Подорож на Кубу! Поради, як підготуватись та що треба знати!

Ви звикли подорожувати у форматі – купив квиток, сів у літак, забронював готель на першу ніч і на місці розберуся? Моя вам порада – не робіть так, якщо їдете на Кубу. До зустрічі віч-на-віч з кубинським реалізмом треба бути готовим. Інакше ваша подорож може обернутися в тортури. Окрім неймовірних пляжів, смачних коктейлів, крутих ретро-автомобілів, красивих і усміхнених кубинців, Куба – це країна шаленого дефіциту, черг, бідності і відсутності базових для нас речей. Отже, розпочинаємо підготовку подорожі на острів Свободи.

Туристична картка

Якщо ви плануєте подорож на Кубу, вам потрібна туристична картка (вона ж віза). Документ обов’язковий для громадян майже усіх країн, окрім Росії, Македонії, Венесуели і т.д. Туристична картка у паспорт не вклеюється, часто її заповнюють від руки. Така картка дає вам право перебування на Кубі до 30 днів, ціна залежить від способу та місця її отримання.

Якщо ви живете в Києві, або поруч, звертайтеся за візою у посольство Куби в Україні. З мінімальним переліком документів, як-от бронювання житла на весь термін перебування на Кубі, квитки на літак, страховка, фото та оплата консульських послуг, туристичну картку у Києві видають у день звернення. Все максимально просто і швидко. Ціна питання – 900 гривень.

Якщо до столиці вам їхати занадто далеко, можна замовити картку онлайн (в основному такі послуги надають британські компанії) і її вам надішлють додому поштою. Коштує від 50 євро і чекати потрібно приблизно два тижні.

Третій варіант отримання кубинської туристичної картки підходить для тих, хто купує комбіновані квитки і летить на Кубу, приміром, з Мексики, США, або чартерами з Європи. Чимало авіакомпаній, які здійснюють прямі рейси на Кубу, продають туристичні картки своїм пасажирам на стійці реєстрації. Тому перш ніж звертатися в посольство, поцікавтеся у авіакомпанії, чи має вона право на продаж туристичних карток на Кубу.

Житло. Що таке casa particular

Завжди і всім на Кубі я рекомендую зупинятися у приватних будинках, вони ж casa particular. Іншими словами – це кубинський варіант відомого у всьому світі homestay.

Це доволі дешево, і як на мене, значно цікавіше, ніж звичайні готелі. Зазвичай всі кімнати мають окремий санвузол, кондиціонер, сейф, міні-холодильник і необхідні меблі. Господарі будинків забезпечують щоденне прибирання, за окрему плату готують сніданки та вечері, за потреби організовують вам транспорт, трансфери, будинки в інших містах, тура, а головне: вони ж і допомагають вам зрозуміти сувору кубинську дійсність.

Вибір таких будинків просто шалений, лише у Гавані ліцензію на оренду кімнат іноземцям мають понад півтори тисячі сімей. Ціни різняться від локації, величини кімнати, сезону. Втім за 20-30 $ можна підшукати непогані варіанти. Зазначу, що знайти готелі за такі ціни на Кубі неможливо.

Шукати житло також можна через звиклі сервіси Booking.com, Hotels.com, AirBnb, Facebook, TripAdvisor. Я ж фанат живого спілкування і часто обираю будинки, просто гуляючи вулицями Гавани. Це і дешевше, і цікавіше. Одразу обростаєш новими знайомствами. Розпізнати casa particular дуже просто, всі вони мають однаковий символ – якір синього кольору. Якщо вам трапиться такий символ лише оранжевого кольору – знайте, що там вам відмовлять у поселенні. Такі будинки призначені виключно для кубинців.

Їжа на Кубі. Як не проїсти весь бюджет

Одразу скажу: гурманам на Кубі буде нецікаво. Базова кубинська кухня – це рис, бобові, курятина і свинина. З делікатесів – лобстери, риба та інші морепродукти. У закладах для туристів ціни доволі кусючі – за страву тут можуть попросити 15-25 $. Втім, на острові є чимало опцій, як поїсти смачно і ситно за 3-5 $. Шукайте так звані паладари – сімейні ресторанчики, де харчуються як кубинці, так і іноземці. І розпитуйте самих кубинців, де краще поїсти

Снідати ж рекомендую у будинках, де зупинятиметесь. Стандартний сніданок коштує 5 $ і включає яєшню, тости, фрукти, масло, джеми, іноді сир, каву, молоко, соки. Також рекомендую запитувати у господарів про обіди та вечері. Вдома вас нагодують смачно і доволі дешево.

Гроші – як не заплутатися в двох валютах

На Кубі офіційно в обігу дві валюти – CUC і CUP. Перша – це так званий місцевий долар. За 100 $ на острові дають 86 CUC, за 100 Є – 106 CUC. Відповідно їхати на Кубу потрібно винятково з євровалютою. 1 СUC коштує 24 кубинських песо, вони ж CUP. Цю калькуляцію для українців робити дуже просто, оскільки кубинське песо і українська гривня зараз коштують однаково.

Вам на острові знадобляться обидві валюти. Перша – так званий долар для оплати таксі, готелів, будинків, їжі у ресторанах для туристів та барах. Місцевими песо ви може оплачувати громадський транспорт, продукти на ринках, нехитру їжу в кубинських сімейних ресторанчиках та каву, яка в закладах для кубинців коштує одну гривню.

Дрібні покупки можна оплачувати обома валютами, решту вам можуть видати теж обома валютами. На перший погляд все складно, втім на практиці, доволі просто. Головне – запам’ятати, скільки коштує кожна з валют і навчитися їх розрізняти на вигляд. Є дуже просте правило – всі купюри, на яких зображені портрети – це кубинські песо, якщо на купюрах адміністративні будівлі – це місцевий долар.

Інтернет-дієта

Куба – це жах для інтернет-блогерів, айті-фрілансерів і всіх, хто звик бути онлайн 24 години на добу. Ну що, готові влаштувати собі інтернет-дієту? Якщо ні, закладайте чималу статтю витрат у бюджеті вашої подорожі. На Кубі інтернет є. І це вже хороша новина. Безкоштовного інтернету на Кубі немає. І це погана новина.

Послуги інтернет-зв’язку на острові надає єдина державна компанія Etecsa. Щоб підключитись, вам потрібно придбати картки компанії. Ціна: 1 год. – 1 $. З цією карткою ви шукаєте вай-фай, вводите логін і пароль, що зазначені на карті, і весь інтернет знову у ваших руках. Точки доступу є на площах міст, у готелях, у парках і ресторанах. Навіть у приватних будинках все частіше встановлюють роутери, аби туристи не страждали від браку життя онлайн. Але запам’ятайте: всюди, де ви бачите символ вай-фаю – це лише точка підключення, а далі ви під’єднуєтесь до інтернету з придбаною заздалегідь карткою.

Купити картки можна в офісах компанії, правда, готуйтеся до чималих черг. Часто їх продають лише після пред’явлення паспорта. Як альтернатива – можете заглянути в лобі будь-якого готелю і поцікавитись, чи там продають картки. Іноземцям, на відміну від кубинців, двері відкриті у всі готелі. Черг там немає і ціна зазвичай не відрізняється від офіційної.

І найпростіший, але найдорожчий спосіб придбати картку – з рук на вулиці. Ви сиділи в інтернеті – ваша година непомітно пролетіла, надворі вечоріє, а це значить, що офіси державних компаній вже зачинені. Не хвилюйтеся, киньте навколо поглядом і до вас швидко підійде хтось із місцевих та запропонує картку. Правда, замість одного долара, попросять заплатити два або три.

Якщо ж вам таки вкрай необхідно бути постійно на зв’язку, спробуйте використовувати місцевий мобільний інтернет. Така розкіш на Кубі з’явилася близько року тому. Правда, коштує доволі дорого – один гігабайт обійдеться вам у 10 $, стартовий пакет від 40 $. Щодо швидкості інтернету – тут поки все поганенько, інтернет повільний. А ще місцеві рекомендують використовувати мобільні дані лише після півночі, коли вже не так багато користувачів і зв’язок більш-менш стабільний.

Транспорт або чому таксі на Кубі – це вигідно

Плануєте багато мандрувати островом? Готуйтеся, що транспорт також потягне на чималі витрати. Автобусів і автомобілів на Кубі небагато, і для туристів варіанти для переміщень дуже обмежені.

Приміром, на Кубі є потяги, але туристам туди зась. У найдешевші camion’и (вантажівки, адаптовані для пасажирських перевезень) іноземцям теж заборонено сідати. Заради фану можете спробувати домовитись з водієм про таку поїздку, але задоволення, повірте, сумнівне.

Оренда авто на Кубі – ще одне сумнівне задоволення. Так, такий сервіс на острові є. Але. Це дорого. Більше-менш пристойне авто коштуватиме вам в середньому 100 $ за день. Пам’ятайте, Куба – це країна дефіциту, крім того зараз на острові загострилася бензинова криза. Часто, на поодиноких заправних станціях просто немає бензину або стоять величезні черги. Щоб ви не потрапили в бензинову халепу, подумайте кілька разів, чи справді вам потрібно орендувати авто.

Прекрасна альтернатива– таксі. Денна поїздка вам коштуватиме плюс-мінус ті самі 100 $, звісно ж, залежить від відстані, яку ви плануєте проїхати. Водій таксі в цьому випадку ще й попрацює гідом і може показати цікаві місця, які траплятимуться дорогою.
Ви подорожуєте соло або в парі і вам не хотілося б витрачати стільки на транспорт? Зверніть увагу на taxi colectivo – те саме таксі, єдина відмінність – поїздку в ньому ділять 4 пасажири. Це зручно, швидко і не так дорого. Щоб допомовитися про поїздку в taxi colectivo, просто попросіть господарів будинку, де будете зупинятися, забронювати вам місце в авто.

Для охочих подорожувати туристичними автобусами, єдина можливість – компанія ViaAzul. З переваг – це трохи дешевше, ніж таксі, але переїзди тривають вдвічі довше. Також плануючи поїздку цими автобусами, бронюйте і купуйте квитки завчасно. Автопарк компанії невеликий, графік далекий від зручного, а охочих побачити острів чимало.

Транспорт в столиці

По Гавані найкраще ходити пішки – так зручно побачити старе місто, центр та головні туристичні об’єкти. Якщо ж плануєте жити у віддалених від центру районах, доведеться платити за таксі. Поїздка в середньому коштує 10 доларів.

Звісно, у Гавані є й громадський транспорт, туристам ним дозволено користуватись, він дуже дешевий – приблизно 40 копійок на українські гроші, правда, іноді час очікування на потрібний автобус затягується на годину-дві. Тож вирішувати вам. Якщо розраховуєте на громадський транспорт, то ось вам корисний мобільний додаток – HabanaTrans, тут ви знайдете інформацію про всі маршрути та ціни. Доступний лише для Гавани.

Ще одне ноу-хау, яке буквально нещодавно з’явилось у Гавані – сервіс Bajanda. Це такий собі аналог Убера. Ціни дешевші, ніж звичайне таксі, правда, водіїв, які працюють з цим сервісом, поки небагато. Тож іноді на авто доведеться почекати. І врахуйте, що сервіс працює виключно онлайн.

Аптечка і медичне страхування

Якщо ви звикли економити на страхуванні і думаєте, що на Кубі з вами нічого не станеться, бо ви досвідчений мандрівник, раджу вам переглянути свої тревел-звички і не легковажити. Так, на Кубі медицина хороша і безкоштовна, але тільки для кубинців. Аналогічно на Кубі медикаменти дуже дешеві, але тільки для кубинців. Те, що для кубинця коштує на українські гроші 5-10 грн, для іноземця 15-20 $.

Купити медикаменти у будь-якій аптеці ви не можете. Вас будуть обслуговувати лише в аптеці для іноземців, де є хороший вибір ліків за дуже недешеві ціни. Якщо назріла потреба навідатись до лікаря без страховки, ціна за такі послуги теж буде кусючою.
Обов’язково ретельно подбайте про аптечку. У ній мають бути знеболюючі засоби, щось від температури, не забудьте про шлунок і травну систему, антисептики, пластирі, щось на випадок застуди, проти алергії, тощо.

Засоби гігієни і косметика

Ви звикли подорожувати, не обтяжуючи себе зайвим, і прилітаючи в нову країну, щоразу купувати всі необхідні засоби гігієни в найближчому супермаркеті. Так, це дуже зручно, сама часто так роблю.

Але будь ласка не робіть цього, коли їдете на Кубу. Запам’ятайте, ви будете в країні, де немає великих супермаркетів, де часто на полицях магазинів, крім алкоголю і рису не знайдете нічого, де більшість марок шампунів і кремів, до яких ви звикли, потрапляють на ринок контрабандою і їх продають з-під прилавка. Навіть, якщо ви знайтете те, що шукаєте, коштуватиме це значно дорожче, ніж ви звикли платити.

Тому везіть все – від шампуню до тампонів. І я не жартую. Порахуйте, скільки і чого вам знадобиться на пероід подорожі і пакуйте свої валізи завчасно.

Інформація про Кубу і офлайнові карти

Місця, які плануєте відвідати, розваги, музеї, театри та ресторани – про це все варто почитати завчасно. Через особливості інтернет-зв’язку на острові, у вас не буде постійної можливості погуглити інформацію чи почитати відгуки.

Перед поїздкою на острів рекомендую завантажити офлайнові карти. Вони не раз мене виручали, коли я блукала вулицями старої Гавани. Також варто укласти невеличкий нотатник з місцями, адресами, цінами і контактами.

Подарунки або допомога кубинському народу

Ваша подорож підходить до кінця і у вас досі пів тюбика зубної пасти і шампунь? Вам не знадобилася ваша аптечка? Не везіть все це додому. Просто віддайте тим, у кого живете. Господарі будуть вам неймовірно вдячні.

Хочете не з порожніми руками приїжджати в кубинські сім’ї? Везіть на подарунки український шоколад (хороших солодощів на Кубі мало), жуйки (згадайте наші 90-ті, коли жуйки були чимось надзвичайним), ручки і олівці для школярів, косметику для дівчат, дезодоранти для хлопців. На Кубі все це дорого і для багатьох недоступно.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Навіть одяг, який ви плануєте скоро викинути, краще залишити на Кубі. Бо в кожній родині є прімо/пріма, собріно/собріна, іхос, абуела (двоюрідні брати/сестри, племінники, діти, бабуся), кому навіть стара футболка може знадобитися.

Дешеві квитки з України на Кубу:

Софія Вовк, організатор авторських турів по Центральній Америці, турлідер в My name is travel

Як знайти дешеве житло під час ваших подорожей:

Не забудьте про страховку:

Як знайти найдешевший прокат авто?

– Рекомендуємо сервіс Rentalcars.com, що порівнює ціни десятків компаній у 28000 локаціях у світі.

Будьте в курсі усіх акцій та розпродажів:

Підпишіться на нашу сторінку у Фейсбук чи Instagram або отримуйте сповіщення про акції використовуючи Твіттер або читайте наш канал у Telegram!

Чи є свобода на Кубі: ситуацію в країні обговорюємо з представником кубинського опору Орландо Гутьєрресом Боронатом

Орландо Гутьєррес Боронат — кубинський письменник, представник Кубинського демократичного директорату, член Асамблеї кубинського опору.

У програмі “На межі” (“На грани”) телеканалу FREEДOM Орландо Гутьєррес Боронат розповів, як сьогодні живе Куба, про контроль за інакомисленням у державі та чи є у країни шанс на свободу.

“Куба — тоталітарна держава, заснована на комунізмі”

— Ви учасник Кубинського демократичного директорату. Як це бути частиною демократичного директорату в країні, де немає демократії?

— Кубинський демократичний директорат був заснований 1990 року. В історії Куби існує традиція молодіжних рухів під назвою Directorio, які організовувалися протягом усього XX століття для боротьби з різними диктатурами.

Так, 1990 року за підсумками Міжнародного молодіжного конгресу кубинських емігрантів ми організували Директорат, щоб продовжити традицію боротьби за політичну свободу і свободу проти диктатур. Було зроблено акцент на роботі на міжнародному рівні, підтримці дисидентського руху Куби, опору на Кубі.

Ми створили радіостанцію “Радіо республіки”, яка щодня веде передачі в соціальних мережах і на коротких хвилях транслюється на Кубі. Вона має дуже широку аудиторію на Кубі.

— Ще з часів СРСР заведено сприймати Кубу як острів свободи. Що змінилося на Кубі з 2019 року, коли змінилася влада у вашій країні?

— Куба — це тоталітарна держава, заснована на комунізмі. Держава жорстко контролює економіку до такої міри, що фермери не можуть вирощувати свій урожай або мати своїх тварин. Будь-яке політичне інакомислення переслідується і карається.

На Кубі налічується понад 1 500 політичних в’язнів. Багатьох із них заарештували після масових виступів населення Куби проти режиму 11 липня 2021 року.

Російська Федерація за президента Володимира Путіна є одним із головних прихильників цього режиму, і на Кубі проводиться масштабна російська військова кампанія. Сотні кубинців відправляються для боротьби проти народу України на українській території під російським командуванням.

Тож на Кубі немає жодної свободи. Куба — це країна, яка 1959 року (коли комунізм захопив владу) була однією з найбільш процвітаючих у Латинській Америці. Вона сама себе забезпечувала й експортувала продовольство. Це була сільськогосподарська держава. Комунізм зруйнував усе, щоб контролювати кубинське населення. І тепер Куба змушена імпортувати 100% того, що вона споживає, в основному зі США.

Тож наша країна не відчуває жодної свободи, країна відчуває пригнічення.

— З 2019 року президентом Куби є Мігель Діас-Канель, він змінив на цій посаді братів Кастро, які перебували при владі багато десятиліть. Кубинський режим визнаний одним із найжорсткіших у світі, незважаючи на деякі соціально-економічні реформи останніх років. А як це могло статися після послаблення санкцій з боку Сполучених Штатів Америки і величезної підтримки з їхнього боку, після візиту на Кубу Обами, після того, як острів став відкритим для світу?

— Це цікаве питання. По-перше, сім’я Кастро, а також генерали, які очолюють структуру збройних сил, дуже корумповані і хочуть залишитися при владі, незважаючи ні на що. Вони наполегливо намагаються утриматися при владі за допомогою репресій.

Президент Обама намагався дати Кубі нові можливості. Він зробив багато кроків у цьому напрямку, багато чим поступився кубинському режиму, але режим не відреагував позитивно — репресії тільки посилилися.

Сьогодні на Кубі 1 500 політичних в’язнів, з них 137 жінок. Це країна з найбільшою кількістю жінок — політичних в’язнів, наскільки мені відомо.

Єдиний спосіб утриматися при владі — це контролювати кубинців.

Минулого року на острові народилося 95 тис. кубинців, а 400 тис. кубинців залишили острів, тому що економічні та політичні умови особливо для молоді стали нестерпними.

— Яка зараз політико-адміністративна система на Кубі? Ви говорите, що це диктатура, влада заявляє, що це соціалізм, комунізм.

Насправді Кубою керує одна сім’я, використовуючи збройну силу, поліцію і одну політичну партію — комуністичну. Вона контролює всю економіку і життя острова.

Народ Куби живе в злиднях, а сім’ї, що стоять при владі, живуть як мільйонери. Вони дуже багаті, і в ім’я соціалізму вони живуть як популістські мільйонери.

— Чому комуністична ідеологія все ще дуже популярна в деяких маргінальних групах, навіть у Європі?

— Легко бути комуністом, живучи у вільній західноєвропейській країні. Примітно, що фінансову підтримку комуністичний режим на Кубі отримує від Європейського Союзу. Європейські інститути направили кубинському режиму 11 млрд євро за останні три-чотири роки. Це не ті гроші, які йдуть народу Куби. Це гроші, які використовуються режимом, щоб залишатися при владі.

Головним ініціатором є соціалістична партія Іспанії, яка має дуже глибокі ідеологічні та ділові зв’язки з режимом на Кубі.

— Чому вони спонсорують ці злочинні режими?

— Вони вірять у диктатуру. Вони також пов’язані з корупцією і отримують вигоду з експлуатації кубинського народу.

Наприклад, на Кубі багато іспанських готелів. Ці готелі становлять фінансовий інтерес.

Соціалістична партія має ідеологічні зв’язки з режимом. Соціалізм — це слово, яким вони лише прикриваються.

— Рано чи пізно всі диктатури руйнуються. Але в Кубі цей процес ніби зациклився. У чому була головна помилка щодо Куби, коли все можна було змінити? Це була помилка самих кубинців чи невірна реакція всього світу?

— Режим на Кубі зберігся завдяки непослідовній політиці Заходу щодо цієї країни. У 1961 році США підтримали армію кубинців, яка намагалася повалити режим, а потім кинули їх — у 1962 році Джон Кеннеді та Микита Хрущов уклали так звану “Хрущовську угоду Кеннеді”, за якою США зобов’язалися не скидати уряд Куби. Цей захист з боку США і Радянського Союзу допоміг режиму зміцнити свою владу.

Те ж саме сталося і з Європою. Як можна пояснити той факт, що Європейський Союз відправляє гроші на Кубу, а режим надсилає війська в Україну? Сьогодні Європейський Союз є торговим партнером номер один для режиму на Кубі. Як таке може бути?

“Поки цей режим існує, Куба перебуватиме під контролем Росії”

— А які відносини з Росією? Президент РФ Володимир Путін завжди наголошує на стратегічному характері партнерства між Москвою і Гаваною, і що Куба залишається надійним союзником Росії. Крім дружби між диктатурами, що насправді Росія робить для Куби і для простих кубинців?

— Російська Федерація нічого не робить для боротьби з бідністю кубинців. Багато російських туристів їдуть на Кубу, але вони їдуть на курорти, куди кубинці не мають доступу.

Між режимом на Кубі та Російською Федерацією існує сильний зв’язок. Принаймні з 2014 року російська військова розвідка і кубинська розвідка об’єдналися, РФ надає режиму необхідну військову підтримку. Цього року [секретар Ради безпеки РФ] Микола Патрушев побував на Кубі. Кубинський президент і прем’єр-міністр були в Москві, зустрічалися з Путіним.

Робилося все можливе для “відбілювання” російського вторгнення в Україну. Аж до інформації іспанською мовою для Латинської Америки, згідно з якою Україна не зазнає вторгнення, що Росія захищає російськомовні регіони. Таким чином, режим став апологетом агресії проти України.

Крім того, вони направляють війська в Україну. Газета The Moscow Times повідомила, що один із високопосадовців російських військових заявив, що 2 тис. кубинців були відправлені воювати проти України. Цього року було підписано договір між Білоруссю, Кубою і Росією про перекидання кубинських військ до Білорусі. І, судячи з усього, частина цих військ була перекинута в Росію, а потім — в Україну.

Цей режим також зіграв важливу роль у встановленні диктатури у Венесуелі та Нікарагуа, у двох інших латиноамериканських країнах. У 2000 році відбулося повстання нікарагуанського народу за свободу, а кубинська і російська влада зіграли важливу роль у придушенні цього повстання.

Режими на Кубі, у Венесуелі та Нікарагуа, а також у Російській Федерації функціонували як єдине ціле. Це не чотири різні уряди. Вони в усьому працюють разом.

Протягом останніх 60 років кубинська комуністична розвідка працювала по всій Латинській Америці, створила сильні мережі впливу. У них є система типу КДБ, яка функціонує в регіоні вже багато десятиліть, і вони знищують усе, що може їм протистояти.

Але ситуація змінюється, і я думаю, що вона може змінитися на Кубі. Зміни на Кубі підуть на користь Нікарагуа і Венесуелі, і загалом світу.

— А кубинці, яким пропонують воювати проти України, воюють за що?

— Вони воюють за гроші. Вони воюють за виконання вказівок диктатури на Кубі. Вони намагаються втекти від нестерпної ситуації, що склалася на Кубі в економічному і політичному плані.

Вони роблять те саме, що робили завжди. У минулому столітті кубинські війська вирушали в Африку воювати на боці Радянського Союзу. І тисячі кубинців загинули у війні, яка не мала жодного стосунку до Куби. Кубинців регулярно використовували як гарматне м’ясо для реалізації міжнародних амбіцій Росії.

— Як можна знизити вплив Росії на Кубу?

— Єдиний варіант — зміна режиму на Кубі. Допоки цей режим існує, Куба перебуватиме під контролем Росії, і у Російської Федерації буде база в Карибському басейні. Зараз на Кубі діють різні російські армійські бази.

Європейське фінансування режиму на Кубі має бути припинене. Не має сенсу вводити санкції проти Росії, а потім фінансувати одного з головних союзників і головних інструментів Путіна в Латинській Америці. Європейська політика має бути послідовною. Якщо 11 млрд євро спрямовуються кубинському режиму, який використовується проти України, то ці 11 млрд євро мають бути спрямовані в Україну для боротьби за свободу.

“Те, що ви бачите в Латинській Америці, — це відсутність необхідного пріоритету в ЄС і США”

— Захід зараз показує, що він бореться за увагу до вашого регіону. Наскільки ефективно?

— Адміністрація Обами зробила багато помилок у зовнішній політиці. Однією з них було згортання своєї присутності в Латинській Америці. США скорочували свою присутність і безпеку в Латинській Америці протягом багатьох десятиліть. І сюди втрутилися Росія і Китай.

На російському телебаченні є іспаномовна версія телеканалу, яка дуже добре націлена на Латинську Америку і збиває з пантелику аудиторію, щоб переконати латиноамериканців в інтересах Росії.

Зараз США намагаються повернути свій вплив. Але це дуже складно, бо за плечима багато років відмови від активної позиції в Латинській Америці. Зовнішня політика має бути твердою, дуже ретельно вибудуваною і довгостроковою. Саме тому ми, кубинці-американці, наполягаємо на підтримці України.

Думаю, що те, що ви бачите в Латинській Америці, — це відсутність необхідного пріоритету в ЄС і США.

“Потрібно залишити ідею співпраці з диктаторськими режимами”

— Нинішня війна РФ проти України все більше схожа на війну цивілізацій. Але в епоху технологій не зрозуміло, як це взагалі могло статися на Європейському континенті. Які помилки потрібно виправити після перемоги України, можливо, заборонити комуністичну ідеологію, як було заборонено ідеологію фашизму?

— Думаю, що великою помилкою глобалізації було переконання в тому, що з такими автократичними державами, як Китай і Росія, можна взаємодіяти без наслідків. Ми маємо чітко розуміти, з ким ми маємо справу.

І потрібно приділити багато часу освіті, дискусіям і журналістиці в кожній країні, щоб зрозуміти, що являють собою ці ідеології, усвідомити небезпеку і шкоду, яку вони завдають.

На жаль, більшість американців не розуміють, що таке комунізм, що він зробив для Європи. Далеко не всі країни у світі постраждали від нацистів і комуністів. Весь світ — великий Голокост, спричинений політикою комуністів.

Необхідно пояснити, що взаємодія з цими режимами має свою ціну. І навіть якщо вам доведеться мати з ними справу дипломатично, політично й економічно, ви маєте робити це, ніколи не забуваючи про те, хто вони такі, що вони собою являють і який їхній погляд на світ.

Я вважаю, що Україна навчила нас одного: ми повинні залишити ідею співпраці з диктаторськими режимами. Уряд Путіна призвів до того, що ми бачимо зараз: вони вважають, що у них є право просто порушити цілісність країни. Відсутність реакції на окупацію Криму і на початкову окупацію частини східних областей України — так вчинили багато країн Заходу. А не можна було ігнорувати. І в результаті ми бачимо те, що відбувається зараз.

Ми повинні виграти битву ідей. Ми повинні оновити ідеї, принципи та цінності демократії. Ми повинні їх захищати.

Україна надихнула багатьох людей, Україна сприяла тому, щоб багато людей в усьому світі переглянули свої погляди, і зрозуміли важливість мужності і важливість самовизначення.