Ліщина звичайна

Рослина ліщина (лат. Corylus) належить до роду листопадних чагарників або дерев родини Березові. У роду близько 20 видів, що виростають у Євразії та Північній Америці й утворюють підлісок у хвойно-широколистяних лісах. Найпоширеніший у культурі вид ліщина звичайна, або лісовий горіх. Такі культурні види ліщини, як ліщину понтійську, велику та звичайну часто називають фундуком.

Ліщина є однією з найдавніших культурних рослин Європи. Упродовж багатьох століть ліщину вирощували в Туреччині, Іспанії, Італії, Франції, Німеччині й навіть у Великій Британії. У Росії плоди ліщини з’явилися в 1773 році в результаті обміну на шкіру й оксамит. Назва «ліщина» походить від «лѣска» й означає українською «лісовий горіх».

У висоту ліщина може сягати 7 м. У неї куляста або яйцеподібна крона з конусоподібною верхівкою. Листя у ліщини велике, широкоовальне або кругле, із зазублинами по краях. Квітки одностатеві й однодомні: чоловічі квітки розвиваються з осені й утворюють густі циліндричні сережки, розташовані на коротких гілочках. Навесні вони розпускаються ще до появи листя. Жіночі квітки утворюють брунькоподібні суцвіття й розташовуються по дві в пазухах приквітків. Зацвітає ліщина в кінці березня або на початку квітня і дає величезну кількість пилку, який є основним кормом бджіл після зимівлі. Квітуча ліщина прикрашена і квітками, і золотистими сережками.

Плід ліщини – невеликий (приблизно 2 см у діаметрі) кулястий жовто-коричневий однонасінний горіх, оточений надрізаним трубчастим покривом (кожушком) і дерев’янистим насінником. Дозрівають горіхи в серпні. Віддає перевагу горіх ліщина помірному й субтропічному клімату. Її плантації можна побачити на півдні Європи, на Кіпрі, в Туреччині, Грузії, Азербайджані, Білорусі, Україні та середній смузі Росії. На жаль, в аматорських садах ліщину поки можна зустріти не так часто, як інші плодові чагарники – черемху, обліпиху, шипшину, глід, актинідію й інші.

Ліщина добре плодоносить на родючих, гумусових ґрунтах. Потрібно віддавати перевагу лесовим, чорноземам, бурим та глинисто-піщаним ґрунтам. Фундук гірше росте на надто важких, вологих і холодних та сухих ґрунтах, піщаних, гравійних, бідних на вміст гумусу і мінералів. Добре, щоб рівень ґрунтових вод був не більше 1,2 м. Фундук вимагає ґрунтів, близьких до нейтральних або нейтральних (рН 6,5-7,1).
Перед посадкою рекомендується проводити аналіз ґрунту. Його результати дадуть повну інформацію про кількість поживних речовин і фізичні властивості ділянки, на якій ми будемо садити плантацію.

Поле для майбутньої плантації подібно до інших видів плодових рослин. Добре б, щоб у сезон, що передує посадці ліщини, ґрунт має бути доведений до правильного значення вапнуванням. Рекомендується магнієве вапно, що збагачує його цінним магнієм. На більш важких ґрунтах можна використовувати оксид кальцію, а на більш легких – карбонат кальцію. Дози визначаються на основі результатів аналізу ґрунту. Після вапнування, на полі проводиться глибока оранка і залишається ґрунт на зиму в борозні. У наступний вегетаційний період підготовка ґрунту для посадки ліщини може полягати в вирощуванні коренеплодів з попереднім внесенням гною (близько 50 т/га) з додаванням мінеральних добрив або на вирощування бобових рослин для приорання, а також з додаванням мінеральних добрив. Після збору коренеплодів рекомендується оранка або культивування та застосування додаткових доз мінеральних добрив з подальшим боронуванням і щонайменше 3-тижневим відпочинком ґрунту перед посадкою ліщини. На більш ранній термін збирання коренеплодів ми виконуємо глибоку оранку з посівом мінеральних добрив, культивуванням і боронуванням.

Для посадки вибирають саджанці ліщини без листя, з 3-4 міцними пагонами діаметром не менше 1-1,5 см, із добре розвиненою кореневою системою. Довжина коренів має бути не менше 50 см, але перед посадкою їх обрізають до 25 см. Якщо ви збираєтеся садити кілька кущів, то розміщуйте їх на відстані 4-5 м один від одного в ряду при міжряддях близько 6 м.

Готують посадочні ями за місяць, щоб ґрунт у них устиг осісти й ущільнитися. Якщо ґрунт на ділянці родючий, то досить буде ями глибиною й діаметром 50 см. У бідному ґрунті глибина і діаметр ями мають бути не менше 80 см. Перед посадкою яму заповнюють родючою сумішшю – ґрунтом із верхнього шару, змішаним із 15 кг перепрілого гною і двома склянками деревної золи або 200 г суперфосфату. Непогано кинути в яму кілька жмень землі з-під лісової ліщини.

Готують посадочні ями за місяць, щоб ґрунт у них устиг осісти й ущільнитися. Якщо ґрунт на ділянці родючий, то досить буде ями глибиною й діаметром 50 см. У бідному ґрунті глибина і діаметр ями мають бути не менше 80 см. Перед посадкою яму заповнюють родючою сумішшю – ґрунтом із верхнього шару, змішаним із 15 кг перепрілого гною і двома склянками деревної золи або 200 г суперфосфату. Непогано кинути в яму кілька жмень землі з-під лісової ліщини.

По центру ями формують пагорб, встановлюють на нього саджанець, кореневу систему якого перед посадкою занурюють у глиняно-гнойову бовтанку. Саджанець потрібно розташувати таким чином, щоб коренева шийка після закладення виявилася вище рівня землі на 5 см. Яму засипають, поверхню утрамбовують, поруч забивають кілок і підв’язують до нього саджанець, після чого рослину рясно поливають, витрачаючи від 3 до 5 відер води, незалежно від того, в суху чи вологу землю ви посадили рослину. Коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола шаром тирси, перегною або торфу завтовшки 3-5 см.

Весняна посадка ліщини виконується за такою ж процедурою, однак ями бажано викопати ще з осені, щоб за зиму ґрунт у них переповнився вологою й ущільнився. Для гарантованого запилення ліщини потрібно садити на ділянці не менше трьох кущів, і бажано, щоб вони були не одного сорту. І не забудьте додати в яму при посадці кілька жмень землі з-під лісової ліщини: вона містить сприятливі для ліщини грибки. Попервах саджанці краще притінити від яскравого весняного сонця.

Розмножується ліщина насінням, відсадками, нащадками, щепленням, живцями та поділом куща. Насіннєвий спосіб розмноження застосовують переважно для виконання селекційних завдань – він дозволяє отримувати нові сорти, пристосовані до відповідних кліматичних умов. Однак в аматорському садівництві генеративний спосіб розмноження ліщини не виправдовує витраченого часу й зусиль, оскільки в кращому разі тільки один сіянець із тисячі відтворює сортові властивості батьківських рослин. Для збереження сортових якостей вдаються до вегетативних способів розмноження, які ми опишемо нижче.

Щоб розмножити ліщину горизонтальними відсадками, потрібно напровесні чи пізньої осені пригнути низько ростучі однорічні гілки ліщини до землі, укласти їх у борозни завглибшки 10-15 см, закріпити й трохи вкоротити верхівку, що залишилася над поверхнею. Засипати борозни землею не потрібно. Із бруньок на гілках починають відростати вертикальні пагони, які слід кілька разів підгорнути до середини, обірвавши листя ліщини з нижньої частини пагонів. Поступово відростки пустять коріння, і у вас буде велика кількість саджанців, які перед посадкою на постійне місце потрібно дорощувати 1-2 роки.

За таким самим принципом здійснюється розмноження ліщини дуговими відсадками: навесні гілки пригинають дугоподібно, кору на ділянці гілки, що торкається ґрунту, надрізають, гілку закріплюють у ямці завглибшки 20-30 см, ямку засипають, але так, щоб верхівка пагона залишалася на поверхні – її підв’язують до кілка. Укорінений відсадок восени відокремлюють від материнської рослини, викопують і дорощують 1-2 роки, перш ніж висадити на постійне місце.

Розмноження ліщини вертикальними відсадками теж зовсім нескладна процедура: після змолоджуючого весняного обрізування пеньки великих гілок герметично вкривають плівкою на висоті 50 см, щоб пробудити сплячі бруньки до зростання. Коли почнеться ріст пагонів, і вони сягнуть у висоту 15 см, їх підгортають перегноєм на висоту 4-5 см, попередньо перев’язавши в самому низу м’яким дротом. Коли довжина пагонів стане 20-25 см, їх підгортають перегноєм на висоту 8-12 см, а коли пагони сягнуть 30-35 см, їх підгортають на висоті 20 см і мульчують. Після третього підгортання плівку знімають. Усе літо кущ поливають і прополюють. Листя ліщини в нижній частині пагонів перед кожним підгортанням видаляють. Восени ґрунт обережно, щоб не пошкодити додаткове коріння, розгрібають і добре вкорінені пагони відламують у місці перетяжки. Слабко вкорінені пагони відокремлювати не потрібно. Розростання парості ліщини відбувається в діаметрі 1 м від стовбурів. Пасинки утворюються на другий-третій рік після посадки зі сплячих бруньок на коренях і з’являються із землі на віддалі від куща. Для розмноження використовують пасинки віком 2-3 роки, що ростуть на периферії – їх називають віддирками. Віддирки відокремлюють від кореневища сокирою і висаджують для дорощування в шкілки. Можна висадити їх відразу на постійне місце, помістивши в одну яму 2-3 віддирки.

При розмноженні ліщини щепленням можна використовувати як підщепу сіянці дикої ліщини, але найкраща підщепа – саджанець ведмежого горіха, який не дає пасинків. Прищеплюють ліщину в літню пору за допомогою окулірування проростаючим вічком або навесні живцевим способом в приклад, в розщіп або за кору. Живці для щеп підходять верхівкові або їх нарізають із середньої частини пагонів. Заготовляють живці взимку й зберігають їх до весни в холодильнику або в снігу. Нескладно також розмножувати ліщину поділом куща. Викопаний кущ потрібно розділити на частини таким чином, щоб кожна з них мала коріння завдовжки 15-20 см. Після обробки зрізів товченим вугіллям діленки розсаджують у заздалегідь підготовлені ями.

Посадка і догляд за ліщиною не трудомісткі, а якщо ви посієте в пристовбурному колі куща гірчицю, люпин або вику з вівсом, щоб використовувати їх після скошування в якості мульчі, то клопоту у вас стане ще менше. Можна тримати ґрунт під ліщиною під чорним паром, час від часу розпушуючи на глибину 4-7 см і очищаючи від бур’янів. Окрім того, вам доведеться весь час боротися з кореневою паростю, причому краще це робити, поки пасинки ще слабкі. Кожен кореневий пагін потрібно відкопати й обрізати в тому місці, де він відходить від кореня. Зрізи на коренях обробляють товченим вугіллям.

Догляд за ліщиною передбачає полив рослини. Саджанці починають поливати вже за тиждень після посадки. Нестача вологи може погано позначитися на утворенні квіткових бруньок і визріванні плодів ліщини. За вегетаційний сезон ґрунт під ліщиною потрібно поливати 5-6 разів, витрачаючи по 6-8 відер на дорослий кущ. У посушливе літо можна зволожувати ліщину й частіше – вона дуже любить воду. Зате в дощове літо про полив ліщини можна не згадувати. У середньому ліщину поливають один раз на місяць. Воду ллють у пристовбурні кола порціями, щоб вона не стояла калюжею, а вбиралася. На наступний день після поливання або дощу ґрунт у пристовбурних колах бажано розпушувати.

Молоді рослини перші 2-3 зими загортають спанбондом або лутрасилом. Деякі садівники вважають за краще пригинати молоді кущі до землі й накривати їх ялиновим гіллям, а потім закидати снігом, щоб убезпечити пагони від підмерзання й обламування. Дорослі рослини нормально зимують без укриття.

Ліщина звичайна – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Як росте фундук, як виглядає, як цвіте: фото дерева і плодів

Лісовий горіх і фундук — це одне і те ж, відрізняються вони тільки розмірами. Фундуком називають все горіхи великоплідних різновидів ліщини (ліщина звичайна і ліщина велика). Фундук має високу харчову цінність, тому його вирощують на великих фермах в Італії, Греції, Туреччини, Грузії, Каталонії.

Дерево фундука зростає в лісах і на фермах

Характеристики ліщини звичайної

Лісовий горіх (ліщина, ліщина) належить до роду Ліщина сімейства Березових. Це листяна рослина, чагарник. Зростає ліщина зазвичай на узліссях листяних, хвойних і змішаних лісів. Як виглядає ліщина звичайна:

1. Кущ ліщини в висоту досягає п’яти метрів.
2. Крона має форму, схожу на яйце.
3. Кора стовбура світло-коричнева, гладка, кора гілочок покрита світлим пушком.
4. Листя схожі на березові, округлі або яйцеподібні з загостреним кінчиком. Колір листя темно-зелений.
5. Плоди — великі горіхи в міцній шкаралупі. Горішки зовні оточені листовими відростками.

Для лісового господарства ліщина — це бур’ян. Вона швидко розмножується вегетативним шляхом, утворюючи кореневі нащадки, займає всю територію лісової вирубки.

Для харчової промисловості фундук надзвичайно цінний. Саме тому його окультурили і стали вирощувати на фермах. Ростити ліщину легко. Потрібна багата мінералами грунт (відмінно підходить чорнозем), помірна кількість вологи, м’який клімат. Доглядати за лісовим горіхом практично не потрібно.

Ліщина зазвичай приймає форму чагарнику

Як і коли цвіте ліщина

Листя ліщини в південних регіонах розпускаються в останні дні березня, в північних районах крона зеленіє в квітні — на початку травня. Фундук цвіте на початку березня до того, як розкриються листяні нирки.

Як цвіте ліщина? У рослини є чоловічі (тичинкові) і жіночі (маточкові) квітки. Тичинки заховані в сережках, як у берези. З однієї нирки розпускається 3-5 сережок. При нормальних умовах вони досягають 10 см в довжину.

Жіночі квітки складаються з маточки і слаборозвинених оцвітини, мають вигляд нирки. З нирок видніється яскраво-червоний пушок рилець. Чим більше цього гармата, тим більше квіток заховано в нирці. Запилюється ліщина вітром. Сережки починають виділяти пилок в квітні, процес триває близько двох тижнів. Рильця маточки вловлюють пилок зі свого рослини або від сусідів.

Характеристика плодів ліщини

Плоди ліщини звичайної — фундук, горіхи майже кулястої форми світло-коричневого кольору. У порівнянні з іншими видами ліщини вони мають великі розміри, і плодоносить фундук щорічно. Рослини, вирощені в культурі, вперше плодоносять на третій рік життя (після проростання насіння).

Фундук є одним з найдорожчих і цінних видів горіха. Це обумовлено його унікальним хімічним складом. Фундук містить все необхідне людині речовини. Харчова цінність горіхів, вміст білків, жирів і вуглеводів, становить 98%. Щоб повністю покрити енергетичні потреби, людині досить з’їсти 300 грамів фундука в день. Також горішки багаті такими корисними речовинами:

1. Вітаміни — вітамін А (ретинол), С (аскорбінова кислота), Е (токоферол), група В (тіамін, рибофлавін, холін, пантотенова кислота, холін, піридоксин).
2. Макроелементи — кальцій, калій, магній, фосфор.
3. Мікроелементи — залізо, цинк, марганець, мідь, селен.
4. Ненасичені жирні кислоти.
5. Полісахариди — крохмаль, целюлоза.
6. Амінокислоти.

Вміст вітаміну Е в фундуку рекордно порівняно з іншими горіхами. Токоферол — потужний клітинний антиоксидант.

Горіх фундук легко перетравлюється і засвоюється, тому організм отримує максимум користі.

Горішки фундука надзвичайно поживні

застосування фундука

Завдяки високій врожайності, унікальною харчової цінності, чудовим смаковим якостям, фундук набув широкого поширення в харчовій промисловості, особливо в кондитерській галузі. Що роблять з фундука:

Борошно і пасту додають в сирні, сирні пасти, морозиво, солодощі, соуси. Цілісний обсмажений арахіс додають в плитковий шоколад і цукерки.

Якість фундука не постійно, з часом він втрачає вологу і деякі поживні речовини, може набирати гіркоту. Тому розрізняють фундук першого сорту (нового врожаю) і другого сорту (старого врожаю). Найбільш смачні і корисні вироби виходять з молодих горіхів.

Фундук особливо цінується в приготуванні десертів

Чому варто вирощувати ліщину

Отримувати багатий урожай фундука можна з власного городу. З вирощуванням ліщини впорається навіть початківець садівник. Переваги вирощування ліщини в приватному господарстві:

1. Витривалість, невибагливість. Рослина добре пристосовується до зовнішніх умов, не вимагає кропіткої догляду. Важливо відразу забезпечити ліщини умови здорового росту (родючий грунт, розсіяне освітлення, помірна вологість).
2. Висока врожайність. Ліщина приносить багаті врожаї щороку. З одного куща можна зібрати близько 7 кг фундука.
3. Тривалий термін зберігання горіхів. При правильних умовах урожай зберігає корисні властивості і смакові якості на 1,5-2 роки.
4. Висока ціна горіхів. Якщо кущів посадили багато, можна продавати горіхи на кондитерські фабрики або оптові бази.
5. Кущі ліщини дуже красиві, на ділянці ліщина виглядає незвично.

Висаджують кущі ліщини зазвичай рядами. Міжряддя можна використовувати для вирощування інших городніх рослин.

Фундук дає хороший урожай і відмінно зберігається

Сорти культурної ліщини

Сьогодні відомо кілька сортів ліщини, які вирощують садівники. Вони відрізняються зовнішнім виглядом, характеристиками врожайності і мають деякі особливості догляду. Найбільш часто вирощують такі сорти фундука:

Косфордскій фундук вивели в Англії, Гальський — німецький сорт. Походження Барселонського і Варшавського сортів зрозуміло з назв. Рослини різних сортів мають різні зовнішні характеристики. Можна підібрати сорт, виходячи з особистих переваг.

Барселонская ліщина

Кущі Барселонської ліщини мають потужний зростанням, утворюють широку крону. Головна перевага різновиди — морозостійкість. Ліщина зможе зберегти нирки і квіти після весняних заморозків. Рослина має велике листя, зверху пластинка темно-зелена, знизу світліша. Цвітіння сорту починається в середині квітня. Плодоношення починається рано. Сорт має підвищену врожайністю. Плоди ліщини дуже великі, мають різну форму (найчастіше плескаті). Коли горішки дозрівають, навколишнє оболонка лопається, вивільняючи їх назовні.

Ядра горіхів володіють приголомшливими смаковими якостями. Вони соковиті і солодкуваті. Ліщина має один недолік: вона схильна до хвороб, особливо моніліаз.

Горіхи Барселонської ліщини

фундук Косфорд

Основні характеристики сорту Косфорд:

1. Велика сила зростання, великі кущі з густою кроною.
2. Середня морозостійкість.
3. Листя розпускаються темно-зеленими, до осені починають червоніти.
4. Період цвітіння ранній (початок квітня).
5. Горіхи великі, округлі і плескаті. Шкаралупа тонка, після дозрівання стає червоно-коричневої.
6. Ядра горіхів повністю займають шкаралупу, покриті волокнистої плівкою. На смак горіхи соковиті і солодкі.
7. Раннє плодоносіння.
8. Висока врожайність.
9. Термін дозрівання плодів — кінець вересня.

Зростає Косфорд в теплих регіонах. Важливо забезпечити рослинам захист від вітру. Сорт виступає обпилювачем для інших різновидів (Гальський, Ноттингемський фундук і т.д.). Для Косфорд характерно самозапилення.

Фундук Косфорд дає великі горіхи

Гальський фундук

Кущі ліщини Гальського сорти мають крону з середньою густиною листя. Середня висота рослини 5,5 метрів. Листя фундука мають темно-зелений колір і покриті шорстким ворсом. Навесні утворюється велика кількість сережок, вони розпускаються гронами по 6-7 штук. Термін цвітіння стандартний — середина квітня. Плоди формою нагадую конус, мають великий розмір, легко випадають з плодової оболонки. Ядра укладені в товсту блискучу шкаралупу. Вони щільні, в міру солодкі на смак.

Гальський фундук — пізньостиглий сорт

Дозріває Гальський фундук пізніше своїх побратимів — на початку жовтня. Збирати врожай раніше терміну не можна.

Сорт приносить багаті врожаї, але дуже вимогливий до умов утримання. Потрібно регулярно вносити органічні добрива. Вирощувати фундук найкраще на піднесеному рельєфі. Грунт не повинна бути надмірно вологою.

Сорт не відноситься до самозапильні. Його запилюють інші види ліщини.

Варшавський червоний фундук

Варшавський червоний відноситься до декоративних сортам ліщини. Крона має кулясту форму. Листя рослини червоні, влітку стають зеленими. Плоди мають великий розмір. Період дозрівання — друга половина вересня. Урожайність сорту менше, ніж у Гальського фундука. Квітки запилюються іншими ліщини.

Ліщина (звичайна) — 80 фото. Способи розмноження і вирощування чагарнику на дачній ділянці

Напевно на землі немає жодної людини, який не пробував на смак лісовий горіх. Він багатогранно використовується в кулінарії: другі страви, салати, закуски. Дуже вдало горіх ліщини вживається в десертах. Але мало хто знає, як він росте і як виглядає кущ ліщини.

опис чагарнику

Ліщина зобов’язана своєю назвою рибі. Листя цієї рослини дуже схожі на тіло ляща. Вони такі ж великі і порізані по краях.

Розглядаючи опис ліщини, можна виділити, що вона рідко зустрічається в природі у вигляді дерева, найчастіше він виростає чагарником. Відноситься до сімейства березових завдяки своїм чоловічим квітам, які зібрані в сережки під час цвітіння.

Жіночі квітки представлені нирками, які розкриваються по весні. У них є всього дві семяпочки в одному гнізді. Після цього вони перетворюються в горіхи діаметром до 2 сантиметрів і 2,5 сантиметрів в довжину. Всі молоді плоди надійно захищені деревної плюской або лушпинням. Всі різновиди цього горіха можна вживати в їжу.

Вирощування на дачній ділянці

Перед тим як розпочати вирощування молодого саджанця необхідно визначитися з місцем. Цей чагарник не любить різких перепадів добових температур.

При коливанні спека-холод він ризикує отримати опік або примерзнути, що позначиться на загальному добробуті куща в цілому. Також можливе погіршення якості і кількості врожаю. Буде доречним захищати ліщина від спекотних сонячних променів.

Затінювати слід помірно. Якщо листя стали міняти свій колір — це може означати, що затінення занадто сильне. У такому випадку його необхідно зменшити, а й зовсім прибирати не варто.

Боїться фундук і протягу. Підбираючи місце, варто переконатися, що воно не обдувається з усіх сторін. В ідеалі його садять поруч з будинком. У цьому випадку одна зі стін служить щитом від вітру.

Коли немає можливості посадити кущ поруч з будовою, тоді, його садять поблизу розлогих дерев. Відстань між ними має бути не менше 4 метрів. В інших випадках можна висаджувати кущ поруч з живоплотом.

Крім того, ліщина не любить надмірну вологість. Грунтові води не повинні підходити більш ніж на 1,5 метра до місця зростання горіха. Рослина потрібно берегти і від паводків. Велика кількість води може нашкодити кореневій системі, що згодом позначиться на всьому кущі або дереві. Воно може «захворіти» або навіть загинути.

Прискорити цвітіння допоможе посадка рослини на південній стороні. Хоча в цьому плані теж потрібно бути обережними, оскільки ліщина, яка зацвіла раніше ніж треба, може постраждати в період заморозків. Від різкого похолодання страждають зав’язі, що може привести до малого урожаю.

До грунту також є ряд вимог. Підійде нейтральна або слабокисла пухка земля з рівнем pH від 6 до 6,5. Повинен бути забезпечений хороший дренаж, щоб вода не застоювалася і не псувала кореневу систему.

Удобрювати землю найкраще компостну перегноєм і піском. Це забезпечить поліпшену прохідність повітря і води. Створивши якісний догляд за ліщиною, можна розраховувати на збір першого врожаю вже через 5 років після посадки.

Можна не сподіватися, що молодий саджанець приживеться в скелястій, піщаної йди заболоченій грунті.

Способи розмноження ліщини

Обзавестися лісовим горіхом на дачній ділянці можна декількома способами:

Посадка насіння. Навесні або восени можна посадити безпосередньо сам горіх. У випадку з ліщиною він є і насінням і плодом одновременно.Готовящіеся до посадки горіхи витримуються у вологому грунті при температурі в +5 градусів.

Пророслі насіння закопуються у відкритий грунт на глибину не більше 5 сантиметрів. Недолік такого способу в тому, що новий кущ не перевищить материнський за розміром плодів, виключення бувають, але досить рідко. Перший урожай варто очікувати через 5-6 років.

Відведення. Навесні пригнуті гілки куща прикопуються в спеціально вириті і удобрені канавки. Верхівку відводка прив’язують до заздалегідь підготовленим кілків з дерева або металу.

Живцювання. Для цього способу використовується зміцнілий дворічний держак. Укорінення відбувається в торф’яної грунті з домішкою піску. Буде потрібно регулярний полив з зрошенням листя.

Прищеплення. Проводиться за допомогою нирок або живців влітку. Матеріал для щеплення готується до або після вегетативного періоду. Найбільш трудомісткий спосіб розмноження фундука, що вимагає ретельного догляду.

Розподіл. Від материнської рослини відокремлюються молоді пагони, у яких вже є власний корінь. Довжина кореня повинна бути не менше 15 сантиметрів. Такий спосіб ефективний тоді, коли виникає необхідність прорідити основні кущі або сформувати правильні ряди ліщини.

Втечею. Відмінний спосіб збереження всіх материнських властивостей чагарнику. Молодий втечу, але не молодше 3 років, відокремлюють від основного куща і пересаджують в теплицю. Там рослина перебуває до того моменту, поки не зміцніє і не доросте до потрібного розміру саджанця.

Грунт слід готувати до посадки саджанця ліщини. Для цього викопується яма 80х80 сантиметрів і глибиною не більше 60 сантиметрів. Далі, в неї закидаються органічні і мінеральні добрива. Найкраще підійдуть листя для перегною в поєднанні з сульфатом калію.

Не варто забувати про родючої землі з-під дорослого чагарника. Найкраще робити це восени, за два тижні до планованої висадки молодого втечі у відкритий грунт.

При підготовці ями для саджанця потрібно враховувати ступінь розростання рослини. Для чагарників відстань між саджанцями має залишатися близько 4 метрів. У випадку з деревами можна обійтися і в 2,5 метра.

Висадка в грунт

Коли посадкова яма пріговлена, настає час підготовки самого саджанця. Перш за все перевіряється його коренева система. У здорової рослини вона міцна і має безліч розгалужень. Переконавшись в цьому, її зрізують, залишаючи не більше 25 сантиметрів довжини.

Коріння обробляються субстанцією з глини і гною для їх додаткового захисту і харчування. Відразу ж після висадки в грунт потрібно рясний полив в межах 20 літрів води на кожен саджанець.

Догляд та полив молодих кущів не дуже складний. Досить 2 або 3 рясних поливу для возз’єднання посадкового шару з землею. Це дасть можливість не турбуватися про поживні речовини на наступні 5 років зростання рослини.

При правильно поливі і догляді, чагарник почне розростатися дрібним ліщиною від коренів. Це слід припиняти на ранніх стадіях. Для цього потрібно відкопувати відросток до кореня і вирізати. Якщо упустити цей момент, то ліщина розростеться і почне погано плодоносити. У наш час налічується близько 17 видів ліщини. Найпоширенішим вважається звичайна ліщина або горіх лісовий. До великоплідних сортів відносять ведмежий і ломбардець горіх, Катерина або червоною ліщина. Всі ці зразки ліщини можна побачити на фото. В результаті отриманої інформації можна зробити висновок, що для ефективного вирощування ліщини потрібно заздалегідь підготувати грунт і підібрати зручний для себе спосіб розмноження рослини.

дерево фундука

Завдяки високій врожайності та невибагливості, фундук так полюбився багатьом садівникам. Важливо враховувати, що отримати саджанці самостійно досить складно, саме тому їх рекомендується купувати в спеціалізованих магазинах. Зростає фундук не тільки в теплих і сонячних районах, але також може виростати в Скандинавії, ​​В даному випадку потрібно вибирати морозостійкі сорти і по можливості вкривати на зиму.

Ліщина і фундук — в чому різниця

Перед тим як розглядати відмінності між фундуком та ліщиною, варто враховувати, що вони відносяться до одного сімейства, в результаті чого мають однаковий склад, корисні властивості, зовнішню схожість. Відмінною особливістю є той факт, що фундук — культурне, а ліщина — дике дерево. Плоди фундука набагато більші, ніж у ліщини, вони мають насиченим складом, куди входять корисні речовини, білки і жири. У свою чергу, ліщина набагато витривалішими, відмінно переносить низькі температурні режими, чого не можна сказати про її родича. Незважаючи на це, фундук можна вирощувати в багатьох регіонах України, але в більшості випадків він потребує укриття на зиму.

Як виглядає фундук

Фундук — листопадний чагарник, здатний досягати у висоту до 10 м. Кора фундука має попелясто-сірий відтінок, пагони — червоно-зелені, досить густі. Листя овальної або серцеподібної форми, трохи загострені з краю, крім цього, на листі є зазублена облямівка, колір якої може варіюватися від зеленого до малинового відтінку. Ширина листя — близько 6 см, довжина досягає 12 см. У період цвітіння з’являються квітки двох статей — чоловічі та жіночі. Чоловічі квітки нагадують за формою сережки, довжина яких становить 10 см. Жіночі — це нирки червоного кольору і довгастої форми. Горіхи, як правило, яйцеподібної форми, довжина може досягати 3 см, ядра захищає міцна оболонка. Як правило, цвітіння проходить протягом всього зимового періоду і закінчується тільки ранньою весною. Взимку фундук притягує погляди різнокольоровими сережками, які можуть бути зеленого, оранжевого або рожевого відтінку. Після того як було здійснено запилення, сережки стають жовтого кольору. У фундука досить розвинена коренева система, він може виростати в затінених місцях, в результаті чого його можна вирощувати навіть на схилах. Домогтися високої врожайності можна тільки в тому випадку, якщо вирощувати ліщина на рівній сонячної місцевості, яка захищена від сильних поривів вітру.

Як виглядає ліщина

Якщо враховувати опис і фото ліщини звичайної, то варто відзначити, що зовнішній вигляд нагадує чагарник, висота якого здатна досягати до 5-7 м. У деяких випадках можна зустріти досить великі екземпляри висотою до 10 м. Ліщина складається з великої кількості пухнастих стовбурів і гілок . Навесні на чагарнику можна побачити безліч бджіл і комах, восени ліщина приваблює птахів, білок. Кора ліщини може бути світло-сірого відтінку або коричневого, структура гладка. Ліщину покривають досить великі і широке листя. Виростає чагарник в ярах або на узліссях. У період цвітіння можна побачити жовті або золотаві сережки, що звисають вниз — так виглядають чоловічі квітки. Цвітіння припадає на кінець березня або на початок квітня — залежить від температурного режиму і погодних умов.

Як виглядає лісовий горіх

Щоб зрозуміти, як виглядає плід, можна подивитися фото лісового горіха. Горіхи мають кулясту форму, шкаралупа світло-коричневого відтінку. Плоди досить великого розміру, плодоносять активно щороку. Завдяки своєму унікальному хімічному складу, горіхи так цінуються споживачами. Вміст білків, жирів і вуглеводів становить 98%. Так як після вживання в їжу, ядра досить швидко засвоюються і перетравлюються, організм отримує максимальну користь.

Де росте фундук

Фундук, висота якого здатна досягати в деяких випадках до 10 м, може виростати не тільки на території України і Скандинавії, ​​а й в наступних страхах: Як видно, фундук здатний виростати в великій кількості країн, чому сприяє невибагливість даного сорту горіхів. Як показує практика, більшість сортів фундука люблять тепло і сонце, і це не дивно, адже його попередники виростали виключно на морських узбережжях. Найкращу готову продукцію поставляють з Туреччини. У теплих країнах отримують найбільші і корисні плоди. У України фундук можна зустріти на території Криму і Кавказу. Також варто враховувати, що готову продукцію поставляють до України з Іспанії, Італії, Китаю.

Ботанічний опис ліщини

Ліщина ліщина відносять до чагарникової або деревовидної культурі, висота якої варіюється в межах від 2 до 5 м. Крона може бути яйцевидної або кулястої, злегка плоскої форми. Листя мають овальну або округлу форму, верхівка звужена. Листова пластина темно-зеленого кольору зверху і зелена знизу. Чоловічі квітки зібрані в багатоквіткові сережки, в свою чергу, жіночі ростуть парами. Період цвітіння припадає на весну і літо. Після того як цвітіння завершено, починається процес формування плодів. Плодоношення припадає на кінець літа.

Як цвіте фундук

У фундука є квітки різних статей. Як правило, чоловічі — в формі сережок, жіночі нагадують нирки невеликого розміру. З кожної нирки формується до 5 сережок, довжина яких становить 10 см. Жіноча квітка складається з маточки і нерозвиненого оцвітини. У момент, коли температурний режим на вулиці сягає + 12 ° С і вище, починається активне зростання сережок, при цьому розвиваються вони набагато швидше при сухій погоді. При дощовій погоді цвітіння буде пізно. Після того як формування сережок підійшло до кінця, починається виділення пилку. Формуються зав’язі через 2 місяці — на початку літа. Особливу небезпеку становлять морози, які настали в період, коли жіночі квітки вже обпилені. В даному випадку можна втратити практично весь урожай. В якості захисту фундука від заморозків використовують укриття. Для Скандинавії можна вибрати зимостійкі сорти, які не будуть промерзати навесні. Варто враховувати, що цвітіння у такого сорту фундука буде тривалим і пізнім.

Як росте фундук горіх

Фундук може виростати практично на будь-якому вигляді грунтів, так як є невибагливою рослиною. Важливо враховувати тільки один момент — не рекомендується висаджувати даний горіховий сорт на заболочених, піщаних і засолених грунтах — в таких умовах фундук виростати не зможе. Оптимальним рішенням буде вибір схилів і рівнин, на яких ріки не висихають. Обумовлений такий вибір тим, що для нормального росту і отримання хорошого врожаю потрібна велика кількість вологи. Якщо висадити посадковий матеріал на південній стороні, то відбувається раннє пробудження, в результаті чого починають гинути нирки під час заморозків. В процесі посадки варто враховувати, що місце має бути захищене від сильних поривів вітру.

Коли дозріває лісовий горіх

Період дозрівання горіха ліщина припадає на другу половину липня і триває до кінця вересня. На початковій стадії дозрівання плоди зеленого кольору — це означає, що збирати їх ще рано. Також не варто поспішати і збирати плоди в процесі дозрівання. Обумовлено це тим, що не дозріли лісові горіхи не підлягають тривалому зберіганню, при цьому досить швидко висихають ядра. Ступінь зрілості визначають за кольором шкірки. У момент, коли достигають плоди, вони мають бурий або жовтий відтінок шкаралупи — відбувається це в серпні. Як тільки горіхи змінили колір, можна приступати до збору врожаю.

висновок

Зростає фундук не тільки на території України, але і далеко за її межами. Більше 75% готової продукції надходить з Туреччини, де переважно займаються вирощуванням фундука.

Що таке лісовий горіх (фундук)

Лісовий горіх — це широко поширений на території чагарник (рідше дерево), що належить до сімейства Березових. Інші його назви — ліщина, ліщина, фундук. Згідно вікіпедії, лісовим горіхом називають і плоди вищезгаданого рослини.

опис

1. Багаторічний гіллястий від підстави чагарник (дерево), що досягає висоти 1,5-5 м. Іноді зустрічаються більш високі екземпляри — до 7,5 м. За формою нагадує серце із загостреною вершиною
2. Молоді гілки — голі й сірі, більш старі — опушені, жовтувато-сірого кольору.
3. Листя круглі або широкоовальні, досить великі — до 12 см в довжину. За формою нагадують тулуб риби ляща (звідси і назва «ліщина»). Зверху голі, зелені, знизу опушені, з зазублинами по краях.
4. Є дводомних рослиною, тобто на одному чагарнику є і жіночі, і чоловічі квітки. Тому зав’язь утворюється в результаті перехресного запилення.
5. Чоловічі суцвіття у вигляді довгих лускатих сережок. Розвиваються восени, зимують і ранньою весною розпускаються, задовго до розкриття листя.
6. Жіночі квітки сидять в лускатих нирках. Мають слабо розвинений околоцветник.
7. Кущ запилюється вітром. У квітні сережки починають виділяти пилок. Триває цей процес два тижні. Рильця маточки вловлюють пилок зі свого або від сусідніх рослин.
8. Рослина плодоносить одиночними горішками, зібраними в супліддя по кілька штук. Плоди круглої або циліндричної форми з дерев’янистим околоплодником. Шкаралупа зрілого горіха забарвлена ​​в коричневий колір. Кожен плід оточений трубчастої розсіченою обгорткою (плюской).
9. Коренева система потужна, проте велика її частина зосереджена у верхніх шарів грунту і не може добувати вологу з глибини. На коренях дикорослого чагарнику є микориза. Саме тому викопане в лісі деревце рідко приживається на садовій ділянці.
10. Ліщина дозріває в серпні-вересні і супроводжується опадання плодів.

Мінливість врожайності не є наслідком хворобливості чагарнику. Це одна з особливостей ліщини.

Ліщина і фундук

У лісового горіха і фундука (на англ. — hazelnut) схожий зовнішній вигляд і практично однакові властивості, тому багато хто помилково вважає, що це одна і та ж сільськогосподарська культура. Дійсно обидва рослини відносяться до одного сімейства, однак відрізняються тим, що ліщина — це дикоростучий кущ, а фундук — його культурна різновид. На сьогоднішній день налічується понад 100 штучно виведених сортів.

Фундук виглядає як лісовий горіх, проте його плоди набагато більші, вони містять більше білків, жирів, вітамінів і інших нутрієнтів. Та й сама рослина менш примхливо у вирощуванні.

документ Adobe Acrobat (166 kB)

За рахунок високого вмісту корисних речовин всі частини фундука, включаючи ядра, кору, шкаралупу і т.д., знаходять застосування в рецептах народної медицини, кулінарії і космоцевтики.

посадка

Розмноження лісового горіха і фундука проводиться різними способами:

• насінням в умовах стратифікації;
• відводами;
• кореневими нащадками;
• поділом куща.

Розмножений дикоростучий ліщина необхідно окультурити щепленням. Для цього потрібно відшукати районовані сорти фундука. Плодоносять активно, дають великі плоди. На допомогу розплідники Тамбова і Мічуріна.

Посадку зазвичай починають ранньою весною або восени уздовж кордону ділянки. Другий варіант краще — чагарник приживається краще. Щоб рослина запилюється краще, висаджують відразу по 3-4 куща взаімоопиляемих сортів. Завдяки чому ліщина плодоносить щороку. Урожайність становить 0,5-2,5 тонн з 1 га.

У вікіпедії вказано, що фундук досить невибагливий в догляді і росте на різних грунтах, але кращими для нього є родючі, помірно зволожені. Не любить заболочені і кам’янисті місця. Може добре рости і в умовах несильного затінення, але в цьому випадку страждають декоративні властивості і врожайність куща. Тому посадку найкраще робити на відкритих, залитих сонцем ділянках.

Догляд полягає в розпушуванні, прополці і поливі. Останній проводять 5-6 разів за сезон. Обов’язково зволожують грунт після цвітіння куща, під час активного росту зав’язей.

види ліщини

Лісовий горіх налічує понад 20 видів, в рамках кожного можна виділити безліч культурних різновидів. Незважаючи на те, що всі вони мають відмінні риси, в більшості своїй є довговічними і морозостійкими рослинами.

На території України поширена ліщина звичайна, проте зустрічаються і інші: деревоподібна, маньчжурська, разнолистная і ломбардець горіх. У тому, як виглядає лісовий горіх конкретної різновиди, і полягає основна різниця.

звичайна

Виглядає як багатостовбурний чагарник висотою 4-7 м з широкою (до 4 м) розлогою кроною. Пагони опушені, листя округлої форми до 9 см в ширину і до 12 см в довжину. На початку вегетації зверху пофарбовані в матово-зелений колір, знизу світліші.

Рослина починає цвісти ще до появи листя. Плоди можуть бути як поодинокі, так і зібрані в супліддя по 5 штук. Мають форму кулі до 1,5 см в діаметрі, пофарбовані в світло-коричневий колір. Обгорнуті плюской з двох широких листків. При дозріванні (у вересні), її краю підсихають і горіх випадає назовні. Рослина є одночасно і лісовим горіхом, і фундуком, оскільки є як дикорослі сорти, так і культурні його різновиди. Росте в багатьох країнах з помірним кліматом.

деревоподібна

Ще називають ведмежим горіхом. Єдиний вид ліщини з деревовидної структурою. Має стійкий імунітет, добре переносить заморозки і посушливу погоду. Дерева, які ростуть на території, досягають висоти 8-10 м, а ті, що ростуть в більш сприятливих кліматичних умовах, виростають до 20 м.

Дерево має масивний коричневий стовбур. Кора на гілках іноді з білими вкрапленнями. Молоді пагони сірі і опушені. Листя округлої або серцеподібної форми з 5 см корінцем. Особливу декоративність фундук набуває восени. В цей час листочки фарбуються в жовті, помаранчеві і червоні кольори.

Горіхи у деревовидної ліщини крупніше, ніж у попереднього її родича, а саме ядро ​​менше (розміром з горох). Обумовлено це тим, що шкаралупа у ведмежого міцніша і товста.

маньчжурська

Виглядає як рослий багатостовбурний чагарник висотою до 5 метрів. Утворює кілька сильно розгалужених пагонів. Кора сірого кольору, з тріщинами. Гілки м’яко опушені. Особливістю куща є довгасті плоди і листя. Горіхи їстівні, але через колючим плюски збір та чистка викликають утруднення.

Згідно вики, маньчжурський фундук — тіньовитривала і зимостійка рослина, яке поширене в Приморському краї, Хабаровську, а також в Китаї і Кореї. Цвіте в травні, а плодоносить ранньої осені.

разнолістная

Згідно з даними вікіпедії, різнолистний фундук виглядає як середньорослий кущ висотою 2-4 м з дуже густий і розлогою кроною. Відрізняється наявністю дволопатеве, або усічених на верхівці листя.

Навесні з’являються чоловічі (сережки) і жіночі суцвіття (червонуваті нирки). Рослина цвіте в квітні, плодоносить у вересні. Горіхи повністю покриті бархатисто-опушеною плюской, зібрані в супліддя в кількості 2-3 штук. Плоди кулястої форми, злегка плескаті, близько 1,5 см в діаметрі. Фундук невибагливий до погодних умов, а тому може рости по всій середній смузі.

ломбардець горіх

У wikipedia йдеться, що ломбардець горіх виглядає як великий кущ (дерево), що досягає висоти 3-10 м. Стовбур і великі гілки попелясто-сірі. Листя має оригінальний вигляд — округлу форму і щербини на краях. Ядро м’ясисте, довгасте, є найсмачнішим з усіх представлених (за смаком нагадує мигдаль).

Зростає лише в умовах теплого клімату. Погано переносить холод. Культурні різновиди лісового горіха, отримані на основі даного виду, вирощуються в промислових масштабах. Люди частіше культивують фундук як плодове, рідше як декоративну рослину.

Масло ломбардного горіха добре засвоюється в організмі, а ненасичені жирні кислоти нормалізують обмін речовин, знижуючи зростання холестерину.

підбиття підсумку

Фундук — багаторічна культура, що викликає непідробний інтерес. Його часто вирощують в якості декоративного куща або деревця, хоча на цьому цінність рослини не закінчується. Восени у фундука дозрівають горіхи, які володіють не тільки високими смаковими якостями, але і корисними властивостями.

Як цвіте ліщина

Горіхи фундук (ліщина) отримали популярність за свої смакові якості і корисні властивості. Рослина люблять садівники за невибагливість, невимогливість, просту агротехніку.

Ліщина і фундук в чому різниця

З точки зору, ботаніки це одне і те ж рослина — чагарник (рідше деревце), що відноситься до сімейства березових. Нараховують більше 20 видів ліщини. Але відмінності все ж існують і виражаються в наступному:

• прийнято вважати, що ліщина — це дикоростучий ліщина, а фундук — одомашнена ліщина, а також її гібридні сорти;
• фундук відрізняється високою врожайністю, великими плодами;
• ліщина плодоносить нестабільно, має дрібні круглі горішки;
• не всі сорти фундука морозостійкі, в той час як ліщина добре переносить заморозки;
• фундук калорийнее, хоча поживна цінність та склад можна порівняти. Горіхи ліщини цінуються за природність умов зростання.

Як цвіте фундук

Фундук має різностатеві квіти, ця рослина однодомна. Запилюється вітром. Чоловічі квітки знаходяться в нирках, звідки розпускаються у вигляді сережок, від двох до п’яти штук з однієї нирки. У довжину можуть досягати 10 см. Жіночі квіти розташовуються у верхній частині пагонів і схожі на нирки. Квітка являє собою товкач, зрощений з околоплодником. Жіноча квітка — це кілька червоних рилець, які злегка висовуються з нирки. Волохата нирка говорить про те, що в нирці багато жіночих квітів і шанс отримати рясний урожай вище.

Червоні рильця ловлять пилок. Час, коли починають порошити квітка чоловічої статі різниться в залежності від сорту. При сприятливій погоді — сухий і денному температурному режимі від +12 — сережки ростуть по три сантиметри на добу. Під дією сухого теплого повітря пильовики розтріскуються і випускають в повітря близько чотирьох мільйонів зерен. Вітром пилок розноситься на весь кущ і сусідні рослини. Запилювання чоловічих квіток триває від 4 до 12 днів.

Коли цвіте ліщина

Як правило, цвітіння ліщини триває з квітня і до появи листків. Початок цвітіння залежить від природних умов. Температурне вимога — 12 градусів тепла в денний час. Причому така температура повітря повинна бути стабільною протягом декількох днів. Кількість опадів також відбивається на цвітінні. У теплу, але дощову погоду, чоловічі квітки не «поспішають» випускати пилок, ростуть в два рази повільніше, підлаштовуючись під кращі погодні умови.

Чому фундук НЕ цвіте

Коли і як цвіте ліщина було розглянуто вище. Цвітіння — показник того, що рослина розвивається правильно. Чому ж ліщина НЕ зацвів в належний час. Одна з причин — замерзання квіток взимку. Формування кольору відбувається в поточному році. Зимують квітки в нирках. Якщо зима була морозною, то, ймовірно, що квітки замерзли і дерево не зацвіло з цієї причини.

Крім того, терміни цвітіння фундука залежать від весни. Холодна довга весна з великою кількістю опадів відсуває початок цвітіння.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.