Чим годують хворого через зонд

Практикум із сестринської справи

Навчальна мета: уміти ввести тонкий шлунковий зонд хворому, що перебуває в непритомному стані; увести харчові суміші через зонд.

Виховна мета: усвідомити значення оволодіння методикою введення зонда хворому, який перебуває в непритомному стані.

Початковий обсяг знань: знати показання до годування хворих через зонд; перелік сумішей, які можуть бути використані для годування хворих через зонд; яких правил потрібно дотримуватися під час годування хворих через зонд.

1) стерильний шлунковий зонд діаметром 3 — 5 мм, затискувач;

Показання до харчування хворих через зонд

1. Широкі травматичні пошкодження та набряк язика, глотки, гортані, стравоходу.

2. Бульбарний параліч (захворювання довгастого мозку з розладом ковтання й мови).

4. Відмова від їжі в разі психічних захворювань.

Перелік сумішей, які використовують для годування хворих через зонд. Найчастіше використовують суміші:

1) приготовлені перед уживанням з рідких компонентів (молока, вершків, сметани, яєць, бульйону) з додаванням сухого молока, цукру, дрібно протертого м´яса, риби;

2) продуктів дитячого харчування (“Малютка”, “Малыш”, “Здоровье”);

3) різні “Енпіти” (білковий, знежирений, безлактозний);

4) гомогенізовані консервовані суміші промислового виробництва з натуральних продуктів (м´ясо-овочеві, м´ясо-круп´яні, молочно-круп´яні, молочно-фруктові);

5) промислові швидкорозчинні суміші, що виготовлені на основі білків, жирів та вуглеводів рослинного походження;

6) харчові дієтичні продукти, які складаються з суміші синтетичних амінокислот, простих цукрів, вітамінів, мінеральних речовин з низьким вмістом жирів.

Правила, яких треба дотримуватися під час годування хворих через зонд

1. Організм хворого має поступово звикнути до приймання їжі через зонд, тому в перший день дають близько 50 % добової норми енергетичної цінності.

2. У наступні 2 — 3 доби кількість суміші поступово збільшують, а з 4-ї доби дають увесь об´єм харчування.

Послідовність дій під час виконання процедур

Уведення шлункового зонда хворому, котрий перебуває в непритомному стані

1. Чисто вимитими руками в гумових стерильних рукавичках візьміть тонкий стерильний зонд, закруглений кінець змажте гліцерином, на другий кінець накладіть затискувач.

2. Зонд уведіть через носовий хід, просовуючи його поступово вздовж внутрішньої стінки, нахиляючи при цьому трохи назад голову хворого.

3. Коли 15 — 17 см зонда ввійде в носову частину глотки, голову хворого нахиліть трохи вперед.

4. Вказівний палець однієї руки обмотайте бинтом або серветкою, уведіть у рот, намацайте кінець зонда, злегка притисніть його до задньої стінки глотки, а другою рукою проведіть зонд далі.

5. Перевірте, чи не потрапив зонд у трахею. До зовнішнього краю зонда піднесіть пушинку вати, подивіться, чи не коливається вона під час дихання.

6. Проведіть зонд у шлунок до позначки 55 см.

Якщо неможливо ввести зонд через носові ходи, уведіть його через рот, використовуючи ларингоскоп.

Уведення харчових сумішей через зонд

1. Зніміть затискувач. До зовнішнього кінця зонда приєднайте лійку або циліндр шприца Жане.

2. Поступово невеликими порціями (не більше ковтка) вилийте в лійку чи в циліндр шприца підігріту підготовлену суміш.

3. Потім влийте туди ж чисту воду, тобто промийте зонд і від´єднайте лійку. Годування хворих через зонд можна здійснювати за допомогою системи для введення інфузійних розчинів. Кількість крапель 60 — 80 за 1 хв.

4. Зовнішній кінець зонда перекрийте затискувачем.

5. Смужками лейкопластиру прикріпіть зонд до щоки.

6. Повторіть процедуру за призначенням лікаря декілька разів на добу.

7. Зонд залиште у шлунку на весь період штучного харчування — близько 2 — 3 тиж. У випадку, коли хворий довгий час перебуває в непритомному стані, зонд фіксують до шкіри обличчя або до крила носа лігатурою за допомогою голки та голкоутримувача з тим, щоб хворий не витягнув його.

8. Зробіть запис про виконану процедуру.

Годування хворих через зонд

Навчальна мета: уміти ввести тонкий шлунковий зонд хворо­му, що перебуває в непритомному стані; увести харчові суміші через зонд.

Виховна мета: усвідомити значення оволодіння методикою введення зонда хворому, який перебуває в непритомному стані.

Початковий обсяг знань: знати показання до годування хворих через зонд; перелік сумішей, які можуть бути використані для го­дування хворих через зонд; яких правил потрібно дотримуватися під час годування хворих через зонд.

1) стерильний шлунковий зонд діаметром 3—5 мм, затискувач;

Показання до харчування хворих через зонд

1. Широкі травматичні пошкодження та набряк язика, глот­ки, гортані, стравоходу.

2. Бульбарний параліч (захворювання довгастого мозку з роз­ладом ковтання й мови).

4. Відмова від їжі в разі психічних захворювань.

Перелік сумішей, які використовують для годування хворих че­рез зонд. Найчастіше використовують суміші:

1) приготовлені перед уживанням з рідких компонентів (мо­лока, вершків, сметани, яєць, бульйону) з додаванням сухого мо­лока, цукру, дрібно протертого м’яса, риби;

2) продуктів дитячого харчування (“Малютка”, “Малыш”, “Здо­ровье”);

3) різні “Енпіти” (білковий, знежирений, безлактозний);

4) гомогенізовані консервовані суміші промислового вироб­ництва з натуральних продуктів (м’ясо-овочеві, м’ясо-круп’яні, мо­лочно-круп’яні, молочно-фруктові);

5) промислові швидкорозчинні суміші, що виготовлені на осно­ві білків, жирів та вуглеводів рослинного походження;

6) харчові дієтичні продукти, які складаються з суміші синте­тичних амінокислот, простих цукрів, вітамінів, мінеральних речо­вин з низьким вмістом жирів.

Правила, яких треба дотримуватися під час годування хворих через зонд

1. Організм хворого має поступово звикнути до приймання їжі через зонд, тому в перший день дають близько 50% добової нор­ми енергетичної цінності.

2. У наступні 2—3 доби кількість суміші поступово збільшу­ють, а з 4-ї доби дають увесь об’єм харчування.

Зондове харчування

Зондове харчування –> Головна/Лікування хвороб/Неонатологія
Зондове харчування
–> Ще кілька років тому вважалося, що забезпечення їжею важко хворіє новонародженого можливо тільки за допомогою парентерального харчування, яке широко застосовувалося в комплексній терапії новонароджених. Однак накопичився досвід показав, що парентеральне харчування пов’язане з серйозними ускладненнями: сепсис при тривалій катетеризації центральних вен, метаболічні порушення, розлади функції печінки, розвиток холестазу та ін Зондове харчування – метод штучного вигодовування через зонд, введений в шлунок або тонку кишку. У порівнянні з парентеральним харчуванням це більш фізіологічний простий спосіб штучного харчування, до того ж тягне за собою значно менше число ускладнень. Досвід Центру патології новонароджених Санкт-Петербурга показав можливість адекватного зондового харчування новонароджених, які потребують реанімації та інтенсивної терапії (Любшіс А.К., 1987). Розрізняють такі види зондового харчування: повне – введення всіх необхідних інгредієнтів тільки через зонд; поєднане – годування хворого і парентерально, і через зонд; додаткове-введення окремих інгредієнтів харчування (найчастіше білка) або відсутнього обсягу живильної суміші через зонд при природному вигодовуванні. За розташуванням зонда розрізняють орогастральное, назогастральний, оро-дуоденальне (ороеюнальное), назодуоденальное (назоеюнальное) харчування. Режим введення живильної суміші може бути безперервним і дробовим. Безперервне харчування – це рівномірне введення поживної суміші через зонд протягом доби, здійснюється крапельно або за допомогою інфузійного насосу; дробове – введення поживної суміші порціями протягом доби через рівні проміжки часу. У постгіпоксичної періоді зондове харчування показано глубоконедоношенним і новонародженим з малою масою тіла при гіперкатаболічній станах (важка родова травма, сепсис, гнійно-септичні захворювання); новонародженим з дихальною недостатністю, що вимагає продовженої інтубації трахеї, ШВЛ або допоміжної ПЛ. Дані літератури та наш досвід показали, що існують і чіткі протипоказання для зондового харчування. До них відносять виразково-некротичний ентероколіт, парез кишечника, Мелень новонароджених, стан важкої гіпоксії, некоррігіруемие ШВЛ, наявність грубих порушень водно-електролітного і кислотно-лужної рівноваги, використання міорелаксантів при ШВЛ. Техніка. Довжина зонда залежить від виду харчування. При гастральном способі вона становить 3 0 – 5 0 см, при дуоденальному – 5 0 – 7 0 см. На дистальному кінці зонда має бути 2-3 додаткових бічних отвори, а дуоденальний зонд, крім того, закінчується оливою з нержавіючої сталі. Діаметр зонда, розміри оливи і необхідна глибина введення представлені в таблиці 6.19. Необхідну глибину введення зонда можна визначити, користуючись наступними орієнтирами. Для назогастрального харчування вона відповідає відстані від перенісся до пупка, для назодуоденального – від козелка вуха до кута рота і до пупка дитини. Введення зонда, як правило не представляє серйозних труднощів, проте, якщо зонд дуже м’який, можна застосувати мандрен (волосінь). Техніка дуоденального введення зонда складається з ряду операцій. Попередньо вимірюють необхідну глибину введення і відзначають її на катетері. Через рот вводять в шлунок катетер більшого діаметра, вдувають в нього через шприц 1 – 2 мл повітря і контролюють положення катетера по наявності бурчання в епігастральній ділянці. Потім через нижній носовий хід проводять у шлунок дуоденальний зонд. Дитину укладають на правий бік. Через шлунковий зонд повільно вводять повітря з розрахунку 10 мл / кг маси тіла, після чого дуоденальний зонд обережно просувають до позначки. Якщо зонд пройшов в дванадцятипалу кишку, то при відсмоктуванні шприцом отримують невелику кількість рідини, яка пофарбована в жовтий колір. Якщо при відсмоктуванні отримують повітря, значить, зонд знаходиться ще в шлунку. У сумнівних випадках можна провести пробу з метиленовим синім або ультразвукової або рентгенологічний контроль. Як правило, дуоденальне зондування за цією методикою займає 10-15 хв. В якості поживної суміші зазвичай використовують грудне молоко. Можливе застосування адаптованих сумішей (Фрісопре, інфамії, Пив-ти, Туттелі та ін.) Елементну суміш, складену з препаратів для парентерального харчування (10% амінона, 20% ліпофундін, 40% глюкози, розчинених в дистильованій воді), використовують украй рідко. За даними А. К. Любшіса (1987), елементні суміші були застосовані тільки у 3 з 287 хворих. Методика. Добовий і разовий об’єм їжі зазвичай визначають з енергетичної цінності або за формулою Н. Ф. Філатова в модифікації Г. І. Зайцевої (добова кількість молока дорівнює 2% маси тіла (г) при народженні, помноженим на число днів життя). Однак в умовах інтенсивної терапії, коли частіше використовують поєднане харчування, доцільно загальний обсяг вводяться рідин (ентерально і парентерально) розраховувати за мінімальними добовим потребам у воді. При проведенні зондового харчування розрізняють три основних етапи: початковий (адаптаційний) етап, етап повного (збалансованого) харчування та етап скасування. Завданням I етапу є вибір оптимального режиму і способу зондового харчування та підбір адекватного складу живильної суміші, виходячи з толерантності шлунково-кишкового тракту. На II етапі проводиться повне харчування в обсязі, який забезпечує стабільну надбавку маси тіла. На III етапі здійснюється поступове переведення хворого на природний режим вигодовування. На схемі 6.1 наведено алгоритм зондового харчування у критично хворих новонароджених, який протягом ряду років використовують у Санкт-Петербурзькому центрі патології новонароджених. Початковий етап: I. Адаптація до обсягу харчування (визначення моторно-евакуаторної толерантності шлунково-кишкового тракту): 1. Починають гастральной дрібно – 7 – 8 разів на добу (3-годинні проміжки з нічною перервою чи без нього) грудним молоком. Недоношеним дітям з масою тіла менше 1 5 0 0 г в перші два годування дають стерильну воду або 5% розчин глюкози і далі половинне грудне молоко.