Моніліоз — небезпечна хвороба кісточкових культур

Моніліоз — одна з найпоширеніших і найшкідливіших хвороб плодових культур. Його поширення помічено в Сполучених Штатах Америки, Англії, Угорщині, Румунії, Росії, Молдові. Великих збитків хвороба постійно завдає в садах України. Моніліоз уражує всі кісточкові культури, але особливо шкідливий для абрикоси, вишні, черешні. Так, наприклад, у рік епіфітотій ураження плодів абрикоси гниллю сягає 35–45%, черешні — 50–60% залежно від сортового складу. Особливо великої шкоди літня форма моніліозу завдає в південному регіоні України, у західній частині Кавказу й Молдові, до того ж десятки тонн продукції стають непридатними до використання.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Monilia cinerea Bonord. = Monilia laxa (Her) із порядку Hyphomycetales. Моніліоз може проявитись у двох формах: наприкінці або відразу після цвітіння — у формі моніліального опіку, а також у літній період — у формі плодової гнилі (плоди загнивають і вкриваються нальотом конідіоспор).

Як проявляється моніліальний опік

Моніліальний опік проявляється в раптовому всиханні квіток, зів’яненні та засиханні листя, молодих плодових гілочок та однорічних пагонів. Уражені листя й квітки буріють, всихають, але довгий час лишаються на дереві (фото 1). За сильного розвитку хвороби уражуються всі квіткові пагони. Таке дерево має вигляд обпаленого вогнем, через що хвороба отримала свою назву. Ураження відбувається так швидко, що часто приймається як результат зимового вимерзання. На уражених гілках, квітках і плодах з’являється спороношення гриба у вигляді подушечок світло-сірого кольору, розкиданих безладно, на відміну від плодової гнилі яблуні та груші, у якої подушечки охряно-жовтого кольору й розташовані концентричними колами.

Фото 1. Моніліальний опік абрикоси

Літературні дані й наші спостереження свідчать про те, що інтенсивний розвиток моніліального опіку спостерігається в роки з вологою прохолодною погодою під час цвітіння плодових культур. Цьому дуже сприяє тривалість періоду збереження вологи на деревах, що значною мірою залежить від температури повітря. За наростання температури швидкість випаровування вологи з поверхні рослин збільшується, тому й можливість зараження їх збудником хвороби обмежується.

Лабораторні дослідження показали, що для проростання конідій патогену за температури +10 °С потрібно зволоження протягом не менше як 18 год, за +15 °С — 12, за +20 °С — 11, за +25 °С — 5 год.

Фото 2. Плодова гниль абрикоси

Інтенсивність проявлення хвороби визначає також ступінь цвітіння культури, тому що зараження відбувається через приймочку маточки та пиляки. За наявності конідій гриба хвороба починає проявлятись як тільки-но квітки досягають уразливої стадії та встановлюється сприятлива погода. Здебільшого квітки уражуються патогеном під час повного розпукування. У період опадання пелюсток і утворення зав’язі сприйнятливість квіток зменшується.

Весняна погода посприяла поширенню моніліозу

Поточного року конідіальне спороношення гриба Monilia cinerea на абрикосі було помічено на початку квітня (малиновий бутон), і було воно досить інтенсивним. Цвітіння основних сортів відбувалося протягом 13.04–25.04. Середньодобова температура повітря, за даними Метеорологічної станції м. Мелітополя, у цей період становила від +8,1 до +11,5 °С (оптимальна для проростання конідій гриба), відносна вологість повітря — 64–95%, кількість опадів — 32,1 мм. Під час цвітіння культури спостережено 6 днів із росою протягом 46 год, тому весняна форма моніліозу набула значного поширення. Станом на сьогодні на деяких сортах абрикоси спостерігається ураження пагонів до 70,0%.

Фото 3. Плодова гниль черешні

Улітку гриб уражує плоди, що загнивають і вкриваються нальотом конідіоспор (фото 2-4). Помічено, що збудник хвороби уражує переважно плоди з порушеними покривними тканинами внаслідок розтріскування, механічних пошкоджень або уколів комахами-шкідниками. Одними з важливих воріт інфекції є місця пошкодження плодів казаркою. Спеціальні дослідження показали, що самка довгоносика робить на плодах численні пошкодження (від 1 до 14) у вигляді уколів у м’якуш, що мають вигляд неглибоких вузьких каналів, куди відкладає яйця. Крім того, після відкладання яєць вона завдає молодим плодам невеликі поверхневі поранення, які мають вигляд пунктирної розрисовки. Значних пошкоджень завдає плодам і самець казарки в період живлення м’якушем. Численні поранення шкірки плодів цими комахами створюють сприятливі умови для інфекції та розвитку хвороби.

Слід зазначити, що в разі свіжого пошкодження шкірки ураження й проростання конідій гриба відбувається за відносно низької вологості повітря, але, за нашими даними, оптимальною є вологість 75–80%.

Знищуємо джерела інфекції

Вивчаючи біологічні особливості збудника моніліозу, було помічено важливу роль агротехнічних заходів, із дотриманням яких можна створити умови, несприятливі для розвитку патогену. Вони мають профілактичний характер і спрямовані головним чином на знищення джерел інфекції й обмеження розвитку хвороби в період вегетації. Такими заходами є вирізання та знищення рано весною до і після цвітіння уражених монілією пагонів, знімання з дерев муміфікованих плодів, збирання падалиці. Крім того, помічено значний вплив проріджування крони дерев на розвиток моніліального опіку.

За нашими даними, у всіх сортів абрикоси з кущоподібною формою крони ураження хворобою було в 1,4–2,0 рази більшим, порівнюючи з розріджено-ярусною кроною, що пояснюється кращою природною вентиляцією та дією прямих сонячних променів, що пригнічують розвиток конідіального спороношення гриба. Таким чином, формування крони можна вважати одним із важливих технологічних заходів у системі захисту насаджень плодових культур від моніліозу.

Фото 4. Плодова гниль персика

Не менше значення мають заходи, спрямовані на боротьбу із садовими довгоносиками, гусеницями плодожерок й іншими плодопошкоджувальними шкідниками. Важливо не допускати механічних пошкоджень плодів під час збирання врожаю.

Однак провідним у захисті плодових культур від моніліозу було і є застосування хімічних засобів.

Обприскування дерев

У різних зонах вирощування абрикоси як надійні засоби проти моніліозу раніше широко застосовували препарати міді, проводячи обприскування на початку рожевого бутона, після цвітіння й через 12–14 днів після другого обприскування.

Ми провели вивчення ефективності проти хвороби фунгіцидів Скор 25% к. е. (дифеконазол) із нормою витрати 0,2 л/га, Чемпіон, 77% з. п. (гідроокис міді), 4,0 кг/га, Хорус 75% в. г. (ципродиніл), 0,3 кг/га, Топсин-М 70% з. п. (тіофанат-метил), 3,0 кг/га. Обприскування проведено в загальноприйняті вказані вище строки. Додатково у фазу повного цвітіння культури (оскільки інфікування збудником моніліозу відбувається під час цвітіння) проводили обробку всіх дослідних дерев фунгіцидом Стробі 50% в. г. (крезоксим-метил), 0,3 кг/га або Сігнум в. г. (боскалід + піраклостробін), 1,25 кг/га.

Проти моніліального опіку всі використані фунгіциди виявилися високоефективними (76–100%). Найбільшу (69–87%) фунгіцидну дію проти плодової гнилі проявили тільки препарати Топсин-М і Скор.

Незважаючи на значну шкодочинність моніліозу, уражені хворобою дерева видаляти із саду не слід (як радять деякі садівники-практики). Правильно захищаючи плодові рослини, можна отримувати щорічні врожаї.

Людмила НАГОРНА, канд. с.-г. наук, ст. наук. співроб. а
гротехнологічного сектору відділу наукових досліджень
Мелітопольська дослідна станція садівництва
імені М. Ф. Сидоренка ІС НААН

Моніліальний опік і як з ним боротися

Моніліальний опік, відомий також як моніліоз або плодова гниль – грибкове захворювання рослин, що добре відоме садоводам. Попри те, що на різних культурах захворювання викликають різні збудники, «клінічна картина» виглядає однаково: навесні несподівано починають всихати квітки, потім листя і молоді здорові пагони, а під час плодоношення плоди уражених рослин гниють прямо на деревах, вкриваючись сіро-білими опуклими цяточками. Навесні ураження від моніліозу часто плутають з ушкодженням від приморозків.

За різними даними, моніліоз може знизити врожай на 20-30%, а якщо не вживати взагалі ніяких заходів по боротьбі з ним, то і до 70%.

Боротьба з моніліозом потребує від садівника наполегливості, системного підходу і терпіння, адже простим одноразовим обприскуванням тут не обійдешся. Більше того, боротьба з моніліозом може тривати не один рік. Але усі нижче наведені заходи необхідні, адже зрештою моніліоз може не лише знизити врожай, а й повністю погубити дерева. Захворювання становить небезпеку для зерняткових і кісточкових культур: груші, яблуні, вишні, персик, абрикос тощо. Найбільш вразливі перед моніліозом молоді деревця.

Розвитку моніліозу сприяє прохолодна весна з великою кількістю опадів під час цвітіння. Нинішні зміни клімату у бік більш теплих зим сприяють більш ранньому розповсюдженню захворювання. Тож такі погодні умови – вірний знак для садівника розпочинати захисні заходи проти моніліозу.

Як боротися з моніліозом

• Ще до появи бруньок ранньою весною слід обробити дерева препаратами з міддю. Наприклад, мідним купоросом. Мідь – це не лише мікроелемент, потрібний рослині для розвитку, а й дезінфікуючий засіб, що допоможе позбутися багатьох патогенів.
• У фазі зелений конус-білий/рожевий бутон слід обробити рослини препаратом Хорус®. Робочий розчин: 2-3,5 г на 10 л води. Обприскування слід проводити за температури вище +3 С і щонайменше за дві години до дощу.
• До бакової суміші з Хорусом® варто додати інсектицид, адже шкідники, наприклад, казарка плодова або плодожерка, активно переносять спори моніліозу.
• Після цвітіння, на 8-12 день, слід обрізати уражені гілки, видаляючи їх з 1-2 здоровими бруньками.
• Захистити дерева від моніліозу та інших хвороб допоможе і препарат Ізабіон®. Це біодобриво, яке допомагає рослині боротися зі стресом, викликаним, наприклад, весняними приморозками, коли рослина вже почала активно вегетувати. Пригнічена стресом рослина має меншу стійкість до хвороб, тож навесні під час заморозків слід внести препарат шляхом позакореневого підживлення (обприскування) із розрахунку 60-120 мл Ізабіон® на 10 л води. Препарат не лише посилює стресостійкість рослини, а й забезпечує її потрібними амінокислотами, покращуючи зав’язування плодів.
• Після цвітіння варто обробити рослини баковою сумішшю препаратів Хорус® і Скор® . Також можна додати до неї інсектицид проти поширених на вашій ділянці шкідників і Ізабіон®, щоб захистити зав’язь від опадання.
• Крім хімічних важливу роль відіграють санітарні заходи захисту в саду. Передусім це стосується видалення з ділянки зараженого листя і плодів, оскільки вони є розсадниками інфекції. Уражені плоди слід за можливості якомога раніше знімати ще з гілок. За неможливості спалити, їх і листя слід утилізувати поза межами ділянки. Це також допоможе у боротьбі з іншими шкідниками і захворюваннями.
• Важливо також проводити обрізку дерев, проріджуючи надто густі крони. Це не лише позбавить дерево зайвого інфекційного навантаження, а й спонукатиме його до більш активного плодоношення. Обрізку слід проводити або навесні до початку руху соку, або ж восени – на початку опадання листя.

Ці заходи краще повторити протягом кількох років, до повного викорінення захворювання. При закладанні ж нового саду слід віддавати перевагу сортам, стійким до моніліозу. Водночас, якщо обирати нестійкі сорти, слід уважно обирати посадковий матеріал, адже це один з основних шляхів поширення захворювання.