Арбітражне застереження. Порядок розгляду справ інститутами міжнародного комерційного арбітражу

Згідно зі ст. 7 ЗУ “Про міжнародний комерційний арбітраж” арбітражною угодою є угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні.

Наявність арбітражної угоди є обов’язковою умовою розгляду міжнародним арбітражем комерційного спору між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. В окремих випадках юрисдикція арбітражу засновується не на арбітражній угоді, а на відповідних положеннях міжнародного договору, дія яких поширюється на відносини, що виникають між суб’єктами господарювання країн – учасниць відповідного міжнародного договору. Положення таких міжнародних договорів можуть або повністю виключати юрисдикцію державних судів щодо розгляду комерційних спорів, або надавати право зацікавленій стороні (господарюючому суб’єкту країни – учасниці цього міжнародного договору) право на звернення з позовом до будь-якого суду (як до державного, так і до недержавного).

Арбітражна угода укладається або в повній письмовій формі (в єдиному документі, підписаному сторонами), або спрощеній письмовій формі (шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди), а також шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша не заперечує проти цього.

Арбітражна угода може бути викладена у вигляді окремої умови зовнішньоекономічного договору (арбітражного застереження) або у вигляді окремої угоди. Сьогодні законодавства всіх країн визнають однакове значення за обома видами арбітражної угоди (для звернення до арбітражу достатньо однієї з них).

У змісті арбітражного застереження має зазначатися: перелік спорів, які у разі їх виникнення мають вирішуватися за допомогою арбітражу; вид арбітражу (якщо обрано інституційний арбітраж, має бути зазначена його правильна назва); право, що застосовується до арбітражного застереження; при обранні арбітражу ad hoc повинно додатково зазначатися: місце арбітражу, число арбітрів та їх національність і кваліфікація; правила арбітражного розгляду (самостійно визначені або закріплені у певному регламенті як національного інституціного арбітражу, так і розробленому на міжнародному рівні). Так, під егідою ООН розроблено три арбітражних регламенти: Арбітражний регламент Економічної комісії ООН для Європи 1966 р., Правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії та Далекого Сходу 1966 р. та Арбітражний регламент Юнсітрал 1976 р.

МТП рекомендовано такий порядок внесення арбітражного застереження до зовнішньоекономічного договору: використання для умови про арбітраж шрифту червоного кольору або іншої якості або, якщо неможливо відокремити дану умову від інших умов контракту, розмістити її вище того місця, яку передбачено для підписів сторін. Однак, якщо у змісті самого договору міститься посилання на те, що розміщені на зворотному боці проформи договірні умови є складовими його змісту, арбітражне застереження визнається дійсним.

Якщо місце арбітражу знаходиться на території України, до міжнародного комерційного арбітражу застосовується ЗУ “Про міжнародний комерційний арбітраж”, який регулює питання, пов’язані із: складом міжнародного третейського суду (кількість арбітрів, порядок їх призначення); підставами для відводу арбітра; процедурою відводу арбітра; припиненням повноважень (мандата) арбітра; призначенням нового арбітра; повноваженнями міжнародного третейського суду; порядком арбітражного провадження, у тому числі визначенням правил процедури, а також порядком винесення арбітражного рішення, його формою та змістом; умовами припинення розгляду справи тощо. Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.

Рішення міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.

Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) вирішує спір, який торкається прав та обов’язків сторін згідно з такими нормами права, яке сторони обрали як таке, що застосовується до змісту договору (до прав та обов’язків сторін договору). При відсутності у зовнішньоекономічному договорі вказівки на таке право арбітри використовують колізійні норми, які, на їх погляд, мають застосовуватись. Таке положення відбито у Типовому законі Юнсітрал про міжнародний комерційний арбітраж та внутрішньому законодавстві країн, що взяли цей закон за взірець при розробці відповідного закону про міжнародний арбітраж.

За відсутності арбітражної угоди, відповідних положень міжнародних договорів, які наділяють юрисдикцією міжнародного арбітражу інші спеціалізовані структури, спір між господарюючими суб’єктами з різних країн розглядається державним судом, компетентним розглядати справу відповідно до загальних правил про підсудність.

Поняття арбітражної угоди

Розгляд спору міжнародним комерційним арбітражем можливий лише за наявності арбітражної угоди.

Арбітражна угода (arbitration agreement, convention arbitrale, Schiedsfereinbarung) – це угода сторін, яка є результатом їх взаємної домовленості про передачу спору, об’єктом якого є міжнародний комерційний договір, на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу.

Основні вимоги до арбітражної угоди (поняття, форма, наслідки недійсності) визначаються Нью-Йоркською конвенцією 1958 р.:

• – письмова форма арбітражної угоди (однак на сьогодні ця вимога не є імперативною у законодавстві низки держав);
• – передача усіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між сторонами;
• – спір виникає із договірних або інших правовідносин;
• – об’єкт правовідносин може бути предметом арбітражного розгляду (арбітрабельність комерційного договору);
• – сторони арбітражної угоди повинні бути дієздатними відповідно до законодавства, яке до них застосовується;
• – арбітражна угода має бути дійсною за законом, якому її підпорядкували сторони, а за відсутності такої вказівки, за законом держави, де було винесено арбітражне рішення.
• – арбітражна угода має бути такою, щоб сторони могли її виконати.

Арбітражна угода – угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні (ст. 7 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”).

Арбітражна угода – це угода, яка свідчить про узгоджену волю сторін про передачу спору, який виник між ними, до арбітражу.

Відповідно до Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а також їх спори з іншими суб’єктами права України.

У науці міжнародного комерційного арбітражу розрізняють три різновиди арбітражної угоди:

Арбітражне застереження (clause compromissoire) – угода сторін міжнародного комерційного договору, яка безпосередньо включена в текст договору щодо арбітражного розгляду спорів, які можуть виникнути в майбутньому з цього договору.

Третейський запис (compromis) – окрема від контракту угода сторін про арбітражний розгляд спору, який вже виник між ними.

Арбітражний договір – самостійна, окрема від основного тексту договору угода між сторонами про арбітражний розгляд спорів, які можуть виникнути між ними в майбутньому або у зв’язку з групою контрактів.

У Законі України “Про міжнародний комерційний арбітраж” розрізняють два види арбітражної угоди, при цьому не розкриваючи їх сутності:

Арбітражна угода може укладатися в письмовій та усній формі. При цьому перевага надається письмовій формі, яка визначається на рівні законодавства окремої держави. Однак на сьогодні спостерігається лібералізація торговельних відносин, яка торкнулася і форми арбітражної угоди. Наприклад, поважна міжнародна організація ЮНСІТРАЛ змінила свою позицію щодо форми арбітражної угоди, тому згідно з переглянутим Регламентом 2010 р. допускається і усна форма арбітражної угоди.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”), арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що вона укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить це застереження частиною угоди.

Зміст арбітражної угоди складають такі елементи:

• 1. Вибір арбітражного способу вирішення спорів.
• 2. Вибір виду арбітражу: інституційний або ad hoc. Якщо сторони обрали інституційний арбітраж, необхідно чітко зазначити його назву.
• 3. Місце проведення арбітражу. При звернені до арбітражного суду проводиться засідання за офіційним місцезнаходженням арбітражної інституції, тому якщо сторони бажають провести арбітраж в іншому місці, то повинні прописати цю вимогу. Зазначення місця є обов’язковим при арбітражі ad hoc.
• 4. Вибір мови провадження. Сторони можуть домовитися про мову та мови, які будуть використовуватися під час проведення арбітражного розгляду.
• 5. Визначення складу арбітражу (кількість арбітрів). При інституційному арбітражі не має потреби визначати порядок обрання арбітрів, однак їх кількість сторони можуть обумовити. При арбітражі ad hoc згаданий елемент є обов’язковим.
• 6. Визначення процедури арбітражного розгляду є важливим для разових арбітражів. В інституційних арбітражах затверджені процедурні регламенти.
• 7. Вибір права, яке підлягає застосуванню. Сторони можуть обрати на підставі автономної волі сторін матеріальне право держави, на основі якого буде відбуватися розгляд спору.

Вирішення спору шляхом арбітражу

У світі бізнесу розбіжностей не уникнути. Чи то можливий спір щодо контракту, переговорів про продаж, чи конфлікт територій, чи конфлікт із клієнтом, постачальником, діловим партнером або співробітником. Часто найдорожча частина вирішення міжнародного спору – це час, витрачений на його вирішення, а не на ведення бізнесу.

Найкращий спосіб вирішити ділові спори – мати ефективну стратегію запобігання їх. Шляхом переговорів і складання докладного договору, у якому викладаються права та обов’язки кожної сторони, знижується ймовірність виникнення спору щодо цього договору. Компанії можуть впроваджувати процедури у свої повсякденні бізнес-операції, які знижують ризик конфлікту. Коли спори все ж таки виникають, є безліч варіантів врегулювати їх у позасудовому порядку. Зокрема, це:

• Переговори, де бере участь незалежна третя сторона, яка працює з обома сторонами, щоб прояснити спірні питання, роз’яснити їхні права та обов’язки, визначити можливі варіанти вирішення бізнес-спору.
• Медіація, де призначається посередник, щоб допомогти обом сторонам дійти мирного вирішення ділового спору.
• Примирення. Подібне до медіації, за винятком того, що посередник може надати обом сторонам необов’язкову пропозицію врегулювання.
• Арбітраж. Зазвичай трибунал застосовує закон і приймає рішення шляхом винесення остаточної та обов’язкової ухвали.

У статті йтиметься про те, як врегулювати бізнес-спір шляхом арбітражу та в чому полягає допомога юриста.

Альтернативне вирішення спорів (ADR): які переваги?

У процесі врегулювання міжнародних комерційних спорів сторони можуть використовувати ADR для їх вирішення без звернення до суду. Переваги ADR:

1. заощаджує Ваш час та гроші;
2. це гнучкий процес;
3. надає обом сторонам більше контролю;
4. є конфіденційним;
5. звужує межі спору до питань, які важливі для обох сторін;
6. допомагає учасникам конфлікту зберегти ділові відносини.

У сучасному діловому середовищі арбітраж включений у багато ділових контрактів як альтернативний або обов’язковий процес вирішення ділових спорів. ADR може допомогти вирішити бізнес-спір до того, як він стане настільки серйозним, що буде необхідно втручання суду або трибуналу. Ви можете використовувати ADR до, під час або навіть після судового процесу. Одним із найпопулярніших методів ADR є арбітраж.

Що таке арбітраж?

Арбітраж – це приватний судовий процес, у якому сторони спору погоджуються, що одна або кілька осіб можуть ухвалити рішення щодо спору після отримання доказів і заслуховування аргументів. Арбітраж є альтернативою трьом іншим альтернативним методам вирішення спору, згаданим вище.

На відміну від медіації чи переговорів, рішення, винесене під час врегулювання спору шляхом арбітражу, є обов’язковим для сторін. Арбітраж має обов’язкову силу. Рішення арбітра вирішує спір, навіть якщо одна чи обидві сторони з ним не згодні. Крім того, рішення арбітра, швидше за все, запобіжить скасуванню або зміні рішення шляхом звернення до апеляційного суду.

Міжнародний арбітраж може розглядати спори між великими складними підприємствами, страховими компаніями, великою корпорацією та споживачем і навіть спір між двома чи більше фізичними особами. Арбітражний процес схожий на судовий розгляд, під час якого сторони роблять вступні заяви та надають арбітру докази. Порівняно з традиційними судовими провадженнями, арбітраж для вирішення спору менш формальний і може бути завершений швидше. Проте, на відміну від судового розгляду, право на апеляцію у випадку вирішення ділового спору шляхом арбітражу обмежено. Арбітражний процес може бути обов’язковим чи необов’язковим. Коли арбітраж є обов’язковим, рішення є остаточним, може бути виконане судом і оскаржене лише на дуже обмежених підставах. Коли арбітраж при врегулюванні міжнародних спорів не є обов’язковим, рішення арбітра носить рекомендаційний характер і може бути остаточним лише в тому випадку, якщо воно прийняте сторонами.

Вирішення спорів шляхом арбітражному: види арбітражу

Оскільки процес арбітражу є надзвичайно гнучким, завжди варто враховувати, як може працювати арбітраж. Ви можете обрати або визнану установу («інституційний арбітраж»), або так званий «спеціальний арбітраж». Останній притримуватиметься правил, розроблених сторонами, підкріпленими правилами за замовчанням, що діють у місці проведення арбітражу.

Що таке інституційний арбітраж?

Національні та міжнародні установи загалом дотримуються подібних підходів до арбітражу. Однак у деяких сферах є великі відмінності щодо таких питань, як конфіденційність і вартість. Це означає, що при складанні арбітражного застереження для конкретної установи необхідно забезпечити правильний вибір арбітра. Досвідчений юрист із вирішення спорів порекомендує відповідний арбітражний заклад для вирішення ділового спору за допомогою арбітражу.

Деякі з основних арбітражних інститутів:

• Міжнародна торговельна палата (ICC).
• Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA).
• Міжнародний центр вирішення інвестиційних спорів (ICSID).

Що таке арбітраж ad hoc?

Арбітраж ad hoc передбачає, що учасники спору самі визначають процесуальні правила, а арбітражна установа створюється для вирішення одного даного спору після чого розпускається. Замість того, щоб розробляти всю процедуру з нуля, сторони часто використовують існуючу структуру, наприклад, розроблену Комісією ООН з права міжнародної торгівлі при врегулюванні спору за допомогою спеціального арбітражу.

Основною перевагою арбітражу ad hoc є його індивідуальний характер: можна адаптувати правила до конкретного спору, що розглядається. Однак відсутність інституційної підтримки й обмежений доступ до експертів означають, що врегулювання бізнес-спору шляхом арбітражу ad hoc – це менш привабливий варіант для компаній, які потребують арбітражу. Варто зазначити, що будь-який вид арбітражу має відповідати чинним законам країни, де він проводиться. Є також галузеві види арбітражу, наприклад, правила арбітражу при товарних спорах.

Врегулювання міжнародних ділових спорів: арбітражні формальності

Якщо Ви вирішили розпочати міжнародний арбітраж, варто врахувати, що іноді справу може розглядати колегія з трьох арбітрів. Один із найпопулярніших методів призначення – це вибір кожною стороною одного з арбітрів. Потім два арбітри обирають третього. Якщо немає угоди про протилежне, одноголосне рішення арбітражної комісії не потрібне – достатньо більшості голосів.

Майже всі арбітражні угоди визначають майданчик для вирішення комерційних спорів шляхом арбітражу. Це організація, яка встановлює параметри арбітражу, наприклад, хто може бути арбітром, хто несе відповідальність за оплату арбітражу, обмеження на розкриття та чи можуть сторони запросити слухання у справі про докази. Однією з найпоширеніших арбітражних майданчиків є Американська арбітражна асоціація (ААА).

Організації, подібні до AAA, зазвичай мають списки «схвалених арбітрів». Арбітр може погодитись вирішити спір в арбітражному порядку за встановлену плату. Більшість затверджених арбітрів – це колишні судді чи досвідчені адвокати. Обсяг розкриття обмеженіший в арбітражному розгляді, ніж у цивільному позові. Якщо справа розглядалася в судовому порядку, цілком імовірно, що застосовні правила цивільного судочинства регулюватимуть різні доступні форми розкриття інформації, включаючи допити, запити на надання документів, свідчення, повістки до суду щодо примусу окремих осіб для надання свідчень чи пред’явлення документів.

У процесі вирішення конфліктів у ділових відносинах шляхом арбітражу арбітр дотримується правил арбітражного майданчика, які регулюють кількість показань, що можуть бути прийняті, кількість запитів на документи та допитів, що можуть бути запропоновані, і навіть кількість свідків, які можуть давати свідчення на слуханні. Деякі арбітражні розгляди – це питання, де сторони подають заяви про свою позицію та підтверджувальні документи арбітру. Арбітр потім розглядає їх і виносить рішення. Інші арбітражні розгляди заслуховуються в арбітражних комісіях.

Урегулювання комерційного спору шляхом арбітражу може бути дорогим процесом. Разом із тим арбітраж пропонує численні практичні переваги порівняно з судовими розглядами й іншими формами ADR.

Як і коли використовується арбітраж?

Арбітражний процес є особливо корисним при врегулюванні бізнес-конфліктів, які потребують розуміння технічних знань і де важлива конфіденційність (наприклад, щоб уникнути розкриття комерційно-конфіденційної інформації) або за наявності міжнародного елемента (наприклад, щоб уникнути зіткнення з кількома правовими юрисдикціями). Дуже часто можна спостерігати використання арбітражу під час вирішення трудових спорів. Багато контрактів містять положення, які вимагають, щоб спори щодо цього договору, вирішувалися в арбітражі. Якщо Ви погоджуєтесь розпочати арбітражний розгляд або підписуєте договір з арбітражним застереженням, Ви повинні розуміти, що арбітр може ухвалити остаточне рішення і що Ви можете відмовитися від свого права на розгляд у суді.

1. Може застосовуватись добровільно.
2. Приватний процес (якщо не подано апеляцію).
3. Менш формальний і структурований, ніж звернення до суду, залежно від правил арбітражу.
4. Зазвичай швидший та дешевший, ніж звернення до суду, залежно від правил арбітражу.
5. Кожна сторона має можливість подати докази та аргументи.
6. Рішення арбітра може бути виконане в примуосовому порядку.

Якщо арбітраж у міжнародних спорах не є обов’язковим, Ви маєте право на розгляд справи в судових інстанціях.

Передавання спору до арбітражу є одним із кращих варіантів, якщо:

• сторони хочуть зберегти конфіденційність інформації про спір;
• учасники спору зацікавлені у швидкому вирішенні ділового конфлікту за допомогою ADR.

Чи підходить арбітраж для складних спорів?

Арбітражна процедура є особливо привабливою для підприємств, які беруть участь у врегулюванні складних комерційних спорів. Це зумовлено тим, що за процесом спостерігає арбітр, який зазвичай має достатню кваліфікацію з предмету, що розглядається. Це допомагає скоротити час та витрати, пов’язані з інструктуванням незалежних експертів для роз’яснення технічних питань у суді під головуванням судді.

Висновок

Під час підприємницької діяльності можуть виникати бізнес-спори. Щоб мінімізувати труднощі, пов’язані з вирішенням міжнародних спорів, можна послуговуватися різними способами їх врегулювання. Оскільки вирішення ділового спору в суді може бути тривалим і дорогим процесом, сторони, що конфліктують, усе частіше використовують альтернативні методи, з-поміж яких арбітраж є одним з найпопулярніших.

Арбітраж вирішує спори в ділових відносинах без втручання суду, де задіяна третя неупереджена сторона. Урегулювання ділового конфлікту за допомогою арбітражу застосовується тоді, коли це зручно для сторін. Сам процес може залишатися конфіденційним і є дешевшим, ніж судовий розгляд.

Компанія IQ Decision UK пропонує широкий спектр консультаційних послуг і супровід вирішення складних комерційних спорів із використанням стратегій, адаптованих до конкретних потреб кожного власника бізнесу.

FAQ

Арбітраж – це договірна форма вирішення спорів, що має обов’язкову силу. Право учасників конфлікту передати спір до арбітражу залежить від наявності арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, який був укладений та підписаний сторонами.

Основними перевагами арбітражних розглядів є:

1. Ефективність і гнучкість;
2. Спрощені правила доведення та процедури;
3. Конфіденційність;
4. Неупередженість третейського суду;
5. Менші витрати порівняно із судовими процесами;
6. Можливість обов’язкового приведення у виконання арбітражного рішення.

Види арбітражних відносин:

• Інституційний арбітраж, коли призначається спеціалізована установа, яка перебирає роль адміністрування арбітражного процесу;
• Спеціальний арбітраж;
• Внутрішній і міжнародний арбітраж.