§ 34. Економіка країн Африки

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АФРИКИ. Найважливіші особливості економік країн Африки зображено на малюнку 105.

Мал. 105. Особливості економічного розвитку країн Африки

Африканські країни переважно експортують мінеральну і сільськогосподарську сировину (мал. 106), а імпортують готову промислову продукцію.

Мал. 106. Товарна структура експорту Африки до Європи й Азії

Економічний розвиток більшості країн Африки визначається залученням прямих іноземних інвестицій. Їх переважно вкладають у розбудову нових потужностей з видобування корисних копалин та розширення площ під окремими видами експортних сільськогосподарських культур. Це зумовлює виразні диспропорції в економічному розвитку між країнами-сусідами на континенті (мал. 107).

Мал. 107. Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в Африку, 2016 р.

ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ. Сільське господарство — основа економічного розвитку більшості країн Африки. У найменш розвинених країнах частка зайнятих у ньому становить 90 %. Більшість селянських господарств застосовують традиційні технології виробництва.

Африка — світовий постачальних багатьох видів тропічної рослинницької сировини: какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Водночас сільське господарство країн, що розвиваються, не забезпечує повністю місцеве населення продовольством. Тому вони його імпортують у значних обсягах. Найменш розвинені країни на цьому континенті мають значну частку людей, що хронічно не доїдають.

Рослинництво спеціалізується на вирощенні основних продовольчих культур (мал. 108 на с. 204) і залежить від агрокліматичних і природних умов у різних субрегіонах континенту. Наприклад, у Марокко головною продовольчою культурою є пшениця, а у Кот-д’Івуарі — ямс. Подібна ситуація із технічними культурами. Наприклад, у Тунісі переважно вирощують оливкові дерева, а у Камеруні — какао-боби. Значна частина плантацій належить ТНК розвинених країн світу.

Мал. 108. Основні продовольчі культури Африки, 2016 р.

Тваринництво в Африці помітно розвинене в зоні напівпустель і тропічних степів (наприклад, у Нігерії, Ефіопії, ПАР). Значну частку населення, що займається тваринництвом, становлять кочівники. Перевипас худоби, нестача пасовищ і поширення хвороб зумовлює низькі показники продуктивності тваринництва. Більшість свійської худоби місцеве населення Африки вирощує для задоволення власних потреб. Товарне скотарство розвинене лише у приміських зонах країн Північної Африки, а також у ПАР.

Негативний вплив на розвиток сільського господарства Африки мають стихійні лиха (засухи, епідемії, нальоти сарани), що призводять до масового недоїдання.

Значні ресурси прилеглих морів і внутрішніх водойм Африки сприяють розвитку рибальства. Проте більшість риби (особливо прісноводної) використовують лише для прогодування самих рибалок та їхніх родин. Товарне рибальство розвинене у територіальних водах ПАР, Нігерії, Марокко, Гани. Вилов морських організмів і риби переважно здійснюють судна розвинених країн світу. Українські риболовецькі компанії працюють у територіальних водах Марокко.

Ведення сільського господарства має виразні відмінності в регіонах Африки. На півночі більшість продукції виробляють у приморській субтропічній зоні Середземномор’я та у долині річки Ніл. Тут розвинені всі види сільського господарства. У напівпустельних районах Марокко, Алжира, Судану переважає тваринництво. В оазах пустель півночі Африки розвинене лише садівництво та утримання дрібної рогатої худоби. (Поясніть чому.)

Основна частина ріллі в Африці розташована в західній її частині у зоні саван і екваторіальних лісів. Значну їхню частину становлять плантації експортних культур (арахісу, бавовнику, какао-бобів, кавові дерева, сизаль, банани, ананаси тощо). Переважно такі плантації поширені у приморських районах. (Поясніть чому.)

У Центральній Африці більша частина сільськогосподарських угідь зосереджена у приморській частині та у долинах великих річок. На півдні цього регіону у саванах переважає тваринництво.

Східна Африка є тваринницьким регіоном. Водночас тут розвинене товарне плантаційне вирощення окремих видів експортних культур, таких як чайне дерево у Кенії, гвоздика у Танзанії.

Лісове господарство займає помітне місце в економіці країн Тропічної Африки. Більшість заготовленої деревини місцеве населення використовує як паливо. На експорт постачають лише окремі види цінних порід дерев. Головні країни-експортери — Кот-д’Івуар, Габон, Камерун, Конго і Ліберія. В окремих країнах (наприклад, Мавританії) багато висаджують дерев і сіють чагарники. (Поясніть, яка мета цих заходів.)

Добувна промисловість — основа економічного розвитку країн Африки. Найбільш розвідані надра ПАР, де зосереджено світового значення поклади численних видів металевих корисних копалин. У решті країн переважно видобувають один-два види мінеральної сировини. Наприклад, у Гвінеї — боксити, у Мавританії — залізну руду, в Анголі — нафту.

Великі запаси нафти й газу зосереджено в надрах Алжиру, Нігерії, Лівії, Єгипту, Анголи тощо. Лідером з видобування природного газу є Алжир, нафти — Нігерія. Більшість вуглеводнів видобувають ТНК (мал. 109 на с. 206).

Мал. 109. ТНК — лідери з видобування мінеральної сировини в Африці

Кам’яне вугілля видобувають у великих масштабах лише у ПАР. Ця країна також є його великим експортером. (Поясніть чому.)

Родовища уранових руд розробляють компанії розвинених країн у Нігерії, Намібії, ПАР. Вони вивозять їх на перероблення за кордон.

Металеві руди переважно видобувають у країнах Південної Африки (наприклад, залізні руди у ПАР). Велике значення має видобування кобальту в ДР Конго. Більшість шахт і копалень розміщено у глибинних районах Африки. Тому від них до морського узбережжя прокладено залізничні лінії. Особливе місце займає видобування дорогоцінних металів (наприклад, золота у ПАР).

Серед нерудних корисних копалин особливе значення має коштовне каміння (наприклад, алмази у Ботсвані). Особливо розвинене їх видобування в ПАР, Анголі, Ботсвані, ДР Конго.

Добувна промисловість Африки орієнтується на вивезення мінеральної сировини до розвинених країн. Розвинена первинна переробка та збагачення окремих видів металевих руд. Це енергоємні й екологічно шкідливі види виробництва (наприклад, рафінування міді у ДР Конго).

ВТОРИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ. Переробна промисловість розвинена в Африці доволі слабо (винятком є ПАР). За обсягом виробництва і зайнятістю переважають легка і харчова промисловість. Більшість країн континенту експортують необроблену сировину. Також діють підприємства з первинної обробки (очищення і пресування бавовни, кави, какао тощо). У харчовій промисловості розвинене виробництво олії, цукру, вина, соків. На базі місцевої сировини сформувалась в окремих країнах Африки текстильна промисловість (наприклад, в Алжирі).

Більшість підприємств важкої промисловості належить державі та має малу або середню потужність. Найпоширеніші нафтопереробні й цементні заводи. (Поясніть чому.) На базі місцевої сировини функціонують підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості в Алжирі, Марокко, Зімбабве тощо. Під впливом міжнародної спеціалізації змінюється структура виробництва хімічної продукції. Наприклад, у Свазіленді створено сучасну фармацевтичну промисловість.

Машинобудування представлено у більшості країн Африки ремонтними підприємствами. Лише великі країни, такі як ПАР, Єгипет, Нігерія, мають складальні заводи. У ПАР набули розвитку власні підприємства точного машинобудування. (Яка роль держави у цьому?)

Більшість підприємств вторинного сектору економіки Африки розміщені нерівномірно. Вони набули поширення в ПАР, Єгипті, Марокко, Нігерії. Тому лише у них сформувались промислові центри і вузли. Наприклад, важливим вузлом важкого (переважно гірничо-шахтного) машинобудування є Гаутенг у ПАР, алюмінієвої промисловості — Хелуан в Єгипті. Більшість великих і середніх підприємств переробної промисловості у країнах Африки розміщено або в їхніх головних морських портах, або у міських агломераціях їхніх столиць (наприклад, у Луанді в Анголі). Окреме місце займають підприємства з ремонту устаткування у великих центрах добувної промисловості (наприклад, у Лагоській агломерації у Нігерії).

ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ. На африканському континенті активно розвивається транспортна інфраструктура. Це зумовлено потребами у нарощуванні поставок до розвинених країн світу та Китаю сировинних матеріалів. Різкі диспропорції у розвитку транспорту гальмують розвиток внутрішніх регіонів більшості країн Африки. Найрозвиненіша транспортна мережа у ПАР і країнах Магрибу. У решті країн сформувалась типова колоніальна модель транспорту — від великого морського порту углиб континенту прокладена залізнична чи автомобільна дорога до основних ареалів виробництва товарної продукції первинного сектору економіки. Решта території країни фактично повністю позбавлена сучасної транспортної мережі. (Поясніть чому.)

У структурі вантажообігу лідирують залізниці. (Поясніть чому.) У пасажирообігу першість належить автомобільному транспорту, який найрозвиненіший у приморських районах Африки.

На континенті із залученням іноземного капіталу (переважно з Китаю) розпочато реконструкцію і модернізацію існуючої транспортної мережі в окремих країнах (наприклад, між Анголою, ДР Конго, Зімбабве, Мозамбіком). Особливе значення має розбудова трансафриканських автомагістралей, що проходять по малоосвоєних територіях у глибині континенту.

Міжнародні зв’язки зумовили прискорений розвиток морського транспорту. На основі морських портів сформувались важливі транспортні коридори, в яких одночасно проходять залізнична і автомобільна дорога та нафто- і газопроводи. Прикладом такого коридору є лінія Александрія — Каїр — Асуан в Єгипті. Власний морський вантажний флот країн Африки дуже малий за тоннажем і обсягом перевезень. Проте існує феномен «зручного прапора» у Ліберії. (Покажіть її на карті.) Зважаючи на вигідні для судовласників умови, під її прапором ходять судна, які насправді належать власникам із розвинених країн світу. Важливе значення для світових морських перевезень має Суецький канал (Єгипет). По ньому проходить значний потік товарів між Європою й Азією.

У країнах Африки зростає обсяг перевезень пасажирів цивільною авіацією. Лідерами є аеропорти у містах Йоганнесбург, Каїр, Кейптаун. Особливе місце займають чартерні рейси. На них перевозять більшість туристів до курортів у Північній Африці з країн Європи, а також доставляють гуманітарні вантажі та миротворців у райони стихійних лих, голоду, військових дій. Розвивається і транспортна авіація. Наприклад, з Кенії вивозять літаками до Нідерландів більшість місцевих квітів. (Поясніть чому.)

В окремих країнах Центральної і Східної Африки, де дуже складні природні умови для розбудови транспортної інфраструктури на суходолі, велике значення має внутрішній водний транспорт. Найрозвиненіший він на річках басейнів Конго, Нілу, Нігеру, а також на озерах Вікторія, Малаві, Танганьїка. Водночас значні коливання рівня води, наявність численних мілин і порогів на більшості африканських річок унеможливлюють регулярне судноплавство на значні відстані. Наприклад, по річці Конго можливе курсування суден лише до Бразавілля і Кіншаси, а далі велика порожиста ділянка не дає змоги рухатися вниз по течії.

Найменш розвиненим в Африці є магістральний трубопровідний транспорт. Лише у ПАР є продуктопроводи. Нафто- і газопроводи є у країнах, де видобувають вуглеводні. Наприклад, з Тунісу прокладено по дну Середземного моря магістральний газопровод до Італії. У дельті річки Нігер розвинена мережа нафтопроводів від офшорних родовищ до головних нафтоналивних портів.

Африка є важливим рекреаційним регіоном. Переважно туризм розвивається на півночі (наприклад, у Тунісі) і півдні (наприклад, у Ботсвані) цього континенту. Тут сприятливий клімат, розвинена інфраструктура, багата природна й культурна спадщину. (Які чинники є на заваді розвитку туризму в інших країнах континенту?)

Для малих острівних країн Африки туризм є важливим чинником економічного розвитку (наприклад, для Сейшельських островів). Решта країн не мають для цього належної інфраструктури, створення якої унеможливлюється через брак інвестицій.

НЕРІВНОМІРНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУБРЕГІОНІВ АФРИКИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇХНБОЇ УЧАСТІ В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ. На території Африки виділяють п’ять субрегіонів (мал. 110). Вони розрізняються географічними, природними, економічними, культурно-історичними особливостями. Кожен з них має провідну країну.

Мал. 110. Субрегіони Африки

Західна Африка включає до свого складу дуже відмінні за рівнем господарського розвитку країни світу. Основою господарського розвитку товарного сектору економіки більшості країн цього субрегіону становлять поклади корисних копалин. Найбільше економічне значення мають світового рівня запаси нафти і газу у Нігерії, які є основою її господарства та експорту.

Кожна країна Західної Африки має власну моноспеціалізацію в експорті та орієнтується переважно на колишні країни-метрополії, ТНК яких контролюють їхній товарний експорт.

Основним видом зайнятості більшості населення Західної Африки залишається сільське господарство. Розрізняють дві спеціалізовані зони — кочового і напівкочового скотарства у Сахелі та Приатлантична з переважанням плантаційного товарного рослинництва. На експорт постачають переважно арахіс, пальмову олію, бавовну.

Основу економічного розвитку більшості країн Західної Африки становить експортноорієнтована добувна промисловість. Особливе місце у ній займає нафто- і газодобувна промисловість Гвінейської затоки. Переробна промисловість розвинена слабо. Переважають підприємства текстильної і бавовняної промисловості, малі підприємства харчової промисловості. Доволі розвинене кустарне виробництво.

Північна Африка — найбільший за площею субрегіон континенту. Значну його частину займає пустеля Сахара. Провідною країною цього субрегіону є Єгипет, в якому розвинені не лише первинний сектор, а й інші види економічної діяльності. Найменш розвиненою державою є Судан.

Основу господарського розвитку більшості країн Північної Африки становить сільське господарство. Окремі з них є значними виробниками нафти і природного газу. Більшість родовищ розташовано в пустельних глибинних районах. Від нафто- і газопромислів до морського узбережжя прокладено магістральні трубопроводи, по яких вуглеводні постачають на експорт (наприклад, у Лівії).

У сільському господарстві Північної Африки виділяють дві зони: приморську з переважанням садів і рослинництва і пустельну з домінуванням тваринництва. Значна частина товарного виробництва орієнтована на збут продукції до країн Європи (наприклад, оливкової олії з Тунісу).

Вторинний сектор економіки представлений переважно невеликими підприємствами легкої і харчової промисловості. Лише в Єгипті і Марокко діють значні підприємства машинобудування. Кустарна промисловість орієнтована на збут продукції туристам. (Поясніть чому.)

У третинному секторі розвинені транспортна інфраструктура і міжнародний туризм. Єгипет залишається лідером серед країн Африки за розвитком цих головних складових сфери послуг. Останніми роками помітного розвитку набув туризм у Марокко.

Південна Африка становить великий інтеграційний регіон на чолі з ПАР. У цій країні найрозвиненіша структура господарства. Решта країн цього субрегіону Африки постачають на світовий ринок один-два товари, переважно первинного сектору економіки (наприклад, Ботсвана — алмази).

Більшість населення (окрім ПАР) зайнята у сільському господарстві. Сформувались дві сільськогосподарські зони — напівпустельна з переважанням вирощення дрібної рогатої худоби і степова з вирощенням зернових і винограду.

Основу господарського розвитку країн Півдня Африки становить добувна промисловість. (Поясніть чому.)

У вторинному секторі переважно розвинені невеликі підприємства харчової промисловості. Також поширені напівкустарні підприємства з первинного оброблення сільськогосподарської сировини. Лише у ПАР добре розвинена переробна промисловість з виразним домінуванням машинобудування. (Поясніть чому.)

У третинному секторі ПАР займає лідерські позиції. Транспортна інфраструктура решти країн цього субрегіону орієнтована на ПАР. Особливо виразно це виявляється в електроенергетиці. У структурі туризму переважають міжнародні туристичні потоки. Більшість туристів прямує до природних національних парків субрегіону. (Назвіть їх.)

Східна Африка вирізняється більш-менш рівномірним розвитком господарства. Лідером за обсягом ВВП є Кенія. Найменш розвинені країни розташовані на півночі — Еритрея, Ефіопія, Сомалі, Південний Судан.

У структурі виробництва переважає сільське господарство, основу якого становить експортноорієнтоване плантаційне господарство (наприклад, вирощення чаю у Кенії). У напівпустельних і саванних регіонах заходу і півночі субрегіону домінує традиційне тваринництво. Велике значення у забезпеченні населення продуктами харчування має розвиток сімейних товарних ферм, а також рибальство у Великих африканських озерах. (Покажіть їх на карті.) На островах Індійського океану вирощують спеції (наприклад, ваніль переважно експортують Сейшельські острови).

У вторинному секторі розвинені невеликі підприємства харчової і легкої промисловості та ремонтні майстерні. Більшість підприємств зосереджено у портах, а також у невеликих містах у районах вирощення експортної сільськогосподарської продукції. (Поясніть чому.)

У третинному секторі велике значення має залізнична інфраструктура. Вона пов’язує внутрішні райони вирощення експортної сировини з головними морськими портами з її вивезення (наприклад, залізниця Найробі — Момбаса у Кенії). Доволі розвинений туризм — відвідування основних національних природних парків, а також морський туризм на пляжах острівних країн (наприклад, на Коморських островах).

Центральна Африка включає переважно екваторіальні країни. Її економічним лідером є Ангола.

Основу економічного розвитку країн становить добувна промисловість. Більшість відповідних компаній є філіями ТНК чи спільними з ними підприємствами.

Основним видом зайнятості населення Центральної Африки є малотоварне і напівнатуральне сільське господарство. Експортний сектор у ньому незначний через тривалі бойові дії. Переважає рослинництво. Товарне виробництво експортних тропічних культур (кава, какао, олійні пальма) доволі незначне через брак робочих рук. У більшості країн Центральної Африки не вистачає власного продовольства і значну його частину імпортують або постачають гуманітарні організації. Рибальство переважно має нетоварний характер та є основою харчування населення приморських і прирічкових селищ.

Лісове господарство лише в окремих країнах Центральної Африки (наприклад, у Габоні) відіграє значну роль в експорті. Переважно постачають цінні породи деревини. Більшість лісозаготівельних компаній контролюють великі корпорації з колишніх країн-метрополій.

Вторинний сектор (за винятком ДР Конго) слаборозвинений. Окремі країни (наприклад, Екваторіальна Гвінея) взагалі не мають власних підприємств переробної промисловості. Переважають невеликі майстерні з ремонту нескладних виробів, а також малі підприємства харчової промисловості. (Поясніть чому.)

Третинний сектор малорозвинений. Триває реконструкція і модернізація головних транспортних коридорів (наприклад, трансконтинентальної залізниці Бенгуела між Анголою, ДР Конго, Зімбабве, Мозамбіком). Більшість послуг зосереджено у портових містах.

ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ АФРИКИ незначні з огляду на виразну орієнтацію цих країн на збут своєї продукції у розвинені країни світу. У структурі зовнішньої торгівлі переважають традиційні товари міжнародної спеціалізації (наприклад, чай з Кенії). Значну частину експорту України до країн Африки становлять товари подвійного призначення і військова техніка. Значною мірою це зумовлено активною участю вітчизняних миротворців в операціях ООН з підтримання миру на цьому континенті (мал. 111). (Поясніть чому.)

Мал. 111. Розміщення української частини миротворчих сил у країнах Африки

Україна постачає значні партії продовольства до країн Африки (у т. ч. у рамках гуманітарної допомоги ООН). Суттєвою часткою вітчизняного експорту є продукція машинобудування. В імпорті з Африки переважають: банани, кава, рис, арахіс, какао-боби.

В Україні традиційно навчаються студенти з різних країн Африки. Наші інженери беруть участь у реалізації проектів з відновлення і розбудови інфраструктури в африканських країнах. Натомість вони надають послуги з морських перевезень товарів та у сфері туризму. Добре така співпраця налагоджена з компаніями Єгипту.

Серед країн Африки найбільше прямих іноземних інвестицій з України вкладено у видобування нафти в Єгипті на основі концесійної угоди.

СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Основою первинного сектору економіки африканських країн є аграрний сектор і добувна промисловість.

• Переробна промисловість розвинена слабо. Її основу становлять легка і харчова промисловість.

• Машинобудування представлено у більшості країн Африки ремонтними підприємствами.

• Активно розвивається третинний сектор, особливо транспортна інфраструктура і рекреація.

• На території Африки виділяють п’ять субрегіонів, які відрізняються рівнем соціально-економічного розвитку.

Знаю і вмію обґрунтувати

1. Складіть схему експортноорієнтованої моделі економіки країни Африки. Поясніть її.

2. Зробіть порівняльну характеристику розвитку економіки у країнах Північної і Південної Африки.

3. Які африканські держави входять до економічного угруповання ОПЕК?

4. Назвіть головні статті експорту й імпорту країн Африки.

5. Схарактеризуйте зв’язки України з країнами Африки.

Працюю з картою

Нанесіть на контурну карту головні морські порти Африки та поясніть, які товари вони вивозять.

Шукаю в Інтернеті

За даними офіційного сайта Державної служби статистики України встановіть, які країни Африки є лідерами на цьому континенті за обсягами вітчизняних поставок. З’ясуйте, які українські товари користуються попитом, і спробуйте пояснити чому.

Генерую ідеї

Розробіть туристичний маршрут однією з країн Африки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центрів їхньої переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування

1. Позначте на контурній карті основні родовища нафти, залізних, мідних, алюмінієвих руд та центри їхньої переробки (збагачення).

2. Позначте на контурній карті основні транспортні магістралі та порти експортування.

3. Поясніть, який існує взаємозв’язок між основними родовищами корисних копалин, транспортною інфраструктурою і найбільшими морськими портами Африки.

Дослідження

Орієнтовні теми (на вибір учня/учениці)

1. «Арабська весна»: події і наслідки.

2. Ангола: успішний розвиток після війни.

3. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію країн Тропічної Африки.

7.2: Людська географія Африки на південь від Сахари

Демографічні дані для кожної країни в кожному регіоні Африки на південь від Сахари вказують на географію людини регіону. Міські відсотки, розмір сім’ї, рівень доходів та інші дані, які можуть вказувати на спосіб життя або рівень розвитку, гостро корисні для розуміння тенденцій в Африці на південь від Сахари. Індекс економічного розвитку ілюструє динаміку і умови, які існують у царині. Дані свідчать про узгодженість економічних тенденцій та тенденцій розвитку в Африці. Однак дані не вказують на відмінності в культурній динаміці та унікальності в тому, як живуть місцеві жителі. Цікавою частиною вивчення Африки на південь від Сахари є багато етнічних та культурних груп у кожній країні, які виводять на поверхню широкий спектр світового різноманіття в нашій людській спільноті. Усередині кожної країни є мікрокосми людських суспільств, які дотримуються певних звичаїв, яким можуть бути тисячі років. Глобалізація та технологічні досягнення кидають виклик кожній культурній групі адаптуватися та впроваджувати інновації, щоб заробити на життя, але забезпечити безперервність у своїй спадщині. Віддалені культурні групи країн Африки на південь від Сахари найбільш схильні до мінливого характеру глобалізації, що загрожує їх нинішньому способу життя.

Африка на південь від Сахари – це периферійний регіон світу з неоколоніальними економічними моделями. Периферійні регіони зазвичай постачають сировину, продукти харчування та дешеву робочу силу в основні промислові країни. Більшість населення Африки на південь від Сахари працює в натуральному сільському господарстві, щоб заробляти на життя та прогодувати свої сім’ї. Сім’ї багатодітні. В останні десятиліття відбулася величезна міграція сільських до міських міст у великі міста, які надзвичайно переповнені. Африка на південь від Сахари налічує понад 750 мільйонів людей, і більшість заробляють еквівалент США лише 1—3 долари на день.

У Африці на південь від Сахари немає жодної основної економічної зони. Це царство має багато основних міст, а решта – периферія. Багато основних міст вдосконалюють свої технології та інфраструктуру та вступають у глобалізовану економіку. Незважаючи на це, до 70 відсотків людей все ще працюють у сільському господарстві, залишаючи мало часу для розвитку великої освіченої групи професіоналів для надання допомоги у соціальних послугах та адміністративних обов’язках. Царство сильно залежить від зовнішньої підтримки технічної та фінансової допомоги. Комп’ютери, медичне обладнання та інші високотехнологічні товари імпортуються. Африканські держави сформували торгові угоди і приєдналися до Африканського союзу, щоб допомогти один одному в економічному розвитку і торгівлі.

Малюнок 7.10: Неформальний та формальний сектори. На фото зліва зображені торговці з боку вулиці в Сенегалі, які можуть сприяти неформальній ринковій системі, яка поширена в багатьох країнах Африки на південь від Сахари. Готівковий розрахунок і бартер – основні способи оплати. Фото праворуч – торговий центр у Зімбабве, який є частиною формальної ринкової системи, яка регулюється та оподатковується урядом. Радослав Ботев; Гері Бембрідж — Зімбабве Хараре Істгейт Торговий центр — CC BY 2.0.

Африка на південь від Сахари налічує майже сорок міських районів, що налічують понад мільйон чоловік. У центрі центральних ділових районів (CBD) розташовані сучасні висотні бізнес-офіси, добре пов’язані зі світовою економікою. За межами КБР знаходяться нетрі без послуг і жалюгідні, антисанітарії. Неформальний сектор економіки – той, який не регулюється, не контролюється або не оподатковується, став основною системою ведення бізнесу в більшості міст. Неформальний сектор включає торгівлю, вуличні ринки та будь-який інший бізнес без фінансових записів за касовими операціями.

Відсутність державного регулювання та контролю перешкоджає нарахуванню або стягненню податків, що, в свою чергу, зменшує підтримку державних послуг чи інфраструктури. Формальний сектор економіки – той, який уряд може регулювати, контролювати та оподатковувати – змушений приймати законопроект, щоб керувати урядом та підтримувати державні послуги, такі як освіта, безпека та транспорт. Незважаючи на нещастя і нездорові умови нетрів, де вже живуть мільйони людей, все більше мігрантів з сільської місцевості продовжують переїжджати до міста в пошуках роботи та можливостей. Африканські міста швидко ростуть, багато хто без організованого планування.

Якби індекс економічного розвитку застосовувався до країн Африки на південь від Сахари, виникла б чітка закономірність. Сільські райони перебували б на нижчих стадіях розвитку, і лише деякі райони, що розвиваються, будуть вищими за 3 етап. Великий відсоток цього царства буде на етапі 1 або 2 цієї моделі. Країни з вищим рівнем життя, такі як Південна Африка або Ботсвана, працювали б на етапі 3 або 4. Цей регіон має одне з найбільш швидкозростаючих населення світу і економічно відстає від країн Північної півкулі, які перейшли на вищі етапи індексу економічного розвитку.

Доходи, урбанізація та розмір сім’ї

Соціально-економічні дані добре ілюструють умови для людей в Африці порівняно з рештою світу. Африканські країни знаходяться на найнижчому кінці статистики щодо перспектив розвитку. Більші міста демонструють обіцянку для просування на вищі етапи розвитку. Розміри сім’ї в сільських країнах є одними з найбільших у світі. Середній рівень народжуваності для більшої частини Африки становить близько 5; в Малі та Нігері рівень вище 7. Від третини до половини населення цих країн у віці до п’ятнадцяти років. Діти складають більшу частину населення у багатьох районах, що свідчить про те, що на жінок покладається важче навантаження, а це означає, що жінки не можуть легко отримати освіту або працювати поза домом.

Ілюстрація \(\PageIndex\) : Молоді жінки та дитина Масаї в Кенії. Давида Де Ла Гарпе — масаї дітей — CC BY-ND 2.0.

Населення країн Західної Африки швидко зростає і подвоїться приблизно через тридцять років нинішніми темпами. Ця тенденція покладає додаткове навантаження на економіку і на навколишнє середовище. Це підживлює одну з найшвидших змін від сільських до міських міст у світі. Західна Африка зараз лише близько 32 відсотків міст, а Буркіна-Фасо та Нігер – це менше 20 відсотків міських – чіткі свідчення того, що сільське господарство є найбільшим сектором їхньої економіки і що більшість людей живе в сільській місцевості або невеликих селах. Рівень особистого доходу в країнах Західної Африки є одним з найнижчих у світі; що стосується рівня життя, це бідні країни. Для мільйонів молодих людей, які виходять на ринок зайнятості, існує мало економічних можливостей.

Індекс людського розвитку Організації Об’єднаних Націй (ООН) перераховує всі країни Західної Африки, окрім двох, у найнижчій категорії розвитку. Сьєрра-Леоне – найнижчий у світі. Гана та Сенегал були двома країнами, перерахованими в середньому діапазоні. Сенегал – найнижча країна середньої категорії, ледь піднімаючись приблизно на найнижчий рівень. Країна, занесена до найнижчого рівня середньої категорії, перетворюється на регіон з низькою доступністю можливостей та переваг для своїх людей. Як регіон периферійного світу, економічна база структурована навколо сільського господарства з допоміжною видобувною діяльністю. Сільськогосподарська діяльність є поновлюваною, але норма прибутку в сільському господарстві невелика. Ці країни перебувають у режимі існування з швидко зростаючим населенням і мало промислової або постіндустріальної діяльності для отримання доходу.

Жодна африканська нація на південь від Сахари не перебуває на етапі 5 індексу економічного розвитку. Тим не менш, той факт, що вони не є споживчими суспільствами, не скасовує багатих культурних цінностей і спадщини царства. Енергія людей не обертається навколо споживацтва, а натомість орієнтована на самих людей. Високий рівень соціальної взаємодії та залучення громади спричиняє різні культурні стандарти, ніж стандарти споживчого суспільства, яке більше зосереджується на особистості та менше на громаді. Якщо немає соціальних заворушень або відкритої війни, які існують у різних місцях, люди наполегливо працюють над створенням громадянського суспільства, заснованого на сім’ї та традиціях.

Малюнок 7.12 Піраміди населення африканських країн Піраміди населення Нігеру, Танзанії та Південної Африки ілюструють динаміку зростання населення Африки на південь від Сахари. Піраміда населення Нігеру ілюструє великі розміри сім’ї та швидке зростання населення. Піраміда Танзанії схожа, але демонструє ознаки уповільнення зростання населення. Південна Африка, яка є більш урбанізованою та промислово розвиненою, демонструє ознаки зменшення розмірів сімей та меншої кількості дітей. Міжнародні програми Бюро перепису населення США – суспільне надбання.

Мови в Африці на південь від Сахари

Африка на південь від Сахари займає велику площу суші, більш ніж в 2,3 рази більше, ніж США. Тисячі етнічних груп розкидані по всьому царству. Існує величезна різноманітність серед 750 мільйонів людей в Африці на південь від Сахари, і всередині кожної країни є культурні та етнічні групи зі своєю історією, мовою та релігією. Більше двох тисяч окремих та різних мов розмовляють у всій Африці. Сорок розмовляють понад мільйон чоловік. Багато місцевих мов не записані і не мають історичних записів або словника. Місцеві мови без письмової історії, як правило, першими втрачаються, оскільки глобалізація впливає на сферу. Нігерія, де проживає понад 130 мільйонів людей, є найбільш густонаселеною країною Африки. Йдеться про розмір Техасу та Оклахоми разом узятих, а Африканська перехідна зона прорізає північну частину країни. Понад п’ятсот окремих мов розмовляють лише в Нігерії. Три з шести домінуючих мов в Африці на південь від Сахари, якими розмовляють щонайменше десять мільйонів людей або більше – розмовляють в Нігерії: Хауса, Йоруба та Ібо. Три інші основні мови Африки на південь від Сахари – суахілі, лінгала та зулу.

Колоніальна діяльність значно змінила те, як африканські країни діяли економічно, соціально та політично. Мова – один з аспектів культури, який вказує на колоніальні відносини. Багато африканських країн сьогодні говорять на європейській мові як офіційною мовою. Мавританія – єдина країна, яка має арабську мову як офіційну мову. Нігерія має англійську та інші місцеві мови. Офіційними мовами більшості Західної Африки є французька або англійська, а офіційною мовою Гвінеї-Бісау є португальська.

Цей пережитки колоніальної влади здавалося б неузгодженим з бажанням бути вільним від іноземного панування. Однак, оскільки часто в країні розмовляють від десятків до сотень місцевих мов, вибір колоніальної мови як офіційної мови дає меншу перевагу для однієї групи, яка бажає домінувати на політичній арені з власною місцевою мовою та спадщиною.

Наприклад, мовна проблема виникає, коли уряду необхідно надрукувати матеріал для країни. Якою мовою вони користуються? У Нігерії існувало б більше п’ятисот можливих мов. Що робити, якщо керівництво використовувало мову, якою розмовляють лише кілька людей? Мова владних надавав би перевагу перед тими, хто не міг її зрозуміти. Що робити, якщо в Техасі та Оклахомі було більше п’ятисот окремих мов? Як би вони функціонували? Ось чому багато африканських країн обрали колоніальну мову як мову своєї країни, або національну мову. Гана, яка розміром з Міннесота, налічує понад вісімдесят розмовних мов. Гана та Нігерія обрали англійську як національну мову, щоб забезпечити цілісний та інклюзивний метод вирішення мовної дилеми.

Частина двох тисяч мов, якими розмовляють на африканському континенті, не збережеться. Велика кількість мов розмовляє невелика кількість місцевих груп, які можуть мати або не мати письмовий текст або алфавіт. Вплив глобалізації змушує мову франка країни затьмарити місцеві мови, які передаються старшим поколінням, які можуть не вільно володіти мовами світового бізнесу та торгівлі. Молоді люди часто вивчають мову франка і можуть або не передавати свою місцеву мову наступному поколінню. Ось як мови вимирають. Подібна динаміка може бути застосована і до місцевих релігійних вірувань. Зовнішній вплив часто може підірвати місцеві вірування та спричинити еволюцію релігійних принципів, які врешті-решт перетворюють корінні вірування на зразки, подібні до більших, більш основних релігій.

Малюнок 7.13 Мовні сім’ї Африки Існує шість основних мовних сімей з багатьма варіаціями кожної. Підраховано, що у всій Африці розмовляють понад дві тисячі мов. Карта люб’язно надано Марком Дінгмансе і Pmx — CC BY-SA 3.0.

Релігія на південь від Сахари

До того, як монотеїстичні релігії з Близького Сходу навіть існували, народ Африки дотримувався традиційних анімістських вірувань. Дифузія християнства та ісламу на африканський континент переконало багатьох африканських людей відмовитися від своїх анімістських переконань. Африканські релігії поширилися разом з работоргівлею і стали частиною африканської діаспори. Приклади можна знайти в релігії Сантерія на Кубі, послідовників Умбанди в Бразилії та практикуючих Вуду (Вуду) на Гаїті. Багато з цих прикладів вказують на високу швидкість змішування між традиційними релігіями та християнством, що не так добре сприймається в ісламі.

Нинішні релігійні тенденції в Африці слідують зразку Африканської перехідної зони. Велика частина населення на північ від зони дотримується ісламу, і велика частина населення, що проживає на південь від зони, слідує християнству. Великий відсоток людей у регіоні дотримується широкого спектру традиційних або анімістських вірувань. Наприклад, станом на 2010 рік понад 50 відсотків жителів Того все ще дотримувалися місцевих релігій, не пов’язаних з християнством чи ісламом. Лише близько 29 відсотків населення стверджували, що є християнином, а ще менше заявляли, що слідують ісламу (Центральне розвідувальне управління).

Уздовж Африканської перехідної зони послідовники однієї релігії зіткнуться з послідовниками іншої. Такі країни, як Нігерія мають історію такого типу соціального поділу, і уряд Нігерії дозволяє ісламський закон шаріату мати пріоритет над цивільним законодавством в північних регіонах країни. Наприклад, в 2002 році конкурс краси «Міс Світу» повинен був відбутися в столиці Нігерії. У той же час нігерійські новини повідомили про випадок молодої жінки, звинуваченої у подружній невірності в північній Нігерії, де переважають мусульмани. Жінка повинна була бути забита камінням до смерті за її злочин. Північна Нігерія знаходиться на північ від перехідної зони і є стійко ісламською. Південна Нігерія в основному християнська або анімістська. Північні мусульмани протестували проти «декадентського» конкурсу краси «Міс Світу», і заворушення перекинулися на вулиці. Будинки спалювалися, автомобілі перекинулися, загинуло більше ста людей. Тим часом люди на півдні протестували проти смертного вироку жінки, звинуваченій у подружній невірності. Конкурсантки конкурсу «Міс Світу» почали виходити з конкурсу, деякі в знак протесту, а деякі з міркувань особистої безпеки. Зрештою, жінку, засуджену до смертної кари, контрабандою вивезли з півночі Нігерії в безпеку півдня. Конкурс «Міс Світу» був перенесений в Лондон.

І іслам, і християнство були на підйомі в Африці. Оскільки місцеві вірування замінюються монотеїстичними релігіями, відбувається більша інтеграція або із Заходом (Європа та Америка), або з Близьким Сходом. Релігійна діяльність через християнських місіонерів або просування ісламу іноді збігається з економічною підтримкою, що здійснюється через ті ж канали, що часто вітається і посилює глобальні відносини, що відбуваються.

Однак Африка все ще сповнена традиційних релігій з багатою духовною історією. Духовні сили знаходять в навколишньому середовищі. Божества всіх видів поклоняються по всій Африці. Християнство та іслам запізнюються в регіоні, але зробили глибоке проникнення в африканську культуру. Обидва змагаються за душі африканського народу.

Малюнок 7.14 Домінуючі релігії в Африці Іслам є помітним на північ від Африканської перехідної зони, а християнство є більш помітним на південь від Африканської перехідної зони. Оновлено з карти люб’язно Андреас 06 – суспільне надбання.

Етнічні поділи та громадянські війни

Африка на південь від Сахари є домом для тисяч етнічних або традиційних груп. Кожен має окрему ідентичність і історію, і часто одна група конфліктує з іншою. Работоргівля та встановлення колоніальних політичних кордонів або політики загострили історичні етнічні бойові дії. Основні громадянські війни велися протягом всієї історії всієї Африки на південь від Сахари і тривають і в даний час. Центральна Африка пережила безперервний жорстокий конфлікт за останнє десятиліття, рішення не видно. Понад п’ять мільйонів людей загинули в результаті громадянської війни в Конго (Заїр). Тривають бойові дії між різними фракціями за політичний контроль або контроль над природними ресурсами, такими як алмази або золото. Громадянські війни руйнують деякі африканські країни. Багато інших країн, таких як Зімбабве, Чад та Центральноафриканська Республіка, також зазнали економічної дезінтеграції внаслідок важких політичних заворушень.

Конфлікт Туті-Хуту в Руанді був історичним у своєму насильстві та безглуздому вбивстві невинних людей. У 1994 році багатовіковий конфлікт розгорівся в насильство небачених масштабів. Хуту ополченці помстилися тутсі за роки придушення і вбивали всіх, хто не підтримав справу хуту. Повстанці тутсі нарешті набрали сили, відбивалися і розгромили хуту ополченців. Понад мільйон людей загинули, а понад мільйон переможених хуту бігли як біженці в сусідні країни, де багато хто загинув від холери та дизентерії в таборах біженців.

Малюнок 7.15 Трагедія в Руанді Кістки жертв, загиблих під час геноциду в Руанді, зберігаються в цій школі в Руанді. Загальна кількість загиблих на війні людей невідома. Вікісховище — публічне надбання.

Громадянська війна в Руанді та безліч біженців, які вона створила, дестабілізували весь Центральноафриканський регіон. Зсув населення та збільшення військової зброї вздовж кордону Заїру призвели до великої громадянської війни в Конго (Заїр), яка призвела до загибелі понад п’ять мільйонів людей, багато з яких – від хвороб або голоду. За оцінками, понад три мільйони смертей були пов’язані безпосередньо з війною, а ще два мільйони – суворими умовами в регіоні (AmericanRenaissance.com). Громадянські війни в Конго з 1996 по 2003 рік змінили культурні та політичні ландшафти та зруйнували цінну інфраструктуру. Однією з рушійних сил цих воєн є контроль над цінними мінеральними ресурсами, виявленими у Великій рифтовій долині уздовж східного кордону Конго. Алмази, золото, мідь, цинк та інші корисні копалини рясніють у цьому регіоні, а багатство, яке можна отримати від видобутку цих продуктів, приваблює політичні сили, щоб конкурувати за свій контроль.

Громадянські війни завдали хаосу країнам Анголи, Сьєрра-Леоне, Ліберії та Сомалі. Усі пережили певну кількість серйозних конфліктів за останнє десятиліття. Про багато громадянських воєн не повідомляють ЗМІ у всьому світі, хоча кількість людей, постраждалих, поранених та вбитих, плачевна. У таких місцях, як Кот-д’Івуар, Нігерія та Зімбабве, вулиці стали полем битви.

Створення стабільності в деяких районах Африки було складним завданням, оскільки в багатьох африканських країнах тривають громадянські заворушення та політична корупція. Основні промислово розвинених країн не наважуються втручатися або інвестувати в мир і стабільність в Африці. Уряди більш ніж кількох африканських країн не змогли забезпечити стабільність або забезпечити свій народ. Наприклад, Сомалі не має центрального уряду; скоріше, нею керують воєначальники і сільські начальники. Корупція, диктаторське правління та військова сила були основними складовими влади в цих випадках.

ВІЛ та СНІД у країнах Африки на південь від Сахари

Як би в Африці на південь від Сахари не вистачило зусиль для досягнення стабільності, вона також повинна справлятися з великою кількістю людей, інфікованих ВІЛ та СНІДом. Від Південної Африки до Кенії існує ряд країн з деякими з найвищих відсотків ВІЛ-інфікованих людей у світі. Вірус ВІЛ заразив понад 24 відсотків дорослих у Ботсвані, а деякі села втратили ціле покоління дорослих від СНІДу. Пандемія СНІДу стала головною кризою охорони здоров’я для Африки на південь від Сахари. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, цілих тридцять мільйонів чоловік в цій сфері є ВІЛ-інфікованими.

Можна жити з ВІЛ роками, перш ніж померти від СНІДу. ВІЛ-інфіковані люди можуть передавати вірус іншим, не знаючи, що вони його мають, і мільйони людей помирають від СНІДу в Африці на південь від Сахари, не знаючи, що вони заражені. Відсутність освіти, тестування на ВІЛ та медичних послуг перешкоджають прогресу до зупинки цієї смертельної хвороби. Профілактика – ідеал, який ще не здійснився. Багато людей не хочуть пройти тестування через страх відмови від своїх сімей та друзів, якщо вони заражені. СНІД, безсумнівно, вб’є мільйони більше в Африці, перш ніж буде знайдено рішення.

Багато інших захворювань поширені в Африці на південь від Сахари. Деякі поширюються векторами в навколишньому середовищі. Комарі поширюють такі хвороби, як малярія та жовта лихоманка, які поширені у всьому царстві. Сонна хвороба поширюється мухою цеце, яка також може заразити худобу і худобу. Гепатит широко поширений. Також поширені шистосомоз, туберкульоз, черевний тиф. Антисанітарія і забруднена вода є місцем розмноження мікробів, що викликають захворювання. Люди, які живуть в менш санітарних умовах, частіше контактують з цими захворюваннями та заражаються ними, а також рідше отримують медичну допомогу на ранній стадії захворювання.

Рисунок 7.16 ВІЛ та СНІД Ця карта показує приблизний відсоток дорослих з ВІЛ у країнах Африки на південь від Сахари для кожного штату на основі найкращих оцінок Всесвітньої організації охорони здоров’я та ООН. Карта люб’язно надана Андреасом 60 — суспільне надбання; дані надані Глобальним звітом ЮНЕЙДС за 2010 рік — суспільне надбання.

Туристичний потенціал

Африка на південь від Сахари має великий потенціал для розвитку туризму. Туризм вважається постіндустріальною діяльністю зі змішаними можливостями доходу. Якщо Африка зможе керувати своїми ресурсами та забезпечити безпечне середовище для мандрівників, туризм матиме сильний вплив на економічне зростання Африки та відіграватиме значну роль у її майбутньому.

Туризм є зростаючим сектором світової економіки. У всьому світі зростають робочі місця у сфері подорожей та туризму. Африка в цілому приваблює менше 5 відсотків від загальної кількості світових туристів і становить лише невеликий відсоток міжнародного туристичного доходу. Враховуючи невелику частку регіону на туристичному ринку та очікуване динамічне зростання сектору у всьому світі, Африка може розраховувати на суттєве збільшення своєї частки у світовій туристичній діяльності.

Африка на південь від Сахари має потужний потенціал пропозиції для залучення туристів. Пляжні курорти самі по собі створюють велику нічию для туристів. Прибережні води Індійського океану можуть похвалитися одними з кращих пляжів у світі, з великою кількістю можливостей для вітрильного спорту, дайвінгу або інших водних видів спорту. Південна Африка пишається своїми відокремленими пляжами і красивою береговою лінією. Інші відомі прибережні туристичні напрямки включають Занзібар-Танзанія, острів Бенгерра в Мозамбіку та Сейшельські острови. Інші райони з туристичним потенціалом – парки дикої природи та заповідники дичини. Культурні локації з багатою спадщиною історичного значення зростають у своїй привабливості та доступності для світових мандрівників.

Туристичні напрямки в Африці на південь від Сахари

Африка перевершує залучення туристів до своєї дикої природи та дичини заповідників. Сафарі-туризм виділяє екзотичних істот, включаючи слонів, левів, носорогів, бегемотів та великої дичини. Африка сповнена великих дичини заповідників і національних парків. Нижче наведено деякі з найбільш відвідуваних місць сафарі тварин (* вказує на об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО):

• Національний парк Крюгера, Південна Африка
• Заповідник Селус, Танзанія*
• Заповідник Амбоселі, Кенія
• Національний парк Серенгеті, Танзанія*
• Заповідник Калахарі, Ботсвана
• Беренті природний заповідник, Мадагаскар
• Національний парк Вірунга (Горила), Конго (Заїр) *

Африка на південь від Сахари рясніє природними особливостями або визначними пам’ятками, до яких тяжіють туристи, особливо туристи, які шукають видатні мальовничі місця або бажають екологічної пригоди. Є десятки вражаючих національних парків по всій Африці. Нижче наведено деякі з найбільш цікавих місць фізичної географії в Африці на південь від Сахари (* вказує на об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО):

• Mt. Кіліманджаро, Танзанія*
• Mt. Національний парк Кенії, Кенія*
• Кратер Нгоронгоро, Танзанія
• Водоспад Вікторія, Замбія/Зімбабве
• Камале Pinnacle, Камерунські гори
• Зума-рок, Нігерія
• Таблиця Mt. Національний парк, Південна Африка

Культурний та культурний туризм за останні роки надзвичайно зріс. Культурні цінності та ландшафти спадщини завжди передбачали відмінні туристичні пам’ятки. Африка на південь від Сахари має велике багатство культури та спадщини для залучення туристів. Нижче наведено кілька найвідоміших культурних напрямків у царині (* вказує на об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО):

• Тімбукту (Тімбукту), Малі*
• Базиліка Святого Петра (Кот-д’Івуар)
• Національний культурний центр Ашанті, Гана*
• Великі руїни Зімбабве, Зімбабве*
• Острів Роббен, Південно-Африканська Республіка*
• Тур по Соуето, Південно-Африканська Республіка
• Рок-місто Лалібела, Ефіопія*
• Стародавнє місто Абомей, Бенін*

Малюнок 7.17 Африканські слони Дика природа і велика дичина є природними ресурсами для туризму. Країни Африки на південь від Сахари створили багато заповідних територій для дикої природи. Майкл Янсен — Африканські Elefanten/Африканські слони куща — CC BY-ND 2.0.

Кожна африканська країна, міський центр або сільське село – це свій унікальний туристичний магніт. Туристичний бізнес, однак, ширший, ніж просто самі сайти. Необхідно враховувати питання щодо транспортування в країну та з країни та кінцевого пункту призначення. Необхідно враховувати готелі та розміщення гостей, такі як послуги харчування, ресторани та наявність інших видів споживчих товарів. Послуги повинні бути доступні, які пов’язують різні компоненти поїздки, такі як послуги гіда в національних парках або міські автобусні тури. Привабливість та конкурентоспроможність кожного туристичного напрямку буде залежати від якості та доступності сайту.

Серйозні фінансові інвестиції необхідні, щоб привести Африку на південь від Сахари до рівня світового ринку. Африка має величезний потенціал для зростання на своєму туристичному ринку. На жаль, ті ж проблеми з туризмом, які обговорювалися на уроці з туризму в Карибському басейні (глава 5 «Середня Америка», розділ 5.4 «Карибський басейн») можуть бути застосовані і до Африки. Є багато позитивних і негативних моментів у туризму, і зазвичай потрібен компроміс. Важкий туристичний рух може мати негативний вплив на навколишнє середовище, культурні стереотипи, як правило, експлуатуються, а невідповідність між заможними туристами та працівниками сфери послуг, які заробляють скромну заробітну плату, може піддаватися поділам та соціальним тертям.

Туризм вимагає більш високого рівня безпеки та охорони здоров’я на всіх рівнях. Гроші, витрачені на розвиток туризму, – це гроші, які не витрачаються на школи або клініки. З іншого боку, без доходу від туризму немає робочих місць. Туризм виводить на поверхню як відцентрові, так і доцентрові культурні сили. Щоб досягти успіху, Африці потрібно буде збалансувати економічну потребу в туризмі з її готовністю відповідати вимогам туристичної галузі.

Ключові виноси

• Багато основних міст Африки на південь від Сахари та периферійні регіони створюють високий перехід від сільських до міських міст. Значна частина економічної діяльності сфери ведеться в неформальному секторі.
• Більшість країн цієї сфери знаходяться на більш ранніх стадіях індексу економічного розвитку. Інтеграція в глобальні ринки призвела до урбанізації та розвитку багатьох основних міст.
• Неформальний сектор домінує над багатьма видами економічної діяльності в Африці на південь від Сахари. Поява стабільних урядів та економічних структур зазвичай призводить до зміцнення формального сектору економіки, що, в свою чергу, забезпечує вдосконалену національну інфраструктуру.
• Африка на південь від Сахари – це царство з великою різноманітністю мов і релігій. Намагаючись забезпечити рівну основу для всіх мов, багато країн обрали свою колоніальну мову як свою офіційну мову, щоб уникнути надання носіям однієї мови будь-якої політичної переваги над іншою.
• Частини країн Африки на південь від Сахари продовжують переживати соціальні заворушення та громадянську війну. Збройні конфлікти в Руанді та Конго (Заїр) або вбили мільйони людей, або торкнулися.
• Високий відсоток людей в Африці на південь від Сахари інфіковані ВІЛ – до однієї четвертої частини населення деяких країн. Охорона здоров’я, освіта та культурні сили є важливими факторами боротьби зі СНІДом та тропічними захворюваннями, поширеними у царині.
• Африка на південь від Сахари має величезний потенціал для використання своїх фізичних особливостей та культурної спадщини для розширення свого туристичного ринку. Часто важко збалансувати інвестиції для належної інфраструктури та послуг, необхідних для туризму, з іншими потребами, такими як освіта та охорона здоров’я.

Питання для обговорення та вивчення

1. Як основно-периферійні просторові відносини застосовуються до Африки на південь від Сахари?
2. У чому різниця між формальним і неформальним секторами економіки?
3. Як країни Африки на південь від Сахари вписуються в модель індексу економічного розвитку?
4. Яку роль відіграють жінки в соціально-економічному середовищі царства?
5. Приблизно скільки мов розмовляють в Африці? Скільки говорять в Нігерії поодинці?
6. Чому колишня колонія під європейським імперіалізмом погодиться використовувати мову свого колонізатора як свою національну мову, коли в країні вже розмовляють десятками чи сотнями мов?
7. Як християнство та іслам поширюються в Африці на південь від Сахари?
8. Чим збройні конфлікти в Руанді, Конго (Заїрі) та Сомалі відрізняються один від одного?
9. Чому ситуація з ВІЛ/СНІДом так важко боротися або вирішувати?
10. Які перешкоди у збільшенні розвитку туризму в Африці на південь від Сахари?

Діяльність

1. Визначте десять найбільших міст Африки на південь від Сахари і знайдіть їх на карті.
2. Виберіть країну в цьому царстві, яка має більший відсоток людей, які не дотримуються християнства чи ісламу. Дослідження, а потім окреслити дисперсію в релігіях корінних народів, яких дотримуються люди, які там живуть.
3. На карті Африки знайдіть туристичні пам’ятки, згадані в цьому розділі.

Посилання

AmericanRenaissance.com «Криза спричинила 5,4 мільйона смертей у Конго, йдеться у звіті» http://www.amren.com/mtnews/archives/2008/01/crisis_caused_5.php; «Смерть війни в ДР Конго «перебільшена», «BBC, http://news.bbc.co.uk/2/hi/africa/8471147.stm.