Що краще: Омез або Альмагель, їх сумісність – чи можна приймати одночасно

Принципова відмінність між препаратами полягає в механізмі їх дії. Омепразол є системним засобом, всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Він пригнічує механізм протонного насоса парієтальних клітин шлунка, тим самим змінюючи процес утворення соляної кислоти і оборотно зменшуючи її продукцію. Сталий дію досягається до четвертого дня регулярного прийому. В середньому, прийом 20 мг Омезу 1 раз в день дозволяє домогтися зниження рівня кислотності на 70-80% вже в першу добу лікування.

Альмагель (магнію і алюмінію гідроксид) не робить безпосереднього впливу на обкладочнимі апарат, нейтралізує вже вироблену і присутню в складі шлункового соку кислоту, знижує активність пепсину за рахунок збільшення водневого показника. Крім того, засіб механічно захищає слизову оболонку шлунка від шкідливого впливу HCL при порушенні її власної бар’єрної функції. Відноситься до препаратів місцевої дії, системне всмоктування мінімальне.

сумісність

Препарати сумісні один з одним, проте одночасний їх прийом знижує ефективність терапії

В цілому, Омез і Альмагель є сумісними препаратами і доповнюють дію один одного. Вони нерідко призначаються одночасно при лікуванні виразкової хвороби або гастриту, в тому числі хеликобактерного. Потрібно враховувати, що одномоментний прийом обох препаратів призводить до зменшення концентрації омепразолу в плазмі. Це відбувається, тому що Альмагель обволікає слизову шлунково-кишкового тракту, перешкоджаючи всмоктуванню інших речовин. Щоб уникнути подібного ефекту, прийом ліків слід рознести за часом.

Як приймати Омез і Альмагель разом

Різниця між прийомами препаратів повинна становити не менше 2 годин, що дозволить Омез повністю всмоктатися в кровотік. Після цього обволікаючий засіб виявиться не здатне знизити його концентрацію. Омепразол приймають 1 раз на добу, за 30 хвилин до прийому їжі, краще з ранку. Маалокс використовують через 1-2 години після їжі, а також на ніч. Терапевтична доза – 15 мл суспензії на кожен прийом. Подібна схема дозволяє досягти максимальної ефективності обох препаратів і уникнути нівелювання дії омепразолу альмагель.

Альмагель або Омез: що краще?

При виборі препарату слід враховувати діагноз і стан пацієнта

Таке питання не зовсім коректний. Обидва препарати є високоефективними засобами, що дозволяють швидко знизити кислотність шлункового вмісту. Швидшим, проте коротким дією володіє маалокс, здатний нейтралізувати вже наявну в шлунку кислоту. Омепразол діє триваліше, проте до настання ефекту проходить кілька годин. Цей період необхідний для виведення HCL, синтезованої обкладочнимі клітинами раніше.

При короткочасних загостреннях гастриту або рефлюкс-езофагіту, що супроводжуються виникненням печії, допустимо застосування тільки альмагеля курсом в кілька днів.

Виразкова хвороба шлунка вимагає використання обох препаратів. При ураженні 12-палої кишки більш значущим можна вважати Омез, при виразці гастральной слизової обидва засоби рівнозначні.

Спільний прийом альмагеля з Де-Нолом

Одночасне застосування альмагель і Де-Нола допустимо, однак не зовсім доцільно. Вісмуту трікаліядіцітрат володіє терпкою дією, створює на поверхні слизової оболонки захисну плівку, що запобігає негативний вплив соляної кислоти. Також засіб стимулює секрецію гідрокарбонату, що володіє нейтралізуючу дію на HCl. Володіє бактерицидною активністю проти хелікобактерної флори, тому його використання обгрунтовано при інфекційних гастритах і виразковій хворобі. Альмагель володіє подібним дією, проте не впливає на HP. Може призначатися пацієнтам з неінфекційними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Для лікування хелікобактерної процесів використовується тільки в комплексі з антибактеріальними засобами.

склад

Капсули препарату Омез містять основна активна речовина Омепразол. З додаткових речовин Омез включає до свого складу:

• фосфат натрію двоосновний;
• лаурилсульфат натрію;
• сахароза;
• вода очищена.

Порошок для приготування інфузій містить основна активна речовина Омепразол. З допоміжних речовин засіб включає до складу:

Що краще за якістю, ранітидин або омез

Ранітидин теж досить часто використовується, якщо людина страждає хворобами шлунково-кишкового тракту. Мова йде про виразку шлунка і дванадцятипалої кишки.

Подібні недуги з’являються через неправильне харчування, а також низькоякісних продуктів і шкідливих звичок. Коли потрібне лікування, постає питання, що краще, ранітидин або омез.

У кожного засобу є свої особливості, наприклад, ранітидин призначають при аденоматозе, шлункової диспесии, хронічному гастриті, а також при кровотечах в шлунково-кишковому тракті. Основним компонентом виступає гідрохлорид ранитидина. Він зменшує негативний вплив на слизову оболонку, а також допомагає при виразці. Що стосується протипоказань, то в цьому аналог збігається з омезом.

Рінітідін дешевше, тому його частіше вибирають люди для лікування. Але, варто розуміти, що омез буде ефективніше, і він краще допомагає знизити рівень секреції соляної кислоти. Тому при виборі відштовхуватися варто не тільки від ціни, але і від ефективності кошти.

• Даний препарат необхідний для поповнення нестачі вітаміну В6 і магнію;
• Лонгидаза аналоги дешевше – список з цінами, порівняння;
• https://med-antibiotiks.com/analogi/spisok-deshevyx-analogov-meksidola/ – аналоги мексидола.

Відгуки лікарів

Альмагель – хороший засіб. Швидко позбавляє від печії та інших неприємних симптомів. Може застосовуватися як окремий засіб або в складі комплексної терапії. Ефективний при гастриті, виразці і коліті.

Гастрит – одне з поширених і небезпечних захворювань. Воно вимагає негайного лікування, інакше весь процес перейде в виразку шлунка або дванадцятипалої кишки. У таких випадках проводиться комплексна терапія, яка включає прийом альмагель, Омепразолу та інших засобів. Їх спільне вплив дозволяє не тільки позбутися від неприємних симптомів, а й усунути причину патологію.

актуальність препарату

На сьогоднішній день фармацевтичний ринок перенасичений препаратами для профілактики та лікування гастриту. Але високоефективних і безпечних для лікування гастритів не так вже й багато.

Омез входить в схему лікування багатьох захворювань, в тому числі широко використовується для профілактики і лікування гастриту. Особливо він ефективний при гастриті з підвищеною кислотністю, оскільки є інгібітором протонової помпи: перешкоджає виробленню соляної кислоти базальними клітинами слизової шлунка, і таким чином, надає антисекреторні дію.

Побічні дії і передозування

При прийомі препаратів може проявитися побічна симптоматика. Цей процес супроводжується:

• гіпермагніємія, гіперкальціурією, гіпофосфатемією;
• запорами, болями в епігастральній ділянці, спазмами, нудотою і блювотою;
• набряком кінцівок;
• сонливістю;
• миалгией;
• бронхоспазмом і гарячковим станом;
• кропив’янкою, висипаннями на шкірному покриві і свербінням;
• анафілактичним шоком.

При передозуванні виникають часткове пригнічення моторної функціональності травного каналу, сплутаність свідомості, болі в голові, сухість в порожнині рота, нудота, аритмія і тахікардія. Потрібно проведення симптоматичної терапії і прийом проносних засобів.

Дешеві аналоги омеза з цінами в рублях

Омез вважається ефективним засіб і при цьому недорогим, однак людей цікавить ціна аналогів. Особливо це важливо для тих пацієнтів, які не можуть витратити багато грошей на лікування.

Їм буде розумно подумати про те, чим замінити омез. Звичайно ж, при використанні іншого препарату, потрібно прислухатися до думки експерта.

Адже не кожен засіб зі схожим дією підійде конкретній людині. Також варто враховувати протипоказання, які є у різних препаратів. Можливо, саме через них можна буде використовувати сподобався аналог.

Відзначимо, що омез коштує близько 170 гривень, хоча його ціна може змінюватися в залежності від аптеки, дозування і форми випуску. Але, в будь-якому випадку, його вартість невелика, проте є кошти ще дешевше. Розглянемо список аналогів омеза, дешевше розглянутого препарату.

Які засоби можна використовувати:

1. Омепразол . Він призначається для лікування і профілактики виразкової хвороби, викликаної підвищеним виробництвом соляної кислоти. Не допускається при вагітності і лактації. Вартість починається від 50 гривень.
2. Ранітидин . Даний засіб теж призначається при виразці. Його не слід використовувати при вагітності, а також під час лактації. Протипоказанням служить дитячий вік і проблеми з печінкою. Варто приблизно від 55 гривень.
3. Лосек . Застосовується людьми, у яких діагностована виразка і ерозії. Чи не призначається при годуванні грудьми і в разі втрати ваги. Виробляє ліки Швеція, в середньому його можна придбати за 120 гривень.
4. Ультоп . Виробляє Україна, Португалія та Словенія. Медикамент показаний при рефлюкс езофагіті, виразці і ерозії. Не варто використовувати пацієнтам з індивідуальною непереносимістю складу, а також при годуванні груддю та втрати ваги. Ціна починається від 95 гривень.
5. Желкізол . Знову ж таки, його можна використовувати при гастриті і виразці, а ось під час вагітності та лактації краще утриматися. Це одне з найбільш дешевих коштів, яке виробляє Китай. Його вартість починається від 29 гривень.

Слід розуміти, що якщо лікарський засіб є дуже дешевим, тоді воно може значно поступатися за якістю основного препарату. Саме тому до підбору потрібно ставитися з обережністю, краще за все буде звернутися до лікаря, щоб фахівець допоміг знайти заміну. Цілком можливі ситуації, коли людині найкраще підійде саме омез. У цьому випадку варто задуматися, чи хочеться економити на своєму здоров’ї, якщо подібну покупку дозволяє зробити особистий бюджет.

• Мезим – аналоги дешевше (список), порівняння ефективності;
• Аналоги мовалиса дешевше огляд і порівняння;
• https://med-antibiotiks.com/sovety/pochemu-mozhet-voznikat-gorech-vo-rtu-posle-priema-antibiotikov/ – чому виникає гіркота в роті.

Протипоказання

Препарат має кілька протипоказань. Омез не призначають в період вагітності та лактації. Приймати медикамент не можна в разі, якщо пацієнт страждає від ниркової або печінкової недостатності. З особливою обережністю препарат виписують пацієнтом в дитячому віці.

Прийом Омезу виключений у разі, коли пацієнт має гіперчутливість до основного компоненту ліки (омепразол) або інших компонентів препарату. Перш, ніж приймати Омез, пацієнту обов’язково варто виключити можливість наявності у нього будь-яких протипоказань.

Фото: Омез (інструкція із застосування) – протипоказання

Як діє засіб в ерадикаційної терапії

Ще одну дію препарату – протимікробний. Він створює лужне середовище, несприятливу для існування Helicobacter pylori, але сприяє накопиченню антибіотиків.

Це дає можливість широко використовувати омез при гастриті з підвищеною кислотністю і з позитивним уреазний тестом на Helicobacter pylori для ерадикації.

Для лікування гастриту омез використовується як основний препарат у вигляді монотерапії. Також входить в комплексну терапію запальних захворювань з позитивним уреазний тестом, коли в організмі виявлено Helicobacter pylori, одночасно з антибіотиками, які призначаються за схемою.

Схеми лікування ліками гиперацидного гастриту

Якщо тест на наявність Helicobacter pylori позитивний, з метою ерадикації збудника захворювання використовуються:

• «Потрійна» терапія, коли омез поєднують з одночасним призначенням двох антибіотиків: Амоксицилін і кларитроміцин або з одним антибіотиком (кларитроміцин) і протимікробним препаратом (метронідазол);
• «Подвійна» терапія – омепразол з амоксициліном або омепразол і Кларитроміцин.

Схеми, тривалість прийому, як приймати препарат в кожному конкретному випадку вирішує виключно вузький фахівець, з кожного приводу зміни дози або припинення його прийому необхідно радитися з лікарем.

Якщо порушена функція нирок – дозу не коригують. За наявної печінкової недостатності рекомендоване дозування препарату – 20 мг / добу.

показання

Фото: Для чого призначають Омез?

Омез для чого призначають – найчастіше питання пацієнтів, які відвідали гастроентеролога і отримали призначення даного препарату. Показання до застосування ліків дорослими наступні:

1. Профілактика і лікування виразки шлунка і ДПК.
2. Зараження хелікобактер.
3. Терапія гастриту (в тому числі і комплексно з іншими препаратами).
4. Гіперсекреторні стану (проблема підвищеної шлункової секреції). Серед них системний мастоцитоз, стресові виразки шлунково-кишкового тракту, синдром Золлінгера-Еллісона, множинний ендокринний аденоматоз і інше.
5. Терапія рефлюкс-езофагіту з симптомами у вигляді тривалої печії, відрижки з неприємним присмаком.
6. Профілактика і терапія запаленої або пошкодженої слизової шлунка або ДПК внаслідок прийому НПЗП. Це ерозії на слизовій оболонці, диспепсія, виразкова хвороба.
7. Гастроезофагеальний рефлюкс або ГЕРБ.
8. Профілактика аспіраційного пневмоніту або синдрому Мендельсона.

Дітям Омез показаний в наступних випадках:

1. Наявність виразки дванадцятипалої кишки, яка виникла внаслідок впливу Хелікобактер. Застосовується для дітей вагою від 20 кг. і старше 4 років.
2. Наявність рефлюксу у маленьких пацієнтів віком від 2 років. Маса тіла повинна складати від 20 кг.

Даних про ефективне і безпечне застосування Омезу у дітей з іншими недугами не встановлено.

Що краще купити, Нольпаза або омез

Нольпаза – досить популярний препарат, який використовують при болю в шлунку і печії. Його нерідко використовують, коли у людини є гастрит в хронічній формі, або виразка.

Однак звичайна людина може не знати, що краще, Нольпаза або омез. Тому слід розглянути дані препарати, і тоді не виникне питань.

У даних коштів загальні показання, тому як їх головне функція – пригнічувати вироблення соляної кислоти. Кошти використають при гастриті, виразкових патологіях, а також в разі поразки хелікобактер пілорі. Результат можна помітити відразу після того, як людина прийме препарат. Обидва засоби можна використовувати за півгодини до їжі, а в добу можна застосовувати більше 40 мг.

У Нольпаза і омеза є і відмінності. Перш за все вони полягають в активних компонентах, які входять до складу ліків. У Нольпаза присутній пантопразол, а в іншому препараті омепразол.

Аналог проводиться в Європі, безпосередньо в Словенії. Як відомо, омез випускається Індією.

Відзначимо, що Нольпаза добре засвоюється і м’якше діє на шлунково-кишковий тракт, тому менше ризик зіткнутися з побічними ефектами.

Однак дане кошти більше підходить для профілактики, тому як його можна довго приймати. Людей може засмутити те, що Нольпаза дорожче коштує, тому як її ціна починається від 200 гривень і вище. Її є сенс купувати тоді, коли людина собі це може дозволити і бажає домогтися найкращого ефекту.

Що краще вибрати, омез або омепразол

При підборі аналога люди часто звертають свою увагу на омепразол. Він є одним з найбільш дешевих коштів, при цьому досить діючих у випадку з виразкою.

Є велика різниця в виробника, тому як омез випускає Індія, а омепразол виробляє Україна. Також варто розібратися в складі, тому як там теж є відмінності.

Український замінник містить тільки основна діюча речовина. У цьому є як свої переваги, так і недоліки. З позитивних сторін можна відзначити те, що засіб викликає менше побічних ефектів за рахунок простого складу. До недоліків можна віднести те, що препарат не чинить комплексну дію і може гірше допомагати, тому як немає допоміжних компонентів.

Омез в свою чергу має більш складний склад, тому що в ньому більше речовин.

Вони допомагають зменшити негативні наслідки прийому, дозволяють активного компоненту краще діяти, а також прискорюють всмоктування ліки. Саме тому варто подумати, який склад є кращим.

Що стосується побічних дій, то вітчизняне засіб може викликати розлади дефекації, нудоту, блювоту, депресію, а також тяжкості в м’язах. Такі ж негативні ефекти є і у індійського медикаменту, хоча вони зустрічаються значно рідше.

Ні так просто сказати, що краще, омез або омепразол. Адже для деяких людей головною є вартість, а для інших ефективність. Звичайно, закордонне засіб буде краще допомагати, тому як в його складі більше компонентів. Однак, якщо бюджет не дозволяє його купити, тоді можна використовувати і вітчизняний препарат.

Що краще, парієт або омез

Без консультації лікаря заміну медикаментів краще не робити, якщо не хочеться ризикувати здоров’ям. Людина може лише ознайомитися з тим, які особливості має замінник.

Однак самостійно приймати рішення з приводу використання іншого засобу не варто.

Омез і парієт мають відмінності, і вони полягають в складі. Індійське засіб містить омепразол, а в складі аналога рабепразол. Замінник випускає Японія, проводиться він у вигляді таблеток. Обидва препарати впливають на вироблення соляної кислоти, тому дозволяють при гастриті і виразковій патології.

Перевага париета в тому, що він дозволяє досягти результату при меншому дозуванні. Саме тому люди його краще переносять і рідше скаржаться на побічні ефекти. Сам прийом не залежить від їжі, тому можна використовувати в будь-який час.

Говорячи про те, що краще, парієт або омез, варто згадати ціну. Японський препарат значно дорожче індійського кошти. Його ціна починається приблизно від 700 гривень, тому його може дозволити не кожна людина. Даний замінник підійде тільки в тій ситуації, коли людина хоче купити якісне засіб і не шкодує для цього грошей.

Побічні ефекти

Побічні дії препарату проявляються індивідуально, зачіпаючи різні органи і системи, в тому числі можуть проявитися і з боку:

• травлення (біль у шлунку, нудота, блювота, запори або проноси, в рідкісних випадках – порушення смаку, сухість у роті, порушення функцій печінки);
• нервової системи – в основному це відбувається у людей з супутніми захворюваннями (головні болі, запаморочення, зниження настрою);
• кістково-м’язової системи (артралгії, міалгії);
• алергічні стани;
• крові (різні зміни у формулі крові);
• інші (гінекомастія, порушення зору, підвищена пітливість, периферичні набряки).

Побічні дії виникають вкрай рідко. При точному дотриманні інструкції і призначень лікаря вони не з’являються. При відміні препарату всі прояви побічних дій швидко регресують.

Як правильно приймати

Як приймати омез, в якій дозуванні, в якій кратності і за якою схемою, вирішується гастроентерологом на підставі результатів обстежень: ЕФГДС, рН – метрії, уреазного або інших тестів на наявність НР. Звичайна терапія при гастриті з підвищеною кислотністю включає одноразовий або дворазовий прийом омеза в дозуванні 20 мг за 30 хвилин до їди протягом 10-14 днів. Капсули приймаються цілком, запиваются водою не розжовуючи.

Якщо виникають труднощі з ковтанням, можна обережно розкрити капсулу і прийняти вміст з однією ложкою яблучного пюре, запиваючи склянкою води. Лікувальний ефект настає швидко: з перших днів застосування купіруються основні симптоми гастриту – болі, печії, нудота.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Омез ® (Omez) Лікарські препарати

омепразол пригнічує фермент H + /К + — АТФазу (протонний насос) в парієтальних клітинах шлунка і блокує тим самим заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної і стимульованої секреції незалежно від природи подразника.
Після однократного перорального прийому дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 год. Максимальний ефект досягається через 4 дні лікування препаратом Омез. Після припинення прийому препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3–5 діб.
Омепразол швидко абсорбується в ШКТ, C_max в плазмі крові досягається через 0,5–3,5 год. Біодоступність становить 30–40%. Зв’язок з білками плазми крові — ~95%.
Омепразол практично повністю метаболізується в печінці за участю ізоферменту CYP 2C19 з утворенням 6 фармакологічно неактивних метаболітів. T_½ — 0,5–1 год.
Виводиться у вигляді метаболітів з сечею (70–80%) і жовчю (20–30%).
У пацієнтів з печінковою недостатністю біодоступність значно зростає, T_½ збільшується до 3 год.
У пацієнтів літнього віку швидкість виведення зменшується, біодоступність зростає.

Показання Омез

дорослі : лікування та профілактика рецидивів виразки дванадцятипалої кишки та доброякісної виразки шлунка, у тому числі пов’язаних із прийомом НПЗП; ерадикація Helicobacter pylori при пептичній виразці у комбінації з відповідними антибіотиками; лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у тому числі рефлюкс-езофагіту; лікування синдрому Золлінгера — Еллісона.
Діти віком від 1 року та масою тіла понад 10 кг : лікування рефлюкс-езофагіту; симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі.
Діти віком від 4 років: у комбінації з антибіотиками лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Helicobacter pylori .

Застосування Омез

дорослі . Лікування та профілактика виразки дванадцятипалої кишки та доброякісної виразки шлунка, у тому числі пов’язаних з прийомом НПЗП. Рекомендована доза для пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка дванадцятипалої кишки загоюється протягом 2 тиж. Для пацієнтів, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендується подальше лікування протягом 2 тиж. У тяжких або рецидивуючих випадках рекомендується 40 мг омепразолу на добу, загоєння зазвичай досягається протягом 4 тиж.
Для профілактики рецидиву виразки дванадцятипалої кишки у пацієнтів з негативним результатом тесту на Helicobacter pylori рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Для деяких пацієнтів може бути достатньо добової дози 10 мг. У разі недостатньої терапії дозу можна підвищити до 40 мг.
При лікуванні виразки шлунка рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів виразка шлунка загоюється протягом 4 тиж. Пацієнтам, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тиж.
Для профілактики рецидиву у пацієнтів з виразкою шлунка та недостатньою реакцією на лікування рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 40 мг 1 раз на добу.
Для лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, що пов’язана із застосуванням НПЗП, рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів загоєння настає протягом 4 тиж. Пацієнтам, у яких не відбувається повного загоєння після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тиж.
Для профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, що пов’язана із застосуванням НПЗП, для пацієнтів, які мають підвищений ризик (вік >60 років, наявність у минулому виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотечі у верхньому відділі ШКТ), рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу.
Ерадикація Helicobacter pylori при пептичній виразці. Для ерадикації Helicobacter pylori при виборі антибактеріальних лікарських засобів слід враховувати індивідуальну переносимість препарату та дотримуватися відповідності до національних, регіональних і місцевих особливостей та настанов щодо лікування.
Омепразолу 20 мг + кларитроміцину 500 мг + амоксициліну 1000 мг 2 рази на добу протягом 1 тиж, або
омепразолу 20 мг + кларитроміцину 250 мг (при необхідності 500 мг) + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг, або тинідазолу 500 мг) 2 рази на добу протягом 1 тиж, або
омепразолу 40 мг 1 раз на добу + амоксициліну 500 мг + метронідазолу 400 мг (при необхідності 500 мг або тинідазолу 500 мг) 3 рази на добу протягом 1 тиж.
Лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у тому числі рефлюкс-езофагіту. Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. У більшості пацієнтів одужання настає протягом 4 тиж. Пацієнтам, у яких не відбувається повного одужання після початкового курсу, рекомендовано подальше лікування протягом 4 тиж. Для пацієнтів із тяжким езофагітом рекомендується 40 мг омепразолу на добу, при цьому одужання зазвичай досягається протягом 8 тиж.
Для довготривалого лікування пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою рекомендована доза становить 10 мг омепразолу 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20–40 мг омепразолу 1 раз на добу.
При лікуванні симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Пацієнту може бути достатньо дози 10 мг, дозу слід коригувати в індивідуальному порядку. Якщо не досягається бажаний результат після 4 тиж лікування омепразолом у дозі 20 мг на добу, пацієнта слід додатково обстежити.
Лікування синдрому Золлінгера — Еллісона. Рекомендована початкова доза препарату Омез становить 60 мг 1 раз на добу. Спостереження більше ніж 90% пацієнтів з тяжкими захворюваннями та недостатньою реакцією на інші види лікування виявило ефективність підтримувальної терапії у дозах 20–120 мг на добу. Добову дозу вище 80 мг слід розподілити та застосовувати за 2 прийоми.
Діти
Лікування рефлюкс-езофагіту . Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі.
Рекомендації з дозування:
≥1 року (маса тіла 10–20 кг) — 10 мг* 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 20 мг 1 раз на добу.
Діти з масою тіла понад 20 кг — 20 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 40 мг 1 раз на добу.
Тривалість лікування рефлюкс-езофагіту становить 4–8 тиж.
Симптоматичне лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі : тривалість лікування — 2–4 тиж. Якщо не досягається бажаний результат після 2–4 тиж, пацієнта слід додатково обстежити.
Діти та підлітки віком від 4 років
Лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Helicobacter pylori . Рекомендації з дозування.
Маса тіла:
15–30 кг — омепразол 10 мг + амоксицилін 25 мг/кг маси тіла + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тиж;
31–40 кг — омепразол 20 мг + амоксицилін 750 мг + кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тиж;
>40 кг — омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + кларитроміцин 500 мг. Препарати приймати разом 2 рази на добу протягом 1 тиж.

Протипоказання

підвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якої допоміжної речовини. Омепразол, як і інші інгібітори протонного насоса, не застосовувати одночасно з нелфінавіром.

Побічна дія

з боку системи крові та лімфатичної системи : рідко — лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко — агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку імунної системи : рідко — реакції гіперчутливості (наприклад гарячка, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції/анафілактичний шок); дуже рідко — еозинофілія.
З боку обміну речовин і харчування : рідко — гіпонатріємія; частота невідома — іпомагніємія.
З боку травної системи : часто — нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, біль у животі; нечасто — підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ; рідко — сухість слизової оболонки порожнини рота, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без), мікроскопічний коліт; дуже рідко — печінкова недостатність (у пацієнтів з попереднім тяжким захворюванням печінки).
З боку нервової системи : часто — головний біль; нечасто — запаморочення, парестезії, сонливість, безсоння; рідко — збудження, зворотна сплутаність свідомості, депресія, порушення смакових відчуттів; дуже рідко — агресія, галюцинації; енцефалопатія.
З боку органу зору : рідко — порушення зору.
З боку шкіри і підшкірних тканин : нечасто — кропив’янка, шкірний висип, свербіж шкіри, дерматит; рідко — фотосенсибілізація, алопеція; дуже рідко — мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини : нечасто — перелом стегна, кісток зап’ястя і хребців; рідко — біль у м’язах, біль у суглобах; дуже рідко — м’язова слабкість.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : рідко — бронхоспазм.
З боку нирок і сечовивідних шляхів : рідко — інтерстиціальний нефрит.
З боку статевих органів та молочної залози : дуже рідко — гінекомастія.
Загальні порушення і порушення в місці введення : нечасто — нездужання, периферичні набряки; рідко — посилення потовиділення.

Особливості застосування

за наявності будь-якого небезпечного симптому (наприклад значна втрата маси тіла, не зумовлена дієтою; часте блювання; дисфагія; блювання з домішками крові або мелена) і діагностованої виразки шлунка або підозри на її наявність слід виключити злоякісне захворювання, оскільки прийом препарату може маскувати його симптоми та затримувати встановлення правильного діагнозу.
Одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонного насосу не рекомендується. Якщо комбінації атазанавіру з інгібітором протонного насосу не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад вірусне навантаження) у поєднанні з підвищенням дози атазанавіру до 400 мг на 100 мг ритонавіру; доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти шлункового соку, може зменшити всмоктування вітаміну В₁₂ (ціанокобаламіну) через гіпо- або ахлоргідрію. Це слід враховувати пацієнтам з кахексією або факторами ризику щодо зниження всмоктування вітаміну В₁₂ при довготривалій терапії.
Омепразол є інгібітором CYP 2C19. На початку або при завершенні лікування омепразолом необхідно розглянути можливість взаємодії з лікарськими засобами, що метаболізуються з участю CYP 2C19. Взаємодія спостерігається між клопідогрелом та омепразолом. Клінічна значущість цієї взаємодії залишається незрозумілою.
У хворих, які приймають інгібітори протонного насосу, включаючи омепразол, упродовж щонайменше 3 міс може виникнути суттєва гіпомагніємія (у більшості випадків гіпомагніємії хворі застосовували препарат близько року).
Тривале зниження кислотності шлункового соку може призвести до збільшення кількості бактерій, присутніх у ШКТ.
Лікування інгібіторами протонного насосу може призвести до дещо підвищеного ризику розвитку інфекцій ШКТ, спричинених Salmonella та Campylobacter .
У здорових добровольців відзначалася фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом (навантажувальна доза 300 мг/добова підтримувальна доза — 75 мг) та омепразолом (80 мг на добу перорально, тобто доза, яка в 4 рази перевищує стандартну денну дозу), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелу у середньому на 46% та вираженості максимальної інгібуючої дії (АДФ-індукованої) агрегації тромбоцитів у середньому на 16%.
Деякі дані показують, що терапія інгібітором протонного насосу може бути пов’язана з невеликим підвищенням ризику переломів, асоційованих з остеопорозом. Незважаючи на те що причинно-наслідковий зв’язок між омепразолом/езомепразолом та остеопоротичним переломом не був доведений, пацієнтам з ризиком прогресуючого остеопорозу або остеопоротичного перелому слід рекомендувати відповідний клінічний нагляд відповідно до діючих клінічних рекомендацій для цього стану.
Під час лікування антисекреторними препаратами концентрація гастрину у плазмі крові підвищується у результаті зниження секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти збільшується рівень хромограніну А (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання такому впливу необхідно припинити прийом інгібітора протонного насосу за 5 днів до проведення визначення рівня CgA.
Для лікування хронічних захворювань у дітей не слід застосовувати препарат довше, ніж рекомендовано.
Як і при всіх видах довготривалого лікування, особливо коли період лікування триває протягом більше 1 року, пацієнт повинен знаходитися під регулярним медичним наглядом.
_{Застосування у період вагітності та годування груддю}. Результати трьох епідеміологічних досліджень вказують на відсутність небажаного впливу омепразолу на вагітність або здоров’я плода/новонародженої дитини. Омепразол можна застосовувати у період вагітності.
Омепразол проникає у грудне молоко, проте з малою імовірністю може впливати на дитину, якщо його застосовувати у терапевтичних дозах.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Малоймовірно, що препарат Омез впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

при одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися збільшення або зниження абсорбції препаратів, біодоступність яких значною мірою визначається кислотністю шлункового соку (в тому числі ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, препарати заліза і ціанокобаламіну).
Одночасне застосування омепразолу з позаконазолом і ерлотинібом протипоказано.
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру. Одночасне застосування зазначених препаратів не рекомендується.
При одночасному застосуванні з омепразолом відзначається підвищення плазмової концентрації ритонавіру/саквінавіру, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується.
Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з 20 мг омепразолу підвищується на 10%.
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення T_½ варфарину (R-варфарин) або інших антагоністів вітаміну К, цілостазолу, діазепаму, фенітоїну, а також інших препаратів, які метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP 2C19.
Одночасного застосування клопідогрелу та омепразолу слід уникати.
Омепразол при одночасному застосуванні підвищує плазмову концентрацію такролімусу, що може потребувати корекцію дози.
У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення плазмової концентрації препарату Омез при одночасному застосуванні з інгібіторами протонного насосу.
При застосуванні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни препарату.
Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP 3A4 та CYP 2C19 може призвести до підвищення плазмової концентрації омепразолу.
Індуктори ізоферментів CYP 3A4 та CYP 2C19 (наприклад рифампіцин, препарати звіробою) при одночасному застосуванні з омепразолом можуть збільшувати його метаболізм, знижуючи тим самим його концентрацію в плазмі крові.
Не встановлено клінічно значущої взаємодії омепразолу з антацидними препаратами, теофіліном, кофеїном, S-варфарином, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, хінідином, лідокаїном, пропранололом, метопрололом, етанолом.

Передозування

симптоми : сухість у роті, нудота, блювання, підвищене потовиділення, головний біль, сонливість, сплутаність свідомості, порушення зору, тахікардія.
Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Актуальна інформація

Інгібітори протонної помпи (ІПП) являють собою групу препаратів, які пригнічують секрецію соляної кислоти та широко застосовуються для лікування кислотозалежних захворювань. Починаючи з моменту свого першого впровадження в медичну практику в 1989 р., ІПП (рецептурні лікарські засоби) за величиною продажу в США знаходяться на 3-му місці (Elaine W.Yu. et al., 2011). Уже у 1990 р. FDA схвалило омепразол для лікування ГЕРХ, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивного езофагіту та інших патологічних гіперсекреторних станів (Ament P.W. et al., 2012).
Омез містить у якості діючої речовини омепразол, що є за хімічною структурою похідним бензімідазолу. Він виражено інгібує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти та має унікальний механізм дії: незворотно блокує так звану протонну помпу (ковалентно зв’язується з H + , K + -АТФазою) парієтальної клітини, яка, вірогідно, є кінцевою ланкою у шляху секреції кислоти. Завдяки цьому тривалість пригнічення секреції значно перевищує час знаходження препарату у крові. Омепразол має у 2–10 разів більш виражену здатність до пригнічення секреції соляної кислоти, ніж циметидин (Clissold S.P., Campoli-Richards D.M., 1986).
Секреція соляної кислоти після однократного прийому омепразолу відновлюється повільно та досягає нормального рівня через 3–4 доби (Olbe L., 1989).
Препарат повністю метаболізується в печінці. Основні метаболіти ― сульфон та гідроксимепразол ― не виявляють антисекреторної активності. Омепразол ― кислотолабільний препарат, його біодоступність після однократного прийому становить 35% та підвищується при повторному прийомі 1 р/добу до 60% (Cederberg C. et al., 1989).
У експерименті на щурах продемонстровано нейропротекторний ефект омепразолу та зменшення вираженості нейропатичного болю. Це може бути пояснено тим, що, окрім зниження секреції соляної кислоти, омепразол інгібує активацію ядерного фактора κB (nuclear factor kB), вивільнення прозапальних цитокінів та хемотаксис нейтрофілів. Проте необхідні подальші дослідження для визначення клінічної цінності даного відкриття (Chanchal S.K. et al., 2016).

Можливості застосування Омезу при кислотозалежних захворюваннях

Омепразол виявляє виражений антисекреторний ефект та є ефективним у лікуванні пептичної виразки та пептичного езофагіту, а також у зниженні гіперсекреції соляної кислоти у шлунку та у хворих із синдромом Золлінгера — Еллісона. Він виявляє більш виражений терапевтичний ефект (протягом 2–4 тиж терапії) стосовно загоєння виразок дванадцятипалої кишки порівняно з ранітидином та циметидином (Clissold S.P., Campoli-Richards D.M., 1986). Оскільки ефективна резекція пухлини може бути досягнута лише в меншості пацієнтів із синдромом Золлінгера — Еллісона, терапія у таких пацієнтів зазвичай спрямована на усунення та профілактику повторної появи симптомів, викликаних гіперсекрецією соляної кислоти (Lamers C.B., 1986). Омепразол є потужно і тривало діючим інгібітором стимульованої пентагастрином секреції соляної кислоти. Для хворих із синдромом Золлінгера — Еллісона характерним є стан гіпергастринемії. Було доведено ефективність даного препарату навіть у тих пацієнтів із даним синдромом, симптоми яких недостатньо контролюються високими дозами антагоністів Н₂-рецепторів гістаміну, з пірензепіном або без нього. При цьому у пацієнтів із синдромом Золлінгера — Еллісона навіть при прийомі омепразолу протягом до 27 міс не зареєстровано лабораторних порушень та побічних ефектів (Lamers C.B., 1986).
У подвійному сліпому багатоцентровому дослідженні (45 лікувально-профілактичних закладів у 13 країнах; 602 учасники з доброякісними виразками шлунка) було проведено порівняння ефективності омепразолу (20 мг 1 р/добу; n=203 або 40 мг 1 р/добу; n=194 ) та антагоніста Н₂-рецепторів ранітидину (150 мг 2 р/добу; n=205) стосовно загоєння виразки шлунка та частоти виникнення рецидивів протягом 6 міс. Після аналізу отриманих результатів було зроблено висновки, що клінічні симптоми купірувалися швидше при застосуванні омепразолу. Він переважав ранітидин стосовно проявів як клінічних симптомів, так і ендоскопічних ознак загоєння виразки. Кращі результати були при лікуванні у дозі 40 мг. При цьому рецидиви протягом 6 міс після завершення курсу рідше відмічали у хворих, які приймали омепразол (Walan A. et al., 1989).
Цей лікарський засіб також показаний для профілактики розвитку стресових виразок. Як і інші ІПП, він рекомендується пацієнтам відділення реанімації та інтенсивної терапії, які мають високий ризик шлунково-кишкової кровотечі (Marker S. et al., 2017).
Шлунково-кишкові кровотечі (ШКК) є розповсюдженою проблемою у гастроентерології, та їх найбільш розповсюдженою етіологією вважається виразкова хвороба, на частку якої припадає 50% випадків ШКК. ІПП широко застосовуються при лікуванні ШКК. Омез попереджає повторні кровотечі, підвищуючи рН шлунка та стабілізуючи тромби в основі виразки. Так, у результаті одного з досліджень довели, що пероральний омепразол значно переважає в/в введений циметидин у зниженні частоти повторних кровотеч та зменшенні потреби в переливанні компонентів крові у пацієнтів із ШКК (Cheng H.C., Sheu B.S., 2011). Він також ефективно попереджає розвиток НПЗП-індукованих виразкових уражень ШКТ (Moore R.A. et al., 2013).

Омез у терапії ГЕРХ

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є широко розповсюдженим захворюванням. Як правило, основний напрямок лікування ГЕРХ — пригнічення секреції соляної кислоти за допомогою ІПП (Park J.H. et al., 2013).
В одному з досліджень було продемонстровано, що в результаті лікування (протягом 8 тиж) ІПП відмічено купірування суб’єктивних симптомів езофагіту у більше ніж 80% хворих. Також було зафіксовано, що терапія ІПП за ефективністю переважає застосування препаратів Н₂-гістамінових рецепторів. Проте ГЕРХ рецидивує у більшості пацієнтів, і вони потребують тривалої підтримувальної терапії. Варіанти довготривалого лікування ГЕРХ включають щоденний прийом ліків або терапію за вимогою. Терапія за вимогою є адекватним варіантом для пацієнтів з неерозивною рефлюксною хворобою. Безперервне лікування є ефективним для підтримання ендоскопічної ремісії езофагіту, а також є бажаним при розвитку стравоходу Барретта та в осіб похилого віку. Безперервний прийом ІПП при рефлюкс-езофагіті призводить до великих економічних затрат. Тому важливо застосовувати найбільш економічно ефективні препарати в адекватній дозі. Омепразол є «найстарішим» ІПП, схваленим для клінічного застосування у лікуванні та профілактиці рефлюкс-езофагіту. Згодом були отримані нові лікарські речовини цієї групи, проте омепразол все ще так само актуальний і за клінічним ефектом еквівалентний новим препаратам, включаючи рабепразол, лансопразол та пантопразол у лікуванні та профілактиці рецидиву рефлюкс-езофагіту (Park J.H. еt al., 2013).
У рандомізованому дослідженні, виконаному в Кореї, у якому взяли участь 279 пацієнтів з ерозивним езофагітом та типовими симптомами ГЕРХ, було проведено порівняння ефективності терапії омепразолом 10 мг 1 р/добу та рабепразолом 10 мг 1 р/добу протягом 42 тиж. Первинною кінцевою точкою ефективності була кількість пацієнтів із симптоматичною ремісією через 42 тиж. Наприкінці 42 тиж підтримувальної терапії омепразолом (96,4% пацієнтів) та терапії рабепразолом (95,1% пацієнтів) не виявлено симптомів ГЕРХ. Дані про препарати стосовно тяжкості та частоти симптомів рефлюксу під час підтримувальної фази були зіставними. Друга мета цього дослідження полягала в тому, щоб оцінити різницю у загальних витратах на підтримувальний прийом між 10 мг омепразолу та 10 мг рабепразолу. Оскільки застосування ІПП на вимогу найчастіше не таке ефективне, як безперервне лікування для підтримання клінічної та ендоскопічної ремісії, більшість хворих із ГЕРХ потребують тривалого безперервного прийому ІПП. Проте витрати на лікування є важливим аспектом при виборі препарату. Ціна ― один із факторів, що впливають на прихильність до лікування. Омепразол же є менш дороговартісним препаратом для підтримувальної терапії ГЕРХ, ніж рабепразол. Таким чином, у результаті проведеного корейськими вченими дослідження продемонстровано, що обидва препарати мали аналогічну ефективність та безпеку, але в попередженні рецидиву ерозивного езофагіту та симптомів рефлюксу протягом 6 міс терапії омепразол у дозі 10 мг був більш економічно вигідним (Park J.H. et al., 2013).
В іншому ендоскопічно контрольованому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні (n=51) було встановлено, що омепразол (60 мг 1 р/добу) за ефективністю в терапії рефлюкс-езофагіту переважав ранітидин (150 мг 2 р/добу). Під час терапії омепразолом більш висока швидкість загоєння ерозій корелювала з більш значним та швидким регресом клінічних симптомів рефлюксу (Klinkenberg-Knol E.C. et al., 1987).
Добові профілі шлункового рН мають високу індивідуальну варіабельність, яку необхідно враховувати при виборі режиму дозування, оскільки останній чинить вплив на результативність лікування ГЕРХ (Hendel J. et al., 1995). Частина пацієнтів мають низький рівень нічного рН шлункового соку. При цьому рефлюкс може провокуватися фізичним навантаженням або порушеннями у дієті вдень. У такому разі краще обрати вранішній прийом Омезу . Якщо ж симптоми рефлюксу превалюють у нічний час, для досягнення найкращого клінічного ефекту варто приймати Омез ввечері.

Особливості застосування Омезу

Термін «поліпрагмазія» використовується для опису ситуації, коли одному хворому призначається одночасно велика кількість лікарських засобів. Це часто відбувається тому, що хворий з огляду на супутню патологію, особливо у похилому віці, знаходиться під спостереженням декількох лікарів. Небезпека поліпрагмазії полягає в тому, що при призначенні декількох препаратів одночасно важко врахувати потенційні лікарські взаємодії. Лікарські засоби можуть послаблювати, посилювати ефекти один одного або призводити до розвитку токсичних реакцій (Li W. et al., 2013).
Окрім того, Омез та ітраконазол не варто приймати разом, оскільки зниження кислотності шлункового соку може знижувати біодоступність останнього. Поєднаний прийом Омезу та дигоксину може призводити до підвищення концентрації останнього у крові. Тому при одночасному прийомі цих лікарських засобів рекомендується контроль концентрації дигоксину в крові пацієнта.
Омепразол також може знижувати терапевтичний ефект клопідогрелю, тому для зменшення фармакодинамічної взаємодії рекомендується приймати їх, дотримуючись інтервалу в10 год (Li W. et al., 2013).
Діазепам зазвичай застосовується для лікування тривоги, нападів паніки, безсоння, судом та м’язових спазмів. Він підлягає метаболізму, головним чином шляхом опосередкованого CYP 2C19 деметилювання. Омепразол же знижує кліренс діазепаму та збільшує його Т_½. При цьому ступінь інгібуючої дії омепразолу на метаболізм діазепаму залежить від етнічної приналежності. Зниження кліренсу діазепаму та збільшення його Т_½ значно вищі у представників європеоїдної раси, ніж у осіб китайської національності (Li W. et al., 2013).
Прийом омепразолу може знизити абсорбцію пероральних препаратів заліза (Li W. et al., 2013). Він індукує гіпохлоргідрію, що призводить до зниження засвоєння карбонату кальцію як із лікарських препаратів, так і з їжі. Окрім того, тривале застосування ІПП може призвести до дефіциту вітаміну В₁₂ (Elaine W. Yu. et al., 2011).
Виходячи із цього, при призначенні Омезу слід враховувати, які ще препарати приймає конкретний хворий, та за необхідності коригувати терапію або обирати оптимальний режим прийому.

Висновки

Омез ― препарат групи ІПП, що широко застосовується в терапії кислотозалежних захворювань ШКТ. У результаті проведених багаточисленних клінічних досліджень було встановлено, що даний препарат є ефективним при лікуванні виразок шлунка, виразкового пептичного езофагіту та синдрому Золлінгера — Еллісона. У хворих із синдромом Золлінгера — Еллісона виражена антисекреторна активність омепразолу робить його препаратом вибору, особливо коли антагоністи Н₂-рецепторів неефективні (Clissold S.P., Campoli-Richards D.M., 1986). Омез може застосовуватися у складі комплексних схем ерадикації H. pylori . Він показаний до застосування при диспепсії та НПЗП-гастропатіях. Незважаючи на появу нових представників групи ІПП, застосування Омезу залишається актуальним завдяки його терапевтичній ефективності та ціні, що дозволяє досягнути високої прихильності пацієнтів до терапії, а отже, і оптимальних результатів.