого каміння”, багатосерійних стрічках “Тіні зникають опівдні” та “Циган”, телесеріалі “Дрібниці життя” та багатьох інших.

Раніше “Телеграф” писав, що у суботу, 20 листопада, у 67-річному віці помер відомий російський актор театру та кіно Валерій Гаркалін.

“Русский характер во всех его проявлениях”. Умерла Нина Русланова

Русланова умерла в воскресенье после продолжительной болезни, сообщили в Союзе кинематографистов России.

Знаменитая артистка, сыгравшая более 140 ролей в кино, родилась на Украине. Фамилию, отчество и дату рождения (5 декабря 1945 года) ей дали в детдоме (считается, что фамилию выбрала инспектор детских домов – в честь певицы Лидии Руслановой, а дату рождения приурочили ко дню “Сталинской конституции”).

После детдома она выучилась на штукатура, после чего поступила в театральный институт в Харькове, а затем – в московское театральное училище имени Щукина.

В кино Русланова дебютировала 21-летней студенткой в мелодраме Киры Муратовой “Короткие встречи”, которая вышла на экраны летом 1967 года. Кинообозреватель “Коммерсанта” называет актрису талисманом и любимицей Муратовой. Она играла у нее и в “Настройщике”, и в других фильмах.

Широкую известность Руслановой в начале 1970-х принес сериал “Тени исчезают в полдень”, где Русланова сыграла одну из двух главных ролей.

Она снималась и у Алексея Германа в “Моем друге Иване Лапшине”, и у Георгия Данелии в “Афоне”, и в огромном количестве других фильмов разных жанров – “Будьте моим мужем” (комедия с Андреем Мироновым), “Возвращение Будулая” (продолжение популярнейшего телесериала “Цыган”) и т.д.

Автор фото, Yuri Nabatov/TASS

Нина Русланова и Михаил Алексеев в перерывах между съемками фильма “Хлеб – имя существительное”. 1987 год

С перестройкой ассоциируются две ее важные роли – матери Искры из фильма “Завтра была война” Юрия Кары и кухарки из “Собачьего сердца” Владимира Бортко.

“Это была гениальная актриса, – сказал Кара Интерфаксу, – Чисто русский характер во всех его проявлениях. Некоторые жаловались, как она говорила, что у нее плохой характер. Но мне она говорила: у меня не плохой характер, он у меня есть”.

Бортко назвал Русланову “самым приглашаемым [в кино] актером”. “В жизни она была такой же, как и на экране. Она, собственно говоря, и не играла, она играла саму себя, – сказал Интерфаксу режиссер. – Душа у нее была большая, широкая, настоящая русская душа”.

“Замечательная актриса, потрясающий импровизатор, с непростым характером, но отходчиво заразительно смеющийся человек”, – сказала режиссер Алла Сурикова, снимавшая комедию “Будьте моим мужем”.

Автор фото, Valentin Mastyukov/TASS

Нина Русланова театр имени Вахтангова в спектакле “Театральная фантазия” по пьесе Леонида Зорина. 1974 год

Русланова не только снималась в кино, актриса также работала в театре имени Евгения Вахтангова и театре имени Маяковского. В 1982 году она получила звание заслуженной артистки РСФСР, в 1998-м – народной артистки России.

Церемония прощания с Руслановой пройдет в Доме кино 24 ноября, похоронят актрису на Троекуровском кладбище, сообщили в Союзе кинематографистов России.