Груша: посадка і догляд, вирощування в саду

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 квітня 2016 🕒 28 хвилин 👀 41778 разів 💬 10 коментарів

• Посадка й догляд за грушою
• Дерево груша – опис
• Посадка груші
  • Коли садити грушу
  • Посадка груші восени
  • Як посадити грушу навесні
  • Догляд за грушею навесні
  • Догляд за грушею влітку
  • Догляд за грушею восени
  • Обробка груші
  • Підживлення груші
  • Зимівля груші
  • Коли обрізувати груші
  • Як обрізувати грушу
  • Обрізування груші навесні
  • Обрізування груші восени
  • Як розмножувати груші
  • Розмноження груші відсадками
  • Насіннєве розмноження груші
  • Щеплення груші
  • Розмноження груші живцями
  • Сорти груші для Підмосков’я
  • Ранні сорти груші
  • Середні сорти груш
  • Пізні сорти груш

  Груша (лат. Pyrus) – рід декоративних і плодових листопадних чагарників і дерев родини Розові. Відомо близько 60 видів цього роду. Культивували грушу ще в Стародавній Греції, Римі і Персії. У дикому вигляді груша росте в теплому поясі Євразії, а також у районах із помірним кліматом. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, цю культуру, яка налічує не одну тисячу сортів, вирощують і в більш прохолодних регіонах – у Підмосков’ї, на Уралі і в Західному Сибіру.

  Тема цієї статті – посадка і догляд за грушею. Ми розповімо вам, як виростити грушу в своєму саду, чим обробити грушу від хвороб і шкідників, чим підживити грушу, і дамо багато іншої цікавої і важливої інформації, яка вам обов’язково стане в пригоді.

  Посадка й догляд за грушою

  • Посадка: напровесні (до початку сокоруху) або в кінці вересня.
  • Цвітіння: у травні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: чорнозем або сірий лісовий із суглинистим підґрунтям, бажано на піднесеній ділянці з глибоким заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: у середньому двічі за сезон: перед цвітінням і після нього. Витрата води – 2 відра на кожен м² пристовбурної площі: ґрунт має промокнути на глибину 80 см.
  • Підживлення: до початку сокоруху грушу обприскують семивідсотковим розчином сечовини або вносять у пристовбурні кола сечовину, аміачну селітру або розчин курячого посліду. Після цвітіння ґрунт перекопують на глибину 8-10 см із зеленим добривом або поливають пристовбурні кола розчином Нітроамофоски. У другій половині червня і в липні грушу обробляють по листю азотним розчином, а через два тижні після липневого підживлення в ґрунт під дорослі дерева вносять калійно-фосфорні добрива. З початку до середини вересня грушу востаннє підживлюють азотом, а в жовтні – калійно-фосфорними добривами.
  • Обрізування: навесні, до розпускання бруньок, або восени, в період падолисту. У разі необхідності можна провести обрізування й улітку.
  • Розмноження: відсадками, живцюванням і щепленням, набагато рідше – насінням.
  • Шкідники: плодожерка, яблунева та зелена попелиця, галовий кліщ, грушева мідяниця, червоний яблуневий кліщ, підкорова листовійка, яблунева склівка, совка-синьоголівка, п’ядун-обдирало й зимовий п’ядун, плодова міль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, мінуюча міль, західний непарний короїд, заболонник, грушевий і яблуневий квіткоїд, грушевий трубковерт, грушевий трач, листові та плодові галиці, грушевий свербун, білан.
  • Хвороби: підшкірна вірусна плямистість, чорний рак (гангрена), сажистий гриб, борошниста роса, бактеріальний опік, вірусна мозаїка, іржа, цитоспороз (стовбурова гниль), пархи, моніліоз (плодова гниль), гумовидність, відмирання гілок, звичайний рак, мухосід, мозаїчна кільчастість, несправжній трутовик, біла плямистість (септоріоз).

  Дерево груша – опис

  Форма крони у груші округла або пірамідальна, в висоту дерево може досягати 25 метрів при діаметрі крони до 5 метрів. Листя груші широкояйцевидне, коротко загострене, завдовжки від 2,5 до 10 см. Верхня сторона листової пластини блискуча, темно-зелена, нижня – блакитно-зелена. Восени листя набуває золотисто-помаранчевого відтінку. У квітні або травні дерево зацвітає, і слід сказати, що квітуча груша дуже красива: білі запашні п’ятипелюсткові квітки діаметром до 3 см зібрані по 3-9 штук у парасолькоподібні грона. Плід груші зазвичай має витягнуту форму, хоча є сорти з плодами у формі кулі. Вирощують грушу заради її плодів – і смачних, і корисних, що вживаються не тільки свіжими, а й у вигляді варення, компоту, джему, соку і сухофруктів.

  Посадка груші

  Коли садити грушу

  Садять грушу ранньою весною, поки не почався сокорух, або в кінці вересня, коли сокорух у рослинах сповільнюється. Для весняної посадки яму потрібно готувати з осені, проте фахівці вважають, що осіння посадка груші надійніша. Розташувати грушу найкраще на західній, південній або південно-західній стороні ділянки, на сонячному, але не дуже спекотному місці. Ґрунт рослина воліє чорноземний або сірий лісовий із суглинистим підґрунтям. Бідні, піщані або важкі глинисті ґрунти груші не підійдуть. Не висаджуйте грушу в місцях, де високо залягають ґрунтові води, оскільки потужне коріння дорослого дерева може проникати на глибину 6-8 метрів. Найкраще місце для посадки – на схилі або височині.

  Посадка груші восени

  Посаджені восени грушеві дерева показують набагато вищий відсоток приживлюваності, вони стійкіші до кліматичних катаклізмів, хвороб і шкідників. Недолік осінньої посадки лише в тому, що в зимовий час кора груші стає їжею для гризунів, крім того, молоденьке дерево, не встигнувши як слід укоренитися, може підмерзнути в холод.

  При купівлі дворічного саджанця зверніть увагу на те, щоб його коріння не було пересушеним або гнилим, а стовбур деревця був еластичним, без вад. Якщо вам здається, що корені саджанця зневоднені, опустіть їх перед посадкою на 12 годин у воду, щоб вони відновили пружність.

  Якщо ґрунт на вашій ділянці підходить для груші, посадкову яму можна викопати невелику – трохи більшу за обсяг кореневої системи саджанця. Але якщо ґрунт не відповідає вимогам культури, то доведеться викопувати яму розміром 70х70 см завглибшки до 1 м. Викопують яму для груші за 3-4 тижні до посадки, щоб ґрунт у ній встиг осісти. У центр ями забивають міцний кілочок, який повинен виступати над поверхнею мінімум на півметра. У вийнятий з ями верхній родючий шар ґрунту додають 30 кг компосту, торфу або перепрілого гною, а також кілограм суперфосфату, 1,5 кг вапна і 100 г хлористого калію – все це ретельно перемішують, половиною суміші заповнюють яму і злегка утрамбовують, другу частину насипають горбиком навколо кілочка.

  Коріння саджанця перед посадкою опускають у глиняну бовтанку, потім саджанець поміщають на пагорб із північного боку від кілочка, обережно розправляють його корені і засипають родючим ґрунтом, струшуючи саджанець час від часу, щоби ґрунт заповнив усі порожнини. Засипавши яму, ґрунт у пристовбурних колах притоптують від деревця до країв. Коренева шийка повинна підніматися над поверхнею на 4-5 см. Полийте саджанець 2-3 відрами води, почекайте, поки вода вбереться, ґрунт осяде і коренева шийка опиниться на рівні поверхні ділянки, після чого замульчуйте пристовбурні кола шаром торфу, тирси або перегною завтовшки 5 -10 см, а сам саджанець прив’яжіть до опори.

  Як посадити грушу навесні

  Весняна посадка груші здійснюється за тим самим принципом, що і посадка у вересні, тільки яму під саджанець готують не за місяць, а ще з осені. Після посадки саджанця груші зробіть по периметру пристовбурного кола валик із ґрунту, щоб вода при поливанні не розтікалася за його межі, і полийте дерево 2-3 відрами води, незважаючи на погоду.

  Догляд за грушею

  Догляд за грушею навесні

  Вирощування груші передбачає догляд за нею в усі пори року. Навесні з грушевих дерев знімають утеплення, розпушують ґрунт у пристовбурних кругах, вносять на ділянку азотні добрива, що активують вегетаційні процеси. До початку сокоруху обрізають пошкоджені за зиму і хворі гілки та пагони. Груша навесні, як і інші садові дерева, потребує профілактичної обробки від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, які зимували в ґрунті або в тріщинах кори.

  Догляд за грушею влітку

  У спекотну пору року найважливішим пунктом догляду за грушею є полив. Якщо стоїть посуха, то грушу поливають у вечірній час, після спаду спеки, витрачаючи до 3 відер води на одне дерево. Оскільки культура схильна до загущення крони, цілком можливо, що вам доведеться проводити проріджуюче обрізування груші влітку, щоби плодоносна груша отримувала достатньо сонячного світла. Влітку починають дозрівати деякі сорти груш, і потрібно бути готовим до збору врожаю.

  Догляд за грушею восени

  Заходи з догляду за грушею восени ті самі, що і навесні: санітарне обрізування, профілактична обробка від хвороб і шкідників, що причаїлися в ґрунті пристовбурного кола і в корі дерева, осіннє підживлення, але тільки вже не азотними добривами, а фосфором і калієм. І, звичайно, підготовка дерев до зимівлі: обов’язкова побілка штамбів і основ скелетних гілок вапном, щоб яскраве весняне сонце не обпекло кору. Пристовбурні кола необхідно неглибоко перекопати і добре полити, після чого вкрити їх шаром торфу або тирси завтовшки 15-25 см.

  Обробка груші

  Всім відома проста істина: краще уникнути проблеми, ніж вирішувати її. Саме тому досвідчені садівники воліють із року в рік проводити профілактичні обробки садових дерев від захворювань і шкідливих комах, тим більше, що іноді ці обробки легко поєднуються з підживленням. Наприклад, найпершу обробку дерев ранньою весною можна проводити розчином 700 г сечовини в 10 л води – цей захід допоможе знищити шкідників, що з’явилися навесні з-під землі, і заодно підживити груші азотом. Однак потрібно встигнути обприскати дерева до того, як почнуть бубнявіти бруньки, інакше сечовина може викликати їх опік. Якщо ви запізнились, і бруньки стали розкриватися, доведеться замість сечовини застосувати для обробки дерев біологічні препарати типу Фітоверма, Агравертіну, Акаріну, Іскри-біо.

  Щоб підвищити стійкість дерев до несприятливих умов і хвороб, проводять профілактичну обробку груш розчином Циркону або Екоберіну.

  Перед настанням заморозків потрібно захистити дерева, що переходять у стан спокою, від небажаних сусідів – личинок жуків, що влаштувалися зимувати в верхньому шарі ґрунту і в пошкодженнях у корі. Небезпеку становлять і збудники грибкових захворювань, що причаїлися на зимівлю в тріщинах кори або в ґрунті пристовбурного кола. Проти них використовують обробку дерев і ділянок під ними Нітрафеном або одновідсотковою бордоською рідиною.

  Підживлення груші

  Перше підживлення ми вже описали – обприскування груш розчином сечовини до початку сокоруху. Якщо вийшло так, що ви не встигли провести цю обробку до набубнявіння бруньок, доведеться вносити азотні добрива в ґрунт. Це може бути той же розчин сечовини або селітри, а може бути розчин курячого посліду. Селітру, наприклад, вносять із розрахунку 30 г на м² пристовбурного кола, а розчин готується в пропорції 1:50. Карбаміду (сечовини) буде потрібно від 80 до 120 г на одне дерево, а води для приготування розчину – 5 л. Наступне підживлення проводять у травні, після цвітіння, щоб підвищити якість плодів. У цей період доцільно вносити під перекопування на глибину 8-10 см так зване зелене добриво, що насичує рослини органікою й активує вегетаційні процеси. Якщо немає органіки, підживлення виконується розчином Нітроамофоски в пропорції 1:200 з розрахунку 3 відра води на одне дерево.

  У другій половині червня проводять позакореневе підживлення груші азотом тому, що в спекотну, суху пору року мікроелементи з ґрунту до коріння транспортуються дуже повільно, а через листя цей процес проходить значно швидше. У липні проводять ще одне позакореневе підживлення груші азотом, а через два тижні в ґрунт під дорослі дерева вносять мінеральні добрива – фосфор і калій. Молодим грушам досить тільки азотних добрив, а щойно посаджені деревця груш перші два роки взагалі не підживлюють – їм вистачає добрив, які було внесено в посадкову яму.

  Груша в серпні підживлення не потребує. До середини вересня можна востаннє провести підживлення азотом – обробити дерева і ґрунт під ними сечовиною, як це робилося навесні. Кореневі підживлення азотом небажані. Груші восени потребують мінеральних добрив, які в рідкому вигляді вносять у пристовбурні кола. Ось приблизний рецепт такого підживлення: в 10 л води розчиняють 1 столову ложку хлористого калію і 2 столових ложки гранульованого суперфосфату. Інгредієнти перемішують і вносять розчин у пристовбурні кола дерева. Молоді рослини можна підживити деревною золою, яку розсипають під перекопування на глибину 10 см у пристовбурні кола в кількості 150 г на 1 м².

  Зимівля груші

  Молоді саджанці груші потребують захисту від морозів. У кінці осені їх обв’язують сосновим гіллям, розташувавши його голками вниз, а згори укутують мішковиною. Дорослі дерева зимують без укриття, однак узимку вони часто стають жертвами гризунів, і щоб убезпечити стовбури груш від гострих зубів мишей і зайців, штамби дерев обгортають щільним папером або тканиною, просоченою спеціальним засобом, що відлякує гризунів. Коли випаде сніг, накидайте його заметами в пристовбурні кола дерев. У період відлиг важкі снігові шапки на деревах, підтаючи, можуть легко зламати гілки, тому восени стягуйте гілки молодих дерев мотузкою, притискаючи їх до стовбура, а з гілок дорослих груш обтрушуйте налиплий узимку сніг.

  Обрізування груші

  Коли обрізувати груші

  Найдоцільніше проводити обрізування груш навесні, до початку сокоруху. Дерево нормально зносить процедуру, якщо температура повітря не нижче -8 ºC.

  Улітку грушу обрізують тільки в разі сильного загущення крони, яке заважає дозріванню плодів, проте пінцирування, або прищіпку пагонів, що ростуть на верхівці, здійснюють саме влітку – у червні.

  Восени грушу обрізують до настання заморозків, інакше місця зрізів стають дуже чутливими і не встигають зажити до морозів. Осіннє обрізування виконує здебільшого санітарну функцію. Взимку грушу не обрізують.

  Як обрізувати грушу

  Грушеві дерева починають обрізувати відразу після посадки: визначають на них скелетні гілки, а інші вирізують. Центральний провідник укорочують на чверть. Стовбур груші очищають від гілок нижче початку першого ярусу скелетних гілок. На другий рік провідник укорочують на 25 см, а крону формують, скорочуючи скелетні гілки на 5-7 см, причому верхні гілки повинні бути коротшими за нижні.

  Обрізування старої груші – процедура набагато серйозніша, оскільки доводиться видаляти не тільки пагони, а й цілі галузі, висвітлюючи й омолоджуючи крону дерева.

  Обрізування груші навесні

  Починаючи з другого року життя, стежте за появою конкуруючих гілок і вирізуйте їх на кільце, не залишаючи пеньків. Формування груші проводиться таким чином, щоб на кожній скелетній гілці було кілька плодових гілок. Пагони, що ростуть горизонтально, слід підтримувати, а від зростаючих вертикально потрібно позбавлятися. Місця зрізів обробляйте садовим варом або засобом Раннет. У період обрізування не вносьте азотних підживлень, зробіть це, коли зрізи затягнуться.

  Обрізування груші восени

  Осіннє обрізування припадає на період із кінця серпня до другої половини вересня. У цей час видаляють сухі, зламані і хворі гілки, які після обрізування обов’язково спалюють. Однорічні пагони вкорочують не більше, ніж на третину довжини, залишаючи на них кілька бруньок, з яких утворюються нові гілки. Для зручності збору врожаю найбільш вдалою вважається пірамідальна форма крони, що сприяє до того ж рясному плодоношенню. Саме таку крону є сенс формувати, починаючи з другого року життя груші.

  Розмноження груші

  Як розмножувати груші

  Розмножується груша і генеративно (насінням), і вегетативно. Насіннєвий спосіб розмноження використовують для виведення нових сортів шляхом штучного схрещування різних видів, сортів і гібридів, а також для вирощування підщеп диких і культурних видів груші, на які потім прищеплюють культурні сорти.

  Із вегетативних способів для розмноження груші використовують відведення, живцювання і щеплення.

  Розмноження груші відсадками

  Навряд чи вдасться пригнути гілку груші до землі, як це роблять із чагарниками. Але можна спробувати такий спосіб: під гілку підставляють наповнений родючим ґрунтом ящик, стінки якого викладені поліетиленом із метою зменшити випаровування вологи з ґрунту. Гілка груші пригинається до ящика, і в тому місці, де вона стикається з ґрунтом, на її корі роблять кілька поперечних надрізів, після чого гілку пришпилюють і прикопують у ґрунт ящика. Аби прискорити процес коренеутворення, відсадок поливають розчином Корневіну або опудрюють коренеутворювачем розрізи на гілці, перш ніж її прикопати. Після цього поверхню ґрунту в ящику прикривають руберойдом, плівкою або мульчують шаром компосту. Ґрунт підтримують у злегка вологому стані. Процес утворення коренів триває до кінця сезону, однак коріння в цей час ще дуже слабке, тому відсадок пересаджувати рано. На зиму гілку вкривають ялиновим гіллям, потім накидають на ящик сніговий замет. Загалом вирощування відсадка триває два роки, після чого його відокремлюють від материнського дерева і з грудкою землі пересаджують у посадкову яму, як звичайний саджанець. Цікаво, що відсадки починають цвісти і плодоносити раніше, ніж саджанці. Цей спосіб розмноження гарний простотою втілення і тим, що виведені за його допомогою саджанці повністю зберігають сортові ознаки материнської рослини.

  Насіннєве розмноження груші

  Щоб виростити саджанці, які можна використовувати в якості підщеп, краще брати насіння зимостійких, районованих сортів. Їх сіють у ґрунт восени. Насіння пізніх сортів дозріває у плодах до середини зими, вже в період зберігання. Коли насіння дозріє, його витягують із плодів, зсипають у марлевий мішечок і опускають на 2-3 дні в бачок унітазу, щоб вода при кожному зливанні вимивала з насіння інгібітори, що уповільнюють розвиток. Набрякле насіння змішують із вологоємним субстратом (піском, тирсою, керамзитом або торф’яною крихтою) в пропорції 1:3, зволожують, зсипають цю суміш у поліетиленовий пакет, який поміщають у ящик, і зберігають у відкритому пакеті при температурі від 3 до 5 ºC до появи паростків, що два тижні помішуючи і за необхідності зволожуючи. Як тільки з’являться паростки, температуру зберігання знижують до -1-0 ºC і тримають насіння в цих умовах до посіву.

  Сіють насіння напровесні на глибину 3-4 см на відстані 8-10 см одне від одного при такій же ширині міжрядь. Сіянці протягом літа поливають, прополюють, кілька разів підживлюють. Якщо товщина їхніх стовбурів досягне 1 см, можна вже в серпні прищеплювати на них сортові живці, які при нормальному розвитку через два роки можна буде висадити на постійне місце.

  Щеплення груші

  В якості підщепи використовують не тільки грушеві саджанці, а й саджанці айви, яблуні, ірги, глоду, аронії, дереняка і лісової груші. На підщепах з айви грушеві дерева виростають невисокі, швидко вступають у плодоношення, їхні плоди вирізняються чудовим смаком, але, на жаль, живуть і плодоносять такі груші не довше 25 років. На яблуневих підщепах щеплення приживається швидко і без ускладнень. Набагато менш популярне щеплення на горобину: через те, що стовбур груші потовщується швидше, ніж стовбур горобини, на щепленому дереві утворюється наплив, що негативно впливає на міцність штамба, а отже, і на термін життя дерева. Плоди груш на горобинових підщепах набувають терпкості і вирізняються недостатньою соковитістю та низькою цукристістю. Що стосується глоду, то щеплення груші на його саджанець проблематичне, оскільки зрощення відбувається дуже рідко.

  Перед тим, як прищепити грушу, підготуйте до процедури підщепу: за місяць до копулювання підгорніть його на висоту 15-20 см, а за кілька днів до процедури приберіть землю від його стовбура, очистіть сіянець від парості та полийте.

  Способів щеплення існує декілька:

  • просте копулювання, або щеплення «в приклад»: цей спосіб використовують, коли товщина прищепи та підщепи збігаються. Це найпростіше у виконанні щеплення, при якому косий зріз прищепи прикладають до косого зрізу підщепи і щільно фіксують місце щеплення плівкою;
  • поліпшене копулювання, або копулювання «з язичком»: на косих зрізах підщепи та прищепи робляться глибокі зарубки – «язички», а потім обидві частини прикладають одну до одної таким чином, щоб язичок прищепи зайшов за язичок підщепи, після чого місце щеплення щільно стягують ізострічкою або скотчем;
  • щеплення «під кору»: цей спосіб використовують у разі, коли діаметр підщепи більший за діаметр прищепи. Здійснюють це щеплення після початку сокоруху, тому що в цей час кора легше відділяється від деревини. Прищепу спилюють горизонтально, зачищають зріз, гострим ножем роблять поздовжній розріз кори на глибину 25-35 мм, відвертають кору і вставляють у розріз держак прищепи косим нижнім зрізом такої ж довжини до деревини підщепи. Весь відрізок прищепного живця, який опиниться під корою прищепи, повинен бути очищений від кори. Місце щеплення туго фіксують, а зріз підщепи і верхній зріз прищепи обробляють садовим варом. Аби місце щеплення швидше зрослося, на саджанець одягають прозорий поліетиленовий пакет і щільно фіксують його нижче місця щеплення;
  • щеплення «в розщіп»: підщепу вкорочують горизонтальним зрізом, а потім розколюють стовбур, що залишився, по центру зрізу на глибину 4-5 см, і вставляють у цей розщіп тимчасовий клин. На прищепних живцях із 2-4 бруньками нижній зріз роблять із двох боків – клином завдовжки 4-5 см. У зроблений на підщепі розщіп опускають клин держака прищепи, після чого тимчасовий клин із розщепу виймають, місце щеплення стягують плівкою, а відкриту ділянку зрізу підщепи і верхній зріз прищепи замазують садовим варом.

  Коли дві частини зростуться, і на підщепі з’являться прирости, фіксуючу плівку і поліетиленовий пакет знімають, усі пагони, що утворилися нижче місця щеплення, видаляють.

  Розмноження груші живцями

  Живці груші слід заготовлювати взимку: виберіть зрілу гілку з дворічною деревиною і надломіть її, не розриваючи кори. Довгу гілку можна надломити в декількох місцях – ідеальна довжина живців 15-20 см. Місця надломів оберніть у напівзігнутому вигляді окулірувальною стрічкою, пластиром або скотчем, після чого прив’яжіть гілку до палички чи дроту – зафіксуйте в такому вигляді. До весни рослина зосередить у місцях надломів ростові речовини для з’єднання тканин. У кінці березня фіксатор і перев’язувальний матеріал знімають, а гілку розрізають на живці в місцях надлому.

  Дволітрову пляшку з темного пластика з обрізаною шийкою наповнюють талою водою на висоту 5-7 см, розчиняють у ній кілька таблеток активованого вугілля й опускають у неї нижніми зрізами 10-12 живців. Пляшку поміщають на світле підвіконня. За три-чотири тижні на нижніх зрізах живців утворюються калусні шишки і починає рости коріння. Коли корінці досягнуть 5-7 см довжини, їх висаджують у поживний відкритий ґрунт, попервах влаштувавши їм притінення від яскравого світла. Живці потребують регулярного поливу, підживлення і прополювання, і при гарному догляді до осені будуть виглядати, як дво- або трирічні саджанці.

  Хвороби груші

  Груша в саду може захворіти на: парх (паршу), бактеріальний опік, плодову гниль, підшкірну вірусну плямистість, мозаїчну хворобу, іржу, борошнисту росу, чорний рак, грибок сажі і цитоспороз.

  Чорний рак, або гангрена, вражає кору, листя, плоди та скелетні гілки дерев. Починається процес із появи невеликих ран, які з плином хвороби розростаються, а по їхніх краях виникають бурі плями. На фруктах і листках утворюються червоні плями, плоди вражає чорна гниль – вони зсихаються і муміфікуються.

  Способи боротьби: необхідно щовесни і щоосені проводити профілактичні обробки саду проти хвороб і шкідників. Восени, після опадання листя, його згрібають і спалюють. Уражені раком ділянки дерев зачищають гострим ножем, захоплюючи здорову тканину на глибину 2 см, після чого рани дезінфікують розчином мідного купоросу або сумішшю глини з коров’яком.

  Плодова гниль, або моніліоз, проявляється на плодах груші дрібними плямами бурого кольору, які з плином хвороби поширюються по всій площі фруктів. Плоди при цьому не обсипаються, сприяючи поширенню захворювання.

  Способи боротьби. Уражені плоди збирають із дерев і з землі, знищують, а дерева обробляють хлорною міддю або бордоською рідиною.

  Парх – украй підступний ворог плодових дерев, що вражає плоди, листя, пагони і квітки: спочатку на листі з’являються цятки розміром 2-4 мм, що поступово збільшуються до 2-3 см. Плоди стають дрібними, твердими, розтріскуються, їхня кількість зменшується, на їхній шкірці з’являються темні цятки, що поступово зливаються в оксамитову пляму.

  Способи боротьби. Восени прибирайте з-під дерев опале листя, спалюйте його, навесні обробляйте дерева та пристовбурні кола бордоською рідиною і розчином сечовини.

  Цитоспороз, або стовбурова гниль, небезпечний передусім для старих або ослаблених дерев, уражених сонячними або морозними опіками, виснажених посухою і неправильним або недостатнім доглядом. Кора дерев, хворих на цитоспороз, поступово стає темно-червоною, і груша сохне.

  Способи боротьби. На самому початку хвороби потрібно видалити вогнища ураження гострим ножем, після чого обробити рани розчином мідного купоросу і садовим варом. Восени проводять побілку стовбурів і основ скелетних гілок вапном. Хворі гілки слід обрізати своєчасно.

  Іржа – теж грибкове захворювання, що проявляється яскраво-помаранчевими плямами на листках. Хвороба знижує імунітет рослини, послаблює його. Найчастіше захворювання вражає дерева в садах, розташованих поблизу посадок ялівцю.

  Спосіб боротьби. Плоди і листя з ознаками хвороби необхідно знищити, а дерева з профілактичною метою слід щорічно восени і навесні обробляти колоїдною сіркою або бордоською рідиною.

  Борошниста роса – одне з найнебезпечніших грибкових захворювань рослин, від якого квітки, пагони і листя вкриваються білуватим нальотом – спорами грибка, що деформує всі уражені частини. Зав’язь на хворих деревах опадає.

  Способи боротьби. Знищуйте опале листя, а дерева кілька разів обробіть Сульфітом або Фундазолом до і після цвітіння.

  Бактеріальний опік розвивається стрімко, поширюючи хвороботворні бактерії з соком по судинах рослин, що прискорює процес відмирання тканин. У результаті розвитку хвороби рослина гине, і її доводиться видаляти з ділянки.

  Спосіб боротьби. Як тільки ви діагностували захворювання, обприскайте листя і квітки рослини антибіотиками кілька разів з інтервалом в 5 днів. Щоб не допустити поширення хвороби, при подальшому обрізуванні груші інструмент дезінфікуйте у борній кислоті.

  Мозаїчна хвороба – важке вірусне захворювання. Небезпечне воно насамперед тим, що лікування груші від мозаїки не дає результату. Виглядають його симптоми як блідо-зелені або світло-жовті вуглуваті плями на листі. Зазвичай зараження відбувається під час щеплення.

  Способи боротьби. Хворі дерева не врятувати – їх видаляють із ділянки і спалюють, щоб вірус не поширювався по саду. Не допустити зараження можна, ретельно відбираючи саджанці в розсаднику і своєчасно реагуючи на найменші зміни в забарвленні листя груші.

  Грибок сажі. У другій половині літа на зелених частинах груші з’являється темний наліт сажистого грибка. Найчастіше захворювання є наслідком життєдіяльності попелиці або інших шкідників.

  Способи боротьби. Спочатку потрібно винищити інсектицидом комах, які стали причиною захворювання. Після цього дерево обробляють Фітовермою або мідно-мильним розчином.

  Підшкірна вірусна плямистість проявляється скупченням у м’якоті плодів твердих позбавлених смаку клітин. У цих місцях розвиток плоду припиняється, утворюються вм’ятини, які роблять плоди потворними, в результаті чого і якість, і кількість урожаю помітно знижується, листя набуває мозаїчного забарвлення, на корі з’являються тріщини. Дерева слабшають і можуть узимку промерзати.

  Способи боротьби. Поширюється хвороба сисними комахами, зараження може відбутися під час щеплення або при обрізуванні груші нестерильним інструментом. Не допускайте паразитування на деревах шкідливих комах, при купівлі уважно оглядайте саджанці та ретельно дезінфікуйте інструменти, збираючись зайнятися обрізуванням або щепленням.

  Крім описаних хвороб, небезпеку для груші становлять такі захворювання, як гумовидність, відмирання гілок, звичайний рак, мухосід, мозаїчна кільчастість, несправжній трутовик, біла плямистість, або септоріоз.

  Шкідники груші

  Комах, здатних завдати шкоди грушевим деревам, так само багато, як і хвороб, що вражають цей рід, тому ми незабаром опублікуємо на сайті об’ємну і докладну статтю під назвою «Хвороби і шкідники груші». Сьогодні пропонуємо вам лише оглядове знайомство з деякими шкідниками, котрі найчастіше зустрічаються на грушевих деревах.

  Листовійка – дрібна рухлива гусінь, що вражає листя груші, від чого воно згортається в трубочку і дрібнішає. Як превентивний захід використовують обробку дерев розчином препарату Цимбуш.

  Підкорова листовійка пошкоджує кору дерев на висоті близько півметра від рівня землі. Внаслідок цих пошкоджень із тріщин у корі починає текти камедь, і якщо не вживати заходів, то дерева засихають і гинуть. Штамби потрібно очищати від відмерлого шару кори, а місця зачисток обробляти міцним розчином хлорофосу.

  Грушева мідяниця висмоктує клітинний сік і в результаті життєдіяльності виробляє речовини, сприятливі для розвитку сажистого грибка. Від нестачі соку молоді бруньки, листя і бутони зморщуються й обпадають, плоди деформуються, якість і кількість врожаю знижується. Лікування груші від мідяниці здійснюється шляхом застосування препаратів Іскра й Агравертін відповідно до інструкції. Використовуються і народні засоби – відвари з тютюнового пилу, аптечної ромашки, кульбаби або деревію.

  Кліщі, галовий або червоний яблуневий, теж харчуються соками рослини. Галовий харчується соком бруньок, а червоний яблуневий воліє селитися на листках, від чого вони червоніють. У якості профілактичного заходу здійснюють обробку груші ранньою весною акарицидами – десятивідсотковим розчином колоїдної сірки або Фуфаноном. Наступний сеанс обробки проводять після цвітіння. За необхідності можливе ще одне обприскування, яке проводять не пізніше ніж за місяць до збору врожаю. Чергуйте препарати, оскільки при повторі у кліщів виробляється імунітет.

  Плодожерка – метелик, що відкладає на груші яйця, з яких з’являється гусінь, котра вражає м’якоть плодів. У якості профілактичного заходу використовують обробку дерев до і після цвітіння препаратом Агравертін, через три тижні після цвітіння застосовують обприскування дерева Кінміксом, а ще через тиждень – Іскрою. Якщо ви виявили плодожерку в пагонах, то обробку проти неї продовжують і після збору врожаю – пізні сорти яблунь обробляють до семи разів за сезон. Не забувайте після падолисту збирати і спалювати опале листя, а також перекопувати ґрунт у пристовбурних колах.

  Попелиця, кров’яна або зелена яблунева, пошкоджує багато видів дерев – верхівки їхніх пагонів та листя скручуються і сохнуть. Превентивним заходом, що дає непоганий результат, є обробка дерев ранньою весною, до розпускання бруньок, при температурі повітря не нижче 5 ºC препаратами Нітрафен, Олеокупріт, Карбофос або Кеміфос, а в період від розпускання бруньок до цвітіння груші її обприскують Фосфамідом, Антіо, Карбофосом, Ціаноксом, Децисом або Метафосом. Улітку обробку перерахованими препаратами повторюють. Якщо ви прихильник щадних засобів, використовуйте для боротьби з попелицями обробку дерев розчином мильного засобу (300 г мила на 10 л води) або рослинні препарати – дводенний настій 10 г порошку білої гірчиці в літрі води, наприклад, доливаючи водою 200 г настою до обсягу 1 л перед обробкою.

  Крім описаних шкідників, на груші можуть паразитувати такі комахи: яблунева склівка, совка-синьоголовка, п’ядун-обдирайло і зимовий п’ядун, плодова міль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, мінуюча міль, західний непарний короїд, заболонник, грушевий і яблуневий квіткоїд, грушевий трубковерт, грушевий трач, листові і плодові галиці, грушевий кліщ, білан.

  Сорти груші

  Сорти груші для Підмосков’я

  Завдяки роботі селекціонерів сьогодні існує безліч сортів груш, які з успіхом вирощують у районах із холодними і довгими зимами:

  • Лада – ранньолітній, зимостійкий, посухостійкий сорт, рідко вражається грибковими захворюваннями. Це середньорослі дерева з пірамідальною кроною і жовтими плодами вагою до 150 г, з розмитим червонуватим рум’янцем. У плодів кисло-солодкий смак, дещо жорстка м’якоть, багата на фруктозу. Зберігаються плоди цього сорту погано;
  • Кафедральна – популярний у Підмосков’ї середньолітній сорт із жовтувато-зеленими, ніби маслянистими на поверхні плодами масою до 100 г із кислуватим смаком. Сорт скоростиглий, стійкий до морозів та інфекцій, добре транспортується і непогано зберігається;
  • Помітна, або Горбиста – пізньолітній зимостійкий і стійкий до грибків сорт, дозріває до вересня. Плоди нерівні, жовтувато-зелені з помаранчевими розводами, можуть довго висіти на дереві, проте транспортуються і зберігаються погано;
  • Чижівська – теж пізньолітній, стійкий до заморозків і грибків самоплідний сорт із зеленувато-жовтими з рожевим рум’янцем кисло-солодкими на смак плодами з білуватою пухкою м’якоттю. Багатий урожай груші Чижівська може вийти, якщо в безпосередній близькості зростає дерево сорту Лада;
  • Ніжність – найкраща груша пізньолітнього сорту, виведена шляхом схрещування сортів Тема та Улюблениця Клаппа. Колір кисло-солодких плодів, що досягають ваги 200 г, на дві третини червоний і на одну зелений. Сорт дуже врожайний і стійкий до холодів;
  • Москвичка – осінній сорт зі світло-жовтими плодами з вкрапленнями зеленого кольору. М’якоть запашна, соковита, злегка масляниста;
  • Казкова – високорослі дерева з великими плодами до 250 г вагою. Забарвлення у плодів зеленувато-жовте, м’якоть соковита, смачна. Сорт призначений для вживання в свіжому вигляді або для переробки, оскільки плоди довго не зберігаються;
  • Сорти Первомайський і Петрова настільки схожі, що немає сенсу їх розділяти. Це зимові сорти, що дозрівають до середини жовтня і зберігаються за певних умов до весни. Збирають плоди зеленими, але з часом груші сорту Первомайський жовтіють, а їхня м’якоть стає кремовою. Плоди сорту Петрова під час зберігання не змінюються.

  Ранні сорти груші

  Власне, сорти груш за термінами дозрівання заведено поділяти на літні, осінні і зимові, з чого випливає, що ранні сорти – це літні, середні – це осінні, а пізні – це зимові. Отже, ранні сорти груш дозрівають із середини липня до кінця серпня. Популярними ранніми сортами є:

  • Ліпотіка – найбільш ранній сорт стійких до парху груш. Золотисті плоди з рум’яним бочком дозрівають вже до кінця червня. Ароматна м’якоть плодів тане в роті. Виведений сорт у Болгарії, тому не є зимостійким, проте надзвичайно стійкий до таких шкідників, як попелиці;
  • Рання річна – це середньоросле дерево з широкопірамідальною кроною і прямими гілками. Плоди вагою всього до 120 г жовтувато-зелені з легким рожевим рум’янцем і ніжною білою м’якоттю кисло-солодкого смаку довго не осипаються з гілок, однак зберігатися можуть не довше 10 днів;
  • Молдавська рання – гібрид між сортами Вільямс і Улюблениця Клаппа. Це високоросле дерево з компактною кроною середніх розмірів і жовто-зеленими плодами вагою до 150 г. М’якоть плодів кисло-солодка, масляниста, запашна, кремового відтінку. Сорт морозостійкий, не вражається пархом, самоплідний. Багатий урожай можливий при вирощуванні поблизу Молдавської ранньої груші сорту Красива, Ластівка або Бере Жирафф;
  • Липнева рання – теж ранньолітній зимостійкий сорт із жовтими плодами подовженої форми з ніжною, соковитою, кисло-солодкою м’якоттю, що дозрівають до середини липня;
  • Мліївська рання – цей скоростиглий, стійкий до холодів і бактеріального раку сорт отримано шляхом схрещування сортів Глива Українська та Есперо. Плоди у цього сорту широкогрушовидні, середніх розмірів, за вагою не більше 100 г, з тонкою шкіркою, маслянистою соковитою м’якоттю кремового кольору, кисло-солодкі на смак. Дозрівають вони на початку серпня і зберігаються в холодильнику не довше 2 місяців;
  • Трапезниці – прекрасний сорт, єдиним недоліком якого є неможливість зберігання його плодів у холодильнику довше п’яти днів, тому збирати їх краще злегка недозрілими.

  Крім описаних, популярністю користуються такі літні сорти груш, як Скороспілка з Мічурінська, Алегро, Північанка червонощока, Пам’ятна, Серпнева роса, Рогніда, ЕЛС-9-7.

  Середні сорти груш

  Осінні сорти груш дозрівають у кінці вересня або на початку жовтня. Зберігаються їхні плоди, на жаль, не дуже довго. Найкращими з осінніх сортів груш заведено вважати такі:

  • Велеса – зимостійкий і стійкий до хвороб сорт із великими зеленувато-жовтими плодами вагою до 200 г із кремовою м’якоттю прекрасного смаку;
  • Дюймовочка – зимостійкий сорт груші з дрібними плодами – всього до 80 г вагою. Колір плодів жовто-коричневий, кремова м’якоть соковита, солодка, дуже смачна. Зберігаються плоди до грудня;
  • Ошатна Єфімова – цей швидкоплідний зимостійкий, стійкий до парху сорт достигає у вересні. Плоди зеленувато-жовті з кремовою м’якоттю, вагою до 120 г, їх краще збирати ще зеленими. Зберігаються плоди 2-3 тижні.

  Широкої популярності набули такі осінні сорти груш: Кавказ, Улюблениця осіння, Маргарита Марілен, Вільямс, Улюблениця Клаппа, Відрадненська, Черемшина, Адмірал Жерве, Пам’ять Жегалова, Дюшес та інші.

  Пізні сорти груш

  Зимові сорти дозрівають у жовтні, проте це не означає, що їх можна відразу їсти: вони повинні висіти на дереві до досягнення біологічної зрілості, але при цьому потрібно встигнути їх зібрати до того, як вони обсиплються. Лежкість у зимових сортів теж різна. Найвідоміші зимові сорти груш:

  • Бере Боск – плоди цього сорту зазвичай довгасті, подекуди ніби вкриті іржею, в лежанні вони набувають бронзового вилиску. М’якоть плодів тане у роті, ніжна, має приємний смак. Знімати їх можна вже ближче до кінця вересня, але для їжі вони стануть придатні аж за два-три тижні. Зберігаються груші цього сорту місяць-півтора;
  • Білоруська пізня – швидкоплідний, зимостійкий сорт, який починає плодоносити вже на третьому або четвертому році життя. Плоди зеленого кольору вагою до 120 г дозрівають до кінця вересня, однак споживча зрілість настає, коли вони стають жовто-оранжевими. М’якоть у плодів біла, кислувато-солодка. Зберігаються плоди цього сорту до лютого і навіть до березня;
  • Россошанська пізня – стійкий до морозів сорт із плодами вагою до 350 г, які можна збирати зеленими в кінці вересня, але споживча стиглість настає, коли вони жовтіють. Соковита м’якоть кремового кольору має приємний смак. Зберігаються плоди цього сорту 3-4 місяці;
  • Бере Арданпон – груша з великими горбистими зеленувато-жовтими плодами до 300 г вагою, зовні схожими на айву. М’якоть у них злегка терпка, солодка, масляниста. Знімають плоди на самому початку жовтня, але їсти їх можна тільки через місяць-півтора. Зберігають плоди цього сорту до січня;
  • Деканка зимова – сорт із плодами бочкоподібної форми вагою до 300 г, зеленими з червоним рум’янцем при зборі врожаю в другій декаді жовтня, але зеленувато-жовтими після досягнення споживчої зрілості через два місяці. М’якоть у плодів запашна, ніжна, з ледь помітною кислинкою. Зберігаються плоди цього сорту до березня;
  • Малявська пізня – плоди вагою від 110 до 225 г жовтого кольору на третину вкриті рум’янцем. Колір соковитої, терпкуватої на смак м’якоті кремовий;
  • Зимова Кубаревидна – гібрид між сортами Берегомет, Дюшес і Улюблениця Клаппа. Вага плодів близько 200 г, колір світло-зелений із червонуватим бочком після достигання стає золотисто-жовтим із малиновим рум’янцем. М’якоть середньої щільності, білого кольору, соковита, солодка з ледь помітною кислинкою.

  Крім описаних зимових сортів груш, у культурі затребувані ще такі сорти, як Гера, Багата, Декабринка, Лютневий сувенір, Чудесниця, Пізня, Тануча, Юр’ївська, Бурштинова, Олена, Надія, Ніка, Ліра, Великодня, Перун, Мальвіна зимова, Кюре, Етюд Київський, Киргизька зимова, Листопадова та інші.

  Література

  Корисні посилання

  Як правильно обрізати та формувати грушу: схема + відео для початківців

  Весняні та осінні заходи щодо обрізання грушових дерев дозволяють сформувати крону, омолодити дерево. Груші для хорошого плодоношення потрібна велика кількість сонячного світла, а сильно загущені гілки затіняють плоди, що дозрівають, що знаходяться нижче ярусом і ближче до стовбура.

  Як обрізка впливає на здоров’я та плодоношення груші

  Процедура дозволяє садівникові впливати відразу на кілька життєвих циклів дерева:

  • регулює чинність зростання;
  • продовжує термін життя та плодоношення;
  • покращує якість плодів;
  • збільшує кількість урожаю;
  • прискорює початок плодоношення.

  Обрізання грушевого дерева може бути:

  Формувати деревце потрібно починати з першого року після посадки. У процесі маніпуляції закладається основа майбутньої крони та стимулюється зростання плодоносних гілок. Формування крони має на увазі мінімальне видалення бічних відгалужень до віку початку плодоношення.

  Більшість садів південних регіонів України насаджені деревоподібними грушами з округлим типом крони на насіннєвій підщепі. Такі дерева відрізняються тривалим життєвим циклом, термін їхнього продуктивного періоду триває до 50 років і навіть більше.

  Основна вада саду з таким типом насаджень полягає в тому, що плодові дерева виростають дуже високими і їх важко обробляти. Зняти повністю врожай із високорослої груші неможливо.

  Чи відрізняється обрізка різних видів

  Всі методи та засоби, яких ми докладно торкнулися в інших розділах цієї статті, здебільшого стосуються груш, які ростуть на сильнорослих підщепах. Однак є ще інші види, які теж заслуговують на увагу.

  Переваги та недоліки колоноподібної груші

  Чим же така приваблива колоноподібна груша? Ось які переваги її відзначають фахівці та прості любителі:

  • ці груші завжди відрізняються високим урожаєм;
  • велика густина посадки, що дозволяє висадити на одиниці площі значно більше дерев;
  • такі саджанці добре приживаються;
  • плоди у таких груш досить великі;
  • відрізняється стійкістю до основних захворювань;
  • хороша зимостійкість.

  До недоліків такої груші відносять:

  • форма та розмір дерева припускають регулярне його обрізання;
  • період плодоношення становить лише 10 років.

  Формування крони колоноподібної груші

  В останні три десятки років у садах та дачах любителів плодівництва стали з’являтися колоноподібні груші і вони встигли себе добре зарекомендувати. Обрізка її вигідно відрізняється від такої самої процедури на високорослих грушах.

  1. У перший рік після посадки не слід допускати цвітіння груші, щоб саджанець спочатку набрав сил для подальшого зростання.
  2. На другому році треба стежити за тим, щоб не перевантажити юну рослину плодами, від ваги яких вона може переломитися. З цією метою в кожному суцвітті залишають лише по 2 квітки.
  3. У процесі обрізки завжди звертають увагу на верхню нирку. Якщо з нею все гаразд – значить у деревця є центральний провідник. Якщо ця нирка має пошкодження, то центральний провідник слід зробити з найміцнішої втечі, що залишилася. Інші пагони підлягають видаленню.
  4. Занадто часто колоноподібну грушу не підрізають, оскільки це завжди провокує активне відростання нових пагонів. У 2-4 річної рослини пагони треба вкорочувати, а не обрізати, щоразу залишаючи відрізок із 2 нирками.
  5. Обрізку ведуть восени. Головною метою її є зрізання всіх бічних пагонів, що ростуть у різні боки. Центральний провідник обрізають лише тоді, коли він слабо розвинений. Після процедури на ньому повинні залишитись 2 нирки.

  Обробка карликової груші

  Карликові груші дуже зручні у догляді та відрізняються високою врожайністю.

  Карликові сорти дерев давно здобули визнання садівників. Вони вимагають менше догляду, ніж високорослі екземпляри. Такі дерева особливо цінуються у регіонах із холодним кліматом. Їх легко захистити від морозів. Правильне обрізання цього сорту груші потрібно проводити, починаючи з першого року посадки. Саджанець обрізають, залишаючи до 50 см стовбура. На другий і третій рік треба просто вкорочувати гілки, що відросли, і провідник.

  Надалі карликові груші піддаються осінній санітарній обробці щороку. Потрібно видаляти сухі або змерзлі гілки та молоді відростки. Правильне та регулярне обрізування уповільнює активне зростання плодоносних дерев. Важливо, щоби поживні речовини грамотно розподілялися, сприятливо впливаючи на майбутній урожай.

  Літня обрізка ведеться протягом усього сезону, починаючи з червня. Через кожні 10-14 днів проводять пінцювання нової порослі. Прищипка, що проводиться влітку, дозволяє направити більшу кількість корисних речовин на формування і визрівання плодів. На гілках, зупинених у зростанні, листові бруньки перетворюються на плодові.

  Восени

  Восени обрізання плодових дерев проводять акуратно. Не можна видаляти занадто багато гілок відразу, інакше груша може пережити зимові морози.

  На початку осені рух соку не припиняється, він всього лише припиняється. Після видалення частини бічної порослі дерево намагатиметься затягнути рани. На регенеративну діяльність воно витратить речовини, що у нього запасені на зимовий період. Якщо їх буде витрачено забагато, груша взимку загине.

  Осіння схема формування крони груші:

  • видаляють хворі та сухі гілки;
  • відпилюють вертикально зростаючі відгалуження;
  • гілки, що ростуть під кутом 40 ° видаляють частково.

  Гілки, які залишають на дереві, вибирають за принципом: що горизонтальніше, то краще. Справа в тому, що гілки, що мають кут нахилу менше 40 °, погано плодоносять, але вимагають багато корисних речовин для свого зростання.

  Важливо! Бічні відгалуження видаляють, спилюючи біля самої основи. Зрізані гілки спалюють, а отриману золу використовують як добрива.

  Профілактика утворення зайвих дзиґрів

  Для запобігання відростанню надлишку дзиґових пагонів важливо освоїти особливості всіх видів обрізки дерев. Так, наприклад, за призначенням обрізка буває наступних видів:

  • формує,
  • санітарної,
  • породно – сортовий,
  • омолоджуючою,
  • проріджує.

  Породно – сортова обрізка передбачає знання особливостей виду і сорту, до якого відноситься дерево, що обрізається. Зокрема у насіння дерев (яблунь і груш) сорти відрізняються за: пробудимості нирок, і як наслідок ступеня розгалуження, типу крони, типу плодоношення (з точки зору структури плодових утворень).

  Адже при обрізанні груш треба намагатися зберегти більшу частину плодової деревини. Крім того важливо при зниженні висоти дерева правильно доповнювати її обрізанням, що омолоджує, інакше званою карбуванням. Це обрізка з перекладом на 2, 3, 4-х річну деревину задля посилення зростання частини гілки.

  При цьому не слід влаштовувати карбування у верхніх частинах крони груші. Крім цього, треба пам’ятати деякі нюанси обрізки центрального провідника над останньою скелетною гілкою. Крім того, слід уникати вирізки навіть 1-2 пагонів на кільце в центрі крони.

  Також важливо, при будь-якій обрізці груші робити якісні зрізи. Для цього слід, по-перше, користуватися добре наточеним інструментом, по-друге, не залишати пеньків, по-третє, по можливості, всі зрізи робити перекладом на зовнішнє відгалуження.

  Окремо автору хочеться сказати про харчування: утворенню занадто потужних пагонів груш можуть сприяти надлишок азоту і вологи. Тому азотні підживлення проводите лише за значної навантаженості дерева груші врожаєм, з урахуванням загального фізіологічного стану дерева, зокрема активності зростання, стану листя.

  При можливому надлишку вологи варто задуматися над типом утримання ґрунту в саду. Наприклад, в областях з періодично надлишковим зволоженням, насамперед у нечорноземній зоні, ґрунт у приствольних колах та міжряддях саду варто містити, наприклад, за паро-сидеральною системою.

  Вона передбачає висів насіння сидератів, наприклад вико і горохо – вівсяної сумішей, гірчиці, редьки олійної та інших культур, що підходять як використання на зелене добриво. Коріння цих рослин наприкінці літа і на початку осені беруть на себе зайву вологу, не даючи рости зайвої порослі груші.

  При цьому і занадто високо обрізати не потрібно: це призведе до того, що крона розташується високо, і збирання врожаю стане складним. Оптимально – 90 см у молодих рослин.

  Правильна посадка груші на ділянці

  Інструкція для початківців: як обрізати груші

  Обрізання червоної смородини навесні

  Обрізання старих і молодих дерев проводиться за придатними для їхнього віку схемами.

  Молоді саджанці починають обрізати через короткий час після пересадки. Таким чином садівник спрямовує більше поживних речовин на формування кореневої системи.

  Крону формують щороку. Для цього потрібно підрізати основну стовбурову гілку на одну четверту висоти першого року, а потім приблизно на 30 см щорічно. Добре плодоносять груші з пірамідальною формою крони.

  Саджанці двох-і трирічного віку обрізають восени та навесні. У чотирирічного деревця починають формувати другий ярус основних гілок. На 5 рік пагони видаляють з великою обережністю так, щоби випадково не обрізати плодові гілки.

  Як формувати грушу старше 10 років? До дерев поважного віку застосовують омолоджуючу обрізку. Під час цієї маніпуляції видаляють всі старі безплідні відгалуження, їх відпилюють в кінці зими при температурі повітря 0°С. Цей метод стимулює грушу до зростання нових гілок.

  Рясного врожаю після обрізання, що омолоджує, груша не дасть, але якийсь час вона ще буде плодоносити.

  Основні причини зростання молодих дзиґових гілок

  Необов’язково видаляти з яблучок дзиги, оскільки вони не завжди шкодять рослинам. Виділяють кілька випадків, за яких їх залишають на яблучних деревцях:

  • Для омолоджування. Іноді вовчкові пагони залишають на старих деревах, щоб трохи їх омолодити. Для цього всі залишені гілки згинають у горизонтальному положенні та підв’язують до опор. Потім їх вкорочують наполовину, щоб на дзигах формувалися плоди. Найчастіше жирові пагони залишають для омолодження, якщо вони ростуть неподалік поламаних гілок.
  • Для формування додаткових гілок із плодами. Іноді дзиги залишаються для підвищення врожайності яблучок за рахунок формування нових гілок з плодами. Для цього всі залишені вовчкові пагони обрізаються до двох бруньок, після чого на них формується плодова гілочка.

  Вовчки на груші: що робити

  Крона деревоподібної плодової рослини піддається формуванню з метою збереження поживних речовин для плодових гілок. Пагони, що ростуть вертикально вгору на основній гілці або стовбурі дерева, називають дзиги.

  Дзига – безплідна поросль, що активно зростає і відтягує на себе корисні речовини. Від молодих вовчкових пагонів позбавляються двома шляхами:

  Обрізання дзиги проводять по самий наплив у точці виходу гілки. Після обрізки рану на дереві обробляють садовим варом, інакше місці зрізаної гілки з’являться кілька нових порослевих відгалужень.

  На грушах дзиги можна не вирізати, а прищипувати. Прищипка зупиняє зростання відгалуження.

  Також дзиги відгинають вниз і включають в яруси першого та другого порядку. Чим старше стає дерево, тим менше воно обростатиме молодими пагонами.

  Формування гілок

  Формування плодової гілки
  Якщо нічого не робити з дзиґами, вони не дадуть урожаю. Під час проведення спеціальних процедур гілки починають плодоносити вже наступного року. Працюйте з відростками, застосовуючи рекомендації:

  1. Надайте гілці горизонтальне положення: підвісьте вантаж (наприклад, пляшку з водою), через 3 місяці заберіть обтяжувачі. Зважайте на те, що важливо не перевантажувати відростки, інакше вони зламаються.
  2. Зріжте третину відростка над розвиненою ниркою, обробіть рану садовим варом. Якщо маніпуляції зроблені правильно, у дзиги швидко з’являються бічні відростки.
  3. Якщо у втечі, що жирує, роздвоєний кінець, вертикальний відросток відріжте, горизонтальний укоротіть на третину. Вантажі не підвішуються.

  Як правильно обрізати молоді груші

  Обрізання молодої груші починають вже за тиждень після посадки. Визначають головні гілки, що формують кістяк, а все зайве вирізають. Стовбурову гілку вкорочують однією четверту.

  Пагони, що ростуть нижче за перший ярус кістякових гілок, повністю видаляють. На наступний сезон стовбур вкорочується на 25 см, а скелетні гілки урізують на 5-10 см. Формуючи крону, верхні гілки оформляють так, щоб вони були коротшими за нижні.

  Деякі садівники-початківці сумніваються, чи можна вкорочувати верхівку? Якщо не обрізати центральний провідник, дерево з часом виростає занадто високим. За високорослими плодовими рослинами важко доглядати і практично неможливо збирати врожай без втрат.

  Чому у молодої груші ростуть знизу гілки

  Якщо у молодого грушевого дерева з’явилися знизу поросеві гілки, їх треба видалити. Залишати їх не можна, оскільки вони послаблюють дерево. Поява порослі свідчить, що груша відчуває якісь незручності чи захворіла. Причини появи небажаних пагонів потрібно з’ясувати та вжити заходів щодо їх усунення.

  Найпоширеніші причини порослення:

  • Деревце погано перенесло зимові морози. Найчастіше пошкодження (розтріскування, обмерзання) відразу видно, але дерево зреагувало навесні ними появою порослевих відгалужень і пагонів.
  • Кора подопрела в нижній частині стовбура через неправильну посадку: дерево висаджене занадто глибоко, або ґрунт занадто вологий для плодових культур. Перещеплювати грушу в цьому випадку пізно. Новий саджанець висаджують з урахуванням зроблених помилок.
  • Поросток починає активно зростати, якщо під час обрізки було видалено дуже багато гілок.
  • Не видалена з деревного стовбура підв’язка з етикеткою з часом вростає і врізається в кору деревця. Вона перешкоджає нормальному руху соку, у відповідь дерево дає поросль.
  • Нижні гілки у груші утворюються, якщо щеплений сорт не уживається з кореневою системою. В результаті порушується нормальний обмін речовин, і коренева система не отримує корисні речовини, що виробляються листям.
  • Механічні ушкодження кори та злами великих гілок стають причиною виникнення великої кількості пагонів.
  • Поросеві паростки у грушевого дерева з’являються, якщо коріння вийшли назовні. Вирішується проблема дуже просто: ділянку навколо стовбура потрібно засипати шаром землі.

  Як доглядати за деревом після обрізки

  Дотримуватися простих правил, тим самим захистити грушу від ураження хворобами і прискорити загоєння. Дуже важливо знезаражувати інструмент перед кожним використанням та після нього. Також варто обробляти ріжучі частини під час переходу на кожну нову рослину, не переносити хвороби. Проводити роботу так:

  1. Забирати гілки з ділянки. В ідеалі спалювати їх чи утилізувати будь-яким зручним способом.
  2. Обробляти зрізи розчином мідного купоросу чи марганцівкою. Просто змащувати для захисту від інфекції.
  3. Великі спили замазувати садовим варом або зафарбовувати олійною фарбою. Робити це наступного дня, щоб поверхня трохи підсохла.
  4. Обробити дерево та землю під ним розчином мідного купоросу. Рясно нанести склад із садового розпилювача.
  5. Пластиковим або дерев’яним скребком зняти кору, що відшаровується, зі стовбура. Побілити його та нижню частину скелетних гілок.

  Якщо корі виявлено личинки яйцекладки шкідників, прибирати їх із поверхні. Пошкодження на корі та морозобоїни вичищати до здорової деревини, замазувати садовим варом, так найпростіше забезпечити загоєння.

  У яких випадках можна залишити дзиги для подальшого зростання

  Іноді дзиги можна залишити на дереві.

  Це доцільно у таких випадках:

  • необхідне формування нових плодових пагонів;
  • перед омолоджуючим формуванням крони;
  • якщо є потреба щеплення іншого сорту на рослину.

  Вовчки, які вирішили залишити, необхідно перевести у горизонтальне положення. Для цього до стебла прикріплюють грузик з такою вагою, щоб він не зламався, але став горизонтальним. У такому становищі його залишають на 2,5–3 місяці.

  Після закінчення зазначеного терміну вантаж знімають. Гілку з одинарним кінчиком обрізають на 1/3 над активною ниркою. Якщо дзига росте у два стебла, один з них обрізають на кільце, а другий обрізають на 1/3 частину.

  Розріджено-ярусна крона груші

  1.Видалення дзиги.

  Якщо це молода, зелена втеча, – шляхом виломки. Якщо ми маємо справу з більш дорослим дзиґом, його доведеться або спиляти, або вирізати сучкорізом або секатором. Поки дзига молода і зелена, що не набрала міцності, її можна легко виламати одним рухом. За рік без спеціального інструменту вже не обійтись. Чим старший і товщий дзига, тим більше часу і сил буде витрачено

  його видалення. У цій ситуації дуже доречна притча про пожежу, яку легше попередити, ніж загасити. І це слушно на 200%.

  Як видалити

  Точних термінів обрізки немає, тому що відростки з’являються у різний час. Підходящий момент процедури – це, коли дзиги на яблуні або іншому дереві виростають до 20 см: вони ще незміцнілі, після обрізки не залишатиметься великих ран. Для роботи використовуйте:

  • сучкорізи, садові ножиці чи секатор – ідеальні інструменти для обрізання порослі завдовжки близько 1 м;
  • ножівку – підійде для міцних, дзиги, які не можна видалити вручну;
  • смоли та будівельні фарби, садовий вар (можна змішати 500 г деревної смоли, 60 мл медичного спирту з 2 ст. л. лляної олії) – цими засобами обробляйте зрізи, щоб захистити від вологи, потрапляння інфекцій.

  Правильне обрізання дзиґрів

  Зелені відростки, що не зміцніли, можна виламати руками. Якщо залишити такі пагони, то через рік знадобиться обрізання спеціальним інструментом:

  1. Зрізайте/спилюйте дзиги під основу, щоб виключити їх повторне виростання.
  2. Обробіть рани антисептичними засобами – нанесіть фарбу, смолу чи садовий вар.

  Leave a Comment Отменить ответ

  Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

  Розмноження груші в домашніх умовах: покрокове керівництво

  Раніше садівники просто збирали плоди диких груш, висівали насіння і на сіянці прищеплювали черешки або нирки культурних сортів груші.

  Плюси: рослини нічого не варті для садівника, морозостійкі, менше хворіють, швидко дають плоди. Але ось відрізняються гігантським ростом -6 м для них не межа.

  Який підщепу груші забезпечить ранню врожайність і відмінну морозостійкість?

  Підщепа – це підстава дерева, частина стовбура, його коріння. Буквально – це фундамент дерева. Від якості підщепи за часту залежить стійкість до морозу, скоро-Плідність, ступінь плодоношення, сила росту рослини. Поговоримо про підщепах для груш. Якими вони повинні бути, щоб уже на третій рік дерево дало перші плоди?

  Коли підщепу готовий до щепленні і як вона робиться

  Підщепа вважається готовим до щепленні, коли на рівні 5-10 сантиметрів від рівня грунту (точка майбутньої щеплення) його товщина буде не менше олівця.

  При вирощуванні саджанців використовуються два основних способи щеплення:

  • Окуліровка проводиться в другій половині літа. У корі підщепи робиться Т-подібний надріз, в який вставляється зрізаний з держака прищепи невеликий щиток деревини з вічком (ниркою) і закріплюється еластичною обв’язкою. Окуліровка – річна щеплення вічком (ниркою)
  • Копуліровка проводиться навесні до розпускання бруньок. На підщепі і привої робляться однакові косі зрізи, які щільно поєднуються між собою і обмотуються еластичною стрічкою. Копуліровка – весняна щеплення черешком

  ПГ-12

  Щеплені на такий підщепу груші активно починають галузиться. Якщо ви виробник посадкового матеріалу, то це ідеальний вибір: саджанці будуть виглядати дуже привабливо.

  Щеплення груші на цей підщепу наблизить термін вступу в плодоношення (3 рік), посилить зимостійкість, посухостійкість і стійкість рослин до шкідників і хвороб.

  Також радимо прочитати: Подвой для персика – які краще?

  Літні сорти груш на айвовом підщепі

  На жаль, в даний час більшість плодорозсадник пропонують грушеві саджанці на насіннєвому підщепі дикої груші, або на клонових підщепі, також вирощеному з живців груші. У нашому місті знайшовся тільки один садовий центр, що займається реалізацією груш, щеплених на карликовий айвовий підщепа «ІС 2-10».

  В силу того, що далеко не кожен з численних сортів здатний добре приживатися на айві, асортимент культиваров на підщепі «ІС 2-10» істотно обмежений. І тим не менше на айвовом підщепі можна знайти вельми популярні і цікаві сорти.

  Груша на айвовом підщепі «Алегро»

  Збирати врожай плодів можна вже в середині серпня. Груші подовженої форми з ошатною жовто-зеленим забарвленням і рожевим рум’янцем, середня маса 140 грам. Біла кислувато-солодка м’якоть має ніжну консистенцію і приємний смак. Дерева високоврожайні середнього розміру, з пониклой кроною. Сорт відрізняється високою зимостійкістю і підвищеною стійкістю до грибних захворювань.

  Груша на айвовом підщепі «Лада»

  Один з найбільш ранніх літніх сортів – перші груші можна збирати вже наприкінці липня-початку серпня, і при цьому плоди цього сорту досить лежкие і можуть зберігатися близько 60 днів при температурі 0 градусів. Обсипальність стиглих груш невелика. «Лада» регулярно плодоносить соковитими злегка ароматними грушами кислувато-солодкого смаку з дрібнозернистої м’якоттю, розміром 100-110 грам. Форма крони штамбові, дерево середньоросле, високозімостойкіе і стійке до хвороб і до екстремальних умов проживання.

  ГРУШЕВИЙ КАРЛИК

  Цей підщепу отриманий в Німеччині від схрещування стійких до бичу груші – бактеріального опіку – культиваров: Old Home і Louise Bonne. На превеликий жаль, повної стійкості домогтися не вдалося, але у цього підщепи і сортів, щеплених на ньому, середня стійкість до хвороб.

  Дерева, щеплені на Грушевому карлику, в висоту можуть досягати 4-5 м. Щеплені на даний підщепу сорти груші перетворюються в компактні деревця, які вступають в плодоношення вже на 3-4 рік після посадки.

  Цей підщепу повністю толерантний до лужним грунтам. Єдиний мінус – те, що в холодні зими, а також в холодних регіонах України може спостерігатися легке підмерзання рослин.

  Особливості посадки і догляду за грошима, щепленими на айві

  Рослини на слаборослих підщепах вимагають постійного догляду і дотримання основних правил агротехніки, щоб отримати високу врожайність плодів високої якості.

  Важливо! В яму для саджанця обов’язково потрібно додати 1 відро перегній, 500 г золи і 300 г суперфосфату.

  посадка груші

  Айвовий підщепу має знижену зимостійкість, тому необхідно вибрати максимально тепле місце, захищене від сильного вітру і протягів. Зазвичай при посадці щеплених саджанців забезпечують висоту місця щеплення над грунтом. Однак айва має невисоку зимостійкість, тому така рослина садять із заглибленням стовбура до рівня щеплення, а в регіонах середньої смуги цю точку навіть опускають на 10 см нижче рівня грунту.

  Догляд за деревом

  Дерева на айвовий підщепах вимогливі до вологи і потребують частих поливах. Більшості сортів також знадобиться стійка підпора і підв’язка. На зиму пристовбурні кола слід замульчувати соломою або тирсою на 10-15 см.

  ПОРІВНЯННЯ підщеп для ГРУШИ – ВІДЕО

  Порівняння підщепи сіянець груші і айва S1

  ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ Майстри та майстрині, І ТОВАРИ ДЛЯ ДОМУ ДУЖЕ ДЕШЕВО. БЕЗКОШТОВНА ДОСТАВКА. РЕКОМЕНДУЄМО – ПРОВЕРЕНО 100% Є ВІДГУКИ.

  Нижче інші записи по темі «Як зробити своїми руками – домохазяїну!»

  • Щеплення абрикоса на поросль сливи – схема і результат ЯК прищепити АБРИКОСА НА поросль …
  • Купуємо саджанці – види підщепи: який краще клонових або насіннєвий? НА ЯКОМУ підщепі КУПИТИ саджанець? …
  • Щеплення груші на яблуню – поради бувалих Щеплення груші на яблуню – …
  • Підщепа для персика – які краще? КРАЩІ підщеп для ПЕРСИКА Досвідчені садівники …
  • Щеплення держака плодового дерева на сіянець навесні – копулировка своїми руками Як прищепити сортовий держак на …
  • Як сформувати грушу в стланцевой формі – практика і поради ГРУША В стланцевой формі Я вважаю, …
  • Способи щеплень дерев: плюси і мінуси Плюси і мінуси різних видів …

  Підпишіться на оновлення в наших групах і поділіться.

  Будемо друзями!

  Зимові сорти груш на айвовом підщепі

  Груша «Яковлевська»

  Даний культивар виявився єдиним зимовим сортом груш, який може бути поєднаний з айвою. Груша «Яковлевська» представляє з себе среднерослое дерево середньої густини з пірамідальною кроною. Плоди цього сорту можна знімати з дерева в кінці вересня-жовтні. Груші витягнутої форми середнього і великого розміру, масою від 130 до 210 грам. Ніжна соковита м’якоть має кремовий колір і полумасляністую щільну структуру з незначною кількістю грануляцій. Смак плодів кисло-солодкий. Сорт має тривалий період зберігання, при нулі градусів плоди можуть збережуться до 180 днів. Зимостійкість дерев висока. Також відзначається висока стійкість «Яковлевской» груші до ентомоспоріозу і парші.

  Груша сорти «Яковлевська» в розрізі. © Людмила Світлицька

  Вибір ділянки для посадки

  Колоновидна груша – посадка і догляд

  На відміну від високорослих, сортовий особливістю колонних груш є підвищена вимогливість до типу і складу грунту. Для них добре підходять суглинні добре зволожені ґрунти, збагачені поживними речовинами. Це можуть бути чорноземи, дерново-підзолисті ґрунти. Дефіцит вологи негативно позначається на процесах росту і плодоношення дерев. Карликова груша не вимоглива до рівня грунтових вод. Її коренева система розташовується близько до поверхні грунту, вимагаючи частого поливу.

  Зверніть увагу! Низькорослим грушам необхідний грамотний світловий режим. Для них необхідно багато сонячних променів, проте в спекотні дні можуть отримати опіки. Оптимально спільне вирощування карликових і сильнорослих груш. Високі груші дадуть необхідну тінь у спекотні дні.

  вегетативне розмноження

  До безстатевого способу відносять розмноження груші живцями, гілками поросли і повітряними відведеннями. Вегетативне розмноження – спосіб отримання якісного дерева з своїм корінням, який дасть плоди через 3 роки. Процес розведення нескладний і ефективний, якщо дотримуватися певних правил.

  розмноження живцями

  При розмноженні саджанця живцями можна отримати корнесобственні груші. Пагони, які беруть з саджанця, зберігають всі сортові характеристики: смак, розмір фруктів, стійкість до захворювань, кліматичних умов, лежкість. Якщо розмножити грушу живцями, вона буде мати переваги перед щепленими деревами: смак плодів солодше, врожаю більше, тривалість плодоношення вище.

  Часто саджанці розмножують за допомогою щеплення з використанням підщепи – основного дерева і прищепи – втечі з груші, яку хочуть розвести. Якщо компоненти несумісні, то отриманий гібрид принесе мало врожаю, його плоди будуть маленькими, кислими, а стійкість до морозів і захворювань знизиться. Тому вирощувати краще корнесобственні саджанці, які відрізняються довговічністю, хорошою регенеративної здатністю, стійкістю до холодів.

  Сорти для Нижегородської області

  Кращі сорти груші для Нижегородської області:

  • Пам’яті Яковлєва. Швидко зростаюче дерево, максимальне зростання якого не перевищує 2 метрів. Урожай є великі плоди – 150-200 г., з гладкою глянсовою шкіркою. М’якоть масляниста, соковита, без терпких ноток. Дозрівання починається у вересні;
  • Українська красуня. Виростає до 3,5 метрів. Відрізняється подовженими плодами – 200-250 г. вагою. Дозрілі плоди зелені, з неяскравим рум’янцем;
  • Олена. Низькорослий сорт, що характеризується середніми плодами 150-200 г., яскраво-жовтими в період дозрівання. М’якоть кислувато-солодка, терпка, масляниста;
  • Груша Гном. Самий низькорослий сорт, висота не перевищує 40 см. Урожай складається з середніх зелених плодів – 150 г. М’якоть біла, солодка. Відрізняється гарною лежкістю, в прохолодних умовах – до середини січня.

  Найбільш вдалий час для щеплення груші

  Основним нюансом в процесі прищеплення цього плодового дерева є вибір найбільш придатних термінів. Існує ряд садівників, які затверджує, що час окулірування не має ніякого значення, але вони глибоко помиляються.

  Найбільш підходящим періодом для щеплення дерева є весна. Саме в цей період у груші відбувається активне сокодвижение, а це сприяє більш легкому відділенню кори. Але головна умова успішної окулірування полягає в тому, що щеплення груші повинна бути здійснена до початку цвітіння. Якщо слідувати всім цим правилам, то ймовірність того, що щепу не приживеться, практично відсутня.

  Можна прищепити різні сорти на одне дерево груші

  А також варто відзначити, що необхідно підбирати саме такий момент, коли різниця між денною та нічною температурою буде незначною, інакше не виключається загибель вже щепленого рослини. День, в який буде здійснена окулірування, повинен бути сонячним і безвітряним.

  Зрідка практикується проведення окулірування на початку літа і навіть восени. Варто відзначити, що в цей час можна прищепити рослина, але ймовірність того, що воно приживеться мінімальна.

  Способи приготування підщеп

  В якості прищепи необхідно вибирати ті сорти та дерева, які вам подобаються. І які мають відмінні характеристики.

  А також гарне плодоношення. Також необхідно звертати увагу на вік маточного рослини. Йому повинно бути не менше одного року.

  Краще вибрати ті пагони, які знаходяться з південної сторони дерева, з краю. Якщо розглядати висоту дерева, то краще брати середній рівень для держака.

  Вирізати держак для майбутнього підщепи рекомендують в кінці осені. Або навіть на початку зими.

  Слід контролювати, щоб гілочки були замерзлими. А також в якості живців більше підійдуть міцні прирости.

  Шириною приблизно з олівець. А довжиною наближені до півметра. Зберігати підготовлені живці бажано під сніговим заметом товщиною не менше 50 см.

  Якщо ж в регіоні вирощування для зими характерно мале наявність опадів, то можна до випадання снігу стебла вкоротити приблизно до 30 см. І скласти їх в целофановий пакетик, змішавши їх з торфом або мохом.

  Також підійде пісок. Пакет щільно зав’язується і поміщається в нижній відсік холодильника. Оптимальна температура зберігання в цьому випадку є один-два градуси.

  Протягом всього періоду зберігання необхідно постійно оглядати підготовлений матеріал на наявність освіти в ньому грибка. А також стежити, щоб нирки не набрякли передчасно.

  Якщо ви вирощуєте підщепу з насіння, тут слід сіянці прополювати. А також регулярно підгодовувати, довівши стебло до ширини не менше 7 мм. Крім того, необхідно постійно видаляти зростаючі гілки навколо місця щеплення.

  Як виростити саджанці груші живцями

  Міні-тепличку, де розмножують грушу, відкривають лише на 2-3 години, щоб відбулася циркуляція повітря. Уважно стежать за станом половинок листя. При перших ознаках гниття листок зривають і викидають, пізніше, можливо, доведеться видалити і держак, щоб інфекція не поширювалася на інші гілки. Від поливу цівкою краще відмовитися, оскільки грунт сильно розмивається. Зволожують тепличку пульверизатором. Коріння формуються через 30-35 діб. Після цього терміну провітрювання частішають, вологість підтримують незмінною. До осені саджанці привчають до перебування на повітрі, укриття знімають.

  вирощування

  Чисті карликові груші ще не вивели. Вони утворюються, за допомогою підщепи на айву або інші фруктові дерева. У підсумку виходять карликові дерева /

  Нове дерево утворюється тільки у верхній частині, а в нижній – айва з її особливостями. Айва не витримує сильних морозів.

  Тому саджаючи прищеплене деревце, необхідно заховати під землю всю його нижню частину до щеплень місця. Так, деревце виживе при морозній і малосніжною зими.

  Формування крони карликової груші

  Для підщепи часто використовують кизильник, який добре переносить морози, що дуже прийнятно для північних областей. Кизильник зможе продовжити життя груші до 30 років, і помітно збільшити родючість. Але це поодинокі випадки.

  Грунт, де будуть рости такі груші, повинна бути родючою. Підійдуть чорноземні, каштанові суглинні, дерново-підзолисті грунти. На солоних грунтах деревця рости не будуть. Оскільки коріння карликової груші розміщуються в верхньому шарі грунту, потрібно частий полив. Але залеживанием підземних вод не знищить дерево.

  Груші на айвовом підщепі, які ростуть в нашому саду

  За сукупністю позитивних характеристик ми зупинилися на сорті «Пам’яті Яковлєва», як запилювачі до якого також була придбана груша «Яковлевська». Наші дворічні саджанці висотою трохи більше метра зацвіли вже в рік посадки. Але, для того щоб марно не витрачати сили рослин, перші квіти були видалені.

  А ось на наступний рік грушки зацвіли по-справжньому рясно, і на кожному деревце зав’язалося близько 10 симпатичних плодиков. Урожай ми знімали досить пізно – на початку жовтня, але груші виявилися не зовсім стиглими, і остаточно дозріли в приміщенні через місяць. Смаком чарівних рум’яних грушок всі залишилися задоволені.

  Весь час, поки груші ростуть в нашому саду, ділянка щорічно затоплювало під час повені, а в серпні наступав період тривалої посухи. Але, незважаючи на такі непрості умови, деревця продовжують рости і активно розвиватися. Максимальна висота, якої досягнуто груші, щеплені на айвовий підщепа «ІС 2-10» – близько 3-х метрів, а тривалість життя при найсприятливішому розкладі складе 17-20 років. Проте, за це відносно недовгий час деревця будуть радувати рясним врожаєм, який легко збирати, навіть не вдаючись до допомоги сходи.

  Підщепи для різних культур

  Для вдалого зрощення підщепи і прищепи необхідно враховувати безліч чинників.

  Один з них – ботанічна спорідненість. Кращих результатів можна досягти, здійснюючи внутрішньовидові щеплення (наприклад, в якості підщепи використовується вишня-дичка, а в якості прищепи – сортова вишня).

  Багато садівники також практикують і щеплення між видами (наприклад, підщепу – алича, а щепу – слива) і навіть міжродовим щеплення (підщепу – слива, а щепу – персик).

  У наведеній нижче таблиці ви зможете знайти найпоширеніші варіанти підщеп і найбільш підходящих до них щеп:

  підщепа	прищепа
  айва	Айва, груша
  алича	Алича, слива, абрикос, персик
  Аронія	Аронія, груша, горобина
  глід	Глід, груша, яблуня, айва, кизильник
  вишня	Вишня, слива, абрикос, черешня, персик
  Дика черешня	Черешня вишня
  груша	Груша, яблуня
  Церападус	вишня
  яблуня	Яблуня, груша, аронія, кизильник
  Слива	Слива, абрикос, алича
  персик	Дикоростучий персик і гіркий мигдаль
  кизильник	груша
  ірга	Ірга, груша, горобина

  Пам’ятайте, що цей список досить відносний, і багато що залежить від конкретних сортів рослин, кліматичних умов, грунту і т.д.

  У будь-якому випадку ви можете експериментувати в процесі вибору підщепи і, звичайно, пробувати прищеплювати на один підщепу кілька сортів – що-небудь обов’язково приживеться.

  Сумісність груші з підщепою

  Можна подумати, що з початком ери карликових дерев будь-який сорт груш можна прищепити на айву і отримати невисоке деревце. Але це не зовсім так. Деякі сорти не поєднуються з айвою. Поширені карликові груші – сорти Чіжовская, Свердловчанка.

  Сумісність груші з іргой набагато краще, ніж з кизильником. Багато відомих сорти не приживаються на ньому. Тому досвідчені садівники радять для вирощування груш таких сортів на кизильник використовувати проміжний підщепу, сумісний з ним.

  Що потрібно знати про підщепах

  Настала осінь – час посадки яблунь. Купуючи той чи інший саджанець, не зайве поцікавитися, на якому підщепі він щеплений. Знаючи це, ви зможете припустити, чого чекати від дерева, висадженого в вашому саду.

  Підщепа – фундамент плодового дерева. До нього прирощується держак або нирку щепленого рослини або сорту. Під його впливом змінюються сила росту плодового дерева, час його вступу в плодоношення, витривалість, довговічність, врожайність, морозостійкість, посухостійкість, адаптивна здатність до грунтів, стійкість до хвороб і шкідників. Вплив підщепи на щепу в деякій мірі більш сильне, ніж щепи на підщепу. Підщепу забезпечує щепу поживними речовинами і водою, а щепа (згодом – крона) постачає підщепу продуктами асиміляції – вуглеводами, білками і т.д. Якщо правильно, вдумливо підібрати підщепу, можна отримати саджанець, в повній мірі відповідає вашим бажанням.

  Якими вони бувають?

  Підщепи ділять на клонових (отримані шляхом вегетативного розмноження) і насінні (вирощені з насіння). Клонові підщепи прийнято ділити на карликові (отримані від парадизке) і напівкарликові (отримані від сорту дусен). Я дотримуюся європейської класифікації клонових підщеп: суперкарлик, карлики, полукарлікі, середньорослі і сильнорослі.

  В останні десятиліття для присадибної і промислового садівництва використовуються, як правило, клонові підщепи. До основних переваг яблуні і груші на клонових підщепах слід віднести: ранній вступ дерев у період плодоношення, швидке наростання врожаю, гарна якість плодів. Розмір їх більше, вони яскравіше пофарбовані, мають підвищений вміст поживних і біологічно активних речовин. Вихід товарних плодів першого сорту може досягати 90-95% (тоді як дерева на насінних підщепах дають 70-80%). При цьому товарні врожаї починають отримувати на 2-4-й рік після посадки. Часто садівникам доводиться обривати квітки на висаджених однорічних саджанцях, щеплених на деякі суперкарліковие підщепи – ПБ-4, М-27, Р-22. Це необхідно робити, щоб молоді деревця нормально розвивалися, чи не виснажуючи плодами. У такому саду людина здатна, стоячи на землі, без сходів і інших пристосувань виконувати основні роботи по догляду за кроною і збору врожаю. Малогабаритні дерева полегшують боротьбу з шкідниками та хворобами, особливо для літніх людей. Дерева на таких підщепах досягають висоти від 1,4 до 2,8 м. Врожайність на клонових підщепах в 1,5-2 рази вище, ніж в саду на насіннєвих. У садівників-професіоналів є таке поняття, як “плодоношення в кілограмах на 1 м3 крони”. Дерева на карликових і напівкарликових підщепах дають 8-9 кг / м3 крони, а на насіннєвих – 5 кг / м3. При належному догляді можна отримувати врожай по 500-1000 кг яблук з однієї сотки присадибної ділянки.

  До недоліків яблунь і груш на клонових підщепах слід віднести: недовговічність (15-30 років), суперкарлик і деякі карликам потрібна опора, вони вимагають високої агротехніки, постійної боротьби з хворобами і шкідниками.

  Познайомлю вас з випробуваними і перспективними клонових підщеп, з якими мені доводилося працювати.

  клонові підщепи

  ПБ-4 . Щеплені на цьому скороплідністю підщепі дерева починають плодоносити на другий рік після посадки, багато сортів цвітуть і в перший рік. Висота дерев на ПБ-4 зазвичай знаходиться в межах 140-160 см при щепленні сорту на висоті 10 см. Якщо прищепити на висоті 5 см, то деревце буде нижче, при щепленні на 15-20 см воно може досягати 2 м. Коренева система у щеплених дерев досить розвинена, але вимагає обов’язкової опори або шпалери. На даному підщепі хороші врожаї дає сорт яблуні Алеся, а такі сорти, як Вербна і Топаз, здатні давати врожаї вище, ніж на 62-396.

  Р-22 . Підщепа отриманий в Інституті садівництва в польському місті Скерневице. Виведений шляхом схрещування підщепи М-9 і Антонівки звичайної. Дуже впливає на щеплений сорт. Дуже скороплоден, плодові бруньки закладаються вже в розпліднику. Висока стійкість до морозів. Навесні сорти на цьому підщепі пізніше вступають у вегетаційний період, що дозволяє уникнути поразки квіток весняними заморозками. Підщепа високостійкий до хвороб, в тому числі до плодового раку. Коренева система дерев, щеплених на цей підщепу, добре розвинена, проте залягає в грунті в верхньому шарі, вимагає поливу і опори. Позитивно на цьому підщепі зарекомендували себе сорти яблунь західних селекціонерів – Глостер, Джонаголд, Елстар, Кортланд, Лігол, Лобо, Мелроуз та ін. Щеплення необхідно проводити на висоті 5-10 см від кореневої шийки.

  Р-59 . Виведений в Польщі при схрещуванні А-2 і В-9. Багато фахівців відносять його до суперкарлик, але, чимало пропрацювавши з цим підщепою, вважаю, що його все ж потрібно відносити до категорії карликових. Дерева досягають 2-2,2 м. Сорти яблунь, щеплені на цьому підщепі, дають хороший урожай, плоди мають товарний вигляд і несуть всі ознаки сорту. Володіє достатньою морозостійкістю для нашого регіону. Однак підщепу сприйнятливий до борошнистої роси і парші, і його дуже люблять миші. Вимагає опори. Краще зарекомендував себе на родючих ґрунтах. Щеплення потрібно проводити на висоті 5-10 см.

  Р-60 . Карликовий польський підщепу отримано також схрещуванням А-2 і В-9. За силою росту близький до підщепи М-9, іноді вище, за деякими сортами наближається до М-26. Володіє високою посухостійкістю і зимостійкістю. Добре поєднується з більшістю сортів. Дерева можна висаджувати на легких ґрунтах. Щеплення краще проводити на висоті 7-10 см.

  М-9 . Основний найбільш поширений клонових карликову підщепу яблуні в Європі. Було відібрано в 1914 році на Іст-Моллінгской дослідної станції в Англії. Сумісний практично з усіма сортами яблуні. На саджанцях в місці щеплення зазвичай утворюються невеликі напливи, але вони не є ознакою несумісності. Дерева на М-9 дуже скороплідні, більшість сортів вступає в плодоношення на 2-3-й рік після посадки, позднеплодние – на 3-4-й рік. Урожайність дуже висока, зазвичай вище, ніж на інших слаборослих підщепах. Довговічність дерев – близько 20 років. Підщепа сприяє більш раннього дозрівання плодів (на 3-5 днів), збільшення їх розміру, лежкість задовільна. Молоді і плодові дерева на М-9 схильні до закладки пазушних квіткових бруньок на довгих ростових пагонах і плодових прутиків. Висота дерев, як правило, не перевищує 2,5 м, хоча я бачив екземпляри по 4 м і більше, які щеплені на висоті 20-25 см, з заглибленою посадкою. Скелетні корені розвинені слабко, ламкі, тому якірних дерев на М-9 низька, для них обов’язкова установка індивідуальної опори або шпалери. На М-9 слід вирощувати середньо- і сильнорослі сорти яблуні, наприклад Глостер. У плодів Антея на М-9 пропадає ребристість, що покращує їх товарний вигляд. Підщепа частіше за інших пошкоджується попелиць і гризунами.

  М 26 – напівкарликовий підщепу, кілька більш високий, ніж М-9. Виведений в Англії схрещуванням підщеп М-16 і М-9. Сумісність з усіма сортами хороша. Дерева на М-26 досягають висоти 3,5 м, скороплідні, по врожайності перевершують всі інші підщепи, крім М-9. Коренева система краще розвинена і займає більший обсяг грунту, ніж у М-9, якірні вище, але опора, особливо при зрошенні, необхідна. Якість плодів на цьому підщепі високе, але вони гірше зберігаються через меншого накопичення кальцію. За стійкістю до нестачі вологи і інших несприятливих факторів М-26 перевершує інші підщепи. Коріння витримують зниження температури ґрунту до -12 ° С на глибині 20 см. Може рости на легких і важких грунтах, добре переносить перезволоження. У розпліднику уражується паршею і кров’яною попелицею, стійкий до борошнистої роси. Багато сортів на цьому підщепі погано вдаються, наприклад Глостер, Гала. Сумісність з сортами задовільна. За моїми спостереженнями, дерева на цьому підщепі поступаються за багатьма показниками саджанців на підщепах 62-396 і М-9.

  Підщепа 62-396 . Один з кращих і перспективних карликових підщеп для Білорусі. В Європі його відносять до напівкарликовий. За силою росту нагадує М-26. Швидкоплідність і врожайність дерев на 62-396 така ж, як на М-9, або дещо поступається їй. Дерева яблуні на підщепі 62-396 відрізняються енергійним ростом в саду, досягають висоти 2,8-3,2 м. Коріння витримують зниження температури в грунті до -16 ° С. Дерева вимагають тимчасової опори. Підщепа 62-396 стійкий до хвороб і посухи. Оптимальна схема посадки, при якій досягаються найбільші валові збори, – 4х1,5 м.

  54-118 . Український підщепу, відрізняється високою морозостійкістю кореневої системи – до -16 ° С. Добре сумісний з різними сортами, відрізняється скороплодностью і високою врожайністю щеплених на ньому сортів. Дерева, щеплені на підщепі 54-118, не вимагають опори. Їх карликовість слабо виражена. Початок плодоношення – 3-4-й рік. Схеми посадки: 5х3 або 4,5х2,5 м. Висота дерев сягає 5 і більше метрів. Урожайність до двох разів вище, ніж у аналогічних сортів, вирощених на насіннєвих підщепах. Сорти яблунь на даному підщепі незначно уражаються паршею. Вважаю цей підщепу кращим серед среднерослих і напівкарликових.

  57-545 . За своїми характеристиками майже не відрізняється від підщепи 54-118.

  насіннєві підщепи

  Насіннєві підщепи для яблуні – це в основному сильнорослий зерняткових підщепу, вирощений з насіння дикої лісової яблуні, яблуні сорту Антонівка і деяких інших. Вони добре сумісні з усіма сортами яблунь. Можливо, через деякий час, в садівництві повернуться до насіннєвим підщеп. Вони більше пристосовані до навколишнього середовища, практично не уражуються вірусними хворобами, більш стійкі до грибних захворювань. У насіннєвого підщепи сильні глибоке коріння, тому дерева менше страждають від посухи і при хорошому догляді плодоносять до 70-100 років.

  До недоліків відносять великі розміри дерев, які незручно обслуговувати під час обрізання, боротьбі з шкідниками і хворобами, зборі врожаю. Плодоносити починають через 7-10 років. Схема посадки яблунь і груш на таких підщепах – 6 × 4 м і більше.

  Підщепи для груші

  Сильнорослі підщепи для груші: груша лісова дика і сіянці деяких культурних сортів. Сумісність з культурними сортами хороша. Щеплені дерева вступають у плодоношення на 7-8-й рік після посадки, повільно нарощують урожай. У період повного плодоношення врожайність висока. Довговічність окремих сортів на насіннєвих підщепах – до 80 років і більше. Коренева система потужна, слабоветвящімся, глибоко проникає в грунт. Погано переносить навіть тимчасове перезволоження і близьке стояння грунтових вод. Посухостійкість середня. Сіянці місцевих сортів груші є найкращим сильнорослих подвоем для цієї культури. Насіння заготовляють з плодів Лимонки, Іллінки і ін. Коріння сіянців культурних сортів краще гілкуються, ніж у лісовій груші, добре регенерують після пересадки. Підщепа порівняно посухостійкий, але також погано переносить близькість ґрунтових вод.

  Слаборослі підщепи: ірга, глід, айва північна Мічуріна, аронія, кизильник та ін.

  Клонові підщепи груші

  У Білорусі пройшли випробування дві форми айви: А-напівкарликова і С-карликова. Обидві володіють зниженою зимостійкістю. Ці підщепи має сенс використовувати в південних і південно-західних районах республіки. Більшість сортів груші несумісні або погано сумісні з підщеп айви. Займатися з підщепою “айва С” не рекомендую – зайва трата часу і коштів.

  На підщепі “айва А” добре вдаються сорти Алмаатинки, Олександрівка, Бере Київська, Білоруська пізня, Бере Гарді, Бере Ардагон, Кюре, Конференція, Листопадова, Солодка з Млієва, Смерічка, Юрате і багато інших. Несумісні – Вільямс, Улюблениця Клаппа, Деканка зимова та ін. При несумісності сортів груші з підщепою необхідно використовувати вставку (інтеркалятор) з сумісних сортів – Олександрівка, Кюре, Юрате, Бере Гарді. При вирощуванні таких саджанців рік втрачаємо.

  Айва ВА-29 . Сильнорослий, міцний айвовий підщепа, отриманий у Франції з айви прованської. Дерева на цьому підщепі зимостійкі, хороша сумісність з привоєм більшості сортів і якірних. Рекомендую цей підщепу як для промислового садівництва, так і для присадибних ділянок. Добре вдаються на ньому сорти Алмаатинки, Білоруська пізня, Бере Лошицький, Бере Люка, Забава, Конференція, Лукасовка і ін.

  Безсумнівно, що плоди груш на клонових підщепах за всіма параметрами, в тому числі і смаковим, значно перевершують ті, що вирощені на високорослих.

  З тих, що слаборослих насіннєвих підщеп для груші хочу виділити глід і горобину звичайну. Хороша сумісність з більшістю сортів, скороплодность, висока зимостійкість і стійкість до хвороб.

  У мене в саду є груші, вирощені на горобині звичайної і глід. Це дуже морозостійкі дерева, висота в 6-7-річному віці – не більше 3,5 м, невибагливі до грунту, не бояться близького стояння грунтових вод, в плодоношення вступили на 3-4-й рік, плоди гарного смаку. Правда, не всі сорти сумісні з цими підщеп. У таких випадках можна використовувати вставки, як і на айві. Якщо в продажу вам попадуться саджанці груші на глід або горобині – купуйте не замислюючись.

  Анатолій КРАВЧУК,

  Кобринський район

  щеплення груші

  За допомогою щеплення можна оновити старе дерево, додавши йому пару гілок за рахунок живців. Якщо крона дерева загинула, але стовбур життєздатний, можна виростити грушу, зробивши щеплення з техніки в розщепів або за кору. При першому способі дерево спилюють, залишаючи пень, в якому роблять невеликі ущелини. У держака загострюють один край, яким вставляють держак в ущелину. Місце щеплення обробляють садовим варом, фіксують ізоляційною стрічкою.

  При другому способі теж спилюють кореневу, тільки щоб прищепити живець за кору потрібно не старе, а молоде дерево з еластичною, легко відділяється корою, частіше це дички. На корі роблять невеликий розріз зверху вниз, злегка її розгинаючи. Держак косим розрізом вставляють в підготовлений розріз, просувають всередину, що він щільно стикався з камбієм стовбура. Місце розрізу обробляють садовим варом, фіксують ізоляційною стрічкою.

  Прищепленням можна не тільки розмножувати груші, а й покращувати смакові якості плодів, підвищувати врожайність, стійкість до захворювань.

  Як правильно обрізати та формувати грушу: схема + відео для початківців

  Весняні та осінні заходи щодо обрізання грушових дерев дозволяють сформувати крону, омолодити дерево. Груші для хорошого плодоношення потрібна велика кількість сонячного світла, а сильно загущені гілки затіняють плоди, що дозрівають, що знаходяться нижче ярусом і ближче до стовбура.

  Як обрізка впливає на здоров’я та плодоношення груші

  Процедура дозволяє садівникові впливати відразу на кілька життєвих циклів дерева:

  • регулює чинність зростання;
  • продовжує термін життя та плодоношення;
  • покращує якість плодів;
  • збільшує кількість урожаю;
  • прискорює початок плодоношення.

  Обрізання грушевого дерева може бути:

  Формувати деревце потрібно починати з першого року після посадки. У процесі маніпуляції закладається основа майбутньої крони та стимулюється зростання плодоносних гілок. Формування крони має на увазі мінімальне видалення бічних відгалужень до віку початку плодоношення.

  Більшість садів південних регіонів України насаджені деревоподібними грушами з округлим типом крони на насіннєвій підщепі. Такі дерева відрізняються тривалим життєвим циклом, термін їхнього продуктивного періоду триває до 50 років і навіть більше.

  Основна вада саду з таким типом насаджень полягає в тому, що плодові дерева виростають дуже високими і їх важко обробляти. Зняти повністю врожай із високорослої груші неможливо.

  Чи відрізняється обрізка різних видів

  Всі методи та засоби, яких ми докладно торкнулися в інших розділах цієї статті, здебільшого стосуються груш, які ростуть на сильнорослих підщепах. Однак є ще інші види, які теж заслуговують на увагу.

  Переваги та недоліки колоноподібної груші

  Чим же така приваблива колоноподібна груша? Ось які переваги її відзначають фахівці та прості любителі:

  • ці груші завжди відрізняються високим урожаєм;
  • велика густина посадки, що дозволяє висадити на одиниці площі значно більше дерев;
  • такі саджанці добре приживаються;
  • плоди у таких груш досить великі;
  • відрізняється стійкістю до основних захворювань;
  • хороша зимостійкість.

  До недоліків такої груші відносять:

  • форма та розмір дерева припускають регулярне його обрізання;
  • період плодоношення становить лише 10 років.

  Формування крони колоноподібної груші

  В останні три десятки років у садах та дачах любителів плодівництва стали з’являтися колоноподібні груші і вони встигли себе добре зарекомендувати. Обрізка її вигідно відрізняється від такої самої процедури на високорослих грушах.

  1. У перший рік після посадки не слід допускати цвітіння груші, щоб саджанець спочатку набрав сил для подальшого зростання.
  2. На другому році треба стежити за тим, щоб не перевантажити юну рослину плодами, від ваги яких вона може переломитися. З цією метою в кожному суцвітті залишають лише по 2 квітки.
  3. У процесі обрізки завжди звертають увагу на верхню нирку. Якщо з нею все гаразд – значить у деревця є центральний провідник. Якщо ця нирка має пошкодження, то центральний провідник слід зробити з найміцнішої втечі, що залишилася. Інші пагони підлягають видаленню.
  4. Занадто часто колоноподібну грушу не підрізають, оскільки це завжди провокує активне відростання нових пагонів. У 2-4 річної рослини пагони треба вкорочувати, а не обрізати, щоразу залишаючи відрізок із 2 нирками.
  5. Обрізку ведуть восени. Головною метою її є зрізання всіх бічних пагонів, що ростуть у різні боки. Центральний провідник обрізають лише тоді, коли він слабо розвинений. Після процедури на ньому повинні залишитись 2 нирки.

  Обробка карликової груші

  Карликові груші дуже зручні у догляді та відрізняються високою врожайністю.

  Карликові сорти дерев давно здобули визнання садівників. Вони вимагають менше догляду, ніж високорослі екземпляри. Такі дерева особливо цінуються у регіонах із холодним кліматом. Їх легко захистити від морозів. Правильне обрізання цього сорту груші потрібно проводити, починаючи з першого року посадки. Саджанець обрізають, залишаючи до 50 см стовбура. На другий і третій рік треба просто вкорочувати гілки, що відросли, і провідник.

  Надалі карликові груші піддаються осінній санітарній обробці щороку. Потрібно видаляти сухі або змерзлі гілки та молоді відростки. Правильне та регулярне обрізування уповільнює активне зростання плодоносних дерев. Важливо, щоби поживні речовини грамотно розподілялися, сприятливо впливаючи на майбутній урожай.

  Літня обрізка ведеться протягом усього сезону, починаючи з червня. Через кожні 10-14 днів проводять пінцювання нової порослі. Прищипка, що проводиться влітку, дозволяє направити більшу кількість корисних речовин на формування і визрівання плодів. На гілках, зупинених у зростанні, листові бруньки перетворюються на плодові.

  Восени

  Восени обрізання плодових дерев проводять акуратно. Не можна видаляти занадто багато гілок відразу, інакше груша може пережити зимові морози.

  На початку осені рух соку не припиняється, він всього лише припиняється. Після видалення частини бічної порослі дерево намагатиметься затягнути рани. На регенеративну діяльність воно витратить речовини, що у нього запасені на зимовий період. Якщо їх буде витрачено забагато, груша взимку загине.

  Осіння схема формування крони груші:

  • видаляють хворі та сухі гілки;
  • відпилюють вертикально зростаючі відгалуження;
  • гілки, що ростуть під кутом 40 ° видаляють частково.

  Гілки, які залишають на дереві, вибирають за принципом: що горизонтальніше, то краще. Справа в тому, що гілки, що мають кут нахилу менше 40 °, погано плодоносять, але вимагають багато корисних речовин для свого зростання.

  Важливо! Бічні відгалуження видаляють, спилюючи біля самої основи. Зрізані гілки спалюють, а отриману золу використовують як добрива.

  Профілактика утворення зайвих дзиґрів

  Для запобігання відростанню надлишку дзиґових пагонів важливо освоїти особливості всіх видів обрізки дерев. Так, наприклад, за призначенням обрізка буває наступних видів:

  • формує,
  • санітарної,
  • породно – сортовий,
  • омолоджуючою,
  • проріджує.

  Породно – сортова обрізка передбачає знання особливостей виду і сорту, до якого відноситься дерево, що обрізається. Зокрема у насіння дерев (яблунь і груш) сорти відрізняються за: пробудимості нирок, і як наслідок ступеня розгалуження, типу крони, типу плодоношення (з точки зору структури плодових утворень).

  Адже при обрізанні груш треба намагатися зберегти більшу частину плодової деревини. Крім того важливо при зниженні висоти дерева правильно доповнювати її обрізанням, що омолоджує, інакше званою карбуванням. Це обрізка з перекладом на 2, 3, 4-х річну деревину задля посилення зростання частини гілки.

  При цьому не слід влаштовувати карбування у верхніх частинах крони груші. Крім цього, треба пам’ятати деякі нюанси обрізки центрального провідника над останньою скелетною гілкою. Крім того, слід уникати вирізки навіть 1-2 пагонів на кільце в центрі крони.

  Також важливо, при будь-якій обрізці груші робити якісні зрізи. Для цього слід, по-перше, користуватися добре наточеним інструментом, по-друге, не залишати пеньків, по-третє, по можливості, всі зрізи робити перекладом на зовнішнє відгалуження.

  Окремо автору хочеться сказати про харчування: утворенню занадто потужних пагонів груш можуть сприяти надлишок азоту і вологи. Тому азотні підживлення проводите лише за значної навантаженості дерева груші врожаєм, з урахуванням загального фізіологічного стану дерева, зокрема активності зростання, стану листя.

  При можливому надлишку вологи варто задуматися над типом утримання ґрунту в саду. Наприклад, в областях з періодично надлишковим зволоженням, насамперед у нечорноземній зоні, ґрунт у приствольних колах та міжряддях саду варто містити, наприклад, за паро-сидеральною системою.

  Вона передбачає висів насіння сидератів, наприклад вико і горохо – вівсяної сумішей, гірчиці, редьки олійної та інших культур, що підходять як використання на зелене добриво. Коріння цих рослин наприкінці літа і на початку осені беруть на себе зайву вологу, не даючи рости зайвої порослі груші.

  При цьому і занадто високо обрізати не потрібно: це призведе до того, що крона розташується високо, і збирання врожаю стане складним. Оптимально – 90 см у молодих рослин.

  Правильна посадка груші на ділянці

  Інструкція для початківців: як обрізати груші

  Обрізання червоної смородини навесні

  Обрізання старих і молодих дерев проводиться за придатними для їхнього віку схемами.

  Молоді саджанці починають обрізати через короткий час після пересадки. Таким чином садівник спрямовує більше поживних речовин на формування кореневої системи.

  Крону формують щороку. Для цього потрібно підрізати основну стовбурову гілку на одну четверту висоти першого року, а потім приблизно на 30 см щорічно. Добре плодоносять груші з пірамідальною формою крони.

  Саджанці двох-і трирічного віку обрізають восени та навесні. У чотирирічного деревця починають формувати другий ярус основних гілок. На 5 рік пагони видаляють з великою обережністю так, щоби випадково не обрізати плодові гілки.

  Як формувати грушу старше 10 років? До дерев поважного віку застосовують омолоджуючу обрізку. Під час цієї маніпуляції видаляють всі старі безплідні відгалуження, їх відпилюють в кінці зими при температурі повітря 0°С. Цей метод стимулює грушу до зростання нових гілок.

  Рясного врожаю після обрізання, що омолоджує, груша не дасть, але якийсь час вона ще буде плодоносити.

  Основні причини зростання молодих дзиґових гілок

  Необов’язково видаляти з яблучок дзиги, оскільки вони не завжди шкодять рослинам. Виділяють кілька випадків, за яких їх залишають на яблучних деревцях:

  • Для омолоджування. Іноді вовчкові пагони залишають на старих деревах, щоб трохи їх омолодити. Для цього всі залишені гілки згинають у горизонтальному положенні та підв’язують до опор. Потім їх вкорочують наполовину, щоб на дзигах формувалися плоди. Найчастіше жирові пагони залишають для омолодження, якщо вони ростуть неподалік поламаних гілок.
  • Для формування додаткових гілок із плодами. Іноді дзиги залишаються для підвищення врожайності яблучок за рахунок формування нових гілок з плодами. Для цього всі залишені вовчкові пагони обрізаються до двох бруньок, після чого на них формується плодова гілочка.

  Вовчки на груші: що робити

  Крона деревоподібної плодової рослини піддається формуванню з метою збереження поживних речовин для плодових гілок. Пагони, що ростуть вертикально вгору на основній гілці або стовбурі дерева, називають дзиги.

  Дзига – безплідна поросль, що активно зростає і відтягує на себе корисні речовини. Від молодих вовчкових пагонів позбавляються двома шляхами:

  Обрізання дзиги проводять по самий наплив у точці виходу гілки. Після обрізки рану на дереві обробляють садовим варом, інакше місці зрізаної гілки з’являться кілька нових порослевих відгалужень.

  На грушах дзиги можна не вирізати, а прищипувати. Прищипка зупиняє зростання відгалуження.

  Також дзиги відгинають вниз і включають в яруси першого та другого порядку. Чим старше стає дерево, тим менше воно обростатиме молодими пагонами.

  Формування гілок

  Формування плодової гілки
  Якщо нічого не робити з дзиґами, вони не дадуть урожаю. Під час проведення спеціальних процедур гілки починають плодоносити вже наступного року. Працюйте з відростками, застосовуючи рекомендації:

  1. Надайте гілці горизонтальне положення: підвісьте вантаж (наприклад, пляшку з водою), через 3 місяці заберіть обтяжувачі. Зважайте на те, що важливо не перевантажувати відростки, інакше вони зламаються.
  2. Зріжте третину відростка над розвиненою ниркою, обробіть рану садовим варом. Якщо маніпуляції зроблені правильно, у дзиги швидко з’являються бічні відростки.
  3. Якщо у втечі, що жирує, роздвоєний кінець, вертикальний відросток відріжте, горизонтальний укоротіть на третину. Вантажі не підвішуються.

  Як правильно обрізати молоді груші

  Обрізання молодої груші починають вже за тиждень після посадки. Визначають головні гілки, що формують кістяк, а все зайве вирізають. Стовбурову гілку вкорочують однією четверту.

  Пагони, що ростуть нижче за перший ярус кістякових гілок, повністю видаляють. На наступний сезон стовбур вкорочується на 25 см, а скелетні гілки урізують на 5-10 см. Формуючи крону, верхні гілки оформляють так, щоб вони були коротшими за нижні.

  Деякі садівники-початківці сумніваються, чи можна вкорочувати верхівку? Якщо не обрізати центральний провідник, дерево з часом виростає занадто високим. За високорослими плодовими рослинами важко доглядати і практично неможливо збирати врожай без втрат.

  Чому у молодої груші ростуть знизу гілки

  Якщо у молодого грушевого дерева з’явилися знизу поросеві гілки, їх треба видалити. Залишати їх не можна, оскільки вони послаблюють дерево. Поява порослі свідчить, що груша відчуває якісь незручності чи захворіла. Причини появи небажаних пагонів потрібно з’ясувати та вжити заходів щодо їх усунення.

  Найпоширеніші причини порослення:

  • Деревце погано перенесло зимові морози. Найчастіше пошкодження (розтріскування, обмерзання) відразу видно, але дерево зреагувало навесні ними появою порослевих відгалужень і пагонів.
  • Кора подопрела в нижній частині стовбура через неправильну посадку: дерево висаджене занадто глибоко, або ґрунт занадто вологий для плодових культур. Перещеплювати грушу в цьому випадку пізно. Новий саджанець висаджують з урахуванням зроблених помилок.
  • Поросток починає активно зростати, якщо під час обрізки було видалено дуже багато гілок.
  • Не видалена з деревного стовбура підв’язка з етикеткою з часом вростає і врізається в кору деревця. Вона перешкоджає нормальному руху соку, у відповідь дерево дає поросль.
  • Нижні гілки у груші утворюються, якщо щеплений сорт не уживається з кореневою системою. В результаті порушується нормальний обмін речовин, і коренева система не отримує корисні речовини, що виробляються листям.
  • Механічні ушкодження кори та злами великих гілок стають причиною виникнення великої кількості пагонів.
  • Поросеві паростки у грушевого дерева з’являються, якщо коріння вийшли назовні. Вирішується проблема дуже просто: ділянку навколо стовбура потрібно засипати шаром землі.

  Як доглядати за деревом після обрізки

  Дотримуватися простих правил, тим самим захистити грушу від ураження хворобами і прискорити загоєння. Дуже важливо знезаражувати інструмент перед кожним використанням та після нього. Також варто обробляти ріжучі частини під час переходу на кожну нову рослину, не переносити хвороби. Проводити роботу так:

  1. Забирати гілки з ділянки. В ідеалі спалювати їх чи утилізувати будь-яким зручним способом.
  2. Обробляти зрізи розчином мідного купоросу чи марганцівкою. Просто змащувати для захисту від інфекції.
  3. Великі спили замазувати садовим варом або зафарбовувати олійною фарбою. Робити це наступного дня, щоб поверхня трохи підсохла.
  4. Обробити дерево та землю під ним розчином мідного купоросу. Рясно нанести склад із садового розпилювача.
  5. Пластиковим або дерев’яним скребком зняти кору, що відшаровується, зі стовбура. Побілити його та нижню частину скелетних гілок.

  Якщо корі виявлено личинки яйцекладки шкідників, прибирати їх із поверхні. Пошкодження на корі та морозобоїни вичищати до здорової деревини, замазувати садовим варом, так найпростіше забезпечити загоєння.

  У яких випадках можна залишити дзиги для подальшого зростання

  Іноді дзиги можна залишити на дереві.

  Це доцільно у таких випадках:

  • необхідне формування нових плодових пагонів;
  • перед омолоджуючим формуванням крони;
  • якщо є потреба щеплення іншого сорту на рослину.

  Вовчки, які вирішили залишити, необхідно перевести у горизонтальне положення. Для цього до стебла прикріплюють грузик з такою вагою, щоб він не зламався, але став горизонтальним. У такому становищі його залишають на 2,5–3 місяці.

  Після закінчення зазначеного терміну вантаж знімають. Гілку з одинарним кінчиком обрізають на 1/3 над активною ниркою. Якщо дзига росте у два стебла, один з них обрізають на кільце, а другий обрізають на 1/3 частину.

  Розріджено-ярусна крона груші

  1.Видалення дзиги.

  Якщо це молода, зелена втеча, – шляхом виломки. Якщо ми маємо справу з більш дорослим дзиґом, його доведеться або спиляти, або вирізати сучкорізом або секатором. Поки дзига молода і зелена, що не набрала міцності, її можна легко виламати одним рухом. За рік без спеціального інструменту вже не обійтись. Чим старший і товщий дзига, тим більше часу і сил буде витрачено

  його видалення. У цій ситуації дуже доречна притча про пожежу, яку легше попередити, ніж загасити. І це слушно на 200%.

  Як видалити

  Точних термінів обрізки немає, тому що відростки з’являються у різний час. Підходящий момент процедури – це, коли дзиги на яблуні або іншому дереві виростають до 20 см: вони ще незміцнілі, після обрізки не залишатиметься великих ран. Для роботи використовуйте:

  • сучкорізи, садові ножиці чи секатор – ідеальні інструменти для обрізання порослі завдовжки близько 1 м;
  • ножівку – підійде для міцних, дзиги, які не можна видалити вручну;
  • смоли та будівельні фарби, садовий вар (можна змішати 500 г деревної смоли, 60 мл медичного спирту з 2 ст. л. лляної олії) – цими засобами обробляйте зрізи, щоб захистити від вологи, потрапляння інфекцій.

  Правильне обрізання дзиґрів

  Зелені відростки, що не зміцніли, можна виламати руками. Якщо залишити такі пагони, то через рік знадобиться обрізання спеціальним інструментом:

  1. Зрізайте/спилюйте дзиги під основу, щоб виключити їх повторне виростання.
  2. Обробіть рани антисептичними засобами – нанесіть фарбу, смолу чи садовий вар.

  Leave a Comment Отменить ответ

  Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

  Розмноження груші в домашніх умовах: покрокове керівництво

  Раніше садівники просто збирали плоди диких груш, висівали насіння і на сіянці прищеплювали черешки або нирки культурних сортів груші.

  Плюси: рослини нічого не варті для садівника, морозостійкі, менше хворіють, швидко дають плоди. Але ось відрізняються гігантським ростом -6 м для них не межа.

  Який підщепу груші забезпечить ранню врожайність і відмінну морозостійкість?

  Підщепа – це підстава дерева, частина стовбура, його коріння. Буквально – це фундамент дерева. Від якості підщепи за часту залежить стійкість до морозу, скоро-Плідність, ступінь плодоношення, сила росту рослини. Поговоримо про підщепах для груш. Якими вони повинні бути, щоб уже на третій рік дерево дало перші плоди?

  Коли підщепу готовий до щепленні і як вона робиться

  Підщепа вважається готовим до щепленні, коли на рівні 5-10 сантиметрів від рівня грунту (точка майбутньої щеплення) його товщина буде не менше олівця.

  При вирощуванні саджанців використовуються два основних способи щеплення:

  • Окуліровка проводиться в другій половині літа. У корі підщепи робиться Т-подібний надріз, в який вставляється зрізаний з держака прищепи невеликий щиток деревини з вічком (ниркою) і закріплюється еластичною обв’язкою. Окуліровка – річна щеплення вічком (ниркою)
  • Копуліровка проводиться навесні до розпускання бруньок. На підщепі і привої робляться однакові косі зрізи, які щільно поєднуються між собою і обмотуються еластичною стрічкою. Копуліровка – весняна щеплення черешком

  ПГ-12

  Щеплені на такий підщепу груші активно починають галузиться. Якщо ви виробник посадкового матеріалу, то це ідеальний вибір: саджанці будуть виглядати дуже привабливо.

  Щеплення груші на цей підщепу наблизить термін вступу в плодоношення (3 рік), посилить зимостійкість, посухостійкість і стійкість рослин до шкідників і хвороб.

  Також радимо прочитати: Подвой для персика – які краще?

  Літні сорти груш на айвовом підщепі

  На жаль, в даний час більшість плодорозсадник пропонують грушеві саджанці на насіннєвому підщепі дикої груші, або на клонових підщепі, також вирощеному з живців груші. У нашому місті знайшовся тільки один садовий центр, що займається реалізацією груш, щеплених на карликовий айвовий підщепа «ІС 2-10».

  В силу того, що далеко не кожен з численних сортів здатний добре приживатися на айві, асортимент культиваров на підщепі «ІС 2-10» істотно обмежений. І тим не менше на айвовом підщепі можна знайти вельми популярні і цікаві сорти.

  Груша на айвовом підщепі «Алегро»

  Збирати врожай плодів можна вже в середині серпня. Груші подовженої форми з ошатною жовто-зеленим забарвленням і рожевим рум’янцем, середня маса 140 грам. Біла кислувато-солодка м’якоть має ніжну консистенцію і приємний смак. Дерева високоврожайні середнього розміру, з пониклой кроною. Сорт відрізняється високою зимостійкістю і підвищеною стійкістю до грибних захворювань.

  Груша на айвовом підщепі «Лада»

  Один з найбільш ранніх літніх сортів – перші груші можна збирати вже наприкінці липня-початку серпня, і при цьому плоди цього сорту досить лежкие і можуть зберігатися близько 60 днів при температурі 0 градусів. Обсипальність стиглих груш невелика. «Лада» регулярно плодоносить соковитими злегка ароматними грушами кислувато-солодкого смаку з дрібнозернистої м’якоттю, розміром 100-110 грам. Форма крони штамбові, дерево середньоросле, високозімостойкіе і стійке до хвороб і до екстремальних умов проживання.

  ГРУШЕВИЙ КАРЛИК

  Цей підщепу отриманий в Німеччині від схрещування стійких до бичу груші – бактеріального опіку – культиваров: Old Home і Louise Bonne. На превеликий жаль, повної стійкості домогтися не вдалося, але у цього підщепи і сортів, щеплених на ньому, середня стійкість до хвороб.

  Дерева, щеплені на Грушевому карлику, в висоту можуть досягати 4-5 м. Щеплені на даний підщепу сорти груші перетворюються в компактні деревця, які вступають в плодоношення вже на 3-4 рік після посадки.

  Цей підщепу повністю толерантний до лужним грунтам. Єдиний мінус – те, що в холодні зими, а також в холодних регіонах України може спостерігатися легке підмерзання рослин.

  Особливості посадки і догляду за грошима, щепленими на айві

  Рослини на слаборослих підщепах вимагають постійного догляду і дотримання основних правил агротехніки, щоб отримати високу врожайність плодів високої якості.

  Важливо! В яму для саджанця обов’язково потрібно додати 1 відро перегній, 500 г золи і 300 г суперфосфату.

  посадка груші

  Айвовий підщепу має знижену зимостійкість, тому необхідно вибрати максимально тепле місце, захищене від сильного вітру і протягів. Зазвичай при посадці щеплених саджанців забезпечують висоту місця щеплення над грунтом. Однак айва має невисоку зимостійкість, тому така рослина садять із заглибленням стовбура до рівня щеплення, а в регіонах середньої смуги цю точку навіть опускають на 10 см нижче рівня грунту.

  Догляд за деревом

  Дерева на айвовий підщепах вимогливі до вологи і потребують частих поливах. Більшості сортів також знадобиться стійка підпора і підв’язка. На зиму пристовбурні кола слід замульчувати соломою або тирсою на 10-15 см.

  ПОРІВНЯННЯ підщеп для ГРУШИ – ВІДЕО

  Порівняння підщепи сіянець груші і айва S1

  ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ Майстри та майстрині, І ТОВАРИ ДЛЯ ДОМУ ДУЖЕ ДЕШЕВО. БЕЗКОШТОВНА ДОСТАВКА. РЕКОМЕНДУЄМО – ПРОВЕРЕНО 100% Є ВІДГУКИ.

  Нижче інші записи по темі «Як зробити своїми руками – домохазяїну!»

  • Щеплення абрикоса на поросль сливи – схема і результат ЯК прищепити АБРИКОСА НА поросль …
  • Купуємо саджанці – види підщепи: який краще клонових або насіннєвий? НА ЯКОМУ підщепі КУПИТИ саджанець? …
  • Щеплення груші на яблуню – поради бувалих Щеплення груші на яблуню – …
  • Підщепа для персика – які краще? КРАЩІ підщеп для ПЕРСИКА Досвідчені садівники …
  • Щеплення держака плодового дерева на сіянець навесні – копулировка своїми руками Як прищепити сортовий держак на …
  • Як сформувати грушу в стланцевой формі – практика і поради ГРУША В стланцевой формі Я вважаю, …
  • Способи щеплень дерев: плюси і мінуси Плюси і мінуси різних видів …

  Підпишіться на оновлення в наших групах і поділіться.

  Будемо друзями!

  Зимові сорти груш на айвовом підщепі

  Груша «Яковлевська»

  Даний культивар виявився єдиним зимовим сортом груш, який може бути поєднаний з айвою. Груша «Яковлевська» представляє з себе среднерослое дерево середньої густини з пірамідальною кроною. Плоди цього сорту можна знімати з дерева в кінці вересня-жовтні. Груші витягнутої форми середнього і великого розміру, масою від 130 до 210 грам. Ніжна соковита м’якоть має кремовий колір і полумасляністую щільну структуру з незначною кількістю грануляцій. Смак плодів кисло-солодкий. Сорт має тривалий період зберігання, при нулі градусів плоди можуть збережуться до 180 днів. Зимостійкість дерев висока. Також відзначається висока стійкість «Яковлевской» груші до ентомоспоріозу і парші.

  Груша сорти «Яковлевська» в розрізі. © Людмила Світлицька

  Вибір ділянки для посадки

  Колоновидна груша – посадка і догляд

  На відміну від високорослих, сортовий особливістю колонних груш є підвищена вимогливість до типу і складу грунту. Для них добре підходять суглинні добре зволожені ґрунти, збагачені поживними речовинами. Це можуть бути чорноземи, дерново-підзолисті ґрунти. Дефіцит вологи негативно позначається на процесах росту і плодоношення дерев. Карликова груша не вимоглива до рівня грунтових вод. Її коренева система розташовується близько до поверхні грунту, вимагаючи частого поливу.

  Зверніть увагу! Низькорослим грушам необхідний грамотний світловий режим. Для них необхідно багато сонячних променів, проте в спекотні дні можуть отримати опіки. Оптимально спільне вирощування карликових і сильнорослих груш. Високі груші дадуть необхідну тінь у спекотні дні.

  вегетативне розмноження

  До безстатевого способу відносять розмноження груші живцями, гілками поросли і повітряними відведеннями. Вегетативне розмноження – спосіб отримання якісного дерева з своїм корінням, який дасть плоди через 3 роки. Процес розведення нескладний і ефективний, якщо дотримуватися певних правил.

  розмноження живцями

  При розмноженні саджанця живцями можна отримати корнесобственні груші. Пагони, які беруть з саджанця, зберігають всі сортові характеристики: смак, розмір фруктів, стійкість до захворювань, кліматичних умов, лежкість. Якщо розмножити грушу живцями, вона буде мати переваги перед щепленими деревами: смак плодів солодше, врожаю більше, тривалість плодоношення вище.

  Часто саджанці розмножують за допомогою щеплення з використанням підщепи – основного дерева і прищепи – втечі з груші, яку хочуть розвести. Якщо компоненти несумісні, то отриманий гібрид принесе мало врожаю, його плоди будуть маленькими, кислими, а стійкість до морозів і захворювань знизиться. Тому вирощувати краще корнесобственні саджанці, які відрізняються довговічністю, хорошою регенеративної здатністю, стійкістю до холодів.

  Сорти для Нижегородської області

  Кращі сорти груші для Нижегородської області:

  • Пам’яті Яковлєва. Швидко зростаюче дерево, максимальне зростання якого не перевищує 2 метрів. Урожай є великі плоди – 150-200 г., з гладкою глянсовою шкіркою. М’якоть масляниста, соковита, без терпких ноток. Дозрівання починається у вересні;
  • Українська красуня. Виростає до 3,5 метрів. Відрізняється подовженими плодами – 200-250 г. вагою. Дозрілі плоди зелені, з неяскравим рум’янцем;
  • Олена. Низькорослий сорт, що характеризується середніми плодами 150-200 г., яскраво-жовтими в період дозрівання. М’якоть кислувато-солодка, терпка, масляниста;
  • Груша Гном. Самий низькорослий сорт, висота не перевищує 40 см. Урожай складається з середніх зелених плодів – 150 г. М’якоть біла, солодка. Відрізняється гарною лежкістю, в прохолодних умовах – до середини січня.

  Найбільш вдалий час для щеплення груші

  Основним нюансом в процесі прищеплення цього плодового дерева є вибір найбільш придатних термінів. Існує ряд садівників, які затверджує, що час окулірування не має ніякого значення, але вони глибоко помиляються.

  Найбільш підходящим періодом для щеплення дерева є весна. Саме в цей період у груші відбувається активне сокодвижение, а це сприяє більш легкому відділенню кори. Але головна умова успішної окулірування полягає в тому, що щеплення груші повинна бути здійснена до початку цвітіння. Якщо слідувати всім цим правилам, то ймовірність того, що щепу не приживеться, практично відсутня.

  Можна прищепити різні сорти на одне дерево груші

  А також варто відзначити, що необхідно підбирати саме такий момент, коли різниця між денною та нічною температурою буде незначною, інакше не виключається загибель вже щепленого рослини. День, в який буде здійснена окулірування, повинен бути сонячним і безвітряним.

  Зрідка практикується проведення окулірування на початку літа і навіть восени. Варто відзначити, що в цей час можна прищепити рослина, але ймовірність того, що воно приживеться мінімальна.

  Способи приготування підщеп

  В якості прищепи необхідно вибирати ті сорти та дерева, які вам подобаються. І які мають відмінні характеристики.

  А також гарне плодоношення. Також необхідно звертати увагу на вік маточного рослини. Йому повинно бути не менше одного року.

  Краще вибрати ті пагони, які знаходяться з південної сторони дерева, з краю. Якщо розглядати висоту дерева, то краще брати середній рівень для держака.

  Вирізати держак для майбутнього підщепи рекомендують в кінці осені. Або навіть на початку зими.

  Слід контролювати, щоб гілочки були замерзлими. А також в якості живців більше підійдуть міцні прирости.

  Шириною приблизно з олівець. А довжиною наближені до півметра. Зберігати підготовлені живці бажано під сніговим заметом товщиною не менше 50 см.

  Якщо ж в регіоні вирощування для зими характерно мале наявність опадів, то можна до випадання снігу стебла вкоротити приблизно до 30 см. І скласти їх в целофановий пакетик, змішавши їх з торфом або мохом.

  Також підійде пісок. Пакет щільно зав’язується і поміщається в нижній відсік холодильника. Оптимальна температура зберігання в цьому випадку є один-два градуси.

  Протягом всього періоду зберігання необхідно постійно оглядати підготовлений матеріал на наявність освіти в ньому грибка. А також стежити, щоб нирки не набрякли передчасно.

  Якщо ви вирощуєте підщепу з насіння, тут слід сіянці прополювати. А також регулярно підгодовувати, довівши стебло до ширини не менше 7 мм. Крім того, необхідно постійно видаляти зростаючі гілки навколо місця щеплення.

  Як виростити саджанці груші живцями

  Міні-тепличку, де розмножують грушу, відкривають лише на 2-3 години, щоб відбулася циркуляція повітря. Уважно стежать за станом половинок листя. При перших ознаках гниття листок зривають і викидають, пізніше, можливо, доведеться видалити і держак, щоб інфекція не поширювалася на інші гілки. Від поливу цівкою краще відмовитися, оскільки грунт сильно розмивається. Зволожують тепличку пульверизатором. Коріння формуються через 30-35 діб. Після цього терміну провітрювання частішають, вологість підтримують незмінною. До осені саджанці привчають до перебування на повітрі, укриття знімають.

  вирощування

  Чисті карликові груші ще не вивели. Вони утворюються, за допомогою підщепи на айву або інші фруктові дерева. У підсумку виходять карликові дерева /

  Нове дерево утворюється тільки у верхній частині, а в нижній – айва з її особливостями. Айва не витримує сильних морозів.

  Тому саджаючи прищеплене деревце, необхідно заховати під землю всю його нижню частину до щеплень місця. Так, деревце виживе при морозній і малосніжною зими.

  Формування крони карликової груші

  Для підщепи часто використовують кизильник, який добре переносить морози, що дуже прийнятно для північних областей. Кизильник зможе продовжити життя груші до 30 років, і помітно збільшити родючість. Але це поодинокі випадки.

  Грунт, де будуть рости такі груші, повинна бути родючою. Підійдуть чорноземні, каштанові суглинні, дерново-підзолисті грунти. На солоних грунтах деревця рости не будуть. Оскільки коріння карликової груші розміщуються в верхньому шарі грунту, потрібно частий полив. Але залеживанием підземних вод не знищить дерево.

  Груші на айвовом підщепі, які ростуть в нашому саду

  За сукупністю позитивних характеристик ми зупинилися на сорті «Пам’яті Яковлєва», як запилювачі до якого також була придбана груша «Яковлевська». Наші дворічні саджанці висотою трохи більше метра зацвіли вже в рік посадки. Але, для того щоб марно не витрачати сили рослин, перші квіти були видалені.

  А ось на наступний рік грушки зацвіли по-справжньому рясно, і на кожному деревце зав’язалося близько 10 симпатичних плодиков. Урожай ми знімали досить пізно – на початку жовтня, але груші виявилися не зовсім стиглими, і остаточно дозріли в приміщенні через місяць. Смаком чарівних рум’яних грушок всі залишилися задоволені.

  Весь час, поки груші ростуть в нашому саду, ділянка щорічно затоплювало під час повені, а в серпні наступав період тривалої посухи. Але, незважаючи на такі непрості умови, деревця продовжують рости і активно розвиватися. Максимальна висота, якої досягнуто груші, щеплені на айвовий підщепа «ІС 2-10» – близько 3-х метрів, а тривалість життя при найсприятливішому розкладі складе 17-20 років. Проте, за це відносно недовгий час деревця будуть радувати рясним врожаєм, який легко збирати, навіть не вдаючись до допомоги сходи.

  Підщепи для різних культур

  Для вдалого зрощення підщепи і прищепи необхідно враховувати безліч чинників.

  Один з них – ботанічна спорідненість. Кращих результатів можна досягти, здійснюючи внутрішньовидові щеплення (наприклад, в якості підщепи використовується вишня-дичка, а в якості прищепи – сортова вишня).

  Багато садівники також практикують і щеплення між видами (наприклад, підщепу – алича, а щепу – слива) і навіть міжродовим щеплення (підщепу – слива, а щепу – персик).

  У наведеній нижче таблиці ви зможете знайти найпоширеніші варіанти підщеп і найбільш підходящих до них щеп:

  підщепа	прищепа
  айва	Айва, груша
  алича	Алича, слива, абрикос, персик
  Аронія	Аронія, груша, горобина
  глід	Глід, груша, яблуня, айва, кизильник
  вишня	Вишня, слива, абрикос, черешня, персик
  Дика черешня	Черешня вишня
  груша	Груша, яблуня
  Церападус	вишня
  яблуня	Яблуня, груша, аронія, кизильник
  Слива	Слива, абрикос, алича
  персик	Дикоростучий персик і гіркий мигдаль
  кизильник	груша
  ірга	Ірга, груша, горобина

  Пам’ятайте, що цей список досить відносний, і багато що залежить від конкретних сортів рослин, кліматичних умов, грунту і т.д.

  У будь-якому випадку ви можете експериментувати в процесі вибору підщепи і, звичайно, пробувати прищеплювати на один підщепу кілька сортів – що-небудь обов’язково приживеться.

  Сумісність груші з підщепою

  Можна подумати, що з початком ери карликових дерев будь-який сорт груш можна прищепити на айву і отримати невисоке деревце. Але це не зовсім так. Деякі сорти не поєднуються з айвою. Поширені карликові груші – сорти Чіжовская, Свердловчанка.

  Сумісність груші з іргой набагато краще, ніж з кизильником. Багато відомих сорти не приживаються на ньому. Тому досвідчені садівники радять для вирощування груш таких сортів на кизильник використовувати проміжний підщепу, сумісний з ним.

  Що потрібно знати про підщепах

  Настала осінь – час посадки яблунь. Купуючи той чи інший саджанець, не зайве поцікавитися, на якому підщепі він щеплений. Знаючи це, ви зможете припустити, чого чекати від дерева, висадженого в вашому саду.

  Підщепа – фундамент плодового дерева. До нього прирощується держак або нирку щепленого рослини або сорту. Під його впливом змінюються сила росту плодового дерева, час його вступу в плодоношення, витривалість, довговічність, врожайність, морозостійкість, посухостійкість, адаптивна здатність до грунтів, стійкість до хвороб і шкідників. Вплив підщепи на щепу в деякій мірі більш сильне, ніж щепи на підщепу. Підщепу забезпечує щепу поживними речовинами і водою, а щепа (згодом – крона) постачає підщепу продуктами асиміляції – вуглеводами, білками і т.д. Якщо правильно, вдумливо підібрати підщепу, можна отримати саджанець, в повній мірі відповідає вашим бажанням.

  Якими вони бувають?

  Підщепи ділять на клонових (отримані шляхом вегетативного розмноження) і насінні (вирощені з насіння). Клонові підщепи прийнято ділити на карликові (отримані від парадизке) і напівкарликові (отримані від сорту дусен). Я дотримуюся європейської класифікації клонових підщеп: суперкарлик, карлики, полукарлікі, середньорослі і сильнорослі.

  В останні десятиліття для присадибної і промислового садівництва використовуються, як правило, клонові підщепи. До основних переваг яблуні і груші на клонових підщепах слід віднести: ранній вступ дерев у період плодоношення, швидке наростання врожаю, гарна якість плодів. Розмір їх більше, вони яскравіше пофарбовані, мають підвищений вміст поживних і біологічно активних речовин. Вихід товарних плодів першого сорту може досягати 90-95% (тоді як дерева на насінних підщепах дають 70-80%). При цьому товарні врожаї починають отримувати на 2-4-й рік після посадки. Часто садівникам доводиться обривати квітки на висаджених однорічних саджанцях, щеплених на деякі суперкарліковие підщепи – ПБ-4, М-27, Р-22. Це необхідно робити, щоб молоді деревця нормально розвивалися, чи не виснажуючи плодами. У такому саду людина здатна, стоячи на землі, без сходів і інших пристосувань виконувати основні роботи по догляду за кроною і збору врожаю. Малогабаритні дерева полегшують боротьбу з шкідниками та хворобами, особливо для літніх людей. Дерева на таких підщепах досягають висоти від 1,4 до 2,8 м. Врожайність на клонових підщепах в 1,5-2 рази вище, ніж в саду на насіннєвих. У садівників-професіоналів є таке поняття, як “плодоношення в кілограмах на 1 м3 крони”. Дерева на карликових і напівкарликових підщепах дають 8-9 кг / м3 крони, а на насіннєвих – 5 кг / м3. При належному догляді можна отримувати врожай по 500-1000 кг яблук з однієї сотки присадибної ділянки.

  До недоліків яблунь і груш на клонових підщепах слід віднести: недовговічність (15-30 років), суперкарлик і деякі карликам потрібна опора, вони вимагають високої агротехніки, постійної боротьби з хворобами і шкідниками.

  Познайомлю вас з випробуваними і перспективними клонових підщеп, з якими мені доводилося працювати.

  клонові підщепи

  ПБ-4 . Щеплені на цьому скороплідністю підщепі дерева починають плодоносити на другий рік після посадки, багато сортів цвітуть і в перший рік. Висота дерев на ПБ-4 зазвичай знаходиться в межах 140-160 см при щепленні сорту на висоті 10 см. Якщо прищепити на висоті 5 см, то деревце буде нижче, при щепленні на 15-20 см воно може досягати 2 м. Коренева система у щеплених дерев досить розвинена, але вимагає обов’язкової опори або шпалери. На даному підщепі хороші врожаї дає сорт яблуні Алеся, а такі сорти, як Вербна і Топаз, здатні давати врожаї вище, ніж на 62-396.

  Р-22 . Підщепа отриманий в Інституті садівництва в польському місті Скерневице. Виведений шляхом схрещування підщепи М-9 і Антонівки звичайної. Дуже впливає на щеплений сорт. Дуже скороплоден, плодові бруньки закладаються вже в розпліднику. Висока стійкість до морозів. Навесні сорти на цьому підщепі пізніше вступають у вегетаційний період, що дозволяє уникнути поразки квіток весняними заморозками. Підщепа високостійкий до хвороб, в тому числі до плодового раку. Коренева система дерев, щеплених на цей підщепу, добре розвинена, проте залягає в грунті в верхньому шарі, вимагає поливу і опори. Позитивно на цьому підщепі зарекомендували себе сорти яблунь західних селекціонерів – Глостер, Джонаголд, Елстар, Кортланд, Лігол, Лобо, Мелроуз та ін. Щеплення необхідно проводити на висоті 5-10 см від кореневої шийки.

  Р-59 . Виведений в Польщі при схрещуванні А-2 і В-9. Багато фахівців відносять його до суперкарлик, але, чимало пропрацювавши з цим підщепою, вважаю, що його все ж потрібно відносити до категорії карликових. Дерева досягають 2-2,2 м. Сорти яблунь, щеплені на цьому підщепі, дають хороший урожай, плоди мають товарний вигляд і несуть всі ознаки сорту. Володіє достатньою морозостійкістю для нашого регіону. Однак підщепу сприйнятливий до борошнистої роси і парші, і його дуже люблять миші. Вимагає опори. Краще зарекомендував себе на родючих ґрунтах. Щеплення потрібно проводити на висоті 5-10 см.

  Р-60 . Карликовий польський підщепу отримано також схрещуванням А-2 і В-9. За силою росту близький до підщепи М-9, іноді вище, за деякими сортами наближається до М-26. Володіє високою посухостійкістю і зимостійкістю. Добре поєднується з більшістю сортів. Дерева можна висаджувати на легких ґрунтах. Щеплення краще проводити на висоті 7-10 см.

  М-9 . Основний найбільш поширений клонових карликову підщепу яблуні в Європі. Було відібрано в 1914 році на Іст-Моллінгской дослідної станції в Англії. Сумісний практично з усіма сортами яблуні. На саджанцях в місці щеплення зазвичай утворюються невеликі напливи, але вони не є ознакою несумісності. Дерева на М-9 дуже скороплідні, більшість сортів вступає в плодоношення на 2-3-й рік після посадки, позднеплодние – на 3-4-й рік. Урожайність дуже висока, зазвичай вище, ніж на інших слаборослих підщепах. Довговічність дерев – близько 20 років. Підщепа сприяє більш раннього дозрівання плодів (на 3-5 днів), збільшення їх розміру, лежкість задовільна. Молоді і плодові дерева на М-9 схильні до закладки пазушних квіткових бруньок на довгих ростових пагонах і плодових прутиків. Висота дерев, як правило, не перевищує 2,5 м, хоча я бачив екземпляри по 4 м і більше, які щеплені на висоті 20-25 см, з заглибленою посадкою. Скелетні корені розвинені слабко, ламкі, тому якірних дерев на М-9 низька, для них обов’язкова установка індивідуальної опори або шпалери. На М-9 слід вирощувати середньо- і сильнорослі сорти яблуні, наприклад Глостер. У плодів Антея на М-9 пропадає ребристість, що покращує їх товарний вигляд. Підщепа частіше за інших пошкоджується попелиць і гризунами.

  М 26 – напівкарликовий підщепу, кілька більш високий, ніж М-9. Виведений в Англії схрещуванням підщеп М-16 і М-9. Сумісність з усіма сортами хороша. Дерева на М-26 досягають висоти 3,5 м, скороплідні, по врожайності перевершують всі інші підщепи, крім М-9. Коренева система краще розвинена і займає більший обсяг грунту, ніж у М-9, якірні вище, але опора, особливо при зрошенні, необхідна. Якість плодів на цьому підщепі високе, але вони гірше зберігаються через меншого накопичення кальцію. За стійкістю до нестачі вологи і інших несприятливих факторів М-26 перевершує інші підщепи. Коріння витримують зниження температури ґрунту до -12 ° С на глибині 20 см. Може рости на легких і важких грунтах, добре переносить перезволоження. У розпліднику уражується паршею і кров’яною попелицею, стійкий до борошнистої роси. Багато сортів на цьому підщепі погано вдаються, наприклад Глостер, Гала. Сумісність з сортами задовільна. За моїми спостереженнями, дерева на цьому підщепі поступаються за багатьма показниками саджанців на підщепах 62-396 і М-9.

  Підщепа 62-396 . Один з кращих і перспективних карликових підщеп для Білорусі. В Європі його відносять до напівкарликовий. За силою росту нагадує М-26. Швидкоплідність і врожайність дерев на 62-396 така ж, як на М-9, або дещо поступається їй. Дерева яблуні на підщепі 62-396 відрізняються енергійним ростом в саду, досягають висоти 2,8-3,2 м. Коріння витримують зниження температури в грунті до -16 ° С. Дерева вимагають тимчасової опори. Підщепа 62-396 стійкий до хвороб і посухи. Оптимальна схема посадки, при якій досягаються найбільші валові збори, – 4х1,5 м.

  54-118 . Український підщепу, відрізняється високою морозостійкістю кореневої системи – до -16 ° С. Добре сумісний з різними сортами, відрізняється скороплодностью і високою врожайністю щеплених на ньому сортів. Дерева, щеплені на підщепі 54-118, не вимагають опори. Їх карликовість слабо виражена. Початок плодоношення – 3-4-й рік. Схеми посадки: 5х3 або 4,5х2,5 м. Висота дерев сягає 5 і більше метрів. Урожайність до двох разів вище, ніж у аналогічних сортів, вирощених на насіннєвих підщепах. Сорти яблунь на даному підщепі незначно уражаються паршею. Вважаю цей підщепу кращим серед среднерослих і напівкарликових.

  57-545 . За своїми характеристиками майже не відрізняється від підщепи 54-118.

  насіннєві підщепи

  Насіннєві підщепи для яблуні – це в основному сильнорослий зерняткових підщепу, вирощений з насіння дикої лісової яблуні, яблуні сорту Антонівка і деяких інших. Вони добре сумісні з усіма сортами яблунь. Можливо, через деякий час, в садівництві повернуться до насіннєвим підщеп. Вони більше пристосовані до навколишнього середовища, практично не уражуються вірусними хворобами, більш стійкі до грибних захворювань. У насіннєвого підщепи сильні глибоке коріння, тому дерева менше страждають від посухи і при хорошому догляді плодоносять до 70-100 років.

  До недоліків відносять великі розміри дерев, які незручно обслуговувати під час обрізання, боротьбі з шкідниками і хворобами, зборі врожаю. Плодоносити починають через 7-10 років. Схема посадки яблунь і груш на таких підщепах – 6 × 4 м і більше.

  Підщепи для груші

  Сильнорослі підщепи для груші: груша лісова дика і сіянці деяких культурних сортів. Сумісність з культурними сортами хороша. Щеплені дерева вступають у плодоношення на 7-8-й рік після посадки, повільно нарощують урожай. У період повного плодоношення врожайність висока. Довговічність окремих сортів на насіннєвих підщепах – до 80 років і більше. Коренева система потужна, слабоветвящімся, глибоко проникає в грунт. Погано переносить навіть тимчасове перезволоження і близьке стояння грунтових вод. Посухостійкість середня. Сіянці місцевих сортів груші є найкращим сильнорослих подвоем для цієї культури. Насіння заготовляють з плодів Лимонки, Іллінки і ін. Коріння сіянців культурних сортів краще гілкуються, ніж у лісовій груші, добре регенерують після пересадки. Підщепа порівняно посухостійкий, але також погано переносить близькість ґрунтових вод.

  Слаборослі підщепи: ірга, глід, айва північна Мічуріна, аронія, кизильник та ін.

  Клонові підщепи груші

  У Білорусі пройшли випробування дві форми айви: А-напівкарликова і С-карликова. Обидві володіють зниженою зимостійкістю. Ці підщепи має сенс використовувати в південних і південно-західних районах республіки. Більшість сортів груші несумісні або погано сумісні з підщеп айви. Займатися з підщепою “айва С” не рекомендую – зайва трата часу і коштів.

  На підщепі “айва А” добре вдаються сорти Алмаатинки, Олександрівка, Бере Київська, Білоруська пізня, Бере Гарді, Бере Ардагон, Кюре, Конференція, Листопадова, Солодка з Млієва, Смерічка, Юрате і багато інших. Несумісні – Вільямс, Улюблениця Клаппа, Деканка зимова та ін. При несумісності сортів груші з підщепою необхідно використовувати вставку (інтеркалятор) з сумісних сортів – Олександрівка, Кюре, Юрате, Бере Гарді. При вирощуванні таких саджанців рік втрачаємо.

  Айва ВА-29 . Сильнорослий, міцний айвовий підщепа, отриманий у Франції з айви прованської. Дерева на цьому підщепі зимостійкі, хороша сумісність з привоєм більшості сортів і якірних. Рекомендую цей підщепу як для промислового садівництва, так і для присадибних ділянок. Добре вдаються на ньому сорти Алмаатинки, Білоруська пізня, Бере Лошицький, Бере Люка, Забава, Конференція, Лукасовка і ін.

  Безсумнівно, що плоди груш на клонових підщепах за всіма параметрами, в тому числі і смаковим, значно перевершують ті, що вирощені на високорослих.

  З тих, що слаборослих насіннєвих підщеп для груші хочу виділити глід і горобину звичайну. Хороша сумісність з більшістю сортів, скороплодность, висока зимостійкість і стійкість до хвороб.

  У мене в саду є груші, вирощені на горобині звичайної і глід. Це дуже морозостійкі дерева, висота в 6-7-річному віці – не більше 3,5 м, невибагливі до грунту, не бояться близького стояння грунтових вод, в плодоношення вступили на 3-4-й рік, плоди гарного смаку. Правда, не всі сорти сумісні з цими підщеп. У таких випадках можна використовувати вставки, як і на айві. Якщо в продажу вам попадуться саджанці груші на глід або горобині – купуйте не замислюючись.

  Анатолій КРАВЧУК,

  Кобринський район

  щеплення груші

  За допомогою щеплення можна оновити старе дерево, додавши йому пару гілок за рахунок живців. Якщо крона дерева загинула, але стовбур життєздатний, можна виростити грушу, зробивши щеплення з техніки в розщепів або за кору. При першому способі дерево спилюють, залишаючи пень, в якому роблять невеликі ущелини. У держака загострюють один край, яким вставляють держак в ущелину. Місце щеплення обробляють садовим варом, фіксують ізоляційною стрічкою.

  При другому способі теж спилюють кореневу, тільки щоб прищепити живець за кору потрібно не старе, а молоде дерево з еластичною, легко відділяється корою, частіше це дички. На корі роблять невеликий розріз зверху вниз, злегка її розгинаючи. Держак косим розрізом вставляють в підготовлений розріз, просувають всередину, що він щільно стикався з камбієм стовбура. Місце розрізу обробляють садовим варом, фіксують ізоляційною стрічкою.

  Прищепленням можна не тільки розмножувати груші, а й покращувати смакові якості плодів, підвищувати врожайність, стійкість до захворювань.

  Груша: посадка і догляд, вирощування в саду

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 квітня 2016 🕒 28 хвилин 👀 41780 разів 💬 10 коментарів

  • Посадка й догляд за грушою
  • Дерево груша – опис
  • Посадка груші
    • Коли садити грушу
    • Посадка груші восени
    • Як посадити грушу навесні
    • Догляд за грушею навесні
    • Догляд за грушею влітку
    • Догляд за грушею восени
    • Обробка груші
    • Підживлення груші
    • Зимівля груші
    • Коли обрізувати груші
    • Як обрізувати грушу
    • Обрізування груші навесні
    • Обрізування груші восени
    • Як розмножувати груші
    • Розмноження груші відсадками
    • Насіннєве розмноження груші
    • Щеплення груші
    • Розмноження груші живцями
    • Сорти груші для Підмосков’я
    • Ранні сорти груші
    • Середні сорти груш
    • Пізні сорти груш

    Груша (лат. Pyrus) – рід декоративних і плодових листопадних чагарників і дерев родини Розові. Відомо близько 60 видів цього роду. Культивували грушу ще в Стародавній Греції, Римі і Персії. У дикому вигляді груша росте в теплому поясі Євразії, а також у районах із помірним кліматом. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, цю культуру, яка налічує не одну тисячу сортів, вирощують і в більш прохолодних регіонах – у Підмосков’ї, на Уралі і в Західному Сибіру.

    Тема цієї статті – посадка і догляд за грушею. Ми розповімо вам, як виростити грушу в своєму саду, чим обробити грушу від хвороб і шкідників, чим підживити грушу, і дамо багато іншої цікавої і важливої інформації, яка вам обов’язково стане в пригоді.

    Посадка й догляд за грушою

    • Посадка: напровесні (до початку сокоруху) або в кінці вересня.
    • Цвітіння: у травні.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: чорнозем або сірий лісовий із суглинистим підґрунтям, бажано на піднесеній ділянці з глибоким заляганням ґрунтових вод.
    • Полив: у середньому двічі за сезон: перед цвітінням і після нього. Витрата води – 2 відра на кожен м² пристовбурної площі: ґрунт має промокнути на глибину 80 см.
    • Підживлення: до початку сокоруху грушу обприскують семивідсотковим розчином сечовини або вносять у пристовбурні кола сечовину, аміачну селітру або розчин курячого посліду. Після цвітіння ґрунт перекопують на глибину 8-10 см із зеленим добривом або поливають пристовбурні кола розчином Нітроамофоски. У другій половині червня і в липні грушу обробляють по листю азотним розчином, а через два тижні після липневого підживлення в ґрунт під дорослі дерева вносять калійно-фосфорні добрива. З початку до середини вересня грушу востаннє підживлюють азотом, а в жовтні – калійно-фосфорними добривами.
    • Обрізування: навесні, до розпускання бруньок, або восени, в період падолисту. У разі необхідності можна провести обрізування й улітку.
    • Розмноження: відсадками, живцюванням і щепленням, набагато рідше – насінням.
    • Шкідники: плодожерка, яблунева та зелена попелиця, галовий кліщ, грушева мідяниця, червоний яблуневий кліщ, підкорова листовійка, яблунева склівка, совка-синьоголівка, п’ядун-обдирало й зимовий п’ядун, плодова міль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, мінуюча міль, західний непарний короїд, заболонник, грушевий і яблуневий квіткоїд, грушевий трубковерт, грушевий трач, листові та плодові галиці, грушевий свербун, білан.
    • Хвороби: підшкірна вірусна плямистість, чорний рак (гангрена), сажистий гриб, борошниста роса, бактеріальний опік, вірусна мозаїка, іржа, цитоспороз (стовбурова гниль), пархи, моніліоз (плодова гниль), гумовидність, відмирання гілок, звичайний рак, мухосід, мозаїчна кільчастість, несправжній трутовик, біла плямистість (септоріоз).

    Дерево груша – опис

    Форма крони у груші округла або пірамідальна, в висоту дерево може досягати 25 метрів при діаметрі крони до 5 метрів. Листя груші широкояйцевидне, коротко загострене, завдовжки від 2,5 до 10 см. Верхня сторона листової пластини блискуча, темно-зелена, нижня – блакитно-зелена. Восени листя набуває золотисто-помаранчевого відтінку. У квітні або травні дерево зацвітає, і слід сказати, що квітуча груша дуже красива: білі запашні п’ятипелюсткові квітки діаметром до 3 см зібрані по 3-9 штук у парасолькоподібні грона. Плід груші зазвичай має витягнуту форму, хоча є сорти з плодами у формі кулі. Вирощують грушу заради її плодів – і смачних, і корисних, що вживаються не тільки свіжими, а й у вигляді варення, компоту, джему, соку і сухофруктів.

    Посадка груші

    Коли садити грушу

    Садять грушу ранньою весною, поки не почався сокорух, або в кінці вересня, коли сокорух у рослинах сповільнюється. Для весняної посадки яму потрібно готувати з осені, проте фахівці вважають, що осіння посадка груші надійніша. Розташувати грушу найкраще на західній, південній або південно-західній стороні ділянки, на сонячному, але не дуже спекотному місці. Ґрунт рослина воліє чорноземний або сірий лісовий із суглинистим підґрунтям. Бідні, піщані або важкі глинисті ґрунти груші не підійдуть. Не висаджуйте грушу в місцях, де високо залягають ґрунтові води, оскільки потужне коріння дорослого дерева може проникати на глибину 6-8 метрів. Найкраще місце для посадки – на схилі або височині.

    Посадка груші восени

    Посаджені восени грушеві дерева показують набагато вищий відсоток приживлюваності, вони стійкіші до кліматичних катаклізмів, хвороб і шкідників. Недолік осінньої посадки лише в тому, що в зимовий час кора груші стає їжею для гризунів, крім того, молоденьке дерево, не встигнувши як слід укоренитися, може підмерзнути в холод.

    При купівлі дворічного саджанця зверніть увагу на те, щоб його коріння не було пересушеним або гнилим, а стовбур деревця був еластичним, без вад. Якщо вам здається, що корені саджанця зневоднені, опустіть їх перед посадкою на 12 годин у воду, щоб вони відновили пружність.

    Якщо ґрунт на вашій ділянці підходить для груші, посадкову яму можна викопати невелику – трохи більшу за обсяг кореневої системи саджанця. Але якщо ґрунт не відповідає вимогам культури, то доведеться викопувати яму розміром 70х70 см завглибшки до 1 м. Викопують яму для груші за 3-4 тижні до посадки, щоб ґрунт у ній встиг осісти. У центр ями забивають міцний кілочок, який повинен виступати над поверхнею мінімум на півметра. У вийнятий з ями верхній родючий шар ґрунту додають 30 кг компосту, торфу або перепрілого гною, а також кілограм суперфосфату, 1,5 кг вапна і 100 г хлористого калію – все це ретельно перемішують, половиною суміші заповнюють яму і злегка утрамбовують, другу частину насипають горбиком навколо кілочка.

    Коріння саджанця перед посадкою опускають у глиняну бовтанку, потім саджанець поміщають на пагорб із північного боку від кілочка, обережно розправляють його корені і засипають родючим ґрунтом, струшуючи саджанець час від часу, щоби ґрунт заповнив усі порожнини. Засипавши яму, ґрунт у пристовбурних колах притоптують від деревця до країв. Коренева шийка повинна підніматися над поверхнею на 4-5 см. Полийте саджанець 2-3 відрами води, почекайте, поки вода вбереться, ґрунт осяде і коренева шийка опиниться на рівні поверхні ділянки, після чого замульчуйте пристовбурні кола шаром торфу, тирси або перегною завтовшки 5 -10 см, а сам саджанець прив’яжіть до опори.

    Як посадити грушу навесні

    Весняна посадка груші здійснюється за тим самим принципом, що і посадка у вересні, тільки яму під саджанець готують не за місяць, а ще з осені. Після посадки саджанця груші зробіть по периметру пристовбурного кола валик із ґрунту, щоб вода при поливанні не розтікалася за його межі, і полийте дерево 2-3 відрами води, незважаючи на погоду.

    Догляд за грушею

    Догляд за грушею навесні

    Вирощування груші передбачає догляд за нею в усі пори року. Навесні з грушевих дерев знімають утеплення, розпушують ґрунт у пристовбурних кругах, вносять на ділянку азотні добрива, що активують вегетаційні процеси. До початку сокоруху обрізають пошкоджені за зиму і хворі гілки та пагони. Груша навесні, як і інші садові дерева, потребує профілактичної обробки від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, які зимували в ґрунті або в тріщинах кори.

    Догляд за грушею влітку

    У спекотну пору року найважливішим пунктом догляду за грушею є полив. Якщо стоїть посуха, то грушу поливають у вечірній час, після спаду спеки, витрачаючи до 3 відер води на одне дерево. Оскільки культура схильна до загущення крони, цілком можливо, що вам доведеться проводити проріджуюче обрізування груші влітку, щоби плодоносна груша отримувала достатньо сонячного світла. Влітку починають дозрівати деякі сорти груш, і потрібно бути готовим до збору врожаю.

    Догляд за грушею восени

    Заходи з догляду за грушею восени ті самі, що і навесні: санітарне обрізування, профілактична обробка від хвороб і шкідників, що причаїлися в ґрунті пристовбурного кола і в корі дерева, осіннє підживлення, але тільки вже не азотними добривами, а фосфором і калієм. І, звичайно, підготовка дерев до зимівлі: обов’язкова побілка штамбів і основ скелетних гілок вапном, щоб яскраве весняне сонце не обпекло кору. Пристовбурні кола необхідно неглибоко перекопати і добре полити, після чого вкрити їх шаром торфу або тирси завтовшки 15-25 см.

    Обробка груші

    Всім відома проста істина: краще уникнути проблеми, ніж вирішувати її. Саме тому досвідчені садівники воліють із року в рік проводити профілактичні обробки садових дерев від захворювань і шкідливих комах, тим більше, що іноді ці обробки легко поєднуються з підживленням. Наприклад, найпершу обробку дерев ранньою весною можна проводити розчином 700 г сечовини в 10 л води – цей захід допоможе знищити шкідників, що з’явилися навесні з-під землі, і заодно підживити груші азотом. Однак потрібно встигнути обприскати дерева до того, як почнуть бубнявіти бруньки, інакше сечовина може викликати їх опік. Якщо ви запізнились, і бруньки стали розкриватися, доведеться замість сечовини застосувати для обробки дерев біологічні препарати типу Фітоверма, Агравертіну, Акаріну, Іскри-біо.

    Щоб підвищити стійкість дерев до несприятливих умов і хвороб, проводять профілактичну обробку груш розчином Циркону або Екоберіну.

    Перед настанням заморозків потрібно захистити дерева, що переходять у стан спокою, від небажаних сусідів – личинок жуків, що влаштувалися зимувати в верхньому шарі ґрунту і в пошкодженнях у корі. Небезпеку становлять і збудники грибкових захворювань, що причаїлися на зимівлю в тріщинах кори або в ґрунті пристовбурного кола. Проти них використовують обробку дерев і ділянок під ними Нітрафеном або одновідсотковою бордоською рідиною.

    Підживлення груші

    Перше підживлення ми вже описали – обприскування груш розчином сечовини до початку сокоруху. Якщо вийшло так, що ви не встигли провести цю обробку до набубнявіння бруньок, доведеться вносити азотні добрива в ґрунт. Це може бути той же розчин сечовини або селітри, а може бути розчин курячого посліду. Селітру, наприклад, вносять із розрахунку 30 г на м² пристовбурного кола, а розчин готується в пропорції 1:50. Карбаміду (сечовини) буде потрібно від 80 до 120 г на одне дерево, а води для приготування розчину – 5 л. Наступне підживлення проводять у травні, після цвітіння, щоб підвищити якість плодів. У цей період доцільно вносити під перекопування на глибину 8-10 см так зване зелене добриво, що насичує рослини органікою й активує вегетаційні процеси. Якщо немає органіки, підживлення виконується розчином Нітроамофоски в пропорції 1:200 з розрахунку 3 відра води на одне дерево.

    У другій половині червня проводять позакореневе підживлення груші азотом тому, що в спекотну, суху пору року мікроелементи з ґрунту до коріння транспортуються дуже повільно, а через листя цей процес проходить значно швидше. У липні проводять ще одне позакореневе підживлення груші азотом, а через два тижні в ґрунт під дорослі дерева вносять мінеральні добрива – фосфор і калій. Молодим грушам досить тільки азотних добрив, а щойно посаджені деревця груш перші два роки взагалі не підживлюють – їм вистачає добрив, які було внесено в посадкову яму.

    Груша в серпні підживлення не потребує. До середини вересня можна востаннє провести підживлення азотом – обробити дерева і ґрунт під ними сечовиною, як це робилося навесні. Кореневі підживлення азотом небажані. Груші восени потребують мінеральних добрив, які в рідкому вигляді вносять у пристовбурні кола. Ось приблизний рецепт такого підживлення: в 10 л води розчиняють 1 столову ложку хлористого калію і 2 столових ложки гранульованого суперфосфату. Інгредієнти перемішують і вносять розчин у пристовбурні кола дерева. Молоді рослини можна підживити деревною золою, яку розсипають під перекопування на глибину 10 см у пристовбурні кола в кількості 150 г на 1 м².

    Зимівля груші

    Молоді саджанці груші потребують захисту від морозів. У кінці осені їх обв’язують сосновим гіллям, розташувавши його голками вниз, а згори укутують мішковиною. Дорослі дерева зимують без укриття, однак узимку вони часто стають жертвами гризунів, і щоб убезпечити стовбури груш від гострих зубів мишей і зайців, штамби дерев обгортають щільним папером або тканиною, просоченою спеціальним засобом, що відлякує гризунів. Коли випаде сніг, накидайте його заметами в пристовбурні кола дерев. У період відлиг важкі снігові шапки на деревах, підтаючи, можуть легко зламати гілки, тому восени стягуйте гілки молодих дерев мотузкою, притискаючи їх до стовбура, а з гілок дорослих груш обтрушуйте налиплий узимку сніг.

    Обрізування груші

    Коли обрізувати груші

    Найдоцільніше проводити обрізування груш навесні, до початку сокоруху. Дерево нормально зносить процедуру, якщо температура повітря не нижче -8 ºC.

    Улітку грушу обрізують тільки в разі сильного загущення крони, яке заважає дозріванню плодів, проте пінцирування, або прищіпку пагонів, що ростуть на верхівці, здійснюють саме влітку – у червні.

    Восени грушу обрізують до настання заморозків, інакше місця зрізів стають дуже чутливими і не встигають зажити до морозів. Осіннє обрізування виконує здебільшого санітарну функцію. Взимку грушу не обрізують.

    Як обрізувати грушу

    Грушеві дерева починають обрізувати відразу після посадки: визначають на них скелетні гілки, а інші вирізують. Центральний провідник укорочують на чверть. Стовбур груші очищають від гілок нижче початку першого ярусу скелетних гілок. На другий рік провідник укорочують на 25 см, а крону формують, скорочуючи скелетні гілки на 5-7 см, причому верхні гілки повинні бути коротшими за нижні.

    Обрізування старої груші – процедура набагато серйозніша, оскільки доводиться видаляти не тільки пагони, а й цілі галузі, висвітлюючи й омолоджуючи крону дерева.

    Обрізування груші навесні

    Починаючи з другого року життя, стежте за появою конкуруючих гілок і вирізуйте їх на кільце, не залишаючи пеньків. Формування груші проводиться таким чином, щоб на кожній скелетній гілці було кілька плодових гілок. Пагони, що ростуть горизонтально, слід підтримувати, а від зростаючих вертикально потрібно позбавлятися. Місця зрізів обробляйте садовим варом або засобом Раннет. У період обрізування не вносьте азотних підживлень, зробіть це, коли зрізи затягнуться.

    Обрізування груші восени

    Осіннє обрізування припадає на період із кінця серпня до другої половини вересня. У цей час видаляють сухі, зламані і хворі гілки, які після обрізування обов’язково спалюють. Однорічні пагони вкорочують не більше, ніж на третину довжини, залишаючи на них кілька бруньок, з яких утворюються нові гілки. Для зручності збору врожаю найбільш вдалою вважається пірамідальна форма крони, що сприяє до того ж рясному плодоношенню. Саме таку крону є сенс формувати, починаючи з другого року життя груші.

    Розмноження груші

    Як розмножувати груші

    Розмножується груша і генеративно (насінням), і вегетативно. Насіннєвий спосіб розмноження використовують для виведення нових сортів шляхом штучного схрещування різних видів, сортів і гібридів, а також для вирощування підщеп диких і культурних видів груші, на які потім прищеплюють культурні сорти.

    Із вегетативних способів для розмноження груші використовують відведення, живцювання і щеплення.

    Розмноження груші відсадками

    Навряд чи вдасться пригнути гілку груші до землі, як це роблять із чагарниками. Але можна спробувати такий спосіб: під гілку підставляють наповнений родючим ґрунтом ящик, стінки якого викладені поліетиленом із метою зменшити випаровування вологи з ґрунту. Гілка груші пригинається до ящика, і в тому місці, де вона стикається з ґрунтом, на її корі роблять кілька поперечних надрізів, після чого гілку пришпилюють і прикопують у ґрунт ящика. Аби прискорити процес коренеутворення, відсадок поливають розчином Корневіну або опудрюють коренеутворювачем розрізи на гілці, перш ніж її прикопати. Після цього поверхню ґрунту в ящику прикривають руберойдом, плівкою або мульчують шаром компосту. Ґрунт підтримують у злегка вологому стані. Процес утворення коренів триває до кінця сезону, однак коріння в цей час ще дуже слабке, тому відсадок пересаджувати рано. На зиму гілку вкривають ялиновим гіллям, потім накидають на ящик сніговий замет. Загалом вирощування відсадка триває два роки, після чого його відокремлюють від материнського дерева і з грудкою землі пересаджують у посадкову яму, як звичайний саджанець. Цікаво, що відсадки починають цвісти і плодоносити раніше, ніж саджанці. Цей спосіб розмноження гарний простотою втілення і тим, що виведені за його допомогою саджанці повністю зберігають сортові ознаки материнської рослини.

    Насіннєве розмноження груші

    Щоб виростити саджанці, які можна використовувати в якості підщеп, краще брати насіння зимостійких, районованих сортів. Їх сіють у ґрунт восени. Насіння пізніх сортів дозріває у плодах до середини зими, вже в період зберігання. Коли насіння дозріє, його витягують із плодів, зсипають у марлевий мішечок і опускають на 2-3 дні в бачок унітазу, щоб вода при кожному зливанні вимивала з насіння інгібітори, що уповільнюють розвиток. Набрякле насіння змішують із вологоємним субстратом (піском, тирсою, керамзитом або торф’яною крихтою) в пропорції 1:3, зволожують, зсипають цю суміш у поліетиленовий пакет, який поміщають у ящик, і зберігають у відкритому пакеті при температурі від 3 до 5 ºC до появи паростків, що два тижні помішуючи і за необхідності зволожуючи. Як тільки з’являться паростки, температуру зберігання знижують до -1-0 ºC і тримають насіння в цих умовах до посіву.

    Сіють насіння напровесні на глибину 3-4 см на відстані 8-10 см одне від одного при такій же ширині міжрядь. Сіянці протягом літа поливають, прополюють, кілька разів підживлюють. Якщо товщина їхніх стовбурів досягне 1 см, можна вже в серпні прищеплювати на них сортові живці, які при нормальному розвитку через два роки можна буде висадити на постійне місце.

    Щеплення груші

    В якості підщепи використовують не тільки грушеві саджанці, а й саджанці айви, яблуні, ірги, глоду, аронії, дереняка і лісової груші. На підщепах з айви грушеві дерева виростають невисокі, швидко вступають у плодоношення, їхні плоди вирізняються чудовим смаком, але, на жаль, живуть і плодоносять такі груші не довше 25 років. На яблуневих підщепах щеплення приживається швидко і без ускладнень. Набагато менш популярне щеплення на горобину: через те, що стовбур груші потовщується швидше, ніж стовбур горобини, на щепленому дереві утворюється наплив, що негативно впливає на міцність штамба, а отже, і на термін життя дерева. Плоди груш на горобинових підщепах набувають терпкості і вирізняються недостатньою соковитістю та низькою цукристістю. Що стосується глоду, то щеплення груші на його саджанець проблематичне, оскільки зрощення відбувається дуже рідко.

    Перед тим, як прищепити грушу, підготуйте до процедури підщепу: за місяць до копулювання підгорніть його на висоту 15-20 см, а за кілька днів до процедури приберіть землю від його стовбура, очистіть сіянець від парості та полийте.

    Способів щеплення існує декілька:

    • просте копулювання, або щеплення «в приклад»: цей спосіб використовують, коли товщина прищепи та підщепи збігаються. Це найпростіше у виконанні щеплення, при якому косий зріз прищепи прикладають до косого зрізу підщепи і щільно фіксують місце щеплення плівкою;
    • поліпшене копулювання, або копулювання «з язичком»: на косих зрізах підщепи та прищепи робляться глибокі зарубки – «язички», а потім обидві частини прикладають одну до одної таким чином, щоб язичок прищепи зайшов за язичок підщепи, після чого місце щеплення щільно стягують ізострічкою або скотчем;
    • щеплення «під кору»: цей спосіб використовують у разі, коли діаметр підщепи більший за діаметр прищепи. Здійснюють це щеплення після початку сокоруху, тому що в цей час кора легше відділяється від деревини. Прищепу спилюють горизонтально, зачищають зріз, гострим ножем роблять поздовжній розріз кори на глибину 25-35 мм, відвертають кору і вставляють у розріз держак прищепи косим нижнім зрізом такої ж довжини до деревини підщепи. Весь відрізок прищепного живця, який опиниться під корою прищепи, повинен бути очищений від кори. Місце щеплення туго фіксують, а зріз підщепи і верхній зріз прищепи обробляють садовим варом. Аби місце щеплення швидше зрослося, на саджанець одягають прозорий поліетиленовий пакет і щільно фіксують його нижче місця щеплення;
    • щеплення «в розщіп»: підщепу вкорочують горизонтальним зрізом, а потім розколюють стовбур, що залишився, по центру зрізу на глибину 4-5 см, і вставляють у цей розщіп тимчасовий клин. На прищепних живцях із 2-4 бруньками нижній зріз роблять із двох боків – клином завдовжки 4-5 см. У зроблений на підщепі розщіп опускають клин держака прищепи, після чого тимчасовий клин із розщепу виймають, місце щеплення стягують плівкою, а відкриту ділянку зрізу підщепи і верхній зріз прищепи замазують садовим варом.

    Коли дві частини зростуться, і на підщепі з’являться прирости, фіксуючу плівку і поліетиленовий пакет знімають, усі пагони, що утворилися нижче місця щеплення, видаляють.

    Розмноження груші живцями

    Живці груші слід заготовлювати взимку: виберіть зрілу гілку з дворічною деревиною і надломіть її, не розриваючи кори. Довгу гілку можна надломити в декількох місцях – ідеальна довжина живців 15-20 см. Місця надломів оберніть у напівзігнутому вигляді окулірувальною стрічкою, пластиром або скотчем, після чого прив’яжіть гілку до палички чи дроту – зафіксуйте в такому вигляді. До весни рослина зосередить у місцях надломів ростові речовини для з’єднання тканин. У кінці березня фіксатор і перев’язувальний матеріал знімають, а гілку розрізають на живці в місцях надлому.

    Дволітрову пляшку з темного пластика з обрізаною шийкою наповнюють талою водою на висоту 5-7 см, розчиняють у ній кілька таблеток активованого вугілля й опускають у неї нижніми зрізами 10-12 живців. Пляшку поміщають на світле підвіконня. За три-чотири тижні на нижніх зрізах живців утворюються калусні шишки і починає рости коріння. Коли корінці досягнуть 5-7 см довжини, їх висаджують у поживний відкритий ґрунт, попервах влаштувавши їм притінення від яскравого світла. Живці потребують регулярного поливу, підживлення і прополювання, і при гарному догляді до осені будуть виглядати, як дво- або трирічні саджанці.

    Хвороби груші

    Груша в саду може захворіти на: парх (паршу), бактеріальний опік, плодову гниль, підшкірну вірусну плямистість, мозаїчну хворобу, іржу, борошнисту росу, чорний рак, грибок сажі і цитоспороз.

    Чорний рак, або гангрена, вражає кору, листя, плоди та скелетні гілки дерев. Починається процес із появи невеликих ран, які з плином хвороби розростаються, а по їхніх краях виникають бурі плями. На фруктах і листках утворюються червоні плями, плоди вражає чорна гниль – вони зсихаються і муміфікуються.

    Способи боротьби: необхідно щовесни і щоосені проводити профілактичні обробки саду проти хвороб і шкідників. Восени, після опадання листя, його згрібають і спалюють. Уражені раком ділянки дерев зачищають гострим ножем, захоплюючи здорову тканину на глибину 2 см, після чого рани дезінфікують розчином мідного купоросу або сумішшю глини з коров’яком.

    Плодова гниль, або моніліоз, проявляється на плодах груші дрібними плямами бурого кольору, які з плином хвороби поширюються по всій площі фруктів. Плоди при цьому не обсипаються, сприяючи поширенню захворювання.

    Способи боротьби. Уражені плоди збирають із дерев і з землі, знищують, а дерева обробляють хлорною міддю або бордоською рідиною.

    Парх – украй підступний ворог плодових дерев, що вражає плоди, листя, пагони і квітки: спочатку на листі з’являються цятки розміром 2-4 мм, що поступово збільшуються до 2-3 см. Плоди стають дрібними, твердими, розтріскуються, їхня кількість зменшується, на їхній шкірці з’являються темні цятки, що поступово зливаються в оксамитову пляму.

    Способи боротьби. Восени прибирайте з-під дерев опале листя, спалюйте його, навесні обробляйте дерева та пристовбурні кола бордоською рідиною і розчином сечовини.

    Цитоспороз, або стовбурова гниль, небезпечний передусім для старих або ослаблених дерев, уражених сонячними або морозними опіками, виснажених посухою і неправильним або недостатнім доглядом. Кора дерев, хворих на цитоспороз, поступово стає темно-червоною, і груша сохне.

    Способи боротьби. На самому початку хвороби потрібно видалити вогнища ураження гострим ножем, після чого обробити рани розчином мідного купоросу і садовим варом. Восени проводять побілку стовбурів і основ скелетних гілок вапном. Хворі гілки слід обрізати своєчасно.

    Іржа – теж грибкове захворювання, що проявляється яскраво-помаранчевими плямами на листках. Хвороба знижує імунітет рослини, послаблює його. Найчастіше захворювання вражає дерева в садах, розташованих поблизу посадок ялівцю.

    Спосіб боротьби. Плоди і листя з ознаками хвороби необхідно знищити, а дерева з профілактичною метою слід щорічно восени і навесні обробляти колоїдною сіркою або бордоською рідиною.

    Борошниста роса – одне з найнебезпечніших грибкових захворювань рослин, від якого квітки, пагони і листя вкриваються білуватим нальотом – спорами грибка, що деформує всі уражені частини. Зав’язь на хворих деревах опадає.

    Способи боротьби. Знищуйте опале листя, а дерева кілька разів обробіть Сульфітом або Фундазолом до і після цвітіння.

    Бактеріальний опік розвивається стрімко, поширюючи хвороботворні бактерії з соком по судинах рослин, що прискорює процес відмирання тканин. У результаті розвитку хвороби рослина гине, і її доводиться видаляти з ділянки.

    Спосіб боротьби. Як тільки ви діагностували захворювання, обприскайте листя і квітки рослини антибіотиками кілька разів з інтервалом в 5 днів. Щоб не допустити поширення хвороби, при подальшому обрізуванні груші інструмент дезінфікуйте у борній кислоті.

    Мозаїчна хвороба – важке вірусне захворювання. Небезпечне воно насамперед тим, що лікування груші від мозаїки не дає результату. Виглядають його симптоми як блідо-зелені або світло-жовті вуглуваті плями на листі. Зазвичай зараження відбувається під час щеплення.

    Способи боротьби. Хворі дерева не врятувати – їх видаляють із ділянки і спалюють, щоб вірус не поширювався по саду. Не допустити зараження можна, ретельно відбираючи саджанці в розсаднику і своєчасно реагуючи на найменші зміни в забарвленні листя груші.

    Грибок сажі. У другій половині літа на зелених частинах груші з’являється темний наліт сажистого грибка. Найчастіше захворювання є наслідком життєдіяльності попелиці або інших шкідників.

    Способи боротьби. Спочатку потрібно винищити інсектицидом комах, які стали причиною захворювання. Після цього дерево обробляють Фітовермою або мідно-мильним розчином.

    Підшкірна вірусна плямистість проявляється скупченням у м’якоті плодів твердих позбавлених смаку клітин. У цих місцях розвиток плоду припиняється, утворюються вм’ятини, які роблять плоди потворними, в результаті чого і якість, і кількість урожаю помітно знижується, листя набуває мозаїчного забарвлення, на корі з’являються тріщини. Дерева слабшають і можуть узимку промерзати.

    Способи боротьби. Поширюється хвороба сисними комахами, зараження може відбутися під час щеплення або при обрізуванні груші нестерильним інструментом. Не допускайте паразитування на деревах шкідливих комах, при купівлі уважно оглядайте саджанці та ретельно дезінфікуйте інструменти, збираючись зайнятися обрізуванням або щепленням.

    Крім описаних хвороб, небезпеку для груші становлять такі захворювання, як гумовидність, відмирання гілок, звичайний рак, мухосід, мозаїчна кільчастість, несправжній трутовик, біла плямистість, або септоріоз.

    Шкідники груші

    Комах, здатних завдати шкоди грушевим деревам, так само багато, як і хвороб, що вражають цей рід, тому ми незабаром опублікуємо на сайті об’ємну і докладну статтю під назвою «Хвороби і шкідники груші». Сьогодні пропонуємо вам лише оглядове знайомство з деякими шкідниками, котрі найчастіше зустрічаються на грушевих деревах.

    Листовійка – дрібна рухлива гусінь, що вражає листя груші, від чого воно згортається в трубочку і дрібнішає. Як превентивний захід використовують обробку дерев розчином препарату Цимбуш.

    Підкорова листовійка пошкоджує кору дерев на висоті близько півметра від рівня землі. Внаслідок цих пошкоджень із тріщин у корі починає текти камедь, і якщо не вживати заходів, то дерева засихають і гинуть. Штамби потрібно очищати від відмерлого шару кори, а місця зачисток обробляти міцним розчином хлорофосу.

    Грушева мідяниця висмоктує клітинний сік і в результаті життєдіяльності виробляє речовини, сприятливі для розвитку сажистого грибка. Від нестачі соку молоді бруньки, листя і бутони зморщуються й обпадають, плоди деформуються, якість і кількість врожаю знижується. Лікування груші від мідяниці здійснюється шляхом застосування препаратів Іскра й Агравертін відповідно до інструкції. Використовуються і народні засоби – відвари з тютюнового пилу, аптечної ромашки, кульбаби або деревію.

    Кліщі, галовий або червоний яблуневий, теж харчуються соками рослини. Галовий харчується соком бруньок, а червоний яблуневий воліє селитися на листках, від чого вони червоніють. У якості профілактичного заходу здійснюють обробку груші ранньою весною акарицидами – десятивідсотковим розчином колоїдної сірки або Фуфаноном. Наступний сеанс обробки проводять після цвітіння. За необхідності можливе ще одне обприскування, яке проводять не пізніше ніж за місяць до збору врожаю. Чергуйте препарати, оскільки при повторі у кліщів виробляється імунітет.

    Плодожерка – метелик, що відкладає на груші яйця, з яких з’являється гусінь, котра вражає м’якоть плодів. У якості профілактичного заходу використовують обробку дерев до і після цвітіння препаратом Агравертін, через три тижні після цвітіння застосовують обприскування дерева Кінміксом, а ще через тиждень – Іскрою. Якщо ви виявили плодожерку в пагонах, то обробку проти неї продовжують і після збору врожаю – пізні сорти яблунь обробляють до семи разів за сезон. Не забувайте після падолисту збирати і спалювати опале листя, а також перекопувати ґрунт у пристовбурних колах.

    Попелиця, кров’яна або зелена яблунева, пошкоджує багато видів дерев – верхівки їхніх пагонів та листя скручуються і сохнуть. Превентивним заходом, що дає непоганий результат, є обробка дерев ранньою весною, до розпускання бруньок, при температурі повітря не нижче 5 ºC препаратами Нітрафен, Олеокупріт, Карбофос або Кеміфос, а в період від розпускання бруньок до цвітіння груші її обприскують Фосфамідом, Антіо, Карбофосом, Ціаноксом, Децисом або Метафосом. Улітку обробку перерахованими препаратами повторюють. Якщо ви прихильник щадних засобів, використовуйте для боротьби з попелицями обробку дерев розчином мильного засобу (300 г мила на 10 л води) або рослинні препарати – дводенний настій 10 г порошку білої гірчиці в літрі води, наприклад, доливаючи водою 200 г настою до обсягу 1 л перед обробкою.

    Крім описаних шкідників, на груші можуть паразитувати такі комахи: яблунева склівка, совка-синьоголовка, п’ядун-обдирайло і зимовий п’ядун, плодова міль, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, мінуюча міль, західний непарний короїд, заболонник, грушевий і яблуневий квіткоїд, грушевий трубковерт, грушевий трач, листові і плодові галиці, грушевий кліщ, білан.

    Сорти груші

    Сорти груші для Підмосков’я

    Завдяки роботі селекціонерів сьогодні існує безліч сортів груш, які з успіхом вирощують у районах із холодними і довгими зимами:

    • Лада – ранньолітній, зимостійкий, посухостійкий сорт, рідко вражається грибковими захворюваннями. Це середньорослі дерева з пірамідальною кроною і жовтими плодами вагою до 150 г, з розмитим червонуватим рум’янцем. У плодів кисло-солодкий смак, дещо жорстка м’якоть, багата на фруктозу. Зберігаються плоди цього сорту погано;
    • Кафедральна – популярний у Підмосков’ї середньолітній сорт із жовтувато-зеленими, ніби маслянистими на поверхні плодами масою до 100 г із кислуватим смаком. Сорт скоростиглий, стійкий до морозів та інфекцій, добре транспортується і непогано зберігається;
    • Помітна, або Горбиста – пізньолітній зимостійкий і стійкий до грибків сорт, дозріває до вересня. Плоди нерівні, жовтувато-зелені з помаранчевими розводами, можуть довго висіти на дереві, проте транспортуються і зберігаються погано;
    • Чижівська – теж пізньолітній, стійкий до заморозків і грибків самоплідний сорт із зеленувато-жовтими з рожевим рум’янцем кисло-солодкими на смак плодами з білуватою пухкою м’якоттю. Багатий урожай груші Чижівська може вийти, якщо в безпосередній близькості зростає дерево сорту Лада;
    • Ніжність – найкраща груша пізньолітнього сорту, виведена шляхом схрещування сортів Тема та Улюблениця Клаппа. Колір кисло-солодких плодів, що досягають ваги 200 г, на дві третини червоний і на одну зелений. Сорт дуже врожайний і стійкий до холодів;
    • Москвичка – осінній сорт зі світло-жовтими плодами з вкрапленнями зеленого кольору. М’якоть запашна, соковита, злегка масляниста;
    • Казкова – високорослі дерева з великими плодами до 250 г вагою. Забарвлення у плодів зеленувато-жовте, м’якоть соковита, смачна. Сорт призначений для вживання в свіжому вигляді або для переробки, оскільки плоди довго не зберігаються;
    • Сорти Первомайський і Петрова настільки схожі, що немає сенсу їх розділяти. Це зимові сорти, що дозрівають до середини жовтня і зберігаються за певних умов до весни. Збирають плоди зеленими, але з часом груші сорту Первомайський жовтіють, а їхня м’якоть стає кремовою. Плоди сорту Петрова під час зберігання не змінюються.

    Ранні сорти груші

    Власне, сорти груш за термінами дозрівання заведено поділяти на літні, осінні і зимові, з чого випливає, що ранні сорти – це літні, середні – це осінні, а пізні – це зимові. Отже, ранні сорти груш дозрівають із середини липня до кінця серпня. Популярними ранніми сортами є:

    • Ліпотіка – найбільш ранній сорт стійких до парху груш. Золотисті плоди з рум’яним бочком дозрівають вже до кінця червня. Ароматна м’якоть плодів тане в роті. Виведений сорт у Болгарії, тому не є зимостійким, проте надзвичайно стійкий до таких шкідників, як попелиці;
    • Рання річна – це середньоросле дерево з широкопірамідальною кроною і прямими гілками. Плоди вагою всього до 120 г жовтувато-зелені з легким рожевим рум’янцем і ніжною білою м’якоттю кисло-солодкого смаку довго не осипаються з гілок, однак зберігатися можуть не довше 10 днів;
    • Молдавська рання – гібрид між сортами Вільямс і Улюблениця Клаппа. Це високоросле дерево з компактною кроною середніх розмірів і жовто-зеленими плодами вагою до 150 г. М’якоть плодів кисло-солодка, масляниста, запашна, кремового відтінку. Сорт морозостійкий, не вражається пархом, самоплідний. Багатий урожай можливий при вирощуванні поблизу Молдавської ранньої груші сорту Красива, Ластівка або Бере Жирафф;
    • Липнева рання – теж ранньолітній зимостійкий сорт із жовтими плодами подовженої форми з ніжною, соковитою, кисло-солодкою м’якоттю, що дозрівають до середини липня;
    • Мліївська рання – цей скоростиглий, стійкий до холодів і бактеріального раку сорт отримано шляхом схрещування сортів Глива Українська та Есперо. Плоди у цього сорту широкогрушовидні, середніх розмірів, за вагою не більше 100 г, з тонкою шкіркою, маслянистою соковитою м’якоттю кремового кольору, кисло-солодкі на смак. Дозрівають вони на початку серпня і зберігаються в холодильнику не довше 2 місяців;
    • Трапезниці – прекрасний сорт, єдиним недоліком якого є неможливість зберігання його плодів у холодильнику довше п’яти днів, тому збирати їх краще злегка недозрілими.

    Крім описаних, популярністю користуються такі літні сорти груш, як Скороспілка з Мічурінська, Алегро, Північанка червонощока, Пам’ятна, Серпнева роса, Рогніда, ЕЛС-9-7.

    Середні сорти груш

    Осінні сорти груш дозрівають у кінці вересня або на початку жовтня. Зберігаються їхні плоди, на жаль, не дуже довго. Найкращими з осінніх сортів груш заведено вважати такі:

    • Велеса – зимостійкий і стійкий до хвороб сорт із великими зеленувато-жовтими плодами вагою до 200 г із кремовою м’якоттю прекрасного смаку;
    • Дюймовочка – зимостійкий сорт груші з дрібними плодами – всього до 80 г вагою. Колір плодів жовто-коричневий, кремова м’якоть соковита, солодка, дуже смачна. Зберігаються плоди до грудня;
    • Ошатна Єфімова – цей швидкоплідний зимостійкий, стійкий до парху сорт достигає у вересні. Плоди зеленувато-жовті з кремовою м’якоттю, вагою до 120 г, їх краще збирати ще зеленими. Зберігаються плоди 2-3 тижні.

    Широкої популярності набули такі осінні сорти груш: Кавказ, Улюблениця осіння, Маргарита Марілен, Вільямс, Улюблениця Клаппа, Відрадненська, Черемшина, Адмірал Жерве, Пам’ять Жегалова, Дюшес та інші.

    Пізні сорти груш

    Зимові сорти дозрівають у жовтні, проте це не означає, що їх можна відразу їсти: вони повинні висіти на дереві до досягнення біологічної зрілості, але при цьому потрібно встигнути їх зібрати до того, як вони обсиплються. Лежкість у зимових сортів теж різна. Найвідоміші зимові сорти груш:

    • Бере Боск – плоди цього сорту зазвичай довгасті, подекуди ніби вкриті іржею, в лежанні вони набувають бронзового вилиску. М’якоть плодів тане у роті, ніжна, має приємний смак. Знімати їх можна вже ближче до кінця вересня, але для їжі вони стануть придатні аж за два-три тижні. Зберігаються груші цього сорту місяць-півтора;
    • Білоруська пізня – швидкоплідний, зимостійкий сорт, який починає плодоносити вже на третьому або четвертому році життя. Плоди зеленого кольору вагою до 120 г дозрівають до кінця вересня, однак споживча зрілість настає, коли вони стають жовто-оранжевими. М’якоть у плодів біла, кислувато-солодка. Зберігаються плоди цього сорту до лютого і навіть до березня;
    • Россошанська пізня – стійкий до морозів сорт із плодами вагою до 350 г, які можна збирати зеленими в кінці вересня, але споживча стиглість настає, коли вони жовтіють. Соковита м’якоть кремового кольору має приємний смак. Зберігаються плоди цього сорту 3-4 місяці;
    • Бере Арданпон – груша з великими горбистими зеленувато-жовтими плодами до 300 г вагою, зовні схожими на айву. М’якоть у них злегка терпка, солодка, масляниста. Знімають плоди на самому початку жовтня, але їсти їх можна тільки через місяць-півтора. Зберігають плоди цього сорту до січня;
    • Деканка зимова – сорт із плодами бочкоподібної форми вагою до 300 г, зеленими з червоним рум’янцем при зборі врожаю в другій декаді жовтня, але зеленувато-жовтими після досягнення споживчої зрілості через два місяці. М’якоть у плодів запашна, ніжна, з ледь помітною кислинкою. Зберігаються плоди цього сорту до березня;
    • Малявська пізня – плоди вагою від 110 до 225 г жовтого кольору на третину вкриті рум’янцем. Колір соковитої, терпкуватої на смак м’якоті кремовий;
    • Зимова Кубаревидна – гібрид між сортами Берегомет, Дюшес і Улюблениця Клаппа. Вага плодів близько 200 г, колір світло-зелений із червонуватим бочком після достигання стає золотисто-жовтим із малиновим рум’янцем. М’якоть середньої щільності, білого кольору, соковита, солодка з ледь помітною кислинкою.

    Крім описаних зимових сортів груш, у культурі затребувані ще такі сорти, як Гера, Багата, Декабринка, Лютневий сувенір, Чудесниця, Пізня, Тануча, Юр’ївська, Бурштинова, Олена, Надія, Ніка, Ліра, Великодня, Перун, Мальвіна зимова, Кюре, Етюд Київський, Киргизька зимова, Листопадова та інші.

    Література

    Корисні посилання