Енергетичні деревні культури: верби і тополі

Верби і тополі цілком можуть стати символами української енергетичної незалежності, адже вони – енергетичні деревні культури, як їх називають на Заході, energy tree crops. Роботі заводів чи руху поїздів їх використання навряд чи допоможе, але в багатьох випадках ці культури можуть і повинні бути корисні.

Як це роблять у світі, або біоетанол нам допоможе?

Важлива ця тема тому, що в масовій свідомості аграрія культури, які вважаються енергетичними, це перш за все культури польові, переважно зернові або олійні. Та ви й самі знаєте: кукурудза, ріпак, зернові, цукрові буряки – все, що годиться для виробництва біоетанолу, а в інших місцях світу в хід йде, наприклад, цукровий очерет або популярний виходець із Карибського басейну – ятрофа. Різні види цієї рослини, що традиційно використовується для плетіння кошиків у деяких регіонах Мексики, зараз досить активно вирощують для виробництва біодизелю в Китаї, Індії та на південному сході США (а саме Jatropha curcas).

Це з останніх хітів, писків біоетанольної моди та пошуку. Думки змінюються, виявляються нові культури, все більш невибагливі до умов вирощування. Але дещо в енергокультур залишається сталим: це певний присмак «маркетинговості», який нічим не відіб’єш, тобто гра на популярності, на обіцянках великих і швидких прибутків від вирощування, на рекомендаціях державних і приватних агентств і комісій. Популярність ця не завжди підтверджується істинним мірилом – практикою і віддачею, про що в українській аграрній пресі матеріали рідко, та зустрічаються.

Тут навіть є щось від «теорії змови» в найпростішому її варіанті: пропагують, пропонують, створюють умови.

– Будемо сіяти! Є ціна! Але навіщо? А потім, що це комусь потрібно, хтось на цьому заробляє гроші в Європі, Америці, Азії, переважаючої за темпами зростання кількості мільярдерів. Добре, що фермерів поки не змусили вирощувати, скажімо, ріпак як чергову безкоштовну, за спасибі, допомогу країні. Хоча ця думка – зобов’язати кожне агропідприємство вирощувати на частині площ саме енергокультури – цілком може народитися в головах українських чиновників. І знаєте чому? Швидше за все, знаєте! Закон України «Про альтернативні види палива» передбачає, що з 1 січня 2014 року обов’язкове додавання 5 % біоетанолу в бензини, а з 2016-го – відсоток обов’язкової частини спирту в бензині має вирости до 7! Досить небагато погуглити тему, щоб побачити паніку з цього приводу. Слова «загроза національній безпеці» і «Україна до цього не готова» в результатах пошуку будуть не рідкісні.

Дивуватися не варто. По-перше, неголосно говорять про те, що у нас просто немає необхідних виробничих потужностей, а по-друге, тут багато говорити не треба, це мається на увазі, у нас може не вистачити сумлінних виробників, оптовиків, приймальників і заправників. Погода теж не на руку переможної ходи біоетанолу по країні. Якщо «бодяжний» бензин вже звичний і «просто» псує двигун, то замерзаюча на звичному вже лютневому морозі суміш бензину зі спиртом та водою добиває авто набагато швидше. Може, це програма підвищення продажів нових автомобілів? Звичайно, це сумний жарт, але в умовах сучасної України вона має право бути. Та й умільці, які будуть розбавляти біоетанол водою, обов’язково знайдуться.

Справжнє традиційне розуміння, теорія і практика

Енергетичні культури в ширшій історичній ретроспективі та реальної для України перспективі – це, звичайно, дерева. Нехай там із бензинами щось думають і вирішують. Зрештою, є у нас і своя нафта, і газ, а на рівні хати, що стоїть скраю, доречно згадати слова Симоненка «верби і тополі…» – найпопулярніший вибір. Головне, що об’єднує польові і деревні енергетичні рослини – вони створюють ефективне перетворення сонячної енергії у корисну промислову або побутову.

Правда, багато видів дерев ростуть від 20 до 70 років до того, як стають придатними в якості деревного палива, а це означає, що їх вирощування виявляється занадто довгостроковим проектом. Деревне паливо може бути побічним продуктом у довгостроковому комерційному лісівництві, в різні періоди росту дерев і залежно від виду. Але для вирішення поточних завдань, спрямованих на зміцнення енергетичної незалежності, вони не годяться.

На думку британських лісівників, будь-яке дерево з часом можна використовувати як деревне паливо. Прийнята ж англійською мовою термінологія активно використовується по всій Європі, так що в Інтернеті можна знайти датські, австрійські, німецькі сайти, що говорять по темі саме термінами, про які йтиметься далі.

Отже, першим терміном, який використовується в енергетичному лісівництві, виявляється Short Rotation Forestry (SRF), або лісівництво з коротким оборотом рубки. Воно має на увазі вирощування дерев інтенсивним чином з метою отримання максимальної віддачі та продуктивності в найкоротші терміни. У цьому випадку дуже важливі точна селекція і підбір видів дерев по місцевості, а також ретельно продуманий план насаджень, де поруч будуть поміщатися як молоді (від 4 до 9 м), так і дорослі дерева (від 9 до 25 м). У результаті може вийти ліс як такий, а це може перерости в традиційне виробництво деревини з потенціалом використання її як деревного паливо, але вже як побічного продукту.

На початку дерева висаджують на такій відстані один від одного, при якій вони не заважають зростанню і зручному збиранню. Рубку на подібних насадженнях починають при ширині стовбура близько 15 см на рівні грудної клітини, на що може знадобитися від 8 до 20 років зростання. Втім, це можна порівняти з віком 60 років для багатьох стандартних лісових культур. Після того, як дерева з короткого обороту рубки пішли під сокиру, на їх місце висаджують нові, але найчастіше дають відновитися з пеньків у молодий гай. Тріска з лісівництва з коротким оборотом рубки використовується в енергетиці, тому що не містить кори і, таким чином, деревина більш однорідна, ніж у трісці, одержуваній з Short Rotation Coppice (SRC), або підліска з коротким оборотом обрізки. Прибуток від такої сировини з вирахуванням транспортних витрат у Європі вважають від 15 до 30 Євро за тонну.

Ключовим же терміном у вирощуванні енергетичних культур є якраз Short Rotation Coppice (SRC) – підлісок із коротким оборотом обрізки. Це найінтенсивніший спосіб виробництва біомаси деревного палива.

Серед видів, які розглядаються як такі, що досить швидко вступають у фазу продуктивності та готовності до збору «врожаю», називають ясен, платан, вільху, березу, тополю і різновиди верби. Але саме різні види двох останніх найбільше використовуються на практиці в підлісках із коротким оборотом обрізки.

Деревне паливо популярне в Північній Європі: верби – більше в Скандинавії, тополі – у Німеччині. У деревних енергетичних культур там є традиції промислового вирощування. Лідерами ж у їх вирощуванні в Європі вважаються Великобританії та Швеції.

Трохи про користь і вирощування енергетичної верби

Це швидкоростуче дерево, деревні тріски (woodchips – ще один термін) якого використовуються для виробництва енергії. У Данії, яка за площею як кілька областей України, вербу вирощують на приблизно 1500 га із планами довести площу під енергетичною вербою до 100 тис. га (!) до 2020-го за рекомендаціями Міністерства продовольства Данії. А сайт посольства України у Великобританії та Північній Ірландії на початку травня 2013 року повідомив, що в Україні цією культурою збираються засадити 5000 га в Рівненській області. Там же дається супе-речлива інформація про те, що в Данії всього 500 га під енергетичною вербою. У сусідній Швеції – близько 20 тис. га. Збирають від 6 до 12 т біомаси верби на рік з 1 га.

Вербові тріски годяться і для виробництва біопалива. Збір з одного гектара умовно прирівнюють до 4700 л нафти. Один літр нафти дорівнює 2,5 кг по сухій масі деревини або 4,5 кг з вологістю 50 %.

Енергетична верба добре росте на неродючих або занедбаних землях, оскільки рослина не потребує великої кількості доброго грунту і посиленого живлення. При цьому в рік посадки вона вразлива до бур’янів, контролю за якими доведеться приділити увагу. На наступний рік бур’яни, як правило, вже не є небезпечними. По закінченню двох років дерева стають настільки високими, що тема бур’янів взагалі відпадає.

Збирають вербу, зрізаючи верхні частини кожні два або три роки за допомогою спеціальної техніки. У Європі радять робити це в зимовий час року, що для фермера, який взявся за таку цікаву справу, означає і оптимізацію роботи.

Вважається, що у віці п’яти років рослина дає найкращий «урожай», а по досягненню нею віку 20, але не старше 25 років, дерево має бути розкорчоване, звільнивши місце під нові насадження.

Трохи про користь і вирощування енергетичної тополі

У Данії, чий приклад показовий приголомшливими перспективними планами з приводу майбутніх гектарів під вербою, це дерево – найпопулярніша енергетична культура. А ось, наприклад, у Німеччині концентруються на енергетичній тополі.

Головні переваги тополі перед вербою: велика продуктивність, краща якість тріски, менші відходи на кору і менші ж потреби в добривах. Їх, втім, в перший рік взагалі вносити не радять, хоча в якості необов’язкового підживлення рекомендується вносити азоту до 100 кг/га, при цьому можлива незначна надбавка в зростанні, а з другого року краще вносити компост, гній або деревну золу.

З недоліків тополі виділяють високий вміст у ній вологи (ось вам і плакуча верба) та повільніше зростання у порівнянні з вербою у перші роки після посадки. Згодом тополя росте добре, а по закінченню 5 років тополі можуть досягати 7–8 м висоти і 10 м за десятиліття.

Тополя вища розкидистої рунистої верби, а її насадження більше схожі на ліс, чим вербові. Зате і збирають тополину енергетичну сировину не так часто, починають перші обрізки років через 5, а то і 10, коли молодий лісок застиг в очікуванні своєї подальшої долі. До речі, жарти жартами, але увійде це в тренд, піде щось на зразок згаданої зобов’язалівки чи державної підтримки, а потім, як у нас буває, влада змінилася і зашелестіли тополині ліси у полях України. Теж добре.

Оскільки тополі ростуть вище, стаючи з часом звичайним лісом, умови їх вирощування в цілому простіші, тому можна використовувати звичайну лісозаготівельну техніку. На площі менше п’яти гектарів краще вирощувати саме енергетичну тополю, а не вербу, тому що спеціальної техніки під неї не потрібно, а для такої малої території наймати або купувати її дуже дорого. Як завжди потрібно прикидати.

Та й вимоги до грунту у тополі дещо вищі. Вона полюбляє грунт, який годиться і для вирощування традиційних фермерських культур. Що стосується продуктивності, то за оптимальних умовах вона може досягати 20 т на суху масу.

Детальніше про вирощування енергетичної верби. Десять підказок для більшої ефективності

Для отримання максимальної віддачі в 12 т/га від верби на ділянці з коротким оборотом обрізки варто скористатися декількома корисними порадами.

1. Планувати заздалегідь. Про посадці потрібно починати за рік. Буде час підготувати ділянку, обробити від бур’янів – будь-то гербіцидами або методами органічного землеробства, наприклад, шляхом переорювання.

2. Знати свою землю. Як і будь-яка рослина, верба краще росте на придатному для неї грунті. Незважаючи на згадану вище невимогливість верби до якості грунту, кращі результати одержують з досить придатних для оранки земель із pH 5,5–8,0. Непогано верби ростуть на важких буроземах із високим вмістом глини, а ось мулисті і легкі піщані грунти для енергетичної верби не годяться. Необхідний рівень опадів варіюється від 100 до 600 мм на рік, тобто цілком підходить для вирощування на більшій частині України. І так, чим більше ваше поле-гай, тим вищого доходу можна очікувати від насаджень.

3. Перемогти бур’яни. У перший рік росту енергетичної верби потрібно приділити особливу увагу контролю за бур’янами. Скажімо, якщо ви збираєтеся висадити дерева на ділянці, де вирощувалися польові культури, то восени його можна обробити гліфосатом (або шукати альтернативні методи), а повторну обробку зробити безпосередньо перед висадкою дерев у березні, щоб добити найбільш стійкі бур’яни. Після посадки слід зробити негайну обробку баковою сумішшю контактних і системних гербіцидів, тобто зробити це до того, як верба почне інтенсивно рости. При успішній боротьбі з бур’янами втрат першого року зростання можна уникнути.

4. Використовувати поліпшені види. Верби, виведені в Великобританії та Швеції, мають вищу продуктивність, ніж різновиди цього дерева, не покращені шляхом селекції. Найкраще вирощувати кілька видів, які з одного боку мають вищу опірність хворобам, а з іншого – забезпечують високу продуктивність. Це особливо важливо і з тієї причини, що обприскувати вже усталені насадження загалом марно, а значить вибір різновидів буде суттєвою складовою успіху.

Можливо, профільні українські інститути вже мають що запропонувати для вирощування. У крайньому випадку, вербу (як і тополю) потрібно буде виписувати з-за кордону. А що? Роблять таке у тваринництві ентузіасти (див. матеріал про ферму «Золота коза» у № 21). Можливо, в перспективній темі енергетичних дерев потрібно щось подібне.

5. Підтримувати зв’язок із постачальником/підрядником робіт. Скажімо, ви хочете досягти стабільної кількості в 15 тис. дерев на 1 га. При висадці можна отримати рівень приживлюваності в 90 % – 15 тис. саджанців дадуть 13,5 тис. рослин. Ось тут-то і важливо підтримувати зв’язок із постачальником, якщо мета все-таки залишається. Підрядники можуть змінити налаштування посадкової техніки так, щоб зменшити довжину саджанця і відстань між рядками. Наприклад, зменшивши довжину саджанця з 20 до 18 см, а відстань між рядами з 59 до 53 см, можна отримати навіть більше очікуваного – 16,6 тис. саджанців/га.

І ось тоді, при рівні приживлюваності в 90 %, може вийти 15 тис. рослин на 1 га. Звичайно, це все поки більше теорія. Але хто знає, може дехто з читачів вже подумує про насадження енергетичних культур, окрім ріпаку й кукурудзи. Головне пам’ятати – якість посадки важливіше за низьку ціну робіт. Цікаво, як у нас з цим?

6. Звести захисні огородження. Вухатим гризунам дуже подобаються молоді насадження верби. Крім зайців, люблять ними поласувати й олені. Якщо не поставите захисні огородження, вважайте, що відкрили ресторан фаст-фуду для мешканців найближчого лісу. Це може здатися дорогим задоволенням, але витратитися на нього варто. Тим більше, якщо йтиметься про довгострокову перспективу та отримання прибутку. Перші місяці вирощування визначать, як піде справа на роки вперед.

7. Заповнити пропуски. Як би не старалися ви і ваш підрядник, пропуски в рядах насаджень все одно будуть. Чи то пропустили й самі не посадили, чи то саджанець не прижився. Краще напружитися і в цих місцях вставити метрові «прутики», таким чином, щоб 50 см залишалося на поверхні.

8. Угноювати органічними відходами. При належному підживленні верби ростуть дуже добре. Можна використовувати рідкий гній, зброджені осади стічних вод і подібні їм продукти анаеробного бродіння. А застосовувати добрива краще після збирання на вже сталі насадження. Це допоможе підвищити наступний збір до 35 %.

9. Досягти максимальних показників при збиранні. Коли ви готові приступити до збору енергетичного «урожаю», хочеться бути впевненим, що все, що виросло, вдасться і зібрати.

Вирощування верби в саду – види та сорти з фото, догляд, живцювання й хвороби

Рід верби (Salix) є надзвичайно численним та складним в класифікації. Його види легко перепилюються між собою, створюючи численні гібриди, які часто важко визначити. Відомо близько 400 представників роду, з яких лише кілька широко використовуються в ландшафтному озелененні.

Крім невибагливості та легкості в догляді, декоративна верба представлена десятками мальовничих сортів дерев та чагарників, які після посадки вписуються в будь-який садовий дизайн, більшість з них не втрачають привабливості протягом багатьох років.

Опис верби з фото

Швидкорослі та легкі у вирощуванні листяні верби в залежності від зони вирощування можуть приймати саму різну форму — від карликових й сланких чагарників до великих величних дерев.

Листя найчастіше вузьке, ланцетне, але може бути також еліптичним або майже круглим, гладким або злегка запушеним. Навесні рослини приваблюють декоративними пухнастими чоловічими суцвіттями-сережками, відомими в народі як «котики».

У деяких сортів верби суцвіття дуже велике, майже 6 см в довжину. Воно може бути золотистого, червонуватого або сріблястого відтінку, в залежності від сортової форми. Квіти медоносні. Верба – одна з найбільш ранніх квітучих рослин, а її пилок та нектар – перша їжа для бджіл після зими.

Завдяки здатності формувати придаткове коріння, рослина дуже легко розмножується за допомогою живців, а ось насіннєвий матеріал життєздатний всього кілька днів, після чого насіння втрачає схожість.

Сорти й види верби з фото

Численні сорти садових видів володіють високими декоративними характеристиками та можуть використовуватися в будь-якому ландшафтному стилі.

Наприклад, деякі культивари чагарникової верби цінуються за яскраві пагони, схожі за кольором на дерен, інші сорти привертають увагу цікавою формою росту або ефектними квітами-котиками.

Практично кожен садовий вид представлений формою «Пендула» з плакучими пагонами. А зовсім недавно рослина стала важливим джерелом виробництва біоенергії і представником екосистемного озеленення.

Верба цільнолиста (Salix integra) – чагарник, висотою до 2-6 метрів. Одним з найвідоміших сортів даного виду є культивар «Хакуро Нішікі» (Hakuro Nishiki), що став лауреатом престижної премії Королівського садівничого товариства.

«Хакуро Нішикі» зазвичай вирощується у вигляді мініатюрного деревця на штамбі висотою 1,5 метра. Його головною декоративною цінністю є барвисте листя.

Молоді весняні листочки пофарбовані у біло-кремові, блідо-рожеві та світло-зелені кольори й залишаються такими протягом більшої частини сезону. Зріле листя поступово втрачає рожеві тони.

Пагони досить жорсткі, підняті, можуть мати червоний або жовтий відтінок, завдяки чому дерево залишається яскравим акцентом саду протягом практично всього року.

Досить популярним сьогодні є вирощування «Хакуро-Нішики» в контейнерах. Це цікава пропозиція для тих, хто шукає ефектні та прості в догляді рослини. Форма «Pendula Waterfall» даного виду – елегантне карликове деревце з пониклими стеблами й злегка скрученим листям.

Плакуча верба або вавилонська (Salix babylonica) родом з Китаю. Була вперше описана у двадцятих роках минулого століття у Франції. Являє собою дерево від середнього до великого розміру з витонченою плакучою формою численних тонких пагонів.

Верба рожева (Salix gracilistyla) родом з Японії. У садівництві цінується її декоративна сортова форма «Маунт Асо» (Mount Аѕо). Навесні тонкі пагони кущів покриваються великими рожево-червоними сережками-котиками, після відцвітання яких з’являється красиве блакитно-сіре листя.

Верба повзуча (Salix repens) широко поширена по берегах водойм та річок Західної та Північної Європи. Це невеликий чагарниковий вид, що досягає 1-1,5 метрів у висоту з невеликими сизими злегка запушеними листочками. У садівництві популярністю користується сорт «Argentea», який часто продається на штамбі, та «Нітіда».

Верба Матсудана (Salix matsudana) середньої величини дерево родом з північно-східного Китаю та Кореї. Вид названий на честь японського ботаніка Садахиса Мацуда. У садівництві можна зустріти найбільш поширений культивар – звивисту вербу «Тортуоса» з видатною декоративною цінністю протягом усього року.

Своєю популярністю сорт зобов’язаний спірально вигнутому й скрученому листю та пагонам, що формують компактну, округлу, витончену крону. Цей культивар не цілком витривалий, тому для посадки верби вибирайте тепле і захищене від вітру місце.

Верба пурпурова (Salix Purpurea) — чагарник, що досягає 1-3 м у висоту. Пагони тонкі, блискучі, червонуваті, в той час як листя досить широке, сіро-зелене. Суцвіття часто має пурпурний або червоний колір. Після вкорінення дає структурний ефект, що порівнянний з міцністю кам’яної стіни, тому її використовують для зміцнення схилів.

Цей вид пред’являє низькі вимоги до родючості та вологості ґрунту, але процвітає на вологих субстратах. У садівництві поширені кілька сортів, в тому числі верба «Пендула» з пониклими пагонами та сизими листочками, що отримала визнання Королівського садівничого товариства.

Компактна, карликова сортова форма верби пурпурової «Нана», яку раз у 4-5 років обрізують майже повністю для підтримки декоративності.

Верба ламка куляста (Salix fragilis). Це дерево легко створює гібриди, має тендітні, зазвичай оливкові, блискучі гілки. Листя блискуче, темно-зелене. Сортова форма «Булата» — дерево з майже сферичною, щільною кроною.

Біла верба (Salix alba) — дерево від середнього до великого розміру з неправильною, часто плакучою кроною. «Vitellina» — один з найефектніших сортів, відомий своїми барвистими пагонами, що взимку набувають всі відтінки червоного, помаранчевого та жовтого.

Культивар «Golden Ness» — дерево середнього розміру, часто вирощується у вигляді багатоствольного чагарнику з яскравими золотисто-жовтими стеблами. Обидва сорти є Лауреатами престижної премії Королівського садівничого товариства.

Верба козяча (Salix caprea) — великий чагарник або невелике дерево з рожево-сірими сережками. Сорт «Кілмарнок» — це гарне деревце на штамбі з пониклими пагонами, яке ідеально підходить для прикраси невеликого саду або вирощування в контейнері.

Посадка верби

Перед посадкою верби необхідно вибрати місце для її подальшого вирощування. Декоративні види воліють теплі, захищені від вітру, сонячні або злегка затінені місця.

У тіні рослини ростуть погано, у декоративно-листяних сортів відтінок листя втрачає свою яскравість. Добре себе почуває верба на родючих, проникних та вологих субстратах з близьким заляганням ґрунтових вод.

У продажу найчастіше можна побачити саджанці з закритою кореневою системою, які можна висаджувати протягом усього сезону – з кінця березня по жовтень, однак земляна грудка не повинна пересихати, оскільки це вплине на укорінення верби.

Відкрита коренева система вимагає посадки ранньою весною до розпускання бруньок або в кінці вересня. Сортові форми зі слабкою зимостійкістю рекомендується висаджувати у весняний період, щоб за літо вони встигли зміцніти.

Земляна грудка та коренева система саджанця верби повинні вільно розміщуватися в посадковій ямі. Для підвищення родючості ґрунту землю з ями змішують з компостом. Після посадки ґрунт добре утрамбовують та рясно поливають.

Землю навколо саджанців корисно замульчувати компостом на товщину 10 см. Мульча забезпечить хороший ріст та здоров’я верб, запобіжить швидкому випаровуванню вологи після поливу.

Особливості догляду за вербою декоративною

Полив верби

Під час посухи та спеки верба вимагає рясного поливу, корисно обприскувати крону невеликих сортових форм, особливо любить обприскування «Хакуро Нішикі».

Після посадки саджанці особливо чутливі до нестачі вологи, тому в перший рік вимагають регулярного зрошення. Пересихання ґрунту неприпустимо.

Догляд за вербою взимку

Більшість з перерахованих видів та сортових форм досить зимостійкі, але в суворі зими молоді рослини можуть частково підмерзати. Щоб уникнути проблем молоді рослини перші 2-3 роки рекомендується утеплювати за допомогою агроволокна або дерюги.

Важливо! Найбільш схильне до ризику підмерзання місце щеплення на стовбурі

Підгодівля

Декоративні верби виглядають ефектно, якщо їх підгодовувати щороку. Доза добрива залежить від розмірів рослин, їх сили росту та родючості ґрунту, в якому вони ростуть.

Першу підгодівлю азофоскою проводять в кінці березня після обрізування, а другий раз за сезон підгодовують в перших числах липня. Перепрілий гній або препарати повільної дії вносять лише один раз — на рубежі березня та квітня, оскільки підживлення в більш пізні терміни може знизити морозостійкість рослин.

Обрізування верби навесні

Важливим доглядом за вербою садової є обрізування, яке зміцнює дерево, покращує його здоров’я та дозволяє сформувати крону. Без цієї процедури рослина утворює дуже нерівномірну та рихлу крону, яка значно втрачає свою привабливість.

Знання того, коли та як обрізувати рослини різних сортів, допоможе досягти бажаного ефекту.

Як формувати вербу? Починають формування крони в перші роки зростання молодих саджанців. Верба дуже добре переносить обрізування, яке стимулює розвиток нових бічних пагонів та обмежує надмірне зростання. Процедура можлива в будь-який час року, але сильне укорочення гілок краще проводити навесні після цвітіння, але до появи листя.

У перший же рік після посадки пагони обрізують, залишаючи близько 20 см довжини або кілька бруньок біля основи пагонів. Зріз роблять трохи вище точки росту, приблизно на 3-4 мм.

У наступні роки всі гілки чагарникової верби обрізують в точці, з якої вони почали своє зростання на початку минулого сезону. На щорічне обрізування таким методом рослина буде реагувати рясним цвітінням та пишним ростом.

Прямі пагони дерев вкорочують навесні практично повністю, залишаючи стовбур. За сезон дерево після такого обрізування дає потужне зростання нових гілок, формуючи щільну, округлу крону. Зрізи великих гілок обробляють фунабеном або емульсійною фарбою з додаванням 2% топсину.

Не бійтеся експериментувати – швидкий темп зростання верби вже через місяць згладить всі можливі помилки внаслідок нового приросту.

Штамбові верби можна обрізати кілька разів протягом сезону, але останній зріз проводиться не пізніше липня.

Підтримання форми крони влітку

Процедура ущільнює крону, стимулює зростання нових пагонів. У плакучих форм Пендула гілки вкорочують на довжину в залежності від особистих потреб садівника.

Для підтримки здоров’я верби проводять також санітарне обрізування. Занадто загущену крону проріджують, щоб рослина отримувала більше повітря та світла, видаляють слабкі, хворі й пошкоджені пагони. Після обрізування рослини необхідно підгодувати та рясно поливати.

Також варто пам’ятати про систематичну вирубку дикої прикореневої порослі, яка росте з кореневища вербових дерев, які щеплені на стовбурі.

Розмноження верби живцюванням

Верби є одними з найпростіших рослин, що розмножуються живцюванням. Фактично, ви можете виростити нове дерево, просто взявши частину гілки та посадивши її у вологий ґрунт. Живці так легко вкорінюються завдяки вмісту в тканинах рослини природного гормону, що стимулює зростання нових коренів.

Розмноження верби живцями

Живцювати краще навесні, щоб молоді саджанці зміцніли до зимових холодів. Нарізають живці довжиною 20-30 см та заглиблюють у вологий, родючий субстрат відразу у відкритий ґрунт або контейнер.

Місце вибирайте з яскравим, але з розсіяним світлом, із захистом від прямих сонячних променів та постійно підтримуйте вологість субстрату.

Корені формуються протягом декількох тижнів, та до осені живці можна обережно пересадити на постійне місце. Живці верби, поставлені у воду, дуже швидко утворюють корінці, після чого їх висаджують відразу на постійне місце вирощування.

Шкідники та хвороби верби садової

Верба сохне та жовтіє – проблема найчастіше викликана дефіцитом вологи внаслідок нерегулярного поливу в посуху або через посадку в піщаний ґрунт, який погано утримує воду.

Верба жовтіє від нестачі вологи

Засихання верби викликає також ряд грибкових захворювань та напад шкідників.

Плямистість листя та пагонів. На верхній стороні листя з’являються численні темно-коричневі або чорні плями, на звороті можна помітити побуріння тканин.

Сильно заражене листя деформується й передчасно опадає. Плями можуть бути коричневими або чорними, сухими, з потрісканою поверхнею. Верхівки заражених пагонів можуть загинути.

Чорна плямистість характеризується чорними плямами уздовж центральної жилки. Листя зморщується, в’яне та опадає. На корі з’являються темні некротичні плями розміром кілька сантиметрів, пагони в області зараження відмирають.

Іржа характеризується появою яскравих помаранчево-жовтих плям на листі.

Грибкові спори, які здатні перезимувати на мертвих гілках, в наступному сезоні заражають нові пагони. Волога погода навесні стимулює поширення хвороб, які особливо небезпечні для молодих саджанців.

Для контролю захворювань та лікування, перш за все, листя й пагони з видимими симптомами хвороби повинні бути зрізані та спалені, щоб спори грибів не продовжували поширюватися.

Потім насадження обробляють протигрибковим препаратом Topsin M 500 SC. Обприскування необхідно повторити 2-3 рази з інтервалом в 10-14 днів.

Мульчування пристовбурового простору по діаметру крони допоможе зберегти воду в суху пору, але уникайте мульчування впритул до стовбура дерева, оскільки це створить ідеальні умови для ураження грибами.

Зі шкідників слід побоюватися попелиці, гусениць, щитівки, павутинного кліща, вербової галиці, що утворює на листках та стовбурі верби нарости-галли. Помітивши цих шкідників, зазвичай необхідно видалити пошкоджені частини пагонів та обробити рослину відповідними інсектицидними препаратами.

Верба в ландшафтному дизайні

Декоративну вербу можна садити в поодинці або групами, наприклад, створюючи незвичайні плетені огорожі, для яких найкраще підходить яскрава верба пурпурова. Плакуча верба стане чудовою прикрасою будь-якої водойми, а карликові сорти прекрасно впишуться в композицію альпійських гірок.

Японська верба Хакуро Нішикі в ландшафтному дизайні може бути ефектним солітером у вигляді штамбового дерева, а низькорослу чагарникову форму висаджують уздовж доріжок, квітників, газонів як невисоку строкату огорожу.

Деревце на штамбі чарівно виглядає в оточенні яскравого квіткового килима, мініатюрних чагарників, на тлі смарагдового газону. Сорти з пофарбованою корою, посаджені поруч з дереном, створять неповторний декоративний акцент, який особливо ефектний взимку та на початку весни.

Чому верби, берези, тополі першими зацвітають весною? Будь ласка допоможіть даю 30 балів​

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку “Пожаловаться” под ответом.

це залежить від регіону, їх зростання, і погоди,

тому що повітря стає тепліше сонечко з’являється

Верби, берези та тополі є ранньоцвітучими деревами, тому вони першими зацвітають весною. Це залежить від кількох факторів.

По-перше, ці дерева мають більш розвинену кореневу систему, що дозволяє їм вбирати більше води та поживних речовин з ґрунту. Це дозволяє їм розпочати процес фотосинтезу раніше, ніж інші дерева.

По-друге, верби, берези та тополі мають м’якші тканини, що їх складають, що сприяє швидшому розпочатку процесу цвітіння та росту листя. Крім того, вони мають більше клітин, які відповідають за зростання, що дозволяє їм швидше розвиватися в перші теплі дні весни.

По-третє, ці дерева зазвичай знаходяться поруч з водними джерелами або в болотистих місцевостях, де ґрунт є більш вологим. Це дає їм можливість розпочати процес росту та цвітіння раніше, ніж інші дерева, які ростуть на більш сухих місцевостях.

Узагалі, зацвітання ранньоцвітучих дерев є чудовим індикатором початку весни та додає настрою під час першого зеленіння та розквіту природи.

Верби, берези и тополи – это древесные растения, которые принадлежат к ранневеснему типу цветения. Они начинают цвести раньше других деревьев и кустарников по нескольким причинам.

Первая причина – это их адаптация к изменяющимся условиям окружающей среды. Вербы, березы и тополи имеют специфическую структуру бутона, которая позволяет им быстро реагировать на повышение температуры и продолжать свое развитие. Это позволяет им начинать цвести задолго до того, как другие растения пробудятся из зимней спячки.

Вторая причина – это их стратегия опыления. Вербы, березы и тополи опыляются ветром, а не насекомыми. Их цветы не имеют ярких окрасок и запахов, которые привлекают насекомых. Вместо этого, они производят большое количество мелкого пыльцы, которая легко распространяется ветром на большие расстояния. Цветение весной дает им преимущество, так как в это время года ветры часто более сильные и устойчивые, что способствует опылению.

Третья причина – это их адаптация к доступу к свету. Вербы, березы и тополи обычно растут на открытых пространствах, где они конкурируют с другими растениями за солнечный свет. Раннее цветение позволяет им начать фотосинтез и расти раньше, чем другие растения, что дает им конкурентное преимущество в борьбе за свет.

В целом, вербы, березы и тополи зацветают первыми весной благодаря своей адаптации к изменчивым условиям окружающей среды, стратегии опыления ветром и адаптации к доступу к свету. Эти факторы позволяют им начать цвести и расти раньше других растений, что помогает им выжить и размножаться.