Готуємось до ЗНО з української мови: визначення та ознаки займенника як частини мови

Школярі вивчають морфологію в 6 та 7 класах. Знання про займенник як частину мови стануть у пригоді також під час складання ЗНО з української мови, яке є обов’язковим для абітурієнтів.

Щоби вірно відповісти на всі питання іспиту чи здобути гарну оцінку за підсумкову контрольну, пропонуємо ознайомитися зі статтею та дізнатися корисну інформацію про займенни к .

Що таке займенник?

Займенник – це самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаки, кількість, але прямо не називає їх. Представники цієї частини мови, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання:

• Хто? – ти, вони;
• Що? – ніщо, дещо, казна-що ;
• Чий? – мій, ваш, твій;
• Який? – той, такий;
• Скільки? – скільки, стільки.

До морфологічних ознак займенника належать рід (якщо є), число (якщо є) та відмінок. За відмінками змінюються займенники, що співвідносні з іменниками (я, він, хто, що). А ті займенники, що вказують на ознаки і співвідносяться з прикметниками, змінюються ще й за числами й родами (наш-наша-наші, деякий-деяка-деякі).

Займенники «скільки» та «стільки» співвідносні з числівниками та змінюються за відмінками як числівник «два».

Як ви вже зрозуміли, займенники співвідносяться з іменниками, прикметниками та числівниками. Вони мають аналогічну систему відмінювання та виконують ту ж саму роль у реченні. Залежно від цього співвідношення, займенники за значенням і граматичними ознаками поділяються на три групи:

1. Узагальнено-предметні (ті, що співвідносяться з іменниками): я, себе, ми, ти, він, хто, хто-небудь, щось та інші.
2. Узагальнено-якісні (ті, що співвідносяться з прикметниками): мій, свій, твій, цей, кожний, такий, всякий, ніякий тощо.
3. Узагальнено-кількісні (ті, що співвідносяться з числівниками): скільки, скільки-небудь, ніскільки, стільки.

Синтаксичну роль займенник виконує ту, що й іменник, прикметник, числівник відповідно. Для наочності розглянемо приклади.

Речення з займенниками

Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою.

Займенник «ми» у двох випадках відповідає на питання хто? та виконує роль підмета. Але тут є й інші займенники: тобою, нас, собою – це додатки.

У цьому реченні займенник відповідає на питання хто? та виконує роль підмета.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

У цьому реченні займенники «наша» відповідають на питання чия? та виконують ролі означень.

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.

Займенники «кожна» та «цих» відповідають на питання яка? та які?, тому це означення.

Журбою не накличу собі долі, коли так не маю.

«Собі» відповідає на питання кому? та виконує роль додатка.

Я тебе не сльозою – ждатиму.

«Тебе» відповідає на питання кого? та виконує роль додатка.

«Ти» – підмет. Займенник «я», вживаючись із прийменником «коло», є обставиною.

Займенник «собі» входить до складу обставини.

Іменна частина складеного присудка

Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось може й ніякою.

Перший займенник «я» – це підмет, «моє» – означення, «тебе» та «когось» виконують ролі додатків. Також у другій частині речення є два однорідних складених іменних присудка – буду красивою, буду ніякою. Частина другого виражена займенником «ніяка».

Читайте також: Вивчаємо фонетику: уподібнення та правопис приголосних звуків

Розряди займенників

Займенники поділяються на розряди за значенням.

Особові займенники розподіляють за особами.

Українська мова: займенник

Займенник. Окрема тема, яка заслуговує на увагу в окремій статті.

Знайомимося з усіма займенниками, щоб якісно і активно готуватись до ЗНО!

Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на предмети, озна­ки або кількість, не називаючи їх. Займенники співвідносяться з певними іменниками, прикметниками, числівниками, тому, подібно до цих частин мови, відповідають на питання: хто? що? який? чий? котрий? скільки?.

Займенники поділяють на такі розряди за значенням:

я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони

себе (відсутня форма Н.в.)

мій, твій, свій, наш, ваш, його, її, їх, їхній

той, цей, такий, стільки

хто? що? який? чий? котрий? скільки?

хто, що, який, чий, котрий, скільки

весь (увесь), всякий (всяк), кожний (кожен), жодний (жо­ден ), інший, сам, самий

дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, абиякий, абихто, абищо, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-чий, котрийсь, скільки-небудь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, невідь-хто, невідь-що

ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки

Морфологічні ознаки. Усі займенники змінюються за відмінками, а співвідносні з прикметниками можуть мати ознаки роду й числа.

він, котрий, мій, анічий, наш

вона, котра, моя, анічия, наша

воно, котре, моє, анічиє, наше

весь, вся, все

(на)кому, на кім

(на)твоєму, твоїм

Синтаксичні ознаки. У реченні займенники виступають тими самими членами речення, що й іменник, прикметник, числівник, з яким во­ни співвідносяться: Так ніхто не кохав. Незнаний нам початок і кінець. Моя любов чолом сягала неба.

Зверніть увагу! Слово що може виступати в складнопідрядному реченні в ролі займенника (як сполучне слово) і в ролі сполучника. Займенник що в реченні відповідає на питання, виконує синтаксичну роль і може бу­ти замінений на займенник який або інше повнозначне слово. Сполучник що не відповідає на питання, не є членом речення і не може бути заміне­ний на повнозначне слово.

Особові займенники

Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник вінзмінюється також за родами.

Я це повинен розповісти. Ти не можеш спитати? Ми вчора були у лісі.

Ви не забули про зустріч? Він підійшов. Вона добре грала на фотрепіано. Воно було дуже холодне.

Вони ще часто будуть згадувати подорож.

Відмінювання особових займенників відбувається за такою схемою: