Гриби: їстівні, отруйні та незвичайні види з фото

Гриби існували на Землі навіть тоді, коли ще не було дерев. Зараз відомо про існування близько 14 тисяч їх видів. Вони можуть бути різних форм і розмірів, їстівні або отруйні. Деякі різновиди неймовірно схожі, але їхні споживчі властивості при цьому відмінні. Тому дуже важливо відокремлювати найпоширеніші їстівні та отруйні види. Нижче наведена загальна характеристика та класифікація грибів, а також найбільш відомі їхні різновиди з фото та описом.

Гриби – визначення та класифікація

Гриби помилково вважають рослинами. Насправді вони належать до окремого царства Грибів. Від рослин гриби відрізняються відсутністю фотосинтезу, а від тварин – розмноженням за допомогою спор, які є водночас плодом та насінням.

Спочатку гриби дійсно відносились до рослин, проте наприкінці 1960-х рр. були відокремлені від них, і зараз належать до окремого царства.

Класифікація грибів від початку 21 ст. передбачає існування 3-х великих підгруп:

• справжні гриби, що нерідко розглядаються як окреме підцарство Fungi;
• псевдогриби;
• слизовики.

На відміну від справжніх грибів дві інші підгрупи називають «грибоподібними організмами». До першої підгрупи відносяться 4 відділи, серед яких найбільш розповсюджені базидієві гриби (Basidiomycota). Саме їх зазвичай називають «вищими грибами». До них належать як їстівні, так і отруйні види.

У грибів немає хлорофілу, тому їм не властивий фотосинтез, а енергію вони отримують за рахунок розщеплення органічних речовин.

У грибів відсутнє насіння. Його замінюють спори – маленькі, одно- або двоклітинні репродуктивні одиниці. Спори ростуть в плодовій структурі грибів, яка зростає із підземних насаджень міцелію. Коли гриб дозріває, він розсіює спори через щілини та трубки, які проходять під капелюшком назовні.

Цікавий факт! Гриби – одні з небагатьох організмів, які отримують користь від зміни клімату на планеті. Це пов’язано з тим, що підвищений рівень CO2 в атмосфері посилює їхню активність.

Види їстівних грибів

Їстівні гриби містять велику кількість білка та жирних кислот. Більшість із них сприяє зниженню артеріального тиску, оскільки є багатим джерелом калію. Вони допомагають стимулювати імунну систему і мають протизапальну дію.

Існує система рейтингу, яка використовується для класифікації їстівної цінності грибів. За нею статус їстівних грибів варіюється від E1 до U:

• E1 означає, що «їстівність підтверджена»;
• E2 – вид їстівний лише при дотриманні певних умов;
• E3 – їстівність не визначена;
• P – гриб отруйний;
• U – статус не підтверджено.

Наведені нижче види їстівних грибів зазвичай мають статус E1.

Печериця садова (Agaricus bisporus)

Цей вид їстівних грибів – один із найбільш споживаних у світі. Він культивується більш ніж в 70 країнах. Переважну більшість цих їстівних грибів вирощують у Китаї, звідки постачають на кухні у різних куточках світу. В Україні печериці садові зустрічаються повсюди у садах, на пасовищах, у степу.

Печериця садова – найпоширеніший гриб у світі. У природі він росте на луках по всій Північній Америці та Європі. Його природне поширення не таке велике, як здається. Проте мільйони тонн культивованих печериць садових надають цьому грибові славу найпоширенішого у світі.

Ці гриби можуть бути білими або коричневими. Їхня товстощільном’ясиста шапка досягає 4,5-8 см у діаметрі. При підсиханні вона має буровато-коричневий колір. Печериці садові зазвичай використовують свіжими або сушать про запас.

Важливо! Слід відрізняти печериці садові від схожих отруйних грибів. М’якуш у них білий, щільний, але при розрізуванні червоніє.

Підберезник (Boletus scaber)

Це ще один дуже відомий вид їстівних грибів. Він має декілька народних назв, включаючи березник, козарик та бабка. Росте він у березових та мішаних лісах, де є берези. В Україні ці їстівні гриби поширені на Закарпатті, Поліссі та в лісостепу. Їх збирають з травня по жовтень.

Ніжка у підберезника циліндрична, трохи розширена внизу, сірувато-біла, вкрита темними лусочками. Шапка у нього напівсферична, з тупим краєм, рудувато- або темно-коричнева. М’якуш білий, але при розрізанні трохи рожевіє, має приємний запах та смак.

Осиковик (Boletus aurantiacus)

Цей вид їстівних грибів трохи схожий на попередній. Він має напівсферичну темно-червону або брудно-помаранчеву шапку з підгорнутим краєм. Ніжка у нього білувата. М’якуш білий, при розрізуванні трохи рожевіє, а потім ліловіє та стає чорним. Має приємний смак та аромат.

Осиковик рясно росте по всій лісовій зоні Євразії. Також він зустрічається біля карликових берез у тундрі. В Україні ці гриби ростуть у листяних та мішаних лісах, зазвичай під осикою або вільхою в Карпатах та на Поліссі. Збирають їх з травня по жовтень.

Боровик королівський (Butyriboletus regius)

Цей їстівний гриб вважається дуже рідкісним та цінним. В Україні він зустрічається в листяних лісах у Прикарпатті і інколи на Закарпатті. Цей гриб росте переважно на вапняковому ґрунті. Збирають його з червня до вересня.

Шапка у боровика королівського рожева, згодом набуває коричнево-червоного кольору. У діаметрі вона сягає 5-15 см. Ніжка лимонно- або вогняно-жовта, вкрита світлою сіткою. М’якуш також має лимонно-жовте забарвлення, яке не змінюється при розрізуванні.

Маслюк звичайний (Suillus luteus)

Цей їстівний вид грибів дуже поширений у хвойних лісах Північної Америки та Євразії. Він також був завезений до Нової Зеландії та на південь Австралії.

В Україні ці гриби зустрічаються у хвойних та мішаних лісах по всій території країни. Найбільш їх у заповіднику «Медобори» у Тернопільській області. Їхній збір здійснюють із середини літа до кінця осені.

Маслюк звичайний має напівсферичну каштанову шапку з тупим краєм. Ніжка у нього білувата, згодом жовтіє, а потім стає коричнюватою. М’якуш у цих грибів білуватий, з віком жовтішає, але при розрізанні не змінює кольору.

Варто знати! Перед приготуванням з маслюків звичайних потрібно зняти шкірку із шапки. При відварюванні вона залишається слизькою та може викликати розлад шлунку.

Плеврот черепичастий або глива (Pleurotus ostreatus)

Глива зростає групами на стовбурах гнилих листяних (зрідка – хвойних) дерев. Ці їстівні гриби розповсюджені у лісах помірного та субтропічного клімату по всьому світі. В Україні вони зустрічаються повсюди.

Латинська назва віддзеркалює схожість цих їстівних грибів з устрицями. Глива – їхня народна українська назва. Також ці гриби називають дублянкою (дуплянкою) їстівною або «бічними вушками» через їхню форму.

Шапка у плеврота черепичастого асиметрична, мушлевидна, гладенька. Вона може бути сірувато-бурою, фіолетово-коричневою або із сизуватим відтінком. М’якуш у цих грибів білий, з приємним запахом та трохи солодкуватим присмаком.

Важливо! Збирають їх у вересні-жовтні. Для споживання підходять лише молоді гриби, бо у старих жорстке тіло. Їх можна використовувати у сушеному, вареному або смаженому вигляді.

Їжовик жовтуватий або жовтий (Hydnum repandum)

Цей їстівний гриб зустрічається у листяних, хвойних та мішаних лісах. В Україні він росте у Прикарпатті та на Поліссі. Збирають ці гриби у серпні-вересні.

Шапка у їжовика жовтого сягає 4-8 см у діаметрі. Цей гриб повністю жовтий. М’якуш у нього також жовтуватий.

Молоді гриби мають солодкий смак, а старі – пекучий перцевий. Тому зазвичай споживають лише молоді їжовики жовтуваті.

Гриб зимовий або опеньок зимовий (Flammulina velutipes)

Ці деревні їстівні гриби останнім часом дуже популярні в західному світі. Спочатку вони були розповсюджені в азіатській кухні, де відомі як «енокітаке».

В Україні ці їстівні гриби зустрічаються повсюди. Ростуть вони зазвичай групами на пеньках та стовбурах листяних (зрідка – хвойних) дерев. Збирають їх у вересні-грудні.

Шапка у гриба зимового невелика, у межах 2-9 см у діаметрі. Вона має оранжево-руде або іржаво-жовте забарвлення, більш темніше по центру і світліше – по краю. У цих грибів довгі ніжки, які ростуть щільними пучками один навколо одного та закінчуються маленькими шапочками.

Ці гриби споживають лише у молодому стані, використовуючи лише шапки. Їх можна їсти як свіжими, так і сушеними. Найкраще вони підходять до супів і страв із локшиною. Проте дуже важливо відрізняти ці гриби від схожих отруйних видів.

Ковпак кільчастий (Cortinarius caperatus)

Цей їстівний гриб ще відомий як «панчішка». Він розповсюджений у Північній Америці, Європі та деяких регіонах Азії. На європейських теренах ці гриби найчастіше зустрічаються у Скандинавії та Білорусі.

В Україні вони ростуть у хвойних лісах у Прикарпатті та на Поліссі. Збирають ці гриби у серпні-жовтні.

Шапка у ковпака кільчастого напівкуляста, 5-10 см у діаметрі. Вона може бути солом’яно- або абрикосово-жовтою, з білою серцевиною. М’якуш білий, але під шкіркою шапки – червонувато-жовтий. Ці гриби мають приємний смак і запах. Найбільш смачними вони стають після варіння.

Лисичка справжня або звичайна (Cantharellus cibarius)

Ці найбільш відомі їстівні гриби легко впізнати по яскраво-жовтому кольору. Шапка у них невеличка (2,5-5 см у діаметрі), опукла, увігнута або плоска, асиметрична.

Ці їстівні гриби ростуть у хвойних і листяних лісах. На теренах України вони зустрічаються повсюди. Найшвидше ці гриби ростуть за вологої погоди. Збирають їх у липні-листопаді.

Лисички звичайні мають характерний смак, що робить їх популярними у кулінарії. За популярністю вони займають одне місце з трюфелями, які вважаються кулінарним делікатесом.

Профіль їх смаку знаходиться між перцевим і фруктовим. Зазвичай лисички справжні смажать на вершковому маслі, щоб підкреслити їх насичений смак.

Важливо! М’якуш у лисички справжньої біла або злегка жовта, тоді як у несправжньої – жовто-помаранчева або блідо-рожева.

Трутовик сірчано-жовтий (Laetiporus sulphureus)

Цей деревний гриб також називають «кулина» або «лісова курка». Шапки у нього рихлом’ясисті, від 10 до 40 см у діаметрі. Вони мають оранжево- або сірчано-жовте забарвлення, нерідко з рожевим відтінком.

Ростуть ці гриби черепичастими групами на живих і відмерлих стовбурах листяних (зрідка – хвойних) дерев. Вони поширені на теренах Північної Америки та по всій Європі, зокрема і в Україні.

За смаком ці гриби нагадують курку, проте дехто вважає, що вони більше схожі на лобстера. Обсмажені трутовики сірчано-жовті зовні нагадують м’ясо. Вони можуть бути чудовою заміною м’ясних страв для вегетаріанців.

Білий гриб або боровик (Boletus edulis)

Це найкращий з усіх відомих їстівних грибів. Він широко розповсюджений по всій Північній півкулі, тому найбільш відомий та популярний серед грибників. Зазвичай боровики ростуть у листяних лісах під дубом, березою, буком, ліщиною та у хвойних лісах під ялинами та соснами. В Україні вони зустрічаються по всій території.

Боровик може бути із шапкою як меншою за ніжку, так і у четверо більшу за неї. Вона має рудувато-, сірувато- або червонувато-коричневе забарвлення. М’якуш білий, при розрізуванні колір не змінює.

Ці гриби мають приємний смак та запах. Збирають їх у червні-жовтні. Білі гриби можна сушити, їсти сирими або варити. Їх додають у пасту, різотто та супи.

Грифола кучерявенька або гриб-баран (Grifola frondosa)

Ці їстівні гриби зустрічаються на теренах Євразії, Північної Америки та Австралії. В Україні їх можна відшукати у широколистяних лісах Карпат та Закарпаття, а також у Гірському Криму. Цей гриб дуже розповсюджений в Японії, де відомий як «майтаке».

Грифола кучерявенька має досить дивну форму. Цей гриб розвивається у вигляді стрічкових купок навколо основи дерев. Найчастіше його можна побачити біля дубів. Тіло цього грибу досягає до 80 см у діаметрі. Він може важити до 10 кг. М’якоть у нього біла, крихка, має горіховий запах та смак.

У сирому вигляді грифола кучерявенька має досить ніжну текстуру. Найчастіше ці гриби зустрічаються наприкінці літа – на початку осені. Їх можна їсти сирими або у вареному вигляді.

Важливо! Цей вид їстівних грибів включений до Червоної книги України.

Лійочник ріжковидний (Craterellus cornucopioides)

Цей незвичайний їстівний гриб має багато різних назв, більшість з яких віддзеркалює його дивний вигляд. Його називають «Ріг достатку» або «чорна лисичка». Також він відомий як трубкогриб ріжкоподібний.

Цей гриб дійсно має форму труби і дуже схожий на лисичку звичайну. Проте його легко відрізнити за чорнильно-чорним забарвленням. Саме за це лійочники ріжковидні також звуть «трубами мертвих». Ці гриби виглядають як крихітні труби, що виростають із підземному світу.

Шапка у лійочника ріжковидного має вигляд глибокої воронки діаметром 2-5 см (іноді – до 10 см). Вона дуже тонка та крихка. Забарвлення шапки варіюється від сірувато-коричневого із бордовим відтінком при сухій погоді до глянцево-чорного – у сиру погоду.

Ці їстівні гриби ростуть у листяних та мішаних лісах по всій Європі, Північній Америці, а також у Японії та Кореї. Зазвичай вони зростають великими групами, рідше – поодинці. Частіше за все їх можна побачити у вологих місцях, під буками та дубами. Збирають ці їстівні гриби з червня по листопад.

Лійочник ріжковидний вважається делікатесом. Ці гриби можна їсти сирими і вареними, проте найчастіше їх сушать. Висушені трубкогриби ріжкоподібні набувають смакових нот чорного трюфеля.

Зморшок їстівний (Morchella esculenta)

Цей вид – один з найбільш цінних їстівних грибів. Він також має декілька народних назв, включаючи «ковпачок», «коцюрупок» та «сушеребок». Ці гриби мають яйцеподібну пористу шапку заввишки 3-6 см, жовто-бурого забарвлення. М’якуш у них білий, з приємним запахом та горіховим смаком.

Ці гриби ростуть по всій Україні, зазвичай на узліссі, іноді – в садах. Їх легко впізнати по шапці, яка нагадує зморшкуваті соти або губчастий риф. Проте слід відрізняти ці гриби від отруйного строчка звичайного.

Важливо! Зморшок їстівний споживають лише після відварювання протягом 10-15 хвилин. Відвар зливають, він отруйний! Їх також можна сушити, але споживати лише після 3-х місяців сушки.

Мацутаке (Tricholoma matsutake)

Цей їстівний гриб – досить рідкісний, а тому дуже цінний. Він зустрічається у східних країнах, а у Японії має славу «короля японських грибів». У Китаї мацутаке відомий як «сунжун».

Зазвичай мацутаке ростуть на піщаному ґрунті поруч з соснами, тому вони ще відомі як «соснові гриби». Для них характерна товста висока ніжка та низькоросла шапка. Впізнати ці гриби можна за їхнім злегка пряним ароматом.

Цікавий факт! Мацутаке ростуть лише в природних умовах, що також додає їм цінності. Після трюфелів вона займають друге місце як найдорожчі гриби у світі.

Спарасис кучерявий або грибна капуста (Sparassis crispa)

Цей їстівний гриб має дуже незвичний вигляд, який складно описати. Зовні він більш схожий на цвітну капусту дуже великих розмірів. Тіло гриба може сягати від 5 до 20 см у діаметрі і до 15 см заввишки. Воно має кущоподібну форму з безліччю відгалужень, які місцями наче зростаються.

Грибна капуста має світло-жовте забарвлення, яке згодом стає коричнюватим. Ніжка майже непомітна, коротка та бульбоподібна. М’якоть біла, і не змінює свій колір при розрізанні. Вона має приємний солодкий запах та смак, схожий на лісовий горіх.

Ці їстівні гриби поширені у Європі та Північній Америці. В Україні вони іноді зустрічаються в Карпатах та соснових лісах на заході країни, на Поліссі та у Гірському Криму. Зазвичай ростуть ці гриби біля вікових сосен. Збирають їх у серпні-жовтні.

Важливо! Збирання цих грибів заборонено законодавством України. Вони занесені до Червоної книги.

Сироїжка синьо-зелена (Russula cyanoxantha)

Цей їстівний гриб ще відомий як «голубінка». У великій кількості він росте по всій Європі, де вважається одним із найпоширеніших диких грибів. В Україні цей їстівний вид поширений на Поліссі. Зазвичай він росте у дубових та букових лісах. Збирають ці гриби у серпні-жовтні.

Шапка у сироїжки синьо-зеленої м’ясиста, напівкуляста, 6-12 см у діаметрі. Вона має темно-фіолетово-оливкове або зеленувате забарвлення. М’якуш білий, солодкий на смак, без запаху. Після приготування цей гриб має розсипчасту текстуру та горіховий смак.

Порхавка гігантська (Calvatia gigantea)

Цей великий їстівний гриб зустрічається по всій Україні. Він росте на лісних галявинах, на луках та у садах, рідше – у степах. Впізнати його легко по яскраво-білому кулястому тілу, яке досягає від 15 до 40-50 см у діаметрі.

Цікавий факт! Вага найбільшої порхавки гігантської, яка була знайдена в Україні, сягала 12 кг. Найбільший знайдений у світі екземпляр мав вагу у 20 кг.

М’якоть у молодих грибів біла, наче вата. Саме в цей час його можна споживати у свіжому вигляді або сушити про запас. Якщо м’якоть вже має відмінний від чисто-білого колір, то такий гриб вже не придатний до споживання, бо стає токсичним.

Цікавий факт! У народній медицині ці гриби використовують як природний засіб для зупинки кровотечі.

Сироїжка ароматна або вонюча (Russula xerampelina)

Поширена українська народна назва цього їстівного гриба – смердюк. Пов’язано це зі специфічним запахом крабів, що має сироїжка ароматна. Смак цих грибів відносно м’який, але його аромат до вподоби не кожному.

Сироїжка вонюча зустрічається в хвойних лісах по всій Північній Америці та Європі. Ці гриби розповсюджені по всій Україні. Вони мають широку, злегка округлу шапку червоного, фіолетово-пурпурового, жовтувато-коричневого або зеленуватого забарвлення. Ніжка у них щільна, товста.

М’якуш у цих грибів білий, при розрізуванні буріє, має запах оселедця чи краба. Збирають їх з липня до листопада.

Цікавий факт! Найбільша кількість зареєстрованих їстівних грибів походить із Азії. У азіатських регіонах світу нараховується понад 1493 види грибів, які мають позначку Е1 та Е2. Найменше за все їстівних грибів в Океанії, а у Центральній Америці їх близько 100 видів.

Види отруйних грибів

Відомо 70 видів грибів, які вважаються отруйними. Деякі з них викликають після споживання лише дискомфорт у системі травлення. Проте більшість токсичних грибів можуть привести до загибелі, навіть при споживанні у невеликій кількості.

Зазвичай отруйні гриби поділяють на 6 категорій на основі токсичних сполук. Аматоксини є найбільш небезпечними, бо можуть привести до загибелі у разі споживання.

Гриби зі з’єднанням «коприн» самі по собі нетоксичні. Проте споживання їх разом з алкоголем призведе до отруєння. Нижче наведені типові види отруйних грибів, про які варто знати.

Бліда поганка або мухомор зелений (Amanita phalloides)

Цей вид – один із надзвичайно отруйних грибів у світі. Він містить дуже отруйні речовини. Тому навіть половини блідої поганки буде достатньо, щоб призвести до загибелі дорослої людини.

Ці отруйні гриби ростуть у дубових лісах по всій Європі. Також вони зустрічаються у Північній Америці у лісах із європейськими породами дерев.

На теренах Україні бліда поганка – найпоширеніший отруйний гриб. Зазвичай він зустрічається під дубами, буками та ліщиною.

У блідої поганки напівсферична шапка зеленувато-оливкового чи оливкувато-коричневого кольору. У діаметрі вона сягає 4-10 см. Ніжка невелика, ближче до низу потовщується, білого або оливкового кольору. М’якуш білий та м’ясистий, не змінює кольору при надрізі.

Свинуха тонка (Paxillus involuts)

До 1944 р. цей гриб вважався умовно-їстівним (E2). Зараз його отруйність – доведений факт. Вживання цих грибів в їжу призводить до тяжкого отруєння, проте симптоми проявляються не завжди або не зразу.

Було доведено, що свинуха тонка може викликати смертельний аутоімунний гемоліз. Тобто споживання цих грибів змушує імунну систему атакувати та руйнувати власні еритроцити.

Завданої шкоди можна не помічати роками, а потім загинути від гострої ниркової або дихальної недостатності. Крім того, ці гриби накопичують важкі метали та радіацію. Вміст таких речовин може в десятки та навіть сотні разів перевищувати їх кількість у ґрунті.

За формою ці отруйні гриби схожі на лисички звичайні. Ніжка у них кремово-біла, а шапка коричнева, оливково-руда або рудувато-коричнева, більш світла біля краю.

Важливо! М’якуш у цих грибів жовтий або червонувато-жовтий, у нижній частині ніжки – коричневий. При розрізуванні він темнішає. Від схожих їстівних грибів свинуха тонка відрізняється ще й за запахом гнилої деревини.

Ці отруйні гриби зустрічаються по всій Україні. Зазвичай вони ростуть групами у лісах та лісосмугах, а також у садах з червня до жовтня. Їх можна побачити на узбіччях доріг, на сонячних галявинах та у розріджених гаях.

Строчок звичайний (Gyromitra esculenta)

Цей гриб протягом багатьох років вважався умовно їстівним, якщо споживати його після варіння. Проте нещодавно було доведено, що це не так. Токсини строчка звичайного не розщеплюються навіть після приготування. Натомість вони завдають довгострокової шкоди, яка помітно лише через роки.

Шапка у цього гриба має мозгоподібну форму. Забарвлення її спочатку рудувато-коричневе, а згодом – темно-коричневе. Ніжка біла, товста та коротка. М’якуш білуватий та крихкий, має приємний аромат. Нерідко цей отруйний гриб плутають зі зморшком їстівним, який має схожий вигляд.

В Україні строчок звичайний росте по всій території. Зазвичай його можна побачити на піщаних ґрунтах та на місцях вирубок у лісах, а також на узліссі й вздовж доріг.

Гомфус лускатий (Gomphus floccosus)

Ці отруйні гриби зовні дуже схожі на лисички звичайні. У деяких країнах (Непалі, Мексиці) їх регулярно збирають, готують і споживають. Проте навіть особливий засіб приготування не може вберегти від серйозних шлунково-кишкових проблем.

Ці гриби за формою нагадують перевернуту вазу заввишки 5-10 см. Шапка у них яскраво-помаранчева, а стебла кремові, вкриті довгими лусочками. Ці гриби зазвичай ростуть поодинці чи великими групами у хвойних та мішаних лісах Північної Америки.

Печериця рудіюча отруйна (Agaricus xanthodermus)

Найкращий спосіб розпізнати цей отруйний гриб – розрізати його або вирвати із землі. Пошкоджена частина при цьому стане жовтою. При варінні цей гриб повністю змінює забарвлення на жовте. При цьому стає відчутним його сильний запах.

Цей гриб має брудно-біле забарвлення та напівсферичну шапку. Тому нерідко його помилково приймають за схожі їстівні види. Зміна кольору на жовтий при пошкодженні чи варінні дає змогу відрізнити цей отруйний гриб.

Печериця рудіюча отруйна поширена по всій Україні. Зазвичай вона зустрічається на лісових галявинах та луках. При вживанні у їжу цей гриб спричиняє тяжке шлунково-кишкове отруєння.

Чортів гриб (Boletus satanas)

Цей отруйний гриб має дуже примітний вигляд. У нього дуже товста яскраво-червона ніжка та подушкоподібна кремова або оливково-сіра шапка до 20-30 см у діаметрі.

Зазвичай чортів гриб росте під дубом або буком. В Україні він зустрічається у лісах Полісся.

М’якуш у чортова гриба білуватий, а у ніжці – жовтуватий. Проте, якщо його розрізати, то він спочатку червоніє, а потім – синіє. Крім того, він має неприємний запах. Тому цей отруйний гриб просто неможливо сплутати з якимось із їстівних видів.

Клітоцибе знебарвлений або вибілений (Clitocybe dealbata)

Цей отруйний гриб переважно білий, а шапка у нього має форму воронки. М’якуш у нього білий, має слабий запах борошна. Цей гриб також називають «потогінним», бо саме це один із найбільш помітних симптомів отруєння ним.

Через високий рівень токсину мускарину клітоцибе знебарвлений вважається надзвичайно отруйним. Слиновиділення та пітливість – основні ознаки отруєння ним. У гірших випадках виникає біль у животі та проблеми із травленням.

Отруєння проявляється вже через 15-20 хвилин після споживання грибів. Якщо їх кількість велика, то це може призвести до загибелі.

Цей отруйний гриб зустрічається у більшості країн Європи та Північної Америки. В Україні він поширений по всій території. Зазвичай ці гриби ростуть восени на трав’янистих ділянках (луках, лісних галявинах, тощо).

Галерина оторочкувата або облямована (Galerina marginata)

Цей смертельно отруйний гриб має коричневу шапку та стебло. Росте він протягом осіннього сезону, і зовні дуже схожий на опеньок. Народна назва цього гриба – «похоронний дзвін» пов’язана з високою ступеню його отруйності.

Галерина отруйна містить небезпечний рівень аматоксину. Споживання цього гриба може викликати печінкову недостатність, якщо не надати своєчасне лікування при отруєнні.

Ці отруйні гриби ростуть як поодинці, так і групами на вологих та заболочених ділянках лісу, біля боліт та на порослих мохом пеньках. В Україні вони зустрічаються в Карпатах та у лісостепу на Лівобережжі.

Павутинник оранжево-червоний отруйний (Cortinarius rubellus)

Цей отруйний гриб в Україні дуже поширений у західній частині Полісся. Росте він у вересні-жовтні. Зазвичай зустрічається у листяних та хвойних лісах.

Шапка у цього отруйного гриба невеличка (3-8 см у діаметрі), золотиста-коричнева, а ніжка – крапчасто-коричнева. М’якуш червонувато-коричневий, жовтий – у ніжці, має запах подібний до редьки.

Споживання цього гриба спричиняє тяжке отруєння, яке може привести до загибелі. Ниркова недостатність – найпоширеніший симптом отруєння ним.

Важливо! Якщо помістити цей отруйний гриб у розчин соди, то його шапка та ніжка стануть чорними. Таким чином його можна відрізнити від схожих їстівних видів.

Опеньок сірчано-жовтий несправжній (Hypholoma fasciculare)

Цей гриб також відомий як опеньок отруйний. Шапка у нього сірчано-жовта, більш темніша по центру. Пластинки спочатку сірчано-жовті, а по мірі дозрівання стають коричнево-зелені. М’якоть має сірчано-жовте забарвлення.

Ці отруйні гриби зустрічаються по всій Україні. Ростуть вони у серпні-листопаді, зазвичай на старих пеньках листяних та хвойних дерев. Споживання цього гриба викликає важке отруєння, інколи – завершується загибеллю.

Важливо! Від опенька справжнього цей гриб можна відрізнити за жовтою шапкою та зеленими пластинками.

«Чарівні гриби»

До цієї умовної категорії відносяться так звані «магічні» або психогенні гриби, які містять сполуку псилоцибін. Саме їх у стародавніх культурах використовували задля психоделічного досвіду («подорожі») під час релігійних церемоній.

Мухомори (Amanita)

Найбільш відомі «чарівні гриби» – мухомори. Назва у багатьох слов’янських мовах походить від відомого ще здавна застосування їхнього настою у якості інсектициду.

Цей яскравий гриб виглядає наче казковий. Проте його невинний вигляд не повинен вводити в оману. Цей гриб має психоактивні та галюциногенні властивості.

Для мухоморів характерна товста, м’ясиста шапка, інколи – з горбком. Вона може бути різних відтінків білого, червоного та зеленого кольору.

Найбільш відомий отруйний гриб мухомор червоний (Amanita muscaria), який має червону шапку з численними білими пластівцями. Він може виростати до 30 см заввишки і мати шапку розміром із столову тарілку.

До «чарівних грибів» належать мухомор червоний, королівський, пантерний та цитриновий. Більшість різновидів мухоморів неїстівна або сильно отруйна.

Цікавий факт! Деякі тварини (руді лисиці, ведмеді, лосі) їдять мухомори (часточками або у дуже невеликій кількості) з метою витравлення кишкових паразитів.

Псилоцибе (Psilocybe)

Ці «чарівні гриби» широко розповсюджені по всьому світу. Вони ростуть на вологому ґрунті, торфі, відмерлих гілках рослин. Ці гриби зустрічаються у лісі, на луках та болотах. В Україні найбільш розповсюджений різновид – псилоцибе напівланцетовидна.

Псилоцибе – невеликі гриби з довгою тонкою ніжкою до 10 см заввишки. Шапочка у них нагадує парасольку. Психоактивні властивості цих «чарівних грибів» з давна були відомі американським індіанцям, які використовували їх у ритуальних обрядах.

Дивовижні та незвичайні гриби

Серед приблизно 14 тисяч описаних видів грибів є чимало таких, що мають дуже дивний вигляд. Дивлячись на деякі з них, складно повірити, що це взагалі гриби, а не якась фантастична істота. Крім того, чимало представників цього царства мають дуже яскраве забарвлення. Нижче наведені найбільш дивовижні та незвичайні гриби, які є в природі.

Герицій гребінчастий або їжаковидний (Hericium erinaceus)

Цей дивовижний гриб ще відомий як «Левова грива», «Бородатий їжак» або «Борода сатира». Пов’язано це з його незвичним виглядом. Білосніжні «струни» – то насправді колючки, які ростуть із однієї точки на грибі та каскадом спадають вниз, як нитки швабри. При висиханні вони набувають жовто-буруватого відтінку.

Ці незвичайні гриби зустрічаються на листяних деревах по всій Північній Америці, Азії та Європі. Вони є їстівними та вирощуються у промислових масштабах. За смаком ці гриби нагадують лобстера чи морепродукти, тому дуже цінуються у кулінарії. В Україні їх вирощують штучно.

Хрящ-молочник блакитний (Lactarius indigo)

Цей незвичайний гриб має синювато-фіолетове забарвлення. При надрізанні з нього виділяється «молоко» кольору індиго. Шапка у цього гриба джинсово-синя, спочатку випукла, а потім стає вдавленою і навіть лійкоподібною. У діаметрі вона сягає 5-15 см.

Ці незвичайні гриби зустрічаються в хвойних та листяних лісах на сході Північної Америки, у Східній Азії та Центральній Америці. Вони вважаються умовно їстівними.

Цей гриб ще відомий як «Синя шапочка». Слід зазначити, що найбільш яскраво-блакитне забарвлення свідчить про те, що це найбільш свіжий екземпляр.

Решіточник червоний (Clathrus ruber)

Цей незвичайний гриб має яйцеподібну губчасту форму, що нагадує червону клітку. Саме це й зумовило його видову назву. Він не має ніжки, та височіє на 15-17 см. Окрім дивного зовнішнього вигляду цей гриб має неприємний запах. Тому ще його нерідко називають «Смердючим рогом».

Зустрічаються ці дивовижні гриби в підстилці листя, на трав’яних галявинах або в мульчі в жарких місцях. Середземномор’я та прибережна частина Північної Америки – типовий ареал їх розповсюдження. Проте ці незвичайні гриби виявлені й в Україні – на Закарпатті, у Кримському Лісостепу та на Південному березі Криму.

Гіднел Пека чи Кровавий зуб (Hydnellum peckii)

Цей незвичайний гриб може здатися або досить моторошним, або, навпаки, дуже смачним на вигляд. Його легко впізнати за схожим на кров яскраво-червоним соком, який виділяється з пір білої шапки.

Тому цей дивовижний гриб здається або кровавим зубом, або ж смачним тістечком з джемом. Ще одна його назва – «Полуниця та вершки». Проте з віком ця здатність «кровити» зменшується. З часом цей гриб стає сірувато-коричневим. Він не є їстівним, проте й не токсичен. Іноді його використовують як природний барвник.

Цей дивовижний гриб дуже поширений у Північній Америці, особливо на тихоокеанському узбережжі. Також він зустрічається в Європі, Ірані та Кореї. Зазвичай гриб кровавий зуб росте поблизу сосен.

Лакакрія лілова або лаковиця бузкова (Laccaria amethystina)

Яскраво-ліловий та навіть бузковий відтінок надає цьому грибові досить незвичний вигляд. Як і у гриба кровавий зуб, ці барвисті аномалії з віком втрачаються. З часом лаковиця бузкова тьмяніє та в’яне. Тому ці гриби ще звуть «обманщиками».

Завдяки яскравому забарвленню їх легко помітити у листяних і хвойних лісах. Ростуть вони серед листя або на голому чи моховому ґрунті. Зустрічаються ці яскраві гриби в помірних зонах Північної, Південної та Центральної Америки, у Європі та Азії. В Україні лаковиця бузкова росте на Закарпатті та в Лівобережному Лісостепу.

Ці гриби відносяться до їстівних. Їх можна споживати у свіжому вигляді, але для приготування страв використовують лише шапки.

Бамбуковий гриб (Phallus indusiatus)

Цей незвичайний гриб має вигляд леді з вуаллю, яка вдягнена у ефектну мереживну спідницю. Його назва на латині підкреслює цей дивний вигляд та перекладається як «вдягнутий у туніку».

Шапка бамбукового грибу вкрита зеленувато-коричневим слизом, який містить спори. Це приваблює мух і комах, які допомагають поширювати спори.

Зустрічається цей красивий дивний гриб у тропічних лісах Південної Азії, Африки, Америки та Австралії. У азіатських країнах він широко використовується у кулінарії.

Мутин собачий (Mutinus caninus)

Цей незвичайний неїстівний гриб спочатку має форму яйця (до 2-3 см у діаметрі), прихованого серед опалого листя. Пізніше він витягується, набуваючи форми палички заввишки 8-18 см, яка має червоно-коричневий кінчик. При цьому його забарвлення варіюється від жовтого до рожевого.

Гриб розростається на повну висоту лише за декілька годин. Його кінчик вкритий смердючим споровим слизом, який приваблює комах, що допомагають поширювати спори.

Ці дивовижні гриби зустрічаються в Європі, Азії та на сході Північної Америки. В Україні вони також є, проте мають статус рідкісних та занесених до Червоної книги. Зазвичай ростуть ці гриби у вологих місцях у листяних лісах, на багатому гумусі чи серед гниючої деревини.

Блакитний гриб або ентолома блакитна (Entoloma hochstetteri)

Цей дивовижний яскраво-блакитний гриб виглядає наче щось із казки. Таке забарвлення зумовлено трифектом азуленових пігментів. Шапка у нього всього 1-2 см у діаметрі. Вона має конусоподібну форму з невеликим бугорком посередині.

Цей яскравий гриб неїстівний. Зустрічається він в лісах Нової Зеландії та Індії, на вологих ділянках поблизу дерев, а інколи – навіть на стовбурах. Це дуже рідкісний вид грибів у світі.

Цікавий факт! Блакитний гриб зображений на звороті новозеландської банкноти номіналом 50 доларів.

Трутовик різнокольоровий (Trametes versicolor)

Цей незвичайний гриб ще відомий як «Хвіст індика». За формою він дійсно схожий на хвіст цього птаха, а за забарвленням навіть перевершує його. Поверхня шапки цього гриба шовковисто-бархатиста, з блискучими зонами іржаво-коричневих, сірих, жовтих, голубувато-бурих та чорних кольорів.

Забарвлення може змінюватися в залежності від віку грибу та його розташування. Інколи можна зустріти трутовик різнокольоровий з красивою зеленню всередині мідних кругів, що створює радужний вигляд на грибах у форму мушлі молюска.

Росте цей дивовижний гриб на пеньках та відмерлих стовбурах дубів та берез. В Україні він широко розповсюджений і зустрічається по всій території. Цей яскравий гриб неїстівний.

Скутеллінія скутеллята (Scutellinia scutellata)

Цей незвичний гриб також відомий як «Шапка червоного ельфа». Він має вигляд маленьких червоних чашечок із чіткими темними волосками або «війками». Хоча цей гриб дуже яскравий, через мініатюрні розміри (всього 3-4 мм у діаметрі) його зазвичай не помічають у лісі.

На теренах України ці незвичайні гриби можна зустріти у карпатських лісах. Їхній надзвичайно яскравий колір зумовлений вмістом бета-каротину.

Родотус пальмовий (Rhodotus palmatus)

Цей дивовижний яскравий гриб виглядає наче ламке тістечко. Його нерідко називають «зморшкуватим персиком», бо його зморщена шапка має рожево-персикове забарвлення та сітчастий візерунок. За ароматом він також нагадує фрукт. Проте за багатьма джерелами, цей гриб вважається неїстівним.

Ці фотогенічні гриби зустрічаються в деяких частинах Європи, на сході Північної Америки, у Новій Зеландії та деяких регіонах Азії. Ростуть вони на пеньках листяних дерев. У ряді європейських країн (Польщі, Румунії, Германії, Швеції) ці гриби занесені до Червоної книги.

Саркосцифа яскраво-червона (Sarcoscypha coccinea)

Цей незвичайний гриб ще відомий як «Червона чаша ельфа». Така казкова назва пов’язана з нетиповою формою капелюшка, що зростає у формі келиха та має тугу яскраво-червону м’якоть. Така «ємкість» виростає до 4-х см завширшки. Яскраво-червоний колір змінюється на помаранчевий у міру старіння гриба.

Зустрічається «Червона чаша ельфа» на всіх континентах, крім Антарктиди. Росте цей гриб у вологих місцях на гнилих палицях чи гілках або серед опалого листя на лісовій підстилці. Він вважається умовно їстівним, проте не дуже смачним.

Клаварія блідо-бура (Clavaria zollingeri)

Цей незвичайний гриб виглядає як група маленьких ріжок заввишки 1-2 см. Їхнє забарвлення варіюється від кремового та блідо-бурого до блакитного та бузкового відтінку.

Ці коралоподібні гриби зустрічаються у хвойних лісах з дубами та гікорі. Ростуть вони зазвичай в моху. Ці дивовижні гриби досить розповсюджені по світу. Вони зустрічаються на сході Північної Америки, у Європі та Азії, Австралії та Новій Зеландії.

Ось такі види грибів можна сміливо їсти

Гриби та гриби ростуть у дикій природі, і не всі вони їстівні, хоча ті, які ми бачимо в супермаркеті, є. Ми переглянемо всі їстівні гриби та печериці, а також дізнаємося, як їх зберегти, щоб вони прослужили ще кілька днів, дамо ідеї їх приготування та поєднання та дізнаємося про їх харчову цінність.

Гриби, печериці та гриби дуже корисні, хоча й не в надлишку. Вони стають у нагоді, щоб компенсувати деякі поживні цінності. Їх легко їсти і засвоювати, хоча не всім варто їсти цю їжу. Гриби ростуть у дикій природі, і їх рекомендується збирати лише фахівцям, оскільки багато токсичних грибів дуже схожі на їстівні.

Що таке гриби і що вони дають?

Гриб – це видима частина гриба, тобто плід, а також форма його розмноження. Як, наприклад, з яблуком і квіткою. Гриби використовують гриби для поширення своїх спор, і вони мікроскопічні, різної статі, подорожують повітрям, і один гриб може виробляти мільйони спор.

Тільки фахівці здатні відрізнити їстівний гриб від іншого, який не є їстівним і може бути токсичним і смертельним. У Європі існує понад 7.000 різних видів грибів, і лише дуже невеликий відсоток з них токсичнийНезважаючи на це, їх збирання вимагає чималих знань і досвіду.

Трюфелі вважаються грибами, але насправді вони випадають з цієї категорії. Трюфелі ростуть під землею, на відміну від грибів і грибів.

Гриби, взагалі, дуже поживні, просто потрібно намагатися не їсти їх сирими, тому що вони можуть бути неперетравлюваними, і не піддавати їх високим температурам, тому що вони втрачають свої властивості. Загалом ця їжа зазвичай забезпечує такі важливі мінерали, як фосфор, залізо, йод, селен. магній, кальцій, калій, цинк, серед інших. А також вітаміни А, групи В, С і D.

Як їх готують і зберігають

Ця їжа стає популярною восени з першими дощами після літа, але це інгредієнт, який ми маємо в наявності в супермаркетах цілий рік, хоча не всі види, лише деякі гриби та кілька грибів.

Як рекомендація, купуючи їх, ви повинні уникати тих, які мають краплі поту, якщо вони мають плями, почорніли тощо. Купуйте лише найкращі. Самі по собі гриби та печериці зберігаються в холодильнику недовго, щонайбільше близько 6 днів, і це, звичайно, якщо їх не вийняти з упаковки, де вони були упаковані в захисній атмосфері.

Щоб зберегти їх, після відкриття оригінальної упаковки найкраще, що зазвичай працює, – це помістити їх у скляний або пластиковий посуд з герметичною кришкою. Там вони зазвичай зберігаються до 6 днів і завжди в нижній частині холодильника, щоб вони не страждали від перепадів температури.

Якщо ми купили гриби і не збираємося їх їсти через кілька днів, інший варіант – заморозити їх в окремих пакетах, які позначають кожну порцію. Під час розморожування їх потрібно помістити в холодильник, а потім помістити у воду для регідратації.

Якщо ми збираємося готувати їх найближчими днями, ми можемо зберігати їх у холодильнику. Вони дуже чутливі і швидко руйнуються при зміні температури. Чого ми повинні уникати, так це мити їх під краном. Якщо ми хочемо видалити пісок, найкраще промити їх вологою ганчіркою або залишити їх намочити на кілька хвилин.

Варіантів їх приготування безліч, у вершках, соусах, до м’яса, риби, в омлеті, пасеровані в олії, з гострою ноткою, тушковані, запечені, з вершками, на піцу, пасту, як начинку, в клярі, до вина тощо

Основні види грибів

Як ми вже говорили раніше, тільки в Європі існує понад 7.000 різних видів грибів, і лише мала частина з цього числа є токсичними грибами. Ми будемо знати всі типи їстівних грибів, щоб, коли ми збираємося приготувати рецепт чи щось подібне, ми знаємо більше, ніж класичні гриби, боровики, шиітаке чи вешенки тощо.

Боровик

Дуже поширений в Іспанії, росте в соснових лісах і в деяких листяних лісах. Він характеризується широким і міцним тулубом і великою головою, де його капелюшок може досягати до 25 см в діаметрі. М’ясо цього гриба тверде, якщо воно розвалюється, м’яке або бульйон рідкий, то це тому, що воно в поганому стані. М’ясо стає твердим у кожному шматку, а його характеризує приємний горіховий смак.

Йому важко потрапити на нашу тарілку в ідеальному стані, оскільки цей вид схильний до розмноження черв’яків, коли починає процес гниття, де його стебло стає зеленим. Найчастіше можна побачити лотки з схожими за зовнішнім виглядом і якістю підосичниками.

Існує також несправжній боровик, який характеризується дуже товстим стовбуром і дуже маленькою головою. М’ясо гарне, ніжне, з приємним смаком. Найпоширенішою формою є нарізка на грилі знову і знову з сіллю та перцем. Саме їх іноді додають в різотто.

портобелло

Добре відомий гриб, особливо в італійській кухні. Це культивований гриб, який має інтенсивний і дуже смачний смак, набагато сильніший, ніж у звичайного білого гриба. Портобелло дуже впертий і має підсмажений тон, Не рекомендується вживати його в сирому вигляді. Це пов’язано з тим, що під час варіння видаляються гідразини, які є токсичними та канцерогенними речовинами, які цей гриб містить у своєму природному стані.

Не плутати з класичним грибом, який компактний, білий і має темні лопаті. Переважна більшість зазвичай культивується, звідси їх економічна ціна. Якщо вони дикі, вони зазвичай багаті органічними речовинами, що підвищує ціну.

Ороня

Його вважають одним із найкращих їстівних грибів у всій Іспанії, його смак і універсальність супроводжують його у багатьох стравах і кремах. Він характеризується капелюшком, який може досягати 25 см в діаметрі і оранжевого кольору. Це типовий гриб, який, якщо ми побачимо його в полі, ми повіримо, що він отруйний, насправді є види, які є і дуже схожі.

Зазвичай з’являється влітку та восени в лісах з діброви, коркового дуба, вапнякових ґрунтів, каштанів і дубів. Всередині він жовтий у товстих скибочках з твердим білим м’ясом і солодким відтінком, а його смак нагадує нам волоські або лісові горіхи. Він не має запаху, але якщо він виділяється своїм запахом, це тому, що він не той, і ми не повинні його їсти, оскільки він почав процес гниття.

Гриби розторопші

Вони дуже поширені і є одними з найбільш споживаних, зазвичай ростуть на середземноморських луках прямо на корені осоту попереднього року. Звідси і його назва. Це невеликі види, у яких їх голова не перевищує 9 або 10 см в діаметрі, а край загорнутий. Колір від кремового до коричневого, м’якоть губчаста і пружна, ідеально підходить для піци, яєчні, начинок та інших страв.

Запах зазвичай слабкий, якщо запах неприємний, як хімічний, а листи тануть від дотику, то знайте, що ми купили гриби з простроченим терміном придатності і їх краще не вживати.

Існує також несправжня глива. Він є одним із найпоширеніших у супермаркетах і відомий як глива. Вони зазвичай культивуються і мають великі розміри, досягаючи 15 см в діаметрі. Вони сірого, коричневого кольору. Його смак дуже приємний і чудово поєднується з будь-якою стравою.

Не забувши про гриб верес. Зовні дуже схожий на гливу, але ця шкіра має темніший відтінок і трохи пряний смак.

Юріївські гриби

Серед їстівних грибів ми маємо так звані Сан-Хорхе, які ростуть на вапнякових ґрунтах, утворюючи скупчення різноманітних грибів. Мають широку капелюшок, що досягає 12 см в діаметрі, при дозріванні білі, стають кремовими.

Його м’ясо нарізане скибочками, запах слабкий і солодкуватий на смак. Найцікавіше в цьому те, що вони дуже схожі на токсичні гриби, тому, якщо ви сумніваєтеся, краще не збирати їх самостійно, а залишити це експертам.

Парасолька

Його зовнішній вигляд дає йому назву, і воно полягає в тому, що це довге стебло з капелюшком, тому його називають парасолькою або парасолькою. Ми можемо легко побачити їх на луках, лісових галявинах і трав’янистих ділянках. Він може досягати більше 40 см у висоту, а його капелюшок 30 см в діаметрі.

М’якоть пружна, ніжка порожниста.Крім того, обидві частини мають приємний смак і запах. Якщо ми помічаємо будь-яку аномалію, це свідчить про те, що вона перебуває в процесі гниття, і ми не повинні її споживати. Що ще гірше, коли вони маленькі (вони ростуть), їх легко сплутати з токсичним видом.

гриб робозуело

Дуже поширений їстівний гриб на Піренейському півострові, особливо восени в дубових, букових і соснових лісах. Це гриб з дуже характерним фізичним аспектом, оскільки він має вид помаранчева воронка а якщо він дуже стиглий (близький до гниття) виходять зелені плями.

Він має м’якоть у формі жовтих складок, і щоб з’їсти його, потрібно відокремити суху кутикулу, яку він представляє. Має фруктовий смак і чудово поєднується з усіма видами страв. Якщо він має гіркуватий відтінок і знаходиться в хорошому фізичному стані, нам не варто хвилюватися, оскільки є екземпляри, які не мають того знаменитого фруктового смаку в цьому грибі.

повністю чорно-сірий

У регіоні Каталонія він відомий як духмяний брат і росте на піщаних ґрунтах і в соснових лісах.У нього коротке та кремезне тіло та великий капелюх, затягнутий всередину м’ясо сірого кольору і у твердих товстих листах. Його запах і смак нагадають нам гіркий мигдаль, і в основному його використовують для приготування знаменитого соусу пепіторія.

Сендеруела

Зазвичай вони ростуть на луках і трав’янистих ділянках, і нормально бачити їх групами з кількома видами. Він відомий під назвою німфа і ліжко, і це невеликий гриб із розкльошеною капелюшком і коричневого кольору. Їх тростина в листах, пахне сіном або сухою травою і дуже смачна на смак. Він дуже схожий на інші отруйні гриби, тому при його видобутку потрібно бути обережним, оскільки ми можемо серйозно отруїтися.

азіатські гриби

• Шиітаке: дуже схожі на гливи тощо. У нього пружне і дуже смачне м’ясо, в Азії він дуже популярний і йому приписують лікувальні властивості. Найнормальніше знайти їх фаршированими, а коштують вони недешево, порівняно з іншими їстівними грибами.
• Енокі: гриб з дуже довгою і тонкою ніжкою з великою головою. Вони дуже популярні в азіатській кухні, і це нормально бачити їх у супах і салатах. Їх часто використовують за пружне м’ясо та екзотичний смак.
• Шимедзі: Вони відомі як букові гриби, і вони зазвичай продаються на вагу, де ми бачимо блоки грибів дуже близько один до одного та все ще зберігають міцелій, що змусить їх зберігатися ще кілька днів у нашому холодильнику. В азіатській кухні вони часто використовуються в супі місо або супах з птиці.

Повний шлях до статті: Стиль життя » харчування » Овочі та зелень » Ось такі види грибів можна сміливо їсти

Будьте першим, щоб коментувати

Їстівні гриби – фото і назва, види, опис

Раді вітати на блозі. Грибний сезон у самому розпалі, тому нашою темою сьогодні стануть їстівні гриби, фото і назва яких, ви знайдете нижче. В нашій неосяжній країні багато видів грибів, тому навіть досвідчені грибники не завжди можуть відрізнити їстівні від неїстівних. А адже помилкові і отруйні види можуть зіпсувати ваше блюдо, а в деяких випадках навіть стати причиною летального результату.

У статті ви дізнаєтеся, які бувають їстівні гриби, на які види вони поділяються, де ростуть і як виглядають, які грибочки з’являються першими. Я розповім, яку користь вони несуть для вашого організму і в чому їх харчова цінність.

Класифікація

Всі гриби ділять на три основні розділи: їстівні, умовно-їстівні, неїстівні (отруйні, галюциногенні). Все це шапинкових грибів, вони складають лише малу частину великого царства.

Їх можна поділити по багатьом критеріям. Найбільше значення для нас має будову капелюшки, так як іноді у двійників воно відрізняється.

• трубчасті (губчасті) – низ капелюшка складається з найдрібніших трубочок, нагадує губку;
• пластинчасті – пластинки внизу капелюшки, розташовані радіально;
• сумчасті (зморшкові) – капелюшки зморщені.

Також можна розділити лісові дари за смаковими якостями, за способом утворення спор, формою, забарвленням, характером поверхні капелюшка і ніжки.

Коли і де ростуть гриби

ВУкаіни і країнах СНД грибні ділянки зустрічаються майже по всій території, від тундри до степових зон. Найкраще гриби ростуть в багатій перегноєм грунті, яка добре прогрівається. Дари лісу не люблять сильного перезволоження і надмірної сухості. Кращі місця для них на галявині, де є тінь, на узліссях, лісових дорогах, в посадках і перелісках.

Якщо літо видається дощовим грибні місця варто шукати на височини, а якщо сухим, поблизу дерев в низинах, де більше вологи. Як правило, конкретні види ростуть поблизу певних дерев. Наприклад, рижик зростає у сосен і їли; білий – у берези, сосен, дуба; підосичники – у осики.

Гриби в різних кліматичних зонах з’являються в різний час, один за одним. Розберемо середню смугу:

Склад грибів, користь

В грибному складі до 90% води, а суха частина переважно – білок. Саме тому дари лісу часто називають «лісовим м’ясом» або «лісовим хлібом».

• У грибний білок входять майже всі амінокислоти, і навіть незамінні. Гриби є значущою частиною раціону, проте через вміст фунгин, їх краще виключити з меню людям, що страждають хворобами нирок, печінки і шлунково-кишкового тракту.
• Вуглеводів в «лісовому м’ясі» набагато менше, ніж білка. Грибний вуглевод відрізняється від рослинного і засвоюється краще, приблизно як молочний або хлібний.
• Жирові речовини засвоюються, як тваринні жири на 92-97%.
• У складі міститися винна, фумарова, лимонна, яблучна і інші кислоти.
• У складі присутня велика кількість вітамінів РР, В1, А. Деякі сорти містять В2, С, D.
• Гриби багаті залізом, фосфором, кальцієм, натрієм, калієм.
• У складі присутні мікроелементи – цинк, фтор, марганець, йод, мідь.

Їстівні дари лісу несуть багато користі, ще з давніх-давен їх використовували для лікування захворювань. Зараз же це корисна і смачна їжа, а вегетаріанці замінюють ними м’ясо.

Як визначити їстівний чи ні гриб

Як відрізнити їстівні гриби від неїстівних? Адже підберезники знає майже кожен, але в лісі зустрічаються рідкісні і незвичайні екземпляри. Існує багато способів.

Наприклад, у мене в дитинстві була цікава енциклопедія з картинками і описом, плюс я завжди ходила в ліс з досвідченими грибниками. До речі, це найкраща ідея, взяти з собою в ліс, людини, який в грибних справах розбирається.

1. Придивіться, якщо побачили черв’яків хоча б в одному грибі з грибниці, вони їстівні.
2. Трубчасті види легше відрізнити від двійників.
3. Вивчіть кольору, білий колір і зелений часто вказує на отруйного двійника.
4. Чи не пробуйте гриби на смак, вони не завжди гіркі, наприклад бліда поганка, трохи солодка. Подібний експеримент може обернутися отруєнням.
5. На помилкових і отруйних двійників часто зустрічається спідничка.

Це лише мала частина ознак. В основному у кожної пари двійників свої відмінності. Слід звертати увагу на частоту пластинок внизу капелюшки, кріплення до ніжки, колір, м’якоть при зрізі, наявність кілець. Нижче ви знайдете фото і назва їстівних грибів з коротким описом.

Як виглядають їстівні гриби

Білий гриб (боровик)

Грибний король має світлу ніжку, губка під шапкою маєкремовий і білий колір. Якщо надломити капелюшок, вона не потемніє. У нього кілька помилкових і отруйних близнюків. Наприклад, у сатанинського гриба надлом посиніє, а у жовчного порожевіє, зламана ніжка покриється темної сіткою.

Красноголовець (красноголовік)

У більшості випадків підосичники має червону шапку, щільну м’якоть і ніжку. При надломі зріз синюватий або білий, а у помилкового Красноголовики червоний або рожевий.

Підберезовик (обабок)

Колір капелюшка розрізняють від темно-коричневого до світло-бежевого. Березовик має витягнуту ніжку з сіткою сірого кольору, а при зрізі не змінює колір. Помилковий гриб має брудну білу або рожеву губку, а капелюх у нього сіра або рожева.

Досить масивний гриб з оксамитової шапкою у вигляді подушки, з лимонно-жовтою м’якоттю. Ніжка в підставі буває червоною, а на зрізі синіє. Його плутають з сатанинським грибом, однак за кольором він світліший.

Справжня лисичка має колір від блідо-рожевого до помаранчевого, її краю хвилясті, гофровані, а під капелюшком пластинки. У помилкової версії колір від оранжевого до червоного. Краї ювелірно рівні, а при надломі виділяється сік білого кольору.

Масляник – жовтий гриб, що володіє слизькій губчастої капелюшком, яку з ніжкою з’єднує плівка. У помилкових маслюків капелюшок темна іноді з фіолетовим відтінком, під нею пластинки. Шкірка у друге при знятті не тягнеться, а м’якоть червоніє.

Маховик губчастий, губка яскраво-жовта. У «молодості», його капелюшок опукла оксамитова, а з плином часу, вона випрямляється і тріскається. Колір у неї від темно-зеленого до бордового. Ніжка без особливих вкраплень, а при надломі не змінюється колір. Його часто плутають з перцевими, жовчними і каштановими грибами. Головна відмінність Моховик – він росте на моху.

Оригінал має забарвлення бежеву або кремову, пластинки темно-коричневі і спідничку. Зростає печериця в добре освітлених місцях. Сплутати популярний гриб можна з блідою поганкою або смердючим мухомором, а вони смертельно отруйні. У поганки світлі пластинки, а спіднички під капелюшком немає.

Опеньки бувають світлі кремових і коричневих відтінків, на ніжці у них спіднички, а на капелюшку лусочки, вони пластинчасті, ростуть на пнях. Несправжні опеньки яскравіші, у них немає кільця з плівки.

У молодих сироїжок капелюх куляста, а у зрілих плоска, суха на дотик, матова або блискуча. Колір змінюється від зеленого до червоного. Пластинки тендітні, різні за розміром, часті, жовті або білі. М’якоть тендітна біла, змінює колір при зрізі. Якщо сироїжка яскраво-червона або фіолетова, швидше за все перед вами двійник.

Дощовик (заяча картопля, порховка)

Справжній дощовик має форму кулі, часто на невеликій ніжці. Колір у нього білий або бежевий. М’якоть щільна, біла. У лжедождевіка м’якоть має пурпуровий відтінок, шкірка темна.

Найчастіше ростуть близько сосен і модрин. Капелюшок з часом починає нагадувати воронку, колір у неї помаранчевий, рудий або синювато-зелений. Вона гладка, липка. Зріз згодом ставати зеленим.

Вовнянка

Має плоску рожеву шапку з поглибленням в центрі і непомітним малюнком колами, краю у неї загнуті всередину. М’якоть біла, щільна, сік теж білий. Колір при надрізі не змінюється. Двійники часто мають лусочки, зеленуватий колір, відмінну від білої м’якоть.

Паутінник (пріболотнік)

Має гарний зовнішній вигляд, яскравий жовтий колір. Форма шапки, правильна, кругла, вона приховує пластинки. Дорослий павутинник нагадує поганку. Помилкові двійники мають неприємний запах, неправильні форми і покриті лусочками.

Отримав парасольку назву завдяки довгій ніжці і характерної форми шапці, спочатку форма куляста, потім нагадує парасольку. Колір білий, з відтінком бежевого, в центрі більш темна пляма, а поверхня розтріскаються. Пластини з віком темніють. Багато двійників, які відрізняються за кольором, можуть мати різкий запах і пухку м’якоть.

Шапка говорушки спочатку має напівсферичну форму потім вдавлену, що нагадує воронку. Вона суха і гладка, білого, світло-коричневого, охристого кольору, центр темніший. Пластинки білі, але з віком темніють. М’якоть біла, щільна, хоча з віком рихлеет. Помилкові говорушки мають біле забарвлення.

Свою назву пластинчасті гриби заслужили, бо ростуть рядами або колами (відьомський кола). Шапка у молодої рядовками нагадує кульку, а потім випрямляється. Вона має білий, коричневий, червоний, жовтий кольори. Краї можуть бути загнутими, рівними, або вигнутими. Шкірочка може бути сухою, оксамитової або гладкою, слизової. Ніжка оксамитова, частіше має рожево-коричневе забарвлення. Отруйний двійник має брудний сірий колір, будьте обережні!

Найчастіше рядків зустрічається в сосновому лісі, через можливі заморозки на його шапці з’являються чорні плями. Сама шапка зростається з ніжкою, має звивисту форму. Вона має коричневий, бурий, червонуватий або жовтий колір. Чим рядків старше, тим капелюшок світліше. Ніжка теж не рівна, а м’якоть біла і легко ламається.

Поверхня капелюшка сморчка, немов вся в осередках, вона має яйцеподібну форму. Її колір буває сірих, жовтих і коричневих відтінків. М’якоть сморчка біла, м’яка, а ніжка має циліндричну форму, трохи потовщена до низу. Помилковий сморчок зростає з яйця, видає неприємний запах і покритий слизом.

Зростають гливи на дереві, один під одним, тому і отримали таку назву. Шапка у глив гладка, іноді хвиляста, колір сірий з фіолетовим відтінком. Пластинки часті, щільні, мають сірий колір. Краї увігнуті, ніжки короткі, щільні. Помилкові гливи більш яскраві і інших відтінків.

Зростає на деревах (березах) і є для них паразитом. Чага виглядає як наріст неправильної форми, зовні чорна і коричнева всередині. Її використовують для приготування чаю, настоянок, а не так як перераховані вище гриби.

Тепер ви знаєте, як перевірити гриб і з’ясувати, їстівний він чи ні. Можна вирушати в ліс без побоювання. Вибирайте тільки правильні гриби і пам’ятайте, що навіть їстівний гриб може заподіяти шкоду, якщо він вже старий або починає розкладатися.

style = “display: inline-block; width: 336px; height: 280px”
data-ad-client = “ca-pub-2069602068691762”
data-ad-slot = “5527553933”>

Схожі статті