Будинок з химерами – ПИСЬМОВИЙ ТВІР-ОПИС ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ НА ОСНОВІ ОСОБИСТИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ І ВРАЖЕНЬ У ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ
Нещодавно наш клас був на екскурсії в місті Києві. Від подорожі ми отримали незабутні враження, дізналися багато нового, побували в цікавих місцях. Чи не найбільше Мені запам’яталася архітектурна пам’ятка нашої столиці — незвичайна будівля, яку називають Будинком з химерами, розташована на вулиці Банківській.
Від екскурсовода я довідався, що пам’ятку було збудовано в 1901 році архітектором Владиславом Городецьким у стилі модерн. Власне, сам архітектор був власником й одним із перших мешканців дому, тому, мабуть, особливо подбав про красу споруди. Розповідають, що в будівництво чудернацького маєтку він вклав близько 65 тисяч карбованців — величезну на той час суму!
Якщо дивитися на будівлю здалеку, то вона видається звичайною сірою спорудою, але коли наблизитися до неї, то розумієш, що це своєрідне архітектурне диво.
Будинок з химерами отримав у народі таку назву за численні скульптурні зображення на фасаді. Це тварини, морські жителі, плазуни, виконані з бетону. Ми довідалися, що архітектор Городецький був завзятим мисливцем і мріяв відвідати сафарі в Африці, тому обрав для оздоблення саме таку тематику. У стіни маєтку вмуровано голови слонів, крокодила, носорогів та антилоп. На парапеті даху сидять велетенські жаби, височіють хвости дельфінів та жіночі постаті — нереїди — з тризубами в руках. Замість волосся на голові у них ланцюги, фантастичне листя та квіти. На розі будівлі відтворений велетенський пітон, а по колонах спускаються ящірки. На перехожих широко розправляють свої крила орли, стіни споруди обвиті лататтям та квітами.
Парадні сходи не менш дивовижні, ніж зовнішнє убрання будинку. Вони прикрашені ліпниною, рельєфами, а в центрі розташована колона із зображенням обвитого рослинами величезного дельфіна.
Навіть огорожа має скульптурне оформлення. Особливо вразила мене статуя, що відтворює боротьбу левиці та орла. Тварини зроблені настільки виразно, чітко, емоційно, що здаються живими.
На жаль, ми не побували всередині Будинку з химерами, який зараз має статус малої резиденції Президента України, призначеної для прийому іноземних делегацій. Також у будівлі діє музейно-культурний центр „Шедеври мистецтва України“, де зберігаються визначні пам’ятки декоративно-прикладного мистецтва. Незвична пам’ятка архітектури справила на мене незабутнє враження. Сподіваюся, що колись мені пощастить оглянути її всередині й помилуватися шедеврами диво-будинку Владислава Городецького.
Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.
Твір на тему будинок моєї мрії
У кожної людини є заповітна мрія. Якщо люди перестануть мріяти і вірити в свої бажання, світ перестане існувати в плані розвитку. Утопія у всіх різна. Один пристрасно мріє потрапити на безлюдний острів, де буде насолоджуватися океаном і зеленню, інший в той же час мрії стати знаменитим поетом, письменником або спортсменом. Хтось хоче нову машину або завести маленьку собачку.
Мрія – це інший світ і реальність, де немає обмежень. Мріями і надіями живе людина, вірою в краще, що є на землі.
У мене, як і у будь-кого, є своя заповітна мрія. Кожен день, засинаючи зі своєю новою мрією, встаєш в прекрасному настрої. Іноді не встигаєш до кінця помріяти, засинаєш міцним сном.
Нещодавно кілька вечорів поспіль представляла будинок моєї мрії. Втомившись від міської метушні, нескінченних черг, я пробралася крізь простір і опинилася на лісовій галявині.
Ось саме там стояв будинок будинок моєї мрії. Він не дуже великих розмірів, дерев’яний, всього три кімнати. Спочатку я їх обставлю за своїм бажанням. Меблі старовинні, але відреставровані. У вітальні стоїть велика книжкова шафа, полиці якої заставлені книгами класиків з різних країн.
Обов’язково присутній камін, скриня з червоного дерева, крісло-качалка і диван. У спальні стоїть величезних розмірів дубове ліжко з м’якими подушками, шафа для одягу і старовинне дзеркало, що дісталося від прабабусі. Посеред кухні знаходиться великий стіл і стільці. Стіни завішані картинами відомих художників. У будинку свіжо і затишно.
Неподалік березовий гай оточує його з усіх боків. Але найпрекрасніше місце – це галявина біля мого будинку. На ній ростуть тільки ніжні ромашки. Сліпить очі від жовто-білих фарб, що переливаються на ласкавому сонечку.
А ближче до лісу знаходиться невелика кристально-чиста річка. Підійшовши до неї, можна побачити рибок.
Біля будинку на березах є гамак, я розташовуюся в ньому зручніше і насолоджуюся музикою природи. Долітає голос зозулі з гущавини смарагдового лісу, поруч стрекочуть коники, чутно дзюрчання води в річці. Потім повертаюся в будинок і сиджу всю ніч біля каміна, що палає, спостерігаючи, як грають іскорки. Під свою мрію засинаю, і уві сні обов’язково присниться будинок моєї мрії.
Мрія людині дуже потрібна, без неї буде не цікаво жити, вона допоможе подолати перешкоди в нашому житті. Коли є мрія люди знають чого вони прагнуть, а не даремно проживають життя.
Твір опис: Мій будинок – моя міцність
Мені завжди подобалося вираження “Мій будинок – моя міцність”. Завжди хотілося, щоб будинок, у якому я живу, був затишним, меблі була гарної й практичної, зручно розташованої. І головне, мені завжди хотілося мати будинку свою особисту кімнату – простір, на якому все було б розташоване так, як хочу я, як зручно мені. Торік моя мрія збулася – наша сім’я переїхала у свій будинок. Раніше ми жили в багатоповерховому будинку одного зі спальних районів нашого великого міста.
Говорячи про цю квартиру, відразу згадую улюблений усіма
фільм “Іронія долі”. Помнете: однотипність квартир і навіть цілих мікрорайонів, інтер’єра квартир, у яких живуть люди. Все це послужило гарну службу героям фільму, але в житті така одноманітність, звичайно ж, стомлює. Тому мої батьки й вирішили переїхати у свій будинок
Наша сім’я складається з п’яти чоловік (бабуся, тато, мама, я й мій старший брат) і до обговорення питання планування й розміщення меблів були притягнуті всі члени сім’ї. При цьому кожний висловив свою точку зору й відкрилося дуже багато досі невідомого. Наприклад, виявилося, що бабуся, що проживає в спільній кімнаті, давно мовчачи страждала
через сусідство в одному приміщенні телевізора й дивана, на якому вона спить: адже ми із братом звикли дивитися передачі допізна.
Ще, до моєї великої радості, з’ясувалося, що й братові стало незручно й незатишно в нашій загальній малюсінькій кімнаті. Одним словом, відкриттів виявилася безліч, і всі ми з ентузіазмом прийнялися планувати наш майбутній будинок. І в підсумку, коли через півроку ми переїхали, виявилося, що наші зусилля не пропали даром, – це був будинок нашої мрії!
Щоб краще описати вам наш будинок, спробую подивитися на нього так, як відвідувачі якого-небудь дому-музею – з боку. Наш будинок перебуває на окраїні, але тому що до цього району ходить досить транспорту – і метро, і трамвай, і маршрутні таксі, – ця віддаленість від центра міста практично не відчувається. У дворі будинку мама створила дуже гарний фруктово-квітковий сад з альтанкою й літньою площадкою, просто незамінних у теплий час року
Наш сад – це мамина гордість. Тут ми проводимо сімейні свята й просто відпочиваємо (звичайно, плодові деревця ще зовсім крихітні, але від старих хазяїв залишився розкидистий горіх у центрі саду, що створює прохолодну тінь). У кожного члена нашої сім’ї є так звана своя зона в будинку: мама – сад, тато – гараж, бабуся – веранда, а нам із братом зручно скрізь.
Сам будинок складається із двох поверхів, на яких ми постаралися правильно організувати простір, щоб усім було зручно й затишно. На першому поверсі перебувають гараж, кухня й службові кімнати, веранда, вітальня й кімната бабусі; на другому – кімнати мами й тата, моя, брата, кабінет і великий балкон
Якщо внутрішній двір будинку – мамина гордість, то гараж і підвал – гордість нашого тата. Там є все для нього необхідне: ціла величезна кімната різних інструментів, запчастин, одним словом, те, чого татові не вистачало в нашій трикімнатній квартирі. А в підвалі ми зберігаємо заготовлену на зиму консервацію й овочі-фрукти. Веранда й кухня – зона бабусі й мами.
На веранді перебуває обідній стіл, м’який куточок і стільці, а також дві плетених крісла-качалки, у яких любить в’язати бабуся й відпочивати мама. На кухні мало меблів – тільки саме необхідне: кухонний куточок із усілякою побутовою технікою: плита, холодильник, посудомоечная машина, комбайн, мікрохвильова піч. Обідній стіл розташований на невеликому піднесенні – так зона відпочинку відділена від робочої
У вітальні теж перебуває мінімум меблів: м’який диван-куточок, невеликий журнальний столик, телевізор і відеомагнітофон на спеціальній підвісній підставці. Перевага нашої вітальні – це величезне вікно з виходом у сад. А головна гордість – акваріум з екзотичними рибками. Брат з величезним задоволенням доглядає за ними
Всі спальні кімнати перебувають на другому поверсі, але кімнату бабусі ми спеціально розмістили на першому – адже їй уже важко підніматися й опускатися по сходам. У своїх кімнатах кожний постарався створити, для себе свій куточок. Подивившись ці кімнати, можна практично безпомилково описати характер хазяїна. От, наприклад, у кімнаті мого старшого брата всі по-спартански: чисто, акуратно, у кожної речі є своє місце.
А ще в його кімнаті величезна бібліотека технічної літератури, адже цим летом він готується надходити в університет на факультет обчислювальної техніки. Відразу видно – тут живе аккуратист-технарь! Але як дивно ці його якості сполучаються з любов’ю до природи!
Інша справа – моя кімната. Тут є письмовий стіл і стілець, розкладний диван, кілька книжкових полиць і, звичайно, гардероб. Я намагаюся підтримувати порядок, але до зразкової чистоти в кімнаті брата мені ще дуже далеко.
У моєму куточку можна знайти всі що завгодно: і книги із зошитами, і різні іграшки, але більшу частину кімнати займають, як говорить тато, усякі жіночі штучки – косметика й одяг, флакони з парфумами, жіночі журнали. Але моя особлива гордість – це ціла колекція різних керамічних фігурок, що займає в моїй кімнаті цілу полку. От такий він – будинок, у якому ми живемо!