Фенибут

Rp.: Tab. «Phenibut» 0,25 № 50
D. S. Внутрь, по 1 таблетке 3 раза в день, после еды, не разжевывая, запивая небольшим количеством воды.

Россия:

S. Внутрь, по 1 таблетке 3 раза в день, после еды, не разжевывая, запивая небольшим количеством воды.

Фармакологическое действие

Фармакодинамика

Ноотропное средство, представляет собой гамма-амино-бета-фенилмасляной кислоты гидрохлорид. Облегчает GABA-опосредованную передачу нервных импульсов в ЦНС (прямое воздействие на GABA-рецепторы), оказывает также транквилизирующее, психостимулирующее, антиагрегантное и антиоксидантное действие.

Улучшает функциональное состояние мозга за счет нормализации метаболизма тканей и влияния на мозговое кровообращение (увеличивает объемную и линейную скорость мозгового кровотока, уменьшает тонус сосудов мозга, улучшает микроциркуляцию, оказывает антиагрегантное действие). Способствует снижению или исчезновению чувства тревоги, напряженности, беспокойства и страха, нормализует сон, оказывает некоторое противосудорожное действие.

Не влияет на холино- и адренорецепторы.

Удлиняет латентный период и укорачивает продолжительность и выраженность нистагма.

Уменьшает проявления астении и вазовегетативные симптомы (в т.ч. головную боль, ощущение тяжести в голове, нарушения сна, раздражительность, эмоциональную лабильность), повышает умственную работоспособность.

Улучшает психологические показатели (внимание, память, скорость и точность сенсорно-моторных реакций).

При курсовом приеме повышает физическую и умственную работоспособность, улучшает память, нормализует сон; улучшает состояние больных с двигательными и речевыми нарушениями. У больных астенией с первых дней терапии улучшается самочувствие; повышает интерес и инициативу (мотивация деятельности) без седативного действия и возбуждения. При применении после тяжелых ЧМТ увеличивает количество митохондрий в перифокальных областях и улучшает течение биоэнергетических процессов в головном мозге.

При неврогенных поражениях сердца и желудка нормализует процессы пероксидации липидов. У людей пожилого возраста не вызывает загруженности и чрезмерной вялости, расслабляющее последействие чаще всего отсутствует. Улучшает микроциркуляцию в тканях глаза, уменьшает угнетающее влияние этанола на ЦНС. Малотоксичен.

Фармакокинетика

Абсорбция высокая, хорошо проникает во все ткани организма и через ГЭБ (в ткани мозга проникает около 0.1% введенной дозы препарата, причем у лиц молодого и пожилого возраста в значительно большей степени). Равномерно распределяется в печени и почках. Метаболизируется в печени – 80-95%, метаболиты фармакологически неактивны. Не кумулирует. Через 3 ч начинает выделяться почками, при этом концентрация в ткани мозга не снижается и его обнаруживают в мозге еще в течение 6 ч. Около 5% выводится почками в неизмененном виде, частично – с желчью.
Показания активных веществ препарата Фенибут
Астенические и тревожно-невротические состояния, тревожность, страх, невроз навязчивых состояний, психопатия. Заикание и тики у детей, энурез. Задержка мочи на фоне миелодисплазий. Бессонница и кошмарные сновидения у лиц пожилого возраста. Профилактика тревожных состояний, возникающих перед хирургическими вмешательствами и болезненными диагностическими исследованиями (премедикация).

Болезнь Меньера, головокружения, связанные с дисфункциями вестибулярного анализатора различного генеза (в т.ч. при отогенном лабиринтите, сосудистых и травматических нарушениях); профилактика укачиваний при кинетозах.

Первичная открытоугольная глаукома (в составе комбинированной терапии).

В качестве вспомогательной терапии при лечении алкоголизма (для купирования психопатологических и соматовегетативных расстройств при абстинентном синдроме).

Лечение пределириозных и делириозных состояний при алкоголизме (в комбинации с общепринятыми дезинтоксикационными средствами).

Способ применения

Для взрослых:

Внутрь,
после еды, взрослым — по 0,25–0,5 г 3 раза в день курсами по 2–3 нед. При необходимости увеличивают дозу до 0,75 г (лицам старше 60 лет назначают не более 0,5 г на прием).

Для купирования алкогольного абстинентного синдрома назначают в первые дни лечения по 0,25–0,5 г 3 раза в течение дня и 0,75 г на ночь, постепенно снижая дозу.
Для профилактики укачивания назначают за 1 ч до предполагаемого начала приступа или при первых признаках, однократно по 0,25–0,5 г.

После наступления выраженных явлений укачивания (рвота и др.) препарат малоэффективен.

Для детей:

Детям до 8 лет — по 0,05–0,1 г на прием; от 8 до 14 лет — 0,25 г на прием.

Показания

– астенические и тревожно-невротические
– состояния
– тревожность
– страх
– невроз навязчивых состояний
– психопатия.
– заикание и тики у детей
– энурез.
– задержка мочи на фоне миелодисплазий.
–
– бессонница и кошмарные сновидения у лиц пожилого возраста.
– профилактика тревожных состояний, возникающих перед хирургическими вмешательствами и болезненными диагностическими исследованиями (премедикация).
– болезнь Меньера
– головокружения, связанные с дисфункциями вестибулярного анализатора различного генеза (в т.ч. при отогенном лабиринтите, сосудистых и травматических нарушениях);
– профилактика укачиваний при кинетозах.
– первичная открытоугольная глаукома (в составе комбинированной терапии).
– в качестве вспомогательной терапии при лечении алкоголизма (для купирования психопатологических и соматовегетативных расстройств при абстинентном синдроме).
– лечение пределириозных и делириозных состояний при алкоголизме (в комбинации с общепринятыми дезинтоксикационными средствами).

Противопоказания

– индивидуальная непереносимость препарата;
– беременность;
– период грудного вскармливания;
– печеночная недостаточность.

Особые указания

C осторожностью применять при эрозивно-язвенных поражениях ЖКТ, печеночной недостаточности.

При длительном применении необходимо контролировать показатели функции печени и картину периферической крови.

Малоэффективен при выраженных явлениях укачивания (в т.ч. неукротимая рвота, головокружение).

Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами

В период лечения необходимо воздерживаться от потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенного внимания и высокой скорости психомоторных реакций.

Побочные действия

– Со стороны ЦНС: усиление раздражительности, возбуждение, тревожность, головокружение, головная боль, сонливость.

– Со стороны пищеварительной системы: тошнота (при первых приемах).

– Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд.

Передозировка

Симптомы: выраженная сонливость, тошнота, рвота, жировая дистрофия печени (прием более 7 г), эозинофилия, снижение АД, нарушение функции почек.

Лечение: промывание желудка, назначение активированного угля, симптоматическая терапия

Лекарственное взаимодействие

Удлиняет и усиливает действие снотворных, наркотических анальгетиков, противоэпилептических, антипсихотических и противопаркинсонических средств.

Форма выпуска

Таблетки, 250 мг.
По 10 табл. в ячейковой контурной упаковке из пленки ПВХ и фольги алюминиевой печатной лакированной.
По 1, 2, 3 или 5 контурных ячейковых упаковок помещают в пачку из картона.

Фенібут (Phenibutum) Лікарські препарати

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, натрію карбоксиметилкрохмаль, кремнію діоксид колоїдний безводний, полівінілпіролідон, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскоциліндричні таблетки білого або білого із злегка жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Інші психостимулятори та ноотропні засоби.

Фармакологічні властивості

Фенібут є похідним γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) та фенілетиламіну.

Домінуючою його дією є антигіпоксична та антиамнестична дія. Фенібут сприяє процесам навчання шляхом поліпшення пам’яті та уваги, підвищує фізичну та розумову працездатність. Психологічні показники (увага, пам’ять, швидкість і точність сенсорно-моторних реакцій) під впливом Фенібуту поліпшуються. Встановлено, що Фенібут збільшує енергетичний потенціал нейрона за рахунок покращення функцій мітохондрій.

Також Фенібут має властивості транквілізатора: усуває психоемоційне напруження, тривожність, страх, емоційну лабільність, дратівливість, поліпшує сон, подовжує та посилює дію снодійних, наркотичних, нейролептичних і протисудомних засобів. Фенібут зв’язується в головному мозку виключно з рецепторами ГАМК-ß, тому проявляє помірну заспокійливу дію, але не викликає небажаної седативної дії: сонливості, запаморочення, зниження уваги та працездатності. Препарат подовжує латентний період та скорочує тривалість та вираженість ністагму, чинить антиепілептичну дію. Не впливає на холіно- та адренорецептори.

Абсорбція та розповсюдження

Препарат добре всмоктується після перорального прийому та добре проникає у всі тканини організму, добре проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр (у тканину мозку проникає близько 0,1% введеної дози препарату, причому в осіб молодого та літнього віку значно більшою мірою). Найбільше зв’язування фенібуту відбувається у печінці (80%), воно не є специфічним.

Біотрансформація та екскреція

80–95% фенібуту метаболізується у печінці, метаболіти фармакологічно неактивні.

Розподіл у печінці та нирках близький до рівномірного, а в мозку та крові — нижче рівномірного. За 3 години помітну кількість введеного фенібуту виявляють у сечі, одночасно концентрація препарату у тканині мозку не зменшується, його виявляють у мозку протягом ще 6 годин. Наступного дня фенібут можна виявити лише у сечі; його знаходять у сечі також протягом 2-х днів після прийому, але виявлена кількість становить лише 5% від введеної дози. При повторному введенні кумуляції не спостерігають.

Показання

Астенічні та тривожно-невротичні стани (неспокій, страх, тривожність).

У дітей віком від 8 до 14 років — заїкання, тики.

У людей літнього віку — безсоння, нічний неспокій.

Профілактика стресових станів, перед операціями чи болючими діагностичними дослідженнями.

Хвороба Меньєра, запаморочення, пов’язані з дисфункцією вестибулярного апарату різного походження.

Профілактика кінетозу (специфічний стан, що характеризується нудотою, блюванням, прострацією та вестибулярною дисфункцією, спричиненими розташуванням у рухомому об’єкті, такому як корабель чи літак).

Як допоміжний засіб під час лікування абстинентного синдрому при алкоголізмі.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Гостра ниркова недостатність.

Період вагітності та годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фенібут можна комбінувати з психотропними лікарськими засобами, знижуючи дози Фенібуту та застосовуваних з ним лікарських засобів.

Фенібут посилює та подовжує дію снодійних, наркотичних, нейролептичних та протипаркінсонічних лікарських засобів.

Особливості застосування

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із патологією шлунка або кишечнику. Для захисту слизової оболонки від подразливої дії фенібуту цим пацієнтам слід призначати менші дози препарату.

При тривалому застосуванні контролюють параметри крові та функції печінки.

Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід його застосовувати.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У дослідженнях на тваринах не було виявлено мутагенних, тератогенних або ембріотоксичних ефектів фенібуту. Немає достатніх та добре контрольованих досліджень щодо безпеки застосування фенібуту у вагітних. Тому застосування Фенібуту у період вагітності або годування груддю протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтам, у яких під час лікування препаратом виникають сонливість, запаморочення або інші порушення з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Фенібут приймають внутрішньо перед їдою. Таблетку ковтають цілою, запиваючи достатньою кількістю води.

При астенічних та тривожно-невротичних станах дорослим призначають по 250–500 мг (1–2 таблетки) 3 рази на добу. Найвищі разові дози: для дорослих — 750 мг, для пацієнтів літнього віку — 500 мг.

Курс лікування становить 2–3 тижні. У разі необхідності курс лікування можна збільшити до 4–6 тижнів.

Дітям віком від 8 до 14 років — по 250 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. Курс лікування становить 2–6 тижнів.

При дисфункції вестибулярного апарату інфекційного генезу і при хворобі Меньєра у період загострення Фенібут призначають по 750 мг (3 таблетки) 3 рази на добу протягом 5–7 днів, при зменшенні вираженості вестибулярних розладів — по 250–500 мг (1–2 таблетки) 3 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг (1 таблетка) 1 раз на добу протягом 5 днів. При відносно легкому перебігу захворювань Фенібут застосовують по 250 мг (1 таблетка) 2 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг 1 раз на добу протягом 7–10 днів.

Для усунення запаморочення при дисфункціях вестибулярного апарату судинного та травматичного генезу Фенібут застосовують по 250 мг 3 рази на добу протягом 12 днів.

Для профілактики кінетозу препарат застосовують у дозі 250–500 мг одноразово за одну годину до передбачуваного початку хитавиці або при появі перших симптомів захитування.

Для купірування алкогольного абстинентного синдрому у перші дні лікування призначають по 250–500 мг Фенібуту 3 рази на день і 750 мг на ніч, з поступовим зниженням добової дози до звичайної для дорослих.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю високі дози препарату можуть викликати гепатотоксичність, тому цій групі пацієнтів призначають менші дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Немає даних щодо несприятливої дії Фенібуту на пацієнтів з порушеннями функцій нирок при прийомі терапевтичних доз.

Не спостерігалося розвитку лікарської залежності, синдрому відміни під час застосування фенібуту.

В літературних джерелах повідомлялося про поодинокі випадки толерантності до фенібуту.

Діти

Лікарський засіб можна призначати дітям віком від 8 років.

Передозування

Фенібут — малотоксичний лікарський засіб. Лише в добовій дозі 7–14 г при тривалому застосуванні він може бути гепатотоксичним. Дані щодо передозування відсутні.

Зазначені дози значно перевищують рекомендовану дозу (середня терапевтична доза становить 500–2000 мг).

Симптоми: сонливість, нудота, блювання, запаморочення.

При тривалому застосуванні високих доз можливий розвиток артеріальної гіпотензії, гострої ниркової недостатності, еозинофілії та жирової дистрофії печінки.

Лікування: промивання шлунка. Терапія симптоматична.

Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Фенібут, як і інші лікарські засоби, може спричинити побічні реакції, хоча вони проявляються не в усіх пацієнтів.

Класифікація побічних реакцій за частотою розвитку: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до

Фенібут: питання та відповіді

Фенібут — це похідне γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) та фенілетиламіну. У головному мозку він зв’язується з рецепторами ГАМК-ß, а також викликає зниження активності потенціал-залежних кальцієвих каналів нейронів. Препарат належить до психостимулювальних і ноотропних засобів і виявляє антиамнестичну, антигіпоксичну, ноотропну (стимулює процеси навчання, сприяє підвищенню продуктивності розумової праці), транквілізуючу, протипароксизмальну дію — фенібут не тільки посилює ефект протисудомних препаратів, але й сам проявляє протиепілептичні властивості та зменшує вираженість ністагму. Препарат покращує пам’ять, здатність до навчання, підвищує стійкість клітин мозку до гіпоксії (нестачі кисню). Транквілізуючий ефект лікарського засобу призводить до зменшення вираженості тривожності, відчуття невмотивованого занепокоєння, страху, перепадів настрою, дратівливості, сприяє покращенню сну. При цьому препарат не має ні збудливої, ні седативної дії.

Як діє фенібут?

Фенібут має антигіпоксичний ефект — захищає клітини від наслідків нестачі кисню при порушеннях кровообігу або внаслідок інших причин. Одна з основних клінічних дій фенібуту — антиамнестична: препарат покращує пам’ять. Фенібут покращує когнітивні функції, тобто пов’язані з процесами пізнання та навчання. Він зменшує вираженість головного болю, відчуття тяжкості в голові. Додатковою перевагою препарату є те, що він зменшує психоемоційну напругу, тривожність, страх, дратівливість, астенію, має помірну седативну дію. Важливо, що фенібут зменшує вираженість ністагму. Препарат сприяє покращенню сну, підвищенню активності, продуктивності, ініціативності, точності рухових реакцій, стабілізації емоційного фону та зменшує вираженість перепадів настрою. При цьому фенібут не виявляє ні пригнічувальної (не викликає сонливості, зниження працездатності, уваги), ні збуджувальної дії. При одночасному застосуванні фенібут посилює ефект снодійних, протисудомних, нейролептичних та наркотичних засобів.

Фенібут: показання до застосування

Фенібут показаний при широкому спектрі захворювань. Одне з основних показань до прийому препарату — тривожно-невротичні стани, що супроводжуються такими симптомами, як емоційна лабільність, зниження пам’яті, здатність до концентрації уваги, занепокоєння, тривожність, невмотивований страх. Застосовується фенібут у лікуванні пацієнтів з неврозом нав’язливих станів, а також для профілактики стресових реакцій перед медичними втручаннями (включаючи болісні діагностичні процедури та операції). Фенібут застосовують у комплексному лікуванні хворих на алкоголізм, для усунення абстинентного синдрому, а також у терапії пацієнтів з хворобою Меньєра, запамороченням і для профілактики захитування. У пацієнтів похилого віку фенібут рекомендують для зменшення вираженості занепокоєння у нічний час та в комплексному лікуванні при порушеннях сну (безсонні). У педіатричній практиці фенібут застосовують у дітей віком від 8 років з енурезом (нічним нетриманням сечі), різними тіками, заїканням.

Форми випуску фенібуту

Фенібут випускається у таблетках по 250 мг. У той же час інші препарати, що містять фенібут як діючу речовину, випускаються і в капсулах по 250, 500 мг і порошку для приготування орального розчину (у формі саше, що містять 100 або 500 мг фенібуту). Оральний розчин зручно застосовувати у дітей та у пацієнтів, які мають труднощі з ковтанням капсул або таблеток.

Як приймати фенібут — до або після їди?

Фенібут рекомендується приймати до їди. Для профілактики кінетозу (захитування) фенібут приймають незалежно від прийому їжі за годину перед передбачуваною поїздкою, плаванням або у разі появи перших симптомів захитування.

Скільки разів на добу приймати фенібут?

Доза фенібуту визначається залежно від діагнозу та тяжкості перебігу захворювання. Так, разова доза може становити 1–3 таблетки або капсули по 250 мг, добова — до 2500 мг. При застосуванні інших форм випуску (крім фенібуту випускаються препарати з іншими торговими назвами у формі капсул, порошку для приготування орального розчину, що містять ту ж діючу речовину — фенібут) кількість таблеток, капсул або саше з порошком на один прийом перераховується, виходячи із цих доз у міліграмах. Наприклад, при астенії, тривожно-невротичних станах фенібут зазвичай рекомендують приймати по 1–2 таблетки 250 мг 3 рази на добу. При хворобі Меньєра рекомендують вищі дози — по 3 таблетки 3 рази на добу з подальшим зниженням дози. Для усунення абстинентного синдрому при алкоголізмі може рекомендуватися прийом 1–2 таблеток 3 рази на добу та 3 таблеток перед сном. Для профілактики захитування зазвичай достатньо прийому 1–2 таблеток фенібуту за 1 год до поїздки або при перших симптомах захитування.

Як приймати фенібут у похилому віці?

Пацієнтам похилого віку рекомендується не перевищувати разову дозу 500 мг (2 таблетки). Відповідно, максимальна добова доза для пацієнтів похилого віку становить 1500 мг.

Як приймати фенібут дітям?

Дітям віком старше 8 років рекомендують приймати по 1 таблетці фенібут 250 мг 3 рази на добу. Діти віком старше 14 років повинні приймати дози для дорослих пацієнтів. У той же час в інструкції до препаратів Нообут ІС та Ноофен (у тих лікарських формах, у яких доза діючої речовини 100 мг), що містять як діючу речовину фенібут, зазначено, що препарат може застосовуватися у дітей віком старше 3 років. Для дітей рекомендується застосовувати препарат у формі таблеток або саше з порошком для приготування орального розчину, що містить 100 мг фенібуту.

Як довго приймати фенібут?

Тривалість курсу лікування залежить від діагнозу та тяжкості перебігу захворювання. Курс лікування при тривожно-невротичних станах, астенічному синдромі зазвичай становить 2–3 тиж. За потреби лікар може продовжити курс лікування до 4–6 тиж. При лікуванні пацієнтів із хворобою Меньєра зазвичай рекомендується курс терапії тривалістю до 3 тиж з корекцією дози кожні 5–7 днів (на початку курсу призначають максимальні дози препарату і потім їх знижують). При запамороченні, спричиненому патологією вестибулярного апарату, курс лікування може становити 12–20 днів залежно від вираженості та етіології (причини) порушень. Для профілактики захитування зазвичай достатньо прийому 1–2 таблеток фенібуту за 1 год до поїздки або при перших симптомах захитування.

Як приймати фенібут, якщо пропустив дозу?

Якщо прийом однієї або кількох доз був пропущений, немає необхідності застосовувати вищу дозу препарату в наступний прийом. Рекомендується продовжити лікування у раніше призначених дозах.

Що робити, якщо прийняв подвійну дозу фенібуту?

Фенібут — малотоксичний препарат, симптоми передозування виникають при застосуванні 7–14 г препарату на один прийом, що відповідає 28–56 таблеткам (або капсулам) по 250 мг. Якщо прийнято дозу препарату, що значно перевищує рекомендовану лікарем, необхідно звернутися за медичною допомогою. Як перша допомога проводиться промивання шлунка. При розвитку симптомів передозування, таких як зниження артеріального тиску, нудота, блювання, сонливість/загальмованість — симптоматична терапія.

Які побічні ефекти препарату фенібут?

На початку курсу лікування фенібут може спричинити сонливість. У разі прийому високих доз (більше 2000 мг на добу) можуть виникати запаморочення та головний біль. При їх розвитку необхідно знизити дозу препарату. Під час застосування препарату можуть виникати нудота, блювання, діарея, біль в епігастральній ділянці. Порушення функції печінки можуть виникати при прийомі препарату у високих дозах протягом тривалого часу. У дітей у разі порушення режиму прийому або недотримання рекомендованих доз можуть виникати порушення сну, емоційна лабільність.

Можливий розвиток алергічних реакцій, включаючи висипання, гіперемію та свербіж шкіри, кропив’янку.

Чи можна приймати фенібут водіям автотранспорту?

Фенібут може викликати розвиток сонливості, запаморочення та інших реакцій нервової системи. Якщо у пацієнта розвиваються такі побічні реакції, йому не слід водити машину в період лікування фенібутом.

Кому протипоказаний фенібут?

Пацієнтам з алергічною реакцією на фенібут в анамнезі.

Пацієнтам з гострою нирковою недостатністю.

Вагітним і годуючим грудьми жінкам.

Як фенібут впливає на печінку?

У разі тривалого застосування фенібуту, особливо у високих дозах, рекомендується контролювати показники функціональних проб печінки, оскільки при тривалому прийомі препарату існує ризик розвитку жирової дистрофії печінки.

Фенібут — лікарський засіб чи дієтична добавка?

В Україні фенібут зареєстровано як лікарський засіб. У той же час у деяких країнах, включаючи США, немає зареєстрованих лікарських засобів, що містять фенібут, лише дієтичні добавки.

Чи можна поєднувати прийом фенібуту та інших препаратів, що впливають на нервову систему?

Фенібут можна приймати у поєднанні з іншими препаратами, які застосовуються при неврологічних захворюваннях. Зазвичай при прийомі фенібуту разом з іншими психотропними препаратами рекомендується знизити дозу і фенібуту, і препарату, з яким його комбінують. Це пов’язано з тим, що фенібут посилює та пролонгує дію інших ліків, що впливають на нервову систему, включаючи снодійні, антипароксизмальні, наркотичні препарати та нейролептики.

Фенібут чи Нообут IC — що краще?

Обидва препарати містять одну й ту ж саму діючу речовину — фенібут. Відрізняється виробник та форми випуску. Так, фенібут випускається у формі таблеток по 250 мг, Нообут IC — у формі таблеток по 100 мг і 250 мг та саше 2,5 г для приготування орального розчину, що містить 100 мг або 500 мг препарату в одній дозі. Нообут IC 100 мг можна застосовувати у дітей віком від 3 років.

Фенібут чи Ноофен — що краще?

І Фенібут, і Ноофен містять фенібут у якості діючої речовини. При цьому Фенібут випускається лише у таблетках по 250 мг. Ноофен виробляється у таблетках та капсулах по 250 мг, 500 мг та у формі порошку для приготування орального розчину, що містить 100 або 500 мг в одній дозі. Ноофен 100 мг можна застосовувати у дітей віком від 3 років.

Фенібут чи Біфрен — що краще?

Фенібут і Біфрен містять однакову діючу речовину. Відрізняється виробник і форма випуску. Фенібут випускається в таблетках, а Біфрен в капсулах, що містять 250 мг фенібуту.

Чи можна приймати фенібут без призначення лікаря?

Фенібут — препарат, що відпускається без рецепта. У той самий час не рекомендується займатися самолікуванням. Перш ніж приймати фенібут, проконсультуйтеся з лікарем. Симптоми, описані в інструкції для застосування препарату, можуть спостерігатися при багатьох захворюваннях, у тому числі таких, що швидко прогресують і призводять до тяжких порушень. Тільки лікар після детального опитування, огляду, а за необхідності — і проведення додаткових досліджень визначить, чи показаний у конкретному випадку фенібут, і якщо показаний, то в якій дозі, на який термін лікування і чи необхідно його поєднувати з іншими препаратами/немедикаментозними методами терапії.